Захист України                10 клас

Складовою частиною патріотичного виховання, а в часи війни – пріоритетною, є військово-патріотичне виховання, зорієнтоване на формування у молодої особи готовності до захисту Вітчизни, розвиток бажання здобувати військові професії, проходити службу в Збройних Силах України як особливому виді державної служби. Його зміст визначається національними інтересами України і покликаний забезпечити активну участь громадян у збереженні її безпеки від зовнішньої загрози.

     Військово-патріотичне виховання молоді проводиться з метою формування у них високих морально-патріотичних і психологічних якостей, необхідних для військової служби, прищеплення їм почуття особистої відповідальності за захист Батьківщини.

Домашнє завдання : Ознайомитись з матеріалом на платформі, 

вивчити параграф 1. 

Бережіть себе, все буде Україна! 

Національна безпека України — комплекс законодавчих та організаційних заходів, спрямованих на постійну захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров'я, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв'язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і довкілля та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам. 

Основні параметри національної безпеки України

• Національні інтереси — життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності народу України як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток;

• Загрози національній безпеці — наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України;

• Воєнна організація держави — сукупність органів державної влади, військових формувань, утворених відповідно до законів України, діяльність яких перебуває під демократичним цивільним контролем із боку суспільства і безпосередньо спрямована на захист національних інтересів України від зовнішніх та внутрішніх загроз;

• Правоохоронні органи — органи державної влади, на які Конституцією і законами України покладено здійснення правоохоронних функцій.

Об'єкти національної безпеки

Відповідно ст 3. Закону України «Про основи національної безпеки України» від 19.06.2003 об'єктами національної безпеки є:

• людина і громадянин — їхні конституційні права і свободи;

• суспільство — його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси;

• держава — її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.

Принципи забезпечення національної безпеки

Основними принципами забезпечення національної безпеки є:

• Пріоритет прав і свобод людини і громадянина;

• Верховенство права;

• Пріоритет договірних (мирних) засобів у розв'язанні конфліктів;

• Своєчасність і адекватність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам;

• Чітке розмежування повноважень та взаємодія органів державної влади у забезпеченні національної безпеки;

• Демократичний цивільний контроль над воєнною організацією держави та іншими структурами в системі національної безпеки;

• Використання в інтересах України міждержавних систем та механізмів міжнародної колективної безпеки.

Національна безпека України забезпечується шляхом проведення виваженої державної політики відповідно до прийнятих в установленому порядку доктрин, концепцій, стратегій і програм у політичній, економічній, соціальній, воєнній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній та інших сферах. Вибір конкретних засобів і шляхів забезпечення національної безпеки України обумовлюється необхідністю своєчасного вжиття заходів, адекватних характеру і масштабам загроз національним інтересам.

Пріоритети національних інтересів

Пріоритетами національних інтересів України є:

• гарантування конституційних прав і свобод людини та громадянина;

• розвиток громадянського суспільства, його демократичних інститутів;

• захист державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, недопущення втручання у внутрішні справи України;

• зміцнення політичної і соціальної стабільності в суспільстві;

• забезпечення розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на всій території України, гарантування вільного розвитку, використання і захисту російської, інших мов національних меншин України;

• створення конкурентоспроможної, соціально орієнтованої ринкової економіки та забезпечення постійного зростання рівня життя і добробуту населення;

• збереження та зміцнення науково-технологічного потенціалу, утвердження інноваційної моделі розвитку;

• забезпечення екологічно та техногенно безпечних умов життєдіяльності громадян і суспільства, збереження довкілля та раціональне використання природних ресурсів;

• розвиток духовності, моральних засад, інтелектуального потенціалу Українського народу, зміцнення фізичного здоров'я нації, створення умов для розширеного відтворення населення;

• інтеграція України в європейський політичний, економічний, правовий простір;

• розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами світу в інтересах України.

Домашнє завдання : Вивчити матеріал теми, що поданий на платформі. Уважно переглянути відеоурок. Вивчити параграф 2 . Письмово в зошит записати тему першого та другого уроку, відповісти на питання: 

1) На ст.8 (питання 1 та 4), 

2) На ст.11 (питання 1) 

3) Що означає поняття "гібридна війна?"

Надіслати на Нові знання.

Бережіть себе, все буде Україна! 

Домашнє завдання : Вивчити матеріал теми, що поданий на платформі. Вивчити параграф 2. 

Бережіть себе, все буде Україна! 

Обов`язком громадянина кожної країни є вміння надавати домедичну допомогу іншій людині, яка перебуває в невідкладному стані. 

Домашнє завдання : Вивчити матеріал на Платформі. Вивчити параграф 5. Виконати тест за посиланням :  naurok.com.ua/test/join?gamecode=3175578 Тест пройти до 15 жовтня до 19.00. На виконання відводиться 40 хвилин. 

Бережіть себе, все буде Україна! 

Штучна вентиляція легень (ШВЛ) – заходи направлені на підтримку обміну дихальних газів (кисню та вуглекислого газу) у легенях за допомогою штучних методів. Наприклад, дихання рот-у-рот (або рот-у-ніс) та дихання за допомогою таких простих пристроїв як мішок Амбу також належить до штучної вентиляції легень. Але найчастіше під штучною вентиляцією легень розуміють проведення вентиляції за допомогою спеціальних апаратів, використовуючи медичний сленг - респіраторів або вентиляторів.

Апарати для штучної вентиляції легень (вентилятори) найчастіше використовуються під час великих операцій, коли необхідно максимально розслабити м’язи пацієнта, що призводить також до розслаблення і дихальних м’язів і неможливості самостійного дихання у хворого (тобто під час наркозу). Звичайно, це короткотривала штучна вентиляція легень. Але крім цього вентилятори застосовують у випадках, коли самостійне дихання пацієнта не забезпечує адекватного надходження кисню до організму і видалення з нього вуглекислого газу (пневмонії, гострий респіраторний дистрес синдром (ГРДС), серцева недостатність та ін.) або існуює ризик, що у пацієнта в будь-який момент може відбутись зупинка дихання (кома). Часто це тривала ШВЛ.

Немає загальноприйнятого визначення, що таке «тривала» штучна вентиляція легень. Так, наприклад, у США «тривалою» вважають вентиляцію, яка проводиться більше 6 годин на добу і не менше 21 дні поспіль. Однак, таке визначення обумовлено особливостями фінансування цього втручання, а не медичним відмінностями. Більшість фахівців вважають «тривалою» ШВЛ ту, яка проводиться більше 1-3 діб.

Проведення тривалої ШВЛ значно відрізняється від короткотривалої і потребує більш удосконаленого обладнання. По-перше, повітря при тривалій ШВЛ повинно обов’язково зволожуватись та підігріватись. Крім цього, численні дослідженні останніх років продемонстрували ефективність так званої «протекторної» ШВЛ, яка полягає в застосуванні низьких дихальних об’ємів та низького насичення газової суміші киснем. Такий підхід, значно зменшує частоту вентилятор-індукованого гострого пошкодження легень, зменшує тривалість ШВЛ та покращує виживання пацієнтів.

На жаль, «протекторна» штучна вентиляція легень, через значне пошкодження легеневої тканини, не завжди може забезпечити належний газообмін. У такому випадку, виникає необхідність у нарощуванні дихального об’єму та/або вмісту кисню в дихальній суміші. Це може збільшувати пошкодження легеневої тканини та формувати порочне коло. У такому випадку застосування екстракорпоральної мембранної оксигенації дозволяє розірвати це порочне коло, забезпечити належний газообмін у тканинах организму та проводити ШВЛ у «протекторному» режимі або навіть повністю припинити штучну вентиляцію та перевести пацієнта на самостійне дихання.

Іншою особливістю тривалої ШВЛ є те, що вона може проводитись як через ендотрахеальну трубку (так само, як і короткотривала), так і через трахеостому. Трахеостомія виконується у випадку, якщо ШВЛ проводиться (або планується її проведення) протягом 10-14 і більше днів.

Велике значенні в успішному проведення тривалої ШВЛ мають такі, на перший погляд, дрібниці, як положення пацієнта у ліжку, застосування і регулярна заміна бактеріальних фільтрів, проведення фізичних вправ, адекватна санація трахео-бронхіального дерева тощо.

Домашнє завдання : Вивчити матеріал на платформі. Вивчити параграфи 4,5,6. Написати в зошит інформацію про один з методів штучного дихання (на вибір):

1.  "Рот до рота" або " Рот до носа"

2. Метод Шеффера

3. Метод Каллістова

4. Метод Шюллера

5. Метод Сильвестра

6. Метод Лаборда  

Прислати на Нові знання.

 Бережіть себе, все буде Україна! 

Техніка проведення непрямого масажу серця

Рятівник, визначивши промацуванням місце натискання (воно повинно бути на два пальні вище від кінця груднини), кладе одну руку долонею вниз, а другу - навхрест поверх неї. Стисканню піддатливого у напрямі вперед-назад нижнього відділу грудної клітки сприяють знижений тонус м'язів у потерпілого, а також нахил корпусу рятівника. Сила тиску на груднину повинна бути такою, щоб еластична частина нижнього відділу грудної клітки змістилась у напрямі до хребта на 4-6 см. При цьому тиск передається на серце, переповнене кров'ю, від чого воно стискається між грудиною і хребтом. Кров проштовхується з порожнини серця в кров'яне русло. Натискання здійснюють протягом 0,5 с після чого руки розслаблюють, але не забирають з грудини. Після припинення натискання серце знову розтягується і наповнюється кров'ю. Повторювати натискування потрібно кожної секунди або й частіше, але не менше 60 натискувань за 1 хв. Не треба натискувати на верхню частину груднини, на закінчення нижніх ребер, щоб не пошкодити їх, та внутрішніх органів. Дорослим потерпілим натискування здійснюють корпусом, не згинаючи рук у ліктьових суглобах. Дітям у віці до 12 років непрямий масаж серця потрібно проводити однією рукою і робити при цьому 65-90 натискувань за 1 хв. Новонародженим і дітям до року для зовнішнього масажу серця достатньо сили двох пальців. Число натискувань 100-120 за 1 хв.

Якщо першу допомогу надає одна людина, то найдоцільніше після двох глибоких вдувань повітря в рот чи в ніс потерпілого робити 15 натискувань на грудну клітку, потім знову два глибоких вдування і 15 натискувань на ділянку серця і т. д. Пауза при цьому, звичайно, повинна бути мінімальною. При наявності помічника один (менш досвідчений) проводить штучну вентиляцію легенів, а інший масажує серце. Після одного глибокого вдування 5 разів натискують на грудну клітку. Якщо це робити дуже важко, можна після кожних двох глибоких вдувань провести 15 стискань. У момент вдування серце масажувати не можна, бо повітря не буде надходити в леґені. Рятівники міняються ролями через 5-10 хв. Для визначення пульсу на сонній артерії через кожні 2 хв. На 2-3 с припиняють масаж серця. Поява пульсу в момент перерви свідчить про відновлення діяльності серця. Після цього штучну вентиляцію потрібно продовжувати до появи самостійного дихання. При відсутності пульсу необхідно негайно відновити масаж серця. Про поліпшення стану потерпілого свідчать звуження зіниць, зменшення синявості шкіри та слизових оболонок, підвищення артеріального тиску до 60-90 мм. рт. ст. 

Для підвищення ефективності масажу серця рекомендують трохи підняти ноги потерпілого (на 0,5 м), щоб забезпечити кращий приплив крові у серце з вен нижньої частини тіла. Після відновлення діяльності серця у потерпілого з'являється регулярний пульс. Якщо через 30-40 хв. Від початку масажу серця та штучного дихання діяльність систем не відновлюється, зіниці залишаються широкими, без реакції на світло, можна вважати, що в організмі відбулися незворотні зміни і загибель мозку, тоді реанімацію можна припинити. При появі абсолютних ознак смерті реанімація може бути закінчена раніше.

Що таке фібриляція серця?

Це хаотичні різночасові скорочення волокон серцевого м’яза (фібрил), під час яких серце не в змозі гнати кров по судинах. Вам уже відомо, що ефективними заходами рятування життя постраждалого з раптовою зупинкою серця є правильне натискання на грудну клітку і якнайшвидша електрична дефібриляція. Було доведено, що відтермінування дефібриляції на 1 хвилину зменшує виживання постраждалих на 10 %. У той час, як її виконання протягом 1-2 хв після раптової зупинки серця сприяє відновленню роботи серця в більшості постраждалих. 

Коли ви стали свідком раптової зупинки серця, усе чиніть за звичним алгоритмом, який уже вам добре відомий:

• оцініть, чи все навколо безпечно;

• якщо безпека очевидна, підійдіть до постраждалого, з’ясуйте рівень його свідомості;

• якщо постраждалий непритомний, покличте когось із присутніх на допомогу;

• з’ясуйте, чи дихає постраждалий. За відсутності дихання попросіть свідка події викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги й принести автоматичний зовнішній дефібрилятор, якщо він наявний поблизу місця події:

• розпочніть СЛР: 30 натискань і 2 видихи в тіло постраждалого;

• продовжуйте ці цикли до появи автоматичного зовнішнього дефібрилятора.

Прошу переглянути відеоурок, розглянути правила користування АЗД (автоматичним зовнішнім дефібрилятором)

Домашнє завдання : Вивчити матеріал теми, що поданий на платформі. Повторити параграф 9

Бережіть себе, все буде Україна! 

Алгоритм виклику швидкої.

Якщо на вашу думку ви або людина поруч потребує екстреної медичної допомоги, потрібно зателефонувати за номером 103. Наприклад, людина має симптоми гострого отруєння, травмувалась, знепритомніла, впала у кому, перебуває у тяжкому стані через захворювання на COVID-19, раптово відчула біль у ділянці серця, почались розлади дихання або інший невідкладний стан.

Під час дзвінка потрібно:

Надати достовірну та детальну інформацію про стан людини: описати, що трапилось, якщо ви були свідком події, стан постраждалого, скарги. Наприклад, людина отримала травмування через падіння з висоти, є ознаки перелому, кровотечі або відсутнє дихання, тощо.

Надати інформацію про людину, яка перебуває у невідкладному стані: назвати прізвище, ім'я та по батькові, а також вік – якщо відомо, якщо ні – стать та приблизний вік.

Назвати власне ім'я та номер, з якого телефонуєте.

Відповісти при необхідності на додаткові запитання від диспетчера швидкої. Не намагайтесь описати ситуацію гірше, ніж вона є або приховати деталі від диспетчера.

Диспетчер екстреної допомоги кваліфікує звернення за категорією критичності та приймає рішення про направлення бригади  швидкої допомоги. Є чотири рівні критичності: непрофільне, неекстрене, екстрене та критичне.

Непрофільне звернення - це, наприклад, коли у людини висока температура і вона навіть не приймала жарознижуючі ліки. Або коли людині потрібно зробити ін'єкцію, поміряти тиск тощо. При непрофільному зверненні диспетчер рекомендує людині звернутись до сімейного лікаря, а також може надати консультацію щодо допомоги.

Неекстрене звернення – це звернення, яке потребує оцінки стану людини лікарем, проте не є невідкладним. Наприклад, людина травмувалась, проте може самостійно дістатись до лікарні для діагностики та отримання допомоги. У такому випадку диспетчер, в залежності від ситуації, рекомендує звернутись до сімейного лікаря або найближчої лікарні з травмпунктом і надає її адресу.

Якщо людина перебуває у невідкладному стані, який супроводжується порушенням свідомості, ознаками кровотечі, гострого коронарного синдрому, гострого мозкового інсульту, розладами дихання тощо, диспетчер кваліфікує цей виклик як екстрений і направляє до пацієнта бригаду, яка має прибути протягом 20 хвилин.

Якщо у людини неефективне або відсутнє дихання, масивна крововтрата або кровотеча або інші ознаки критичного стану, цей виклик кваліфікується як критичний. До людини направляється бригада швидкої, яка має прибути протягом 10 хвилин.

Зверніть увагу, що на термін прибуття швидкої впливає дорожна ситуація (пробки, ожеледиця, інші сезонні та метеорологічні особливості) та епідеміологічна ситуація.

Якщо диспетчер направляє швидку до пацієнта, зазначте точну адресу: район, населений пункт, вулицю, номер будинку, під'їзду, квартири, поверх, код домофону та як під'їхати – з вулиці, з двору, назвати відомі орієнтири тощо. Якщо точна адреса невідома, необхідно детально описати, як дістатись до постраждалого.

Під час очікування бригади підготуйтесь до приїзду лікарів: виконуйте рекомендації диспетчера щодо допомоги людині.

Якщо у приміщенні є тварини – закрийте їх в окремій кімнаті. Відкрийте двері та звільніть доступ до постраждалого, якщо є можливість. Підготуйте документи – паспорт та медичні документи та речі людини, які потрібні у разі госпіталізації. Якщо немає паспорта – документ, який його замінить.

Якщо є можливість – зустріньте швидку на вулиці, щоб бригада не витрачала час на пошук квартири.

На місці бригада швидкої допомоги  надасть екстрену допомогу та прийме рішення про подальші дії: якщо необхідно, госпіталізує постраждалого до найближчої лікарні, що має договір з НСЗУ на відповідний пакет медичної допомоги. 

Бережіть себе та будьте небайдужими до тих, хто поруч!

Домашнє завдання : Вивчити матеріал теми, що поданий на платформі.  Виконати тест за посиланням : naurok.com.ua/test/join?gamecode=4520369 Тест виконати до 26 листопада, час виконання 40 хв

Бережіть себе, все буде Україна! 

Домедична допомога — невідкладні дії та організаційні заходи, спрямовані на врятування та збереження життя людини в невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров’я. Таку допомогу здійснюють на місці події особи, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов’язками мають володіти основними практичними навичками рятування та збереження життя людини, яка перебуває в невідкладному стані. Крім того, ці особи відповідно до закону зобов’язані надати домедичну допомогу. У разі ураження електричним струмом насамперед треба припинити дію електричного струму. Слід пам’ятати, що торкатися до постраждалих можна лише після знеструмлення або в спеціальному ізоляційному костюмі (гумові рукавиці та чоботи), інакше можливе ураження струмом особи, яка надає допомогу. Якщо це неможливо, треба викликати аварійно-рятувальну службу (телефон — «101»), Відтак лише після усунення небезпеки електротравми можна підійти до постраждалого, оглянути його та спільними зусиллями надати домедичну допомогу. Однак якщо ви твердо переконані, що ваше взуття є надійним ізолятором від ураження електрострумом, можете, одягнувши гумові рукавички, зняти провід з тіла постраждалого сухою дерев’яною палицею і відтягнути тіло, узявшись за кінці сухого одягу. У випадку термічних опіків домедична допомога спрямована на призупинення дії термічного агента на шкіру, профілактику інфікування опікової рани й опікового шоку. Для зупинки дії термічного агента на шкіру необхідно винести постраждалого із зони дії високої температури, швидко загасити палаючий одяг, обережно розрізати та зняти з тіла залишки тліючого одягу або дуже нагрітий одяг. Не можна відривати прилиплу тканину, торкатися обпеченого місця руками, робити проколи, знімати пухирі, змащувати опік олією, маслом, кремом тощо. До приїзду рятівників не слід допускати переохолодження, накрити постраждалого термопокривалом — ковдрою, курткою тощо. У разі хімічних опіків уражені ділянки шкіри слід швидко промити водою впродовж 10-15 хв для видалення кислот або лугів . Цю процедуру не можна проводити, коли хімічна речовина, взаємодіючи з водою, дає небажані реакції. Не можна промивати водою опіки негашеним вапном. Ці речовини усувають механічним шляхом. За променевих опіків радіоактивну речовину, яка потрапила на шкіру, змивають струменем води. Потерпілі із зони радіоактивного забруднення місцевості підлягають невідкладній евакуації. Рятувальники використовують індивідуальні засоби захисту (респіратори, ватно-марлеві пов'язки, короткочасно-фільтруючі протигази тощо), а також колективні — засоби дезактивації, пристрої автоматичного контролю тощо. Евакуйовані постраждалі мають помитися під душем з милом, промити кон’юнктиви очей, порожнину носа, рота, горла, змінити натільну білизну та одяг. Обмороженням називають локальне переохолодження, тобто воно може бути на окремих ділянках тіла (наприклад, руки, ніс, вуха). У разі переохолодження знижується температура тіла. У випадку обмороження домедична допомога полягає в транспортуванні постраждалого в тепле приміщення. Подальші дії залежатимуть від ступеня обмороження. Домедична допомога в разі переохолодження І ступеня, що характеризується тремтінням, тобто природною реакцією організму, який намагається таким чином зігрітися, полягає в тому, щоб змусити людину активно рухатися. За II ступеня переохолодження, людина перестає відчувати холод, оскільки відділ головного мозку, що відповідає за терморегуляцію, припиняє функціонувати. Потерпілого треба терміново помістити в сухе тепло, укутати ковдрою і викликати медичну допомогу для якнайшвидшого перевезення в лікувальний заклад. Якщо ковтання збережене, потрібно дати тепле пиття. Категорично не можна поїти до того моменту, поки людина не почне відчувати холод, бо в неї може відмовити ковтальний рефлекс. Якщо людина постраждала від сонячного удару, постраждалого переміщують у тінь, звільняють від одягу, вкутують простирадлом, змоченим холодною водою, дають випити холодної води, кладуть холодний компрес на голову. У разі теплового удару (стан через загальне перегрівання організму під впливом зовнішніх теплових чинників) основне — забезпечити охолодження організму. Постраждалого треба винести у прохолодне місце, звільнити від одежі та покласти в горизонтальне положення дещо припіднявши голову (згорнути одяг у валик та підкласти під голову, забезпечити доступ свіжого повітря, дати напитися холодної води, загорнути у вологі простирадла, руїнники, або вологу одежу. Прикласти на чоло, шию та під потилицю холодні компреси (змочені рушники або серветки), накласти холодний компрес або міхур з льодом на голову, обгорнути простирадлом, змоченим холодною водою. 

1.Причини порушення прохідності дихальних шляхів.

Розгляньмо причини виникнення часткової або повної непрохідності дихальних шляхів (ДШ), яка може призвести не тільки до розладів дихання, але й до смерті людини. Отже, через дихальні шляхи повітря з носа та рота потрапляє в легені. Якщо з різних причин виникає часткове або цілковите порушення прохідності ДШ, то організм не отримує достатньої кількості кисню. Кисневе голодування головного мозку призводить до непритомності, а серця — до зупинки серцевої діяльності. Тривала часткова непрохідність ДШ може спричинити дихальну недостатність, за якої брак кисню в крові компенсується збільшенням частоти дихальних рухів. За повної непрохідності ДШ виникає загроза для життя. Цей стан називають задухою, або асфіксією. Якщо не відновити дихання, то через 1—1,5 хв зупиниться серцебиття, а за 3-5 хв настає смерть. 

Причини непрохідності дихальних шляхів: 

1. Западання кореня язика в разі непритомності в положенні на спині. 

2. Потрапляння у ДШ сторонніх предметів, блювотних мас або крові. 

3. Набряк слизової оболонки та надлишкова секреція слизу верхніх ДШ у разі травм та запалення.

 4. Набряк слизової оболонки гортані під час алергічної реакції;

 5. Спазм бронхів і голосових складок під час деяких захворювань і отруєннь. 

У людей у непритомному стані в положенні на спині причиною непрохідності дихальних шляхів буває западання кореня язика. Найчастіше непрохідність дихальних шляхів виникає внаслідок потрапляння сторонніх предметів, наприклад їжі, невеликих іграшок або рідких субстанцій таких, як блювотні маси, слиз, кров, слина. Серед твердих предметів виявляють зерна фруктів, овочів (кукурудза, квасоля, горох), м’ясні та риб’ячі кістки, намистинки, монетки, шпильки тощо. Вони можуть застрягти вбудь-якому місці ДШ, від горла до легень, спричиняючи їхню часткову або повну непрохідність. Найнебезпечніші ділянки — гортань і трахея, де сторонні предмети можуть цілком перекрити доступ повітря. Квасоля і горох, як відомо, здатні розбухати, поступово перекриваючи просвіт трахеї. Частинки жуйок не лише спричиняють запальну реакцію в місці прилипання, а й сприяють поширенню її в легені. Алергічний набряк гортані може супроводжуватися набряком язика, губ, обличчя.

 Він виникає у відповідь на дію певних речовин, які називають алергенами. До них належать: 

• харчові продукти (молоко, мед, шоколад, яйця, цитрусові, полуниця тощо);

 • лікарські речовини (антибіотики, вітаміни, знеболювальні засоби тощо); 

• токсини, які потрапляють в організм при укусах комах; 

• хімічні речовини, які використовують у побуті (пральний порошок, шампуні тощо). 

Алергени потрапляють в організм різними шляхами: інгаляційно (вдих), через шлунково-кишковий тракт, а також через кров. Крім того, часто алергічні реакції виникають під час контакту з домашніми тваринами (коти й собаки). Унаслідок алергії, інфекції або їх поєднання, набряклі голосові складки та внутрішній шар гортані й трахеї звужують просвіт дихальних шляхів, що призводить до погіршення їхньої прохідності. Значне скорочення м’язів голосових складок і бронхів називають спазмом, який, звужуючи їх просвіт і порушуючи прохідність дихальних шляхів, може виникати у відповідь на вплив холоду, диму, стресу, алергену, розвитку інфекції тощо. Тривале перебування в спазмованому стані призводить до того, що м’язи вже не можуть розслабитися без допомоги ліків. Спазм голосових складок (ларингоспазм) виникає через ларингіт, який характеризується появою кашлю, подібного до гавкання, та осиплістю голосу. 

Домашнє завдання : Вивчити матеріал теми, що поданий на платформі. Письмово , в зошит написати  відповіді : 

1.Алгоритм відновлення прохідності дихальних шляхів.

2. Як і коли застосовують Прийом Геймліха. 

Роботу надіслати на Нові Знання до 18 грудня

Бережіть себе, все буде Україна! 

В даний час травми займають третє місце серед причин смертності осіб працездатного віку. За статистичними даними ВООЗ, лише внаслідок автомобільно-дорожніх пригод щорічно в світі гинуть понад 250 тис. людей, а кількість травмованих перевищує 2 млн. Нещасні випадки з дітьми в побутових умовах трапляються частіше у віці до 3 років. Переважна кількість травм у дітей віком до 13 років спостерігається в шкільному віці під час ігор та занять спортом (50 %); 30 % вдома і 20 %   –  в дорожньо-транспортних пригодах (смертність сягає 80 %).

Загальна смертність дітей від нещасних випадків складає, за даними ВООЗ, 37,2 на 100 тис. хлопців і 22,8 на 100 тис. дівчат.

Тож сьогодні ми поговоримо про травми та травматизм, дізнаємось, що сюди відноситься та які види травматизму існують, щоб уміти попереджувати негативні (а іноді й загрозливі) наслідки травмування постраждалого.

Травма (від грец. Trauma - рана) - це порушення цілісності  і фізіологічних функцій тканин і органів під впливом зовнішніх агентів (механічних, хімічних, електричних, променевих, психічних), що супроводжується місцевою та загальною реакцією організму.

У клінічній медицині існує спеціальний розділ - травматологія, що вивчає травми, їх причини, види, методи профілактики та лікування.

До травм відносять наступні пошкодження тіла і органів: рани, опіки, обмороження, удари, вивихи, струси, розтягнення, розриви, переломи. Крім того, виділяють психічні травми та отруєння.

Найбільш загальними місцевими симптомами травми є біль, набряк і підвищення температури в місці пошкодження. Прояв загальної реакції організму на травму залежить від її тяжкості. Чим важче травма, тим більш виражені загальні симптоми, до яких відносять підвищення температури тіла, порушення обмінних процесів, порушення діяльності з боку серцево-судинної і нервової системи. Важкі травми часто супроводжуються ускладненнями, такими як травматичний шок, порушення функціонування травмованого органу, масивна крововтрата. 

Існує кілька класифікацій видів травм.

Травми бувають відкритими з порушенням цілісності шкірних покривів (рани, опіки) та закритими, при яких шкірний покрив не порушений (переломи, вивихи, забої, струси).

По виду агента, який викликав пошкодження, травми бувають: механічні, термічні, хімічні, електричні, променеві, психічні, операційні, родові та ін. 

Залежно від кількості факторів, що спричинили  травми, їх  ділять на прості і комбіновані. Проста травма виникає при дії одного фактора, що ушкоджує. Комбінована травма утворюється при поєднанні декількох факторів. Наприклад, перелом і опік стегна у потерпілого при пожежі.

За характером пошкоджень травми ділять на одиночні (ізольовані), множинні і поєднані. При ізольованій травмі пошкоджений один орган. При множинній травмі пошкоджено два і більше органа. При поєднаній травмі пошкоджені органи декількох систем організму. Наприклад, перелом стегна і черепно-мозкова травма у потерпілого в автомобільній аварії .

Залежно від ступеня тяжкості травми діляться на легкі (удари, розтягнення), середньої тяжкості (вивихи, переломи пальців), важкі (струс мозку, перелом стегна).

За місцем заподіяння ушкодження травми ділять на виробничі, невиробничі і навмисні. Виробничі діляться на промислові та сільськогосподарські. До невиробничих травм відносять транспортні, отримані при пішохідному русі, побутові, спортивні, військові та інші. 

 Залежно від виду діяльності потерпілого травми діляться на професійні та непрофесійні. 

Травматизм – це сукупність знову виникаючих травм в певних групах населення, що знаходяться в однаковій обстановці, умовах праці та побуту.

Травматизм ділять на виробничий та невиробничий. Виробничий травматизм у свою чергу ділиться на: промисловий та сільськогосподарський. 

До промислового травматизму належать травми не тільки на заводах, фабриках, у майстернях, але й у працівників транспорту, будівельників тощо. Основні причини виробничого травматизму — незадовільні умови праці, недосконалі або несправні знаряддя виробництва або неправильна їх експлуатація, особистий стан працівника тощо. Найпоширеніші виробничі травми: рани, забиття, опіки, електротравми. 

Сільськогосподарський травматизм сьогодні в зв'язку з механізацією та електрифікацією сільського господарства за структурою мало чим відрізняється від промислового. Також переважають поранення, забиття, закриті пошкодження, переважно кінцівок (понад 80 %), значно рідше — внутрішніх органів. 

Невиробничий травматизм включає такі види: транспортний (залізничний, автодорожний, авіаційний), вуличний, побутовий, спортивний та дитячий. 

Дорожньо-транспортний травматизм об'єднує всі травми, які завдаються транспортними засобами, незалежно від того, був потерпілий у машині (водій, пасажир) чи ні (пішохід, велосипедист). Переважна кількість таких травм виникає з вини пішоходів. Багато дорожньо-транспортних пригод стається через керування машиною в стані сп'яніння.

Вуличний травматизм — це травма, що сталася на вулиці, у дворі, в лісі, полі тощо, незалежно від її причини (у тому й числі й зумовлена транспортними засобами). Більшість вуличних травм зумовлюється падінням потерпілого. Особливо часто це буває в осінньо-зимовий період та у вечірні години. Серед цих травм переважають переломи верхніх та нижніх кінцівок, рідше бувають забиття, розтягнення та поранення. Вуличний травматизм спричиняється поганою організацією вуличного руху, неякісним покриттям та освітленням вулиць, незадовільним їх станом, зокрема в період ожеледиці тощо.

Побутовий травматизм - об'єднує травми, що виникають у домашніх умовах (у квартирі, на подвір'ї, в гаражі). Велика кількість їх пов'язана з прибиранням квартири та приготуванням їжі. Переважають забиття, рани, опіки. Уражується переважно кисть. Багато травм виникає під час сварок та бійок, чому сприяє алкоголь. Частіше побутові травми виникають у чоловіків, зокрема молодих.

Спортивний травматизм — травми, які одержують люди під час заняття спортом на майданчиках та в залах. Цей вид травм складає близько 2— 3 % від усіх пошкоджень травматичного походження. Характерний для футболістів, боксерів, гімнастів, хокеїстів та мотогонщиків. Переважають травми опорно-рухового апарату (забиття, переломи, розтягнення, вивихи), а також голови та тулуба.

Дитячий травматизм – виникає внаслідок ще не повністю сформованої ЦНС, немає відчуття страху.

Крім зазначених видів травматизму, розрізняють ще й навмисний, що наносяться окремими людьми з метою самогубства чи каліцтва. До навмисних належать також воєнні травми, тобто травми, одержані на війні. Військові травми поділяються на вогнепальні, невогнепальні (вибухова хвиля пошкоджує середнє вухо, розриває барабанну перетинку, супроводжується це струсами мозку, крововиливами в мозок, смертю.

Профілактика травматизму Для боротьби з травматизмом насамперед треба створити для людини сприятливі соціально-економічні та екологічні умови та проводити спеціальні профілактичні заходи організаційного, технічного, санітарно-гігієнічного, медичного, освітнього й морально-етичного характеру.

Домашнє завдання : Вивчити матеріал, що наданий на Платформі, вивчити параграф 18.  

Бережіть себе, все буде Україна! 

1.Травми грудної клітки. 

2. Травми живота. 

3. Травми скелетно-м'язової системи.

Домашнє завдання : Вивчити матеріал на Платформі, вивчити параграфи 32 - 35. 

Бережіть себе, все буде Україна! 

ПОРЯДОК

надання домедичної допомоги постраждалим при підозрі на травму голови (черепно-мозкова травма)

1. Цей Порядок визначає механізм надання домедичної допомоги постраждалим при підозрі на травму голови (черепно-мозкова травма) не медичними працівниками.

2. У цьому Порядку термін «черепно-мозкова травма» вживається у такому значенні – це стан, що виникає внаслідок травматичного ушкодження головного мозку, його оболонок, судин, кісток черепа та зовнішніх покривів голови.

Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Основах законодавства України про охорону здоров’я та інших нормативно-правових актах у сфері охорони здоров’я.

3. Ознаки черепно-мозкової травми: рани, синці в області голови та обличчя; сонливість; сплутаність або втрата свідомості; сильний біль або відчуття тиску в голові, шиї; поколювання або втрата чутливості в пальцях рук та ніг; втрата рухових функцій кінцівок; деформація в області голови; судоми; утруднене дихання; порушення зору; нудота; блювота; стійкий головний біль; втрата рівноваги; виділення крові та/або ліквору (прозора рідина) з ротової та/або носової порожнини та вуха.

4. Травму голови слід підозрювати за таких обставин: падіння з висоти; стрибки у воду; сильний удар по голові або тулубу; дорожньо-транспортні пригоди; ураження блискавкою; ураження електричним струмом; вибух.

5. Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на травму голови (черепно-мозкова травма) не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) зафіксувати шийний відділ хребта (шийний комірець, м’яка шина, фіксація руками);

3) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

4) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

5) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

6) якщо у постраждалого відсутні рани в області голови та інші пошкодження:

а) вкрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;

б) підтримати постраждалого психологічно;

в) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

г) при погіршенні стану постраждалого зателефонувати до диспетчера екстреної медичної допомоги, дотримуватись його рекомендацій;

ґ) за наявності небезпеки евакуювати постраждалого на довгій транспортувальній дошці;

7) якщо у постраждалого наявні рани в області голови та інші пошкодження:

а) накласти пов’язки на рани;

б) вкрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;

в) підтримати постраждалого психологічно;

г) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

ґ) при погіршенні стану постраждалого зателефонувати до диспетчера екстреної медичної допомоги, дотримуватись його рекомендацій;

д) за наявності небезпеки евакуювати постраждалого на довгій транспортувальній дошці.

Домашнє завдання : Вивчити матеріал на Платформі, вивчити параграф 36 . Підготуватись до усного опитування. 

Бережіть себе, все буде Україна! 

ПОРЯДОК

надання домедичної допомоги постраждалим при підозрі на травму грудної клітки

1. Цей Порядок визначає механізм надання домедичної допомоги постраждалим при підозрі на травму грудної клітки не медичними працівниками.

2. У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:

проникаюча травма грудної клітки - пошкодження, при якому канал рани має сполучення з плевральною порожниною;

травма грудної клітки з підозрою на внутрішню кровотечу - пошкодження, при якому немає сполучення плевральної порожнини з навколишнім середовищем.

Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Основах законодавства України про охорону здоров’я та інших нормативно-правових актах у сфері охорони здоров’я.

3. Ознаки проникаючої травми грудної клітки: наявність рани; утруднене дихання; кровотеча з рани (кров може бути яскраво-червоною, пінистою); звук всмоктування повітря при кожному вдиху; можливе кровохаркання.

4. Ознаки травми грудної клітки з підозрою на внутрішню кровотечу: посиніння шкіри (утворення синця) на місці травми; відчуття крепітації при пальпації грудної клітки; утруднене дихання; можливе кровохаркання; часте дихання (більше 20 вдихів за хвилину); бліда, холодна або волога на дотик шкіра; нудота; блювота; відчуття спраги; порушення свідомості.

5. Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на травму грудної клітки не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати серцево-легеневу реанімацію;

5) при проникаючій травмі грудної клітки:

а) попросити постраждалого зробити глибокий видих;

б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та матеріал, який не пропускає повітря (наприклад, шматок поліетиленового пакета, пластикова обгортка тощо);

в) зафіксувати пов’язку лейкопластиром, залишивши один її край вільним;

г) при вогнепальному пораненні грудної клітки перевірити місце можливого виходу кулі. Якщо виявлено другий отвір, накласти пов’язку, як описано вище, та зафіксувати її з усіх боків;

ґ) надати постраждалому напівсидяче положення;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого закрита травма грудної клітки:

а) надати постраждалому напівсидяче положення;

б) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

в) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

ПОРЯДОК

надання домедичної допомоги постраждалим при підозрі на пошкодження живота

1. Цей Порядок визначає механізм надання домедичної допомоги постраждалим при підозрі на пошкодження живота не медичними працівниками.

2. У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:

закрита травма живота – травма, при якій шкіра, підшкірна клітковина та апоневроз залишаються непошкодженими, а на шкірі живота та прикордонних ділянках спостерігаються підшкірні крововиливи;

проникаюча травма живота – травма, при якій канал рани проникає у черевну порожнину.

Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Основах законодавства України про охорону здоров’я та інших нормативно-правових актах у сфері охорони здоров’я.

3. Ознаки проникаючої травми живота: наявність рани; біль в рані та в черевній порожнині; нудота; блювота; слабкість; відчуття тиску, “розпирання” в животі; наявність сторонніх предметів у рані (ніж, арматура тощо); наявність в рані кишківника чи сальника (евентерація).

4. Ознаки закритої травми живота з можливою внутрішньою кровотечею: посиніння шкіри (утворення синця) на місці травми; відчуття хвилювання або неспокою; часте дихання; бліда, холодна або волога на дотик шкіра; нудота; блювота; відчуття спраги; втрата свідомості.

5. Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на пошкодження живота не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) при закритій травмі живота:

а) надати постраждалому зручне положення;

б) за наявності ознак шоку надати постраждалому протишокове положення;

в) вкрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;

г) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

ґ) при погіршенні стану постраждалого до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги зателефонувати до диспетчера екстреної медичної допомоги;

6) при проникаючій травмі живота:

а) надати постраждалому зручне положення;

б) за наявності ознак шоку надати постраждалому протишокове положення;

в) накласти чисту, стерильну пов’язку на рану та зафіксувати її за допомогою лейкопластиру;

г) не вправляти внутрішні органи в черевну порожнину;

ґ) не виймати з рани сторонні предмети;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

Домашнє завдання : Вивчити матеріал на Платформі, вивчити параграф 39. 

Бережіть себе, все буде Україна! 

Домашнє завдання : Вивчити матеріал на Платформі, вивчити параграф 41.           

Бережіть себе, все буде Україна! 

Домашнє завдання : Вивчити матеріал на Платформі, вивчити параграф 45. Підготуватись до усного опитування.

Бережіть себе, все буде Україна! 

Домашнє завдання : Вивчити матеріал на Платформі.  Підготуватись до усного опитування.

Бережіть себе, все буде Україна!