Народився 7 січня 1974 року в селі Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області. Закінчив Помічнянську школу № 2. Проходив строкову службу.

Працював в СТОВ «МИР». З 2021 року працював Ремонтному вагонному депо Помічна на посаді слюсаря з ремонту рухомого складу, звідки був призваний по мобілізації  7 грудня 2022 року.

Захоплювався риболовлею, мав умілі руки, вправно займався домашнім господарством. Був патріотом своє країни.

Проходив службу у  окремій мотопіхотній бригаді. Присвоєно військове звання солдата, займав посаду гранатометника 1 механізованого відділення бойової машини 2 механізованого взводу 3 механізованої роти.

Під час захисту Батьківщини в зоні виконання бойових завдань героїчно загинув 5 січня 2023 року  в районі міста Бахмут Донецької області.

Похований 11 січня 2023 року на кладовищі в селі Піщаний Брід Кіровоградської області.

Мав родину: співмешканку Гордієнко Світлану Петрівну та дітей доньку Наталію та синів Сергія та Олександра.

Народився 02 листопада 2001 року у місті Берислав Херсонської області. Закінчив Козацьку загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів у 2019 році. Працював у місті Нова Каховка ПП «Шаповалов» промоутером.

З початком повномасштабного вторгнення населений пункт, де Сергій проживав з родиною, був окупований російськими військами. Після знищення всього майна та пробувши в окупації  9 місяців було прийнято рішення покинути рідне селище.

16 грудня 2022 року Сергій з родиною взяті на облік внутрішньо переміщених осіб в Помічнянській міській ТГ.

Сергій був великим патріотом своєї країни. Переживши страшні дні окупації молодий хлопець категорично вирішив стати на захист своєї країни.

3 липня 2023 року був призваний на військову службу за контрактом, а саме до десантно-штурмових військ ЗСУ. Був на посаді стрільця-помічника гранатометника аеромобільного відділення першого аеромобільного взводу першої аеромобільної роти аеромобільного батальйону, присвоєно військове звання солдата.

Приймав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Під час виконання бойового завдання, в районі м. Красногорівка Донецької області віддав своє життя за Україну у боротьбі з російською ордою     01.09.2023 року.

Похований на кладовищі в місті Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Без люблячого сина залишилась мати Висоцька Олена Валеріївна.

Вічна пам'ять і слава Герою!

Народився  06 травня 1965 року у Волгоградській області у  місті Петров Вал (російська федерація), там закінчив 8 класів школи.

Після школи 3 роки  навчався в училищі річного флоту у місті Астрахань.

1983-1985 рр. – проходив військову службу в Азербайджані. Був прикордонником.

У 1985 році переїхав до України. Працював ковалем на Одеському судноремонтному  заводі.

У 1988 році одружився. У 1989 році переїхав з родиною до Помічної, де влаштувався на роботу до пункту технічного обслуговування (ПТО-Помічна ВЧДЕ-7) оглядачем вагонів. У 2020 році пішов на пенсію.

Був патріотом своєї країни.

З початком повномасштабного вторгнення добровільно пішов до лав ЗСУ.

Вважався зниклим безвісти, при виконанні бойового завдання неподалік           с. Богданівка Бахмутського району Донецької області. 12 січня 2024 року ідентифікований і вважається загиблим  з 22.03.2023 року. Присвоєно військове звання молодшого сержанта, мав позивний «Шмід».

Похований 29 січня 2024 року на кладовищі в місті Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Мав дружину Ларису Миколаївну, синів Олексія, Владислава, прийомну доньку Анну.

Вічна пам'ять і слава Герою!

Народився 03.12.1990 року в м.Помічна.

З 1998 по 2008 рік навчався у Помічнянському НВК №3 (нині ліцей "Гармонія"). Після закінчення вступив до Гірничо-будівельного училища в Горішніх Плавнях. По закінченню деякий час працював на Помічнянській залізниці.

На жаль, життя не було до нього прихильним. Коли хлопцю виповнилося 18 років, у нього померла мама. Залишившись без підтримки рідної людини, він, як міг, продовжував жити: брав підробітки, працював "на шабашках"...

Всі, хто знав Максима, характеризують його, як працьовитого, доброго й чуйного хлопця, який у будь-яку хвилину міг прийти на допомогу. Сумно, але багато хто просто використовував його гарні людські якості в особистих інтересах ...

Не знайшовши підтримки у рідних місцях, переїхав до Одеси, де й мешкав до 2022 року, продовжуючи перебиватися підробітками.

Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну прийняв мужнє рішення й вступив до лав ЗСУ (призваний 13. 05. 2022 року Приморським РТЦК та СП м. Одеси).

Службу проходив в Одеській області у 28-й окремій механізованій бригаді. Був старшим розвідником розвідувального відділення розвідувального взводу стрілецького батальйону. Звання: солдат.

18.08 2023 року Максим Латипов прийняв свій останній бій, в якому, за свідченнями побратимів, загинув, захищаючи їх від куль російських ординців. Забрати тіло Героя виявилося (поки що) неможливим. Тому в офіційній версії зазначено: зник безвісти поблизу н.п. Курдюмівка Бахмутського району Донецької області.

Незважаючи ні на що, він був патріотом України, любив її й людей, вірив, що колись життя зміниться на краще...

Назавжди у пам'яті рідних, друзів, учителів, однокласників, всіх, хто його знав, Максим залишиться Справжньою людиною, адже він був веселим і позитивним, життєлюбним, оптимістичним і надійним, завжди готовим прийти на допомогу.

Нагороди: 

Почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного «Золотий хрест»;

відзнака Президента України Володимира Зеленського «За оборону України»

Вічна пам'ять і слава Герою!

Народився в селі Помічна 21 травня 1999 року, навчався у Помічнянській ЗШ І-ІІІ ст. № 2. Після школи вступив до  Кіровоградського вищого професійного училища  № 9.

Був учасником антитерористичної операції , отримав посвідчення учасника бойових дій. З 2019 по 2020 рік  проходив строкову службу за контрактом.

З 27.07.2021  року прийнятий на службу за контрактом у 3-й окремий полк СпП ім. князя Святослава Хороброго. Присвоєно військове звання старшого солдата, перебував на посаді оператора групи СпП роти СпП загону СпО. Захоплювався спортом, полюбляв рибалку та активний відпочинок. Був патріотом своєї країни. 

Указом Президента України від 28 липня 2023 року нагороджено орденом «За мужність»  ІІІ ступеня.

Мав дружню родину: брата Володимира, матір Тетяну Вікторівну, батька Володимира Івановича, який з початком повномасштабного вторгнення також вступив до лав ЗСУ на захист держави.

Під час артилерійського обстрілу героїчно загинув 16 грудня 2023 року при виконанні бойового завдання в районі населеного пункту Андріївка Донецької області.

Похований 22 грудня 2023 року на кладовищі в селі Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Вічна пам'ять і слава Герою!

Народився  1 листопада 1992 року в місті Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області. У 2010 році закінчив Помічнянську загальноосвітню школу  І-ІІІ ст. № 1. 

Після школи вступив до Вищого професійного гірничо-будівельного училища      м. Комсомольська Полтавської області, де здобув спеціальність  «Помічник машиніста електровоза та тепловоза».

У 2018-2019 роках проходив строкову військову службу в лавах ЗСУ.

Працював монтером колії у ВСП «Дистанція колії  № 22 ст. Одеса-Сортувальна» Одеської залізниці вахтовим методом. Проживав із сім’єю у місті Помічна. Захоплювався ремонтом техніки, мав вмілі руки та вправно займався домашнім господарством.  Мав багато друзів, в тому числі серед колег та сусідів. Був патріотом своєї країни.

27 жовтня 2022 року призваний на військову службу по мобілізації Новоукраїнським РТЦК та СП Кіровоградської області. Проходив службу в    38 окремій бригаді морської піхоти,  був на посаді стрільця-санітара 1 відділення морської піхоти 2 взводу морської піхоти 2 роти морської піхоти 1 батальйону  морської піхоти. У 2023 році був направлений  на навчання до Великої Британії.

Під час захисту Батьківщини в зоні виконання бойових завдань героїчно загинув   5 вересня 2023 року в районі населеного пункту Новодонецьке Донецької області.

Йому було лише 30 років. Двоє малолітніх доньок залишилися без рідного батька…

Похований 15 вересня 2023 року на Помічнянському кладовищі Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Вічна пам'ять і слава Герою!

Народився в місті Помічна  4 листопада 1964 року, де закінчив ЗОШ № 3 (нині ліцей "Гармонія"). 

Проходив строкову службу.

До повномасштабного вторгнення працював налагоджувальником колійних машин та механізмів у ВСП «Помічнянська дистанція колії» (ПЧ-12).

Був патріотом своєї країни. Мав умілі руки, захоплювався ремонтом техніки, електрики, сантехніки, полюбляв активний відпочинок на природі.

З початком російської агресії проти України пішов добровольцем захищати Батьківщину. 26 лютого 2022 року призваний на військову службу Новоукраїнським РТЦК та СП Кіровоградської області, був на посаді водія-електрика 121 бригади територіальної оборони другого стрілкового взводу другої стрілкової роти. Під час проходження служби врятував трьох побратимів.

Під час захисту Батьківщини в зоні виконання бойових завдань отримав поранення в районі села Миколаївка Херсонської області. Доставлений в Криворізький військовий шпиталь, де 18 жовтня 2023 помер від тяжких поранень.

Похований 21 жовтня 2023 року на кладовищі в місті Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Мав двох дітей. Без люблячого чоловіка залишилась дружина Світлана. 

Вічна пам'ять і слава Герою!

Народився 28 березня 1982 року в селі Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області. У  1999 році закінчив Помічнянську сільську ЗШ  І-ІІІ ступенів.

Працював у Ремонтному  вагонному депо Помічна.

Захоплювався  технікою та рибалкою. Був патріотом своєї країни.

Після того, як Президент України видав Указ «Про введення воєнного стану в Україні» не чекаючи виклику, сам добровільно  звернувся до ТЦК.

7 квітня 2022 року призваний на військову службу по мобілізації до 88-го окремого батальйону морської піхоти. Займав посаду стрілець оператор взводу морської піхоти роти морської піхоти, присвоєно військове звання матрос.

Під час виконання бойового завдання героїчно загинув 13 червня 2023 року в селі Сторожеве Донецької області.

Похований 7 липня 2023 року на кладовищі в місті Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Мав люблячу родину: дружину Наталію Сергіївну та сина Дениса.

Вічна пам'ять і слава Герою!