ЯК ВИЗНАЧИТИ ОЗНАКИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ПОРУШЕННЯ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ?

Раннє дитинство — особливо важливий період розвитку, коли закладаються основи мислення, мовлення, пізнання та соціальних навичок. Саме у цей час можна помітити перші сигнали інтелектуальних порушень і вчасно надати допомогу.

Основні ознаки, на які варто звернути увагу:

Затримка мовленнєвого розвитку:

– дитина довго не починає лепетати, не реагує на своє ім’я, не вживає простих слів у віці 1,5–2 років.

Повільне оволодіння простими діями:

– труднощі з маніпуляціями предметами (складання кубиків, пазлів), відсутність інтересу до сюжетної гри.

Порушення уваги та пам’яті:

– дитина швидко втрачає інтерес до іграшки, не може запам’ятати навіть просту дію чи інструкцію.

Зниження пізнавальної активності:

– слабка цікавість до нового, відсутність спроб досліджувати оточення, одноманітні дії з предметами.

Соціально-емоційні труднощі:

– малюк мало взаємодіє з дорослими, не наслідує їх дії, не виявляє емоційної реакції на знайомих людей.

Руховий розвиток:

– відставання у формуванні основних рухових навичок: пізніше починає сидіти, повзати, ходити.

Рекомендації батькам:

Не чекати, що «переросте».

Звернутися до педіатра, невролога, а також до психолога чи дефектолога.

Розпочати ранню корекційну роботу: вправи на розвиток уваги, пам’яті, простих дій та мовлення.

Забезпечувати дитині безпечне, тепле й стимулююче середовище.

Важливо

Інтелектуальне порушення проявляється по-різному, і поодинокий симптом ще не є підставою для діагнозу. Остаточний висновок робить лише команда фахівців після комплексного обстеження.

Раннє виявлення труднощів дозволяє дитині отримати своєчасну підтримку та максимально реалізувати свої можливості.

підготувала фахівець : Древняк Ю.М.

Що таке доброта і як її не сплутати з якістю коли не можеш сказати « Ні», щоб не дати комусь використовувати себе?. І в чому є  небезпека?.

Доброта — це моральна якість, яка виражається в чуйному, дружньому та безкорисливому ставленні до людей, бажанні допомагати їм, не очікуючи нічого натомість. Вона походить від щирого співчуття та емпатії. 

Плутанина виникає, коли дії, схожі на доброту, насправді є проявом невміння відмовляти (або бажання догодити), що часто пов'язано зі страхом засудження, конфлікту або низькою самооцінкою. 

                                                                  Як відрізнити справжню доброту від невміння сказати "ні"?

Ключова відмінність полягає в мотивації та внутрішньому стані людини:

                      Критерій                                                              Справжня доброта                                             Невміння сказати "ні"

         Мотивація                                                               Йде від щирого бажання допомогти,             Походить від страху засмутити інших,                                                                                             співчуття та турботи.                                            бажання отримати схвалення або                                                                                                                                                                                       уникнути провини.

         Вибір                                                                      Людина свідомо обирає допомогти,               Людина відчуває примус або                                                                                              навіть якщо це вимагає зусиль.                        обов'язок   діяти всупереч                                                                                                              Вона має право відмовити,                                власним бажанням                                                                                                                         але вирішує діяти інакше.                                     чи потребам. 

         Встановлення меж                                                        Добра людина вміє                                  Людина, яка не може відмовити                                                                                                   встановлювати здорові особисті                           часто ігнорує власні потреби                                                                                                          межі. Вона допомагає в межах                        межі, що веде до перевантаження                                                                                                              своїх можливостей і                                         та вигорання.                                                                                                     не шкодить собі. 

         Відчуття після дії                                                Відчуття задоволення, спокою                        Відчуття образи, роздратування,                                                                                                          та внутрішньої гармонії.                                   використання або жалю                                                                                                                                                                                    через те, що не змогла відмовити.

          Безумовність                                                           Допомога надається без                                      Часто присутнє приховане                                                                                                          подяки чи винагороди.                                                очікування визнання,                                                                                                                                                                                              схвалення або "боргу"                                                                                                                                                                                                 з боку іншої людини.    

                                                                                   !!! Поради, як не плутати ці поняття  !!!

Прислухайтеся до себе: Перш ніж погодитися на прохання, запитайте себе: "Я справді хочу це зробити, чи я боюся відмовити?".

Оцініть свої ресурси: Справжня доброта не вимагає від вас жертвувати своїм благополуччям. Якщо допомога шкодить вам, це не доброта, а самопожертва через страх.

Навчіться м'яко відмовляти: Уміння говорити "ні" є важливою частиною здорових стосунків і не робить вас поганою людиною. Ви можете відмовити, залишаючись при цьому ввічливим і добрим. Наприклад: "Я б із задоволенням допоміг(ла), але зараз не маю можливості".

Пам'ятайте про самоповагу: Повага до власних потреб і меж дозволяє вам підтримувати здорову самооцінку і уникати ситуацій, коли вами маніпулюють.

Навчить дитину відрізняти встановлювати межі, це  стосується питань особистої безпеки та оцінки ризиків, а не просто виконання добрих справ.

Ось поради, як робити добрі справи, залишаючись у безпеці та не потрапляючи в ситуації маніпуляції чи небезпеки:

          1. Забезпечення особистої безпеки (протидія сценаріям на кшталт "викрадення")

·        Ніколи не залишайте свою дитину без нагляду з незнайомцями. Це базове правило безпеки, незалежно від того, наскільки "доброю" або "безпорадною" здається літня людина. Справжня доброта не вимагає порушення правил безпеки.

·        Будьте пильними до маніпуляцій. Шахраї та злочинці часто використовують "доброту" як приманку. Вони створюють кризову ситуацію або викликають жалість, щоб ви втратили пильність.

·        Оцінюйте ризики. Якщо прохання здається нелогічним, надто терміновим або вимагає від вас відійти в безлюдне місце чи залишити цінності/близьких без нагляду — відмовте. Ваша безпека та безпека вашої сім'ї завжди мають бути пріоритетом.

·        Запропонуйте альтернативну допомогу. Замість того, щоб особисто йти з незнайомцем кудись, запропонуйте викликати службу допомоги, поліцію або швидку. "Я не можу відійти з вами, але я можу викликати соціальну службу/поліцію, щоб вони вам допомогли".

       2. Запобігання "рабству" через маніпуляції (коли допомога перетворюється на обов'язок)

Щоб ваша доброта не переросла у стан, коли вами починають користуватися або ви не можете відмовити:

·        Встановлюйте чіткі межі. Допомагайте рівно стільки, скільки ви готові, і не більше. Перед початком допомоги визначте, скільки часу чи ресурсів ви можете виділити.

·        Говоріть "ні" без почуття провини. Ви не зобов'язані допомагати всім і завжди. Відмова — це ваше право. Якщо людина починає маніпулювати почуттям провини ("як ти можеш, я ж старенька/хвора..."), це сигнал, що вами намагаються скористатися.

·        Переконайтеся, що допомога є тимчасовою. Якщо ви допомагаєте сусіду похилого віку, переконайтеся, що це не стає вашим постійним щоденним обов'язком, який виснажує вас. Залучайте соціальні служби або інших членів сім'ї.

Зберігайте об'єктивність. Співчуття не повинно заважати вам об'єктивно оцінювати ситуацію та наміри іншої людини. 

Резюме: Робіть добрі справи з відкритим серцем, але з холодною головою. Використовуйте здоровий глузд, дотримуйтесь правил особистої безпеки та вмійте відмовляти, коли допомога починає шкодити вам або вашим близьким.

Статтю підготувала фахівець ( практичний психолог)

Що робити коли школа чи садок тиснуть на батьків з переведенням дитини з ООП з інклюзивного на індивідуальне навчання? 

(Простими словами «що робити якщо вашу дитину витуряють на індивідуальне навчання»)

 Почався навчальний рік і під своїми дописами чи в групі мені часто трапляються запитання або скарги батьків про «наполегливу рекомендацію» освітнього закладу перевести їхню дитину з аутизмом на індивідуальне навчання або відправити до спеціальної школи / дитячого садка. 

 Як відомо, кожна родина знає свою дитину найкраще і може обирати форму здобуття нею освіти на будь-якому рівні. 

Мене часто звинувачують, що я «топлю» за інклюзивну освіту і абсолютно не приймаю спец.освіту. Це не так, зовсім. 

 Я визнаю, що для окремих категорій дітей найбільш прийнятним варіантом є заняття з дітьми свого рівня в невеликих групах та із  спеціалістами, які реально розуміють їх нозології та вміють організувати освітній процес з урахуванням існуючих освітніх труднощів. В такому випадку дитина може навчатися в закладах спеціальної освіти або в спеціальних групах / класах при ЗЗСО. 

Також існує група дітей, яким підходить виключно індивідуальна форма навчання у вигляду педагогічного патронажу в силу особливостей їхнього стану здоров’я та реальної неможливості відвідувати заклади освіти. 

Нагадаю, що педагогічний патронаж - це спосіб організації освітнього процесу педагогічними працівниками, що передбачає забезпечення ними засвоєння освітньої програми здобувачем освіти, який за психофізичним станом або з інших причин, визначених законодавством, потребує такої форми.

  Для більшості дітей все-таки РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ ІНКЛЮЗИВНЕ НАВЧАННЯ для ре алізації рівного права на отримання освіти, соціалізації та врахування індивідуальних особливостей розвитку дитини. 

  «Рекомендувати» перевести дитину на індивідуальне навчання або до спец.закладу НЕ МАЄ право жодний працівник навчального закладу. Часто батьки зіштовхуються з таким тиском від вчителів, вихователів або керівників шкіл чи дитячих садків. 

  Отже, якщо Ви почули це від вчителя ЗЗСО чи вихователя групи в ЗДО, то скарга (заперечення) подається до Директора (керівника) навчального закладу. 

Якщо «наполегливі рекомендації» йдуть від керівництва закладу освіти, то подавати скаргу чи заперечення слід до вищого органу управління освітою (наприклад, до Управління / Департаменту освіти місцевої адміністрації чи міської ради). 

                                     Рекомендації щодо подання скарги: 

  Реєстрація скарги: Подавайте скаргу в двох примірниках (один для директора, другий для вас з відміткою про прийняття). Перевірте щоб на вхідному штампі стояла дата та вхідний номер листа, а також прізвище особи, яка прийняла скаргу. Це ваш доказ подання. 

 Копія для контрою: надсилайте копію до вищестоящого управління / департаменту освіти. Це змусить заклад освіти діяти більш обережно з урахуванням ваших прав та своїх обовязків.

Фіксація тиску з боку навчального закладу: Якщо дирекція школи продовжує наполягати на переведенні учня на індивідуальну форму освіту, фіксуйте випадки такого тиску письмово (запишіть дату, час, місце розмови, свідків, якщо були та зміст розмови). Ці дані можуть знадобитися для подальшого оскарження. 

  В зв’язку з цим нижче я дам посилання на нормативно-правову базу, на яку ви, як батьки дитини з ООП, зможете посилатися під час захисту прав своєї дитини через тиск навчального закладу,  а також примірний текст Заяви щодо неправомірних дій працівників навчального закладу (зробила лише для школи, так як більше випадків подібного тиску пов’язані саме з загальною середньою освітою).  Також даю інфографіку щодо форм здобуття освіти для розуміння. 

 підготувала фахівець Древняк Ю.

ВАЖЛИВО 

Багато батьків чують діагноз РАС (розлад аутистичного спектра) – і зупиняються.

Їм кажуть: «Це назавжди. Це не лікується. Просто прийміть.» Але є важливе питання, яке занадто часто ігнорують:

А поведінка вашої дитини - це дійсно аутизм?

Чи наслідок нейрозапалення, токсичного навантаження і порушень роботи кишківника?

Бо коли мозок дитини живе не в умовах розвитку, а в умовах запалення, він буде реагувати мовленням, поведінкою, сенсорикою та емоціями – не так, як ви очікуєте. Розлади поведінки ≠ завжди генетичний аутизм.

У медицині є поняття: 

поведінкові симптоми вторинного походження а це означає, що дитина може виглядати «аутичною», але причиною буде:
дисбіоз (порушений мікробіом кишечника)
токсини (важкі метали, аміак, продукти бродіння)
харчові запалення (глютен, казеїн, промислова їжа)
витоки кишкового барʼєра - запалення мозку
дефіцити (цинк, омега-3, магній, В6, B9, B12, D)


У такому стані мозок дитини не може навчатися, не може формувати мовлення, не може контроловати емоції – бо він захищається. 

Найважливіше: 

Коли прибрати запалення й відновити кишківник - поведінка змінюється.

Можна спостерігати як в дітей:
зʼявляється контакт очима 
зникають істерики "на порожньому місці"
покращується сон
підвищується увага та здатність до навчання
зʼявляються нові слова
зникає надмірна гіперактивність
дитина стає присутньою, а не «в собі»
І це не магія. Це біохімія, фізіологія та функціональний підхід.

Що робити батькам уже зараз?
Перевірити маркери запалення та мікробіоту.
Прибрати продукти, що викликають запалення (глютен, молочне, цукор, ГМО-перекуси).
Почати мʼяку детоксикацію.
Відновити кишковий барʼєр та мікробіом.
Дати мозку харчування – омега-3, магній, вітамін D, В-група.


 І найважливіше - робити це правильно, поступово, без різких змін, щоб не викликати регрес.

 Запинання чи заїкання? У чому різниця та коли варто звертатися до фахівця

Батьки часто звертаються із запитанням:

«Моя дитина запинається — це вже заїкання чи нормальний етап розвитку?»

Спробуймо розібратися, адже ці два явища мають схожі прояви, але різну природу і потребують різного підходу.

 Що таке запинання (фізіологічні повтори)?

Запинання — це тимчасова вікова норма, яка часто з’являється у дітей 2–5 років, коли мовлення розвивається дуже швидко. Дитина знає, що хоче сказати, але її мовленнєва система ще не встигає за думкою.

Ознаки запинання:

- повтори окремих слів («я… я… хочу»);

- повтори складів («ма-ма-ма машина»);

- дитина не напружує обличчя, м’язи, не “бореться зі словом”;

- немає страху говоріння чи уникання окремих слів;

- запинання то з’являються, то зникають, часто після втоми, збудження чи стресу.

 Що таке заїкання?

Заїкання — це порушення плавності мовлення, пов’язане з судомами в мовленнєвих м’язах.

Ознаки заїкання:

- важкий початок слова: «м……ммм…ама»;

- затримки (блоки), коли дитина «застрягає» і не може почати говорити;

- напруження губ, шиї, плечей;

- порушений темп, ритм та інтонація мовлення;

- дитина може уникати слів, скорочувати фрази, соромитися говорити;

- тривалі прояви, які посилюються від хвилювання.

 Заїкання не минає саме й потребує логопедичної та часто психологічної підтримки.

Що спільного між запинанням і заїканням? Виникають на тлі мовленнєвого розвитку. Можуть посилюватися при хвилюванні, стресі, втомі. Батьки часто помічають повтори та «застрягання» у мовленні.

 Що можуть зробити батьки? Нижче - безпечні та корисні вправи, які допомагають зменшити напругу в мовленні та покращити плавність.

 Вправа 1. «Тепле мовлення»

Мета — уповільнити темп і зменшити напругу. Дорослий говорить повільно й плавно. Дитина повторює цей темп.

Переходьте на короткі речення:

«Я бачу кота… Він спить… На вікні…» Робити 3–5 хвилин без примусу.

 Вправа 2. «Довгий видих» (основа плавного мовлення) Задмухати уявну свічку Пускати легкі мильні бульбашки

Гратися у «вітерець» — довгий рівний видих на клаптик паперу. Це тренує контроль дихання — базу для плавного мовлення.

 Вправа 3. «Плавні початки» ренуйте легкий старт фрази: «мааааа-ма дала яблуко» ,«сааааа-ша грає», «яааааа хочу чай» Головне — НЕ виправляти, а давати модель.

Вправа 4. «Коробочка спокійних слів» Пишете разом слова, які легко вимовляти (мама, тато, так, хочу, граю).

Дитина дістає 3–4 слова й каже їх плавно та без поспіху. Допомагає сформувати відчуття успіху.

 Вправа 5. «Мовлення під ритм» Стучіть долонею або олівцем легкий, рівний ритм —дитина говорить короткі фрази в такт: «Я граю… Я малюю… Я будую…» Це нормалізує темп і знижує мовленнєву напругу.

 Коли варто звернутися до логопеда? Якщо запинання триває більше 2–3 місяців; якщо є напруга, блоки, подовжені початки слів; якщо дитина уникає говоріння; якщо заїкання проявляється у школі чи під час хвилювання.

 Пам’ятайте

Дитина не заїкається «спеціально» і не може «взяти себе в руки». Їй потрібні спокій, підтримка та правильна стратегія комунікації.

підготувала Древняк Ю.

                                             ЯК РОЗВИВАТИ МАТЕМАТИЧНІ ЗДІБНОСТІ У ДИТИНИ? 

Розвиток математичних здібностей не можна обмежувати тільки територією дому, практикуйте математику всюди, де б ви не знаходилися з дитиною. Будь-яка практика завжди цікавіша за теорію. Коли ви перебуваєте на вулиці, не забувайте рахувати вікна в будинках, сходинки у під’їзді, птахів на деревах. Дитина швидко зрозуміє, що рахунок корисний і необхідний завжди. Порахуйте при дитині гроші в магазині. Покажіть, скільки монет потрібно, щоб купити, наприклад, одну цукерку, а скільки, щоб купити коробку цукерок.

   Для тренування мозку досвідчені педагоги радять використовувати час поїздок у машині або громадському транспорті, граючи при цьому у гру «Математичний трюк». Попросіть дитину додавати цифри на номерних знаках проїжджаючих повз вас автомобілів. Дітям подобаються такі чудернацькі заняття. Вони сприймають їх більше як гру, а не як роботу чи навчання.

 Два, чотири, шість і сім – розрахунок треба всім

Попередній розрахунок – це один зі способів покращити в дитини розуміння функціонального значення цифр. Перед тим як покласти складені рушники на полицю або наповнити вазу персиками, попросіть дитину зробити припущення й розрахувати, скільки штук там може поміститись. Потім порівняйте фактичний результат із проведеними нею розрахунками. Допомагаючи дитині вчитись робити правильні припущення, ви допомагаєте їй зрозуміти, як цифри й числа використовуються в повсякденному житті. Коли дитина навчиться ставити сама собі запитання «Чи правильні мої розрахунки?», їй стане легше вирішувати математичні завдання в класі.

Як виглядає сотня?

Розуміння поняття сотні може бути важким завданням для дітей, навіть якщо вони вже вміють рахувати до ста. Порадьте дитині збирати колекції зі ста предметів – аптечних гумок, насіння кавуна, камінчиків гальки або ґудзиків. Ви можете розділяти предмети на групи по 10, 2 або 5 штук, щоби побачити, як ці невеликі купки по-різному складаються в сотні. Нехай дитина приклеїть паперові фігурки на аркуш кольорового картону та зробить математичний колаж. Можливість наочно побачити 100 фігурок допоможе їй усвідомити це математичне поняття.

Розшифровка коду

Допомагайте дитині занурюватись у світ чисел і мислити критично, залучаючи її захоплення всім таємничим. Випишіть усі літери алфавіту на аркуш паперу, залишаючи місце під кожною літерою. Далі напишіть цифри від 1 до 33. Інакше кажучи, а = 1, б = 2 тощо. Потім напишіть один одному закодовані повідомлення, використовуючи цифри замість літер. Ви можете також використовувати закодовані записки для інструкцій або таємного обміну враженнями.

Який у тебе зріст?

Багато сімей вішають шкалу для вимірювання зросту дитини на двері або на стіні. Якщо виудете вимірювати також зріст усіх членів сім'ї, дитина зможе брати участь у вимірах і порівнювати зріст усіх своїх рідних. Вимірювання й розуміння співвідношень між числами дуже важливі для розвитку математичного мислення.

Проговорюйте міри довжини: сантиметри, міліметри.

Математична гра у продуктовому магазині

Супермаркет – це ідеальне місце для тренування математичних навичок, особливо для дітей шкільного віку. Зверніть увагу дитини на те, що упаковка із шести йогуртів коштує 56 грн (наприклад). Спитайте, скільки будуть коштувати три упаковки? Ваша дитина може округлити вартість до 55 або 60 грн і зробити розрахунок. Порозмовляйте про те, як вона прийшла до результату, вкажіть, наскільки її приблизний розрахунок (через округлення) відрізняється від фактичної вартості. Або візьміть останню рекламну брошуру продуктового магазину. Попросіть дитину визначити, скільки різних фруктів можна купити на 250 грн, виходячи з вартості, зазначеної у брошурі. Дайте дитині олівець та аркуш паперу, і, можливо, калькулятор, щоб вона тренувалась рахувати на ньому так, як це щодня роблять дорослі.

 Що в меню?

Наступного разу, коли ви підете до кафе, скористайтеся часом очікування замовлення, щоби пограти з дитиною в математичні ігри. Попросіть її знайти найдешевший пункт у меню, а потім усі страви, вартість яких від 125 до 250 грн, або три страви, загальна вартість яких становить від 200 до 500 грн. Це не тільки дозволить заповнити час очікування, а і продемонструє дитині, що математика присутня й необхідна в кожному нашому дні.

Математична гра під час приготування їжі

Кухня – чудове місце для тренування математичних навичок, звісно, під керівництвом дорослих. Скільки помідорів вам потрібно, щоби зробити подвійну кількість соусу за рецептом? Якщо ви поклали 10 шматочків грибів на піцу, попросіть дитину покласти вдвічі більше оливок. Скільки це? Якщо у вашій родині три людини й вам необхідно порівну розділити між ними 15 ягід полуниці, по скільки ягід отримає кожна?

Вимірюємо відстань

Вам не треба виходити з дому для цієї гри, хоча вона ідеально підходить для відпустки. Дістаньте карту, яка показує відстань у кілометрах між містами. Виміряйте відстань між Києвом і Львовом, а також між Жмеринкою й Бердичевом. Яка з них більше? Як це співвідноситься з відстанню між Харковом та Івано-Франківськом?

Вимірюйте відстань кроками між домом та магазином, ін.

Розмін

Дайте дитині набір монет по 5, 10, 25 і 50 гривень/ копійок. Покладіть на стіл один фрукт і скажіть, що він коштує 45 коп. Скажіть дитині, що вона повинна набрати цю суму з монет різними способами. Покладіть на стіл інший предмет, змініть ціну й попросіть дитину знайти ще варіанти оплати. Порахуйте, скільки способів придумала дитина.