Напружений історичний трилер Тесс Ґеррітсен про злочин, сліди якого ведуть через століття. У сільській місцевості штату Массачусетс знаходять людський череп, і бостонська судмедекспертка Мора Айлс встановлює, що жінку було вбито ще в ХІХ столітті. Розгадка переносить події до Бостона 1830 року, де студент медичного коледжу Норріс Маршалл опиняється під підозрою у серії загадкових убивств. Щоб урятувати власне життя й репутацію, він змушений знайти справжнього злочинця, який вже шукає нову жертву.

Це історія про те, як давні події можуть залишатися нерозгаданими століттями. Минуле Бостона постає містом контрастів: поряд із величними будинками існують темні провулки, лікарні та похмурі місця, де зберігаються небезпечні таємниці. Крок за кроком відкривається світ, у якому страх, забобони та боротьба за виживання визначають долі людей.

Важливу роль у романі відіграє тогочасна медицина. У першій половині ХІХ століття лікарі ще не знали про антисептику, а анатомічні дослідження вимагали тіл, які часто потрапляли до навчальних закладів незаконним шляхом. На цьому тлі розгортається тривожна історія переслідування, підозр і пошуку істини, що відкривається через документи, листи й сліди давніх подій.

Учениця 5 класу гімназії №5 імені Анатолія Кореневського - Волошина Валерія подарувала три не нові, але актуальні книги з домашньої бібліотеки. Серед них - два довідники школяра для 5-12 класів, що охоплюють українську мову, літературу, історію України, всесвітню історію, математику, фізику, хімію, біологію та географію.

Третя книга - посібник «Я мама» про вагітність, пологи, розвиток, догляд, здоров'я та харчування, який буде корисним тим, хто хоче виносити та народити здорову дитину.

Книга від читача - це рятувальне коло, завдяки якому наша бібліотека залишається на плаву, адже без свіжих новинок вона стає схожою на магазин без спеченого хліба. У межах триваючої акції «Подаруй бібліотеці книгу» наші фонди періодично поповнюються неймовірними літературними новинками.

Юлія Дмишко подарувала українську класику: двотомник байок Леоніда Глібова, твори Івана Котляревського та збірку «Намисто» Володимира Винниченка.

 Масюта Юлія подбала про батьків, книга Ґленнон Дойл «Вільна» є світовим бестселером, який допоможе особистісному розвитку. Психологія виховання, книга підкаже, як знайти спільну мову з дитиною та побудувати правильний діалог із вихователями і вчителями.

 Завдяки Лапчук Богдані на полицях з'явилися бестселери: «Фелікс Австрія» Софії Андрухович, «Мелодія кави у тональності кардамону» Наталії Гурницької, «Книжкові хроніки» Лінь Рінд, «Фанат» Ніка Горнбі та «Опівнічна меса» Сьєрри Сімоне. 8 цікавих книг з домашньої бібліотеки перейшли до нас від пані Богдани.

 Не залишилися без сюрпризів і найменші відвідувачі. Учениця 5-А класу гімназії №5 імені Анатолія Кореневського Анна Постна  принесла саме ті дефіцитні дитячі книжки, про які постійно запитували малюки: пригоди Айседори Мун («Айседора Мун іде на ярмарок», «Піжамна вечірка» та ін.), історії про Джуді Муді від Меган Мак Доналд, гумористичну повість Джоанн Надін «Найгірший клас у світі стає ще гіршим», а також захопливі серійні видання «Хранителька моря» Корал Ріплі — «Школа морської черепахи», «Порятунок коралового рифу» та інші. Після бібліотечної обробки на 13 книг збільшиться наш фонд, завдяки Анни.

Щиро дякуємо нашим дарувальникам за щедрість і доброту.

1916 рік. Перша світова. Доки на мапі триває переділ світу й сфер впливу, різномасті чиновники та поліцейські, передчуваючи кінець звичного життя, прагнуть будь-що нажитися, навіть якщо це означає не зовсім законні оборудки.

Вир подій затягує навіть тих, хто все життя був далеким від політики. Чим закінчиться двобій славетного харківського грабіжника Павла Пугача на прізвисько Артист і найвідомішого імперського сищика Аркадія Кошкá в ситуації, коли на сцену виходять знамениті варшавські злодії й анархісти-терористи? І тим, і тим потрібні гроші для втілення своїх планів – шляхетних в одному випадку та нищівних – в іншому. І лише одна людина може їх для них здобути… 

Навіть вигадане минуле може зруйнувати майбутнє

Меґґі Вілл, власниця «Ожинової ферми» в маленькому містечку на Атлантичному узбережжі, розводить рідкісних курей і вправно відстрілює лисиць. Хто здогадається, що свого часу жінка об’їздила пів світу — від Лондона й до Бангкока? Адже вона... шпигунка. Труднощі з останньою місією змусили Меґґі передчасно вийти на пенсію і ретельно приховувати своє справжнє життя.

Одного дня перед будинком пані Вілл знаходять труп. Жінка розуміє: це послання від ворогів з минулого, натяк, що наступною буде вона.

Шпигуни й таємні агенти не бувають колишніми. Тож Меґґі та її давнім друзям доведеться завершити старі справи — або попрощатись із життям. 

Рання осінь 1981 року. На Тернопільщині один за одним помирають партійні та комсомольські діячі. Причина смерті - випили джерельної води. І не простої: біля села, де знаходять тіла, є джерело Святої Варвари. Місцева легенда свідчить, що вода в ньому чарівна. Людям із чистим серцем продовжує життя, а лиходіїв убиває. Містика - чи хтось невідомий оголосив владі свою таємну війну? Яку таємницю приховує густий ліс, де тече таємне джерело?

«Таємне джерело» - детектив у стилі ретро, історичний роман, котрий переносить читача у не аж таке далеке минуле. Хто пам’ятає ті часи, згадає, як на їхніх очах валилася радянська імперія. Ті, хто тих часів не застав, зрозуміють, чому вона розвалилася. 

10 червня 2026 року виповнюється 75 років лауреату багатьох престижних премій, видатному письменнику Василю Шкляру, якого величають «батьком українського бестселера». Його романи давно стали візитівкою кожної сучасної бібліотеки, збираючи навколо себе тисячі шанувальників  друкованого слова. Масштабність постаті митця вийшла далеко за межі книжкових полиць, знайшовши своє нове втілення у кінематографі.

 Яскравим прикладом такого переходу став повнометражний історичний фільм «Чорний ворон», знятий за романом «Залишенець. Чорний ворон». Можна не тільки прочитати, але й подивитись запеклу боротьбу повстанців Холодного Яру. Фільм збирає мільйонні перегляди.  На великі зйомки очікує: повстанська драма «Маруся» про незламну дівчину-отамана, повість «Чорне сонце» про оборонців нашої держави, а також містично-детективний роман «Ключ», який свого часу приніс митцю визнання та гран-прі літературних конкурсів.

Особливою подією для читачів стало надходження до нашого бібліотечного фонду найновіших романів письменника. Книга «Заячий костел» відкриває маловідомі сторінки спільної боротьби литовських «лісових братів» та волинських партизанів УПА проти радянської окупації.

Роман «Рік шершня» - про часи спротиву 1920-х років, де минуле і сучасне переплітаються.

Книги будуть ідеальним матеріалом для режисерів і водночас найпопулярнішими для читачів. Ознайомлення з паперовою книгою дозволить глибше зрозуміти характери героїв, які згодом оживуть у фільмі.

Посварившись із дружиною, сорокарічний Тарас Островський вигадав ідеальний план помсти. Він влаштується нічним сторожем на провінційний цвинтар неподалік від психіатричної клініки, а сам бігатиме до коханки. Чому б ні? Мерці його відсутності не помітять, а комісії й перевірки все одно працюють лише вдень.

Та раптовий буревій порушив усі плани, і замість побачення сторож змушений оглядати кладовище. Моторошна постать чоловіка із дивним гачкуватим предметом у руках змусила Тараса тікати. Переляканий та дезорієнтований, він упав у розкопану могилу…

Слідчому з кримінального відділу Вадиму Чернову доведеться з’ясувати, хто і для чого плюндрує старовинні могили, порушуючи спокій як мертвих, так і живих...

Біда не ходить самотою. У життя Вероніки вона увірвалась разом із повномасштабною війною 2022 року, евакуацією з рідної Луганщини на Львівщину та невтішним діагнозом лікарів, що знайшли у жінки пухлину. Чоловік Петро покидає Вероніку одразу після операції. Тож зневірена, пошрамована тілом та душею жінка вирішує переїхати до Києва та почати життя спочатку.

Вероніка обіцяє собі більше не заводити стосунків із чоловіками. Занадто багато болю принесли вони в її життя. Але випадкова зустріч з Іваном на Володимирській гірці дарує останній шанс на жіноче щастя. От тільки в долі свої плани. 

Ми, бібліотекарі отримала подарунок від відвідувачів - різноманітні книги. Серед нових надходжень - класичні «Пригоди Тома Сойєра» Марка Твена, романтичне фентезі «Молодий місяць» Стефані Маєр, захоплива історія «Язиката хвеська» Андрія Кокотюхи, душевна проза «Іду до тебе» Євгена Хотимчука та інші. У нас з’явилася книга-комікси "Оранжевий", яку буде читати молодь  навпаки. У Японії традиційно читають та пишуть справа на ліво. Тому, книга-манга має перевернутий вигляд - це традиційний японський формат.

Щиро дякуємо людям за щедрість. Кожна книга обов'язково знайде свого читача.

Моторошними вулицями охопленого червоним терором Севастополя блукає жінка - пані Евеліна Ягожинська. Вона шукає свого чоловіка, генерала армії Української Народної Республіки, що переховується від більшовицького правосуддя. Та замість обіймів коханого Ягожинська потрапляє до рук Розалії Землячки - безжальної чекістки, відомої під прізвиськом Демон.

В очікуванні вироку Евеліна повертається думками в минуле - до тих днів, коли була заможною поміщицею Кременчуцького повіту, до зустрічі з Владиславом Ягожинським, до весілля, яке відбулося всупереч її волі, і до кохання, яке прийшло надто пізно... 

«Спогади про нього» - роман написала американська письменниця Коллін Гувер.

 26-річна Кенна Роуен повернулася до свого міста після п'яти років ув'язнення за трагічну помилку, що призвела до смерті її коханого.

Мрія Кенни - налагодити стосунки зі своєю чотирирічною донькою. Проте родина колишнього категорично проти цього і ховає дівчинку від матері.

 Є одна людина, яка не засуджує Кенну, а стає її опорою. Несподівано Кенна закохується.

Виникає питання, чи є у головної героїні роману шанс- повернути собі назавжди дитину?

Надіюся, що вам у цьому підскаже  емоційний роман "Спогади про нього"

Подорож до Індії з коханою Анітою не допомогла кіносценаристу Оресту подолати творчу кризу. Ба більше: знайомство з похмурим культом богині Калі спровокувало повернення кошмарів, у яких гине він або його дівчина. Ще й, коли ворожка пропонує колоду Таро, він витягає "Похмурого Женця" — карту смерті чи переродження...

У пошуках сюжету для нового сценарію Орест за порадою друга звертається до штучного інтелекту на ім’я Пандора. Спілкування з ШІ, а також телефонний дзвінок від таємничої незнайомки допомагають йому скласти канву сюжету: убито дівчину письменника, тож до розслідування той долучає ворожку та штучний інтелект. Але роботу над сценарієм доведеться перервати: налякана і схвильована Аніта повідомляє, що за нею стежать ще з Індії.

Подробиці вигаданої історії починають втілюватися в життя, й Орестові доведеться з’ясувати, що це — попередження долі чи диявольська злочинна схема.

Пастка для різника
1888 рік. Лондон.
Місто трусило немов у лихоманці. Таємничий незнайомець, прозваний у народі Джеком Різником, одну за одною вбиває жінок легкої поведінки, щоразу дивним чином вислизаючи з рук поліції.
Кілька років по тому. Проскурів. Молодий лікар-хірург Яків Ровнєр отримує від поліції запрошення на експертизу трупа дівчини-повії. Побачене вражає його. Така жорстокість притаманна самому дияволові. Поліція швидко оголошує справу розкритою. Проте відбувається ще одне вбивство… Яків розуміє: слідчі лише марнують час, і береться за власне розслідування. Куди воно заведе молодого хірурга? І що означає незрозумілий напис, знайдений на стіні поблизу тіла другої жертви? Чи мають стосунок до вбивств проскурівські масони і які таємниці приховує місцева знать? З певних причин Яків має підстави вважати, що у подільській провінції орудує той самий Джек Різник…

Книга в камені
1900 рік, Кам’янець. У середмісті жорстоко вбито молодого слідчого. Його тіло повністю знекровлене. Містяни щільніше зачиняють віконниці та бояться ночі. Подейкують, що то повернулося древнє жахіття. Лікар-хірург із повітового Проскурова, Яків Ровнєр, приїздить до Кам’янця й опиняється у вихорі загадкових подій. Убивства містян якось пов’язані зі стародавніми племенами, що оселилися на кам’янецьких скелях тисячі років тому. Те, що відбувається, змушує затятого матеріаліста Ровнєра повірити у надприродне і переглянути своє ставлення до старовинних легенд. За примхою долі він виявляється втягненим у кількасотрічний конфлікт двох могутніх родів, аби розкрити прадавню таємницю губернського Кам’янця...

І стало світло...
Проскурів, Меджибіж, Летичів, Новий Костянтинів. 1912 рік.
Від часу останньої справи в Кам’янці минуло дванадцять років. І Якову Ровнєру знову випадає опинитися в епіцентрі загадкових подій. Звичайна недільна вечірня служба в сільській церкві закінчується незбагненним: смуга яскравого світла перекреслює небосхил і за кілька хвилин зникає. Повірити в «чудо Боже» чи в «австрійських шпигунів»? Списати все на примхи погоди чи таки дослухатися до старих хасидських оповідок? І як можна пов’язати моторошне світло з могилами Устима Кармелюка та напівлегендарного хасидського філософа Баал Шем Това? Так багато теорій і так мало відповідей, котрі б задовольнили допитливий розум проскурівського хірурга. Яків Ровнєр береться за чергове розслідування, в ході якого й сам може стати злочинцем.

Життя вічне
1921 рік. Проскурівський лікар Яків Ровнєр за примхою долі перебирається до невеликого села Сутківці. Утім таємниці й загадки знаходять його навіть тут, адже незабаром до села прибуває столичний комісар, якого дуже цікавлять руїни місцевого замку. Подейкують, що під ними існує таємний підземний хід. Комісар влаштовує масштабні розкопки. І все недарма: під руїнами справді щось є. Але звідки про це було відомо комісарові? Яків не може повірити у звичайний збіг. Усе це якось стосується колишнього власника села Тадеуша Грабянки, про якого кажуть, начебто він володів скарбом. Яків Ровнєр починає власне розслідування. І що глибше він копатиме в древню історію роду Грабянок, то небезпечнішою виявиться правда. Адже там, посеред кісток та таємниць, оповитих павутинням, заховано не просто скарб, а могутню силу, здатну змінити хід світової історії…

Останні години (400 с.)
1942 рік. Проскурів. Німецькі війська окуповують місто, у середмісті створено гетто, на східній околиці - табір для військовополонених. Яків Ровнєр, якому вже пішов 73 рік, потрапляє до гетто. Однак навіть окупантам відомо, хто він, тож йому роблять пропозицію: свобода та можливість допомогти людям у концтаборі в обмін на збір інформації.

Та чи все так просто, як здається на перший погляд? Адже під час пошуку Яків розуміє, що натрапив на щось дуже серйозне, те, про що окупанти ніколи не повинні дізнатися. Чим пов’язані Старонова синагога у Празі й Велика хоральна синагога у Проскурові та чим закінчиться розвідка Якова?

У квітні ми продовжуємо відзначати ювілеї письменників.

Оксана Іваненко (1906 – 1997) – українська дитяча письменниця та перекладачка.

120 років від дня народження.

З 1923 по 1926 рік вчилась у Харківському інституті народної освіти.

Все літо 1924 і 1925 року проходила практику в Дитячій, якою керував  – Антон Макаренко. А після закінчення інституту  разом з групою випускників поїхала в колонію уже на постійну роботу.

Коли прийшла війна, письменниця з малими донькою, сином і хворим батьком перебувала у Свердловську. Повернулась в Київ у 1944 році. З 1947 по 1951 рік працювала  редактором журналу «Барвінок».

Відомі твори: «Марія». «Тарасові шляхи», казки, оповідання для дітей.

Померла на 92 році життя – 17 грудня 1997 року. Похована в Києві на Байковому кладовищі.

120 років українському майстру слова: Анатолію Шияну. Одним із найзначніших творів автора став роман «Гроза» (1936), «Мар’яна».

Чому варто читати Шияна? Тому, що його книги цікаві. За його романами створено не один фільм.

  У письменника є п'єси-казки для дітей «Котигорошко», «Летючий корабель», «Івасик-Телесик», драми «Де шуміла ковила» (1960), «Вечірня пісня», п'єси «Дружба» (1932), «Коні» (1933), «Зірниці» (1956).

Небайдужою письменнику була й релігійна тематика. Одним з останніх його драматичних творів є п'єса «Тиха обитель», присвячена життю жіночого монастиря у дні революції.

Анатолій Шиян - людина, яка вміла бачити красу в лісових хащах і силу в народі.

Олег Федорович Чорногуз (1936–2022) - 90 років від дня народження. Відомий український письменник-гуморист, сатирик, журналіст та редактор, який народився 15 квітня. Про нього кажуть, той що «лікує сміхом». 

Серед найвідоміших книг письменника: повість «Голубий апендицит», книги гумору та сатири «Портрет ідеала», «Сіамський слон», «Веселі поради», «Між нами кажучи», «Сповідь старого холостяка», «Як доглядати Зевса» та інші.

Ольга Ігорівна Саліпа – українська письменниця, поетеса, журналістка, мама двох синів.  Народилася 12 квітня 1986 року с.Гусятин Тернопільської області. Виповнилося - 40 років. Вірші почала писати з семирічного віку.

Перша поетична збірка "Я весна" вийшла, коли поетесі було лише 16 років.

Після закінчення Гусятинського коледжу вступила до Кам'янець-Подільського. Проте, закінчивши педагогічну магістратуру,  жодного дня не працювала за фахом, оскільки одразу пішла в декретну відпустку. Народила двійню: синочків Дмитра та Ігоря. Коли їм виповнилося три роки, з сім'єю переїхала на Сумщину, в місто Охтирка, куди чоловік Сергій Саліпа отримав направлення на військову службу.

До Хмельницького разом із синами повернулась після того, як у зоні АТО загинув її чоловік.

У нашій бібліотеці є небагато книг авторки, але вони усі вагомі та цікаві: «Брошка гімназистки», «Таких тисяча», «Облудниця», «Пташка на долоні», «Дерево роду» та інші.

Словом «ажнабія» називають в арабських країнах іноземок. Дія роману Марини Гримич відбувається в сучасному Лівані, відомому своїм міжконфесійним розмаїттям, і перегукується з середньовічними арабськими оповідками з «Тисячі й однієї ночі». В центрі сюжету опиняються дві ажнабії-українки - Павлина, заміжня за сунітом Ахмадом, та Віра, дружина шиїта Жаввада. Павлина береться допомогти Жавваду порозумітися з дружиною, однак та несподівано зникає, і в пошуках Вірунчика Ахмад, Жаввад, Павлина, об’їжджають червоною машиною увесь Ліван. Книга пронизана делікатним гумором, який допомагає уявити специфіку міжетнічних шлюбів на Близькому Сході.

Бразилія. Кінець ХІХ ст. До української колонії «Нова Австрія» випадково потрапляє авантюрист Никитка, який, назвавшись Балтазаром, видає себе за святого отця. Разом із загадковим засновником колонії Габріелем він створює в південнобразильських лісах майже ідеальне суспільство.

Захопливий,  зворушливий, а іноді й жорстокий світ створила у своєму романі Марина Гримич, відштовхуючись від народної легенди про те, що улюбленець простого люду кронпринц Рудольф, єдиний син імператора Франца Йозефа І, насправді не покінчив життя самогубством, а заснував світле царство «Нова Австрія», в якому нема ні панів, ні лихварів, а є безмежні простори родючої землі.

«Лара» – триквел до роману Марини Гримич «Клавка». Образ 26-річної головної героїні вже встиг полюбитися читачам. Завдяки їй вони занурюються в повсякдення Києва 1940-х років і водночас  стежать за інтригою її приватного життя.

 Лара – це вже Клавчина внучка. Образ цієї обдарованої, але дуже своєрідної дівчинки розкривається, знову ж таки, через спостереження, переживання, роздуми бабусі, якій доводиться вести сімейний корабель крізь часи Чорнобильської катастрофи. 

Дія роману відбувається у Спілці письменників України і в київському письменницькому будинку РОЛІТ у 1947 році, коли відбувся сумнозвісний Пленум, відомий в історії розгромом української літератури, зокрема паплюженням Юрія Яновського та Максима Рильського. 

Клавка, секретарка Спілки письменників, знає про письменників усе, а драматичні події відбуваються на її очах. Паралельно в її досить одноманітному житті старої дівки відбуваються кардинальні зміни: вона опиняється в центрі любовного трикутника — між відповідальним працівником ЦК КП(б)У і молодим письменником, який щойно повернувся з фронту.

Літературне життя 1940-х, повоєнний Київ, Євбаз, комунальна квартира — це те тло, на якому розгортається сюжет.

 4 квітня, свій 65-й день народження святкувала Марина Гримич - жінка, чиє ім’я вже давно стало знаком якості в сучасній українській літературі. Якщо ви шукаєте книгу, яка не просто розважить, а змусить відчути дух епохи та насолодитися справжньою, витонченою українською мовою, то вам точно варто завітати до нашої бібліотеки за її творами.

Книги Марини Гримич - це про любов, про дбайливе ставлення до нашої пам'яті та про те, як залишатися людиною в будь-які часи. Познайомтеся з її творчістю ближче.

Ми щиро дякуємо ГО «Українська асоціація професійних фотографів» за передані видання: «Хроніки війни України 2014-2025», «Тут знаходять будинки з попелу» Лізи Букринської та «Донбас: край пекла та любові» Сергія Коровайного. Книги - фотохроніка боротьби  та незламності, що фіксують історію України крізь об'єктиви майстрів. 

Фотодокументи зберігають пам’ять про ціну нашої свободи та шлях до перемоги.

  Бібліотека - це не тільки книжковий фонд, а насамперед люди. Їх  об’єднує одне - любов до читання. Дякуємо нашим користувачам, які постійно діляться книгами зі своїх домашніх полиць. З радістю повідомляємо: велика партія подарованих вами книг пройшла всю необхідну бібліотечну обробку і стали «господарями» нашої книгозбірні.

Підготували для вас перегляд новинок, де кожен знайде щось до душі. Любителів гострих сюжетів та психологічної напруги чекають світові бестселери від Тесс Геррітсен, Саймона Бекетта, Рут Веа та Діна Кунца. Класика детективу представлена неперевершеною Агатою Крісті, а поціновувачі сучасного українського детективу зможуть насолодитися творами Юрія Даценка.

Окрім того,  на вас чекають життєві драми від Ніка Горнбі,  проза Карстена Генна, історії Євгенії Кузнєцової та цікаві сюжети Каріни Армлос. Тепер ці бестселери доступні кожному відвідувачу. Обирайте свою книгу для читання!

Чудова новина! 

Напередодні 96-річчя легендарної Ліни Костенко бібліотека отримала справжній подарунок. Завдяки везінню та активності нашої бібліотекарки юнацького відділу - Олени Олександрівни, бібліотека стала переможцем розіграшу від видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА».

Тепер на наших полицях оселилися чотири видання, які є гордістю української літератури: історичний роман у віршах «Маруся Чурай», драматична поема «Сніг у Флоренції», захоплива «Скіфська Одіссея» та епічне «Берестечко». 

       Усі можуть  побачити і взяти до рук нові книги і ще раз зануритися у глибинне слово Ліни Василівни. Книги вже чекають на своїх читачів!

Фонд бібліотеки-філії №2 став багатшим на 31 видання для дорослих та 9 книг для дітей, які ми отримали завдяки підтримці Українського інституту книги. Весняний подарунок для тих, хто цікавиться історїією, мистецтвом та художньою літературою.  Читачі можуть познайомитися з історичними книжками «Мазепа», «Козаки і Вікінги», «Листи Середньовіччя». Також, відкрити для себе життєписи видатних постатей у книгах «Ольга Петлюра в українській історії», «Вінгран: Життя Миколи Вінграновського», «Казимир Малевич», дослідження про Багряного «По лінії найбільшого опору», Олени Волинської «Мармурова жінка» про Олену Пчілку.

Особливе місце в поповненні посідають книги про російсько-українську війну, незламність українців та шлях до перемоги: «Третя світова війна в Україні», «Історії незламного народу» Олега Пальчика, «Дружина Героя», поетична збірка Борис Гуменюк «Четверта хвиля» вірші з війни, а також видання «Тернистий Шлях України», Андрій Охримович «Тримайте порох сухим» та інші.

Кожний охочий зможе обрати  художню або документальну книгу та відкрити для себе нові сторінки.

Ми звикли бачити Тараса Шевченка на портретах суворим чоловіком у кожусі, проте за цим образом ховається людина зі своїми рисами. Він був душею компанії, відомим модником. 

*Зовнішність 29-літнього Шевченка: молодий, здоровий, широкоплечий. Його кругле виголене обличчя було прикрашене бакенбардами.

*Риси характеру: доброта, м’якість, делікатність.

*З бідними ділився останнім.

*Тарас Шевченко створив понад 1300 картин, із яких до нашого часу збереглися понад 800. До власних творів поет створював ілюстрації, любив малювати автопортрети. Був обдарованим скульптором.

*Твори Тараса Шевченка перекладені більш ніж ста мовами світу.

*Шевченко мав зріст 164 см.

*За життя Тараса більше цінували як художника, а не як поета.

*Одягався модно, оскільки добре заробляв, бувши успішним портретистом.

*За все своє життя Шевченко пробув в Україні 15 років.

*Поет любив каву по-віденськи. Але улюбленим напоєм Шевченка був чай, за спогадами його друзів, додавав ром.

*Місце в серці поета займали: Варвара Рєпніна, сільська дівчина Глафіра та Агата Рускова, 16-річна актриса Катерина Піунова,  майже на тридцять років старшим від неї був Тарас.

*Останнім коханням поета була 19-річна дівчина Лукерія Полусмак, яка наймитувала в Петербурзі, але вона не захотіла залишити столичного життя й переїхати в Україну, щоб жити в селі з 46-м Тарасом.

*Шевченко дуже любив дітей. Живучи в 1859 році в Києві діти бігли за ним і кричали: « Дядьку, розкажіть нам ще одну казочку!»

 *Кого люблять діти, - казав про себе поет, - той не зовсім ще поганий чоловік

*Шевченко, коли сперечався, запалювався. В суперечках він висловлювався гостро, аж співбесідники побоювалися за нього. Особливо несамовитий ставав поет, коли заходила мова про кріпацтво.

*Улюбленою стравою Тараса Шевченка, був борщ із сухими карасями, свіжою капустою і приправами.

*1975 року один із кратерів на Меркурії був названий на честь Тараса Шевченка.

*1384 пам’ятники Тарасові Шевченку встановлено у світі. Перший пам’ятник Тарасові Шевченку встановили 1881 року в місті Форт-Шевченко.

*Шевченко-філософ, фольклорист,  поет, політик, історик, письменник, етнограф, а також великий художник.

*Найменше у світі видання Кобзаря має розмір близько половини квадратного міліметра, що менше за макове зернятко, створив  український майстер Микола Сядристий.

*Вся Шевченкова поезія пронизана, почуттям державності, болем і тривогою за майбутнє України саме через бездержавність її…. Шевченко ставить Україну, її незалежність, вище над усе.

 Тож вчімося у нього любові до України!

*Понад 30 років праправнук Шевченка Микола Лисенко працював над дослідженням «коріння роду».

*У його поданні генеалогічна схема Шевченкового роду містить понад 1300 осіб, відомих і безвісних, які мешкають в Україні, росії, Прибалтиці, Австралії, США, Франції і зокрема у Кирилівці, Моринцях, Звенигородці.

Минають віки, стираються написи на камені, тліють книги, руйнуються будівлі, але слово Тараса Шевченка - живе і вічне.

« Свою Україну любіть. Любіть її…Во врем’я люте».

Лесь Мартович народився 12 лютого 1871 року в с. Торговиця (Івано-Франківської області) в родині сільського писаря. 

Майбутній письменник спочатку вчився самотужки, а 1882-го закінчив початкову школу, після якої вступив до польської гімназії в Коломиї.

Під впливом Івана Франка українська молодь утворювала в школах таємний гурток, одним із керівників якого й був Лесь Мартович. У гуртку була таємна скриня, в якій містилося понад 300 заборонених книг, яку молоді активісти й самі читали, і  популяризували. Паростки своєї праці побачили, коли серед селян з’явилися оратори, промовці.

Лесь заробляв собі на життя приватними уроками, канцелярською роботою в адвокатів. Крім цього, він збирав і вивчав фольклорні матеріали; видавав свою газету «Збірка», згодом був редактором львівської газети «Хлібороб» (1893). Вступив на юридичний факультет Чернівецького університету. Але незабаром перевівся до Львівського, а звідти 1902-го - до Віденського університету. На жаль, через матеріальну скруту та недугу навчання затягнулося. Його вдалося завершити аж 1909 року в Львівському університеті.

Герої творів Мартовича - це селяни з найвіддаленіших сіл Західної України. 

Крім прози, він писав і поезію. Його любили і поважали усі - за художню винахідливість та дотепність.

Письменник у своєму «Нечитальнику» подав образ простої людини знедоленої та приниженої.

В кінці ХІХ ст. значного поширення набув жанр казки, за допомогою якого можна бувло розказати правду життя, оминаючи цензуру. Герой казки Леся в «Іванові Рило» нагадує казку Івана Франка «Свиня», спрямовану проти виборчих махінацій, за допомогою так званих хрунів. Таких хрунів не бракує і з в Україні.

Головною перешкодою письменника були переїзди, матеріальні нестатки, особиста невлаштованість. Письменник,  писав «Куди йти? Куди прихилити голову?» Бездомність змусила Леся переїхати на Жовківщину й осісти в с. Улицько. Його прийняв до себе Іван Кунців, котрий на добре і на зле став справжнім приятелем письменника. Звідси Мартович часто ходив у Монастирську церкву, співав у церковному хорі. Тут 1915-го його застала Перша світова війна. Австрійські війська прорвали російський фронт і після затяжних боїв захопили село, де жив письменник. Під час боїв садиба Івана Кунціва була зруйнована, а частина рукописів Леся Мартовича зникла.

Через таке горе він  отримав нервовий розлад. Йому навіть призначили наглядача від військовополонених у с. Погарисько. Та хвороба звалила з ніг письменника і полонені годували його ложкою. Однак стан здоров’я з кожним днем погіршувалося.

Помер письменник 11 січня 1916 року у селі Зубейки ( Львівської області), а похований у сусідньому селі Монастирок. В останню путь Леся Мартовича проводжали Іван Кунців, кілька приятелів, селяни та троє полонених. Минули роки, і про могилу ніхто й не згадував, аж 1949-го тодішній сільський голова взявся розшукати «гробівець». І в результаті Леся Мартовича перепоховали, встановили пам’ятник, до якого веде алея могутніх тополь. У цій могилі спочиває той, хто за все своє життя написав усього 27 оповідань - «Хитрий Панько», «За межу», «Іван Рило», «Лумера», «Грішниця», «Прощальний вечір», «Відміна», «Нечитальник», «Село Підойми», «Стривожний дарунок» та інші, та повість «Забобон».

За словами Стефаника, «з селян намагався він зробити свідомим народом». Декотрі дослідники ранньої діяльності Мартовича порівнюють його талант із Франком. Він з молодих років боровся за  вільне українське життя.

На полицях - нове поповнення!

Навіть у найскладніші часи ми маємо дбати про світло всередині себе. Наша місцева влада подбала про читачів: бібліотечний фонд поповнився 48 новенькими виданнями, що пахнуть друкарською фарбою та новими пригодами.

Відверта проза про кохання,  трилери від Андрія Кокотюхи, Василя Шкляра, Тесс Геррітсен,  фентезі та література про війну від відомих українських та світових авторів.

Для дітей: 12 яскравих книг, які стануть найкращими друзями для маленьких мрійників.

Читання - це наш спосіб відновити сили, щоб і далі допомагати нашим воїнам та наближати перемогу.

Ваша книга вже чекає на полиці!

Юрій народився 24 січня 1941 року в Кременці. Дитинство і юність провів у Луцьку. Навчався в Луцькому педагогічному університеті.

Уже в 1956 році молодий автор написав своє перше оповідання і вже не писати не зміг.

З 1997 по 2007 роки Покальчук - президент Асоціації українських письменників, а з 2000 по 2002 роки - член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. Він науковець, перекладач, кандидат філологічних наук. Юрій знав багато іноземних мов. Він переклав Гемінгвея, Селінджера, Борхеса, Амаду, Маріо Варгаса Льосу, Кіплінга, Рембо та ін.

З-під його пера вийшло понад 600 публікацій у періодиці.

Творча спадщина літератора велика: автор 17 книжок "Хто ти?" (1976), "І зараз, і завжди" (1980), "Шабля і стріла" (1990), "Химера" (1992), "Заборонені ігри" (2005) інші. Іноді жанр його творів характеризують як "інтелектуальну еротику", причому на перше місце ставлячи саме слово "інтелектуальну". 

Юрій експериментував у літературі, пишучи свої романи з елементами еротики. Саме тому в його популярності є щось скандальне.

Любив мандрівки. Відвідав  Індонезію, Нікарагуа, Аргентину. Працював на телеканалі "1+1" і був головою громадської ради при Національній раді.

10 вересня 2008 року Україна втратила не лише відомого літератора, а й журналіста, громадського діяча й талановитого музиканта.

"Я бажав би всім когось любити, щоб рухатись вперед", - постійно повторював Юрко Покальчук.

 Йому було 68. Письменника завжди будуть пам’ятати і щиро любити.

Тамара Анатоліївна Дуда, псевдонім Тамара Горіха Зерня (5 січня 1976) - українська письменниця, перекладачка. Лауреатка Національної премії України ім. Тараса Шевченка 2022 року. Авторка роману «Доця» (2019), відзначеного як книга року.

Народилася в Києві, а дитинство провела в м. Глухів на Сумщині. 1992 року закінчила Український гуманітарний ліцей. 1993 року вступила до Інституту журналістики Київського університету. З 2003 до 2005 навчалася в Київському міжнародному університеті. Понад 20 років перекладає економічні тексти з англійської.

З 2014 року Тамара Дуда була волонтеркою у зоні АТО. 

Розлучена, має трьох дітей.

«Доця» - перший роман письменниці. Він вийшов у видавництві «Білка» українською та англійською мовами. Один із перших художніх творів про війну на Донбасі, а також Глухів - одне з найстаріших міст України, яке в 1708—1764 роках було столицею Гетьманщини. Події в книзі відбуваються 2014 року під час російсько-української війни на сході України.

У 2021 році вийшов другий детективний роман Тамари Горіха Зерня «Принцип втручання». Головна героїня Станіслава втратила на війні чоловіка і єдиною розрадою для неї стала робота. На прохання знайомої вирушає у місто свого дитинства на Черкащину де і розгортаються основні сюжетні події.

Останній на сьогодні великий твір авторки - роман «Шептуха» (2024–2025). Твір, що розповідає про долі жінок у прикордонному селі на Сумщині під час війни, продовжує правдиві історії та розкриття  жіночого характеру. 

Тамара Горіха Зерня - визнана майстриня слова, активна учасниця суспільного діалогу про роль літератури під час війни. Вона продовжує поєднувати творчість із волонтерською діяльністю та  виступами, наголошуючи на важливості пам'яті: "Ми маємо пам'ятати і передавати наші історії, щоб дожити до торжества справедливості"».