Народився 3 липня 1991 року в місті Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області. У 2008 році закінчив Помічнянську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №1.

Після школи вступив до Вищого професійно-гірничого училища  м. Комсомольська,  який закінчив у 2009 році, здобув спеціальність «Помічник машиніста тепловоза». Згодом пішов працювати до Локомотивного депо Помічна помічником машиніста тепловоза.

У 2011 році вступив до Кременчуцького технікуму залізничного транспорту. Через 3 роки здобув освіту за спеціальністю «Помічник машиніста електровоза». У 2015 році  закінчив курси машиніста у місті Одеса. У 2019 році почав працювати машиністом електровоза. В березні 2021року звільнився.

Захоплювався малюванням, музикою, спортом. Був патріотом своєї країни.

З травня 2021 року проходив військову службу за контрактом у 25-й окремій повітрянодесантній Січеславській бригаді на посаді номер обслуги гранатоментного взводу роти вогневої підтримки і парашутно-десантного батальйону. Присвоєно військове звання солдат.

Під час виконання бойового завдання героїчно загинув 10 квітня 2022 року року в місті Авдіївка Покровського району Донецької області.

Похований 16 квітня 2022 року на кладовищі в місті Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Мав люблячу родину: матір Олену Владленівну, батька Миколу Івановича та брата Антона.

Вічна пам'ять і слава Герою!

Народився 1  вересня  1994 року в селі Малотимошівка Новоукраїнського району Кіровоградської області. У  2000 році родина переїхала до міста Помічна, де Максим пішов на навчання до  Помічнянської ЗШ  І-ІІІ ст. № 1.

З 2011 по 2012 рік навчався  на слюсаря з ремонту колісних транспортних засобів у Кіровоградському професійному ліцеї ім. О.С. Єгорова.

Закінчивши навчання, був призваний на строкову військову службу (2013-2014рр.), яку проходив у внутрішніх військах МВС України міста Павлоград Дніпропетровської області.

З 2015 по 2016 рік  працював на посаді слюсаря аварійно-відновлювальних робіт у Помічнянській дільниці Знам’янського БМЕУ.

У 2017 прийнятий водієм технологічного транспорту до Помічнянського гранітного кар'єру ПАТ «Кіровоградграніт». Йому були притаманні ініціатива та високе почуття особистої відповідальності. Серед товаришів по роботі користувався повагою.

Захоплювався  футболом та технікою. Був патріотом своєї країни.

10 травня 2022 року призваний  по мобілізації. Проходив службу у 56-й окремій мотопіхотній Маріупольській бригаді на посаді командир бойової машини – командир 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти. Присвоєно військове звання молодшого сержанта.

Під час виконання бойового завдання  героїчно загинув 1 листопада 2022 року  у селі Невельське Ясинуватського району Донецької області.

Похований 7 листопада 2022 року на кладовищі міста Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Мав люблячу родину: батька Сергія Максимовича та матір Аллу Іванівну.

Вічна пам'ять і слава Герою!

Народився 30 серпня 1981 року місті Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області. Закінчив Помічнянську школу І-ІІІ №3 (нині ліцей "Гармонія") у 1998 році. Навчався у Компаніївському технікумі ветеринарної медицини.  Проходив строкову службу.

Працював приватним підприємцем. Був щирим патріотом своєї країни.

З 2014 по 2015 рік  був учасником антитерористичної операції, де отримав поранення. Після цього працював водієм швидкої допомоги у місті Помічна.

Олександр був учасником бойових дій, нагороджений медаллю Кіровоградської обласної  державної адміністрації «Захисник Вітчизни»,  відзнакою Президента України «За участь в АТО»,  вручений нагрудний знак «Учасник АТО».

Призваний по мобілізації 26 лютого 2022 року. Проходив військову службу на посаді водія автомобільного відділення, присвоєно військове звання солдата.

Під час захисту Батьківщини в зоні виконання бойових завдань героїчно загинув 15 листопада 2022 року в селищі міського типу Казанка Баштанського району району Миколаївської області.

Похований 18 листопада 2022 року на Помічнянському кладовищі Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Мав родину: матір Джевагу Наталію Володимирівну та брата Володимира.

Вічна пам'ять і слава Герою!

Народився 15 січня 1984 року в місті Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області, де закінчив  Помічнянську  ЗШ І-ІІІ ст. №3.

Після школи вступив до Піщанобрідського професійного аграрного ліцею та здобув професію зварювальника. З 2002 по 2003 рік служив у лавах Збройних Сил України.

Після проходження служби працював на Помічнянському елеваторі слюсарем. З 2005 року працював електрогазозварювальником у ПАТ «Кіровоградграніт» (с.Кирилівка).

Захоплювався зварюванням. Був патріотом своєї країни.

З 2015 по 2016 рік безпосередньо брав участь у антитерористичній операції. Був учасником бойових дій, нагороджений нагрудним знаком «Учасник АТО», відзнакою Президента України «За участь в АТО».

Призваний по мобілізації 26 березня 2022 року. Проходив військову службу на посаді старшого сапера інженерно-позиційного відділення інженерно-позиційного взводу інженерно-позиційної роти, присвоєно військове звання молодшого сержанта.

Під час виконання бойового завдання героїчно загинув 09 листопада 2022 року в  селищі Новоселівське Сватівського району Луганської області.

Похований 16 листопада 2022 на Помічнянському кладовищі Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Мав родину: батька Василя Олексійовича, брата Олександра, сестру Наталію.

Вічна пам'ять і слава Герою!

Народився  30 квітня 1994 року в місті Помічна Добровеличківського  району Кіровоградської області. У  2011 році закінчив Помічнянську ЗШ  І-ІІІ ступенів № 3.

З 9 класу навчався  у філіалі Кібернетично-технічного коледжу. Після 11 класу вступив на 3 курс Кібернетично-технічного коледжу, де здобув освіту за спеціальністю «Програмування». Згодом у місті Комсомольськ навчався у Вищому  професійно-гірничому училищі  на помічника машиніста електровоза.

Після навчання повернувся до рідного міста Помічна, де почав працювати в Локомотивному депо Помічна на посаді помічника машиніста електровоза.

Захоплювався спортом. Був патріотом своєї країни.

У 2016 році пішов на контрактну службу до Національної Гвардії України. Брав участь в антитерористичній операції на сході України, отримав посвідчення  учасника бойових дій. Нагороджений нагрудним знаком «Учасник АТО»,  відзнакою Президента України «За участь в АТО».

3 березня 2022 року призваний на військову службу по мобілізації. Був на посаді оператора групи СпП роти СпП загону СпО, присвоєно звання старшого солдата.

Прибувши в довгоочікувану відпустку трагічно загинув 30 серпня 2022 року в селі Піщаний Брід Новоукраїнського району Кіровоградської області внаслідок транспортного нещасного випадку.

Похований 9 вересня 2022 року на кладовищі в місті Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Без люблячого сина залишилась мати Олена Миколаївна, батько Анатолій Миколайович та брат Іван.

Вічна пам'ять і слава Герою!

Народився у м. Помічна.

Останні декілька років він проживав разом з родиною в с.Богданівка,Суботцівської громади. Тут і був похований

Вічна пам'ять і слава Герою!

Народився 20 жовтня 1983 року в місті Помічна. Закінчив Помічнянську ЗШ І-ІІІ ступенів № 3 у 2001 році. Після школи навчався у  Знам’янському професійно-технічному училищі № 12, здобув професію помічника машиніста. Проходив строкову службу в лавах ЗСУ.

У 2003 році почав працювати монтером колії у Помічнянській дистанції колії. У 2008 році перевівся до локомотивного депо Помічна на посаду помічника машиніста.

У 2015 році був прийнятий на службу за контрактом до лав ЗСУ та приймав участь у антитерористичній операції. Отримав посвідчення учасника бойових дій у 2016 році. Нагороджений нагрудним знаком «учасника АТО», нагрудним знаком «Знак пошани», відзнакою Президента України «За участь в АТО»,  відзнакою батальйону «ЗА ЖИТТЯ ТА СМЕРТЬ», грамотами командування військової частини.

Був патріотом своє країни.

Служив за контрактом у 123 гвардійській ракетній бригаді, присвоєно  військове звання молодшого сержанта, перебував на посаді командира відділення 2 самохідної артилерійської батареї 1 самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи.

Під час захисту Батьківщини в зоні виконання бойових завдань героїчно загинув 23 березня 2022 року в населеному пункту Червоне Миколаївської області.

Похований 26 березня 2022 року на кладовищі в місті Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Указом Президента України від 14 квітня 2022 року № 240 нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Мав родину: дружину Кохно Ірину Анатоліївну, доньку Софію та сина Тимофія.

Вічна пам'ять та слава Герою! 

Народився в 1971 році в Помічній.  Тут мешкають його батьки.

Участь в АТО Костянтин Кривий брав майже два роки. 

З 2018 р. працював бортовим інженером повітряного судна МІ-8 в Авіакомпанії АТ «МОТОР СІЧ».  

Призваний захищати Батьківщину 06.05.2022 р. Загинув 28.10.2022 р. внаслідок ворожого артилерійського обстрілу в селі Давидів Брід Бериславського району Херсонської області. 

УКАЗОМ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №432/2023 за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку нагороджений медаллю “Захиснику Вітчизни”

Похований в м.Олександрія Кіровоградської області.

Вічна пам'ять і слава Герою!

Народився 10 квітня 1972 року в місті Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області.  У 1988 році закінчив Помічнянську ЗШ І-ІІІ ст. № 1.

У період з 1990 по 1992 рік проходив строкову військову службу.

З квітня 1992 року працював на посаді слюсаря-ремонтника у Локомотивному депо Помічна. Після закінчення Кременчуцького технікуму залізничного транспорту та здобуття спеціальності «Залізничний транспорт», був переведений на посаду машиніста електровоза 1 класу. У 2006 році за сумлінну працю на залізниці нагороджений нагрудним знаком «Почесний залізничник».

На момент повномасштабного вторгнення рф на територію України проживав у селищі Людмилівка Братського району Миколаївської області..

Призваний на військову службу по мобілізації 04 червня 2022 року Вознесенським РТЦК та СП Миколаївської області. Проходив службу в 34-ому окремому моторизованому батальйоні на посаді  стрільця-снайпера 3 механізованого взводу 1 механізованої роти. Присвоєно військове звання старший сержант.

Після артилерійського обстрілу та безпосереднього бойового зіткнення з противником під час наступальних дій  в районі населеного пункту Сухий Ставок Херсонської області з 04 вересня 2022 року вважався зниклим безвісти. За результатами генетичної експертизи 21 лютого 2024 року був ідентифікований і вважається загиблим від 04 вересня 2022 року під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини.

Похований 03 березня 2024 року на Алеї Героїв (Жовтневе кладовище) в місті Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Без люблячого чоловіка та батька залишилися дружина Тетяна, донька Ольга та Анна.

Вічна пам'ять і слава Герою!

Луцевич Юрій Миколайович народився 6 вересня 1971 року в Чернігівській області в с. Борзна. Закінчив школу, розпочав навчання у Знам'янському ПТУ. Не закінчивши навчання, був призваний до лав збройних сил. Служив у прикордонних військах. З 1989 по 1991 рік солдат Луцевич проходив строкову військову службу у військовій частині № 2393 на посаді старшого кабельника.

Після служби в армії та закінчення училища повернувся в Помічну, і з 2000 року працював у Помічнянському локомотивному депо помічником машиніста електровоза. Колеги та друзі пам'ятають його як добру, сильну мужню і патріотичну людину.

У 2022 році, з перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну Юрій Миколайович не залишився осторонь і 28 лютого 2022 року добровільно став на захист Батьківщини - без вагань, з переконанням у серці, що його місце там, де захищають рідну землю.

Проходив службу у військовій частині А-7093 на посаді гранатометника.

18 травня 2022 року загинув під виконання бойового завдання в районі населеного пункту Тошківка Сіверсько-Донецького району Луганської області. З того часу й до березня 2025 року вважався зниклим безвісти.

Юрій не шукав відмови. Він обрав шлях воїна - складний, небезпечний, але гідний. Він пішов на війну не заради нагород, а заради миру, за нас, за наших дітей, за Україну. Його серце билось у ритмі Батьківщини.

Юрій Луцевич до останнього подиху залишався вірним присязі.

Ми не маємо права забути його ім'я, не маємо права дозволити, щоб його жертовність стала лише віхою в історії. Він - частина нашої нації, нашої пам'яті нашого болю і нашої гордості. Його жертовність ніколи не буде даремною.

Похований Юрій Луцевич 15 травня 2025 року на кладовищі «Жовтневе» в місті Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області. 

Без люблячого сина залишилися мама й батько, без чоловіка - дружина Олена, без батька - донька.

Вічна та Світла Пам'ять про мужність та відважність Героя-захисника назавжди залишиться в наших серцях!

Слава Герою!

Народився 12 жовтня 1994 року в місті Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області. Закінчив Помічнянську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 3 у 2011 році.

Після школи навчався в Піщанобрідському професійному аграрному ліцеї, де здобув професію кухаря-кондитера. В 2012 році вступив до Кіровоградського професійного училища та отримав професію токаря. У 2013 році після закінчення працював на заводі «Червона зірка» міста Кіровоград.

У 2014 році звільнився та повернувся до міста Помічна, був призваний на строкову службу до лав Збройних Сил України.

Був патріотом своє країни.

7 березня 2022 року  призваний по мобілізації, проходив службу в окремій  мотопіхотній  бригаді, був на посаді номер обслуги 2 мінометного розрахунку 2 мінометного взводу першої мінометної батареї, присвоєно військове звання молодшого сержанта.

Під час захисту Батьківщини в зоні виконання бойових завдань героїчно загинув 08 жовтня 2022 року в районі населеного пункту Давидів Брід Бериславського району Херсонської області.

Похований 21 жовтня 2022 року на кладовищі в місті Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Мав родину: матір Орловську Тетяну Василівну, сестру Юзькову Вікторію.

Вічна пам'ять і слава Герою!

Народився 27.05.1976 р. у с. Олексіївка, Добровеличківського р-ну, Кіровоградської області. Тут пройшло його дитинство та юність. https://pbridsr.gov.ua/news/1702562732/ 

Навчався в Піщанобрідському професійно-технічному училищі, здобув спеціальність «Тракторист». Одразу влаштувався в колгосп «Свердлов» села Олексіївка трактористом.

З 1994 по 1996 рік проходив строкову військову службу в ЗСУ.

Після служби працював на підприємстві, де виготовлялися залізобетонні конструкції в селі Олександрівка Одеської області.

З 2015 по 2016 рік призваний на військову службу по мобілізації, потім  уклав контракт. Отримав посвідчення учасника бойових дій. Нагороджений нагрудним знаком «Військова розвідка України», «Учасник АТО», Відзнакою Міністерства оборони України - нагрудним знаком «За зразкову службу».

Був патріотом своєї країни.

У 2022 році після повномасштабного вторгнення рф на територію України призваний по мобілізації. Проходив службу у 42-му окремому мотопіхотному батальйоні « Рух опору» на посаді головного сержанта 1 механізованого взводу 2 механізованої роти. Присвоєно військове звання головний сержант.

29 серпня 2022 року внаслідок обстрілів артилерії противника та безпосереднього зіткнення з противником, отримавши поранення несумісне з життям героїчно загинув у селі Сухий Ставок Бериславського району Херсонської області.

Похований 5 вересня 2022 року на кладовищі в місті Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Мав люблячу родину: дружину Наталію Вікторівну, сина від першого шлюбу Сергія та матір Віру Миколаївну.

Вічна Пам'ять та Слава Герою! 

Народився в місті Помічна 10 липня 1992 року. Навчався у Помічнянській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1. Згодом переведений до спеціальної Піщанобрідської школи-інтернат, яку закінчив у 2009 році.  Потім вступив до Піщанобрідського професійного аграрного ліцею та отримав професію тракториста.

Після отримання освіти, працював монтером колії у виробничому підрозділі «Помічнянська дистанція колії» регіональної філії «Одеська залізниця». 

Захоплювався боксом та футболом, полюбляв з родиною рибалити.

Служив за контрактом  у 17 окремому мотопіхотному батальйоні 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені Кошового отамана Кості Гордієнка. Отримав посвідчення учасник бойових дій. Присвоєно військове звання молодшого сержанта, перебував на посаді командира бойової машини – командира 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти.

Під час виконання бойового завдання героїчно загинув 12 травня 2022 року в с. Тошківка Лисичанського району Луганської області.

Похований 17 травня 2022 року на кладовищі в місті Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області.

 Йому було лише 29 років. 

Мав дружину Інну та сина Нікіту. Був найкращим батьком та чоловіком для своєї родини.

Вічна пам'ять і слава Герою!

Народився 18.11.1989 року в м.Помічна. З 1996 по 2006 рік навчався у Помічнянській ЗОШ №3 (нині ліцей "Гармонія").

Після школи закінчив Піщанобрідський професійний аграрний ліцей з відзнакою, здобув професію програміста. У 2007 році вступив до Вищого професійного гірничого-будівельного училища м. Комсомольська на помічника машиніста електровоза, який закінчив у 2008 році з відзнакою. Після закінчення з 2008 року працював помічником машиніста у локомотивному депо Помічна. З 2015 року працював машиністом дрезини в Помічнянській дистанції електропостачання. У 2018 році вступив до Харківського коледжу залізничних технологій, який закінчив з відзнакою.

Захоплювався програмуванням, полюбляв писати вірші, грав на гітарі,  займався футболом. Був патріотом своєї країни.

01 березня 2022 року пішов добровольцем до лав ЗСУ. Проходив службу в окремій танковій бригаді,  присвоєно військове звання солдата, перебував на посаді зовнішнього пілота «оператора» БПЛА 1 відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів розвідувальної роти.

Під час захисту Батьківщини в зоні виконання бойових завдань героїчно загинув 13липня 2022 року  в селі Грушуваха Ізюмського району Харківської  області.

Похований 17 липня 2022 року на кладовищі в місті Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Мав родину: дружину Осипенко Надію Вікторівну, люблячу доньку від першого шлюбу Катерину.

Вічна пам'ять і слава Герою!

Народився 08.10.1992 року в м.Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області.  З 1999 по 2009 рік навчався у Помічнянській ЗОШ №3 (нині ліцей "Гармонія").

У 2009 році вступив до Піщанобрідського професійного аграрного ліцею, здобув спеціальність «Електрозварювальник».

З 2010 по 2011 рік був призваний на строкову військову службу до лав ЗСУ.

У період з 2012 по 2017 рік працював у Ремонтному вагонному депо Помічна, на посаді електрозварювальника.

З початком оголошення 5 хвилі часткової мобілізації був призваний на військову службу. Брав безпосередню участь в антитерористичній операції на сході України.

На момент повномасштабного вторгнення рф на територію України проживав та працював в місті Одеса.

Призваний по мобілізації 23 березня 2022 року. Проходив службу в 21-му окремому мотопіхотному батальйоні «Сармат» на посаді старшого стрільця 1 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотного роти. Присвоєно військове звання солдат.

Вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність загинув 11 липня 2022 року під час виконання бойового завдання, в районі виконання завдань за призначенням в ході ведення бойових дій в районі села Піски Покровського району Донецької області.

Похований 15 липня 2022 року на кладовищі в місті Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Незабаром після загибелі сина пішла з життя мати Пиріг Тетяна Олександрівна.

Без люблячого брата залишилася сестра Маргарита.

Вічна пам'ять і слава Герою!

Народився 16 грудня 1966 року в селі Привітне Алуштинського району Кримської області. У 1984 році закінчив Шарівську   ЗШ І-ІІІ ст. Богодухівського району Харківської обл. Навчався в автошколі.

З квітня 1985 року призваний на строкову військову службу,  у вересні цього ж року був відправлений проходити  військову службу в Афганістан. Звільнився у 1987 році. Після звільнення працював будівельником.

Нагороджений медаллю  «За відвагу» та Орденом Червоної Зірки.

В 1998 році переїхав із сім’єю в Помічну. Одразу влаштувався на роботу в Локомотивне депо Помічна помічником машиніста електровоза.

Був патріотом своєї країни.

Після оголошення загальної мобілізації, не чекаючи виклику добровільно звернувся у ТЦК.  27 лютого 2022 року був призваний по мобілізації. Проходив службу у 28-й окремій механізованій бригаді імені Лицарів Зимового Походу на посаді старшого навідника 3 гранатометного відділу протитанкового взводу 3 механізованого батальйону. Присвоєно військове звання старшого солдата.

Під час виконання бойового завдання  героїчно загинув 8 травня 2022 року у селі Олександрівка Херсонського району Херсонської області.

Похований 12 травня 2022 року на кладовищі міста  Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Мав люблячу родину: дружину Ларису Павлівну, синів Павла та Святослава.

Вічна пам'ять і слава Герою!

Народився 1 червня 1980  року в селі Олексіївка Добровеличківського району Кіровоградської області. З 1986 по 1995 рік навчався в Олексіївській загальноосвітній школі. Закінчив у 1996 році Помічнянську ЗШ І-ІІІ ст. № 3. Уже тоді в його характері почали формуватися справжні чоловічі якості: відповідальність, чесність, принциповість.

Після навчання в школі вступив до Кіровоградського державного педагогічного інституту на історичний факультет. Після закінчення 3 курсу прийняв рішення перевестись на заочну форму навчання. Призваний  у листопаді 2001 року на строкову військову службу.

Надзвичайно добрий, але сильний по духу. Він умів пробачати, не тримав на людей зла. Понад усе любив свою родину -  сім’ю та свого єдиного сина.     

Ще у 2014 році, одразу після майдану, пішов добровольцем у зону АТО — на схід нашої країни. Його служба проходила у гарячих точках, де він отримав тяжке поранення.  Був учасником бойових дій, нагороджений нагрудним знаком      «За зразкову службу» (Айдар), відзнакою Командувача об’єднаних сил «Козацький хрест» І ступеню. В листопаді 2021 року звільнений зі служби.

Олег дуже любив свою країну, тому не міг лишитися осторонь повномасштабного вторгнення на Батьківщину. Коли  24 лютого почалася війна, вже на наступний день, незважаючи на всі отримані поранення, сам пішов у ТЦК.

3 березня 2022 року призваний по мобілізації. Проходив службу у 3-му окремому полку спеціального призначення на посаді старший солдат групи СпП роти СпП загону СпО. Присвоєно військове звання старшого солдата.

Під час виконання бойового завдання у селі Червонодіброва Луганської області героїчно загинув 25 грудня  2022 року.

Похований 30 грудня 2022 року на кладовищі у селі Олексіївка Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Указом Президента України від 28 липня 2023 року № 456  нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Мав люблячу родину: батька Василя Антоновича,  матір Тамару Володимирівну, сина Євгена та брата Віталія.

2022 року віддав своє життя за Україну у війні з російською ордою.

Похований в с.Олексіївка (Піщанобрідська ТГ)  Кіровоградської області

Вічна пам'ять і слава Герою!

1981 року народження, працював токарем 5-го розряду колісно-роликової дільниці ремонтного вагонного депо Помічна Одеської залізниці з 2008 року. Співробітники запам’ятали Богдана як відповідального, життєрадісного та чуйного товариша.

З 2015 року служив у лавах Збройних Сил України молодшим сержантом, командиром господарчого відділення взводу забезпечення гарматного артилерійського дивізіону.  Під час захисту м. Харків у результаті вибуху був поранений та доставлений до шпиталю, де наступного дня помер.

У загиблого залишилась сім’я: дружина Наталія, син Рустам 2008 р.н., донька Мирослава 2018 р.н.

Президент України Володимир Зеленський своїм указом посмертно нагородив Богдана Чорновола орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Похований в с.Олексіївка (Піщанобрідська ТГ)  Кіровоградської області

Вічна Пам'ять та Слава Герою!