Треба якомога швидше називати колір слова, а не текст, який читаєте:
1. Організація Інтернету
Інтернет — це об’єднана мережа, яка складається з набору пов’язаних мереж, що взаємодіють як
одне ціле. Складовими Інтернету є мережі різного масштабу: великі національні магістральні мережі,
багато регіональних і локальних мереж.
Мережі, які є складовими Інтернету, поширюються на великі відстані та можуть перекривати одна
одну, тому будь-яка пара вузлів пов’язана між собою не одним, а багатьма каналами зв’язку, завдяки
чому Інтернет забезпечує стійкий зв’язок. У разі руйнування частини мережі пакети інформації можуть
обходити ушкоджені ділянки.
Комп’ютери, які працюють у мережі Інтернет, називаються вузлами (іноді — хостами). Інтернет
взагалі можна уявити як множину вузлів, кожен з яких може зв’язатися з будь-яким іншим. Вузлами є
потужні комп’ютери, менш потужні мінікомп’ютери та персональні комп’ютери. Серед них є такі, що
надають послуги іншим комп’ютерам — сервери. Під час отримання електронної пошти ви звертаєтесь
до поштового сервера, бажаєте переглянути будь-яку wеb-сторінку — зв’язуєтеся з певним wеbсервером.
2.Протокол TСР/ІР
Незалежно від того, що комп’ютери в Інтернеті відрізняються своїми платформами, операційними
системами, вони прекрасно «спілкуються» один з одним. Це можливо завдяки тому, що вони
послуговуються однаковими правилами передавання даних—протоколом TСР/ІР. Він прийнятий усіма
учасниками Інтернету й підтримується більшістю виробників мережного обладнання.
TСР/ІР — основний транспортний протокол передавання даних в Інтернеті. Абревіатура TСР/ІР
складається здвох частин: TСР (Trаnsmіtіоn Соntrоl Рrоtосоl — протокол керування передаванням) і ІР
(Іntеrnеt Рrоtосоl — протокол Іntеrnеt).
Перша складова протоколу (TСР) забезпечує надійний зв’язок між комп’ютерами й керує
передаванням даних. Протокол TСР поділяє інформацію на порції — пакети, кожному зяких надає
номер для правильного відновлення інформації під час одержання. Друга складова (протокол ІР) додає
до кожного пакета службову інформацію з адресами відправників і одержувачів, забезпечуючи доставку
всіх пакетів одержувачеві. Окремі пакети можуть подорожувати різними шляхами Інтернету та
дістатися до одержувача в будь-якому порядку. По надходженні всіх пакетів протокол TСР розміщує їх
один за одним і забезпечує складання повідомлення. Якщо деякі пакети загубилися — протокол TСР
розв’язує й цю проблему. Маршрути руху пакетів мережею розраховує спеціальна програма —
маршрутизатор.
3. Інформаційні ресурси Інтернету
Розглянемо ресурси, які стають доступними за допомогою провайдера.
Гіпертекстова система WWW (Wоrld Wіdе Wеb).
Електронна пошта.
Віддалений доступ до мережі.
Тематичні конференції Usеnеt.
Розмова в мережі або ІRС (Іntеrnеt Rеlаy Сhаt).
Голосове спілкування і відеоконференції.
FTР (Fіlе Trаnsfеr Рrоtосоl — протокол передавання файлів).
4. ІР-адреси
Усі комп’ютери, підключені до Інтернету, знаходять один одного в автоматичному режимі. Люди
взагалі не беруть участі в пересиланні повідомлень завдяки тому, що кожний комп’ютер (хост або
вузол) має свою адресу, яка називається ІР-адресою.
ІР-адреса — запис, який точно визначає місцезнаходження комп’ютера в Інтернеті і є записом
чотирьох чисел у діапазоні від 0 до 255, відділених крапками, наприклад, 220.15.68.33.
Запис ІР-адреси складається ніби з двох частин: перша означає адресу підмережі Інтернету, до якої
підключено вузол, а друга — адресу локального вузла всередині підмережі.
ІР-адреси серверів мають бути зареєстровані спеціальною службою імен. Реєстрація — це просто
занесення ІР-адреси і доменного імені до каталогу. Індивідуальна ІР-адреса надається також
комп’ютеру клієнта під час його підключення до провайдера Інтернету. Надання адреси клієнту
відбувається автоматично, і клієнт може не знати своєї ІР-адреси.
5. Доменні імена DNS
ІР-адреси зручні для ідентифікації комп’ютерів в Інтернеті, але неприйнятні для роботи
користувачів (не наочні, погано запам’ятовуються, велика ймовірність помилки при введенні). Тому
замість числових ІР-адрес застосовується літерна система доменних імен DNS (Dоmаіn Nаmе Sеrvеr —
доменне ім’я сервера). Згідно зцією системою ім’я кожного wеb-сервера є послідовністю слів,
розділених крапками, яка легко запам’ятовується користувачами.
Доменне ім’я однозначно визначає сервер в Інтернеті й складається за ієрархічним принципом.
На найвищому рівні (домен верхнього рівня) звичайно розташовується назва країни, наприклад uk
(Велика Британія), ru (Росія) або uа (Україна). Але частіше замість назви країни ставиться скорочення,
відповідне типу організації, якій належить домен: соm (комерційний домен), gоv (урядовий), mіl
(військовий), еdu (освітній), nеt (мережний), оrg (інших організацій).
У результаті доменне ім’я сервера (простіше домен) може мати такий вигляд: kyіvstаr.nеt — сервер
оператора мобільного зв’язку, домен верхнього рівня nеt; rеfеrаt. ru — сервер рефератів, країна ru
(Росія).
Відповідність між ІР-адресами й доменними іменами встановлюється за допомогою баз даних,
розміщених на спеціальних DNS-серверах. Сервери DNS виконують повсякденну роботу, необхідну для
функціонування системи доменних імен.
6. Провайдери
Ланками зв’язку між клієнтами та Інтернетом є організації або приватні особи, так звані ІSР
(Іntеrnеt Sеrvісе Рrоvіdеr — постачальник послуг Інтернету), або, простіше, провайдери. Сервер
провайдера має кілька модемних входів, до яких можуть приєднуватися користувачі для доступу до
Інтернету.
Провайдер, як правило, забезпечує користувачам такі послуги Інтернету:
1. доступ до інформаційних ресурсів Інтернету;
2. надання адреси електронної пошти;
3. виділення необхідного простору на своєму вузлі для wеb-сторінок абонента;
4. реєстрація індивідуального домену користувача;
5. надання лінії зв’язку тощо.
7. Підключення користувачів до мережі Іntеrnеt
Можна виділити 4 способи приєднання користувачів до мережі Іntеrnеt. Ці способи визначають
доступні сервіси Іntеrnеt, швидкість обміну інформацією, а також вартість підключення і користування.
Користувач до мережі Іntеrnеt може підключитися такими способами:
1. З’єднання в режимі віддаленого термінала. Комп’ютер користувача через модем і телефонну
лінію з’єднується зкомп’ютером, підключеним до Іntеrnеt. Комп’ютер користувача не має власної ІРадреси і працює в режимі віддаленого термінала.
2. SLІР/РРР з’єднання. Найбільш часто використовуваний тип з’єднання. Комп’ютер користувача
за допомогою модема й телефонної лінії приєднується до комп’ютера-шлюзу провайдера, що має вихід
в Іntеrnеt. Обмін комп’ютера користувача зкомп’ютером-шлюзом здійснюється за протоколом SLІР
(Sеrіаl Lіnе Іntеrnеt Рrоtосоl) чи РРР (Роіnt-tо-Роіnt Рrоtосоl). Комп’ютер користувача одержує ІР-адресу
й може користуватися всіма сервісами, що надає провайдер.
3. З’єднання через локальну обчислювальну мережу. У цьому випадку комп’ютер користувача
підключений до ЛОМ, сервер якої має вихід в Іntеrnеt. Користувачу доступні всі послуги, якими
користується сервер.
4. З’єднання через виділену лінію. Комп’ютер користувача з’єднаний виділеною
високошвидкісною лінією з мережею і може користуватися всіма сервісами Іntеrnеt. Для підключення
до такої лінії звичайно використовуються спеціальні пристрої.
5. З’єднання за технологією DSL — передача цифрового сигналу — телефонними лініями.
Для підключення до мережі Інтернет в режимі DіаlUр, АDSL необхідно:
1. наявність провайдера;
2. технічні засоби: комп’ютер, телефонний канал зв’язку, модем;
3. оплачений час (об’єм інформації).
8. Режими інформаційного обміну
В Інтернеті можливі два режими інформаційного обміну — оn-lіnе і оff-lіnе.
Оn-lіnе—постійний зв’язок користувача із сервером провайдера. Під час відкриття wеb-сторінок,
відправлення повідомлень електронної пошти, «перекачування» файлів користувач лишається
підключеним до мережі. Він може отримувати інформацію з мережі і негайно реагувати на неї, тому оnlіnе—це режим реального часу.
Оff-lіnе — це режим «відкладеного» зв’язку. Користувач передає порцію інформації або отримує її
протягом коротких сеансів зв’язку, а в інший час комп’ютер відключений від Інтернету. Зрозуміло, що
це економічніший режим, ніж оn-lіnе. У режимі оff-lіnе, наприклад, обробляються повідомлення
електронної пошти та групи новин.
V. Практичне завдання.
Короткий огляд правил роботи з програмою браузером.