Відмінними помічниками у стресових ситуаціях психологи називають іграшки-антистрес. Вони допомагають позбутися тривоги, занепокоєння, напруги та агресії, зосередитися або просто розважитися.

Як діють іграшки-антистрес?

Такі гаджети працюють у двох напрямках - шляхом впливу кольору на психоемоційний стан людини (кольорототерапія) та терапевтичною дією на тіло.

Соковиті фарби заряджають позитивом, налаштовують на оптимістичні думки, покращують настрій та змушують усміхнутися, розслабляють.

Другий важливий момент – тактильні відчуття. Дуже часто у стресових ситуаціях людина не розуміє слів. Їй важливо взяти за руку або обійняти, оскільки в екстрених випадках дотику чинять цілющу дію.

Антистресової іграшки допомагають:

- вивільнити негативну енергію та розслабитися;

- позбавитись стресу, заспокоїтися;

- підвищити концентрацію уваги;

- зняти втому та ін.

Такі іграшки можна дуже легко виготовити разом з дітьми із  манки, борошна, піску, пшона, пластиліну, пінопласту та інших підручних засобів.

1. Вправа «Повтори за мною». Дитина повинна по інструкції: а) протягнути руки вгору, вниз, направо, наліво (якщо не знає «направо», «наліво», то «на вікно», «на двері»); б) показати витягнутою рукою на названий предмет (вікно, стіл, книга і т.д.); в) намалювати крейдою (олівцем) круг (паличку, хрестик) вгорі, внизу, праворуч, ліворуч дошки (зошита).

2. Вправа «Який я сильний». Вправа для пальців рук: розчепірити пальці, стиснути кулак – розтиснути; з стиснутого кулака по черзі випрямляти пальці.

3. Скачувати з пластиліну кульки, змійки, ланцюжки.

4. Вправа «Допоможи». Перекладати дрібні предмети (кульки) із однієї коробки в іншу. Зібрати розсипані на підлозі дрібні предмети в коробку.

5. Вправа «Я майстер». Проколювати товстою голкою дірочки в товстому папері.

6. Вправа «З’єднай». Крейдою на дошці або олівцем на аркуші паперу ставлять дві крапки, дитина повинна пальцем провести лінію, що їх сполучає (крапки даються в різних напрямках)

7. Вправа на рівновагу. Дитина повинна:

а) пройти по накресленій лінії (пряма, круг, хвиляста);

б) пробігти по дошці, несучи який-небудь предмет.

Вчитель-дефектолог ІРЦ

Робота з дітьми, які мають інтелектуальні труднощі, вимагає від педагога гнучкості, терпіння та чіткої організації освітнього процесу. Головне завдання — створити умови, у яких дитина зможе показати свій потенціал, відчути успіх і поступово розвивати навички пізнання, комунікації та самостійності.

Найефективніші методи роботи з дітьми з інтелектуальними труднощами ґрунтуються на структурованому підході, наочності, повторюваності та практичній діяльності. Нижче — перевірені практикою методи, які найчастіше дають результат.

ТОП-МЕТОДИ РОБОТИ З ДІТЬМИ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ТРУДНОЩАМИ

Структуроване навчання (TEACCH-підхід).                        

 Один із найефективніших підходів, який допомагає дитині орієнтуватися, знижує тривожність, підвищує самостійність, створює передбачуване середовище для дитини. Структуроване середовище зменшує стрес і допомагає сконцентруватися.

Принципи:

чітка організація простору;

візуальні розклади;

зрозуміла послідовність завдань;

робочі місця без зайвих подразників.

 Пам’ятайте:

дотримуйтеся стабільного розкладу;

використовуйте тихі місця для відпочинку;

уникайте зайвих подразників у класі.

 Дотримуйтесь принципу «від простого до складного».         Дітям з інтелектуальними труднощами важливо отримувати матеріал у невеликих, чітко структурованих порціях. Діти краще працюють короткими відрізками: 5–10 хвилин.

Рекомендації:

розділяйте завдання на кроки;

використовуйте алгоритми, приклади, зразки;

повторюйте матеріал кілька разів у різних формах.

 Візуальна підтримка — ключ до розуміння.                           Багато дітей краще засвоюють інформацію через наочність. Візуальна опора знижує тривожність, допомагає дитині компенсувати мовленнєві й когнітивні труднощі, а також передбачити наступні дії.

Корисні інструменти у навчанні:

піктограми, схеми, алгоритми, картки-підказки, фотоінструкції;

кольорове маркування;

візуальні правила та розклади дня та уроку.

Використовуйте мультимодальне навчання.            

 Поєднання різних каналів сприйняття (слухового, зорового, тактильного, рухового) значно підсилює запам’ятовування. Чим більше різних способів подачі інформації  залучено, тим легше дитині зрозуміти і запам’ятати. А короткі перерви з руховою активністю між завданнями підвищують концентрацію уваги.

Приклади:

під час читання додайте картинки та жести; при вивченні цифр та літер використовуйте об’ємні моделі, конструктори, маніпулятиви; у складних темах застосовуйте дидактичні та інтерактивні ігри.

 Забезпечуйте чіткі, короткі інструкції.  Дайте дитині одну інструкцію за раз і переконайтеся, що вона розуміє її. Дуже важливо не «перевантажувати» дитину.

Як працює:

·         складну дію розбиваємо на окремі прості кроки;

·         подаємо їх послідовно;

·         використовуємо візуальні або письмові інструкції;

·         повторюємо стільки, скільки потрібно.

 Поради:

·         говоріть повільно й конкретно;

·         уникайте абстрактних понять без прикладів;

·         використовуйте однакові формулювання для однакових дій.

 Підтримуйте інтерес через практичні завдання.Діти з інтелектуальними труднощами краще вчаться на реальних діях через діяльність, а не абстракціях. Регулярне закріплення матеріалу в різних контекстах допомагає формувати вміння більш стійко.

Підходи:

завдання з реального життя (лічба предметів, сортування реальних об’єктів, приготування простих страв);

робота з предметами у побутових ситуаціях – магазин, кухня, транспорт;

включення рухових активностей.

 Приклади:

·         рахунок предметів;

·         сортування реальних об’єктів;

·         побутові ситуації — магазин, кухня, транспорт;

·         сюжетно-рольові ігри.

 Формуйте соціально-побутові навички.    Ці навички є основою майбутньої самостійності. Навчання має бути регулярним, послідовним і практичним.

Навчайте дітей:

самообслуговуванню;

правилам поведінки у класі та в соціумі;

комунікації та взаємодії.

 Це базові компетентності, які формуються через:

·         регулярні тренування;

·         моделювання життєвих ситуацій;

·         соціальні історії;

·         вправи на самообслуговування.

 Використовуйте підкріплення і мотивацію.    Позитивне підкріплення допомагає закріпити бажану поведінку та стимулює дитину до навчання.

Що може працювати:

словесна похвала;

система жетонів/наліпок,  символічні бали;

вибір винагород - «меню підкріплень», яке дитина сама обирає.

 Співпрацюйте з батьками та фахівцями.    Індивідуальна траєкторія розвитку дитини формується спільно. Вчителі, психолог, логопед, дефектолог і родина мають діяти узгоджено. Єдина система вимог і методів — найкраща умова для прогресу.

Корисно:

обмінюватися спостереженнями;

узгоджувати методи;

продовжувати навчання вдома за єдиними правилами.

 Пам’ятайте про сильні сторони дитини.    Кожна дитина має потенціал. Важливо знайти її сильні сторони — інтереси, здібності, уподобання — і спиратися на них у навчанні.

Педагог — ключова фігура у створенні комфортного та ефективного освітнього середовища для дітей з інтелектуальними труднощами. Застосовуючи структурований підхід, наочність, мотивацію та підтримку, ми допомагаємо дитині з інтелектуальними труднощами рухатися до розвитку та самостійності.

підготувала Древняк Ю.