Комп'ютерний хробак

Саморозповсюджувана програма, яка може подолати всі три етапи розповсюдження самостійно (звичайний хробак), або використовує агента-користувача тільки на 2-му етапі (поштовий черв'як). Хробаки майже завжди шкодять мережі, наприклад, споживаючи пропускну здатність. Більшість створених комп’ютерних хробаків лише розповсюджуються, та не шкодять системам

Механізми поширення

Хробаки можуть використовувати різноманітні механізми («вектори») поширення. Деякі хробаки потребують певних дій користувача для поширення (наприклад, відкриття інфікованого повідомлення в клієнті електронної пошти). Інші хробаки можуть поширюватися автономно, вибираючи та атакуючи комп'ютери в повністю автоматичному режимі. Іноді зустрічаються хробаки з цілим набором різноманітних векторів поширення, стратегій вибору жертви, і навіть експлойтів під різні операційні системи.

Корисне навантаження

Часто хробаки навіть без певного корисного навантаження завантажують і тимчасово виводять з ладу мережі лише за рахунок інтенсивного поширення.

Якщо код комп’ютерного хробака призначений на більше, ніж просте поширення хробака його називають хробаком «корисного навантаження». Типові хробаки корисного навантаження можуть видаляти файли на хост-системі, шифрувати файли для отримання грошового викупу або копіювати дані, такі як паролі або конфіденційні документи. Найбільш поширене корисне навантаження для хробаків є встановлення у систему, так званих, бекдорів. Це дозволяє зловмиснику віддалено контролювати комп’ютером, створюючи «зомбі комп’ютер». Мережі, які складаються з таких підконтрольних машин часто називають ботнетами. Такі мережі використовуються для ряду шкідливих цілей, наприклад, для розсилки спаму або для виконання DoS-атаки.

Google Sites

Report abuse