Допомога батькам
Підлітки: інструкція зі спілкування для батьків
Іноді те, що батькам здається дрібницею, для тінейджерів може бути справжньою катастрофою. Небажання вислухати, відсутність підтримки та несправедливі покарання можуть призвести до тривожного розладу, депресії та залежностей. Ми поговорили з лікарем-психологом, когнітивно-поведінковим та схема-терапевтом Софією Лагутіною про психологічні проблеми підлітків, що можуть виникнути вдома, у школі та під час дистанційного навчання. Пані Софія розповіла, чому потрібно вислухати дитину, яка провинилась, як виконання власних обов’язків виховує відповідальність у підлітка та які є плюси онлайн-уроків.
Чому виникає прірва
Найбільша проблема — непорозуміння двох сторін. Більшість людей у суспільстві усвідомлює, що підлітковий вік — особлива пора, коли в людини змінюються певні психологічні та фізіологічні речі. Але часто батьки думають, що їм достатньо базової інформації про перехідний вік. Вони лише називають свою дитину складною, замість того, щоб розібратись у тих процесах, що відбуваються.
Варто розрізняти підлітковий вік і кризу підліткового віку. Якщо дитина у кризі, відбуваються зовсім інші прояви, радикальніші. У такому разі можна зовні помітити, що дитині погано. У неї буде високий афект та агресія. І це не окей, під час кризи потрібна особлива підтримка.
Необізнаність батьків може проявлятись у несприйнятті деяких фізіологічних процесів. Наприклад, мама і тато примушують дитину лягати о 21-й. Відповідно підліток каже, що не хоче спати о такій порі. Батьки вирішують, що дитина просто обманює, але насправді у підлітковому віці зменшується потреба в годинах сну. І це нормально, що дитина лягатиме о 23-й. Бо діти все одно знайдуть вихід та вчинять так, як їм хочеться. Врешті можна просто вкритися ковдрою і грати в ігри на планшеті чи листуватися в соцмережах.
А цей директивний стиль поведінки батьків породжує проблеми з порозумінням між сторонами. Тому таку велику роль грає саме обізнаність батьків.
Емоційний стан дитини в перехідному віці сильно змінюється, це має гормональні причини. А також зовнішній вплив, наприклад, відповідальність за вибір майбутньої професії. Тут проблема може бути в тому, що під час конфліктних ситуацій батьки не розмовляють з дитиною. Часто вони спершу розв’язують проблему, а вже тоді дізнаються, які в сина чи доньки емоції з цього приводу. Також дітей не навчають емоційної грамотності.
А є дуже простий спосіб впоратися з емоціями: потрібно ввічливо сказати про те, що зараз відчуваєш. Бо коли ти не говориш іншим про свої емоції, вони автоматично вважають, що тебе все влаштовує. Також, коли людина говорить про свої почуття, вмикається частина мозку, яка відповідає за емоційну частину. У такому разі афект буде врегульований вже на перших етапах. Чудово, якщо дитина скаже «мене ображає, коли ти так говориш» або «мені сумно, що ти такої думки про мене». Важливо не переходити на особистості, а говорити лише про власні відчуття. Навчайте цього своїх дітей.
Так само важливо, щоб батьки висловлювали свої почуття таким самим чином. Можна сказати «Я здивований, що ти образився, бо я мав на увазі зовсім інше». Адже в усіх різне сприйняття, і величезну роль грає мотивація обох сторін. Але мотивація не розв’язати проблему, а зробити своїй дитині краще.
Намагайтеся не критикувати дії своєї дитини в минулому. Фрази типу «я ж тобі казав, що це погана ідея» — це подвійний удар для підлітка. Адже в цей момент він і так визнає, що зробив помилку, але при цьому ще й авторитетна людина психологічно його карає. Набагато важливіше звернути увагу на досвід у майбутньому і правильні висновки. Адже батьки — психотерапевти для своєї дитини. І їхнє завдання — зробити так, щоб дитина сама усвідомила свою помилку. Інакше підліток буде діяти лише так, щоб його не покарали, а це не найкраща стратегія. А коли обидві сторони хочуть одного і говорять про свої почуття, мозок обробляє цю інформацію, і афект не підіймається до високого рівня. Але якщо емоції постійно стримувати, це може вилитися в погані звички, протестну і радикальну поведінку.
Відповідальність
Великою проблемою в розвитку відповідальності є радикальні покарання від батьків. Наприклад, дитина відмовляється робити домашнє завдання, і за це батьки не дозволяють їй піти на тренування. Виходить, що як покарання батьки обмежують дитину у фізичному розвитку. Плюс ще й не дізнаються про її переживання. Цілком можливо, що вона не просто не хоче щось виконувати, а в неї є негативні очікування чи враження. Поговоріть зі своїм сином чи донькою. Можливо, тінейджер хоче поділитися своїми емоціями в цей момент. Небажання виконувати домашнє завдання може виникнути через конфлікт з учителем, наприклад. Допоможіть дитині спершу розв’язати цю проблему, а тоді вже наполягайте на дотриманні обов’язків.
Та найгірше, коли карають і не пояснюють, чому так. Дуже важливо визначити обов’язки дитини і назвати наслідки за їхнє невиконання. Але з іншого боку так само батьки мають виконувати свої обов’язки. Не варто очікувати відповідальності від дитини, якщо дозволяєте собі забувати про свої обіцянки.
Спонтанні покарання і невизначеність можуть викликати тривогу в дитини, яка з часом перейде в тривожний розлад. Також такі покарання можуть вплинути на формування глибинного переконання «очікування на катастрофу». У дорослому житті така людина буде чекати тільки найгірших наслідків за кожної помилки. Якщо в дитинстві ця модель постійно підкріплювалась: підліток ніколи не знав, що його чекає за певний вчинок, то це очікування на катастрофу перейде до автоматизму і стане звичкою. А з цим вже набагато важче боротись.
Розв’язання конфліктів
Коли батьки не вислуховують дитину під час конфліктної ситуації, порушуються дві основні потреби особистості: потреба в безпеці та прийнятті. Адже сім’я — це первинно безпечне середовище, де тебе приймають таким, який ти є. Звісно, є моменти, коли дитина повністю винна в ситуації. Наприклад, вдарила когось у школі. Але в кожного вчинку є мотив, і батькам потрібно його дізнатись. Це не означає, що потрібно заохочувати дитину робити так і далі або ігнорувати її погані вчинки. Та обов’язково варто обговорити те, що сталося, і зробити висновок на майбутнє. Якщо не розмовляти з підлітком, а лише карати, з часом він почне віддалятися від батьків.
Для того щоб негативних вчинків з боку тінейджера було менше, потрібно частіше хвалити його за хороше. Бо часто батьки ігнорують досягнення дитини у школі, але звертають велику увагу на безлад у кімнаті чи зауваження в щоденнику. Та найгірше — це порівняння з іншими. Слова «невже ти не міг краще, ніж однокласник» знецінюють старання дитини. Тоді вона перестає радіти за свої досягнення. А це може призвести до перфекціонізму в майбутньому.
Підлітки у своєму середовищі
У всіх людей є безумовний інстинкт приналежності до якоїсь групи. А в дітей це яскравіше виражено, адже бажання бути унікальним приходить вже в дорослому віці. Діти і підлітки все ж більше хочуть бути схожими на інших. Тому вони шукають групи за інтересами — середовище, де їх зрозуміють. Це можуть бути діти з однієї школи, гуртка, з однаковими проблемами. Батьки не є такою групою для своєї дитини. Саме тому тінейджери часто поводяться вдома зовсім не так, як серед своїх друзів.
Величезним стресом для підлітка є виключення з цієї групи. Річ у тім, що діти більш прямолінійні, ніж дорослі. Це тому, що їхня кора головного мозку ще недостатньо розвинена. Отже, якщо дитина відчуває неприязнь до іншого, вона не буде себе стримувати. А якщо є щось, що не подобається групі дітей, це може стати причиною булінгу. Наприклад, хтось у класі одягається гірше за інших. З нього можуть почати насміхатися через це, бо на інстинктивному рівні цю людину можуть вважати слабкою ланкою в групі. А виключення з колективу може стати причиною дитячої депресії, суїцидальних тенденцій у підлітків та розладів особистості. Також через булінг може сформуватися глибинне переконання, що світ небезпечний.
У цьому випадку батькам і педагогам важливо зменшити кількість критеріїв для порівняння. Саме тому шкільна форма — хороша ідея. Тоді діти починають шукати нові способи для порівняння між собою: рівень інтелекту, успішність у навчанні.
Залежність як спосіб втекти від проблем
Нездорова їжа, алкоголь та комп’ютерні ігри — швидкий спосіб отримати позитивні емоції. А це може викликати залежність.
Насправді вкрай мало підлітків відмовляються від нехороших пропозицій через власні принципи. Якщо це й відбувається, то через страх, а не усвідомлення. А якщо в дитини є певні проблеми: неприйняття однолітків, конфлікти з батьками, то вона більш схильна погодитись на такого роду швидкі емоції. Адже будь-яка залежність — лише вершина айсберга. Завжди є незадоволеність власним життям. І за допомогою нехороших звичок підліток компенсує свої проблеми.
Саме тому так важливо розібратись у глибинних причинах того, що відбувається, змінювати життя на краще. Бо якщо просто обмежувати дитину, то ремісія довго тривати не буде.
Самоізоляція
Не можна сказати, що карантин однозначно негативно вплинув на всіх дітей. Усе залежить від того, що було на вході. Тобто якщо у підлітка було велике коло спілкування, багато інтересів, гуртків, то під час самоізоляції рівень його гормонів щастя — серотоніну і дофаміну знизиться. Якщо не знайти нові види активності, то може виникнути депресія або тривожний розлад. Але якщо дитина інтроверт і в неї немає купи друзів, то самоізоляція не вплине так погано на неї.
Причиною тривоги також можуть бути труднощі з дистанційним навчанням. Зміна обставин, відсутність у фізичному плані вчителя та класу, велика кількість домашніх завдань — це стрес для дітей. Те, як ці зміни перенесе ваш син чи донька, залежить від темпераменту підлітка. Якщо дитина чутлива, їй потрібно більше допомоги та підтримки від батьків.
Та в самоізоляції є і свої плюси. Наприклад, підліток може дистанціюватися від негативу. Бо коли в класі тебе сварить учитель або насміхаються однолітки, ти не можеш просто вийти. А вдома можна відсунутись від екрана і так відгородити себе від негативу.
Якщо проблеми вже виникли
Обов’язково зверніться до спеціаліста. Поясніть дитині, що хочете її зрозуміти, а психолог чи психотерапевт краще допоможе це зробити. Не звинувачуйте підлітка в його проблемах, лише скажіть, що хочете більше дізнатися про його стан і допомогти.
Також я б порадила батькам більше дізнаватися про підлітковий вік. Адже це не тільки протестна поведінка, а й багато фізіологічних змін. Не потрібно читати всі підряд книги, розв’язуйте проблеми в міру їх виникнення.
Тінейджерам важливо розуміти, що їх підтримають, що б не сталося. Забезпечте це відчуття своїй дитині. Звертайте увагу на її емоційний стан та приносьте визначеність у її життя. Коли батьки підтримують свого сина чи доньку, це плекає впевненість у собі, вмотивованість та цілеспрямованість. Тоді дитина буде здоровою.
Автор: Олена Коваль . ОСВІТОРІЯ
Булінг (знущання, цькування, залякування) – це зарозуміла, образлива поведінка, пов'язана з дисбалансом влади, авторитету або сили. Булінг проявляється в багатьох формах: є вербальна, фізична, соціальна форми булінгу, а також кіберзалякування. Хоча школи багато роблять для того, щоб запобігати знущанню та своєчасно справлятись із ним, батьки заздалегідь краще інших можуть навчити дітей запобігати проявам такої поведінки й зупиняти їх. Далі пропонуються поради про те, як треба справлятись із чотирма найбільш поширеними видами булінгу.
Про розуміння гендерної рівнсті, толерантність, недискримінацію.
11 анімаційних лекцій для дітей
ЧОМУ МАЙБУТНЄ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ЧИТАННЯ. Із лекції Ніла Геймана
По-перше, вона відкриває вам залежність від читання. Жага дізнатися, що ж станеться далі, бажання перегорнути сторінку, необхідність продовжувати, навіть якщо буде важко, тому що хтось потрапив у біду, і ти повинен дізнатися, чим це все скінчиться ... в цьому є справжній драйв. Це змушує дізнаватися нові слова, думати по-іншому, продовжувати рухатися вперед. Виявляти, що читання саме по собі є задоволенням. Одного разу усвідомивши це, ви на шляху до постійного читання.
Той голос, яким ми говоримо зі своєю дитиною зараз, залишиться з ним назавжди. Саме цим голосом він буде розмовляти з собою, ставши дорослим. Всі закиди, моралі, наше невдоволення їм буде прийнято за основу його власного ставлення до себе.
Чи зможе він підтримувати себе, підбадьорювати, чи буде у нього безапеляційна віра у власні сили, наскільки він буде добрий до себе і чи зможе він взагалі бути добрим до себе, залежить від того, що ми говоримо йому зараз.
Мамин голос, мамине ставлення, мамині вимоги і очікування - це те батьківське "Я", яке все життя буде виконувати роль "совісті" і стане "внутрішнім критиком" для дорослої людини. Чи буде цей критик підтримкою або інквізитором залежить від нас.
Один з основних компонентів методу природного батьківства («свідомого», «добросердного виховання») – це так звана м'яка дисципліна. Деякі люди кажуть про неї так: «М'яка дисципліна допомагає лише невеликим сім'ям, мамам-домогосподаркам, дітям з лагідним характером і винятково супертерплячим мамам». Чого тільки не почуєш.
Заповідь 1. У будь-якій країні світу нетерпіння батьків - головна перешкода до того, щоб діти думали. Якщо Ви хочете, щоб Ваша дитина навчився мислити, Вам потрібно спершу попрацювати над собою, і найважливіше вправа для Вас - вправа у терпінні.
Насправді, почуття, які відчувають і дитина, і батьки - вони схожі. І це не випадково. Адже це криза, яку переживає не тільки сама дитина, але і вся родина. А сім'я - це завжди система відносин. Всі компоненти впливають один на одного. І якщо один компонент системи змінюється, то вся система приходить в рух і зазнає змін.
Перехідний вік - це складний, іноді навіть кризовий, період як для самої дитини, так і для його батьків. І це не випадково. Саме в цей час у дитини відбувається інтенсивний розвиток в трьох сферах: сфері самостійності, сфері близьких відносин, почуттів і сексуальній сфері. А будь-який інтенсивний розвиток передбачає стадію невдоволення колишнім самовідчуттям, потім розгубленість і невизначеність в новому стані, і вже тільки потім якісно новий рівень. Так ось в цей період невдоволення і розгубленості у дитини в три рази більше, так як криза в трьох сферах. І саме тому так важливо знайти правильний підхід до дитини в цьому віці.
Дитяча брехня може мати безліч причин, проте батьки в змозі допомогти виправити таку поведінку
Коли йдеться про задоволення потреб дитини, батьки часто губляться. Вони бувають не в змозі спланувати свої фінанси, припускаючись щодо цього помилок.
Вполне простительно прийти к мысли, что в период где- то между 1982 и 1992 годами детей стали делать из совершенно другого материала, отличающегося от того, из чего детей создавали раньше...
Психолог Катерина Дёмина — о том, как правильно оценить потолок своего ребёнка
Ученые Гарварда разработали методику урегулирования конфликтов, которая может применяться не только профессиональными переговорщиками, но и пригодится для налаживания общения в паре или семье.
«Про що ти думав?», «Хіба ти не сказав хлопцям, що це неправильно?», «Що ти наробив?!»... Вас турбує, що ваша дитина завжди йде за натовпом? Їй важко висловлювати власну точку зору й відстоювати свою думку? Ви помічаєте, що інші діти можуть легко примусити її робити те, що вони хочуть? Вони називають вашу дитину «слабаком» або «боягузом», ну а ви, звісно, використовуєте більш коректні епітети: покірний, ведений або навіть слабкодухий.
На самом деле, чувства, которые испытывают и ребенок, и родители – они похожи. И это не случайно. Ведь это кризис, который переживает не только сам ребенок, но и вся семья. А семья – это всегда система отношений. Все компоненты влияют друг на друга. И если один компонент системы изменяется, то вся система приходит в движение и претерпевает изменений.
Канадський вчений і багатодітний батько Блейр Кінг зробив для себе відкриття, про яке вирішив поділитися з іншими батькам.
Відомий підприємець і винахідник Ілон Маск — головний ньюзмейкер цього тижня. Днями він запустив у космос найпотужнішу з нині існуючих ракету-носій Falcon Heavy з червоним кабріолетом Tesla Roadster на борту. Як Маску вдалося стати найпрогресивнішим бізнесменом сучасності? І як допомогти дітям, які хочуть бути «як Маск», розкрити свій потенціал?
Сьогодні діти приходять до школи емоційно не готовими до навчання і в нашому сучасному житті існує багато факторів, які роблять в це свій внесок.
Якщо ви вже не перший рік маєте статус батьків, ви, імовірно, зрозуміли, що у вас просто не може бути відповідей на всі запитання, пов'язані з вихованням. Їх немає ні в кого! Проте дуже важливо не зупинятись і продовжувати ставити запитання – запитання, які примушують розмірковувати, сходитися віч-на-віч зі страхами й сумнівами, а також допомагають краще зрозуміти, чого ми хочемо насправді.
У цій статті наводяться двадцять запитань, над якими варто замислитись кожному з батьків. Коли ви будете їх читати, пам'ятайте про те, що немає правильних або неправильних відповідей. Це лише підказки, які допоможуть вам поміркувати про щось важливе, краще підготуватись до необхідності вибору та всіляких складних ситуацій, з якими нам часто доводиться зіштовхуватись у житті. Обміркуйте кожне запитання не поспішаючи.