Кімната народознавства збагатилися вишивками, які мають понад 70 років. Щира читачка Бойко Людмила Віталіївна передала до бібліотечної світлиці вишивки своєї родини – від Кузь Ганни,

Тернопільська обл., Кременецький р-н., село Града. Вишивки збереглися і виглядають так, ніби їх щойно вишили.

Усі роботи виконані традиційним хрестиком на полотні. Серед переданого -  рушник, який має поважніший вік за інші полотна. Його основа - лляна, що свідчить про вишивку, які були на Тернопільщині.

Особливою окрасою для нашої бібліотеки стали вишиті, так звані «підбожники» (або божники). До цього часу в нашій колекції подібних серветок не було. В українській хаті такі серветки стелили у покуті (куточок для ікон), найсвятішому місці хати.

 Дякуємо пані Людмилі, що перевезла за багато кілометрів і родині за цей дарунок.  Передані вишивки  допоможуть молоді вивчати джерела української ідентичності.

Сьогоднішній День пам’яті держава започаткувала ще у 2019 році.

Це День вшанування героїв Іловайського котла та всіх, хто віддав своє життя за Україну. Найкращий спосіб зберегти цю пам'ять - знати та передавати правду. Автори щодня пишуть і видають книги, якими цікавляться читачі. У бібліотеці окремо виділені полиці про російсько-українську війну, їх варто прочитати кожному.

29 серпня 2014 року – стався масовий теракт, який організували російське керівництво. Росія порушила домовленості: українських військових розстріляли, коли мав бути «зелений коридор». Їхній шлях пролягав через соняшникові поля. Тому традиційним символом пам’ятного дня став соняшник.

 Книги, які вже написані і пишуться не дадуть забути загиблих героїв, які віддали своє життя за свою батьківщину, дітей, сім'ю. Пам’ять вічно буде жити на сторінках книг і в наших серцях.

           Найкраща шана і подяка сьогодні – це наші вчинки. Підтримка воїнів, невтомна допомога, наші донати та щоденна праця.

Сьогодні Україна відзначає 35-річницю Незалежності - свято, яке кожен воїн щодня захищає у війні проти російських агресорів.

24 серпня 1991 року Верховна Рада ухвалила Акт про проголошення незалежності України, за який проголосували 346 депутатів. Авторами цього тексту стали Левко Лук’яненко та Леонтій Сандуляк. Того ж дня В'ячеслав Чорновіл запропонував внести синьо-жовтий прапор до зали парламенту. Вперше з 1920 року національний стяг офіційно підняли на флагштоку біля Київської міської ради. 

Першим Президентом України обрали Леоніда Кравчука, а першою країною, яка визнала нашу незалежність, стала Польща. Згодом, 2 вересня 1996 року, в обіг ввели національну валюту - гривню.

Сьогодні ми з глибокою вдячністю згадуємо захисників і захисниць, завдяки яким цей день є можливим. Поки ми працюємо, навчаємось і будуємо майбутнє,  воїни стримують ворога та виборюють право жити у незалежній країні. 

До цієї знаменної дати у нашій бібліотеці діє книжкова експозиція , яка детальніше розкриває тернистий шлях українського державотворення. Усі охочі можуть ознайомитися з історичними матеріалами.

  Прапор - символ нашої свободи, єдності та незламної боротьби за незалежність. Його історія сягає ще ХІІ ст. від знамен Київської Русі. 

За радянських часів прапор був суворо заборонений. За збереження стяга розстрілювали, тому українці ризикували життям. 

Сьогодні синьо-жовтий стяг на передовій тримають наші захисники і захисниці, очищаючи рідну землю від російських окупантів. Прапор гордо піднімають над кожною визволеною територією. 

Ним накривають плечі воїнів, які повертаються з полону. Командир передає прапор дружині чи батькам загиблих Героїв. 

 Віримо, що книга - це теж зброя, яка береже пам'ять про кожну історичну подію, яку ми не забудемо. 

 Серед наших відвідувачів є багато справжніх героїв.  Сподіваємося на найкращі звістки про нашого читача Віктора Конона, який наразі вважається безвісти зниклим. 

Ми безмежно пишаємося кожним воїном на передовій та кожним, хто тримає надійний тил. Особлива вдячність нашому волонтерському  колективу «Солодка п’ятниця», чиї дбайливо зв'язані шкарпетки та рукавиці зігрівають захисників у холодних окопах.

За роки повномаштабної війни прапор є українським спротивом і незламності.

Нехай синьо-жовтий стяг нагадує усьому світові : Україна була, є і буде вільною.

Сьогодні світ згадує мільйони скалічених доль, чиї життя назавжди обірвали жорстокі акти тероризму.

А ми з болем згадуємо кожне втрачене життя у наших мирних містах та селах. Українці, тероризм бачать уже понад десять років.  Щоденні обстріли зазнають населені пункти: Харківської, Донецької, Запорізької, Херсонської, Сумської, Дніпровських областей. Також, періодично росія атакує Київ, Одесу, Львів, Луцьк та інші міста. Найманці та російські терористи скидають бомби на лікарні, школи та житлові будинки. Це прояви системного державного тероризму, з яким вимушена боротися наша Україна.

Книги допомагають нам вижити і жити далі незважаючи на жорсткі реальності тероризму.

 Автори книг стараються зафіксувати правду для наступних поколінь. Зокрема, у книжковому фонді є документальні хроніки, спогади свідків та художньо-публіцистичні видання про трагічні події у Бучі, героїчну оборону й жахи окупації Маріуполя, а також про інші українські міста, які стали символами боротьби з терором. Книги - живі свідчення про воєнні злочини, стійкість людського духу та спільна пам'ять, яку нікому не вдасться стерти.

Нещодавно в бібліотеці з’явилася нова особистість -  Людмила Олександрівна. З перших хвилин знайомства вона проявила себе, як людина, яка любить взяти до рук книгу – повчальну, пізнавальну. Пані Людмила цікавиться  історією  України, подіями Другої світової війни, темами ОУН та УПА, головними героями тих далеких часів. Попри те, що вона записалася до нас зовсім нещодавно, між нею та книжковим простором уже спалахнув особливий творчий вогник.

 Свою любов від перших візитів, вона вилила у поетичні рядки, присвятивши нашій бібліотеці  вірш. У ньому пані Людмила,  тонко описала атмосферу нашої установи, де «живих» книг неймовірна кількість, полиці височіють аж до стелі, а сторінки таємниче шепочуть про незвідане.

 Попереду в поетеси багато творчих планів, зокрема й вихід власної збірочки, а ми неймовірно пишаємося тим, що надихаємо таких  людей і щиро радіємо кожній зустрічі.

Тиха, затишна кімната,

Де полиці, аж до стель.

Тут книжок живих багато

Знань надійна цитадель.

Кожна сторінка шепоче

Про невідомі світи.

Серце сюди йде охоче,

Щоб давню мрію знайти

День вшанування вибрано не випадково. У ніч із 28 на 29 липня 2022 року росія вчинила акт абсолютного звірства - навмисний підрив барака у Волноваській виправній колонії в Оленівці. Російські війська підступно вбили щонайменше 53 Захисників і Захисниць «Азовсталі», які перебували в полоні, а понад 130 отримали важкі поранення.

Цей страшний теракт став символом невимовного болю та аморальності ворога. Оленівська трагедія об'єднує в собі пам'ять про всіх українських військових, добровольців та цивільних, чиї життя забрали російські катування, страти та полон.

Ми пам'ятаємо кожного і кожну. Світла пам'ять загиблим. Справедлива відплата невідворотна.

Український інститут книги запрошує з 21 по 26 липня 2026 року долучитися до Тижня сучасного українського читання «УКРСУЧЛІТ». Читання сучасної літератури допомагає краще зрозуміти те, що робиться навколо, переосмислити сьогодення та підтримати українське видавництво. Спеціально до цієї події на абонементі організовано книжкову виставку «Читай Своє», яка відкриє для вас бестселери, захопливі історичні, романтичні та пригодницькі романи.

Оберіть свою  книгу та відчуйте смак  українського слова!

Нашу світлицю відвідала Людмила Євстахіївна. Вона принесла макітру та залізну праску.

Макітра - це великий, глибокий глиняний посуд. Майстер  дбайливо виліпив, ще й  прикрасив  розписом. Макітра завжди була незамінною помічницею господині. Саме в ній терли мак і зерно на різдвяну кутю або розминали картоплю. У такому посуді подавали до столу вареники, кашу чи капусту. Як каже народне прислів'я: «Вареники ті ж самі, та інша макітра».

Залізна праска стане  доповненням до нашої виставки, де вже є давній рубель із качалкою та праска на вугіллі.  Тримаючи її в руках, мимоволі задумуєшся: якою ж міцною та дужою мала бути українська жінка, щоб щодня прасувати таким важким знаряддям!

Щиро дякуємо Людмилі Євстахіївні. Ці речі зберігають пам'ять багатьох поколінь  та будуть доступними на огляд сучасним дітям.

Кімната народознавства збагатилася давніми та сучасними побутовими речами, які передали па Людмила Євстахіївна, Галина Олексіївна Сумар та родина Богдана Яновича.

У нас ви побачите  велику дерев’яну ложку з довгою ручкою. Колись її називали ложка-кухарка. У давнину господині перемішували страви у чавунних казанках, також зручно було накладати страву у макітру. Такою ложкою ніколи не попечешся, вона захищала від гарячого пару.

 Додалися дерев’яні товкачі, які колись виконували роль нашого сучасного блендера. Товкач – незамінний інструмент для перетирання, лущення зерна.  Перш за все м’яли картоплю на пюре, товкли мак.

Колишня вчителька історії  пані Галина   подарувала лампадку з гнотом. Вона стала іржавою від часу давнини і не збереглося захисне скло. Згодом ретельно оновимо корпус.

 З’явилася вишита хрестиком атласна краватка, прикрашена шістьма трояндами. Цей витончений аксесуар, який однаково пасує до чоловічого та жіночого вбрання, уже доступний охочим, аби створити неповторний святковий образ.

До нас завітала постійна наша відвідувачка Людмила Євстахіївна. А коли вона приходить, то цей день перетворюється на казку. Пані Людмила тримала в руках  дерев’яне яблуко, яке з першого погляду здавалося звичайним. Проте варто було торкнутися, як розпочалася  магія. Виявилося, що майстер вирізав це яблуко з цільного шматочка дерева за принципом спіралі, точнісінько так, як ми зазвичай зрізаємо шкірку їз плоду. Одним легким рухом руки цей витвір мистецтва складається, висувається, перетворюючись на вазу. Яблуко має  хвостик, а знизу обладнане спеціальною рухомою підставкою, яка дозволяє конструкції міцно триматися на столі. Але найбільше нас вразила універсальність цієї знахідки. Якщо вам потрібна стільничка, це яблуко миттєво стає нею. Потрібно зняти гарячу каструлю з плити та захистити стіл. Воно з легкістю перетворюється на термо - підставку. А коли  хочете покласти фрукти, це диво-яблуко розгортається у глибоку тарілку, де можуть зберігатися груші, сливи, яблука чи будь-які інші дари з городу та саду. У такій оригінальній вазі може зберігатись паляниця чи булочки до чаю.

 Ця дивовижна річ стала головною темою для обговорення серед читачів. Шкода, що невідомо, хто цей майстер ручної роботи?

Читачі та бібліотечні працівники висловлюють найтепліші слова вдячності шановній Людмилі Євстахіївні за її щедре серце та те, що вона у всьому бачить прекрасне. Відтепер, незвичайним дерев’яним яблуком може милуватись кожен відвідувач.

28 червня Україна відзначає День Конституції. Довгоочікувана й визначна для всіх українців подія, а саме ухвалення Конституції, відбулася аж на п’ятому році незалежності.

  У конституції закріплено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною та правовою державою, а людина, її життя і безпека визнаються найвищою цінністю.

Ухвалення Конституції стало важливим етапом українського державотворення.

У час повномасштабної війни ми ще гостріше усвідомлюємо цінність державності, свободи, права, людської гідності та незалежності. Українці щодня захищають не лише свою землю, а й право жити у вільній державі, самостійно визначати власне майбутнє, навчатися, працювати, розвивати науку, культуру, освіту, економіку, будувати демократичне суспільство.

Саме тому Конституція сьогодні - це не тільки правовий документ, а й символ того, заради чого Україна бореться і вистоює.

Бібліотека-філія №2 КЗ «Володимирська публічна бібліотека» щоденною працею, дослідженнями, волонтерською та громадянською діяльністю підтримують цінності, на яких ґрунтується сучасна Україна.

День Конституції України щороку нагадує про значення закону, про відповідальність перед суспільством і про цінності, на яких тримається демократична держава.

Ми пишаємося своїми читачами і відвідувачами. Ьібліотека засвітилася від подарунка, яку передала Юлія Дмишко. Син Назарій  приніс нам відому  статуетку. Це витончений образ юної дівчини, яка зосереджено ворожить на пелюстках ромашки: «Любить - не любить…».

Статуетка - "Ворожіння на ромашці" випускалася Полонським заводом художньої кераміки (ЗХК). Її авторкою є видатна українська скульпторка Оксана Жникруп. Серійно виготовлялася з початку 1970-х по 1990-ті роки. Дівчина у вишиванці миттєво повертає нас у часи, коли серед дівчат жила така традиція. Ворожіння завжди було великою таємницею. Дівчата ховалися від чужих очей, адже нікому не треба було знати секретів їхнього закоханого серця. Тепер цей романтичний спогад ожив у нас. Статуетка  від Юлії окрасила нашу кімнату народознавства.

Щиро дякуємо та запрошуємо всіх  помилуватися цією красою!

Понад 20 років життя присвятив лозоплетінню Степан Єфстафійович Янович. Він був батьком нашого відомого музейного працівника Богдана Яновича. Ще дитинстві Степан почав плести кошики з рогози. Будучи на пенсії він вирішив не сидіти склавши руки. Чоловік самотужки опанував нове складне ремесло. Завдяки звичайним книжкам він навчився плести з лози. Тоді інтернету ще не було взагалі. Навіть у 74 роки пан Степан продовжував плести свої унікальні вироби. Його ручна робота дуже високо цінувалася людьми. Усі речі були повністю екологічно чистими. Степан Єфстафійович наполегливо вчився та щоразу удосконалював вироби. З-під його рук виходили чудові декоративні тарілки, хлібниці та кошики. З роками талановитий майстер відійшов у вічність. Сьогодні у нашій бібліотеці красується унікальна ваза. Цю річ Степан Янович зробив власними руками. Його життєвий шлях доводить важливу істину. Всьому можна навчитись у будь-якому віці. Для справжнього бажання немає жодних перешкод.

Щиро дякуємо за збереженість цієї чудової вази науковому працівнику краєзнавчого музею Богдану Степановичу Яновичу та всій його сім'ї.

Сьогодні до бібліотеки завітала шановна гостя Людмила Євстахівна, яка зробила бібліотеці  подарунок для доповнення етно-кімнати. У нас на дверях самотньо висить лише вишита поперечка  (троянди з братиками) без гардин, а тепер завдяки пані Людмилі ми нарешті маємо повний комплект - розкішні вишиті штори на дуже гарному лляному полотні, які колись прикрашали українську хату й дарували їй особливий затишок.

Окрім цього, гостя принесла унікальний раритет - давно забутий дерев'яний станок  для вив'язування серветок без спиць, що являє собою восьмикутну рамку, набиту цвяхами. Ця старовинна техніка рукоділля дозволяла створювати повітряні мереживні вироби, зразки яких пані Людмила вже дарувала нашій книгозбірні раніше.

Також пані Людмила принесла книгу «Бунгало». Авторка Сара Джіо - популярна американська письменниця . Її книги користуються великим попитом серед читачів. Роман «Бунгало» - це  історія про кохання, втрати під час Другої світової війни. У 1942 році молода дівчина Енн Келловей скасовує своє весілля та вирушає медсестрою на острів Бора-Бора. Там вона зустрічає загадкового солдата Вестрі, з яким у покинутому бунгало створює свій «острівець раю» посеред жахів війни.

А ще пані Людмила постійно приносить одежу, взуття, які розбирають ті, кому вони потрібні. Даємо друге життя усьому, що від щирого серця віддає Людмила Євстахіївна.

Щиро дякуємо за  збагачення нашої етнографічної кімнати, яка заграє новими барвами!

Книгу залюбки будуть читати, бо цікаво, яка подальша доля очікує Енн. Одежу (в ідеальному стані ) будуть носити. І можливо хтось сплете на дерев’яному пристрої свою першу серветку, яка  прикрасить стіл.

Фонд нашої бібліотеки поповнився новою книгою. Сьогодні відома авторка книги про легендарну 51/14 бригаду Жанна Білоцька передала нам дві  книги. Це подарунок від матері українського воїна, який віддав життя у повномасштабній війні проти російських окупантів.

Російські загарбники принесли на нашу землю страшне горе, забрали тисячі життів і на покоління вперед заплямували себе кров'ю українців. Вони мають силу зупинити цю розв'язану ними війну, але не хочуть цього. Проте український дух і пам'ять - непереможні. Вони оживають у слові.

Авторкою подарованих книг є  Любов Гавура. Її збірка «Пошматована світлина» побачила світ у 2026 році.

Книга - наче свіжа скоринка домашнього хліба: вона тепла, справжня та близька кожному з нас.

Щиро дякуємо пані Жанні за передачу книг та пані Любові за її працю.

 Передані видання пройдуть бібліотечну обробку і будуть доступні для читачів.

Наша бібліотека від редакції періодично буде отримувати номери календар-газети «Публіка». Сьогодні ми вперше побачили (випуск №22) 2 -8 червня. Нам усім бібліотечним працівникам сподобався випуск.

 Для читачів пропонують різноманітний контент: календар подій, уривки з художніх творів, рубрики про ювілеї майстрів, сканворди, судоки, математичні завдання, кросворди та інше.

Плануємо включити до переплати на наступний рік. Видання, доступне для ознайомлення в читальному залі.

Для отримання додаткової інформації про видання відвідайте [Publika.ua](https://www.publika.ua/newspaper/billing/input/)

До нас завітав відомий краєзнавець -  Євгеній Іванович Мовяк.  Гість поділився успіхами своєї дослідницької роботи, зокрема нещодавно виданої книги «Природа рідного краю», присвяченого водним ресурсам Володимирського та Луцького районів.

Пан Євген охоче представив книгу «Між творцем і людиною» із особистим підписом автора  -Валерія Мельника. Євгеній Іванович став співавтором цієї монографії.  Валерій Мельник висвітлює історичні факти побуту, фольклору поліщуків через грані життя волинян на  берегах озер, річок. У книзі знайдете географічні координати та метричні показники озер Волині, відомості про створення природно-заповідного фонду. Це краєзнавча міні-енциклопедія.

Особливою прикрасою дня стало знайомство краєзнавця Євгенія Івановича зі студентками-практикантками  - Іриною Геращенко, Марією  Окіншевич, Ольгою Сак та Сачан Поліною з педагогічного коледжу імені Агатангела Кримського. Вони щиро раділи особистій зустрічі з автором.  Познайомилися з книгою  «Природа рідного краю», яка розовідає про природу, річки та озера, ставки та джерела, про чарівну красу Волині. Подякували щиро за дослідницьку роботу проведену над книгою. І чекаємо новинок від Євгена Івановича Мовяка.

До бібліотеки завітали учні 3-Б класу разом із класним керівником пані Наталією. Виявилось, що деякі учні є нашими постійними читачами. Цього разу діти стали учасниками патріотичного заходу до Дня пам’яті дітей, загиблих у результаті збройної агресії росії проти України. Студенти-практиканти нагадали школярам про важливість історичної пам'яті та трагічну долю тисяч українських дітей, постраждалих від війни чи незаконно депортованих ворогом. На знак скорботи та надії третьокласники власноруч розмалювали символічних голубів і сердечка. Свої паперові обереги миру та незламності учні розвісили на жовто-блакитних стрічках на містку річки Риловиця, ушанувавши пам'ять маленьких ангелів України.

Сьогодні краєзнавиця Антоніна Солодуха, авторка книги про зникле село Вєров, разом із Людмилою Гусюк передали бібліотеці видання з домашніх колекцій. Серед принесеної літератури - багатотомники Олеся Гончара, Івана Ле, Микола Зарудного та інших авторів. Книги українських класиків доповнять бібліотечний фонд, а видання, що не підлягають збереженню чи втратили актуальність, будуть відсортовані. Дякуємо за передані книги.

Напередодні Міжнародного дня безвинних дітей-жертв агресії до бібліотеки завітали шестикласники гімназії №5 на чолі із вчителькою Таїсою Матишейко. Завідувачка Світлана Музичук ознайомила школярів із бібліотекою, після чого практиканти - Геращенко Іринка, Окіншевич Марійка, Сак Ольга і Сачан Поліна провели тематичний захід. Учні розмірковували про символи скорботи, згадавши хвилину мовчання, покладання квітів та запалення свічок. Подивилися відео про дітей, які загинули в Україні під час повномаштабного вторгнення росіян. 

Учні розписали паперових ангелів, сердечки. На звороті написали свої заповітні мрії  і разом із жовто-блакитними стрічками закріпили їх на містку острова Риловиця, створивши зворушливий вигляд під відкритим небом.

На базі нашої бібліотеки почалася практика активних і талановитих студентів Володимир-Волинського педагогічного коледжу імені Агатангела Кримського. Майбутні фахівці для діловодства, архівної та бібліотечної справи стали для нас знахідкою.

27 травня до нас завітали учні 6 класу гімназії №5 імені А. Кореневського на чолі з Таїсою Матишейко. Завідуюча бібліотеки-філії №2  Музичук Світлана організувала екскурсію.

Студентки 3-го курсу - Ірина Геращенко, Марія Окіншевич, Ольга Сак та Поліна Сачан - влаштували для них захід. Кожна з них  провела свою цікаву ідею: вікторину, інтерактивну гру з пазлами, "зламаний телефон", навіть зіграли невеличку сценку.  Захоплено слухали навіть ми, досвідчені працівники!

А вже сьогодні  28 травня прийшли студенти 2-го курсу педагогічного коледжу разом із викладачами. Наші практиканти провели  конкурси. Всього було чотири команди. Студенти вчилися професійному маркетингу: розкручували випадкову книгу, навіть англійською мовою, та інтригували так, щоб її захотілося прочитати чи купити. У наступному завданні студенти шукали такі унікальні деталі в книзі, які б змусили наступного читача негайно забрати її з собою. До гри активно долучилися й викладачі – Зілюк Наталія та Павлюк Лідія.  Вони згадували улюблені літературні серії та ділилися власним читацьким досвідом.

 Дні з цими дівчатами -  практикантами проходять неймовірно цікаво!

 Ми співпрацюємо вже не один рік із Центром життєстійкості. У межах тижня безбар’єрності провели практичний інформаційний захід. Психолог Ксенія Оборонова підготувала та передала добірку матеріалів для дітей і дорослих. Корисна інформація міститься в брошурах, плакатах, інформаційних буклетах та книжкових закладках. Матеріали містять прості поради:

як запобігти паніці та втримати емоційну рівновагу;

як діяти у стресових і конфліктних ситуаціях;

як ефективно знизити рівень роздратування;

як відкласти вирішення некритичних проблем на спокійний період.

Усі пам'ятки призначені для щоденного використання та спрямовані на збереження особистої психологічної стійкості і ментального здоров'я.

Кімната народознавства збагатилася новими експонатами. Їх принесла активна відвідувачка - Бойко Людмила Віталіївна. Ми отримали дві дивовижні старовинні картини, вишиті хрестиком на лляному полотні.

«Кіт в кошику» - картина у дерев’яній рамці зі склом. Полотно – льон, яскраві нитки, хрестик. Кіт знаходиться в кошику, серед братиків, троянд і тюльпанів.

«Польові квіти» - великі квіти, волошки, ромашки. Також на полотні. Хрестик – великий, ниточки яскраві. Жива історія традиційної української вишивки.

 Щиро дякуємо  пані Людмилі за подаровані витвори народного мистецтва.

Солдатську долю неможливо передбачити. Комусь щастить пройти крізь вогонь місяцями й роками, повернувшись неушкодженим. Когось наздоганяє ворожа куля під час першого ж обстрілу. Війна забирає найкращих зненацька, залишаючи матерям - вічний біль.   

Мама нашого земляка, молодого бійця з Володимира Миколи Бондарука, передала до нашої бібліотеки дарунок. Це двотомник Романа Зіненка «Війна, якої не було». Микола був навідником у 51-й окремій механізованій бригаді. Його життя обірвалося 22 травня 2014 року під час підступного нападу бойовиків на блокпост у Волноваському районі на Донеччині. Йому було лише 23 роки.

Єдине прохання матері Героя - ці книги треба читати. Щоб кожен із нас гортав  сторінки книг і пам’ятав, якою ціною дарується кожен новий день.

Хто вони - нові козаченьки, які тримають небо над Україною? Це наші рідні, друзі, сусіди. Вони перейняли мужність від козаків, січових стрільців та повстанців, щоб захистити право жити на своїй землі.

Відвідувачі за бажанням зачитували вірші Ліни Костенко: «І жах,і кров, і смерть, і відчай» - Дубова Галина. Сучасну поезію Олени Горобець, зачитав Геннадій Казмірчук: «І знов повстали козаченькі» - про сучасних героїв та історичну боротьбу України.

Власним спогадом поділилася про свою родину Зангірова Алла.

Дякуємо тим, хто захищав і захищає нашу країну.

  Сила України - в нашій пам’яті та єдності.

До нас сьогодні завітала в бібліотеку пані Тетяна Пасієвич.  Знана майстриня-писанкарка  принесла в подарунок свій альбом. Протягом 40 років пані Тетяна розписує писанки. Їх всього є до 2-х тисяч. Кожна з них - унікальна, адже повторень у її орнаментах не буває: ритм землі, символи вогню й води, безкінечність і радість - усе це оживає в кольорах на тендітному яйці.

30 писанок зберігаються у фондах Інституту мистецтв, як зразки високої майстерності.

Тетяна Олександрівна Пасієвич - володарка ордена княгині Ольги, провела безліч майстер-класів по всій Україні, навчаючи охочих розкривати символіку орнаментів і працювати зі своїм «чарівним писачком».

Нова книга, видана у співпраці з колегами: "Писанковий дивосвіт Тетяни Пасієвич" стала ще одним свідченням великого творчого шляху майстрині.

До Дня вишиванки у кімнаті народознавства та у фойє бібліотеки діє тематична виставка «Вишиванка єднає нас».

Для відвідувачів підготували добірку спеціалізованої літератури та зразки орнаментів. Серед представлених видань - альбоми релігійних вишивок Дмитра Блажейовського та збірки українських народних узорів. Дослідники історії одягу знайдуть тут праці Зінаїди Васіної про вбрання Гетьманщини, дослідження Олени Кульчицької, а також книги про українське народне вбрання від Галини Стельмащук та Ольги Косміної.

Практичні посібники та секрети майстерності зібрані у виданнях Лідії Бебешко, Марії Чумарної, Ірини Наніашвілі, Тетяни Кара-Васильєвої та Ельвіри Джигурда-Литвинець. Експозицію доповнюють випуски  журналів «Українська вишиванка».

Облаштовані тематичні фотозони для світлин. Запрошуємо ознайомитися з експонатами, почитати книги та дослідити символи, елементи української вишиванки. Ви побачите, вишиті дарунки від Марії Рарати, її велику працю на протязі життя.

Наш колектив долучився до Дня вишиванки та прийшов на роботу у традиційному українському одязі.

Запрошуємо відвідувачів переглянути нашу святкову виставку та зробити власні світлини серед книг та старовинних вишивок.

Щороку 18 травня Україна та світ вшановують пам'ять мільйонів людей, чиї долі були зламані радянським режимом. У 1944 році в цей день розпочалася примусова депортація кримських татар із їхньої історичної Батьківщини. За лічені дні цілий народ позбавили домівок, майна та прав, відправивши у товарних вагонах до Центральної Азії. Тисячі людей загинули в дорозі та в перші роки вигнання від голоду, хвороб і важкої праці.

Сьогодні, коли Крим знову перебуває під окупацією, наш обов'язок - пам'ятати ті події, щоб не допустити повторення подібних злочинів проти людяності.

З нагоди трагічної дати завідувачка читального залу - Світлана Музичук підготувала тематичну книжкову експозицію. На виставці представлені історичні, документальні матеріали, спогади очевидців, які розкривають правду про геноцид кримськотатарського народу та його тривалу боротьбу за повернення додому.

Завітайте до бібліотеки, щоб переглянути матеріали та віддати шану пам'яті безневинних жертв.

День пам’яті жертв політичних репресій встановлено Указом Президента України №431/2007 від 21 травня 2007 року. Сьогодні вшановуємо громадян, які були безпідставно заарештовані, засуджені, депортовані або розстріляні через політичні переконання, соціальне походження, релігійні погляди чи національну ідентичність.

Масові політичні репресії в Україні посилилися у 1920–1950-х роках і досягли піку під час так званого «Великого терору» 1937–1938 років. У ці роки знищували інтелігенцію, духовенство, представників влади, військових, селян та всіх, кого тоталітарний режим вважав «неблагонадійними». Жертвами політичних репресій стали мільйони українців

Радянська влада планомірно винищувала інтелігенцію через розстріли, заслання до таборів ГУЛАГу та доведення до самогубства намагаючись зупинити розвиток національної культури. Жертвами цих репресій стали такі письменники, поети: Микола Хвильовий, Валеріян Підмогильний, Микола Куліш, Лесь Курбас, Микола Зеров, Євген Плужник, Григорій Косинка, Остап Вишня, Михайло Драй-Хмара, Борис Антоненко-Давидович, Олекса Влизько, Зінаїда Тулуб та Максим Рильський.

В бібліотеці оформлена книжкова виставка: "Митці Розстріляного відродження". Експозиція присвячена поколінню українських діячів, які стали жертвами сталінського терору. На полицях представлені книги поетів та письменників, а також матеріали про Леся Курбаса - людину, яка удосконалювала український театр.

Ознайомитися з матеріалами виставки можуть всі охочі до 24 травня.

День матері (друга неділя травня. Свято жіночої сили, яка тримає життя навіть у найважчі часи. У бібліотеці День матері - це простір де кожна книга дихає материнством, яке сьогодні стало символом захисту та незламності. Сторінки книг розповідають про долі українських матерів, їхню віру та терпіння.

Дякуємо матерям захисників, жінкам-волонтеркам та тим, хто оберігає дітей у бомбосховищах чи в еміграції.

9 травня Україна разом із усім Євросоюзом відзначає День Європи - свято спільної єдності. День цінностей: свободи, демократії та поваги до права. Бібліотека запрошує відвідати виставку «Архітектурна мандрівка Європою», де кольорові фото знакових будівель оживають, а книги, які є в читальному залі доповнюють їх, де кожна сторінка наближає нас до спільного європейського майбутнього.

Україна вшановує пам'ять кожного, хто чинив опір нацизму, а бібліотека стає майданчиком для читання  книжок.  У нашому фонді все це відображено через документальні дослідження та сучасну світову та українську прозу.

Увазі читачів представлена величезна кількість книг, тематика яких присвячена війні.

Книжковий фонд бібліотеки пропонує найкращі художні книги  світової літератури про Другу світову війну: Марта Холл Келлі - «Бузкові дівчата», Анна Франк - «Щоденник». Також, «Україна у вогні» - Олександр Довженко, «Крадійка книжок» - Маркус Зузак - історія дівчинки, яка знаходить розраду в книгах у нацистській Німеччині. «Час жити і час помирати»- Еріх Марія Ремарк, «Все те незриме світло» -Ентоні Дорр, про долю сліпої француженки та німецького хлопця, переплетені війною. «Список Шиндлера» - Томас Кініллі, про промисловця, який врятував понад тисячу євреїв. «Бібліотекарка Аушвіцу» - Антоніо Ітурбе - заснована на реальних подіях - історія про мужність у концтаборі,  «Соловей» - Крістін Генна, «Людина в пошуках справжнього сенсу», Віктор Франкл та багато інших.

 Пам’ять живе, поки ми читаємо. Ці книги – найкращий спосіб вивчити уроки історії через долі звичайних людей. 

У бібліотеці трапилася неочікувана подія. Наша постійна відвідувачка - Людмила Євстахіївна Мальчевська, яка подарувала нам унікальний «Кобзар», знову завітала з цінним дарунком.

Цього разу народознавча кімната поповнилися витвором мистецтва  50-60-х років - керамічним куманцем. Це традиційний український посуд. Він круглий, але на відміну від "бублика", його центр не порожній. Смарагдово-зелений колір та  круговий орнамент зберігають майстерність українських гончарів. Раніше такий посуд був центром кожного святкового столу.

«Куманець», «куман», «куманчик». У кожному регіоні він мав свою назву. З давніх часів в українського народу була традиційна подача страв та напоїв до святкового столу. Рідкі страви, кашу, картоплю, м’ясо, рибу подавали в глиняних мисках, а варенуху, медовуху, наливки – в куманці, плескавці, барильці. Господиня могла одягнути 5 куманців у формі "бублика" і поставити їх на святковий стіл.

Назву цього ритуального посуду запозичено з тюркської мови. «Кумани» – це одна з назв тюркського кочового народу – половців.

Існує версія, що цей посуд у побут українського народу потрапив за часів козаччини від східних народів. Першими його почали використовувати козацька старшина й заможні верстви населення.

Складний у виготовленні, пишно оздоблений, полив’яний куманець використовували господарі на сімейні, релігійні чи обрядові свята, а впродовж року він займав почесне місце на миснику. Нині ритуальне призначення посуду замінилося на естетичне – оздоблення сучасної оселі.

Щиро дякуємо пані Людмилі. Це чудова прикраса та вишуканий подарунок. Тепер цей «зелений красень» радуватиме око кожного відвідувача бібліотеки!

24 квітня 2026 року до 40-х роковин аварії на Чорнобильській атомній електростанції у бібліотеці-філії №2 оформлено виставку "Дзвони Чорнобиля душу тривожать". Виставка створена на основі  документальних та художніх книг. Вона присвячена Чорнобильській трагедії і міжнародному дню пам'яті жертв радіаційних аварій та катастроф.

  Яким був захист від радіації?, невідомі  факти  аварії дізнаєтеся із запропонованих видань. Найголовнішими діючими особами під час катастрофи на Чорнобильській АЕС були учасники ліквідації її наслідків, солдати, які скидали лопатами уламки графіту з даху 4-го енергоблоку, льотчики, які скидали з вертольотів у жерло зруйнованого реактора свинець, бор, доломіт і пісок. 

«Саркофаг» - мужні будівельники теж спорудили ціною власного здоров’я і життя…

  Після катастрофи на Чорнобильській АЕС через Чорнобильську зону тільки з України пройшло 356 тисяч ліквідаторів. З них 149 тисяч вже померли.

Вічна пам’ять захисникам, які загинули під час вибуху такої масштабної трагедії.

Виставка «Дзвони Чорнобиля душу тривожать»  діє до 30 квітня  2026 року.

Наша бібліотечна кімната народознавства знову наповнилася подарунками завдяки щедрості пані Людмили Євстахіївни. Цього разу пані Людмила передала предмети, які застигли в часі історії. Тепер поруч із першим подарованим, витонченим глечиком, що нагадує грецьку амфору, оселився його «брат» - величний і важкий, майстерно поливаний зсередини та прикрашений загадковим округлим орнаментом зовні. Глечик ідеально збережений, ніби не прожив багато років і час не мав над ним влади. Окрім того, колекція поповнилася вишитим рушником, де в класичному поєднанні червоних і чорних ниток «розквітли» троянди та ніжні дзвіночки.  А ще, вишиті хрестиком серветки та фіранки, виконані у техніці рішельє та оздоблені ажурною стрічкою. Особливої уваги додасть поперечка, яка була в комплекті до вишитих гардин і є справжнім витвором народного мистецтва.

Але, найбільший скарб - це добре серце пані Людмили. Вона  щодня опікується долею безпритульних тварин. Не шкодуючи власного часу та коштів,  дарує турботу покинутим котам і собакам, роблячи наше місто і нас добрішими.

 Ми щиро дякуємо пані Людмилі за щирість, за внесок у розвиток бібліотечного музею та за приклад людяності, який надихає кожного з нас.

Великдень 2026 – утвердження життя над смертю та світла над темрявою. Нехай це свято принесе у кожну хату спокій, а всій Україні довгоочікуваний переможний мир.

Наша святкова експозиція у бібліотеці  зібрала найкращі зразки пасхальних рушників, вишитих хрестиком. Поряд із ними розмаїття барв писанок та крашанок із безліч символами.

Найменші читачі побачать зайчика, який поспішає і несе  кожному на капустяному листку – великодний гостинець.

Щиро дякуємо нашим захисникам і захисницям, які дають нам під час війни радіти святам і тримають небо над нами.

  Наша бібліотечна світлиця знову поповнилася унікальними речами завдяки щедрості нашої постійної читачки -  Лариси Володимирівни Кулікової. Цього разу окрасою  став бюст Тараса Шевченка, який  доповнив книжкову виставку про життя і творчість Кобзаря. 

Для майбутніх мандрівників пані Лариса передала глобус та пізнавальну книгу «Туристичними стежками» із серії «Знайомтеся: Україна», що стануть частиною експозиції про туризм та Європу.

Також, пані Лариса подарувала  керамічні писанки з образами Діви Марії та маленького Ісуса, які стануть прикрасою Великодньої виставки.

Проте справжньою перлиною дарунка став батьківський столовий сервіз 1960-х років. Великі тарілки, овальне блюдо, елегантний сметанник та кухлик, оздоблені ніжним бузковим орнаментом бережуть пам’ять про родинні традиції. Кожна річ, зігріта теплом сім’ї, а тепер отримала нове життя у бібліотеці, де експонатами зможуть милуватися усі відвідувачі.

Щиро дякуємо пані Ларисі  за подарунки.

 Усі бібліотечні працівники відклали щоденні справи та дружньо зібралися в КЗ "Володимирська публічна бібліотека" за одним столом. Усі повністю занурилися у давнє мистецтво створення писанок. Виводити візерунки - це справжня магія, що вимагає уваги. Кожна лінія на яйці є символом землі, сонця, води, зірки, а сам процес перетворює звичайний день на свято творчості. 

Також дуже цікаві символи кольорів. Кожна писанка стала маленьким світом.

 Якщо ви ще ніколи не писали писанку, обов’язково спробуйте: це захоплююче заняття дарує радість від створення власного маленького шедевра.

Сучасний світ вимагає нових навичок, і наші гості та читачі  довели, що вчитися ніколи не пізно. Нещодавно у кімнаті ініціатив  завершився цикл занять із цифрової грамотності, який допомогла опанувати бібліотекар юнацького відділу - Олена  Янович.

Крок за кроком учасники курсу перетворювали складні гаджети на корисних помічників. Почавши з самих азів - від налаштувань екрана, захист своїх даних, слухачі швидко перейшли до практичних завдань, які спрощують повсякденне життя.  Учні впевнено навчилися оплачувати комунальні послуги онлайн, замовляти необхідні ліки в аптеках та записуватися на прийом до лікаря через смартфон, непопасти на гачок до шахраїв. 

Тепер черги та паперові квитанції залишилися в минулому. Нові технології можуть бути доступними для кожного.

Сьогодні відбулась особлива подія - презентація дебютного роману "Золота година" - Анни Демчук, яку ми знаємо ще з дитячих літ, як нашу найактивнішу читачку. Колишня старанна студентка та красуня, пройшовши крізь життєві випробування, повернулася до нас уже  в статусі письменниці з щойно опублікованою книгою. 

Сюжет переносить нас далеко від Землі на експериментальну сферу, де таємничі Свідки вирішують долю цивілізації, а могутній Скиталець та Архіваріус можливо опиняться на межі війни.

Книга стверджує, що любов є справжнім ключем до спасіння.

Дивлячись у щасливі очі Анни, що сяють впевненістю, ми розуміємо: "Золота година" для неї вже настала, адже авторка працює над другою частиною книги. Радіємо таким талантом і запрошуємо кожного відчути "холод і тепло" цих "шершавих сторінок", які ведуть до правди. Дякуємо Володимирській публічній бібліотеці за проведену презентацію.

Редакція газети "Слово правди" передали допомогу від мешканців громади нові нитки, фабричні шарфи, шапки та светри, які отримають друге життя. Ми щиро дякуємо кожному, хто приносив  речі до редакції. У п’ятницю естафету перехоплять золоті руки майстринь із колективу «Солодка п’ятниця». Невдовзі ці запаси стануть міцними шкарпетками та зручними рукавицями для українських захисниць та захисників.

Останні дні у бібліотеці видалися надзвичайно щедрими на подарунки та щирі емоції, адже фонд та кімната народознавства поповнилися справжніми реліквіями. Велика подяка Марії Рараті, яка передала нам свій багаторічний доробок - результат цілого життя, сповненого любові до рукоділля. Тепер нашу світлицю прикрашають її майстерні вишивки: великі та маленькі серветки, витончені доріжки, наволочки на ясики та вишиті накидки.

 Особливу увагу привертають яскраві картинки з гномами та півниками, а також вишиті новорічні іграшки, які неодмінно стануть головною прикрасою нашої ялинки наступного року. Усі вироби вишиті хрестиком.

 Окрім готових виробів, пані Марія поділилася цінними альбомами зі схемами вишивок, зібраними з журналів за багато років, та нитками, що стануть у пригоді нашим майстриням для в’язання шкарпеток.

 Не менш вагомим став внесок колишньої вчительки інтернату - Віри Басинець, яка регулярно передає до бібліотеки книги та цінні альбоми зі своєї домашньої колекції. Серед нових надходжень -  актуальні  збірки про мистецтво писанкарства. Оскільки Великдень припадає на 12 квітня, посібники з розпису яєць допоможуть читачам підготуватися до свята.

 Справжньою родзинкою експозиції став легендарний фарфоровий сервіз «Риба з рибками», який принесла Галина Горбач. Колись такі набори прикрашали майже кожну оселю, гордо виблискуючи за склом сервантів. Сьогодні ж цей символ минулої епохи даруватиме відвідувачам теплі спогади про молодість, а дітям покаже, яким був домашній інтер’єр їхніх бабусь.

 Ми дякуємо нашим благодійницям за те, що вони довірили бібліотеці свої родинні реліквії, допомагаючи нам оберігати народну культуру та живу пам'ять для майбутїніх поколінь.

21 лютого - відзначаємо міжнародний день рідної мови. Це свято було проголошене на генеральній конференції Юнеско, яка відбулася 17 листопада 1999 року.

З нагоди свята пропонуємо для усіх охочих вдосконалити свої знання з української і дізнатись цікаві факти про свою рідну - українську мову, бо рідна мова для кожного народу – це скарб.

1. Сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів.

2. Найбільш близькою до української мови є білоруська – 84%, польська, сербська (70% і 68%) і лише потім – російська (62%).

3. В українській мові, на відміну від решти східнослов’янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких – кличний.

4. В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру “П”. Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера “Ф”.

5. В українській мові безліч синонімів. Наприклад, слово “горизонт” має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид. 

Попри оспівану миролюбність українців, найбільше синонімів має слово “бити”.

6. Українська мова багата на зменшувальні форми. Зменшувальну форму має навіть слово “вороги” – “вороженьки”.

7. За різними даними, українська мова займає 25 або 32 місце за кількістю носіїв серед найпоширеніших мов у світі. Для 36-37,5 мільйонів осіб українська мова є рідною. Загалом у світі 41-45 мільйонів осіб володіють українською.

Ми, українці, маємо добре знати і шанувати свою мову.

Кажуть, що справжнє багатство вимірюється не грошима, а кількістю добрих справ. Сьогодні ми впевнено можемо сказати: наша бібліотека стала багатою. І все це - завдяки вам, наші дорогі читачі!

Уклінно дякуємо за щедрість : Павлові Господарику, творчому подружжю Аллі та Петру Голячукам, Ліні Марчак, Ользі Бліндер, Олені Янчук, Тетяні Бернадіній, Ірині Рубановській, Анні Наумчук, Людмилі та Ігору Бакун, Аліні Костюк та багатьом іншим небайдужим людям, які подарували книгам нове життя.

Відзначаємо Міжнародний день дарування книг, який припадає на 14 лютого. Щороку цей день приносить нам неймовірні новинки: від сучасної української прози до шедеврів світової класики та яскравих дитячих видань.

Шлях кожної такої книги довгий: вона починає свою подорож із полиці книгарні, згодом оселяється в затишному домі, а врешті - потрапляє до бібліотеки, щоб відкрити свої таємниці сотням нових читачів.

Пам’ятайте: книга - це подарунок, який можна відкривати знову і знову.

День Святого Валентина святкуйте разом із героями, які знають про пристрасть усе. Книжкова виставка, яка оселилась у відділі дорослого абонементу: «Під сузір’ям Любові: від класики до сучасності» об’єднала найкращі романи про кохання з усього світу та найчуттєвіші книги української прози.

Дозвольте собі закохатися у читання знову!

До Дня Соборності та Дня пам’яті Героїв Крут, які відзначають відповідно 22 та 29 січня у нас є книги, які розповідають про те, який шлях пройшла Україна для побудови самостійної, незалежної, соборної держави.

Соборність українських земель має глибоке історичне коріння, спирається на споконвічну мрію народу про власну незалежну, соборну державу.

Також є важливою для нас дата – День підписання Акту Злуки, коли Українська Народна Республіка (УНР) та Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР) офіційно об'єдналися в єдину державу.

Тож бібліотека філія №2 запрошує володимирчан та гостей міста ознайомитися з книгами з яких дізнаєтеся про події часів Української революції 1917–1921 років.

Книги розкриють вам більше інформації про те, як у січні 1918 року оборона Києва лягла на плечі  добровольців, так і у 2014-му прості хлопці з Майдану першими пішли стримувати ворога й дали поштовх народженню української  армії. Як тоді більшовики хотіли знищити Україну, так і нині російські окупанти роблять усе для цього. Ворог лишився той самий, але ми засвоїли уроки минулого, щоб здобути перемогу у майбутньому.

Історія Крут – це не тільки події січня 1918 року, а й про те, що відбувається сьогодні. Захисники і захисниці творять нову історію. Важливо знати правду і розуміти, як минуле впливає на сьогоднішнє суспільство.

20 січня — День пам’яті «кіборгів», які захищали Донецький аеропорт, згадуємо події, імена та подвиги, що назавжди змінили історію.

Перший бій за контроль над ДАП відбувся 26 травня 2014 року. Результати — значні втрати противника.

Ліквідувати ворога вдалося групі 10-го окремого загону ГУР під командуванням полковника Максима Шаповала. 

Українські бійці закріпилися на території аеропорту і протягом всього літа відбивали атаки. 10 липня 2014 року  зазнали перших бойових втрат — внаслідок мінометного обстрілу загинули зенітники 72-ї бригади — Якубенко Олександр та Григоренко Дмитро, який закрив собою побратима.

У вересні 2014 року вже діяли Мінські домовленості, але бої продовжувалися. Боєприпаси підвозили через селище Піски, яке разом з аеропортом витримувало до 50 обстрілів щодня.

28 вересня загинули 9 наших військовослужбовців, серед них був і нагороджений посмертно Герой України — Сергій Колодій. Екіпаж іншого Героя України Євгена Межевікіна знищив один з двох танків Т-72 ворога. Спроби росіян штурмувати термінали відбувалися регулярно та приносили непоправні втрати — 11 українських бійців загинули з 3 по 6 жовтня.

З 30 листопада по 11 грудня загинули 2 українських бійці, а решті довелося покинути приміщення старого терміналу. 2015 рік почався з відбиття ще однієї кількагодинної ворожої атаки під час якої від вибуху гранати загинув десантник - Любомир Подфедько.

13 січня 2015 року бойовики зруйнували символ аеропорту — диспетчерську вежу, висунули черговий ультиматум захисникам та погрожуючи знищенням. «Кіборги» не зрушили зі своїх позицій і обрали бій.

19 січня відбувся підрив перекриттів приміщень, де були українські військові. Ворог пишався повним знищенням вежі управління польотам, всередині якої тримали оборону 6 українських бійців. Водночас росія підсилала свої позиції 600 бійцями, танками Т-90, РСЗВ та ЗРК «Бук». 20 січня принесло найбільші втрати за весь час оборони ДАПу для української сторони.

Невипадково саме ця дата обрана, як День вшанування захисників Донецького аеропорту. Через наступ з усіх боків, відбувся другий підрив нового термінала, загинуло понад 50 бійців. Ворог не переставав обстрілювати руїни ДАПу з установок «Град» та не давав шансів українським воїнам, що вижили. Бої тривали до 22 січня 2015 року. А 27 січня 2015 року було проведено операцію, що дозволила забрати тіла полеглих українських воїнів.

Їх назвали «кіборгами» сепаратисти, бо останні не могли повірити, що людина  здатна витримати такі події. 

Багатьох воїнів відзначено високими державними нагородами, деяких — посмертно. Протягом 244 днів оборони ДАПу загинуло понад 200 українських військових, яких ми вшановуємо в День пам’яті «кіборгів».