Народився 06.07.1982 року

Навчався у Помічнянській ЗШ І-ІІІ ст. №2 (нині ліцей "Універсум")

Все його життя було пов'язане з містом Помічна.

Після закінчення Київського залізничного технікуму, з 2002 року працював у Помічнянському локомотивному депо машиністом електровоза.

Мешканці громади пам'ятають Бабіча Костянтина, як віддану, чесну, сильну духом, патріотичну людину. 

Після вторгнення російського загарбника на територію України, Костянтин прийняв мужнє рішення і з перших днів вступив на захист нашої Батьківщини, своєї родини, всього народу України.

Сергій Ващенко (голова профспілки Локомотивного депо ст. Помічна) згадує:

- Усім своїм життям, ставленням до родини, любов'ю до матері, до рідних і близьких, своїм відношенням до роботи він доводив, що є справжнім українцем. Не любив і не поважав ухилянтів, СЗЧ, самострілів...

У нього не було "50 відтінків сірого", у нього було одне - або ти такий, або ти інакший... Якщо ти інакший, ти - не товариш.

І коли Костя прийшов до мене на другий день повномасштабного вторгнення і оголосив, що йде з речами до воєнкомату, я сказав: "Костю, ти спеціаліст, у тебе двоє дітей! Куди?"

А він відповів: "А якщо не я, то хто?" 

І ось ця фраза, заяложена у всіх книжках і дешевих фільмах, з його вуст прозвучала так, неначе я почув її вперше... 

А далі він спитав: "А чи підуть...?" 

На що я відповів: "Мабуть, ні". 

Тоді він сказав: "Значить я піду за всіх"

Костянтин проходив службу по мобілізації на посаді старшого оператора вогнеметника 3-го окремого полку спеціальних операцій.

Помер Бабіч Костянтин Володимирович 13 вересня 2024 року у наслідок отриманих напередодні, 12 вересня, травм, несумісних із життям, під час вогневого зіткнення з противником у районі населеного пункту Мала Токмаківка Запорізької області.

Мати Раїса втратила сина, дружина Олена і двоє синів залишилися без чоловіка і батька...

Похований Бабіч Костянтин 16 вересня 2024 року на кладовищі «Жовтневе» в місті Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Вічна пам'ять і слава Герою! 

Народився 18.07.1987 року в м.Помічна. 

З 1994 по 2000 рік навчався у Помічнянському НВК №3 (нині ліцей "Гармонія"). Після закінчення 6-го класу разом із сім'єю переїхав у с. Новомиколаївка. 

Згодом його родина знову повернулися до Помічної. 

Солдат Бакун Віктор проходив службу за контрактом на посаді старшого стрільця в складі 28 окремої механізованої бригади.

Загинув 1 вересня 2024 року під час захисту Батьківщини в зоні виконання бойових завдань в районі населеного пункту Дружба Бахмутського району Донецької області, назавжди залишивши маму та  братів.

Похований 06 вересня 2024 року на кладовищі «Федорівське» в місті Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Вічна пам'ять і слава Герою!

Народився 30 березня  1983 року в місті Дергачі Харківської області.

В 1990 році родина переїхала до села Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області. Навчався в Помічнянській сільській школі.

Після закінчення школи вступив до Кіровоградського коледжу механізації сільського господарства, здобув спеціальність «Столяр».

Певний час працював в Криму. Потім працював будівельником на Волині, звідки був призваний до лав Збройних Сил України. Був патріотом своєї країни.

10 жовтня 2022 року призваний на військову службу під час мобілізації. Перебував на посаді стрільця-снайпера 2 взводу снайперів роти снайперів у 25-ій окремій повітрянодесантній бригаді, присвоєно військове звання солдат. Під час виконання бойового завдання загинув 21 лютого 2024 року в населеному пункті Орлівка Покровського району  Донецької області.

Похований 26 лютого 2024 року на кладовищі «Жовтневе» в місті Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Мав маму Ольгу Дмитрівну, дочку Христину Романівну.

Вічна пам'ять і слава Герою!

Народився 10 травня 1984 року в селі Юріївка Добровеличківського району Кіровоградської області.

Навчався в Юріївській школі. Після смерті батька родина переїхала до міста Помічна.

З 1999 по 2002  роки  навчався в Піщанобрідському професійному аграрному ліцеї, де здобув спеціальність «Тракторист».

До призову працював водієм у ТОВ «Зернокомтрейд» у місті Дніпро.

Був патріотом своєї країни.

13 березня 2022 року призваний на військову службу під час мобілізації Кам’нським ТЦК Дніпропетровської області. Проходив службу у 79 прикордонному загоні державної прикордонної служби України. Мав військове звання солдат, перебував на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії групи інженерного забезпечення прикордонної комендатури швидкого реагування. Під час виконання бойового завдання загинув 16 квітня 2024 року біля села Надеждівка Білозерського району Херсонської області

Похований 19 квітня 2024 року на кладовищі «Жовтневе» в місті Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Мав дружину Інну Іванівну, маму Тетяну Іванівну.

Вічна пам'ять і слава Герою!

Народився 28.09.1988 року в Гарбузинському районі Миколаївської області.

Разом із сім’єю переїхав до села Помічна, закінчив сільську восьмирічну школу. Потім працював у фермерів, працював у Києві, працював за кордоном.

Після повномасштабного вторгнення росії на Україну, вступив до загону Київської територіальної оборони. Саме завдяки таким, як Олександр та його побратими, було відігнано ворога від Києва та Київської області.

У 2022 році молодший сержант Ока Олександр Іванович прийняв мужнє рішення вступити до лав ЗСУ для захисту територіальної цілісності України.

Проходив службу на посаді командира відділення 35 окремої бригади морської піхоти.

Загинув 5 червня 2024 року в районі населеного пункту Кринки Херсонської області.

В Олександра залишилися батько, мати та сестри.

Похований 12 червня 2024 року на кладовищі в селі Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Вічна пам'ять і слава Герою!

Народився 26.04.1997 року у м. Помічна. Навчався у Помічнянській ЗШ №3 (нині ліцей №3 "Гармонія"), яку у 2014 році закінчив із відзнакою

У цьому ж році вступив до Одеської військової академії, по закінченню якої у 2018 році одразу поїхав на східні рубежі країни захищати Україну у зоні АТО.

Шість років був учасником бойових дій. Офіцер відділення розвідки штабу проходив службу за контрактом у частині А4712.

Загинув 01.03.2024 року у районі н.п. Роботине Пологівського району Запорізької області

Більше за посиланням http://surl.li/tyvhh 

Похований у м. Помічна Кіровоградської області.

Вічна пам'ять і слава Герою!

Народився 26 лютого 1995 року в місті Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області.

З 2001 по 2012 роки навчався в Помічнянській загальноосвітній школі №1.

Після закінчення школи вступив до Одеської національної академії зв’язку імені О.С. Попова та здобув спеціальність «Радіотехніка». Після закінчення навчання працював у Польщі.

Повернувшись в Україну влаштувався стрільцем 3 розряду до Команди воєнізованої охорони ст. Помічна ВП «Знам’янський загін воєнізованої охорони» філії «Відомча воєнізована охорона АТ «Укрзалізниця».

Був патріотом своєї країни.

З 09 жовтня 2019 року призваний на строкову службу. 6 місяців проходив військову підготовку  в навчальному центрі міста Старичі.  З 03 березня 2020 року прийнятий на військову службу за контрактом.

З березня 2024 року прикріплений до 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Присвоєно військове звання старший солдат, перебував на посаді старший стрілець 3 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону. Під час виконання бойового завдання загинув 10 травня 2024 року біля населеного пункту Невське Сватівського району Луганської області.

Похований 19 травня 2024 року на кладовищі «Жовтневе» в місті Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Мав маму Валентину Станіславівну, батька Юрія Миколайовича.

Вічна пам'ять і слава Герою!

Народився 30.05.1974 року.

Боронив Україну, у війні з російською ордою. 

22.03.2024 року помер, перебуваючи на плановому лікуванні в Одеській міській лікарні.

Похований у м.Помічній Кіровоградської області

Вічна пам'ять і слава Герою!

Народився 14 липня 1999 року в Гарбузинському районі Миколаївської області. З переїздом до Помічної навчався у Помічнянській ЗШ №1. 

По закінченню 9 класу продовжив навчання у Вищому професійному гірничо-будівельному училищі у Горішніх Плавнях Полтавської області.

Після закінчення училища працював у Помічнянському локомотивному депо.

Проходив строкову службу у лавах ЗСУ. Був патріотом своєї країни.

Молодший сержант Скок Євгеній після повномасштабного вторгнення російського загарбника на територію України, добровільно став на захист своєї країни, прийняв мужнє рішення та вступив до лав ЗСУ по мобілізації, де проходив службу на посаді головного сержанта, командира відділення безпілотних літальних апаратів 214-го окремого батальйону спеціального призначення.

2 червня 2024 року загинув під час виконання бойових завдань в районі населеного пункту Костянтинівка Покровського району Донецької області.

Лише місяць не дожив до свого 25-ти річчя, назавжди залишивши маму Наталю, брата та сестру.

Похований 07 червня 2024 року на кладовищі «Федорівське» в місті Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Вічна пам'ять і слава Герою!