Гр№7/21

Перевірка ваших знань:

ІІ семестр 


І семестр 

1.https://onlinetestpad.com/4gxrhaplxnhfc 

2. https://onlinetestpad.com/z5kd2uq37inw6 

3.Виконати комплекс ЗРВ.та відправити на оцінювання на адресу зворотнього зв`язку alinaxomka123@gmail.com  

4.https://onlinetestpad.com/ayb2aym6hbhgk 

07.03.2024 Урок № 75


06.03.2024 Урок № 74


1.Комплекс ЗРВ.

2.Спец. впр.для метання.

3.Штовхання ядра.

4.Розвиток витривалості: рівномірний біг 1500м.

5. Д/З Піднімання ніг з положення лежачи.


1.Комплекс ЗРВ. 2.Спец. впр.для метання.

3.Штовхання ядра.

Техніка (штовхання) може бути умовно розділена на чотири частини (фази):

 – підготовка до розбігу й розбіг (поворот, стрибок); 

– підготовка до заключного зусилля («обгін»); 

– заключне зусилля; 

– збереження рівноваги після вильоту снаряду. 

Правильне утримання снаряду залежить від його форми, ваги, антропометричних і фізичних особливостей й техніки штовхання. Утримання снаряду повинно сприяти кращому використанню рухових здібностей спортсмена, особливо при виконанні заключного зусилля.

 Правильне утримання снаряду дозволяє краще контролювати рух і зберігати необхідний тонус м’язів до моменту заключного зусилля. 

Підготовка до розбігу й розбіг. Основним завданням даної фази штовхання є збільшення початкової швидкості руху снаряду. Стартове прискорення, або розбіг, при штовханні ядра досягається за допо \могою енергійного розгинання опорної (правої) ноги й маху лівою. Дослідженнями встановлено, що при штовханні ядра на рекордну дальність лінійна швидкість руху снаряда перед заключним зусиллям становить 1,98 м.с. 

Підготовка до заключного зусилля («обгін снаряду») у різних штовханнях, здійснюється по-різному, однак, у всіх випадках, велике значення має створення передумов для збільшення швидкості до кінця штовхання. Насамперед, необхід но подбати про таке вихідне положення, яке дозволяє найбільш ефективно про являти фізичні можливості й рухові здібності спортсмена, надавати снаряду більш високої швидкості. 

Проміжні положення спортсмена мають загальні риси й характеризуються: – деяким зниженням ЗЦМ тіла, що є результатом згинання ніг; – найбільшим віддаленням снаряду від точок вильоту й передньої опори; – значним нахилом тулуба (у протилежну від штовхання сторону). Таке взаємовигідне розташування частин тіла сприяє розтягуванню м’язів перед за ключним зусиллям, які проявляють максимальну силу й швидкість скорочення. 

Виліт і політ снаряду. Виліт ядра відбувається з висоти, яка відповідає пов ному випрямленню ніг, тулуба й руки спортсмена. Передчасний або пізній виліт є наслідком порушення техніки. У процесі прояву зусиль до снаряду дуже важливо, щоб рівнодіюча сила збігалася з кутом вильоту. Теоретично найбільш оптимальним вважається кут рівний 45° (без урахування протидії повітря). При визначенні кутів вильоту потрібно також враховувати аеродинамічні властивості снарядів. Оптимальні кути вильоту для кожного снаряда різні. У штовханні ядра він рівний приблизно 40°. 

Збереження рівноваги після вильоту снаряда. Техніка штовхання ядра завершується рухами, що сприяють збереженню стійкого положення. У штовханні однією рукою після поштовху, виконується активна перестановка ніг: пра ва стрибком виставляється вперед, а ліва відводиться назад і вгору. Важливо, щоб нога ставилася попереду проекції ЗЦМ тіла для більш ефективного знижен ня горизонтальної швидкості. 

4.Розвиток витривалості: рівномірний біг 1500м.

Витривалість як рухова якість людини – здатність долати втому в процесі рухової діяльності. 

Загальна витривалість (аеробна) – здатність людини якомога довше виконувати м’язову роботу помірної інтенсивності, яка вимагає функціонування переважної більшості скелетних м’язів. 

Засоби розвитку витривалості. Для розвитку загальної витривалості можуть бути застосовані найрізноманітніші фізичні вправи та їхні комплекси, що відповідають таким вимогам: • відносно проста техніка виконання; • активне функціонування переважної більшості скелетних м'язів; • підвищена активність функціональних систем, які лімітують прояв витривалості; • можливість дозування і регулювання тренувального навантаження; • можливість тривалого виконання (від кількох хвилин до кількох годин). Переліченим вимогам найбільше відповідають циклічні вправи: ходьба, біг, плавання, біг на лижах та ін. 

Як допоміжні засоби комплексного розвитку витривалості доцільно застосовувати дихальні вправи: регульована зміна частоти, глибини і ритму дихання; легенева гіпервентиляція і нормована затримка дихання; синхронізація дихання з фазами рухових дій; вибіркове застосування дихання різного типу – ротового і носового, грудного і черевного. Підвищенню ефективності вправ для розвитку витривалості сприяє цілеспрямоване використання факторів зовнішнього середовища: температура повітря, відносна вологість, ультрафіолетове опромінювання, атмосферний тиск та ін. Серед факторів навколишнього середовища найбільший вплив на розвиток витривалості робить гірський клімат. Тренування з розвитку витривалості доцільно проводити на висоті від 1500 до 2500 м над рівнем моря. 

05.03.2024 Урок № 73 ( повторення попереднього уроку + додаток )


Додаток: Рухливі ігри.



1.Правила безпеки в секторі для метання.

Загальні вимоги безпеки: до занять легкою атлетикою допускаються особи, що пройшли медичний огляд і інструктаж по безпеці життєдіяльності з реєстрацією у відповідному журналі.

Небезпечні чинники:

- травми при падінні на слизькому ґрунті або твердому покритті;

- травми при знаходженні в зоні кидка під час занять по метанню;

- виконання вправ без розминки.

При заняттях легкою атлетикою у спортзалі чи на спортмайданчику повинна бути аптечка, укомплектована необхідними медикаментами і перев'язувальними засобами для надання першої допомоги постраждалим.

Після закінчення занять легкою атлетикою прийняти душ, або ретельно вимити руки та обличчя з милом.


Пам'ятай і завжди виконуй!

1. При сильному вітрі, зниженій температурі та підвищеній вологості повітря необхідно збільшити час на проведення розминки.

2. Взуття повинне мати підошву, яка унеможливлює ковзання.

3. Не перетинати зони бігу, стрибків, метання під час занять на них інших осіб.

4. Проведення занять на спеціально обладнаних бігових доріжках, поверхня яких рівна й неслизька. Доріжка повинна продовжуватись не менше, ніж на 15 м за лінію фінішу.

5. Під час бігу на короткі дистанції при груповому старті необхідно бігти по своїй доріжці.

6. Виключити різку миттєву зупинку.

7. Не бігти по біговій доріжці за годинниковою стрілкою.

8. Ретельно розрихляти пісок у стрибковій ямі - місці приземлення.

9. Не виконувати стрибки на нерівному, рихлому або слизькому грунті. Не приземлятися на руки.

10. Граблі та лопати не залишати в місцях занять, класти граблі на землю зубцями донизу

11. Готуючись до метання, оглянути місцевість і впевнитись у відсутності людей у робочій зоні.

12. Не подавати снаряди для метання кидком.

13. Снаряди для метання збирати тільки з дозволу вчителя.

14. При поганому самопочутті, отриманні учнем травми припинити заняття і повідомити про це вчителю.



3.Спец. впр.для метання.

4.Штовхання ядра.


Правильне утримання снаряду залежить від його форми, ваги, антропометричних і фізичних особливостей спортсмена й техніки штовхання. Утримання снаряду повинно сприяти кращому використанню рухових здібностей спортсмена, особливо при виконанні заключного зусилля. 

Правильне утримання снаряду дозволяє краще контролювати рух і зберігати необхідний тонус м’язів до моменту заключного зусилля. Підготовка до розбігу й розбіг. Основним завданням даної фази штовхання є збільшення початкової швидкості руху снаряду. 

Стартове прискорення, або розбіг, при штовханні ядра досягається за допо могою енергійного розгинання опорної (правої) ноги й маху лівою. Дослідженнями встановлено, що при штовханні ядра на рекордну дальність лінійна швидкість руху снаряда перед заключним зусиллям становить 1,98 м.с–1. Підготовка до заключного зусилля («обгін снаряду») у різних штовханнях, здійснюється по-різному, однак, у всіх випадках, велике значення має створення передумов для збільшення швидкості до кінця штовхання. Насамперед, необхідно подбати про таке вихідне положення, яке дозволяє найбільш ефективно про являти фізичні можливості й рухові здібності спортсмена, надавати снаряду більш високої швидкості. 

Виліт і політ снаряду. Виліт ядра відбувається з висоти, яка відповідає повному випрямленню ніг, тулуба й руки спортсмена. Передчасний або пізній виліт є наслідком порушення техніки. У процесі прояву зусиль до снаряду дуже важливо, щоб рівнодіюча сила збігалася з кутом вильоту. Теоретично найбільш оптимальним вважається кут рівний 45° (без урахування протидії повітря). При визначенні кутів вильоту потрібно також враховувати аеродинамічні властивості снарядів. Оптимальні кути вильоту для кожного снаряда різні. У штовханні ядра він рівний приблизно 40°.

 Збереження рівноваги після вильоту снаряда. Техніка штовхання ядра завершується рухами, що сприяють збереженню стійкого положення. У штовханні однією рукою після поштовху, виконується активна перестановка ніг: права стрибком виставляється вперед, а ліва відводиться назад і вгору. Важливо, щоб нога ставилася попереду проекції ЗЦМ тіла для більш ефективного зниження горизонтальної швидкості. 

Навчання техніці штовхання ядра. Штовхання ядра може здійснюватися з місця, зі стрибком та з поворотом у колі діаметром 2,135 м. Згідно із правилами змагань, під час поштовху, який виконується однієї рукою, не дозволяється від водити ядро в сторону або назад. Навчання техніці штовхання ядра може здійснюватися на будь-якому майданчику, стадіоні, місцевості з досить твердим ґрунтом. Коло й спеціальна розмітка полегшують оволодіння технікою. На початку навчання краще використовувати полегшене ядро (3 кг для жінок і 4–6 кг для юнаків і чоловіків). 

Додаток: Рухливі ігри.

За допомогою ігор закріплюються та вдосконалюються різноманітні вміння і навички з основних рухів (ходьби, бігу, стрибків, рівноваги); розвиваються такі важливі фізичні якості, як: швидкість, спритність, витривалість. Значний вплив мають рухливі ігри на виховання морально-вольових якостей. 

Рухливі ігри виявляють різнобічний вплив на фізичний розвиток і оздоровлення дітей і підлітків. Правильно організовані рухливі ігри благотворно впливають на ріст, розвиток і зміцнення опорнорухливого апарату, сприяють формуванню правильної постави. Різноманітні ігрові рухи вимагають залучення всіх м’язових груп в роботу, посилюють кровообіг, активізують роботу легень, що сприяє насиченню організму киснем, підвищенню загального життєвого тонусу. Інтенсивна м’язова діяльність сприяє розвитку гнучкості скелета, рухливості суглобів, збільшує м’язову силу, розвиває необхідну координацію. Ігри сприяють розвитку моторики гравців, зменшенню загальмованості.

Рухливі ігри цілісно впливають на організм дітей і підлітків, активізують взаємопов’язані функції органів і систем організму, у тому числі і нервової системи, що у свою чергу підвищує функціональний рівень всієї психічної діяльності дітей і підлітків. Особливо цінним в оздоровчому відношенні є проведення спортивних ігор на відкритому повітрі взимку і влітку, оскільки при цьому значно посилюється обмін речовин зі зростанням притоку кисню, що благотворно відбивається на всьому організмі. 

У зв’язку з різким зростанням в наш час інформаційного потоку, збільшенням часу, що відводиться на навчальні заняття, зменшенням дій, які вимагають м’язових зусиль, зниженням рухової активності, у підростаючого покоління чітко простежуються ознаки гіподинамії. Широке впровадження рухливих ігор сприяє зниженню гіподинамії, оскільки компенсує дефіцит рухової активності. При відставанні фізичного розвитку у дітей і підлітків необхідно використовувати рухливі ігри, які сприяють оздоровленню організму, підвищують загальний рівень фізичного розвитку. 

Рухливі ігри застосовуються і зі спеціальною лікувальною метою при відновленні здоров’я хворих дітей і підлітків у стаціонарах та санаторіях. Цьому сприяє функціональне й емоційне піднесення, яке виникає в процесі гри.

 Рухлива гра – свідома діяльність, в якій проявляється і розвивається вміння аналізувати, зіставляти, узагальнювати і робити правильні висновки. Рухливі ігри сприяють всебічному розвитку дітей і підлітків. Освітнє значення мають ігри, що споріднені за руховою структурою з окремими видами спорту (спортивними іграми, легкою атлетикою, гімнастикою, боротьбою, плаванням та ін.). Такі ігри спрямовані на удосконалення і закріплення розучених попередньо технічних та тактичних прийомів і навичок того чи іншого виду спорту. У рухливих іграх розвиваються здібності правильно оцінювати просторові і часові відношення, здатність швидко і правильно реагувати на ситуацію, що склалася, у часто змінюваній ігровій обстановці. 

 29.02.2024 Урок № 72


1.Правила безпеки в секторі для метання.

2.Комплекс ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=6JaXBd8dxUw 

3.Спец. впр.для метання.

4.Штовхання ядра.

5.Д/З Згинання та розгинання рук в упорі.



1.Правила безпеки в секторі для метання.

Загальні вимоги безпеки: до занять легкою атлетикою допускаються особи, що пройшли медичний огляд і інструктаж по безпеці життєдіяльності з реєстрацією у відповідному журналі.

Небезпечні чинники:

- травми при падінні на слизькому ґрунті або твердому покритті;

- травми при знаходженні в зоні кидка під час занять по метанню;

- виконання вправ без розминки.

При заняттях легкою атлетикою у спортзалі чи на спортмайданчику повинна бути аптечка, укомплектована необхідними медикаментами і перев'язувальними засобами для надання першої допомоги постраждалим.

Після закінчення занять легкою атлетикою прийняти душ, або ретельно вимити руки та обличчя з милом.


Пам'ятай і завжди виконуй!

1. При сильному вітрі, зниженій температурі та підвищеній вологості повітря необхідно збільшити час на проведення розминки.

2. Взуття повинне мати підошву, яка унеможливлює ковзання.

3. Не перетинати зони бігу, стрибків, метання під час занять на них інших осіб.

4. Проведення занять на спеціально обладнаних бігових доріжках, поверхня яких рівна й неслизька. Доріжка повинна продовжуватись не менше, ніж на 15 м за лінію фінішу.

5. Під час бігу на короткі дистанції при груповому старті необхідно бігти по своїй доріжці.

6. Виключити різку миттєву зупинку.

7. Не бігти по біговій доріжці за годинниковою стрілкою.

8. Ретельно розрихляти пісок у стрибковій ямі - місці приземлення.

9. Не виконувати стрибки на нерівному, рихлому або слизькому грунті. Не приземлятися на руки.

10. Граблі та лопати не залишати в місцях занять, класти граблі на землю зубцями донизу

11. Готуючись до метання, оглянути місцевість і впевнитись у відсутності людей у робочій зоні.

12. Не подавати снаряди для метання кидком.

13. Снаряди для метання збирати тільки з дозволу вчителя.

14. При поганому самопочутті, отриманні учнем травми припинити заняття і повідомити про це вчителю.



3.Спец. впр.для метання.

4.Штовхання ядра.


Правильне утримання снаряду залежить від його форми, ваги, антропомет ричних і фізичних особливостей спортсмена й техніки штовхання. Утримання снаряду повинно сприяти кращому використанню рухових здіб ностей спортсмена, особливо при виконанні заключного зусилля. 

Правильне утримання снаряду дозволяє краще контролювати рух і зберігати необхідний тонус м’язів до моменту заключного зусилля. Підготовка до розбігу й розбіг. Основним завданням даної фази штовхання є збільшення початкової швидкості руху снаряду. 

Стартове прискорення, або розбіг, при штовханні ядра досягається за допо могою енергійного розгинання опорної (правої) ноги й маху лівою. Дослідженнями встановлено, що при штовханні ядра на рекордну дальність лінійна швидкість руху снаряда перед заключним зусиллям становить 1,98 м.с–1. Підготовка до заключного зусилля («обгін снаряду») у різних штовханнях, здійснюється по-різному, однак, у всіх випадках, велике значення має створення передумов для збільшення швидкості до кінця штовхання. Насамперед, необхід но подбати про таке вихідне положення, яке дозволяє найбільш ефективно про являти фізичні можливості й рухові здібності спортсмена, надавати снаряду більш висої швидкості. 

Виліт і політ снаряду. Виліт ядра відбувається з висоти, яка відповідає пов ному випрямленню ніг, тулуба й руки спортсмена. Передчасний або пізній виліт є наслідком порушення техніки. У процесі прояву зусиль до снаряду дуже важливо, щоб рівнодіюча сила збігалася з кутом вильоту. Теоретично найбільш оптимальним вважається кут рівний 45° (без урахування протидії повітря). При визначенні кутів вильоту потрібно також враховувати аеродинамічні властивості снарядів. Оптимальні кути вильоту для кожного снаряда різні. У штовханні ядра він рівний приблизно 40°.

 Збереження рівноваги після вильоту снаряда. Техніка штовхання ядра завершується рухами, що сприяють збереженню стійкого положення. У штов ханні однією рукою після поштовху, виконується активна перестановка ніг: пра ва стрибком виставляється вперед, а ліва відводиться назад і вгору. Важливо, щоб нога ставилася попереду проекції ЗЦМ тіла для більш ефективного зниження горизонтальної швидкості. 

Навчання техніці штовхання ядра. Штовхання ядра може здійснюватися з місця, зі стрибком та з поворотом у колі діаметром 2,135 м. Згідно із правилами змагань, під час поштовху, який виконується однієї рукою, не дозволяється від водити ядро в сторону або назад. Навчання техніці штовхання ядра може здійснюватися на будь-якому май данчику, стадіоні, місцевості з досить твердим ґрунтом. Коло й спеціальна розміт ка полегшують оволодіння технікою. На початку навчання краще використовува ти полегшене ядро (3 кг для жінок і 4–6 кг для юнаків і чоловіків). 

28.02.2024 Урок № 71


1.Комплекс ЗРВ https://www.youtube.com/watch?v=7zDFIqCfqv4 

2.Спеціальні бігові впр.https://www.youtube.com/watch?v=j5lF7q0G1Ig&t=25s 

3.ОНН: рівномірний біг 1500м.

4.Розвиток гнучкості.

5.Д/З Згинання та розгинання рук в упорі.



3.ОНН: рівномірний біг 1500м.


До бігу на середні дистанції відносяться – біг на 400м,800м, 1000м, 1500м. Біг 2000м і дистанції  що перевищують 2000м вважаються довгими. Для того, щоб вміти правильно бігати, потрібно правильно утримувати поставу. Для цього тулуб і голову тримай на одній лінії, нахилившись вперед. Повштовхову ногу постав на зовнішню сторону носка і відштовхуючись, повністю випрямляй. Махову ногу згинай у колінному суглобі, при цьому стегно ноги рухай вперед-вгору. Руки зігнути ліктях під прямим кутом. Рухи руками виконуй вперед - назад(перехресно – права нога і ліва рука). Кисті рук тримай розслабленими, а пальці напівзігнутими.

Під тактикою бігу розуміють дії бігуна під час бігу. Під час бігу на середні дистанції головним є правильний розподіл сили на всій дистанції, залишаючи резерв для швидкого фінішування. На реалізацію тактичних планів впливають зовнішні умови: напрямок вітру, стан бігової доріжки, температура повітря. Необхідно звертати на такі моменти: вибір місця зі старту, біг із заданою швидкістю, встановлення необхідного ритму і темпу на дистанції;обгін суперників на різких у різних ситуаціях і у різних ділянках дистанції; біг поруч із суперником; лідирування;переслідування суперника і раптовий вихід уперед; фінішний ривок.


Поради або правила виконання бігу на середні дистанції:



4.Розвиток гнучкості.

27.02.2024 Урок № 70

1.Комплекс ЗРВ.

2.Спеціальні бігові впр.

3.Розвиток витривалості: рівномірний біг 1500м. 

4. Д\З Піднімання прямих ніг з вису. 

1.Комплекс ЗРВ.


2.Спеціальні бігові впр.


3. Розвиток витривалості: рівномірний біг 1500м. 

Витривалість (людини) — здатність організму до тривалого виконання будь-якої роботи без помітного зниження працездатності.  

Біг на 1500 метрів — один із видів бігу на середні дистанції, три з трьома чвертями кола на 400 метровій легкоатлетичній доріжці. 1500 м входили до легкоатлетичної програми Олімпійських ігор з 1896 року для чоловіків та 1972 року для жінок.

Техніка виконання бігу:  

Високий старт виконується по  команді « На старт!». Шикування у стартової  лінії. Сильніша нога ставиться  впритул до лінії, інша на 2-5 ступні назад. Вага тіла рівномірно розподілилися на обидві ноги, тулуб випрямлений, руки опущені. По команді «Увага!», учень  згинає ноги  в колінах, нахиляє тулуб приблизно під кутом   45 градусів до доріжки. Руки  зігнуті в ліктях - одна рука вперед, інша різнойменна нозі, що стоїть попереду  назад.  Вага  тіла переноситься на ногу, що стоїть попереду.

По команді «Руш!» учень різко кидається вперед, не розгинаючи тулуба, а через 5-7 кроків випрямляється і переходить до бігу на дистанції.

Біг проводиться на загальній доріжці по часовій стрілці. Під часу бігу крок повинен бути коротшим чим у бігу на спринтерській дистанції  , стегно махової ноги підніматися нижче, опорна фаза триває довше, це дозволяє економити силу і берегти енергію за рахунок розслаблених м'язів, які в даний час не працюють.  Під час бігу  по дистанції рот тримати напіввідкритим, часте поверхневе дихання чергується з повними  глибокими видихами і вдихами.

При спокійному рівномірному бігу на 2-3 кроки вдих. Зі старту бігун  дихає глибше  і рідше, при прискоренні частіше.

Після закінчення бігу потрібно пройти 15-20 м, опустивши руки, кілька разів глибоко вдихнути.

22.02.2024 Урок № 69


1.Комплекс ЗРВ.

2.Спеціальні бігові впр.

3. Розвиток швидкості: біг 2х200м.

5.Розвиток витривалості: спорт.ходьба на 1000-1200м.

6.Д/З Піднімання прямих ніг з вису.

 


3. Розвиток швидкості.


Швидкість – це здатність людини виконувати рухи за мінімальний час.  

Для розвитку швидкості використовуються комплексні вправи, головним чином швидкісного характеру, такі, як біг на короткі дистанції, біг по сходинкам, швидкі стрибки на одній та обох ногах, стрибки в довжину, різноманітні естафети. 

5.Розвиток витривалості: спорт.ходьба на 1000-1200м.

Витривалість (людини) — здатність організму до тривалого виконання будь-якої роботи без помітного зниження працездатності.  

Спортивна ходьба — змагальний вид легкої атлетики, різновид ходьби, який характеризується чергуванням кроків, що виконуються так, щоб спортсмен постійно здійснював контакт із землею і при цьому не відбувалося видимої для людського ока втрати контакту з доріжкою. Винесена вперед (опорна) нога повинна бути повністю випрямлена (не зігнута в колінному суглобі) з моменту першого контакту із землею до проходження вертикалі.


Відомий факт, що біг позитивно впливає на загальний стан організму, а також сприяє схудненню. Але, що ж робити тим, хто не може бігати в силу фізичних даних або віку? Перестати сумувати і зайнятися спортивною ходьбою, яка має цілий ряд плюсів.

Переваги спортивної ходьби:


Види спортивної ходьби:


Прийшовши на спортивний стадіон або в парк коштує зробити невелику розминку і розтяжку, а потім вже приступати до ходьби. Новачкам варто починати з ходьби в повільній або середньому темпі, проходячи невеликі дистанції в 3-4 км щодня. Після проходження початкового етапу (близько 2-х тижнів) можна збільшувати дистанцію на 1 км в тиждень.

Через місяць-два можна перейти на більш швидкий темп. Рекомендоване відстань - 50 км на тиждень для чоловіків і 40 км для жінок. Досягнувши певних результатів в тренуваннях можна збільшити навантаження на організм скориставшись утяжувачами для рук, ніг або надівши спеціальний жилет.


Одяг і взуття
Спеціальну форму для спортивної ходьби купувати не варто, підійде будь-який зручний для занять костюм, який не обмежує руху. А ось взуття необхідно підбирати ретельно, адже надягаючи на тренування не підходить взуття Ви не тільки не досягнете бажаного результату, але і можете нажити проблем зі здоров'ям. Стосується це не тільки мозолів і хворобливих відчуттів в спині, але і більш серйозними - плоскостопості і варикоз.

Підошва кросівок повинні бути щільною, але при цьому гнучкою і мати високі амортизаційними властивостями. Задник повинен бути достатньо високим і жорстким, фіксуючи голеностоп в правильному положенні.

Полегшені кросівки на тонкій підошві не годяться для занять спортивною ходьбою. Висока інтенсивність навантаження на стопу під час тренування стануть причиною неприємних і больових відчуттів. А під час тренувань в лісі або парку нога починає болісно реагувати на камені і нерівності.

Спортивна ходьба - це хороший варіант спортивних тренувань. Зібравши навколо себе однодумців це може бути не тільки корисним дозвіллям, але ще і веселим.

21.02.2024 Урок № 68 ( повторення попереднього уроку + додаток до уроку )

20.02.2024 Урок № 67


1.Комплекс ЗРВ.https://youtu.be/s_P8v163eW8 

2.Спеціальні бігові впр.https://www.youtube.com/watch?v=j5lF7q0G1Ig 

3.Біг на на середні та довгі дистанції – біг зі старту.

4.Розвиток гнучкості.

5.Д/З Підтягування на перекладині https://www.youtube.com/watch?v=XHMXrVkgyO0&t=2s  


Додаток: Біг на на середні та довгі дистанції – на поворотах та фініші. 



3.Біг на на середні та довгі дистанції – біг зі старту.

Змагання з бігу на середні дистанції проводяться на 800 і 1500 м. Однак спортсмени нерідко змагаються й на дистанції 1000 м, на якій, також, фіксують ся рекорди. Дистанція стайєрського бігу – біг від 3000 до 10 000 м. Основними є дистанції на 5000 і 10 000 м. 

Крім того, до середніх і довгих відносяться наступні дистанції в ярдовому вимірі, що широко культивуються в Англії, США, Австра лії й Новій Зеландії: 880 ярдів (804,67 м), 1 миля (1609,3 м), 3 милі (4827,9 м) і 6 миль (9655,8 м). Світові рекорди фіксуються на всіх цих дистанціях. До дуже довгих відносяться дистанції від 15 до 30 км, а також марафонсь кий біг (42 км 195 м). 

Біг на ці дистанції проводиться на дорогах з асфальтовим або іншим покриттям. 

Техніка бігу на середні й довгі дистанції. Головним критерієм досконалої техніки бігу на середні й довгі дистанції є ефективність, економічність рухів спортсмена, вміння чергувати фази напруги м’язів з фазами розслаблення. Зов нішніми ознаками такого бігу є його прямолінійність, м’якість і плавність, відсу тність яких-небудь ривкових зусиль. Під час бігу тулуб спортсмена дещо нахилений уперед. Кут нахилу не пере вищує 85°. Більший нахил неминуче приведе до скорочення довжини кроків. Із зміною швидкості бігу буде змінюватися й нахил тулуба. У бігунів на середні й, особливо, довгі дистанції положення тіла наближається до вертикалі. Нахил під час бігу повинен здійснюватися не за рахунок згинання в кульшовому суглобі, а завдяки відхилення від вертикалі всього тіла. Таз при бігу, особливо в момент відштовхування, трохи подається вперед й забезпечує більш ефективний прояв зусиль при відштовхуванні. Кут відштовхування в бігу на середні дистанції менш гострий, ніж в сприн терському бігу (не більш 50–55°), однак сила відштовхування і його ефектив ність мають не менше значення. Ознакою технічно правильного відштовхування є повне випрямлення у всіх суглобах ноги, що виконує поштовх. Цьому, значною мірою, сприяє енергійний рух махової ноги вперед–угору. Висота підйому ноги тим менша, чим довша дистанція. 

Біг зі старту, на фініші й поворотах. Описана вище техніка бігу характер на для руху по дистанції, після того як бігун набере швидкість. Техніка бігу зі старту (стартового прискорення) і фінішування трохи відріз няється від техніки бігу по дистанції, і, чим коротша дистанція, тим помітніші відмінності. Мета стартового прискорення – набрати високу швидкість за найкоротший час, полегшити перехід до реактивно-махового бігу, а також зайняти вигідну по зицію на доріжці. Для досягнення необхідної швидкості в бігу на середні й довгі дистанції, у звичайних умовах, досить 30–40 м, однак часто на практиці стартове прискорен ня триває значно більше. Це залежить від фізичного стану учасників і їх рішу чості боротися за краще місце. При бігу на довгі дистанції, стартове прискорення триває менше і, з тактичної точки зору, має менше значення. При стартовому прискоренні довжина кроків помітно коротша, ніж при бігу по дистанції, але темп їх значно вищий й досягає чотирьох і більше кроків за се кунду. Рухи бігуна енергійні, нахил тіла більший, задній поштовх сильніший, відштовхування проводиться під гострим кутом. Перед стартовим прискоренням бігун приймає положення низького або високого старту. Низький старт застосовується при бігу на 800 м. Однак багато бігунів на 800 м і дотепер віддають перевагу високому старту, хоча стартують по окремих доріжках. Високий старт визначається наступним положенням бігуна. Найсильніша нога ставиться зігнутою біля стартової лінії, тулуб нахиляється вперед, ЗЦМ тіла знаходиться над носком. Інша нога відставлена на 10–15 см назад і на кілька сан тиметрів убік. Вона також зігнута в колінному суглобі й спирається носком у доріжку. Однойменна виставленій нозі рука зігнута й відведена назад, протилеж на рука – уперед. Голова злегка піднята, щоб бачити доріжку на 5–10 м уперед. Чим коротша дистанція, тим сильніше згинаються ноги, тим більше нахиляється тулуб вперед. 

Додаток: Біг на на середні та довгі дистанції – на поворотах та фініші. 

При бігу на середні й довгі дистанції потреба організму в кисні різко підвищується. Кількість повітря, що проходить через легені за однаковий період часу, збільшується в порівнянні зі станом спокою в 10–15 і більше разів і може перевищувати 100 л/хв. Таке збільшення легеневої вентиляції здійснюється у результаті підвищення частоти й глибини дихання. Дихання при бігу повинно бути звичайним, ритмічним і глибоким. Дихання здійснюється одночасно через ніс і рот, або тільки через рот. Частота дихання на початку бігу, порівняно, невелика. Зазвичай на кожний дихальний цикл робиться 4–6 кроків. З появою втоми дихання частішає. При цьому вдих може здійснюва тися на один крок, а видих – на інший. Дихання в процесі тренування рекомендується акцентувати на видиху, оскільки вдих проводиться автоматично й глибина його визначається повнотою видиху. Ритм дихання узгоджується з ритмом бігу, однак під час бігу не слід утримувати ритм дихання на одному рівні, залежно від кількості кроків. При першій необхідності дихання повинно бути частіше, щоб забезпечити потребу в кисні. 

Розслаблення м’язів під час бігу. Технічна майстерність не вичерпується лише правильною формою рухів. Головне – як і якими зусиллями ці рухи дося гаються. Технічно підготовлений бігун вміло розподіляє навантаження, напружує лише ті м’язи, які забезпечують потрібний рух. Своєчасне включення м’язів у роботу і їх розслаблення, точне дозування зусиль забезпечують плавний перехід одного руху до іншого. Коли всі рухи бігуна узгоджені й спрямовані в одному напрямку, біг здійснюється плавно. 

Особливості бігу по доріжці стадіону. У бігу на дистанції від 800 до 10 000 м старт дається на початку повороту (крім бігу на 1500 м), де бігуни роз ташовуються по кривій лінії, що зрівнює їх можливості найшвидшого виходу до брівки. Спортсмени починають біг з високого старту. Підійшовши до стартової лінії по команді судді, вони ставлять уперед найсильнішу ногу, відставляючи другу назад. За командою «Увага!» ноги згинаються, маса тіла переноситься на передню ногу, тулуб нахиляється вперед. Руки, злегка зігнуті в ліктях, відводять ся – одна вперед, а інша – назад (різнойменно з ногами). Для того щоб зайняти найбільш вигідну позицію в бігу й швидше вийти до брівки, що має особливе значення в бігу на 800 і 1500 м, спортсмени починають біг у порівняно високому темпі, підтримуючи його протягом 30–40 м і, зберіга ючи на перших метрах дистанції значний нахил тулуба й більшу частоту рухів. При бігу по повороту ліва нога ставиться більше на зовнішню сторону ступ ні, а права – на внутрішню, повернуту носком злегка усередину. Права рука ру хається з відведеним вправо ліктем. Нахил тулуба в сторону повороту значно менший, ніж при спринтерському бігу, і залежить від швидкості, яку розвиває бігун на повороті. Чим довша дистанція бігу, тим раніше починається фінішування. Бігуни на 800 і 1500 м починають фінішне прискорення за 200-300 м до фінішу, а стайєри – за 300-400 м. Максимально можлива швидкість спостерігається при виході на останню пряму. Але деякі стайєри прискорюють біг значно раніше, ніж за одне коло до закінчення бігу. 

4.Розвиток гнучкості.


Гнучкість – це здатність людини виконувати вправи з великою амплітудою. Ще це абсолютний діапазон руху в одному або декількох суглобах.

Є три різновиди гнучкості, кожна з них розвинена у людини в більшій чи меншій мірі:

Щоб уникнути травм, розвивати гнучкість потрібно після розминки і підготовчих вправ.

Протипоказання
Є кілька випадків, коли розтяжка небезпечна:

15.02.2024 Урок № 66 


 




ПОРЯДОК РУХУ І СПОСОБИ ПОДОЛАННЯ ПЕРЕШКОДИ

Успішне проведення подорожі у в чому визначається умінням правильно туристів розподілити свій час і сили, вибрати найбільш раціональний темп і порядок руху групи, оволодіти способами пересування різної місцевості та прийомами подолання перешкод. Від чіткого і вдалого вирішення цих завдань залежить безпечне проходження маршруту і, в кінцевому зрештою, успіх усієї подорожі.

Нижче наводяться поради з організації режиму і порядку руху під час подорожі, даються рекомендації по основним способам подолання перешкод у різних видах туризму.


ПІША ПОДОРОЖ

Режим і розпорядок похідного дня

Режим похідного дня. Повинен забезпечувати необхідну ритмічність у чергуванні навантажень і відпочинку. Режим переходів зазвичай складається з 40-50 хвилин руху і 5-10 хвилин відпочинку на малих привалах.

Хоча режим руху суттєво залежить від району подорожі, сезону та інших факторів, на першу половину дня зазвичай припадає до двох третин денного переходу, на що витрачається від 3 до 5 ходових годин. Рекомендується раніше виходити на маршрут і раніше зупинятися на нічліг. В середині дня туристам необхідні тривалий відпочинок і гарячий обід. В холодну або дощову погоду обідній привал можна замінити коротким перекусом, але з гарячим чаєм з термоса.


Темп руху пішої групи. Визначається зазвичай умовами місцевості і погоди, і дозволяє проходити 3,5-4,5 км на годину. У групі початківців туристів керівник походу повинен задавати темп виходячи з правила: рівняння за темпом слабшого. Якщо група неоднорідна за своєму складу (що в принципі небажано), треба намагатися зрівняти сили туристів різної завантаженням рюкзаків, а також періодичної посилкою більш підготовлених учасників вперед для орієнтування, розвідки або вибору місця привалу.

Ритмічність руху - одне з головних засобів збереження сил туристів і підвищення їх працездатності. На хорошій дорозі ритмічність виражається в постійній швидкості, я а умовах пересіченій місцевості - в постійній кількості кроків за однакові відрізки часу. Для збереження ритмічності роботи організму на легких спусках крок туриста подовжується, на важких ділянках і підйомах - коротшає. При цьому звичайна швидкість руху пішоходів на спусках буде збільшуватися до 5-6 км на годину або зменшуватися на підйомах до 1,5-2 км в годину.

Змінювати ритм потрібно плавно, поступово набираючи швидкість на початку руху і зменшуючи її за 3-5 хвилин до кінця. При непередбачених неочікуваних зупинках корисно хвилину-іншу «потоптатися» на місці в сталому темпі, щоб поступово зняти навантаження з серця і дихальних органів.


Порядок руху похідної групи. Туристи рухаються колоною по одній людині. Попереду йде направляючий, який вибирає шлях і стежить за своєчасними зупинками на привали. Замикаючим ставиться також досвідчений турист. Його обов'язок - допомагати відстаючим і нікого не залишати за собою. При відставанні кого-небудь він встановленим сигналом (криком, свистом і т. п.) дає знати провідному про необхідність позапланової зупинки або зниження швидкості. Інші учасники групи на простих ділянках маршруту можуть обирати своє місце в колоні довільно.

На складних ділянках шляху слабких учасників рекомендується ставити відразу за напрямних або ще краще через одного з більш сильними туристами, щоб останні могли надати необхідну допомогу товаришам. При рух по маршруту не допускається, щоб туристи перебували між собою далі меж зорової або голосового зв'язку.

Місце керівника в похідній групі. Повинно забезпечувати зручність управління групою і безпека її руху. Керівнику можна рекомендувати йти відразу за напрямних, час від часу допомагаючи йому знаходити дорогу і підказуючи вірні рішення.

На складних і небезпечних ділянках (переправа, болото, осип) керівник сам перевіряє їх прохідність і не йде вперед, страхуючи туристів, поки вся група не вийде на легкий ділянку. Так само він має поступати при купанні туристів в незнайомому водоймищі, при посадці на транспорт і т. п.


Вибір лінії руху в пішому подорожі визначається рельєфом, рослинністю і наявністю стежок.

Відкриті простори лугів, невозделанных полів, а також невеликі переліски, чисті сосняки та інші легкопроходимые ділянки слід проходити по азимуту. Густі ліси з підліском, пересічений рельєф, зарості чагарнику краще перетинати за стежках, нехай навіть кілька ухиляється від потрібного напрямку.

Якщо маршрут проходить по тайзі або лісі, де немає стежок, то для руху слід вибирати шлях вздовж річок. Особливо це необхідно в болотистій місцевості, де найбільш сухі ґрунти йдуть вузькою смугою вздовж водотоків.

У залесенном середньогір'ї лінія рухи зазвичай вибирається з пологим гребенях: там краще орієнтуватися, важче заблукати і, головне, йти легше, ніж внизу, в похмурих ущелинах. Виходячи на відкриті ділянки трав'янистих схилів, гірських лугів, осипів, слід віддавати перевагу для руху опуклі форми рельєфу. Вони безпечніше в сенсі каменепадів, зсувів і дають найбільш живописний огляд навколишньої місцевості.


Для успішного просування по крутим схилах важливо мати взуття на рифленою, не ковзної підошві, а також оволодіти деякими прийомами ходьби.

При підйомах черевик рекомендується ставити на всю підошву, а не на носок. Разом з тим треба намагатися зберігати горизонтальне положення ступні, використовуючи кожен міцно лежачий камінь, незначну опуклість схилу, на які наступають каблуком черевика.

Чим крутіше схил, тим більше треба розводити шкарпетки ніг. При затяжному підйомі рекомендується підніматися «серпентином»: поперемінно то лівим, то правим боком до схилу.

При русі по трав'янистому схилу уздовж нього (траверсирование) ступню розташованої вище ноги треба ставити на всю підошву впоперек схилу, а ступню іншої - розгортати носком на деякий кут вниз.

Спуск по хорошій стежці і з легким рюкзаком підготовленим туристам можна робити бігом. При цьому ноги, майже не згинаючи, далеко викидають вперед, а корпус відкидають трохи назад. На більш крутих ділянках спускаються на напівзігнутих ногах.


За лісовими хащами, густому чагарнику або високому жорсткого травостою рухаються компактною групою з інтервалом, що забезпечує безпека. Кожен повинен уважно стежити за переднім і повторювати його руху. Треба притримувати наведені в рух гілки, щоб вони не вдарили йде позаду.

Для захисту від сучків і гілок надягають одяг з довгими рукавами (бажаний повний штормовий костюм). Одну руку виставляють вперед для захисту від гілок обличчя та очей.

При подоланні перегороджують стежку повалених дерев, лісових завалів слід не перестрибувати, а обережно переступати, перелазити через перешкоди. Треба пам'ятати, що стовбури підгнилих дерев нестійкі і часто покриті дуже слизькою гнилою корою.

На рюкзаку і на одязі не рекомендується мати різні зчіплюються» предмети: підвішені до рюкзака відро чи казанок, торчащее з кишені рюкзака топорище. Навіть звичайна лижна вовняна шапочка з помпоном буде зачіпати за рослинність і затримувати рух туриста.


6.Заболочені ділянки

Заболочені ділянки на маршруті зазвичай долають по замощених стежках - гатям. Якщо їх немає, то на безпечному болоті (необхідна попередня консультація у місцевих жителів) туристи рухаються, переступаючи або перестрибуючи з купини на купину. У кожного в руках повинен бути жердина, яка служить опорою, зондом для вимірювання глибини і засобом самострахування при падінні. При перетині сплавина інтервал між людьми збільшують до 5-8 м. Щоб зменшити тиск ступні туриста на болотистий грунт, можна застосовувати ступающие плетені «лижі» або просто підв'язувати до взуття легко знімаються шматки фанери.


Переправа по поклажі

Водні перешкоди у нескладних піших подорожей, як правило, долаються за готовим мостах і кладках. Якщо останні не мають поручнів і нестійкі, то першим їх переходить досвідчений турист. Він випробує переправу і організовує страховку інших членів групи за допомогою жердини або руки. Для кращого збереження рівноваги при переході поклажі кожному слід мати довгу палицю.


Найбільш важко втриматися на колоді, якщо воно гойдається в горизонтальній площині. Кількома пружними присіданнями ці коливання зазвичай можна погасити або перевести в вертикальну площину, що заподіює менше незручностей для туристів. Іноді поруч з поклажею на висоті плеча натягують мотузкові перила або тримають шест 

Переправа вбрід

Переправа вбрід без мотузки. Переправи вбрід на річках з порівняно спокійним перебігом можуть бути різними: поодинці з жердиною, яким впираються назустріч течії; удвох, ставши обличчям один до одного і поклавши витягнуті руки на плечі товариша; групою в 3-4 людини («таджицький спосіб»), вставши стінкою таким чином, щоб найбільш сильні і рослі туристи були з країв, або в коло, обнявши один одного за плечі.

У будь-якому випадку місце переправи вибирають після попередньої розвідки на можливо більш широкому, а отже, і більш дрібному ділянці річки.

Якщо з води стирчать великі камені, треба йти трохи нижче їх за течією, де ударна сила потоку ослаблена.

Переходити річку з кам'янистим дном або дном, характер якого невідомий, треба з взутими ногами, знявши той одяг, яка може збільшити напір води. Кожен крок слід робити обережно, обмацуючи дно ногою.

Переправа вбрід з допомогою мотузок. Здійснюється на більш бурхливих річках. Першим водний потік переходить найбільш фізично міцний і досвідчений турист. Його завдання - перенести на протилежний берег кінець основної мотузки, який прикріплюється до нього вузол «булінь». Аби турист міг вільно плисти, якщо потік зіб'є його з ніг, «булінь» зав'язується не на грудях, а на спині.


Переправа вплав

Переправа вплав можлива на спокійній річці і для вміють добре триматися на воді. Зручним місцем для неї служать глибокі ділянки з пологим падінням русла. Заздалегідь розраховуючи на знесення вниз по річці, туристи пливуть під кутом до течії. Не слід прагнути перетнути перешкоду по найкоротшій прямій,

Речі рекомендується скласти на легкий пліт і штовхати його по воді перед собою.

У деяких випадках перший турист переправляється вплав з охранением мотузкою. Потім вона використовується для перетягування плота і допомоги іншим учасникам групи, які можуть страхуватися, дотримуючись на воді за будь нетонущий предмет - брус, дошку, в'язку хмизу або надійно упакований в непромокальний матеріал і щільно перев'язаний рюкзак.

14.02.2024 Урок № 65 ( повторення попереднього уроку  + додаток ЗРВ )

13.02.2024 Урок № 64




За характером вправ та їхнього впливу на фізичний стан людини розрізняють загальну, спеціальну та гартувальну фізичну підготовку. 

Загальна фізична підготовка сприяє всебічному та гармонійному розвиткові людини. Вона полягає в щоденній ранковій гімнастиці, тренувальних заняттях, а також передбачає участь у туристичних походах вихідного дня та змаганнях. Починаючи систематичні заняття з фізичної підготовки, учасники походу повинні пройти медичний огляд у фізкультурному диспансері та отримати рекомендації фахівців. 

Перед виконанням вправ ранкової гімнастики необхідно робити пробіжку (ходьбу) малої інтенсивності від 5 до 30 хв, залежно від віку та тренованості туриста. Біг середньої та великої інтенсивності, а також значні навантаження відразу після сну не рекомендовано застосовувати. 

Під час ходьби, бігу та виконання фізичних вправ потрібно привчати себе до ритмічного та глибокого дихання.

 Спеціальна фізична підготовка виховує якості та навички, необхідні туристові у спортивному поході, пов’язаному зі значними фізичними та психічними навантаженнями. Спеціальної фізичної підготовки набувають під час ранкової гімнастики, на тренувальних заняттях, у походах вихідного дня за умови систематичності занять. Під час тренувальних походів туристи відпрацьовують техніку лазіння скелями, утримання рівноваги на колоді та отримують навички роботи з мотузком, організації страхування та самострахування. 

Силу та витривалість дають організму в процесі занять інші види спорту: заняття з гирями та штангою, біг, кроси, плавання та ін. 

Гартувальна фізична підготовка – це сонячні та повітряні ванни, водні процедури, сауни та інші способи підвищення опірності організму до зміни температури навколишнього середовища, до інфекцій та застудних захворювань. Загартованість поліпшує пристосовуваність організму до різноманітних умов туристського походу: спеки, холоду, дощу, снігу (навіть влітку) та холодних ночівель у зоні високогір’я, а також до значних фізичних навантажень. Організація, підготовка та проведення процесу фізичного самовдосконалення та загартування організму повністю покладається на кожного учасника походу 

Додаток ЗРВ.

08.02.2024 Урок № 63

1.Орієнтування на місцевості.

2.Д/З Впр. на рівновагу.



1.Орієнтування на місцевості.


Орієнтування на місцевості - це визначення свого місцеположення відносно сторін горизонту та потрібного напрямку руху, вміння витримувати цей напрямок на шляху за допомогою різноманітних пристроїв та спеціальних приладів, а якщо їх нема - за допомогою різноманітних природних орієнтирів та предметів.

Вміння туриста орієнтуватися на місцевості є ознакою доброї технічної підготовки. Подорожувати незнайомою місцевістю при відсутності компасу, картографічних матеріалів і без попереднього вивчення даної території неприпустимо. У період підготовки до походу під час занять і тренувань на місцевості турист здобуває необхідні вміння орієнтування на місцевості, користування картою і компасом, проведення найпростіших вимірів.

З усієї різноманітності об'єктів, що зустрічаються на місцевості на шляху туриста, з метою набуття навичок орієнтування використовують природні або штучні предмети-орієнтири: точкові, лінійні, площинні.


Орієнтування на місцевості без карти полягає у розпізнанні місцевості за її характерними ознаками та орієнтирами, визначенні свого місцезнаходження і необхідних об’єктів відносно сторін горизонту, місцевих предметів (орієнтирів),  та визначенні потрібного напрямку руху чи дії.


Для орієнтування на місцевості без карти треба вміти:


Орієнтирами називають характерні і добре помітні на місцевості - природні та штучні предмети і форми рельєфу, відносно яких визначають розташування інших об’єктів, своє місцезнаходження та напрямок руху чи дії під час орієнтування. Орієнтири поділяються на площинні, лінійні і точкові.


Площинні орієнтири— місцеві предмети, які займають великі площі (населені пункти, ліси, сади, озера, чагарники, болота).


Лінійні орієнтири— значні за протяжністю місцеві предмети і форми рельєфу при їх незначній ширині, які використовують для дотримання напрямку руху (дороги, лінії електропередач і зв’язку, річки, канали, лісосмуги, яри, вимоїни тощо).


Точкові орієнтири— місцеві предмети, які є надійними орієнтирами для визначення свого місцезнаходження, вказання цілей, сектора вогню та спостереження (телевежі, ретранслятори, вітряки, димарі промислових підприємств, церкви, вишки, перехрестя доріг, окремі дерева, ями, кургани та інші об’єкти).

Розрізняють загальне і детальне орієнтування на місцевості.

Загальним називають таке орієнтування при якому відомі напрямок руху, район перебування, відстань до найближчих значних об'єктів.

Загальним орієнтуванням обмежуються тоді, коли немає необхідності в детальному вивченні території, точному визначенні точки перебування, чи в разі, коли група прямує до конкретного орієнтиру.

При детальному орієнтуванні точно визначається точка перебування спостерігача (групи), сторони горизонту і азимут руху, досліджуються навколишні географічні об'єкти, встановлюються орієнтири для подальшого руху.

Орієнтування на добре знайомій території обмежується розпізнаванням об'єктів орієнтирів і вибором найзручнішого шляху для продовження маршруту. На територіях, що знайомі за описом і вивченням картографічних джерел, а також на тих, за якими наявні великомасштабні топографічні карти чи аерофотознімки, орієнтування вимагає детальної ідентифікації об'єктів, зображених на карті, і постійного орієнтування карти відносно сторін світу. Найбільш складно орієнтуватись на зовсім незнайомих територіях, покладаючись на розповіді місцевих жителів, рукописні схеми, тощо.

Орієнтуватись на місцевості найкраще та найнадійніше за картою та компасом.

Основне призначення компасу-показати напрямок північ-південь. Якщо він відомий, неважко визначити і всі інші. Існують прості, рідинні та електронні компаси.


Існує іще один сучасний спосіб орієнтування на місцевості за допомогою супутникової системи глобального позиціонування GPS. Дана система працює завдяки близько 25 супутникам, що знаходяться на навколоземній орбіті на висоті приблизно 17500 км і щодня як мінімум двічі облітають земну кулю. Ці супутники контактують із портативним пристроєм (GPS-навігатор), визначають його точні координати, які відображаються на дисплеї у зручній для користувача формі. Системі необхідно сигнал лише трьох супутників для визначення точного місця знаходження об'єкта на планеті. Цей спосіб називається двовимірним визначенням або 2D. При контакті із чотирма і більше супутниками можна отримати набагато більше інформації щодо положення, зокрема визначається висота знаходження над рівнем моря, швидкість пересування, перешкоди на шляху, тощо. Таке визначення називається тривимірним або 3D. 

Орієнтування без компасу та карти. При відсутності компасу можна орієнтуватися за небесними світилами, за деякими місцевими предметами, за природними прикметами. 

За зірками. Орієнтування за зірками зводиться до вміння знайти на небозводі Полярну зірку, яка завжди показує напрямок півночі. її можна знайти за сузір'ям Великої Ведмедиці або за сузір'ям Кассіопеї. Полярна зірка - найяскравіша зірка в сузір'ї Малої Ведмедиці, яке має вигляд повернутого ковша.

За Місяцем. Якщо при сильній хмарності Полярної зірки не буде видно, але видно Місяць, то права половина диска Місяця о 19 год вказує нам напрямок на південь, о першій годині ночі - на захід. Повний Місяць о 19 год знаходиться на сході, о першій годині ночі - на півдні, о 7 год ранку - на заході. Коли ж видно ліву половину диска Місяця, то о першій годині ночі Місяць буде знаходитись на сході, а о 7 год ранку - на півдні.

В лісі. Кора хвойних і листяних дерев звичайно значно темніша й більше вкрита мохом та лишайниками з північного боку.

У хвойних дерев з боку півдня добре помітно окремі краплі й цілі нальоти смоли, що показують напрямок найбільшого обігрівання сонячними променями, тобто південь.

На окремо розташованих деревах гілки та листя густіші з південного боку. З північного боку кора грубіла та на стовбурі більше тріщин, лишайників. Особливо ці ознаки добре помітні на березі, в якої з південного боку кора біліша та гладша, ніж із північного.

На пеньках шари щорічних приростів з північного боку тонші та щільніші, ніж з південного.

Не менш точну інформацію по визначенню сторін горизонту дають гриби. Необхідно пам'ятати, що вони ростуть з північної сторони дерев, пеньків, кущів. На східній і західній стороні дерев, каменів, кущів їх значно менше, а на південній стороні, особливо в суху погоду, їх майже не буває.

Під час дозрівання ягід слід пам'ятати, що вони скоріше забарвлюються в колір з південної сторони.

Трава навесні вища і густіша з південної сторони, а влітку залишається зеленішою з північної сторони дерев.

За тваринами, птахами, комахами. Допоможуть орієнтуватися в лісі і його мешканці. Мурашники розташовуються, як правило, з південного та південно-західного боку дерев, пнів, причому, північний бік мурашника крутіший, ніж південний. В туристичних походах може виникнути необхідність орієнтування в часі. Найкраще орієнтуватися по птахах. Слід пам'ятати, що зяблик прокидається біля 1-ї години -1 год 30 хв ночі, перепел - біля 3-ї години ранку; дрізд - біля 4-ї години ранку; горобець - біля 5-6 - ї години ранку.

За місцевими предметами. Вхід до православних церков розташований завжди на захід, а косе перехрестя хреста верхньою своєю частиною показує на північ. Дзвіниці церков звернуті на захід.

За годинником. Сторони горизонту в сонячний день можна визначити за допомогою годинника. Годинник кладуть на долоню та направляють годинникову стрілку на Сонце. Не змінюючи положення годинника, поділяють кут між годинниковою стрілкою та цифрою 1 на циферблаті навпіл. Лінія, яка ділить цей кут, і буде вказувати напрямок на південь. Знаючи напрямок на південь, легко визначити напрямок на північ, захід, схід. До полудня треба ділити навпіл кут між годинниковою стрілкою та цифрою 1 на циферблаті по ходу стрілки (з лівої сторони циферблата), а після полудня - за ходом стрілки, тобто, з правої сторони. 

07.02.2024 Урок № 62



Усе необхідне для життєдіяльності людина отримує з природи: повітря, воду, сировину для промисловості. Людське суспільство як частина природи може бути тільки в постійній взаємодії з нею. Вплив людини на навколишнє середовище є перетворюючим, що змінює її, причому далеко не завжди в кращу сторону, тому збереження природного середовища і розумна охорона природи - одна з най гостріших проблем, що стоять перед людством, особливо в сучасних умовах.

Раціональне використання землі, лісу, атмосфери і водних ресурсів в Україні передбачено Конституцією. В даний час у сфері охорони навколишнього середовища діє цілий ряд нормативних актів: Закон України «Про охорону навколишньої природного середовища»; Постанова Уряду України «Про затвердження порядку визначення плати і її граничних розмірів за забруднення навколишньої природного середовища» і інші.

Під навколишнім середовищем розуміють цілісну систему взаємопов’язаних природних і антропогенних об’єктів і явищ, під впливом і при безпосередньому використанні яких відбувається праця, побутова діяльність, відпочинок людей. Поняття «навколишнє середовище» включає соціальні, природні і штучно створені фізичні, хімічні та біологічні фактори, тобто все те, що впливає на життя і діяльність людини. Складовою частиною навколишнього середовища є природне середовище. Перед сучасним суспільством стоїть завдання не тільки зберегти природу, а й запобігти негативним наслідкам господарської діяльності людини в майбутньому.

Охорона навколишнього середовища являє собою важку комплексну проблему, яка має відношення до всього суспільства в цілому і до кожного окремого громадянина.


Розмова йде про рішення життєво важливої проблеми – захисту і охорони здоров’я нинішнього і майбутнього покоління людей від шкідливих наслідків їх науково-технічної і промислової діяльності.

На початку своєї історії людина задовольнялась лише простими фізіологічними потребами (в їжі, одязі, житлі). 

З розвитком суспільства використання природних ресурсів для задоволення його матеріальних потреб весь час зростало. Нині людина дуже активно впливає на природу.

Одне з небажаних, але очевидних наслідків технічного процесу – забруднення оточуючого середовища вторинними продуктами виробничо-технічної діяльності.

В результаті промислової діяльності природа потерпає постійні зміни. Так в Україні суттєво скоротилася площа зелених насаджень; відбувається підкислення ґрунту і води; відходи промисловості, в тому числі різні високотоксичні речовини, забруднюють повітря, водойми, ґрунти; в результаті спалювання великої кількості мінерального палива в біосфері збільшується концентрація вуглекислоти що може призвести до зміни теплового режиму (клімату) поверхні всієї планети. Наслідки всього цього відбиваються на здоров’ї людей. Так, з року в рік збільшується кількість випадків серцево-судинних і ракових захворювань.

Тривалий час панувала помилкова думка, ніби багатства природи невичерпні, а тому, мовляв, можна і не турбуватись про їх відтворення і відновлення.

Чому сьогодні так гостро ставиться питання щодо охорони природи і раціонального використання її ресурсів? Це насамперед пов’язано з тим, що природним ресурсам планети і в Україні зокрема, вже завдано величезної шкоди. За останнє століття близько двох мільярдів гектарів земель – 15 відсотків усієї земної суші – зруйновано водою і вітровою ерозією. За всю історію людського суспільства на земній кулі знищено дві третини лісів. Нині підприємства викидають у води і повітряне середовище стільки забруднюючих речовин, що завдають серйозної шкоди населенню і природному середовищу на великих відстанях.

Кількість відходів на протязі тривалого часу збільшувалась пропорційно росту виробництва і населення. Доки є якості сировини широко використовувались речовини рослинного і тваринного походження, відходи, які утворювались залучалися силами природи в кругообіг речовин, природа забезпечувала самоочищення. Але зараз все частіше використовуються речовини синтетичного і мінерального походження. Відходи синтетичних миючих засобів не засвоюються розкладаючими мікроорганізмами, вони накопичуються в водоймах куди вони потрапляють зі стічними водами і забруднюють їх. При спалюванні нафтового палива в атмосферу разом з димовими газами, окрім оксидів вуглецю (CO2, CO) викидаються оксиди сірки (SO2 ), які взаємодіють з вологою і киснем повітря і утворюють сірчану кислоту – утворюються так звані «кислотні дощі». Під впливом кислотних дощів відбувається швидке підкислення води у річках, озерах, ставках та інших водоймах. Під впливом кислотних дощів збільшилась кислотність ґрунтів. Таких прикладів можна навести дуже багато.

Іншим поширеним забрудненням природного середовища являються ядохімікати і мінеральні добрива, які застосовуються у сільському господарстві. За останні роки застосування мінеральних добрив в Україні збільшилось в 43 рази, а різноманітних ядохімікатів в 10 разів. В результаті інтенсивної хімізації вдається отримувати більший врожай. Але одночасно зростає ступінь забруднення ґрунту, водоймищ і продуктів харчування.

Безцінним нашим багатством є вода. Значення її для людини загальновідоме. В Україні за даними науково-дослідних установ запаси води на душу населення постійно зменшуються, тоді як потреби населення, промисловості і сільського господарства щороку зростають. Особливо велику кількість води витрачає енергетика, металургійна, хімічна, легка промисловість, сільське господарство. Вже нині в ряді міст відчувається нестача прісної води. Вода багатьох річок та озер непридатна для життя і навіть купання. До 30 % мінеральних добрив змивається з полів і потрапляє у водойми. У водоймах, збагачених поживними речовинами, швидко розмножуються водорості, як результат – «цвітіння води». Потім водорості відмирають і починається їх гноїння що супроводжується споживанням кисню. Утримання кисню у водоймі скорочується і починає гинути риба. Така вода стає непридатною для використання в побуті і навіть у технічних цілях.

Тому наше обов`язкове завдання є -  приділяти велику увагу та зберігати природне середовище.

06.02.2024 Урок № 61

Туристичні можливості.

Спортивний туризм, в залежності від категорії осіб, поділяється на дитячий, молодіжний, сімейний, для осіб похилого віку. Залучення до спортивного туризму дітей та юнацтва сприяє розвитку та удосконаленню всієї системи спортивного туризму, бо, по-перше, діти-туристи - це майбутнє поповнення лав спортивного туризму; по-друге, формування в процесі подорожей навичок здорового способу життя та активного відпочинку сприяє підтримці високого рівня здоров'я. 

Дитячо-юнацький туризм - це масовий рух дітей і юнацтва з метою всебічного розвитку в активному пізнанні навколишнього світу і самих себе засобами туристично-краєзнавчої діяльності. В свою чергу, туристично-краєзнавча діяльність є комплексний засіб гармонійного розвитку підлітків і юнацтва, в активному пізнанні та доступному поліпшені навколишнього світу і самих себе, характерним структурним компонентом якого є похід (подорож, екскурсія, експедиція).

Туристичний похід - це завжди радість. Якщо похід планується заздалегідь, якщо поставлені завдання по підготовці до нього і вони поетапно виконуються, похід перетворюється в завтрашню радість. Ще задовго до того, як відправитися в похід, він стає засобом згуртування колективу.

Туристично-краєзнавча діяльність органічно увійшла в навчально-виховний. Вона виконує три основні функції:

Кожний функціональний компонент несе в собі конкретні педагогічні цілі.

Мету виховно-розвиваючої функції туристично-краєзнавчої діяльності можна сформулювати таким чином: виховання альтруїстичної життєвої позиції; стійкості, уміння переносити труднощі і незгоди, виховання сміливості, рішучості, сили волі; товариськості, інтересу до людей, поваги до них; любові до волі, прагнення до незалежності, до самостійності. Реалізація даної мети відбувається в процесі розвитку в учнів уміння аналізувати особисті вчинки, оцінювати дії товаришів, прагнути до самопізнання, самовиховання.


Освітньо-пізнавальна функція туристично-краєзнавчої діяльності реалізується в процесі опанування учнями природного і соціального середовища. Різновиди маршрутів та районів подорожей сприяють задоволенню таких потреб підлітків, як потреба у новизні, в пізнанні. Безпосереднє сприйняття навколишнього середовища в процесі туристично-краєзнавчої діяльності конкретизує, доповнює і систематизує знання учнів, отримані на заняттях з географії, ботаніки, зоології, дозволяє самим учням встановлювати міжпредметні зв'язки. Спостереження різних явищ природи, зоряного неба доповнені поясненнями педагога-керівника, сприяють з'ясуванню деяких законів фізики, хімії, біології, викликають інтерес до астрономії.

Туристично-краєзнавчі заходи, побудовані в чіткій послідовності, розширюють для здобувачів освіти границі Батьківщини. Від порога рідної домівки, із ближніх околиць свого міста або села туризм веде дітей на простори нашої України. Спілкування з природою створює неповторні естетичні переживання в душах дітей. Саме в походах, перебуваючи цілодобово в горах, лісі, на ріці виникає любов до рідної землі, бажання зберігати і примножувати її багатства.

Походи та екскурсії мають великий вплив у вивченні соціального середовища. Знайомство з історичними пам'ятниками, відвідування місць з багатим історичним минулим дозволяють познайомити юних туристів з героїчними сторінками нашої історії.

Під час занять туристично-краєзнавчою діяльністю, юні туристи знайомляться з культурою, особливостями побуту, економікою, народними промислами різних націй та народностей. Знання історії даного народу, дотримання традицій і звичаїв сприяє розвитку шанобливого ставлення до людей. Юні туристи не тільки читають про історичні події у книжках, проходячи місцями конкретних історичних подій, вони стають їх "співучасниками".

Оздоровчо-спортивна функція туристично-краєзнавчої діяльності має на меті удосконалення фізичного розвитку підростаючого покоління. Навантаження, що отримує організм в поході, рівномірно розподілені в часі, його чергування з відпочинком та поступове зростання здійснює позитивний вплив на фізичний стан особи. Цілодобове перебування на повітрі, нічліг у наметах сприяють загартовуванню зростаючого організму. Як правило, люди, що систематично займаються туризмом, практично не хворіють застудними захворюваннями. Туризм привчає до здорового способу життя та сприяє формуванню прикладних умінь і навичок: уміння орієнтуватися на місцевості, переборювати природні перешкоди, організувати побут у будь-якому природному оточенні - усе це формується тільки в походах. Рух з рюкзаком сприяє розвитку витривалості, сили, координації, спритності тощо. 

У туристично-краєзнавчій діяльності у єдності реалізуються моральне, трудове, естетичне, розумове та фізичне виховання.

У походах здійснюється перевірка і загартування таких морально-вольових якостей, як чесність, скромність, організованість, дисципліна, сміливість, рішучість, чуйність, доброта, принциповість, дружба, товаристськість, відповідальність, акуратність і багато інших. У поході учні знаходяться в таких умовах, коли кожен з них надає допомогу своєму товаришу, одночасно приймаючи допомогу від нього. В процесі виконання доручень, що виконуються на виду у всіх, кожен несе повну відповідальність перед своїми товаришами за якість її виконання.

Специфічна особливість туристичних походів дає змогу підліткам реалізувати таку потребу як пошук автономії в малому колективі. Крім цього складності побуту у поході, діяльність туристичного гурту за законами "Один за всіх, всі за одного" дозволяє підліткам більш критично відноситись до оцінки якостей товариша, цим самим реалізувати потребу підлітків у дружбі. У туристичних походах формуються воля, мужність, самовладання. Той, хто систематично ходить у походи, вміє цінувати дружбу, завжди допоможе товаришу у важкій ситуації. 

01.02.2024 Урок № 60


2. Силові впр. з обтяженням.

31.01.2024 Урок № 59 ( повторення попереднього уроку )

30.01.2024 Урок № 58




Увага – зосередженість, спрямованість свідомості людини у даний момент часу на якомусь реальному або ідеальному об’єкті, явищі події образі, душі, тощо. Завдяки увазі відбувається відбір необхідної інформації та відсікання зайвою.

Особливу роль відіграє увага в навчальній роботі учнів. Зосередженість, спрямованість свідомість учня на певні предмети та вища необхідні на всіх етапах його навчальної діяльності. Часто нерозуміння навчального матеріалу, поява помилок під час виконання самостійних завдань, пояснюються не відсутністю здібностей до цих видів занять, не слабою кмітливістю, або поганою пам’яттю, а недостатньою уважністю.

Психологи встановили, що чим вищий рівень розвитку уваги, тим вища ефективність навчання. Неуважність — одна із найпоширеніших причин поганої успішності учнів. Чим викликане це явище? Виявляється, навчання ставить перед дитиною нові завдання, несхожі на ті, які вона звикла виконувати під час гри. Навчальні завдання, на відміну від ігрових, містять більше нової інформації, а процес їх виконання вимагає довшого зосередження. На жаль, і за своєю формою процес навчання не завжди є захоплюючим і невимушеним. І щоб оволодіти усіма новими знаннями та навиками, дитині потрібно навчитися керувати своєю увагою, підпорядковувати її своїй волі. А для цього необхідно тренувати здатність бути уважним з допомогою ігор і спеціальних вправ.


Найкращими «ліками»  від рухового «голоду» є рухливі ігри. Народні рухливі ігри за змістом і формою прості й доступні дітям різних вікових груп. Вони є універсальним засобом у фізичному вихованні молоді. Оздоровче значення ігор:  сприяють гармонійному розвитку форм і∙ функцій організму школяра;  формують правильну поставу;∙  загартовують організм;∙  підвищують працездатність; зміцнюють∙ здоров’я; Великий оздоровчий ефект має проведення ігор на свіжому повітрі незалежно від пори року. Це зміцнює мускулатуру, покращує діяльність дихальної, серцевосудинної систем, збільшує рухливість суглобів, стимулює обмінні процеси, позитивно впливає на нервову систему, підвищує опірність організму до простудних захворювань.


«Група, струнко!» 

Група шикується в одну шеренгу і розмикається на витягнуті руки так, щоб не турбувати один одного. Хід гри. Керівник подає різні команди, які гравці виконують, якщо перед ними буде слово «Група!». Якщо команди «Група!» немає, то дія не виконується. Той, хто помилився, робить крок уперед і продовжує грати. Виграє найуважніший, який менше за всіх помилився. Гра проводиться, звичайно, у кінці заняття. 


«На свої місця» 

Учні шикуються у шеренгу, в колону по одному або у коло у своїх командах (команд може бути 2-3 в залежності від кількості гравців). 

Хід гри. За сигналом: «На прогулянку!», – усі діти розбігаються у різні сторони. За командою: «На свої місця!», – усі повинні вишикуватись у вихідне положення. Яка з команд швидше займе своє місце, та і стає переможцем. 


«Падаюча палиця» 

Діти шикуються у коло та розраховуються за порядком номерів. Перший номер (ведучий) стає посередині кола, бере гімнастичну палицю, ставить її на підлогу, притримуючи рукою. 

Хід гри: Ведучий голосно називає який-небудь номер і відпускає палицю. Викликаний гравець повинен підбігти і схопити палку, поки вона не впала на підлогу. Якщо він спіймає її, то повертається на своє місце. Якщо ні – стає ведучим, а той хто водив, йде у коло на своє місце і здобуває його номер.

 Варіант: кожен гравець має по гімнастичній палиці і коли ведучий називає який-небудь номер, то цей номер повинен схопити палицю ведучого, а ведучий – палицю цього номера. Усі гравці повинні тримати палицю правою рукою. 

Інвентар: гімнастична палиця. 


«Виклик номерів» 

Діти розподіляються на дві команди, стають у шеренги на відстані 6-10 м одна від одної та розраховуються за порядком номерів. У 8-10 м збоку від шеренги лежать набивні м’ячі. Хід гри. Керівник називає який-небудь номер, наприклад «вісім». Тоді восьмі номери обох команд біжать до набивних м’ячів, оббігають їх і повертаються на свої місця. Хто прибіг першим – приносить своїй команді виграшне очко. Потім викликають інші номери і так до тих ігор, поки усі гравці не будуть викликані. Виграє команда, яка набрала найбільше очок. 

Варіанти: команди шикуються у колони; оббігається не тільки м’яч, але шеренга або колона; учасники гри переміщуються стрибками на двох ногах, на одній у присіді, долаючи перешкоди; біля набивних м’ячів можна виконувати різні фізичні вправи (віджимання, присідання ті ін.).

 Інвентар: 2 набивних м’ячі або кеглі.

25.01.2024 Урок № 57


1.ОНН: Згинання та розгинання рук в упорі.

2. Комплекс вправ на гнучкість.

3. Д/З Комплекс на розвиток гнучкості.

1.ОНН: Згинання та розгинання рук в упорі.

2. Комплекс вправ на гнучкість.

24.01.2024 Урок № 56



1.ЗРВ.

2. ППФК.

Професійно-прикладна фізична підготовка (ПТТФП) є одним з основних напрямів системи фізичного виховання, покликане сформувати фізичні і спеціальні якості, уміння і навики, сприяючі досягненню об'єктивної готовності людини до успішної професійної діяльності. 

Основне призначення ППФП - спрямоване розвиток і підтримка на оптимальному рівні тих психічних і фізичних якостей людини, до яких висуває підвищені вимоги конкретна професійна діяльність, а також вироблення функціональної стійкості організму до умов цієї діяльності та формування прикладних рухових умінь і навичок.

Кожна професія пред'являє до людини специфічні вимоги і часто дуже високі до його фізичним і психічним якостям, прикладним навичкам. У зв'язку з цим виникає необхідність профілювання процесу фізичного виховання при підготовці студентів до трудової діяльності, поєднання загальної фізичної підготовки зі спеціалізованою - ПΠΦΠ.

Геодезисту, геологу необхідно вміння орієнтуватися на місцевості. Він повинен уміти підготувати нічліг, приготувати їжу в похідних умовах. Правильна переправа через річку або поведінку в горах, тайзі - життєво необхідні навички. Заняття туризмом для студентів таких спеціальностей будуть підготовкою до професійної діяльності.

Щоб реалізуватися у професійній діяльності, працівникам низки інженерно-технічних спеціальностей (інженер-радіоелектронщик, інженер-механік та ін.) Потрібно володіти цілим рядом фізичних якостей. Від них вимагається вміння дозувати невеликі але величиною силові напруги при користуванні різними ручними і ножними органами управління (кнопками, рукоятками, важелями, педалями), роботі з персональним комп'ютером, дисплейної технікою, осцилографом і т.д. Робота представників розумової виду праці (економісти, дизайнери, конструктори, юристи) часто характеризується гіподинамією, тривалим перебуванням у вимушеній позі (сидячи, стоячи) під час проектних робіт, операторської діяльності. Все це говорить про необхідність розвитку статичної витривалості м'язів тулуба, спини, відчувають найбільші напруги під час малорухомої роботи.

Професійна діяльність працівників ряду сучасних інженерно-технічних спеціальностей часто містить операції, пов'язані з маніпулюванням невеликими предметами, інструментами. Вони повинні мати здатність виконувати швидкі, точні та економні руху, володіти спритністю і координацією рухів рук, пальців.

У професіях інженера, менеджера, викладача, вченого важливу роль відіграють психічні якості. При напруженої розумової діяльності особливо необхідна увага: здатність одночасно сприймати кілька об'єктів (обсяг уваги), виконувати декілька дій (розподіл уваги), швидко переносити увагу з об'єкта на об'єкт (концентрація уваги). Крім того, потрібні оперативне мислення, оперативна і довгострокова пам'ять, нервово-емоційна стійкість, витримка, самовладання.

Таким чином, професійна діяльність сучасних фахівців висуває до них досить жорсткі вимоги, у тому числі до фізичних і психічних якостям і здібностям. У процесі загальної фізичної підготовки практично неможливо сформувати такий рівень психофізичної підготовленості, який забезпечив би високопродуктивну професійну діяльність. У багатьох випадках необхідні спеціальні заняття фізичними вправами і спортом, тобто ПΠΦΠ.


3. Комплекс силових вправ.

23.01.2024 Урок № 55

https://onlinetestpad.com/tjb4ntc6jd5sq 

18.01.2024 Урок № 54 ( повторення попереднього уроку + приготуватися до тестування з варіативного модулю "Волейбол"

17.01.2024 Урок № 53



1.ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=wHxuIMUK9d4&t=7s  

2.Подача м’яча вивченим способом у визначену зону.

3.Техніка та тактика гри у захисті.

4.Навчальна гра.

5.Д/З Стрибкові впр.https://www.youtube.com/watch?v=zquD6fH-13A 

6. Д/З Згинання та розгинання рук в упорі.https://www.youtube.com/watch?v=JxGgQTWmxNs   


2. Подача м’яча вивченим способом у визначену зону.

Подача – удар, за допомогою якого м’яч вводять в гру. Відповідно до цього гравці команди услід за подачею повинні готуватися до захисту. Це надто невигідно. Тому в арсенал засобів подачі і введені різні способи, застосовуючи які, кожний гравець прагне ускладнити супернику прийом м’яча, а може і відразу завоювати очко. Таким чином, подача у виконанні майстра і є атакуючою дією. 

Враховуючи, що структура навчання усім способам подач у принципі однакова, має значення послідовність їх вивчення: знизу пряма, зверху пряма з обертанням (на силу) і без обертання (планеруюча), зверху бокова з обертанням (на силу) і без обертання (планеруюча), подача у стрибку. 

У сучасному волейболі подача використовується не тільки для початку гри, а й як ефективний засіб атаки, за допомогою якого затрудняють підготовку суперника до тактичних комбінацій у нападі.

 Подачі виконуються відповідно до вимог, зазначених у правилах гри: гравець, який подає м’яч стає за межами майданчика на місці подачі, обов’язково підкидає м’яч і ударом руки спрямовує м’яч через сітку в бік суперника. 

Щоб виконати подачу будь-яким способом, необхідно: прийняти правильне в. п. перед подачею; точно і невисоко підкинути м’яч; правильно розмістити кисть руки на м’ячі в момент удару. Щодо характеру руху, подачі можна розділити на силові, націлені й плануючі. Якщо точно виконуються подачі, значно утруднюється прийом м’яча на боці команди суперника. Якщо подачі застосовуються варіативно, підвищується атака за рахунок швидкості м’яча, що летить (силова подача), або його точності (націлена подача) чи зміни траєкторії польоту м’яча (плануюча подача). Залежно від руху руки, яка виконує удар, і розміщення тулуба гравця щодо сітки розрізнюють подачі: нижні (прямі й бокові), верхні (прямі й бокові), верхні прямі подачі в стрибку. 


Нижня пряма подача – основний спосіб подачі для початківців, особливо дітей. Для виконання подачі гравець стає на місце подачі у в. п.: ноги ледь зігнуті в колінах, ліва нога спереду, тулуб трохи нахилений уперед. М’яч на долоні лівої руки, зігнутої в ліктьовому суглобі навпроти руки, що виконує удар. Правою рукою виконують замах назад, вагу тіла змішують у напрямі правої ноги. Одночасно цей м’яч підкидають вертикально вгору на 0,4-0,6 м. випрямляючи праву ногу й виконуючи маховий рух правою рукою вниз-уперед, виконують удар по м’ячу знизу-ззаду на рівні пояса, спрямовуючи його вперед-угору. Під час подачі погляд гравця зосереджений на м’ячі. Якщо студентам важко виконати удар долонею, вони можуть виконувати кулаком. Нижня пряма подача не належить до силових, але досить точна. У командах вищих спортивних розрядів вона майже не застосовується, тому що на сучасному рівні гри вона недостатньо ефективна. Як правило, ця подача виконується з місця без попереднього розбігу. 


Верхня пряма подача. Під час виконання її гравець стає обличчям до сітки, розподіливши вагу тіла рівномірно на обидві ноги. Можна одну ногу поставити вперед на півкроку. М’яч підкидається лівою рукою угору перед собою на висоту до 1,5 м, правою рукою робить замах вгору-назад, вагу тіла переносить на праву ногу, яку згинають у колінному суглобі, тулуб прогинає. Ударний рух починається сильним розгинанням правої ноги, поворотом тулуба вліво, перенесенням ваги на ліву ногу. Власне удар виконують майже одночасно з рухами ніг і тулуба. Права рука швидко рухається до м’яча; випрямляючи руку (кисть руки ледь напружена, пальці міцно стиснуті), наносять удар долонею по м’ячу. Після удару кисть іде за м’ячем, згинається; рука опускається вниз, тулуб згинається і розвертається вліво.


Верхня бокова подача. Високої швидкості польоту м’яча досягають під час виконання верхньої бокової подачі. Велика сила удару при цьому способі подачі забезпечується включенням в роботу м’язів усього тулуба, широким рухом ударної руки, активною роботою ніг і лівої руки. Для виконання подачі гравець займає в. п.: ледь зігнуті ноги на ширині плечей, ліва трохи спереду, (м’яч утримується лівою рукою на висоті пояса). Підкидаючи м’яч угору (до 1,5 м. заввишки) над лівим плечем, гравець згинає ноги в суглобах, робить замах правою рукою, вагу тіла переносить на праву ногу, тулуб нахиляється вправо, плечі розвернуті вправо. 

Ударний рух починається з розгинання ніг, тулуб випрямляється, права рука рухається по дузі вгору, при цьому передпліччя і кисть руки ледь відстають у русі. Ноги випрямляються, тулуб повертається вліво, вага тіла, переноситься на ліву ногу. Удар по м’ячу здійснюють у найвищій точці розкритою долонею випрямленої руки. Після удару гравець робить крок правою ногою вперед і повертається обличчям до сітки, необхідно стежити, щоб у момент удару долоня не поверталася дуже вліво, площина її має бути розвернута перпендикулярно до напряму польоту м’яча. Верхню бокову подачу можна виконувати з розбігу. При цьому після розбігу приймають положення замаху, м’яч підкидають на останньому кроці перед замахом. Є інші різновидності способів подач. До них відносять подачу «свічка» і плануючу подачу. 

3.Техніка та тактика гри у захисті.

Системність тактичних дій команди характеризує певний розподіл обов’язків серед гравців і їхню розстановку на майданчику. Ці міри диктуються правилами гри (зміна функцій спортсменів у зв’язку з переходами) й необхідністю в кожній позиції команди мати певний підбір гравців, які забезпечили б результативність дій в нападі й захисті. Ефективність дій волейболістів в різних стадіях гри залежить від рівня їхньої підготовки, на яку впливають фізичні дані, потяг до спеціалізації ігрових функцій і, нарешті, їхні здібності. У зв’язку з цим гравців поділяють за такими функціями: 


Кожна захисна система передбачає взаємодії гравців у лініях захисту (блокуючі, страхуючі, власне захисники) й між цими лініями. 

Нині застосовують дві тактичні системи захисту під умовною назвою «кутом вперед» і «кутом назад». Різниця між ними полягає в характері виконання страхування блокуючих. 

Система "кутом вперед". Вона забезпечує надійне страхування блокуючих у відповідь на дії нападаючої сторони, гравці якої, поряд з ударами, досить часто користуються обманними ударами, спрямовуючи м’яч через руки блокуючих. 

Система "кутом назад"  - забезпечує захист задньої середньої частини майданчика за рахунок розташування гравця № 6 в цій зоні. При цьому змінюються дії гравців при організації страхування блокуючих. 

4.Навчальна гра.

16.01.2024 Урок № 52


1.ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=wHxuIMUK9d4&t=7s 

2.Нападаючий удар з переведенням.

3.Подача м’яча вивченим способом у визначену зону

4.Нападаючий удар по блоку через сітку.

5.Блокування.

6.Техніка та тактика гри у нападі.

7.Навчальна гра. 



2.Нападаючий удар з переведенням.

Нападаючий удар виконується так: стрибок з місця або з розбігу, удар, приземлення. Щоб стрибнути з розбігу, відштовхуються однією або двома ногами; з місця – тільки двома ногами. Виконуючи стрибок відштовхуванням двома ногами під час розбігу, гравець набирає швидкість, необхідну для високого стрибка.

Нападаючий удар з переведенням застосовується під час зустрічі з блоком суперника. Удар є різновидом прямого нападаючого удару, тільки напрям польоту м’яча не збігається з напрямом розбігу нападаючого. Розбіг виконується так, як під час удару по ходу. Переведення здійснюється поворотом кисті руки. Внаслідок переводу вправо кисть повертається вправо.

Дуже ефективний удар, коли гравець в безопорному положенні перебуває в найвищій точці виконує поворот вліво і робить удар, змінюючи напрям польоту м’яча відносно напряму свого розбігу. Цей удар без повороту тулуба в останній фазі ударного руху рукою змінює напрям, якщо рух кисті спрямовується також вбік руху руки. Тулуб залишається у вертикальному положенні. При перевідних ударах з поворотом тулуба м’язи останнього беруть активну участь в ударному русі, тулуб повертається в напрямі удару. Нападаючі удари з переведенням потребують від виконавців високого рівня координації рухів.

3.Подача м’яча вивченим способом у визначену зону.

4. Нападаючий удар по блоку через сітку.

5.Блокування.

Подачу і нападаючий удар можна прийняти двома руками зверху або двома руками знизу. Під час прийому м'яча зверху двома руками кисті розміщені на рівні обличчя. Пальці напружені і розміщуються на м'ячі як і в передачах зверху. Для якісного виконання прийому м'яча гравець робить руками і тулубом амортизуючи дії і менше розгинає руки в ліктьовому суглобі. Залежно від умов, приймання м'яча зверху двома руками виконується в стійці і в падінні.

Блокування

Це ігровий прийом, при якому команда перешкоджає переведенню м'яча при атаці суперника на свою сторону, перекриваючи його хід будь-якою частиною тіла над сіткою, зазвичай руками, перенесеними на бік суперника в рамках правил. Дозволяється переносити руки на бік суперника при блокуванні так, щоб вони не заважали супернику до його атаки або іншої ігрової дії. Блок може бути одиночним чи груповим (подвійним, потрійним). Торкання блоку не вважається за одне з трьох торкань. Блокувати можуть тільки ті гравці, що стоять на передній лінії, тобто в зонах 2, 3, 4.

6.Техніка та тактика гри у нападі.


Тактика гри – це доцільно узгоджені дії гравців команди, спрямовані на досягнення перемоги в змаганнях. Дії гравців відбуваються в умовах, коли команда нападає чи захищається. Відповідно до цих стадій тактика гри складається з тактики нападу й тактики захисту. Організація нападаючих і захисних дій здійснюється тільки колективними зусиллями, але це не знижує значення особистої ініціативи гравця. Навпаки, вимагає більш ефективного застосування узгоджених дій для досягнення перемоги. Таким чином, у тактиці гри постійно проявляються індивідуальні й колективні дії. Індивідуальні дії пов’язані з передбаченням ігрової ситуації, прийняттям рішень щодо вибору місця на майданчику й виконанням конкретних прийомів техніки.

 Колективні дії проявляються при застосуванні систем гри, комбінацій під час атак і відповідних захисних дій.

Системність тактичних дій команди характеризує певний розподіл обов’язків серед гравців і їхню розстановку на майданчику. Ці міри диктуються правилами гри (зміна функцій спортсменів у зв’язку з переходами) й необхідністю в кожній позиції команди мати певний підбір гравців, які забезпечили б результативність дій в нападі й захисті. Ефективність дій волейболістів в різних стадіях гри залежить від рівня їхньої підготовки, на яку впливають фізичні дані, потяг до спеціалізації ігрових функцій і, нарешті, їхні здібності. У зв’язку з цим гравців поділяють за такими функціями:

− основний нападаючий – це, як правило, високорослий гравець із сильним ударом і надійним блоком;

− допоміжний нападаючий – універсально підготовлений гравець, але з акцентом на комбінаційний напад;

− зв’язуючий гравець – головний диспетчер команди, який бездоганно виконує другу передачу й бере участь у решті дій команди.

 − четвертий тип гравця – захисник; це низькорослий спортсмен, який бездоганно володіє першою передачею та захисними прийомами, граючи на другій лінії. Такого волейболіста використовують при заміні нападаючого на другій лінії – ліберо.

7.Навчальна гра. 

28.12.2023 Урок № 51 ( повторення попереднього уроку  + додаток до уроку )

27.12.2023 Урок № 50


1.ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=xMFhPQLThGI   

2.Розвиток спритності.https://www.youtube.com/watch?v=UphW3RozWzk 

3.Прийом та передачі м’яча.

4.Нападаючий удар з переведенням.

5.Рухлива гра.

6. Д/З Підтягування на перекладині.https://www.youtube.com/watch?v=8djrtRPmL5k&t=24s 

  

Додаток: 


3.Прийом та передачі м’яча.


Прийом м'яча – це технічний прийом гри, який використовується з метою прийняти його та довести до пасуючого. Виділяють прийом подачі, прийом в захисті і прийом-передача. В сучасному волейболі використовуються такі способи прийому м'яча: двома руками знизу, двома руками зверху, однією рукою знизу у падінні. 


Передачі м'яча  застосовують  для прийому подач, передач для нападаючого удару і перебивання через сітку. Розрізняють такі способи передачі: двома руками в опорі, двома руками в стрибку, однією рукою в стрибку, двома руками у падінні і перекатом на спину. 

4.Нападаючий удар з переведенням.

Нападаючий удар - це технічно складний елемент волейболу.

Нападаючий або атакуючий удар виконується гравцем в стрибку після розбігу і заключається в передачі м'яча однією рукою вище краю сітки на сторону команди суперника. Всі дії волейболіста в цей момент сконцентровані на досягнення наступних цілей: пошук оптимальної точки для поштовху, оцінці напрямку польоту м'яча і виконанні максимально високого стрибка.

Залежно від розвитку атаки, від дій команди і, в цілому, ігрової обстановки існують різні способи виконання нападаючого удару. На практиці широко поширений поділ на такі основні групи: нападаючі удари «по ходу» розбігу і нападаючі удари «з поворотом», при яких траєкторія польоту м'яча після удару знаходиться під кутом до напрямку розбігу гравця. Крім того, розрізняють бічні і обманні удари, удари «з переведенням».

У волейболі, як в будь-який командній грі, особлива увага приділяється індивідуальним якостям і здібностям кожного гравця (зріст, стрибки, швидкість), щоб максимально використовувати їх для вибудовування тактики матчу, ефективності виконання атакуючих дій і захисту. Таким чином, здійснюється певна спеціалізація в ігрових функціях і окремих діях гравців.

5.Рухлива гра.

“ПОРОЖНЄ МІСЦЕ” Усі гравці утворюють велике коло. Ведучий іде за лінією кола і доторкається до одного з гравців рукою. Після цього ведучий якнайшвидше оббігає коло з якого-небудь боку. Гравець, до якого доторкнулися, біжить у протилежний бік. Кожен із них повинен якнайшвидше повернутися на місце, яке звільнилося. Той, хто прибіг першим - стає у коло до гравців, а другий - ведучим. 

Блокування.

Блокування – один з ефективних захисних засобів, а нині його застосовують і для дій контратаки. Блокування перешкоджає шлях м’ячеві, що перелітає через сітку. Цей прийом складається з переміщення, стрибка, виносу і поставки рук над сіткою, приземлення. Блокування, виконане одним гравцем – одиночне блокування, двома або трьома гравцями – групове блокування. 

Блокування буває нерухоме і рухоме. Для закриття певної зони майданчика ставиться нерухомий (зонний) блок, в якому руками, що піднесені над сіткою, не робиться ніяких рухів убік. Під час рухомого блокування після стрибка гравець переносить руки вправо або вліво залежно від визначеного напряму польоту м’яча.

 Одиночне блокування. Перед початком дій блокуючий займає в. п.: ноги зігнуті, ступні на ширині плечей, руки перед грудьми. Після того як визначився напрям передачі для удару, блокуючий на невеликій відстані від м’яча виконує переміщення приставними кроками (а на відстані 2-6 м – ривком уздовж сітки), на останньому кроці-стрибку повертається обличчям до сітки і виконує блокування. У зоні атаки гравець ще більше згинає ноги: це сприяє збільшенню сили відштовхування. Розрахувавши, коли потрібно стрибнути на блок, гравець відштовхується від опори і виносить руки вгору. У безопорній фазі зоровий контроль переключають з м’яча на руки нападаючого. Визначивши напрям удару за підготовчими рухами суперника, блокуючий випрямляє руки й одночасно переносить їх через сітку, щоб відбити м’яч. 

6.Тактичні дії у грі.

Навчальна гра. 

26.12.2023 Урок № 49


1.Волейбол як засіб фізичної підготовки та активного відпочинку.

2.ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=xMFhPQLThGI  

3.Прийом та передачі м’яча.

4. Подача м’яча вивченим способом у визначену зону.

5. Подачі м’яча на точність і силу.

6.Навчальна гра.https://www.youtube.com/watch?v=GLw6cn-UjhI&t=43s 

7.Д/З Присідання на одній нозі.https://www.youtube.com/watch?v=_6D-u7lQwmc&t=59s 



1.Волейбол як засіб фізичної підготовки та активного відпочинку.


Гра у волейбол – це не лише ефективний засіб фізичного виховання, а й засіб активного та корисного відпочинку. Ця динамічна гра розвиває в людині такі якості, як швидкість, влучність, витривалість, спритність, силу. Поряд із фізичними якостями волейбол за змістом і специфікою сприяє вихованню моральних якостей, передусім колективізму, товариськості, мужності. 



3.Прийом та передачі м’яча.


Передача м’яча – найважливіша і найскладніша ігрова дія у волейболі. За допомогою передачі м’яча здійснюється організація нападу. І прикінцева дія атаки – нападаючий удар – багато в чому залежить від якості передачі. За допомогою передачі м’яча команда переходить від захисту до нападу. Ось чому цей ігровий прийом є найважливішим в арсеналі дій волейболіста. Даний прийом є основним при організації нападаючих дій. З нього починається оволодіння діями з м’ячем. Протягом всього періоду навчання цей прийом знаходиться в центрі уваги, а для зв’язуючих гравців вдосконалення навиків верхньої передачі складає основу всіх тренувальних занять. Основним прийомом техніки є передача м’яча, за допомогою її волейболіст забезпечує процес організації атакуючих і захисних дій. Залежно від положення рук розрізняють передачі двома руками зверху і знизу. Для забезпечення нападаючих дій застосовуються в основному тільки передачі двома руками зверху. Успішне завершення нападаючих ударів залежить від правильної передачі м’яча, яка виконується після переміщення назустріч м ячу. 


Прийом м'яча – це технічний прийом гри, який використовується з метою прийняти його та довести до пасуючого. Виділяють прийом подачі, прийом в захисті і прийом-передача. В сучасному волейболі використовуються такі способи прийому м'яча: двома руками знизу, двома руками зверху, однією рукою знизу у падінні. 

4. Подача м’яча вивченим способом у визначену зону.

5. Подачі м’яча на точність і силу.

Подача – удар, за допомогою якого м’яч вводять в гру. Відповідно до цього гравці команди услід за подачею повинні готуватися до захисту. Це надто невигідно. Тому в арсенал засобів подачі і введені різні способи, застосовуючи які, кожний гравець прагне ускладнити супернику прийом м’яча, а може і відразу завоювати очко. Таким чином, подача у виконанні майстра і є атакуючою дією. Враховуючи, що структура навчання усім способам подач у принципі однакова, має значення послідовність їх вивчення: знизу пряма, зверху пряма з обертанням (на силу) і без обертання (планеруюча), зверху бокова з обертанням (на силу) і без обертання (планеруюча), подача у стрибку. 

У сучасному волейболі подача використовується не тільки для початку гри, а й як ефективний засіб атаки, за допомогою якого затрудняють підготовку суперника до тактичних комбінацій у нападі. Подачі виконуються відповідно до вимог, зазначених у правилах гри: гравець, який подає м’яч стає за межами майданчика на місці подачі, обов’язково підкидає м’яч і ударом руки спрямовує м’яч через сітку в бік суперника. 

Щоб виконати подачу будь-яким способом, необхідно: прийняти правильне в. п. перед подачею; точно і невисоко підкинути м’яч; правильно розмістити кисть руки на м’ячі в момент удару. Щодо характеру руху, подачі можна розділити на силові, націлені й плануючі. Якщо точно виконуються подачі, значно утруднюється прийом м’яча на боці команди суперника. Якщо подачі застосовуються варіативно, підвищується атака за рахунок швидкості м’яча, що летить (силова подача), або його точності (націлена подача) чи зміни траєкторії польоту м’яча (плануюча подача). Залежно від руху руки, яка виконує удар, і розміщення тулуба гравця щодо сітки розрізнюють подачі: нижні (прямі й бокові), верхні (прямі й бокові), верхні прямі подачі в стрибку. 

20.12.2023 Урок № 48


1.Комплекс ЗРВ. https://www.youtube.com/watch?v=xMFhPQLThGI 

2.Розвиток спритності.https://www.youtube.com/watch?v=RH3IECermdg 

3.Прийом та передачі м’яча який відскочив від сітки.

4.Подачі м’яча на точність і силу.

5.Рухлива гра.

6.Присідання на одній нозі.https://www.youtube.com/watch?v=_6D-u7lQwmc&t=59s 



3.Прийом та передачі м’яча який відскочив від сітки.

Основним прийомом техніки є передача м'яча, за допомогою її волейболіст забезпечує процес організації атакуючих і захисних дій. Залежно від положення рук розрізняють передачі двома руками зверху і знизу. Для забезпечення нападаючих дій застосовуються в основному тільки передачі двома руками зверху. Успішне завершення нападаючих ударів залежить від правильної передачі м'яча, яка виконується після переміщення назустріч м ячу.

Передачу двома руками зверху можна виконувати з різних вихідних положень гравця, висота яких змінюється залежно від кута траєкторії польоту м'яча відносно майданчика. У кожному окремому випадку волейболіст приймає різні за висотою вихідні положення.

Дуже важливо, щоб кожний навчився точно «адресувати» м'яч, для цього необхідно правильно оволодіти технікою передачі м'яча. 

Обов'язковою умовою виконання передачі є своєчасний вихід до м'яча й правильне зайняття вихідного положення, а саме: руки зігнуті в ліктьових суглобах, кисті перед обличчям, пальці розведені й спрямовані вгору, лікті спрямовані вперед, у сторони, ноги зігнуті в колінах і розставлені, одна нога спереду, тулуб трохи нахилений вперед. У момент передачі м'яча ноги й руки випрямляють, пальцями торкаються м'яча, зм'якшують поступовий рух, кисті в положенні тильного згинання, вони міцно охоплюють м'яч ззаду-знизу, утворюючи своєрідну «воронку». Основне навантаження при передачі падає на вказівні й середні пальці, решта пальців виконують допоміжну функцію. 

Передача виконується за рахунок погодженого розгинання ніг, тулуба і рук, при цьому м'ячу надається поступальний рух вгору-вперед. У заключній фазі передачі повністю розгинають ноги, тулуб і руки, а кистями супроводжують м'яч. За напрямом передачу можна виконувати вперед, над собою, назад (за голову) і в сторони. Для виконання передачі над собою і назад гравець повинен зайняти положення так, щоб м'яч опинився над ним, поставити кисті рук над головою і за рахунок незначного прогину в грудній частині хребта й відведення плечей назад виконати передачу. Руки випрямляються вгору, а кисті в променево-зап'ястному суглобі не рухаються. Передачі нарізну відстань і з неоднаковою висотою польоту м'яча. 


Розрізняють передачі: короткі (у межах однієї зони), середні (із зони 2 в зону 3) і довгі (із зони 2 в зону 4). Передачі можуть бути низькими (до 1 м заввишки), середніми (до 2 м заввишки) і високими (понад 2 м).

Довгі й високі передачі характеризуються активною роботою ніг. Під час виконання високих передач плечі відхиляються дещо назад, у довгих передачах - супроводжують політ м'яча, а в коротких - перебувають у фіксованому стані.

Різновидністю передачі двома руками зверху є передача в стрибку. Вона складна, тому що виконується в безопорному положенні. Після переміщення під м'яч гравець робить стрибок угору і піднімає зігнуті руки над головою. Передача виконується в найвищій точці стрибка за рахунок випрямлення рук в ліктьових і променево-зап'ястних суглобах. Передача в стрибку з імітацією нападаючого удару називається відкидом м'яча. В окремих випадках передачу зверху можна виконати однією рукою.

Спочатку студентам важко першою передачею точно спрямувати м'яч до сітки. М'яч часто опускається близько від сітки або на сітку. У такому випадку другу передачу неможливо правильно виконати. Тому краще відбити такий м'яч кулаком. Відбити м'яч кулаком можна з положення, коли гравець стоїть обличчям, боком і навіть спиною до сітки. Способом верхньої передачі в стрибку через сітку м'яч відбивають обличчям до сітки. Такий спосіб на початковому етапі може замінити нападаючий удар, а надалі стане основою для обманних передач з імітацією нападаючого удару.


Подачу і нападаючий удар можна прийняти двома руками зверху або двома руками знизу. Під час прийому м'яча зверху двома руками кисті розміщені на рівні обличчя. Пальці напружені і розміщуються на м'ячі як і в передачах зверху. Для якісного виконання прийому м'яча гравець робить руками і тулубом амортизуючи дії і менше розгинає руки в ліктьовому суглобі. Залежно від умов, приймання м'яча зверху двома руками виконується в стійці і в падінні.


Приймання м'яча двома руками знизу. Завдяки застосуванню силових і плануючих подач, збільшенню сили нападаючих ударів все частіше використовується приймання м'яча двома руками знизу.

Під час приймання м'яча знизу прямі руки виставляють вперед-униз, лікті максимально наближені один до одного, кисті разом. Одну ногу ставлять вперед, при цьому обидві ноги зігнуті в колінних суглобах, тулуб злегка нахилений вперед. Рух ніг і тулуба має таке ж саме першорядне значення як і в передачі зверху. Рухи руками виконують тільки в плечових суглобах. М'яч приймають на передпліччя, ближче до кисті. Для правильного приймання м'яч має бути перед гравцем.

У тому випадку, коли м'яч летить збоку, тулуб нахиляється у протилежний від м'яча бік, а руки посилюють на удар м'яча «по спіралі» знизу-вперед- угору.

При незначній зустрічній швидкості м'яча під час передачі ноги й тулуб випрямляють, гравець активно посилає м'яч у заданому напрямі. І навпаки, коли приймають м'яч після нападаючого удару, ще більше згинають ноги, а передпліччя лише підставляють під м'яч, без зустрічного руху до нього. Приймання знизу однією рукою застосовується тоді коли, м'яч падає або летить далеко від гравця. Цим способом користуються після попереднього переміщення у випаді, падінні. Удари виконують кистю з туго стиснутими пальцями. Під час приймання м'яча, який летить убік, рука повинна загородити йому шлях, для цього долоню руки спрямовують йому на зустріч.


Приймання м'яча, який відскочив від сітки. Якщо м'яч потрапляє у верхню частину сітки, то відскакування його незначне, і м'яч майже вертикально опускається униз. А коли м'яч потрапляє у нижній край сітки, він відскакуватиме приблизно на відстані до 1—1,5 м від сітки. Знаючи ці особливості, гравець має перемістйтись до сітки, прийняти низьку стійку збоку від м'яча і виконати передачу певним способом, щоб у момент передачі м'яча гравцеві не заважала сітка, рекомендується приймати його ближче до поверхні майданчика.


4. Подачі м’яча на точність і силу.


У сучасному волейболі подача використовується не тільки для початку гри, а й як ефективний засіб атаки, за допомогою якого затрудняють підготовку суперника до тактичних комбінацій у нападі.

Подачі виконуються відповідно до вимог, зазначених у правилах гри: гравець, який подає м'яч стає за межами майданчика на місці подачі, обов'язково підкидає м'яч і ударом руки спрямовує м'яч через сітку вбік суперника.

Щоб виконати подачу будь-яким способом, необхідно: прийняти правильне в. п. перед подачею; точно і невисоко підкинути м'яч; правильно розмістити кисть руки на м'ячі в момент удару.

Щодо характеру руху, подачі можна розділити на силові, націлені й плануючі. Якщо точно виконуються подачі, значно утруднюється прийом м'яча на боці команди суперника. Якщо подачі застосовуються варіативно, підвищується атака за рахунок швидкості м'яча, що летить (силова подача), або його точності (націлена подача) чи зміни траєкторії польоту м'яча (плануюча подача).

Залежно від руху руки, яка виконує удар, і розміщення тулуба гравця щодо сітки розрізнюють подачі: нижні (прямі й бокові), верхні (прямі й бокові), верхні прямі подачі в стрибку.



“ЕСТАФЕТА З ЕЛЕМЕНТАМИ ВОЛЕЙБОЛУ”

 Учасників гри поділяють на 2 рівні команди і кожна з них шикується у колону по два, одна команда паралельно другій на відстані 3-4 м. Перед колонами проводиться стартова лінія. На відстані 10-15 м. від стартової лінії напроти кожної команди знаходяться стійки або інші предмети. Парам, які стоять першими у колонах, дається по волейбольному м’ячу. За командою керівника: “Увага, руш!” перші пари розпочинають рух вперед, виконуючи передачі м’яча двома руками один одному у повітрі, як у волейболі, їм необхідно рухатись до стійки (фішки) і повернутися назад, продовжуючи передавати м’яч один одному. Добігши до лінії старту, вони передають м’яч наступній парі, яка виконує те ж саме, що й перша. Повернувшись, пари стають у кінець своїх колон.

Естафета продовжується до тих пір, поки всі пари не візьмуть участь у пробіжці з передачею м’яча. Правила: 

1) Під час перебіжки м’яч можна тільки передавати (як у волейболі), а не перекидати. 

2) Дозволяється ловити м’яч лише перед початком руху наступних пар. 

3) Якщо м’яч під час гри впав на підлогу, то учасник, який його не втримав, повинен підняти його і продовжувати гру далі. 

4) Передавати м’яч наступній парі можна лише тоді, коли гравці добіжать до лінії старту. 

3а помилки нараховуються штрафні бали. Виграє команда, яка закінчила гру першою і отримала менше штрафних балів 

20.12.20223 ( повторення попереднього уроку + додаток ) Урок № 47

19.12.2023 Урок № 46


1.Комплекс ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=xMFhPQLThGI 

2.Різновиди пересувань в стійці волейболіста.

3.Прийом та передача м’яча руками.

4. Верхня передача над собою.

Д\З Згинання та розгинання рук в упорі.https://www.youtube.com/watch?v=b8wXrGPbU1w  


 Додаток: нижні передачі м`яча.



2.Різновиди пересувань в стійці волейболіста.

Якщо відстань між гравцем і м'ячем велика або м'яч летить досить швидко, то гравець біжить до м'яча або робить стрибок. Переміщатися можна вперед, назад і в сторони. Переміщення волейболіста це підготовка до виконання основних ігрових дій. Стійка - поза готовності до переміщення і виходу у вихідне положення для виконання технічного прийому. Існують три види основних стійок: висока, середня, низька. Техніка виконання: ноги розташовані на ширині плечей і зігнуті в колінних суглобах. Одна нога попереду, або ступні розташовані паралельно. 

3.Прийом та передача м’яча руками.

Передача-прийом гри, за допомогою якого створюються умови для завершення взаємодій команди атакувальним ударом. У вихідному положенні ноги на ширині плечей, зігнуті в колінах, руки зігнуті в ліктях та підняті, тулуб трохи нахилений уперед. Кисті винесені перед обличчям так, щоб великі пальці розташовувались десь на рівні брів, указівні та великі пальці обох рук створюють трикутник, через який гравець спостерігає за м’ячем, який наближається. Кисті рук мають форму овалу, створюючи своєрідний ківш. При наближенні м’яча зустрічний рух починають ноги – їх розгинають у колінах. Трохи пізніше в рух включають руки: розгинаючись у ліктьових суглобах, вони задають загальний напрямок м’яча під час передачі. Під час виконання зустрічного ударного руху швидко й енергійно розгинаються ноги і відносно повільно руки. Момент прийому м’яча пальці волейболіста дотикаються з м’ячем та амортизуючи пом’якшують його поступальний рух. Унаслідок зустрічного руху рук (руки, тулуб і ноги розгинаються) м’ячу надається новий поступальний рух уперед-угору. Руки розгинаються повністю, кисті супроводжують м’яч, надаючи йому визначеного напрямку. Виконавши передачу, гравець приймає положення високої стійки. Пальці під час удару виконують різні функції: великі пальці приймають на себе основне навантаження в амортизації та утриманні м’яча в напрямку його руху, вказівні і незначною мірою середні пальці є основою ударної частини руки, безіменні пальці й мізинці утримують м’яч у боковому напрямку, регулюють направлення його зльоту 


Прийом м’яча – технічний прийом гри, який використовують із метою протидії його падінню на майданчик. Виокремлюють прийом подачі, прийому захисті та прийом-передачу, коли гравець виконує прийом м’яча знизу двома руками з подальшою передачею для атакувального удару. У сучасному волейболі використовують такі способи та варіанти прийому м’яча: двома руками знизу (зрідка – однією знизу), двома руками зверху (дуже рідко); однією рукою знизу в падінні та з перекатом на стегно й спину; однією рукою знизу в падінні вперед на руки з подальшим ковзанням на грудях-животі. Прийом подачі. Прийом подачі в сучасному волейболі здебільшого визначає ефективність нападальних дій команди. Це настільки важливо, що правомірно прийом подачі виокремити у самостійний прийом гри. Показником якості прийому подачі є точність першої передачі, це траєкторія польоту м’яча в напрямку до сітки після зустрічі рук з м’ячем. Якщо м’яч опускається в зоні нападу так, що виникають сприятливі умови для організації будь-яких нападальних дій.


4. Верхня передача м’яча над собою

Для виконання передачі над собою і назад гравець повинен зайняти положення так, щоб м'яч опинився над ним, поставити кисті рук над головою і з а рахунок незначного прогину в грудній частині хребта й відведення плечей назад виконати передачу. Руки випрямляються вгору, а кисті в променезап'ястковому суглобі не рухаються. Верхня передача використовується щоб покращити нападаючі дії команди.

Додаток: нижні передачі м`яча.


Основним прийомом техніки є передача м'яча, за допомогою її волейболіст забезпечує процес організації атакуючих і захисних дій. Залежно від положення рук розрізняють передачі двома руками зверху і знизу. Для забезпечення нападаючих дій застосовуються в основному тільки передачі двома руками зверху. Успішне завершення нападаючих ударів залежить від правильної передачі м'яча, яка виконується після переміщення назустріч м ячу.

Завдяки застосуванню силових і плануючих подач, збільшенню сили нападаючих ударів все частіше використовується приймання м'яча двома руками знизу.

Під час приймання м'яча знизу прямі руки виставляють вперед-униз, лікті максимально наближені один до одного, кисті разом. Одну ногу ставлять вперед, при цьому обидві ноги зігнуті в колінних суглобах, тулуб злегка нахилений вперед. Рух ніг і тулуба має таке ж саме першорядне значення як і в передачі зверху. Рухи руками виконують тільки в плечових суглобах. М'яч приймають на передпліччя, ближче до кисті. Для правильного приймання м'яч має бути перед гравцем.

У тому випадку, коли м'яч летить збоку, тулуб нахиляється у протилежний від м'яча бік, а руки посилюють на удар м'яча «по спіралі» знизу-вперед- угору.

При незначній зустрічній швидкості м'яча під час передачі ноги й тулуб випрямляють, гравець активно посилає м'яч у заданому напрямі. І навпаки, коли приймають м'яч після нападаючого удару, ще більше згинають ноги, а передпліччя лише підставляють під м'яч, без зустрічного руху до нього. Приймання знизу однією рукою застосовується тоді коли, м'яч падає або летить далеко від гравця. Цим способом користуються після попереднього переміщення у випаді, падінні. Удари виконують кистю з туго стиснутими пальцями. Під час приймання м'яча, який летить убік, рука повинна загородити йому шлях, для цього долоню руки спрямовують йому на зустріч.

Приймання м'яча, який відскочив від сітки. Якщо м'яч потрапляє у верхню частину сітки, то відскакування його незначне, і м'яч майже вертикально опускається униз. А коли м'яч потрапляє у нижній край сітки, він відскакуватиме приблизно на відстані до 1—1,5 м від сітки. Знаючи ці особливості, гравець має перемістйтись до сітки, прийняти низьку стійку збоку від м'яча і виконати передачу певним способом, щоб у момент передачі м'яча гравцеві не заважала сітка, рекомендується приймати його ближче до поверхні майданчика.

14.12.2023 Урок № 45



1.Комплекс ЗРВ.

2.Різновиди пересувань в стійці волейболіста ( повторення ).

Переміщення це рухи волейболіста кроком, стрибком, бігом з метою вибору місця для успішного виконання конкретного технічного прийому. 

Характер переміщень у грі відповідає розв’язанню технікотактичних завдань в різних ігрових ситуаціях, які виникають раптово. Гравцеві доводиться часто застосовувати такі переміщення: кроком, стрибком, бігом. Для гри у волейбол характерно поєднання різних способів переміщення. На майданчику виникають ігрові ситуації які вимагають від гравця готовності негайно почати відповідне переміщення з великою швидкістю. Щоб краще виконати наступну дію, волейболіст перебуває у положенні ігрової стійки. Якщо положення прийняте правильно, то створюються передумови для високо координованих рухів, успішного виконання конкретного прийому техніки.

Відповідно до ігрової обстановки волейболіст повинен своєчасно прийняти раціональну стійку і швидко переміщатись на майданчику. Для кожного вихідного положення характерні загинання ніг у колінних суглобах і нахил тулуба. Необхідно підкреслити, що стійка, яка передує нападаючому удару чи блокуванню, значно відрізняється від стійки готовності для приймання м’яча після удару чи подачі стійку, переступаючи з ноги на ногу. Переміщатися до м’яча гравець може звичайними або повільними кроками. Якщо відстань між гравцем і м’ячем велика або м’яч летить досить швидко, то гравець біжить до м’яча або 5 робить стрибок. Переміщатися можна вперед, назад і в сторони. Переміщення волейболіста це підготовка до виконання основних ігрових дій. Після переміщення гравець повинен зайняти таке положення, щоб бути готовим до виконання наступних дій на майданчику. Його руки специфічні: зігнутий тулуб при ходьбі, нетипові для ходьби рухи рук. Для бігу характерні стартові ривки, подолання незначної відстані і часті зупинки.

3. Прийом та передача м’яча руками та м’яча який відбивається від сітки.


Передача м’яча - технічний прийом, за допомогою якого м’яч направляється вище верхнього краю сітки для виконання нападаючого удару. Залежно від положення рук розрізняють передачі двома руками зверху і знизу. Для забезпечення нападаючих дій застосовують в основному тільки передачі двома руками зверху. Успішне завершення нападаючих ударів залежить від правильної передачі м'яча.


Обов’язковою умовою виконання передачі є своєчасний вихід до м’яча й правильне зайняття вихідного положення, а саме: руки зігнуті в ліктьових  15 см перед суглобах, кисті  обличчям, пальці розведені, а великі пальці спрямовані на ніс, лікті - вниз і в сторони, ноги 8 зігнуті в колінах і розставлені на ширину плечей, одна нога спереду, тулуб трохи нахилений вперед. У момент передачі м’яча ноги й руки випрямляють, пальцями торкаються м’яча, пом'якшують поступовий рух, вони міцно охоплюють м’яч ззадузнизу, утворюючи своєрідну «воронку».

 Основне навантаження при передачі падає на вказівні й середні пальці, решта пальців виконують допоміжну функцію. Передача виконується за рахунок погодженого розгинання ніг, тулуба і рук, при цьому м’ячу надається поступовий рух вгору-вперед. У заключній фазі передачі повністю згинають ноги, тулуб і руки, а кисті супроводжують м’яч. Для виконання передачі над собою і назад гравець повинен зайняти положення так, щоб м’яч опинився над ним, поставити кисті рук над головою і з а рахунок незначного прогину в грудній частині хребта й відведення плеч назад виконати передачу. Руки випрямляються вгору, а кисті в промене зап'ястковому суглобі не рухаються. 


Прийом м'яча – це технічний прийом гри, який використовується з метою прийняти його та довести до пасуючого. Виділяють прийом подачі, прийом в захисті і прийом-передача. В сучасному волейболі використовуються такі способи прийому м'яча: двома руками знизу, двома руками зверху, однією рукою знизу у падінні. 

4.Подачі м’яча на точність і силу.

“ЕСТАФЕТА З ЕЛЕМЕНТАМИ ВОЛЕЙБОЛУ”


 Учасників гри поділяють на 2 рівні команди і кожна з них шикується у колону по два, одна команда паралельно другій на відстані 3-4 м. Перед колонами проводиться стартова лінія. На відстані 10-15 м. від стартової лінії напроти кожної команди знаходяться стійки або інші предмети. Парам, які стоять першими у колонах, дається по волейбольному м’ячу. За командою керівника: “Увага, руш!” перші пари розпочинають рух вперед, виконуючи передачі м’яча двома руками один одному у повітрі, як у волейболі, їм необхідно рухатись до стійки (фішки) і повернутися назад, продовжуючи передавати м’яч один одному. Добігши до лінії старту, вони передають м’яч наступній парі, яка виконує те ж саме, що й перша. Повернувшись, пари стають у кінець своїх колон.

Естафета продовжується до тих пір, поки всі пари не візьмуть участь у пробіжці з передачею м’яча. Правила: 

1) Під час перебіжки м’яч можна тільки передавати (як у волейболі), а не перекидати. 

2) Дозволяється ловити м’яч лише перед початком руху наступних пар. 

3) Якщо м’яч під час гри впав на підлогу, то учасник, який його не втримав, повинен підняти його і продовжувати гру далі. 

4) Передавати м’яч наступній парі можна лише тоді, коли гравці добіжать до лінії старту. 

3а помилки нараховуються штрафні бали. Виграє команда, яка закінчила гру першою і отримала менше штрафних балів 

13.12.2023 Урок № 44


1.Комплекс ЗРВ. https://youtu.be/qsccDT5rW9M 

2.Різновиди пересувань в стійці волейболіста.

3.Прийом м’яча двома руками та м’яча який відбивається від сітки.

4.Бокова подача м’яча.

5.Навчальна гра. 

6.Д/З Впр.на гнучкість.  https://youtu.be/wK5KaVCz7ZA 


2.Різновиди пересувань в стійці волейболіста.


Переміщення це рухи волейболіста кроком, стрибком, бігом з метою вибору місця для успішного виконання конкретного технічного прийому. Характер переміщень у грі відповідає розв’язанню технікотактичних завдань в різних ігрових ситуаціях, які виникають раптово. Гравцеві доводиться часто застосовувати такі переміщення: кроком, стрибком, бігом. Для гри у волейбол характерно поєднання різних способів переміщення. На майданчику виникають ігрові ситуації які вимагають від гравця готовності негайно почати відповідне переміщення з великою швидкістю. Щоб краще виконати наступну дію, волейболіст перебуває у положенні ігрової стійки. Якщо положення прийняте правильно, то створюються передумови для високо координованих рухів, успішного виконання конкретного прийому техніки.


Відповідно до ігрової обстановки волейболіст повинен своєчасно прийняти раціональну стійку і швидко переміщатись на майданчику. Для кожного вихідного положення характерні загинання ніг у колінних суглобах і нахил тулуба. Необхідно підкреслити, що стійка, яка передує нападаючому удару чи блокуванню, значно відрізняється від стійки готовності для приймання м’яча після удару чи подачі стійку, переступаючи з ноги на ногу. Переміщатися до м’яча гравець може звичайними або повільними кроками. Якщо відстань між гравцем і м’ячем велика або м’яч летить досить швидко, то гравець біжить до м’яча або 5 робить стрибок. Переміщатися можна вперед, назад і в сторони. Переміщення волейболіста це підготовка до виконання основних ігрових дій. Після переміщення гравець повинен зайняти таке положення, щоб бути готовим до виконання наступних дій на майданчику. Його руки специфічні: зігнутий тулуб при ходьбі, нетипові для ходьби рухи рук. Для бігу характерні стартові ривки, подолання незначної відстані і часті зупинки.



3. Прийом м’яча двома руками та м’яча який відбивається від сітки.


Зазвичай приймають м'яч гравці, які стоять на задній лінії, тобто в 5-й, 6-й, 1-й зонах. Проте прийняти подачу може будьякий гравець. Гравцям команди дозволяється зробити три торкання (не можна двічі поспіль чіпати м'яч) і максимум після третього торкання перевести м'яч на половину супротивника. Обробляти м'яч на прийомі можна в будь-якому місці майданчика і вільного простору, але тільки не на половині майданчика супротивника. При цьому якщо доводиться пасом. При прийомі не допускається затримка м'яча при його обробці, хоча приймати м'яч можна будь-якою частиною тіла.

4.Бокова подача м’яча.

Гра починається введенням м'яча в гру за допомогою подачі. Після введення м'яча в гру подачею і успішного розіграшу подача переходить до тієї команди, яка виграла очко. Майданчик по кількості гравців умовно розділений на 6 зон. Після кожного переходу права подачі від однієї команди до іншої в результаті розіграшу очка, гравці переміщаються в наступну зону за годинниковою стрілкою.

У сучасному волейболі подача використовується не тільки для початку гри, а й як ефективний засіб атаки, за допомогою якого затрудняють підготовку суперника до тактичних комбінацій у нападі. 

Верхня бокова подача. Високої швидкості польоту м'яча досягають під час виконання верхньої бокової подачі. Велика сила удару при цьому способі подачі забезпечується включенням в роботу м'язів усього тулуба, широким рухом ударної руки, активною роботою ніг і лівої руки. Для виконання подачі гравець займає в. п.: ледь зігнуті ноги на ширині плечей, ліва трохи спереду, (м'яч утримується лівою рукою на висоті пояса). Підкидаючи м'яч угору (до 1,5 м. заввишки) над лівим плечем, гравець згинає ноги в суглобах, робить замах правою рукою, вагу тіла переносить на праву ногу, тулуб нахиляється вправо, плечі розвернуті вправо. Ударний рух починається з розгинання ніг, тулуб випрямляється, права рука рухається по дузі вгору, при цьому передпліччя і кисть руки ледь відстають у русі. Ноги випрямляються, тулуб повертається вліво, вага тіла, переноситься на ліву ногу. Удар по м'ячу здійснюють у найвищій точці розкритою долонею випрямленої руки. Після удару гравець робить крок правою ногою вперед і повертається обличчям до сітки, необхідно стежити, щоб у момент удару долоня не поверталася дуже вліво, площина її має бути розвернута перпендикулярно до напряму польоту м'яча. Верхню бокову подачу можна виконувати з розбігу. При цьому після розбігу приймають положення замаху, м'яч підкидають на останньому кроці перед замахом.

5. Навчальна гра у волейбол.

12.12.2023 Урок № 43


1.Місце волейболу у сучасному олімпійському русі

2.Комплекс ЗРВ. https://www.youtube.com/watch?v=Aivj8Vzo8a4

3.Розвиток швидкості. https://www.youtube.com/watch?t=24s&v=NP4hk9HsosA

4.Різновиди пересувань в стійці волейболіста.

5.Прийом м’яча двома руками та м’яча який відбивається від сітки.

6.Верхня пряма подача.

7.Навчальна гра.https://www.youtube.com/watch?v=GLw6cn-UjhI 

8.Д/З Піднімання тулуба в сід https://www.youtube.com/watch?v=d06s0SL9AJg&t=5s 




1.Місце волейболу у сучасному олімпійському русі.

4.Різновиди пересувань в стійці волейболіста.


Волейбол - командна гра, в якій всі гравці повинні тісно взаємодіяти один з одним. Найчастіше виграє та команда, в якій взаємодія відпрацьовано найкраще. Прислухайтеся до порад тренера або гравців - це допоможе вам вдосконалити свої навички та налагодити взаєморозуміння.


Щоб точно і швидко виконати переміщення, волейболіст повинен перебувати в зручному початковому положенні. 


Така позиція називається стартовою стійкою. Гравець при цьому варто зі злегка зігнутими в колінах ногами, рівномірно спираючись на обидві ноги, тулуб трохи нахилений вперед. Ставши в неї, волейболіст максимально готовий до переміщення.


Стійка стійка - гравець ставить одну ногу попереду інший (ноги напівзігнуті), тулуб трохи нахиляє вперед, руки згинає в ліктях і трохи виносить перед тулубом. 


Основна стійка - обидві ноги гравця розташовані на одному рівні і стоять паралельно один одному, злегка зігнуті в колінах. Тулуб трохи нахилене вперед, руки зігнуті в ліктях і трохи винесені перед тулубом. 


Нестійка стійка - гравець стоїть або на носках, або на повній ступні, обидві ноги гравця розташовані на одному рівні і стоять паралельно один одному, злегка зігнуті в колінах. Тулуб трохи нахилене вперед, руки зігнуті в ліктях і трохи винесені перед тулубом.

Прийнявши певну стійку, волейболіст може або стояти нерухомо на місці - статичні стійки, або підскакувати на обох ногах для того, щоб виконати певне рух під час гри - динамічні стійки.

Рух зі стартових стійок набагато швидше, ніж зі звичайного положення.

Рух з динамічних стійок здійснюється швидше, ніж з статичних. Найоптимальнішою є основна стійка.



5.Прийом м’яча двома руками та м’яча який відбивається від сітки.

6.Верхня пряма подача.


Прийом м'яча – це технічний прийом гри, який використовується з метою прийняти його та довести до пасуючого. Виділяють прийом подачі, прийом в захисті і прийом-передача. В сучасному волейболі використовуються такі способи прийому м'яча: двома руками знизу, двома руками зверху, однією рукою знизу у падінні. 

07.12.2023 Урок № 42


1.Комплекс ЗРВ.https://youtu.be/OL_C9VhR9WU

2.Різновиди пересувань  в стійці волейболіста.

3.Передачі м’яча – однією рукою.

4.Прийом м’яча - двома руками знизу.

5.Нижня пряма подача.

6.Навчальна гра.

7. Д/З Впр. для фаланг пальців..https://www.youtube.com/watch?v=zCUyJLauBtU  

 

2.Різновиди пересувань  в стійці волейболіста.


Характер переміщень у грі відповідає розв'язанню техніко-тактичних завдань у різних ігрових ситуаціях, які виникають раптово. Гравцеві доводиться часто застосовувати такі переміщення: кроком, стрибком, бігом. Для гри у волейбол характерне поєднання різних способів переміщень і прийняття раціонального положення для виконання наступної дії.

 На майданчику виникають ігрові ситуації, які вимагають від гравця готовності негайно почати відповідне переміщення з великою швидкістю. Щоб краще виконати наступну дію, волейболіст перебуває в положенні ігрової стійки. Якщо положення прийнято правильно, то створюються передумови для висококоординованих рухів, успішного виконання конкретного прийому техніки. Для кожного вихідного положення характерні згинання ніг у колінних суглобах і нахил тулуба. Необхідно підкреслити, що стійка, яка передує нападаючому удару чи блокуванню, значно відрізняється від стійки готовності для приймання м'яча після удару чи з подачі. 


Для правильного і своєчасного переміщення на майданчику гравець повинен вміти спостерігати і розгадувати ходи гравців суперника і своєї команди. А щоб гравець був у найкращому положенні готовності, рекомендується йому прийняти так звану динамічну стійку, переступаючи з ноги на ногу. Переміщатися до м'яча гравець може звичайними приставними або повільними кроками. Якщо відстань між гравцем і м'ячем велика або м'яч летить досить швидко, то гравець біжить до м'яча або робить стрибок. Переміщатися можна вперед, назад і в сторони.

 Переміщення волейболіста це підготовка до виконання основних ігрових дій. Після переміщення гравець повинен зайняти таке вихідне положення, щоб бути готовим до виконання наступних дій на майданчику. Його рухи специфічні: зігнутий тулуб при ходьбі, нетипові для ходьби рухи рук. 




3.Передачі м’яча – однією рукою.

4.Прийом м’яча - двома руками знизу.


Передачі м’яча – однією рукою

Передача м’яча - технічний прийом, за допомогою якого м’яч направляється вище верхнього краю сітки для виконання нападаючого удару. Залежно від положення рук розрізняють передачі двома руками зверху і знизу.Для забезпечення нападаючих дій застосовують в основному тільки передачі двома руками зверху. Успішне завершення нападаючих ударів залежить від правильної передачі м'яча. 

Прийом м'яча – це технічний прийом гри, який використовується з метою прийняти його та довести до пасуючого. Виділяють прийом подачі, прийом в захисті і прийом-передача. В сучасному волейболі використовуються такі способи прийому м'яча: двома руками знизу, двома руками зверху, однією рукою знизу у падінні. 

5.Нижня пряма подача.


Для початківців, особливо для учнів, основний спосіб подачі - нижня пряма подача. Подача призначена для введення м'яча в гру, для зриву атаки суперника і для виграшу очка.
Техніка виконання нижній прямої подачі.


-Стоячи обличчям до сітки, одна нога попереду (для правшів - ліва і навпаки), інша ззаду зігнуті в колінних суглобах, тулуб нахилений вперед;
- М'яч на долоні лівої зігнутої руки на рівні пояса або трохи нижче.
- Праву руку відвести для замаху назад;
- Удар по м'ячу напруженої долонею (полукулаком, кулаком) випрямленою руки на рівні пояса.

6.Навчальна гра.

06.12.2023 Урок № 41


1.Правила техніки безпеки на уроках з волейболу.

2.Комплекс ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=W5XAMEbd7k8&t=132s 

3.Різновиди пересувань  в стійці волейболіста.

4.Передачі м’яча - двома руками зверху.

5.Прийом м’яча - двома руками зверху.

6.Нижня пряма подача.

7.Рухлива гра «м’яч капітану».

8. Д/З Впр. для фаланг пальців.https://www.youtube.com/watch?v=zCUyJLauBtU 

 


1.Правила техніки безпеки на уроках з волейболу.


До занять з волейболу допускаються учні, які пройшли медичний огляд та інструктаж з техніки безпеки.

Учні повинні мати спортивне взуття та форму, яка не стискає рухів і відповідає темі та умовам проведення занять. 


Вимоги безпеки перед початком занять - Переодягнутися в спортивну форму, спортивне взуття; - Зняти з себе предмети, які становлять небезпеку для інших (годинники, браслети, висячі сережки і т. д.); - Прибрати з кишень спортивної форми колючі та інші сторонні предмети.


Вимоги безпеки під час занять. 

1. Під час занять поблизу майданчика не повинно бути сторонніх осіб. 

2. При виконанні стрибків, переміщеннях і падіннях волейболіст повинен вміти застосовувати прийоми самострахування. 

3. При температурі повітря не більше +10 град. одягати спортивний костюм. 

4. Користуватися захисними пристосуваннями (наколінники, налокітники та ін.). 

5. При виконанні подачі, нападаючого удару гравець повинен: - переконатися, що партнер готовий до прийому м'яча; - порівнювати силу удару в залежності від відстані до партнера; - виконувати удар по м'ячу напруженою долонею; - не приймати сильно летить м'яч двома руками зверху.


Під час гри учні повинні: -



3.Різновиди пересувань  в стійці волейболіста.


Волейбол - командна гра, в якій всі гравці повинні тісно взаємодіяти один з одним. Найчастіше виграє та команда, в якій взаємодія відпрацьовано найкраще. Прислухайтеся до порад тренера або гравців - це допоможе вам вдосконалити свої навички та налагодити взаєморозуміння.

Щоб точно і швидко виконати переміщення, волейболіст повинен перебувати в зручному початковому положенні. 

Така позиція називається стартовою стійкою. Гравець при цьому варто зі злегка зігнутими в колінах ногами, рівномірно спираючись на обидві ноги, тулуб трохи нахилений вперед. Ставши в неї, волейболіст максимально готовий до переміщення.


Стійка стійка - гравець ставить одну ногу попереду інший (ноги напівзігнуті), тулуб трохи нахиляє вперед, руки згинає в ліктях і трохи виносить перед тулубом. 

Основна стійка - обидві ноги гравця розташовані на одному рівні і стоять паралельно один одному, злегка зігнуті в колінах. Тулуб трохи нахилене вперед, руки зігнуті в ліктях і трохи винесені перед тулубом. 

Нестійка стійка - гравець стоїть або на носках, або на повній ступні, обидві ноги гравця розташовані на одному рівні і стоять паралельно один одному, злегка зігнуті в колінах. Тулуб трохи нахилене вперед, руки зігнуті в ліктях і трохи винесені перед тулубом.

Прийнявши певну стійку, волейболіст може або стояти нерухомо на місці - статичні стійки, або підскакувати на обох ногах для того, щоб виконати певне рух під час гри - динамічні стійки.

Рух зі стартових стійок набагато швидше, ніж зі звичайного положення.

Рух з динамічних стійок здійснюється швидше, ніж з статичних.

Найоптимальнішою є основна стійка.

4.Передачі м’яча - двома руками зверху.

5.Прийом м’яча - двома руками зверху.

 Передачі – найважливіші прийоми техніки, за допомогою яких волейболіст забезпечує процес організації захисних і нападаючих дій. Передачі за технікою виконання і за своїм призначенням дуже різноманітні. Залежно від положення рук і їх рухів розрізняють верхні й нижні передачі.

6. Нижня пряма подача.

7.Рухлива гра «м’яч капітану».


05.12.2023 Урок № 40


1.ЗРВ. https://www.youtube.com/watch?v=trxH1tnYglQ&t=2s 

2.Повторити матеріал варіативного модулю " Баскетбол".

3.Пройти тестування з варіативного модулю"Баскетбол".https://onlinetestpad.com/ayb2aym6hbhgk 

30.11.2023 Урок № 39


1.ЗРВ. https://www.youtube.com/watch?v=trxH1tnYglQ&t=2s  ( повторення )

2.Прискорення.https://www.youtube.com/watch?v=ltJ2Qo4nouU ( повторення )

3.Ведення. ( повторення )

4.Серійні кидки ( повторення ).

5.Оволодіння м’ячем та протидії.

6.Навчальна гра.

7.Тактичні індивідуальні та командні діїї.

8.Д/З Впр. для координації.https://www.youtube.com/watch?v=sSP1vp8dEr0&t=3s 



3.Ведення ( повторення ).


Ведення здійснюється послідовними м'якими поштовхами м'яча однією рукою (або по черзі правої і лівої) вниз-вперед, трохи убік від ступень.

Основні руху виконують ліктьовий та променевозап’ясний  суглоби. Ноги необхідно згинати, щоб зберігати стан рівноваги і швидко змінювати напрямку руху. Тулуб злегка подають вперед; плече і рука, вільна від м'яча, повинні не допускати суперника до м'яча (але не відштовхувати його!).

Для ведення характерна синхронність чергування кроків і рухів руки, контактуючи ї з м'ячем. Гравець, просуваючись таким чином, повинен у той же час стежити за розташуванням партнерів, суперників та орієнтуватися на щит. Доцільно перемикати зоровий контроль з м'яча на поле і назад.

Баскетболіст при веденні зобов'язаний однаково добре володіти правою і лівою рукою.

4.Серійні кидки ( повторення ).


Серійні кидки - Кидок - дія гравця, спрямована на попадання м'ячем у кошик суперника. Виконувати кидки можна однією і двома руками. Техніка кидків дуже схожа на техніку передач, відмінність же визначається траєкторією польоту м'яча.

Кожна команда спрямовує свої зусилля для того, щоб закинути м'яч у корзину. Від влучності кидків залежить результат гри.  

5.Оволодіння м’ячем та протидії. 6.Навчальна гра.


29.11.2023 Урок № 38

1.ЗРВ.https://youtu.be/s_P8v163eW8  

2.Серійні кидки.

3.Нахил уперед з положення сидячі.

4.Навчальна гра.

5.Тактичні індивідуальні та командні дії.

6.Д/З Комплекс ранкової гімнастики https://www.youtube.com/watch?v=GyxBNiNMDv0&t=18s 



2.Серійні кидки.


3.Нахил уперед з положення сидячі.

4.Навчальна гра.

У баскетбол грають дві команди з п'яти гравців на полі (інші знаходяться в запасі - не більше 7 чоловік від команди, а мінятися можна у будь-який час). Головна мета гри - закинути баскетбольний м'яч в кошик команди-суперника і завадити це зробити іншій команді.

Зазвичай увесь матч складається з чотирьох частин по 10 хвилин кожна, але оскільки урок фізкультури - всього 40 хвилин, зазвичай дається менший час для гри. Але за усіма правилами перерва між кожною частиною - 2 хвилини, а після другої частини - 15 хвилин, і в цій перерві команди зобов'язані мінятися кошиками.

Традиційно гра розпочинається із спірного кидка, де капітани команд відбивають м'яч, підкинутий суддею, у бік своїх гравців і кошику супротивника, щоб узяти початок гри у свої руки.

Важлива техніка пересування з м'ячем по полю: обов'язково треба бігти з м'ячем, ударяючи ним в підлогу, а спеціально бити по ньому ногою або кулаком - це порушення. 

Правила гри свідчать, що команда-переможець - та, що з витіканням часу гри набрала найбільшу кількість очок. Якщо у кінці гри у команд набралася однакова кількість балів, даються додаткові 5 хвилин - "овертайм", якщо за ці п'ять хвилин ситуація не змінилася, проводиться наступний додатковий час і так, поки переможець матчу не виявиться.

У баскетболі нерідкі порушення, за які суддя (викладач фізкультури) може оштрафувати цілу команду і фоли конкретного учасника. 

Якщо зовсім коротко, найчастіші порушення правил у школярів - це:
- "аут" - коли м'яч потрапляє за обмежувальну лінію баскетбольного майданчика;
- "пробіжка" і "пронос м'яча" - один з гравців, який веде м'яч, робить 3 кроки підряд, не ударяючи при цьому м'яч рукою об підлогу, або зовсім біжить з м'ячем в руках;
- "порушення 3-х секунд" - гравець знаходиться більше трьох секунд під кошиком супротивника, при цьому не володіючи м'ячем;
- "порушення 5-ти секунд" - гравець з м'ячем не передає м'яч іншому гравцеві або не кидає в кошик супротивника більше п'яти секунд;
- "порушення 8-ми секунд" - команда впродовж восьми секунд не виводить м'яч в зону супротивника;
- "порушення 24-х секунд" - команда володіє м'ячем, але не закидає його в зону кільця супротивника впродовж двадцяти чотирьох секунд.
- "повернення м'яча" - команда при нападі, яка знаходиться в зоні супротивника, повертає його назад у свою тилову зону, - це порушення.



5.Тактичні індивідуальні та командні дії.


У процесі вивчення основних прийомів техніки гри і їх сполучень засвоюються індивідуальні тактичні дії. Під час вивчення прийомів техніки створюються умови, в яких гравець повинен обрати момент для початку дії і визначити напрямок передачі або ведення м'яча в залежності від розміщення партнера, суперника.

Для вивчення індивідуальних тактичних дій використовують вправи з пасивними і активними протидіями захисників. Навички індивідуальних тактичних дій формуються в такій послідовності: вихід на вільне місце і звільнення від опіки суперника; вибір способу дії і моменту для застосування переміщень, передач, ведення, кидків і фінтів із урахуванням ігрових ситуацій; своєчасне застосування ігрових дій із урахуванням тактичного задуму.
Вправи, які використовують для навчання індивідуальної тактики з м'ячем, дуже різноманітні. Варіанти ігрових дій змінюються із урахуванням послідовності прийомів і способів їх виконання. Так, індивідуальні дії, які складаються з ловлення, ведення і кидка, можна виконувати в різних варіантах: 

а) ловля під час бігу, 

ведення, кидок м'яча однією та двома руками, однією рукою в стрибку тощо; 

б) ловля на місці, ведення із зміною напрямку, кидок однією рукою;  

в) ловля в русі, ведення м'яча із зміною напрямку і висоти відскоку м'яча, кидок м'яча однією рукою від плеча, обома руками зверху, однією рукою в стрибку тощо.

28.11.2023 Урок № 37


1.ЗРВ.

2.Ведення.

3.Серійні кидки.

4.Оволодіння м’ячем та протидії.

5.Навчальна гра.

6.Комплекс ранкової гімнастики https://www.youtube.com/watch?v=wHxuIMUK9d4&t=7s 



1.ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=Vr44KBAt7M8 



2.Ведення.


Для пересування по майданчику баскетболіст використовує ходьбу, біг, стрибки, зупинки, повороти. Пересування - основа техніки баскетболу. За допомогою цих прийомів гравець може правильно вибрати місце, відірватися від опекающего його супротивника і вийти в потрібному напрямку для подальшої атаки, досягти найбільш зручних, добре збалансованих вихідних положень для виконання інших прийомів. 


Ходьба. Ходьба використовується головним чином для зміни позиції в період коротких пауз або зниження інтенсивності ігрових дій, а також для зміни темпу руху у поєднанні з бігом. 

Біг. Біг займає в грі велика місце і є головним засобом пересування. Гравець повинен уміти в межах майданчика виконувати прискорення з різноманітних стартових положень, в будь-якому напрямку, особою або спиною вперед, швидко змінювати напрямок і швидкість бігу. 


Стрибки. Підраховано, що кваліфікований баскетболіст в середньому за гру виконує до 130-140 стрибків з різних положень і з різними завданнями. Застосовуються два способи виконання стрибка: поштовхом двома ногами і поштовхом однією ногою. Стрибок поштовхом двома ногами виконується частіше з місця з положення основної стійки. Гравець швидко присідає, злегка відводить руки назад і піднімає голову. Стрибок поштовхом двома ногами з розбігу застосовується зазвичай при виконанні кидків в кошик і при боротьбі за відскок. Стрибок поштовхом однією ногою виконується з короткого розбігу. Відштовхування проводиться таким чином, щоб максимально використовувати інерційні сили розбігу. При виконанні ряду технічних прийомів з м'ячем у безопорному положенні дуже важливим вважається вміння гравця вистрибувати на достатню висоту без активної участі рук, швидко і своєчасно. 


Зупинки. Відповідно до ігрової ситуації баскетболіст використовує різкі, раптові зупинки, які в поєднанні з ривками і змінами напрямки бігу дають можливість на деякий час звільнитися від опіки супротивника і вийти на вільне місце для подальших атакуючих дій. Зупинка здійснюється двома способами: стрибком і двома кроками. При першому способі гравець робить невисокий ковзний стрибок по ходу руху, причому, відштовхнувшись однією ногою, він подає тулуб назад і приземляється або на обидві ноги одночасно, або спочатку на поштовху ногу з наступним присіданням. При другому способі зупинки використовується так званий двухшажний ритм (двухкроковій техніка). Тут гравець передостанній короткий крок робить з подседом і зі зміщенням від центру тяжіння в напрямку зворотному руху. Потім слід останній подовжений крок, гравець виставляє ногу вперед зі стопорящий опорою на п'яту і подальшим перекатом на всю ступню. 


Повороти. Нападаючий використовує повороти для відходу від захисника, укриття меча від вибивання. Є два способи поворотів - вперед і назад. Поворотом у перед називаються такі повороти, коли переступання виконуються в той бік, куди баскетболіст звернений обличчям, а поворотами тому - ті, які виконуються переступанням в бік, куди баскетболіст звернений спиною. При повороті на місці гравець переносить основний центр ваги тіла на одну ногу, яка є як би віссю обертання. Виконуючи поворот в русі, гравець зближується з противником і ставить стопу опорної ноги розгорнуто в напрямку передбачуваного повороту. 


Ведення Ведення м'яча - прийом, що дає можливість гравцю рухатися з м'ячем по майданчику з великим діапазоном швидкостей і в будь-якому напрямі. Ведення дозволяє піти від щільно опікаючого захисника, вийти з м'ячем з-під щита після успішної боротьбі за відскок і організувати стрімку контратаку. За допомогою ведення можна поставити заслін партнерові або, нарешті, відвернути на якийсь час суперника, опікаючого партнера, щоб потім передати йому м'яч для атаки. У всіх інших випадках зловживати веденням не потрібно, щоб не знижувати швидкість контратак і не порушувати ритму гри. Ведення здійснюється послідовними м'якими поштовхами м'яча однією рукою (або по черзі правою і лівою) вниз-вперед, дещо вбік від ступнів. Основні рухи виконують ліктьовий і променевозап’ястний суглоби. Ноги необхідно згинати, щоб зберігати положення рівноваги і швидко змінювати напрями руху. Тулуб злегка подають вперед; плече і рука, вільна від м'яча, повинні не допускати суперника до м'яча (але не відштовхувати його!)

3.Серійні кидки.

4.Оволодіння м’ячем та протидії.

Вибивання м’яча. Вибивання м’яча з рук противника є початком активного способу боротьби захисника за оволодіння м’ячем. Вибивання здійснюється в момент єдиноборства захисника і нападаючого, коли нападаючий утримує м’яч на рівні голови, тулуба і ніг. Захисник  вибирає спосіб вибивання залежно від положення нападаючого, від того, як і з яким зусиллям нападаючий тримає м’яч. В умовах, коли захисник знаходиться віч-на-віч із нападаючим,  техніка вибивання м’яча зводиться до такого: захисник миттєво  випрямляє руку в напрямку до м’яча; кисть із розкритими пальцями накладається на вільну поверхню м’яча; різким коротким ударом кисті захисник вибиває м’яч уперед, наверх або донизу залежно від того, як високо і з яким зусиллям тримає м’яч нападаючий. 

Більш складне вибивання (відбір) м’яча у гравця під час ведення. Захисник, рухаючись з однаковою швидкістю з нападаючим, вибирає момент, коли м’яч відскакує від підлоги, і найближчою до суперника рукою вибиває м’яч. Вибивання м’яча збоку здійснюється в тому випадку, якщо нападаючий тулубом прикриває ведення. Захисник повертається боком і біжить поруч із нападаючим. При цьому захисник повинен трохи обігнати свого підопічного й перетнути його шлях. 

5.Навчальна гра.


У баскетбол грають дві команди з п'яти гравців на полі (інші знаходяться в запасі - не більше 7 чоловік від команди, а мінятися можна у будь-який час). Головна мета гри - закинути баскетбольний м'яч в кошик команди-суперника і завадити це зробити іншій команді.

Зазвичай увесь матч складається з чотирьох частин по 10 хвилин кожна, але оскільки урок фізкультури - всього 40 хвилин, зазвичай дається менший час для гри. Але за усіма правилами перерва між кожною частиною - 2 хвилини, а після другої частини - 15 хвилин, і в цій перерві команди зобов'язані мінятися кошиками.

Традиційно гра розпочинається із спірного кидка, де капітани команд відбивають м'яч, підкинутий суддею, у бік своїх гравців і кошику супротивника, щоб узяти початок гри у свої руки.

Важлива техніка пересування з м'ячем по полю: обов'язково треба бігти з м'ячем, ударяючи ним в підлогу, а спеціально бити по ньому ногою або кулаком - це порушення. 

Правила гри свідчать, що команда-переможець - та, що з витіканням часу гри набрала найбільшу кількість очок. Якщо у кінці гри у команд набралася однакова кількість балів, даються додаткові 5 хвилин - "овертайм", якщо за ці п'ять хвилин ситуація не змінилася, проводиться наступний додатковий час і так, поки переможець матчу не виявиться.

У баскетболі нерідкі порушення, за які суддя (викладач фізкультури) може оштрафувати цілу команду і фоли конкретного учасника. 

Якщо зовсім коротко, найчастіші порушення правил у школярів - це:
- "аут" - коли м'яч потрапляє за обмежувальну лінію баскетбольного майданчика;
- "пробіжка" і "пронос м'яча" - один з гравців, який веде м'яч, робить 3 кроки підряд, не ударяючи при цьому м'яч рукою об підлогу, або зовсім біжить з м'ячем в руках;
- "порушення 3-х секунд" - гравець знаходиться більше трьох секунд під кошиком супротивника, при цьому не володіючи м'ячем;
- "порушення 5-ти секунд" - гравець з м'ячем не передає м'яч іншому гравцеві або не кидає в кошик супротивника більше п'яти секунд;
- "порушення 8-ми секунд" - команда впродовж восьми секунд не виводить м'яч в зону супротивника;
- "порушення 24-х секунд" - команда володіє м'ячем, але не закидає його в зону кільця супротивника впродовж двадцяти чотирьох секунд.
- "повернення м'яча" - команда при нападі, яка знаходиться в зоні супротивника, повертає його назад у свою тилову зону, - це порушення.

23.11.2023 Урок № 36 ( повторення попереднього уроку + кидки мяча у кошик )

22.11.2023 Урок № 35

1.ЗРВ.

2.Ведення.

3.Кидки м’яча у кошик після ведення і подвійного кроку

4.Ведення м’яча, подвійний крок, кидок м’яча в корзину.

5.Навчальна гра.

6.Д/З Комплекс ранкової гімнастики.https://www.youtube.com/watch?v=wHxuIMUK9d4 

7. Кидки м`яча у кошик.



1.ЗРВ.

2.Ведення.

Ведення м'яча в баскетболі - прийом що дає можливість гравцеві рухатися з м'ячем по майданчику з великим діапазоном швидкостей і в будь-якому напрямку.

Ведення дозволяє піти від щільно опекающего захисника, вийти з м'ячем з-під щита після успішної боротьби за відскік і організувати стрімку контратаку. За допомогою ведення можна поставити заслін партнерові або, нарешті, відвернути на час суперника, опекающего партнера, щоб потім передати йому м'яч для атаки.

У всіх інших випадках зловживати веденням не слід, щоб не знижувати швидкість контратак і не порушувати ритму ігри. Ведення здійснюється послідовними м'якими поштовхами м'яча однією рукою (або по черзі правої і лівої) вниз-вперед, трохи убік від ступень.

Основні руху виконують ліктьовий та променевозап суглоби. Ноги необхідно згинати, щоб зберігати стан рівноваги і швидко змінювати напрямку руху. Тулуб злегка подають вперед; плече і рука, вільна від м'яча, повинні не допускати суперника до м'яча (але не відштовхувати його!).

Для ведення характерна синхронність чергування кроків і рухів руки, контратакуючої з м'ячем. Гравець, просуваючись таким чином, повинен у той же час стежити за розташуванням партнерів, суперників та орієнтуватися на щит. Доцільно периопереключать зоровий контроль з м'яча на поле і назад.

Баскетболіст при веденні зобов'язаний однаково добре володіти правою і лівою рукою.

Обведення зі зміною швидкості. До несподіваних змін швидкості ведення м'яча вдаються для того, щоб відірватися від захисника. Швидкість ведення залежить насамперед від висоти відскоку м'яча від майданчика і кута, під яким він прямує до майданчику. Чим вище відскік і менше його кут (в раціональних межах), тим більше швидкість просування. При відскоку, низькому і близькому до вертикального, ведення сповільнюється і може взагалі виконуватися на місці.

Обведення зі зміною напрямку. Її використовують головним чином для обведення суперника і проходів для атаки кільця. Змінюють напрямок таким чином: кисть накладають на різні точки бічній поверхні м'яча і випрямляють руку в потрібному напрямку. Використовують також обведення зі зміною висоти відскоку і з поворотами і переказами м'яча.

Широко використовується також спосіб обведення суперника з перекладом м'яча з однієї руки на іншу, таємно, за спиною або під ногою.

3.Кидки м’яча у кошик після ведення і подвійного кроку

4.Ведення м’яча, подвійний крок, кидок м’яча в корзину.



Кидок дія гравця, яка спрямована на попадання м’ячем в кільце суперників (слід відрізняти кидок від передачі).


Кидки м’яча в кошик. Увесь процес підготовки в кидках повинен бути підпорядкований створенню найбільш сприятливих умов для розвитку навичок влучного кидка. Існують головні взаємопов’язані компоненти, від яких залежить влучність кидка:

5.Навчальна гра.

Техніка виконання. У початковому положенні тіло гравця розслаблене, коліна злегка зігнуті, правий лікоть дещо виведено уперед (якщо кидок виконують правою рукою), права ступня спрямована до кошика, а ліва — під кутом 40-45° до нього. 

М'яч утримують обома руками таким чином, щоб праве око, верхня точка м'яча, лікоть і кошик були в одній вертикальній площині.

 Права рука (яка виконує кидок), контактує з задньо-нижньою поверхнею м'яча, пальці зручно .розташовані на поверхні м'яча, долоня спрямована до кошика, м'яч утримують кінчиками пальців і лежить на передній частині долоні. Ліва рука розташована на передньо-нижній поверхні м'яча тильною поверхнею до кошика.

Типові помилки:

• відхилення м'яча від кошика вправо або вліво (причина — непрямолінійне випрямлення рук по відношенню до кошика).

• вивертання кисті у заключній фазі кидка;

• неодночасне натискання усіма пальцями на м'яч;

• намагання виконати заключні зусилля за рахунок поштовху долонею.

     Поради. Для досягнення влучності у штрафних кидках, їх необхідно виконувати великими серіями— 10-20 кидків поспіль і після попередніх навантажень. 


Кидок однією рукою зверху в русі використовують у таких ситуаціях:

• коли отримує передачу під час проходу до кошика;

• під час ведіння м'яча обігрує захисника і проходить до кошика.

 

Техніка виконання у русі з правого боку від кошика. Наближаючись до кошика справа, баскетболіст міцно утримує м'яч обома руками. Утримуючи тулуб між м'ячем і захисником, він робить крок лівою ногою і рух коліна правої ноги вперед-вгору і одночасно виносить м'яч обома руками якомога вище. Права рука позаду м'яча, кисть спрямована до кошика, м'яч підтримують лівою рукою, погляд спрямований на точку на щиті, що розміщена вище і справа від кошика. У найвищому положенні після вистрибування спортсмен відхиляє ліву руку, у той час коли права рука (кисть і пальці) посилає м'яч у точку прицілювання. Під час наближення до кошика збоку доцільно використовувати щит для кидка. Після супроводження м'яча гравець приземлюється на зігнуті в колінах ноги, щоб бути готовим для добивання м'яча або для відходу у захист.

 Наближаючись до кошика зліва, грають лівою рукою і усі рухи відповідно змінюють. 


      Кидок двома руками знизу використовують на близьких відстанях в русі проти захисника, що намагається заблокувати зверху. Для цього гравець, зробивши останній крок, вистрибує вперед-вгору і у момент досягнення найвищої точки вистрибування випускає м'яч з рук. В момент випуску м'яча активно «працюють» кисті, обертаючи м'яч на себе. 

21.11.2023 Урок № 34


1.ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=Vr44KBAt7M8 

2.Кидки м’яча у кошик

-однією рукою зверху у стрибку

-добивання м’яча

3.Протидії.

4.Навчальна гра.

5.Д/З Комплекс ранкової гімнастики.https://www.youtube.com/watch?v=Mk4l1qDDXFo&t=1s 


2.Кидки м’яча у кошик

-однією рукою зверху у стрибку

-добивання м’яча


Кидки м’яча в кошик. Підготовка до виконання кидка становить основний зміст гри команди в нападі, влучення в кошик – її головна мета. Для успішної участі в змаганні кожен баскетболіст повинен не тільки уміло застосовувати передачі, ловлення і ведення м'яча, але і точно атакувати кільце, виконуючи кидки з різних початкових положень із будь-яких дистанцій при протидії суперників. Зміна обстановки гри і прагнення використати кожен зручний момент для атаки визначають необхідність володіння різноманітним арсеналом способів виконання кидка з урахуванням індивідуальних особливостей гравця. Точність кидка в кошик визначається, передусім, раціональною технікою, стабільністю рухів і керованістю ними, правильним чергуванням напруження й розслаблення м'язів, силою і рухливістю кистей, їх завершальним зусиллям, а також оптимальною траєкторією польоту й обертанням м'яча. У кидках краще додавати м'ячу обертання навколо горизонтальної осі в бік, протилежний напряму польоту м'яча (зворотне обертання). Траєкторію польоту м'яча вибирають залежно від дистанції, зросту гравця, висоти його стрибка і активності протидії високорослого захисника. При кидках із середніх (3–6,5 м від кільця) і далеких (понад 6,5 м від кільця) дистанцій краще за все вибирати оптимальну траєкторію польоту м'яча – параболу, при якій вища точка над рівнем кільця приблизно 1,4–2 м. При більш «навісній» траєкторії подовжується шлях м'яча, що знижує точність кидка. 


Кидок однією рукою зверху використовують частіше за інші способи для атаки кошика в русі з близьких дистанцій і безпосередньо з-під щита.



Добивання м’яча – це не просто випадковий вдалий поштовх м’яча. Стоячи обличчям до кошика на зігнутих ногах і з піднятими угору на рівні плечей руками, гравець розраховує свій стрибок так, щоб торкнутися м’яча кінчиками пальців у той момент, коли досягне найвищої точки стрибка. Широко розставленими пальцями рук гравець спочатку контролює м’яч, а потім підштовхує його до кошика. 



3.Протидії.


Вибивання м’яча з рук противника є початком активного способу боротьби захисника за оволодіння м’ячем. Вибивання здійснюється в момент єдиноборства захисника і нападаючого, коли нападаючий утримує м’яч на рівні голови, тулуба і ніг. Захисник вибирає спосіб вибивання залежно від положення нападаючого, від того, як і з яким зусиллям нападаючий тримає м’яч. В умовах, коли захисник знаходиться віч-на-віч із нападаючим, техніка вибивання м’яча зводиться до такого: захисник миттєво випрямляє руку в напрямку до м’яча; кисть із розкритими пальцями накладається на вільну поверхню м’яча; різким коротким ударом кисті захисник вибиває м’яч уперед, наверх або донизу залежно від того, як високо і з яким зусиллям тримає м’яч нападаючий. Якщо м’яч утримується над головою, його легше всього вибити вгору. Коли нападаючий контролює м’яч на рівні тулуба, захисник вибиває м’яч вгору, вниз або вперед. Якщо м’яч опущений до ніг, його вибивають донизу. Коли нападаючий притягає м’яч до себе, його вибивають уперед.


Більш складне вибивання (відбір) м’яча у гравця під час ведення. Захисник, рухаючись з однаковою швидкістю з нападаючим, вибирає момент, коли м’яч відскакує від підлоги, і найближчою до суперника рукою вибиває м’яч. Вибивання м’яча збоку здійснюється в тому випадку, якщо нападаючий тулубом прикриває ведення. Захисник повертається боком і біжить поруч із нападаючим. При цьому захисник повинен трохи обігнати свого підопічного й перетнути його шлях. 

4.Навчальна гра.

16.11.2023 Урок № 33


1.ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=RZnHlFlUY4U 

2.Прискорення.

3.Кидки м’яча у кошик

-однією рукою знизу

-однією рукою «гаком»

4.Відволькальні дії.

5.Навчальна гра.

Комплекс ранкової гімнастики.https://www.youtube.com/watch?v=203qt361QDo 


3.Кидки м’яча у кошик

-однією рукою знизу

-однією рукою «гаком»


Кидки м’яча в кошик. Підготовка до виконання кидка становить основний зміст гри команди в нападі, влучення в кошик – її головна мета. Для успішної участі в змаганні кожен баскетболіст повинен не тільки уміло застосовувати передачі, ловлення і ведення м'яча, але і точно атакувати кільце, виконуючи кидки з різних початкових положень із будь-яких дистанцій при протидії суперників. Зміна обстановки гри і прагнення використати кожен зручний момент для атаки визначають необхідність володіння різноманітним арсеналом способів виконання кидка з урахуванням індивідуальних особливостей гравця. Точність кидка в кошик визначається, передусім, раціональною технікою, стабільністю рухів і керованістю ними, правильним чергуванням напруження й розслаблення м'язів, силою і рухливістю кистей, їх завершальним зусиллям, а також оптимальною траєкторією польоту й обертанням м'яча. У кидках краще додавати м'ячу обертання навколо горизонтальної осі в бік, протилежний напряму польоту м'яча (зворотне обертання). Траєкторію польоту м'яча вибирають залежно від дистанції, зросту гравця, висоти його стрибка і активності протидії високорослого захисника. При кидках із середніх (3–6,5 м від кільця) і далеких (понад 6,5 м від кільця) дистанцій краще за все вибирати оптимальну траєкторію польоту м'яча – параболу, при якій вища точка над рівнем кільця приблизно 1,4–2 м. При більш «навісній» траєкторії подовжується шлях м'яча, що знижує точність кидка. У сучасному баскетболі існує багато способів кидків м’яча. 


Кидок однією рукою знизу застосовують на близьких відстанях у русі проти захисника, що намагається заблокувати зверху. Крім того, деякі центрові гравці з успіхом використовують цей кидок у поєднанні з поворотом і фінтами в боротьбі поблизу щита суперника.

Кидок однією рукою «гаком» часто використовують центрові гравці для атаки кільця з близьких і середніх дистанцій при активній протидії високорослого захисника.


Підготовча фаза: гравець робить крок лівою ногою убік від суперника, повертається лівим боком до щита, злегка згинаючи ліву ногу. М'яч, що лежить на зігнутій правій руці, підтримують зверху лівою рукою; голову повертають до кошика. 

Основна фаза: відштовхуючись лівою ногою, гравець вистрибує вгору, одночасно праву руку з м'ячем відводить від тулуба і дугоподібним рухом піднімає вгору. Лівою рукою, зігнутою в ліктьовому суглобі під прямим кутом, 42 наче відгороджують м'яч від захисника. Коліно правої ноги підтягують угору. М'яч випускають у найвищій точці, коли рука наближається до голови. Потім його спрямовують у кошик. 

Заключна фаза: після виконання кидка гравець руки опускає розслаблено вниз, приймає вихідне положення для подальшого ривка до щита, щоб боротися за відскок у випадку промаху. 



4.Відволькальні дії.


Фінти. Крім точного кидка в баскетболі є ще ряд головних навичок для ефективної гри. Одними з них є фінти. Без них немислимо обхитрити конкурента і підійти до кільця. 

Фінти - це не легко обманні рухи, це своєчасні стратегічні рішення, які вимагають миттєвої реакції і бездоганної роботи ніг.



5.Навчальна гра.

15.11.2023 Урок № 32


1.ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=RZnHlFlUY4U

2.Кидки м’яча у кошик після ведення і подвійного кроку.

-однією рукою від плеча

-однією рукою зверху.

3.Відволькальні дії.

4.Навчальна гра.

5.Д\З Впр. на гнучкість.https://www.youtube.com/watch?v=S6DPiUVkn30&t=4s


2. Кидки м’яча у кошик після ведення і подвійного кроку.

-однією рукою від плеча

-однією рукою зверху.



Кидок однією рукою від плеча стоячи на місці. У вихідному положенні ноги розташовуються на ширині плечей. Нога, однойменна кидаючої руці, висунута вперед на 10-15 сантиметрів, носок і коліно її розгорнуті точно в напрямку кошика, вага тіла рівномірно розподілена на обидві ноги, м'яч розташовується на рівні грудей. Одночасно ноги злегка згинаються, центр ваги зміщується на передні частини стоп, м'яч найкоротшим шляхом виноситься над правим плечем, ліва рука підтримує м'яч збоку.

М'яч повинен повністю лягти на всі фаланги пальців. Лікоть кидаючої руки спрямований уперед, кисть з м'ячем максимально згинається назад. Лінія плеча приблизно паралельна підлозі. Одночасно з розгинанням ноги «кидає» руки (правої) інша відводиться в сторону. М'яч переміщається вперед-вгору під кутом 65-70 градусів. Відрив м'яча від пальців відбувається, коли плече, передпліччя і кисть утворюють майже пряму лінію. Після відриву м'яча від пальців кисть згинається до відмови (захльостування кисті). Потім рука розслаблено опускається вниз, після чого гравець приймає вихідне положення.

Типові помилки:


Кидок однією рукою зверху. Техніка виконання. У початковому положенні тіло гравця розслаблене, коліна злегка зігнуті, правий лікоть дещо виведено уперед (якщо кидок виконують правою рукою), права ступня спрямована до кошика, а ліва — під кутом 40-45° до нього. 

М'яч утримують обома руками таким чином, щоб праве око, верхня точка м'яча, лікоть і кошик були в одній вертикальній площині.

  Права рука (яка виконує кидок), контактує з задньо-нижньою поверхнею м'яча, пальці зручно .розташовані на поверхні м'яча, долоня спрямована до кошика, м'яч утримують кінчиками пальців і лежить на передній частині долоні. Ліва рука розташована на передньо-нижній поверхні м'яча тильною поверхнею до кошика.

Типові помилки:




3.Відволькальні дії.


Захисник завжди намагається перешкодити діям нападника. Ти повинен уміти перехитрувати захисника. Зосереджуючи його увагу на відволікальних діях, виконай рухові дії, про які він не здогадується.

Фінт на ведення м'яча

І частина. Якщо хочеш обійти захисника зліва (коли ведеш м'яч правою рукою), зроби рух тулубом або короткий крок лівЬю ногою у протилежний бік, тобто праворуч від захисника, начебто бажаючи обійти його з цього боку.

II частина. Як тільки захисник перегородить тобі шлях, швидко зроби тією ж ногою крок у той бік, куди насправді бажаєш вести м'яч та проривайся, ведучи м'яч правою рукою (обов'язково правою!).

Якщо ведеш м'яч лівою рукою, зроби ті ж самі рухи, але в інший бік.

Фінт на кидок м'яча

І частина. Стань з м'ячем недалеко від кошика та зроби такий рух, ніби кидаєш у нього м'яч. Захисник зробить до тебе крок, щоб перешкодити тобі зробити цей кидок.

II частина. Як тільки захисник зробить цей крок та витягне одну руку або вистрибне, швидко "пірнай" з боку його витягнутої руки. 


4.Навчальна гра.

14.11.2023 Урок № 31


1.Позаймайся https://www.youtube.com/watch?v=6USsaZux7tA 

3.Кидки м’яча у кошик після ведення і подвійного кроку.

-двома рука знизу

-двома руками зверху.

4.Протидії

-виривання м’яча.

-вибивання м’яча.

5.Навчальна гра.

6.Впр.атлетичної гімнастики.

7.Впр. на гнучкість. https://www.youtube.com/watch?v=5fmAyqHa6Pc 


3.Кидки м’яча у кошик після ведення і подвійного кроку.

-двома рука знизу

-двома руками зверху

У загальній структурі конкретного способу кидка в кошик виокремлюють три фази: підготовчу, основну й завершальну. Якщо в підготовчі рухи гравець може внести деякі зміни залежно від зовнішніх чинників без помітної шкоди для точності прийому, то основні рухи повинні відрізнятися стабільністю й раціональною варіаційністю в межах рішення конкретних завдань, обумовлених налаштуванням на кидок. 


Кидок двома руками знизу виконують переважно при стрімких проходах до щита і атаках кошика в затяжному стрибку захисника, що під руками накриває м'яч 

Кидок двома руками зверху униз дедалі частіше починають використовувати гравці високого зросту з відмінною стрибучістю. Перешкодити цьому способові кидка суперник майже не в змозі, оскільки м'яч летить лише по спадній, дуже короткій траєкторії з великою швидкістю 

4.Протидії

-виривання м’яча.

-вибивання м’яча.


Виривання м'яча. Якщо захисникові вдалося захопити м'яч, то насамперед слід спробувати вирвати його з рук суперника. Для цього потрібно захопити м'яч якомога глибше двома руками, а потім різким обертальним рухом угору або униз вирвати в суперника, зробивши одночасно поворот тулубом. М'яч треба повертати навколо горизонтальної осі, що полегшує подолання опору суперника. 


Вибивання м’яча – один з прийомів, що найчастіше використовують при грі в захисті, що дозволяє заволодіти м'ячем. Вибивання м'яча в грі виконують з рук суперника або при веденні м'яча.


Вибивання м’яча з рук суперника. Захисник зближується з нападником, активно перешкоджаючи його діям з м'ячем. Для цього він виконує неглибокі випади з витягнутою до м'яча рукою, відступаючи потім у вихідну позицію. У зручний момент вибивання м'яча здійснюється різким (зверху або знизу) коротким рухом кисті з щільно притиснутими пальцями 

5.Навчальна гра.

6.Впр.атлетичної гімнастики.

09.11.2023 Урок № 30



1.Позаймайся https://www.youtube.com/watch?v=6USsaZux7tA 

2.Ведення м’яча.

3.Кидки м’яча у кошик після ведення і подвійного кроку.

-двома рука зверху

-двома руками від грудей

4.Навчальна гра.

5.Впр.атлетичної гімнастики.

6.Д/З Впр. на гнучкість. https://youtu.be/wK5KaVCz7ZA 



2.Ведення м’яча.

едення м'яча — прийом гри в баскетбол, що дає можливість гравцеві переміщатись із м'ячем у будь-якому напрямку та з великим діапазоном швидкостей.

Ведення м'яча невід'ємна частина нападу:

разом із кидком, передачами— це один із способів переміщення м'яча і єдиний спосіб пересування гравця з м'ячем;

індивідуальне обігравання суперника з метою проходу під щит для кидка у кошик або для передачі партнеру, який зайняв найсприятливішу позицію для атаки;

налагодження взаємодій з партнерами.

Способи ведення м'яча: високе; середнє, низьке; переведення м'яча з руки на руку, обведення, зміна напрямку руху.

     Високе (швидке) ведення м 'яча застосовують в тих випадках, коли важлива швидкість. Гравець при високому веденні майже повністю випрямлений, ноги злегка зігнуті в колінах для кращої рівноваги. Рука, яка веде м'яч — випрямлена. Висота відскоку коливається від рівня поясу до плечей, залежно від індивідуальних особливостей гравця.

  Низьке ведення з прикриванням м 'яча застосовують тоді, коли необхідно закрити м'яч від захисника. Виконують приблизно на рівні колін. Вільну руку використовують для рівноваги і накривання м'яча; голова піднята; лікоть руки, що веде м'яч, тримають біля тулуба.

Найважливими компонентами ведення м'яча є:

• правильна стійка: положення ніг, тазу, колін, голови, рук, розподіл маси тіла;

• контроль м'яча, пальців, кисті, ліктя, висоти відскоку, ритм;

• поле зору (огляд): бачити все, що розміщено попереду від лінії плечей до кордонів майданчика (партнерів, суперників, суддів, розмітку майданчика, кошик тощо).

Послідовність навчання веденню м'яча:

• ведення м'яча (дриблінг) на місці (правою і лівою рукою);

• ведення м'яча в русі;

• ведення м'яча під час бігу;

• ведення м'яча зі зміною напрямку зігзагоподібно;

• ведення м'яча після передачі партнера;

• ведення м'яча після зупинки і поворотів;

• ведення м'яча після ловлі під час бігу;

• ведення м'яча після відволікаючих дій;

• ведення м'яча у сполученні з кидком і передачами;

• ведення м'яча зі зміною ритму з зупинками, прискореннями, ривками тощо.

      Оволодіння навичкою ведення м'яча без зорового контролю і розвитком здібності стежити за тим, що відбувається на майданчику під час ведення здійснюють за допомогою спеціальних завдань, підготовчих вправ і особливо вправ на техніку.



3.Кидки м’яча у кошик після ведення і подвійного кроку.

-двома рука зверху

-двома руками від грудей


Кидки м’яча в кошик. Підготовка до виконання кидка становить основний зміст гри команди в нападі, влучення в кошик – її головна мета. Для успішної участі в змаганні кожен баскетболіст повинен не тільки уміло застосовувати передачі, ловлення і ведення м'яча, але і точно атакувати кільце, виконуючи кидки з різних початкових положень із будь-яких дистанцій при протидії суперників. Зміна обстановки гри і прагнення використати кожен зручний момент для атаки визначають необхідність володіння різноманітним арсеналом способів виконання кидка з урахуванням індивідуальних особливостей гравця. Точність кидка в кошик визначається, передусім, раціональною технікою, стабільністю рухів і керованістю ними, правильним чергуванням напруження й розслаблення м'язів, силою і рухливістю кистей, їх завершальним зусиллям, а також оптимальною траєкторією польоту й обертанням м'яча.


Кидок двома руками зверху доцільно виконувати з середніх дистанцій при щільній опіці суперника 


Кидок двома руками від грудей переважно використовують для атаки 39 кошика з дальніх дистанцій, якщо немає активної протидії захисника. Цей спосіб кидка засвоюють найшвидше, оскільки його структура близька до структури передачі м'яча таким самим способом.

4.Навчальна гра.

У баскетбол грають дві команди з п'яти гравців на полі (інші знаходяться в запасі - не більше 7 чоловік від команди, а мінятися можна у будь-який час). Головна мета гри - закинути баскетбольний м'яч в кошик команди-суперника і завадити це зробити іншій команді.

Зазвичай увесь матч складається з чотирьох частин по 10 хвилин кожна, але оскільки урок фізкультури - всього 40 хвилин, зазвичай дається менший час для гри. Але за усіма правилами перерва між кожною частиною - 2 хвилини, а після другої частини - 15 хвилин, і в цій перерві команди зобов'язані мінятися кошиками.

Традиційно гра розпочинається із спірного кидка, де капітани команд відбивають м'яч, підкинутий суддею, у бік своїх гравців і кошику супротивника, щоб узяти початок гри у свої руки.

Важлива техніка пересування з м'ячем по полю: обов'язково треба бігти з м'ячем, ударяючи ним в підлогу, а спеціально бити по ньому ногою або кулаком - це порушення. 

Правила гри свідчать, що команда-переможець - та, що з витіканням часу гри набрала найбільшу кількість очок. Якщо у кінці гри у команд набралася однакова кількість балів, даються додаткові 5 хвилин - "овертайм", якщо за ці п'ять хвилин ситуація не змінилася, проводиться наступний додатковий час і так, поки переможець матчу не виявиться.

У баскетболі нерідкі порушення, за які суддя (викладач фізкультури) може оштрафувати цілу команду і фоли конкретного учасника. 

Якщо зовсім коротко, найчастіші порушення правил у школярів - це:
- "аут" - коли м'яч потрапляє за обмежувальну лінію баскетбольного майданчика;
- "пробіжка" і "пронос м'яча" - один з гравців, який веде м'яч, робить 3 кроки підряд, не ударяючи при цьому м'яч рукою об підлогу, або зовсім біжить з м'ячем в руках;
- "порушення 3-х секунд" - гравець знаходиться більше трьох секунд під кошиком супротивника, при цьому не володіючи м'ячем;
- "порушення 5-ти секунд" - гравець з м'ячем не передає м'яч іншому гравцеві або не кидає в кошик супротивника більше п'яти секунд;
- "порушення 8-ми секунд" - команда впродовж восьми секунд не виводить м'яч в зону супротивника;
- "порушення 24-х секунд" - команда володіє м'ячем, але не закидає його в зону кільця супротивника впродовж двадцяти чотирьох секунд.
- "повернення м'яча" - команда при нападі, яка знаходиться в зоні супротивника, повертає його назад у свою тилову зону, - це порушення.

5.Впр.атлетичної гімнастики.

08.11.2023 Урок № 29


1.Позаймайся https://www.youtube.com/watch?v=6USsaZux7tA 

2.Бігові та стрибкові впр.

3.Ведення м’яча.

4.Передачі м’яча – однією рукою знизу в умовах протидії захисників.

5.Ловіння м’яча.

6.Навчальна гра

7.Впр.атлетичної гімнастики. https://studio.youtube.com/video/ygmo8rUHPE4/edit   

8.Д/З Впр. для розвитку спритності.https://www.youtube.com/watch?v=-xzPMPpP-Kk 



2.Бігові та стрибкові впр.

Спеціальні бігові вправи (СБВ) виконують, аби зміцнити м'язи і зв'язки, поліпшити техніку бігу (практично всі вони спрямовані на те правильну постановку стопи, підйом стегна, захльост тощо, розвиток внутрішньом'язової координації (швидкості, силової стабілізації ніг). 

3.Ведення м’яча.

Ведення починається, коли гравець, що встановив контроль над «живим» м’ячем на ігровому майданчику, кидає, відбиває, котить або вдаряє його в підлогу і торкається м’яча знову, перш ніж м’яч торкнеться іншого гравця. Ведення закінчується, коли гравець торкається м’яча двома руками одночасно або допускає затримку м’яча в одній або двох руках. Гравець не повинен вести м’яч ще раз після того, як його перше ведення закінчилося, якщо тільки між першим і другим веденням гравець не втратив контролю над «живим» м’ячем на ігровому майданчику. 

4.Передачі м’яча – однією рукою знизу в умовах протидії захисників.

5.Ловіння м’яча.


Підготовча фаза: м’яч в опущених і злегка зігнутих руках, пальці вільно розставлені на м’ячі. М’яч відводять до стегна ноги (неопорної) і трішки піднімають. 

Основна фаза: маховим рухом рук уперед і одночасним їх випрямленням м’яч спрямовують у потрібному напрямі. Коли руками досягають рівня пояса, кистьми активним рухом виштовхують м'яч і додають йому зворотнього обертання. Висоту польоту м'яча визначають за розкриваючим рухом кисті. Передачу найчастіше виконують з кроком вперед 

Заключна фаза: після передачі гравець розслаблено опускає руки, випрямляється, а потім займає положення на злегка зігнутих ногах (така завершальна фаза типова і для решти способів передачі).

Техніка володіння м’ячем містить такі прийоми: ловлення, передачі, ведення і кидки м’яча в кошик. Ловлення м’яча – прийом, за допомогою якого гравець може впевнено заволодіти м’ячем і вжити з ним подальші атакувальні дії. Ловлення м’яча є і вихідним положенням для наступних передач, ведення або кидків. Тому структура рухів повинна забезпечувати чітке і зручне виконання наступних прийомів. Вибір певного способу ловлення м’яча і його різновиди залежать від положення гравця щодо м’яча, що летить, динаміки переміщення гравця, висоти і швидкості польоту м’яча. 

Є два види ловлення м’яча: ловлення м’яча двома руками і ловлення м’яча однією рукою. 

07.11.2023 Урок № 28


1.Виконати комплекс ЗРВ.та відправити на оцінювання на адресу зворотнього зв`язку alinaxomka123@gmail.com  

2.Бігові та стрибкові впр.

3.Ведення м’яча.

4.Розвиток координації.

5.Передачі м’яча– двома руками знизу.

6.Передачі м’яча – однією рукою «гаком» в умовах протидії захисників.

7.Ловіння м’яча.

8. Д/З Впр. для розвитку спритності.https://www.youtube.com/watch?v=-xzPMPpP-Kk 



2.Бігові та стрибкові впр.


3.Ведення м’яча.

Ведення м'яча — прийом гри в баскетбол, що дає можливість гравцеві переміщатись із м'ячем у будь-якому напрямку та з великим діапазоном швидкостей.

Ведення м'яча невід'ємна частина нападу:

разом із кидком, передачами— це один із способів переміщення м'яча і єдиний спосіб пересування гравця з м'ячем;

індивідуальне обігравання суперника з метою проходу під щит для кидка у кошик або для передачі партнеру, який зайняв найсприятливішу позицію для атаки;

налагодження взаємодій з партнерами.

Способи ведення м'яча: високе; середнє, низьке; переведення м'яча з руки на руку, обведення, зміна напрямку руху.

     Високе (швидке) ведення м 'яча застосовують в тих випадках, коли важлива швидкість. Гравець при високому веденні майже повністю випрямлений, ноги злегка зігнуті в колінах для кращої рівноваги. Рука, яка веде м'яч — випрямлена. Висота відскоку коливається від рівня поясу до плечей, залежно від індивідуальних особливостей гравця.

  Низьке ведення з прикриванням м 'яча застосовують тоді, коли необхідно закрити м'яч від захисника. Виконують приблизно на рівні колін. Вільну руку використовують для рівноваги і накривання м'яча; голова піднята; лікоть руки, що веде м'яч, тримають біля тулуба.

Найважливими компонентами ведення м'яча є:

• правильна стійка: положення ніг, тазу, колін, голови, рук, розподіл маси тіла;

• контроль м'яча, пальців, кисті, ліктя, висоти відскоку, ритм;

• поле зору (огляд): бачити все, що розміщено попереду від лінії плечей до кордонів майданчика (партнерів, суперників, суддів, розмітку майданчика, кошик тощо).

Послідовність навчання веденню м'яча:

• ведення м'яча (дриблінг) на місці (правою і лівою рукою);

• ведення м'яча в русі;

• ведення м'яча під час бігу;

• ведення м'яча зі зміною напрямку зігзагоподібно;

• ведення м'яча після передачі партнера;

• ведення м'яча після зупинки і поворотів;

• ведення м'яча після ловлі під час бігу;

• ведення м'яча після відволікаючих дій;

• ведення м'яча у сполученні з кидком і передачами;

• ведення м'яча зі зміною ритму з зупинками, прискореннями, ривками тощо.

Оволодіння навичкою ведення м'яча без зорового контролю і розвитком здібності стежити за тим, що відбувається на майданчику під час ведення здійснюють за допомогою спеціальних завдань, підготовчих вправ і особливо вправ на техніку.


4.Розвиток координації.

5.Передачі м’яча– двома руками знизу.

6.Передачі м’яча – однією рукою «гаком» в умовах протидії захисників.


Передачу м'яча двома руками знизу застосовують з відстані 4–6 м, коли м’яч ловлять на рівні нижче від колін або піднімають з майданчика і немає часу змінити позицію.

Підготовча фаза: м’яч в опущених і злегка зігнутих руках, пальці вільно розставлені на м’ячі. М’яч відводять до стегна ноги (неопорної) і трішки піднімають. 

Основна фаза: маховим рухом рук уперед і одночасним їх випрямленням м’яч спрямовують у потрібному напрямі. Коли руками досягають рівня пояса, кистьми активним рухом виштовхують м'яч і додають йому зворотнього обертання. Висоту польоту м'яча визначають за розкриваючим рухом кисті. Передачу найчастіше виконують з кроком вперед.

 Заключна фаза: аналогічна передачі двома руками від грудей 

Передачу однією рукою «гаком» застосовують, коли необхідно спрямувати м'яч на середні й особливо дальні відстані через підняті руки суперника, який щільно опікає. Підготовча фаза: гравець повертається боком до напряму передачі, руки з м'ячем відводить назад убік, м'яч тримає на долоні і утримує пальцями. Іншою рукою, виставленою дещо вперед, гравець ніби захищається від суперника, який опікає. 

7.Ловіння м’яча.

02.11.2023 Урок № 27


1.Правила техніки безпеки на уроках з баскетболу.

2.ЗРВ.

3.Бігові та стрибкові впр.

4.Пересування та зупинки баскетболі.

5.Передачі м’яча – двома руками від грудей в умовах протидії захисників.

6.Передачі м’яча– двома руками знизу в умовах протидії захисників.

7.Ловіння м’яча – однією та двома руками грудей в умовах протидії захисників.

Д\З Впр. для розвитку швидкості.https://www.youtube.com/watch?v=NP4hk9HsosA&t=17s 



1.Правила техніки безпеки на уроках з баскетболу.


1.Бути уважним і зосереджиним під час пояснення, розповіді, показу  і виконання вправ, завдань та ін.

2.Виконувати розминку, імітаційні та спеціальні вправи.

3.Без дозволу вчителя не починати виконання вправ.

4.Не розслаблятися і не відволікатися під час виконання вправ і завдань.

5.Не починати виконання вправи або завдання без точного уявлення про його технічні особливості.

6.надавати необхідну допомогу однокласникам за потреби.

7.Перед урок зняти всі прикраси, що можуть спричинити травми.

8.Довге волосся повинно бути зібране в "хвіст" або запетене в косу.

9.Нігті мають бути коротко обстрижені.

10.Окуляри повинні бути на резинці.

11.Не кидати м'яч під ноги гравцям.

12.Не передавати або подавати м'яч ногою.

13. Про своє погане самопочуття або травми ( або свого товарища ) негайно повідомимти вчителя.

14.Заборонено без дозволу вчителя брати інвентар і виконувати фізичн вправи; без нагляду вчителя перебувати в спортивній залі та виконувати кидки в кошик.

15.Категорично заборонено висіти на діжці кільця, залазити на баскетбольний щит.

Під час ведення м'яча

 Під час  передач м'яча

 Під час кидків в кошик

Під час гри 

Необхідно дотримуватися правил гри в баскетбол, дисципліни, зупиняти товарища, який її порушує, шанобливо ставитися до команди суперника.




2.ЗРВ. 3.Бігові та стрибкові впр.

4.Пересування та зупинки баскетболі.


Для пересування по майданчику баскетболіст використовує ходьбу, біг, стрибки, зупинки, повороти. Пересування - основа техніки баскетболу. За допомогою цих прийомів гравець може правильно вибрати місце, відірватися від опекающего його супротивника і вийти в потрібному напрямку для подальшої атаки, досягти найбільш зручних, добре збалансованих вихідних положень для виконання інших прийомів. 

Ходьба. Ходьба використовується головним чином для зміни позиції в період коротких пауз або зниження інтенсивності ігрових дій, а також для зміни темпу руху у поєднанні з бігом. 

Біг. Біг займає в грі велика місце і є головним засобом пересування. Гравець повинен уміти в межах майданчика виконувати прискорення з різноманітних стартових положень, в будь-якому напрямку, особою або спиною вперед, швидко змінювати напрямок і швидкість бігу. 

Стрибки. Підраховано, що кваліфікований баскетболіст в середньому за гру виконує до 130-140 стрибків з різних положень і з різними завданнями. Застосовуються два способи виконання стрибка: поштовхом двома ногами і поштовхом однією ногою. Стрибок поштовхом двома ногами виконується частіше з місця з положення основної стійки. Гравець швидко присідає, злегка відводить руки назад і піднімає голову. Стрибок поштовхом двома ногами з розбігу застосовується зазвичай при виконанні кидків в кошик і при боротьбі за відскок. Стрибок поштовхом однією ногою виконується з короткого розбігу. Відштовхування проводиться таким чином, щоб максимально використовувати інерційні сили розбігу. При виконанні ряду технічних прийомів з м'ячем у безопорному положенні дуже важливим вважається вміння гравця вистрибувати на достатню висоту без активної участі рук, швидко і своєчасно. 


Зупинки. Відповідно до ігрової ситуації баскетболіст використовує різкі, раптові зупинки, які в поєднанні з ривками і змінами напрямки бігу дають можливість на деякий час звільнитися від опіки супротивника і вийти на вільне місце для подальших атакуючих дій. Зупинка здійснюється двома способами: стрибком і двома кроками. При першому способі гравець робить невисокий ковзний стрибок по ходу руху, причому, відштовхнувшись однією ногою, він подає тулуб назад і приземляється або на обидві ноги одночасно, або спочатку на поштовху ногу з наступним присіданням. При другому способі зупинки використовується так званий двухшажний ритм (двухкроковій техніка). Тут гравець передостанній короткий крок робить з подседом і зі зміщенням від центру тяжіння в напрямку зворотному руху. Потім слід останній подовжений крок, гравець виставляє ногу вперед зі стопорящий опорою на п'яту і подальшим перекатом на всю ступню. 

Повороти. Нападаючий використовує повороти для відходу від захисника, укриття меча від вибивання. Є два способи поворотів - вперед і назад. Поворотом у перед називаються такі повороти, коли переступання виконуються в той бік, куди баскетболіст звернений обличчям, а поворотами тому - ті, які виконуються переступанням в бік, куди баскетболіст звернений спиною. При повороті на місці гравець переносить основний центр ваги тіла на одну ногу, яка є як би віссю обертання. Виконуючи поворот в русі, гравець зближується з противником і ставить стопу опорної ноги розгорнуто в напрямку передбачуваного повороту. 



5. .Передачі м’яча – двома руками від грудей в умовах протидії захисників.


Передача м'яча двома руками від грудей – основний спосіб, що дає змогу швидко і точно спрямувати м’яч партнерові на близьку або середню відстань порівняно в простій ігровій обстановці, без щільної опіки суперника. 

Підготовча фаза: кистями з розставленими пальцями вільно охоплюють м’яч, що утримується на рівні пояса, лікті опускають. Колоподібним рухом рук м’яч підтягають до грудей. 

Основна фаза: м'яч посилають уперед різким випрямлянням рук майже до відмови, доповнюючи його рухом кистів, що додає м'ячу зворотнє обертання. 

Заключна фаза: після передачі гравець розслаблено опускає руки, випрямляється, а потім займає положення на злегка зігнутих ногах (така завершальна фаза типова і для решти способів передачі). 

6.Передачі м’яча– двома руками знизу в умовах протидії захисників.

Передачу м'яча двома руками знизу застосовують з відстані 4–6 м, коли м’яч ловлять на рівні нижче від колін або піднімають з майданчика і немає часу змінити позицію.

Підготовча фаза: м’яч в опущених і злегка зігнутих руках, пальці вільно розставлені на м’ячі. М’яч відводять до стегна ноги (неопорної) і трішки піднімають. 

Основна фаза: маховим рухом рук уперед і одночасним їх випрямленням м’яч спрямовують у потрібному напрямі. Коли руками досягають рівня пояса, кистьми активним рухом виштовхують м'яч і додають йому зворотнього обертання. Висоту польоту м'яча визначають за розкриваючим рухом кисті. Передачу найчастіше виконують з кроком вперед.

 Заключна фаза: аналогічна передачі двома руками від грудей. 

7. Ловіння м’яча – однією та двома руками грудей в умовах протидії захисників.


Ловлення м’яча – прийом, за допомогою якого гравець може впевнено заволодіти м’ячем і вжити з ним подальші атакувальні дії. Ловлення м’яча є і вихідним положенням для наступних передач, ведення або кидків. Тому структура рухів повинна забезпечувати чітке і зручне виконання наступних прийомів. Вибір певного способу ловлення м’яча і його різновиди залежать від положення гравця щодо м’яча, що летить, динаміки переміщення гравця, висоти і швидкості польоту м’яча. Є два види ловлення м’яча: ловлення м’яча двома руками і ловлення м’яча однією рукою. 

01.11.2023 Урок № 26


1.Повторити попередній матеріал.

2. Проти тестування з модулю "Футбол"https://onlinetestpad.com/z5kd2uq37inw6 

3. Д/З Впр. на розвиток координації https://www.youtube.com/watch?v=sSP1vp8dEr0&t=3s 

31.10.2023 Урок № 25


1.ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=RZnHlFlUY4U  

2.Елементи гри воротаря. ( повторення )

3.Жонглювання м’ячем.

4.Обманні рухи фінти.

5.Навчальна гра.

6. Д/З Впр. на розвиток координації.



2.Елементи гри воротаря. ( повторення )


Воротар — єдиний гравець команди, якому правилами гри дозволено ловити м'яч руками в межах штрафного майданчика. Велика увага приділяється фізичній підготовці, швидкості реагуванню воротаря. Техніка гри воротаря складається з техніки атаки і захисту воріт. Воротар бере участь в атаках, коли м'яч перебуває під його контролем. Після ловлі м'яча воротар є першим гравцем, який розпочинає атаки своєї команди. Д о техніки гри воротаря входить також ведення м'яча, удари в землю після ловлі, вкидання рукою і вибивання м'яча ногою. Воротар має бути готовий вступити у гру. Його готовність у міру наближення суперника з м'ячем до воріт завжди зростає.


Ловля м'яча - основний засіб техніки гри воротаря. Відповідно від правил гри, воротар може ловити м'яч руками тільки в межах ппрафного майданчика.


3.Жонглювання м’ячем.


Жонглювання м'ячем - дуже важлива вправа. По-перше, вона необхідна для ефективної обробки м'яча. По-друге, вона розвиває швидкість реакції, вчить контролювати увагу; щільно вести м'яча, що дуже важливо для гри в футбол.

Щоб підняти м'яч у повітря, прокоти стопу назад по верхній частині м'яча, підчепи його носком і підкинь догори.

Підкидай м'яча прямою стопою. Якщо підняти догори носок, можна втратити контроль над м'ячем. Якщо ти досяг успіхів, спробуй підкидати м'яч обома ногами по черзі. Роби кидки вище.

Зіграйте також з друзями в жонглювання!!!

 Гра в жонглювання

Усі водять м'яч, поки ведучий не дасть команду: «Догори!» Тоді всі підкидають м'яч догори й починають жонглювати ним. Перемагає той, у кого м'яч впаде останнім.

4.Обманні рухи фінти. 5.Навчальна гра.

25.10.2023 Урок № 24



1.ЗРВ. https://www.youtube.com/watch?v=RZnHlFlUY4U 

2.Елементи гри воротаря.

3.Одинадцятиметровий штрафний удар.

4.Жонглявання м’ячем.

5.Навчальна гра.

6. Д/З Стрибки на одній нозі з просуванням впред https://www.youtube.com/shorts/BSJl-6UkJ48 



2.Елементи гри воротаря.

Основний спосіб техніки гри воротаря. Найчастіше він ловить м'яч обома руками. Залежно від напрямку, траєкторії і швидкості руху м'яча ловлення виконують знизу, зверху чи збоку. Ловлення м'яча, точка перетинання траєкторії якого з лінією воріт через ігрову ситуацію знаходиться на значній відстані від воротаря, здійснюється в падінні. Воротар постійно переміщується до такої передбачуваної точки. 




3.Одинадцятиметровий штрафний удар.








4.Жонглявання м’ячем. 5.Навчальна гра.

25.10.2023 Урок № 23


1.Комплекс ЗРВ.

2.«Човниковий» біг 4х9м.

3.Удари по м’ячу головою.

4. Жонглювання м’ячем.

5.Навчальна гра.

6.Д/З Присідання на одній нозі. https://www.youtube.com/watch?v=_6D-u7lQwmc&t=59s 



1.Комплекс ЗРВ. 2.«Човниковий» біг 4х9м.

3. Удари по м’ячу головою.


Удари по м'ячу головою — ефективний спосіб ведення гри. Вони використовуються як завершальні і для передач партнеру. Виконують їх без стрибка й у стрибку. Найчастіше застосовуються удари середньою і боковою частиною лоба.

4. Жонглювання м’ячем.

Жонглювання м'ячем - дуже важлива вправа. По-перше, вона необхідна для ефективної обробки м'яча. По-друге, вона розвиває швидкість реакції, вчить контролювати увагу; щільно вести м'яча, що дуже важливо для гри в футбол.

Щоб підняти м'яч у повітря, прокоти стопу назад по верхній частині м'яча, підчепи його носком і підкинь догори.

Підкидай м'яча прямою стопою. Якщо підняти догори носок, можна втратити контроль над м'ячем. Якщо ти досяг успіхів, спробуй підкидати м'яч обома ногами по черзі. Роби кидки вище.

Зіграйте також з друзями в жонглювання!!!

 Гра в жонглювання

Усі водять м'яч, поки ведучий не дасть команду: «Догори!» Тоді всі підкидають м'яч догори й починають жонглювати ним. Перемагає той, у кого м'яч впаде останнім.

5. Навчальна гра.

 24.10.2023 Урок № 22 

Потренуйся!🤸

19.10.2023 Урок № 21 ( повторення попереднього уроку ) + доповнення!

18.10.2023 Урок № 20

1.ЗРВ.

2.Розвиток спритності.

3.Розвиток координації.

4.Ведення м’яча.

5.Удари по м’ячу, що лежить та котиться.  

6.Естафета.

7.Д/З Піднімання прямих ніг з в.п вису до перекладини. https://www.youtube.com/watch?v=teh4DOVBsJg 



1.ЗРВ.

2.Розвиток спритності.


СПРИТНІСТЬ - це здатність швидко й економно виконувати нові, невідомі рухи. Вправи на спритність повинні мати певну координаційно-рухову складність. Рівень розвитку спритності обумовлює і ступінь рухливості в суглобах. Вправи на спритність розподіляють на: 

- вправи на рівновагу; 

- ритмічні рухи; 

- рухливі ігри.

- розвиток орієнтування та ін. їх можна виконувати в будь-яких умовах (у залі, на майданчику, на місцевості, на приладах, з предметами тощо). 


Рухлива гра. «Стоніжка». Гравці шикуються в колони по 6-8 чоловік у кожній і приймають положення ноги нарізно. Нахиляються вперед і беруть руками за гомілково-стопні суглоби партнера, який стоїть попереду. Учасник, який стоїть першим у колоні опирається руками на землю. Усі учасники колони за сигналом починають рух однойменною рукою і ногою. Виграє команда, яка швидше просунулась уперед на 10-15 м і не розірвала ланцюг. 




3.Розвиток координації.


Координація – це твоя здатність виконувати складні контрольовані рухи тіла плавно і без надмірних зусиль. Вона важлива для всіх, адже значно полегшує життя й мінімізує вірогідність травмування, особливо у похилому віці. Якщо у тебе добре розвинута ця навичка, ти, ймовірно, виконуєш повсякденні завдання безпечніше та ефективніше. 


Коли мова йде про координацію, виділяють три основні типи: зорово-моторні навички (використання зорової системи для контролю рухів), дрібну моторику (дрібні рухи рук, зокрема письмо) і велику моторику (використання великих груп м’язів для ходьби, сидіння, стояння й тощо). 

Багато видів повсякденної діяльності набагато складніші з біомеханічної точки зору, ніж ти можеш собі уявити. Навіть така буденна дія як миття посуду – це насправді складний маневр для мозку і тіла. Для того, щоб виконати звичний для тебе щоденний рух, тобі потрібно залучити більше, ніж один суглоб чи ділянку тіла. Будь-яка дія – це зворотний зв’язок між твоєю нервовою системою та опорно-руховим апаратом. 

Це можна порівняти із симфонічним оркестром, де диригент – мозок. І для того, щоб твоє тіло виконало найпростіший рух, воно має постійно отримувати зворотній зв’язок від різних систем. Так, як диригент створює складну мелодію, коли керує різними інструментами.

Якщо ти хочеш покращити координацію, тобі потрібно зосередитися на повторюваності та швидкості руху. Повільно збільшувати його швидкість, поки ти не зможеш виконувати його плавно і точно.


Вправи на координацію:

Якщо говорити про загальні види вправ та тренувань, які покращують координацію, то це йога, танці, тай-чі, пілатес, вправи з мʼячем (дриблінг) та будь-які вправи на баланс.

А перший, найпростіший і найдоступніший варіант вправ для покращення координації – скалка!


4. Ведення м’яча.

У сучасному швидкому футболі ведення м'яча не має такої популярності, як колись. Якщо часто застосовувати ведення м'яча, швидкість дій команди уповільнюється, тому цей прийом не широко вживаний. Передача м'яча партнеру завжди здійснюється швидше, ніж ведення. Однак в індивідуальних діях, коли має місце щільне прикривання суперником, гравець без ведення м'яча обійтися не може. У футболі найчастіше застосовується ведення м'яча:

 Гравці, крім того, користуються і веденням внутрішньою частиною стопи, зовнішньою частиною підйому, серединою підйому, стегнами і головою. 

Обведення. Прийом використовується для збереження гравцем контролю над м'ячем за умов безпосереднього контакту з суперником, що, по суті, є грою тулубом. Гравець може вести м'яч зовнішньою або внутрішньою частиною стопи, а також штовхати підошвою. Завжди потрібно займати таку позицію, щоб гравець перебував між м'ячем і суперником. Для цього застосовують і фізичну силу, для відштовхування суперника без порушень правил гри. Обведення можна здійснювати і користуючись швидкістю зміни напрямків руху.

5.Удари по м’ячу, що лежить та котиться.  

Удари в м’яч є основним способом ведення гри. Удари в м’яч ногою поділяються на два види: прямі та різані.

Удар внутрішньою частиною стопи використовують здебільшого у коротких і середніх передачах, а також під час ударів із близької відстані. 

Удар серединою підйому виконують з розбігу. Місце розбігу знаходиться приблизно на одній лінії з м’ячем і ціллю. 

Внутрішня частина підйому, Зовнішня частина підйому, Внутрішня частина стопи, Середина підйому, Носок або Удар внутрішньою частиною підйому застосовується у середніх і довгих передачах, “прострілах” уздовж воріт та ударах по цілі з різних дистанцій. 

Удар зовнішньою частиною підйому використовується для виконання “різаних” ударів. 

Удар носком використовують тоді, коли необхідно без підготовки вдарити по цілі. У момент удару носок повинен бути трохи піднятий. 

Виділяють основні фази рухів, які є загальними для багатьох способів удару в м’яч:

 – попередня фаза – розбіг; 

– підготовча фаза – постановка опорної ноги, замах ударною ногою; 

– робоча фаза  – ударний рух і проводка; 

– завершальна фаза – прийняття вихідного положення для наступного руху. 

6.Естафета.

“ЕСТАФЕТА З ПОДОЛАННЯМ ПЕРЕШКОД” 

Учасники діляться на дві рівні команди, які шикуються у колону по одному паралельно на відстані 3 м. Перед носками перших гравців проводиться стартова лінія, а на відстані 5 - 6 м. від неї малюються 2 паралельні лінії, які утворюють коридор завширшки 1-1,5 м. За найбільш віддаленою лінією коридору навпроти кожної команди на відстані 5-7 м. ставлять по дві стійки, на які на висоті 90-110 см. натягують гумову мотузку для стрибків і укладають два мати для приземлення.

 За сигналом керівника: “Увага, руш!” перші гравці біжать вперед, перестрибують через намальований коридор, виконують стрибок у висоту, приземлюються на мати, після чого повертаються у свою колону, торкаючись рукою до руки наступного гравця. Те ж саме виконує решта учасників. Коли до гравця, який починав гру і знову став першим, підбіжить останній гравець, то він подає своїй колоні команду “Струнко!”. Перемагає команда, яка закінчила естафету першою і не припустилася помилок. 

Правила: 

1) Направляючі команд стоять біля стартової лінії, не заступаючи за неї, і починають біг тільки після команди: “Руш!” 

2)Гравці не повинні виходити за стартову лінію назустріч тому, хто повертається. Учасник, який не дотримався цього правила, одержує штрафний бал. 

3)При подоланні перешкод не можна заступати за лінію коридору, а під час стрибка торкатися мотузки. Той, хто 91 припустився помилки, отримує штрафний бал. 

4) Команда, яка має більше штрафних балів, не може бути переможцем, навіть якщо першою закінчить естафету.

 17.10.2023 Урок № 19 ( повторення попереднього уроку )

12.10.2023 Урок № 18


1.Основіні положення правил змагань.

2.ЗРВ.

3.Розвиток спритності.

4.Ведення м’яча стегном.

5.Удари на дальність і точність по воротах.

6.Навчальна гра.

7. Д/З Піднімання прямих ніг з в.п вису до перекладини. https://www.youtube.com/watch?v=teh4DOVBsJg 



1.Основіні положення правил змагань.


Щоб матчі не перетворювалася на хаос, були розроблені правила гри в футбол.  Вони закріплювали основні положення, серед яких розміри поля, число гравців у команді, тривалість основного часу матчу, види порушень. Сьогодні впровадження і контроль над виконанням правил здійснює FIFA, IFAB. 

В останню редакцію правил внесені 17 пунктів.  Вони поширюються на змагання всіх рівнів. 

Правила великого футболу насамперед обумовлюють параметри поля для гри. Це не тільки його розміри, а й розмітка, ворота. Для міжнародних зустрічей підійде газон, що має розміри:

Ширина лінії розмітки не повинна перевищувати 12 см. Ключові зони (центральне коло, штрафна і воротарська площі) мають обумовлені розміри.  Відстань між штангами дорівнює 7,32 м, а перекладина знаходиться на висоті 2,44 м.

У правилах ФІФА приділяється увага і головному снаряду – футбольному м’ячу.  В офіційних міжнародних матчах використовуються м’ячі, що пройшли перевірку і отримали штамп «Fifa Approved».  Для тренувань підійдуть вироби з логотипом «Fifa Ispected» і «IMS». Існують м’ячі 5-ти розмірів. Кожен має свої характеристики.

У кожній команді грають 11 гравців. На лавці запасних можуть перебувати від трьох до семи спортсменів. Протягом матчу тренери можуть призвести по три заміни. Нові правила ФІФА дозволяють четверту заміну під час екстра-таймів.  Додатково футбольні функціонери встановили нову процедуру заміни: замінений гравець покидає поле в найближчому місці закінчення поля.  Завдяки цьому команда позбавляється «хитрощі» по затягуванню часу, коли спортсмен повільно йде з іншого кінця поля до центральної лінії.

Футбол давно став професійним видом спорту. Тому босоніж на поле нікого не випустять згідно з правилами. Кожен футболіст, який виходить на поле, повинен бути відповідним чином екіпірований:

Відповідність екіпірування є обов’язковою згідно із правилами. У голкіперів є ще один елемент «обмундирування» — воротарські рукавички для футболу.

Ключовою фігурою на полі поряд з футболістами є суддя. Основні правила в футболі визначають роботу арбітра – це контроль над дотриманням правил під час матчу. На кожну гру призначається бригада з чотирьох арбітрів: головний суддя, два лайнсмена, резервний. Бічні арбітри виступають в ролі помічників, завданням яких стає фіксація положення поза грою і надання допомоги головному судді в прийнятті рішень. Таку ж функцію виконує і резервний суддя. Він може замінити основного арбітра, якщо той не зможе продовжити свою роботу (отримає травму).

Матч проходить у два тайми (45 хвилин), між якими встановлюється перерва в чверть години. До кожного з таймів арбітр може додавати час. Кількість доданих хвилин визначається затримками, що виникли в грі:

У матчах кубкових змагань, що закінчуються у встановлений час (90 хвилин) внічию, призначається extra-time (додаткові два тайми по 15 хвилин).  Перерви між ними немає. Команди міняються сторонами і відразу ж продовжують гру.

Перше торкання в матчі робить гравець в центральному колі.  Нещодавно був дозволений розіграш м’яча одним гравцем. Гра переривається, коли матч виходить за межі розмітки поля, після свистка арбітра про порушення правил.

Поки ігровий снаряд знаходиться в розмічених межах гра триває. Футболісти зупиняються, коли м’яч повністю перетинає лінію розмітки.  Поділ кордонів поля ведеться по землі і повітрю. Якщо м’яч відскакує від арбітрів, каркаса воріт, кутового прапорця в полі, матч триває.

Тільки повний перетин лінії розмітки між штангами воріт може вважатися голом. При цьому футболісти команди, що забила м’яч, не повинні перед цим порушити правила. Зміни в футбольних правилах, ухвалені 1 червня 2019 на зборах IFAB спільно з FIFA, забороняють голи рукою. Нехай і рух рукою був ненавмисним або випадковим.

Футболіст потрапляє в офсайд тоді, коли він на чужій строні поля знаходиться ближче до лінії воріт суперника, ніж м’яч і останній польовий гравець супротивника. Також офсайд буде зафіксований в ситуації, навіть якщо гравець без м’яча веде активну боротьбу (заважає супернику).

Боротьба за м’яч повинна вестися чисто. Коли гравці допускають удари по ногах, поштовхи, затримки, навмисну ​​гру рукою, небезпечний підкат, недисципліновану поведінку, головний суддя фіксує порушення правил. Від ступеня жорсткості порушення арбітр може показати футболістові жовту або червону картку.

За новими правилами ФІФА санкції можуть застосовуватися і до тренерів, офіційних осіб команди. Червону картку тренер може отримати за неналежну поведінку. До цього відносять надмірно агресивну реакцію і незгоду з яким-небудь суддівським рішенням.

Призначаються після фіксації порушення правил суддею. Англійською ці поняття позначаються одним словом «Free Kick». При виконанні ігрового елемента м’яч повинен бути зафіксований, а команда суперника може виставити стінку на відстані не менше дев’яти метрів.  Тут теж з’явилися нововведення в правилах: в стінку більше не мають права вбудовуватися футболісти атакуючої команди. Нове правило скоротило затримки в грі, так як більше немає зіткнень і штовханини.

«Удар з точки» призначається в ситуації, коли порушення правил відбулося у шістнадцатиметровій площі. У момент удару ситуація виглядає наступним чином:

Якщо процедура виконання пенальті порушена, суддя може призначити його повторно.

Аут – єдиний прийом в футболі, який польові гравці виконують руками.  Важливо правильно ввести м’яч: обидві руки заводяться за голову, ноги не відриваються від землі.

Ставити м’яч можна в будь-якому місці в межах площі поруч з воротами. За новими правилами м’яч при введенні в гру може не залишати штрафну і гратися захисником.

Якщо м’яч вийшов за лінію воріт від гравця команди, що захищалася, виконується кутовий удар. Введення м’яча здійснюється ногою від близького кутового прапора.

2.ЗРВ. 3.Розвиток спритності.

3.Удари на дальність і точність по воротах.

Особливе значення у грі в футбол має правильне виконання ударів по м'ячу ногою. Ударом ногою роблять передачі (паси), забивають голи. 

Відпрацювання точності удару краще з партнером  - Постав дві позначки на відстані 60 см одна від одної. Один гравець стає на відстані 1 м від позначки, а другий - на 1 м позаду нього. Передавайте м'яч один одному між позначками. За кожну влучну передачу гравець отримує очко. Зробивши п'ять пасів, відійдіть ще на 1 м від позначки та почніть спочатку. Продовжуйте гру, поки відстань між вами не досягне 6 м. Перемагає той, хто отримає більшу кількість очок.

 

Удар по м'ячу, що летить. Тренування в ударі по м'ячу, що летить, проводиться в парах. Займіть вихідну позицію на відстані З м одне від одного. Кинь м'яч собі на ногу та легко вдар по ньому з льоту. Партнер або повторює цю дію, або відбиває м'яч з ходу.

4. Навчальна гра.

11.10.2023 Урок № 17 ( повторення попереднього уроку )

10.10.2023 Урок № 16


1.ЗРВ.

2.«Човниковий» біг 4х9м.

3.Ведення м’яча серединою підйому ( повторення ).

4.Удари по м’ячу носком, п’ятою ( повторення ).

5.Навчальна гра.

6.Д/З Присідання на одній нозі.https://www.youtube.com/watch?v=_6D-u7lQwmc&t=36s   



1.ЗРВ. 2.«Човниковий» біг 4х9м.

Човниковий біг - вид бігу, особливістю якого є проходження 

короткій дистанції в одному і зворотному напрямку кілька разів на максимальній швидкості. Довжина дистанції не перевищує 100 метрів, а частота збігів не більше 10 разів. 


3.Ведення м’яча серединою підйому.

Ведення м’яча здійснюється за допомогою різних переміщень, у процесі яких застосовується біг (іноді ходьба), та послідовними поштовхами по ньому внутрішньою, зовнішньою чи середньою частиною підйому, внутрішньою частиною стопи чи носком. При веденні середньою частиною підйому гравець рухається переважно прямо. 

4.Удари по м’ячу носком, п’ятою.


Удар носком виконують, коли необхідно виконати раптовий удар по цілі. Цей удар застосовується і тоді, коли у гравця немає часу для достатнього замаху ноги або на мокрому полі. Удари носком є підступними для суперника, оскільки є непомітними. Замах ногою для удару дуже короткий, а якщо завдати його вище від центру м'яча, то він специфічно обертається, що значною мірою ускладнює захист від такого удару.

Удар п'ятою у грі використовується рідше, ніж інші види ударів. Пояснюється це складністю виконання цього удару, незначною силою і точністю. Коли гравець використовує удар в м'яч п'яткою, він має на меті дезорієнтувати суперника. У момент перенесення ноги гравець ніби має намір завдати удар в м'яч, на що очікує суперник. Тим часом гравець переносить ногу над м'ячем і, відводячи її назад, завдає удару п'ятою. У момент удару нога напружена, стопа розташована паралельно до землі.


5.Навчальна гра.

05.10.2023 Уроу № 15


1.ЗРВ.

2.Ведення м’яча серединою підйому.

3.Удари по м’ячу носком, п’ятою

4.Навчальна гра.

5. Д/З Присідання на одній нозі.https://www.youtube.com/watch?v=_6D-u7lQwmc&t=36s  


1.ЗРВ.

2. Ведення м’яча серединою підйому.


Ведення м'яча серединою підйому застосовується рідко, оскільки існує небезпека, що гравець може носком зачепити землю. Рух гравця тут природний, тому що відсутнє розвертання стопи зовні або всередину. Перевагою такого прийому ведення м'яча є збільшенії площаді дотику до нього, що гарантує точність виконання. 


Алгоритм опанування техніки ведення:

а) ведення м'яча зовнішньою частиною підйому; 

б) ведення м'яча внутрішньою частиною підйому; 

в) ведення м'яча серединою підйому; 

г) ведення м'яча повільною ходьбою і поступово з переходом на ін.

д) ведення м'яча почергово правою і лівою ногою по прямій лінії, іннім дугою, "вісімкою", і нарешті "слаломом" між прапорцями або ви піцями; ж) ведення із застосуванням різноманітних завдань (зі зміною Ііііпрямку руху, швидкості бігу, обведенням перешкод). 


Типові помилки під час навчання техніці ведення м'яча: 

3.Удари по м’ячу носком, п’ятою.

Удар носком виконують, коли необхідно виконати раптовий удар по цілі. Цей удар застосовується і тоді, коли у гравця немає часу для достатнього замаху ноги або на мокрому полі. Удари носком є підступними для суперника, оскільки є непомітними. Замах ногою для удару дуже короткий, а якщо завдати його вище від центру м'яча, то він специфічно обертається, що значною мірою ускладнює захист від такого удару.

Удар п'ятою у грі використовується рідше, ніж інші види ударів. Пояснюється це складністю виконання цього удару, незначною силою і точністю. Коли гравець використовує удар в м'яч п'яткою, він має на меті дезорієнтувати суперника. У момент перенесення ноги гравець ніби має намір завдати удар в м'яч, на що очікує суперник. Тим часом гравець переносить ногу над м'ячем і, відводячи її назад, завдає удару п'ятою. У момент удару нога напружена, стопа розташована паралельно до землі.

4.Навчальна гра.

04.10.2023 Урок № 14

1.Тактичні дії.

2.ЗРВ.

3.Ведення м’яча зовнішньою частиною підйому.

4.Удари внутрішньою та середньою частиною підйому після ведення.

5.Навчальна гра.

6.Д/З Впр. на розвиток гнучкості. https://youtu.be/P_VCCnG1Qi0 




1.Тактичні дії.


Командна тактика нападу - це організація дій команди спрямована на взяття воріт суперника. В атаці розрізняють три фази організація, розвиток, завершення. Організація атаки починається в той момент, коли м'яч відібрано у суперника або він вийшов за межі поля і команда отримали можливість розпочати атаку. 

Розвиток атаки - це та фаза, коли гравці долають простір, що відділяє їх від воріт суперника. Завершеним атаки характеризується створенням гольової ситуації та ударом но воротах. Організовуючи командні дії у нападі, застосовують швидкий і поступовий напад. Ш видкий напад здійсню ється за рахунок випередження суперника і в тих випадках, коли суперник не зумів організувати свій захист. Поступовий напад здійсню ється ні допомогою великої кількості передач, неквапливого розіграшу м'яча повільного просування вперед для пошуку слабких місць у захисп суперника і створення необхідних умов для швидкого виходу гравши на ударну позицію. Ефективними засобами посилення атаки є раптове перенесеним атаки з одного флангу на інший за допомогою довгої передачі і виходу у зону приземлення м'яча одного з гравців; вихід одного нападника якомога ближче до вільного центрального захисника з подальшим відведенням його на фланги; максимальне використання всього поля за рахунок різноманітних передач м'яча вперед; участь в атаці крайніх і центральних захисників.

Командна тактика нападу - це організація дій команди спрямована на взяття воріт суперника. В атаці розрізняють три фази організація, розвиток, завершення. Організація атаки починається в той момент, коли м'яч відібрано у суперника або він вийшов за межі поля і команда отримали можливість розпочати атаку. 

Розвиток атаки - це та фаза, коли гравці долають простір, що відділяє їх від воріт суперника. Завершеним атаки характеризується створенням гольової ситуації та ударом но воротах. Організовуючи командні дії у нападі, застосовують швидкий і поступовий напад. Швидкий напад здійсню ється за рахунок випередження суперника і в тих випадках, коли суперник не зумів організувати свій захист. Поступовий напад здійснюється ні допомогою великої кількості передач, неквапливого розіграшу м'яча повільного просування вперед для пошуку слабких місць у захисп суперника і створення необхідних умов для швидкого виходу гравців на ударну позицію. Ефективними засобами посилення атаки є раптове перенесеним атаки з одного флангу на інший за допомогою довгої передачі і виходу у зону приземлення м'яча одного з гравців; вихід одного нападника якомога ближче до вільного центрального захисника з подальшим відведенням його на фланги; максимальне використання всього поля за рахунок різноманітних передач м'яча вперед; участь в атаці крайніх і центральних захисників.

2.ЗРВ.

3.Ведення м’яча зовнішньою частиною підйому.

Ведення м'яча здійснюється за допомогою всіляких переміщень, у процесі яких застосовується біг (іноді ходьба). Відповідно до тактичних завдань, удари по м'ячу при веденні виконують з різними послідовністю, ритмом і силою. Якщо треба швидко подолати значну відстань, м'яч "відпускають" від себе на 10-12 м. При протидії суперника потрібно постійно контролювати м'яч і не "відпускати" його далі ніж на 1-2 м. Необхідно зазначити, що часті удари знижують швидкість ведення.


Ведення м’яча зовнішньою частиною підйому. Стопа ноги, якою гравець виконує ведення м’яча, розвернута носком всередину , тоді рух гравця буде природним, оскільки швидкість бігу не зменшиться.

4.Удари внутрішньою та середньою частиною підйому після ведення.

5. Навчальна гра.

03.10.2023 Урок № 13


1.ЗРВ.

2.Пересування у футболі.

3.Ведення м’яча зовнішньою частиною підйому.

4.Удари внутрішньою та середньою частиною підйому після ведення.

5.Розвиток швидкості.

6. Д/З Стрибкові впр.https://www.youtube.com/watch?v=zquD6fH-13A&t=3s 


1.ЗРВ.

2.Пересування у футболі.

Техніка пересування містить у собі біг, стрибки, зупинки, повороти. Доцільне і раціональне використання прийомів пересування, їхніх способів і різновидів дозволяє ефективно вирішувати тактичні задачі як в атаці (відкривання для одержання м'яча, для відволікання супротивника і т. 

3.Ведення м’яча зовнішньою частиною підйому.

Під час ведення м'яча зовнішньою частиною підйому стопа ноги, якою гравець виконує ведення м'яча, розвернута носком усередину. Цей спосіб ведення м'яча особливо придатний для гравців з () подібними ногами.

4. Удари внутрішньою та середньою частиною підйому після ведення.

Удар в м'яч серединою підйому за технікою виконання схожий за зразком внутрішньою частиною підйому, але деталі виконання дещо відрізняються. Цей удар застосовують, коли потрібно завдати удару на далекі відстані. Під час виконання цього удару вісь стопи опорної ноги гравця спрямована в напрямку удару.

5.Розвиток швидкості.

28.09.2023 Урок № 12

1.Правила безпеки під час занять футболом.

2.ЗРВ.

3.Пересування у футболі.

4.Ведення м’яча зовнішньою частиною підйому.

5.Удари внутрішньою та середньою частиною підйому після ведення.

6.Розвиток швидкості.

7. Д/З Впр. на розвиток гнучкості.https://youtu.be/wK5KaVCz7ZA 

 


1.Правила безпеки під час занять футболом.



2.ЗРВ.

3.Пересування у футболі.

Ходьба чергується з бігом та іншими видами пересувань і елементами техніки. 

Біг – один з основних засобів пересування у футболі. В футболі використовуються наступні різновиди бігу: звичайний, спиною уперед, схресним кроком, приставним кроком.


4.Ведення м’яча зовнішньою частиною підйому.


З допомогою ведення здійснюються переміщення гравців, і найчастіше гравці застосовують ведення м'яча зовнішньою частиною підйому, внутрішньою частиною стопи, внутрішньою частиною підйому, серединою підйому, стегнами і головою. 

Ведення м'яча зовнішньою частиною підйому Під час ведення м'яча зовнішньою частиною підйому стопа ноги, якою гравець виконує ведення м'яча, розвернута носком усередину Цей спосіб ведення м'яча особливо придатний для гравців з () подібними ногами.

5.Удари внутрішньою та середньою частиною підйому після ведення.

Удар в м'яч серединою підйому за технікою виконання схожий за зразком внутрішньою частиною підйому, але деталі виконання дещо відрізняються. Цей удар застосовують, коли потрібно завдати удару на далекі відстані. Під час виконання цього удару вісь стопи опорної ноги гравця спрямована в напрямку удару.

Опорна нога повинна бути зігнута в коліні і перебувати на рівні трохи попереду (10 см збоку) від м'яча. В момент удару в м'яч опорну ногу потрібно підняти на носок. Нога, якою гравець завдає удари, має бути зігнута в коліні й відведена назад, потім її швидковиносять уперед до м'яча, а після удару вона продовжує рухатися  вперед, вирівнюючись у коліні. Кут коліна ноги, якою завдають удару припадати на м'яч. Це значно впливає на висоту польоту після удару. Якщо удар в м'яч завдають правою ногою, ліве плече висунуте трохи вперед. 

Алгоритм навчання техніки:

 а) імітація удару без м'яча; 

б) виконання ударів в м'яч, підвішений на мотузці; 

в) удари в м'яч, випущений з рук після відскоку; 

д) удари в м'яч, випущений з рук під час бігу; 

е) виконання ударів в м'яч, який кинув партнер з достатньою траєкторією; 

ж) удар в м'яч з льоту; 

и) удар в м'яч з напівльоту; 

к) удар в нерухомий м'яч;

 л) удар в нерухомий м'яч зі стрибком на опорну ногу; 

м) удар в м'яч, що котиться вперед

; н) удар в м'яч, що котиться назустріч; 

п) передача м'яча партнеру або удар у стінку без зупинки; 

р) удари в м'яч по воротах.

 Типові помилки в техніці під час навчання виконання удару в м'яч серединою підйому:

 • стопа гравця під час удару розслаблена;

 • гравець завдає удар пальцями, а не підйомом; 

• опорна нога гравця знаходиться на значній відстані позаду м'яча. 


6.Розвиток швидкості.

27.09.2023 Урок № 11


26.09.2023 Урок № 10



1.ЗРВ.

2.Біг 100м.

3.Стрибок у висоту у спосіб «переступання».

4.Д/З Присідання. https://www.youtube.com/watch?v=MwbLJQGbsn0&t=1s 



1. ЗРВ.

2.Біг 100м.

До бігу на короткі дистанції у чоловіків і жінок відноситься біг на 100, 200 і 400 м, а також естафетний біг 4х100 м і 4х400 м. Перш ніж приступити до аналізу техніки бігу на короткі дистанції, необхідно підкреслити, що усі дії, що виконуються бігуном від старту до фінішу, є однією цілісною і нерозривною вправою, в основі якого лежить прагнення спортсмена "прийти" на фініш першим в найкоротший час. Для зручності аналізу техніки бігу його умовно можна розділити на чотири фази: 1) старт; 2) стартовий розгін; 3) біг по дистанції; 4) фініш.

Біг на 100 м відноситься до легкоатлетичних дисциплінах, при яких забіги проводяться на короткі дистанції. Такий біг вимагає високої координації рухів і вміння розвивати великі швидкості за малі проміжки часу. Стометровий біг повинен виконуватися з дотриманням особливої техніки, а також вимагає тривалої підготовки. 


По команді «На старт!» займіть правильне положення на колодках. Вага рівномірно розподіляється між п’ятьма опорами: руками, ступнями і коліном махової ноги. Кисті прямих рук повинні знаходитися перед лінією старту, впираючись в поверхню великими і вказівними пальцями.

По команді «Увага!» щільно притисніть підошви до колодок і підніміть таз. Корпус при цьому тримайте прямо. Голова повинна бути нахилена вниз, а погляд спрямований на доріжку. Центр тяжіння переноситься на руки і стопи.Зі стартового сигналу почніть миттєве, вибуховий рух. Сильно відштовхніться від поверхні, зробіть швидкий змах зігнутими руками. Різко випрямити передню ногу і одночасно зробіть широкий крок задній. 

Вдалий старт дає вам переваги для швидкого стартового розбігу. Розбіг — це перша третина дистанції, яка долається на швидкості 90-95% від максимальної. Чим вище кваліфікація бігуна, тим більшу частину дистанції становить розбіг.

Після старту тіло знаходиться у вимушеному зігнутому стані. Пам’ятайте, що перші кроки розгону повинні бути частими, а довжина кроку — оптимальною для збереження обраного нахилу корпусу. Не намагайтеся повністю випростатися в перший момент бігу. Якщо ви відразу ж випросталась і спрямуйте погляд вперед, ви втратите час і умови для ефективного розбігу. Випрямляйте тіло поступово, за перші 7-10 кроків руху.

На третьому етапі дистанції — приблизно 20-30 метрів після розбігу — необхідно рухатися з максимальною швидкістю. Руки зігнуті в ліктях і інтенсивно рухаються вздовж тулуба. Не піднімайте їх високо, намагайтесь працювати руками за напрямком руху. Ваша техніка бігу повинна бути звичною. Не намагайтеся штучно збільшити довжину кроку, викидаючи ногу вперед. Ваше потужне рух має забезпечуватися роботою м’язів задньої поверхні стегна і сідничних м’язів. 

На останньому етапі забігу швидкість спринтера зазвичай знижується на 3-8%. Але близький фініш — це не привід зупинятися навмисно. Навпаки, зберіться для фінального кидка. У змаганнях перемагає той спортсмен, у якого вище бігова витривалість. Кінець дистанції зазвичай позначається стрічкою, яка проходить по лінії фінішу. 

3.Стрибок у висоту у спосіб «переступання».


Складається з окремих фаз, до яких належать: розбіг, відштовхування, перехід через планку і приземлення. Розбіг виконується з 10-12 кроків з боку від планки під кутом 30-45 градусів до неї. Передостанній крос перед відштовхуванням подовжується., а останній скорочується. Відштовхування здійснюється дальньою від планки ногою. Поштовхова нога ставиться на всю ступню. Під час переходу через планку махова нога енергійно опускається за планку донизу, а повштовхова – розгинаючись у колінному суглобі переноситься з поворотом назовні.

Приземлення здійснюється на махову ногу обличчям або боком до планки. Починати стрибки у висоту рекомендую починати на 20-25см нижче за кращий особистий результат.

Поради або правила виконання стрибка у висоту способом «Переступання»:

21.09.2023 Урок № 9


1.Комплекс ЗРВ. див. у попередньому уроці

2.Біг 100м.

3.Стрибок у висоту у спосіб «переступання».

4.Д\З Присідання https://www.youtube.com/watch?v=MwbLJQGbsn0



2.Біг 100м.


До бігу на короткі дистанції у чоловіків і жінок відноситься біг на 100, 200 і 400 м.

Техніка виконання


За команди «На старт!» бігун приймає вихідне положення: присівши, він спирається долонями про доріжку попереду стартової лінії, потім встановлює на колодку, що стоїть ззаду, махову ногу, а потім на колодку, що стоїть попереду, - поштовхову ногу, одночасно опускаючись на коліно махової ноги.

Руки спираються перед лінією старту. Пальці рук утворюють пружне склепіння між великим пальцем та іншими зімкнутими пальцями. Поштовхова нога щільно упирається стопою об колодку, махаючи лише пальцями в нижній край колодки. Лікті випрямлені, руки на ширині плечей. Спина пряма, розслаблена. Голова тримається прямо до тулуба. Тяжкість тіла рівномірно розподілена між руками, стопою ноги поштовху і коліном махової ноги.

За командою «Увага!» бігун злегка випрямляє ноги, відокремлює коліно махової ноги від доріжки, просуває тулуб вгору і вперед, поки таз не займе положення трохи вище за рівень плечей (10-20 см). Тяжкість тіла при цьому розподіляється між руками та поштовховою ногою, але так, щоб проекція ОЦМТ на доріжку не доходила до стартової лінії на 15-20 см. Стопи обох ніг щільно всією поверхнею упираються в тверду опору колодок. Голова тримається прямо, не спускається вниз і не закидається назад.

Для прямолінійного початкового руху необхідно зблизити коліна, а п'яти, що знаходяться на колодках, дещо розвести в сторони. Положення бігуна, прийняте за командою «Увага!» не повинно бути надмірно напруженим та скутим. Усю увагу необхідно зосередити на пострілі, а не на русі, який потрібно зробити після того, як він пролунає.

Стартовий розгін. Перші 20-30 м спортсмен виконує стартовий розгін, прагнучи набрати максимальної швидкості. Це досягається правильним та стрімким виконанням перших кроків зі старту. Перший крок закінчується повним випрямленням ноги, що стоїть на передній колодці, та одночасним підйомом стегна іншої ноги. Раціональна техніка стартового розбігу характеризується значним нахилом тулуба вперед початку розбігу, і з наростанням швидкості і зменшенням величини прискорення нахил зменшується і техніка бігу поступово наближається до техніки бігу по дистанції.

Біг по дистанції. До завершення стартового розгону та при досягненні вищої швидкості тулуб бігуна випрямляється і має незначний нахил уперед (75-80 °). Нога ставиться на доріжку пружно, передньою частиною стопи, спрямованої назустріч ґрунту. Цим рухом створюється попередня напруженість у м'язах стопи та гомілки, що передує амортизаційній фазі.

Фінішування полягає у перетині вертикальної площини, що проходить через лінію фінішу. Виграє спортсмен, який першим торкнувся тулубом стрічки, що простяглася на висоті грудей над лінією, що позначає кінець дистанції. Існує два способи фінішування: перший спосіб - "кидок грудьми" - коли бігун робить різкий нахил грудьми вперед, відводячи руки назад; другий спосіб - коли бігун, нахиляючись вперед, одночасно повертається до фінішної стрічки боком так, щоб торкнутися її плечем. Обидва способи фінішування практично однакові. Бігунам, які не володіють технікою фінішного кидка, рекомендується пробігати фінішну лінію на повній швидкості.

3. Стрибок у висоту у спосіб «переступання».


Складається з окремих фаз, до яких належать: розбіг, відштовхування, перехід через планку і приземлення. Розбіг виконується з 10-12 кроків з боку від планки під кутом 30-45 градусів до неї. Передостанній крос перед відштовхуванням подовжується., а останній скорочується. Відштовхування здійснюється дальньою від планки ногою. Поштовхова нога ставиться на всю ступню. Під час переходу через планку махова нога енергійно опускається за планку донизу, а повштовхова – розгинаючись у колінному суглобі переноситься з поворотом назовні.

Приземлення здійснюється на махову ногу обличчям або боком до планки. Починати стрибки у висоту рекомендую починати на 20-25см нижче за кращий особистий результат.


Поради або правила виконання стрибка у висоту способом «Переступання»:


20.09.2023 Урок № 8 ( повторення попереднього уроку )

19.09.2023 Урок № 7


1. ЗРВ.

2.Стрибок у висоту у спосіб «переступання».

3.Розвиток координації.

4. Д/З Стрейч-впр. https://studio.youtube.com/video/P_VCCnG1Qi0/edit 



1. ЗРВ.

2.Стрибок у висоту у спосіб «переступання».


Стрибок у висоту з розбігу – вид легкої атлетики, що характеризується короткочасними м’язовими зусиллями «вибухового» характеру і має багато спосо- 111 бів виконання. Основні з них – «переступання», «хвиля», «перекат», «перекидний» і «фосбері-флоп». Найбільш ефективними способами стрибків є «перекидний» і «фосбері-флоп». Техніка стрибка у висоту. Незалежно від способу подолання планки, стрибок у висоту складається з розбігу, відштовхування, переходу через планку й приземлення. Сучасна техніка стрибка у висоту характеризується раціональним використанням великої швидкості розбігу, потужним реактивно-маховим відштовхуванням, переходом через планку, з більш низьким положенням ЗЦМ тіла спортсмена.

3.Розвиток координації.

14.09.2023 Урок № 6

1.ЗРВ.

2.Біг 100м.

3.Рухлива гра.

4.Д/З Піднімання ніг з вису https://www.youtube.com/watch?v=-p3tVIpAj3s  




1.ЗРВ.


Комплекс загальнорозвивальних вправ – це логічно продумана послідовність вправ загальнорозвивального характеру. Перш ніж приступити до підбору вправ, необхідно визначити його ЦІЛЬОВЕ призначення. Він може бути призначений для ранкової гігієнічної гімнастики, для комплексного або спрямованого розвитку фізичних якостей, для формування постави тощо. 


Знаючи спрямованість комплексу, необхідно визначитися в тому, які вправи і в якій послідовності потрібно включити в комплекс. Наприклад, комплекси ЗРВ для підготовчої частини уроку в першу чергу повинні вирішувати завдання загальнозміцнюючого впливу, які охоплюють всі основні м'язові групи, підготовити організм до праці в основній частини уроку, завдання виховання правильної постави та оволодіння школою рухів. 

ЗРВ, які використовують в основній частині, можуть бути спрямовані на вирішення завдань розвитку фізичних якостей (сили, гнучкості). При цьому можуть бути використані або окремі вправи, вибірково впливають на розвиток 10 конкретних якостей і м’язових груп (наприклад, силу м’язів черевного пресу), або серія вправ, що надають комплексну дію на організм. Зовсім інші завдання можуть вирішуватися комплексом ранкової гімнастики і фізкультхвилинками. 


Комплекс ЗРВ складають з 8-12-16 вправ для різних м’язових груп і систем організму. 


Типова схема послідовності ЗРВ в комплексі: 

1. Вправи типу потягування (для випрямлення хребта, активізації дихання). 

2. Нахили, повороти і півкола головою. 

3. Вправи для м’язів рук. 

4. Вправи для м'язів тулуба в передньо-задньому напрямку (нахили вперед і назад). 

5. Вправи для м’язів ніг (присідання). 

6. Вправи для косих м'язів тулуба (нахили в сторони, повороти, обертання). 

7. Комплексні вправи в положеннях сидячи (лежачи) з включенням в роботу м’язів живота і спини. 

8. Вправи на розтягування. 

9. Стрибки з переходом на ходьбу і вправи на дихання. Такі схеми досить умовні, залежать від завдань і умов проведення занять. 

Для ЗРВ прийняте певне дозування вправ – не менше 2-3 вправ по кожному із зазначених пунктів. 




2.Біг 100м.

Належить до спринтерських дисциплін. Являє собою забіг від краю лінії старту, тієї що далі від фінішу, до краю лінії фінішу, тієї що ближче до старту, на дистанцію 100 метрів по прямій; проводиться на біговій доріжці стадіону. Старт забігу відбувається зі стартових колодок.

3. Рухлива гра.

ЗМІНА ЛІДЕРА

Всі діти шикуються в одну колону. За командою вчителя всі гравці одночасно починають біг у спокійному темпі вздовж периметра майданчика. За сигналом учителя останній у колоні робить прискорення і біжить на чолі колони. Знову за сигналом останній гравець у колоні виконує прискорення і стає лідером. Гра триває доти, доки всі учасники не побувають лідерами. За домовленістю, можна встановити певний відрізок дистанції, який необхідно пробігти лідеру. Правило: Після початку бігу гравці не повинні змінювати свого місця у колоні, поки не стануть у ній останніми і не отримають сигналу від учителя. 

13.09.2023 Урок № 5


1.ЗРВ.

2.Біг 100м.

4.Розвиток координації.

Д/З Піднімання ніг з вису https://www.youtube.com/watch?v=-p3tVIpAj3s   


1.ЗРВ.

3.Біг 100м.

До бігу на короткі дистанції у чоловіків і жінок відноситься біг на 100, 200 і 400 м, а також естафетний біг 4х100 м і 4х400 м. Перш ніж приступити до аналізу техніки бігу на короткі дистанції, необхідно підкреслити, що усі дії, що виконуються бігуном від старту до фінішу, є однією цілісною і нерозривною вправою, в основі якого лежить прагнення спортсмена "прийти" на фініш першим в найкоротший час. Для зручності аналізу техніки бігу його умовно можна розділити на чотири фази: 

1) старт; 

2) стартовий розгін; 

3) біг по дистанції; 

4) фініш.


За командою «На старт!» бігун приймає вихідне положення: присівши, він спирається долонями про доріжку попереду стартової лінії, потім встановлює на колодку, що стоїть ззаду, махову ногу, а потім на колодку, що стоїть попереду, - поштовхову ногу, одночасно опускаючись на коліно махової ноги.

Руки спираються перед лінією старту. Пальці рук утворюють пружне склепіння між великим пальцем та іншими зімкнутими пальцями. Поштовхова нога щільно упирається стопою об колодку, махаючи лише пальцями в нижній край колодки. Лікті випрямлені, руки на ширині плечей. Спина пряма, розслаблена. Голова тримається прямо до тулуба. Тяжкість тіла рівномірно розподілена між руками, стопою поштовхової ноги та коліном махової ноги.

За командою «Увага!» бігун злегка випрямляє ноги, відокремлює коліно махової ноги від доріжки, просуває тулуб вгору і вперед, поки таз не займе положення трохи вище за рівень плечей (10-20 см). Тяжкість тіла при цьому розподіляється між руками та поштовховою ногою, але так, щоб проекція ОЦМТ на доріжку не доходила до стартової лінії на 15-20 см. Стопи обох ніг щільно всією поверхнею упираються в тверду опору колодок. Голова тримається прямо, не опускається вниз і не закидається назад.

Для прямолінійного початкового руху необхідно зблизити коліна, а п'яти, що знаходяться на колодках, трохи розвести в сторони. Положення бігуна, прийняте за командою «Увага!» не повинно бути надмірно напруженим та скутим. Усю увагу необхідно зосередити на пострілі, а не на русі, який потрібно зробити після того, як він пролунає.

Стартовий розгін Перші 20-30 м спортсмен виконує стартовий розгін, прагнучи набрати максимальної швидкості. Це досягається правильним та стрімким виконанням перших кроків зі старту. Перший крок закінчується повним випрямленням ноги, що стоїть на передній колодці, та одночасним підйомом стегна іншої ноги. Раціональна техніка стартового розбігу характеризується значним нахилом тулуба вперед початку розбігу, і з наростанням швидкості і зменшенням величини прискорення нахил зменшується і техніка бігу поступово наближається до техніки бігу по дистанції.

Біг по дистанції До завершення стартового розгону та при досягненні вищої швидкості тулуб бігуна випрямляється і має незначний нахил уперед (75-80 °). Нога ставиться на доріжку пружно, передньою частиною стопи, спрямованої назустріч ґрунту. Цим рухом створюється попередня напруженість у м'язах стопи та гомілки, що передує амортизаційній фазі.

Фінішування полягає у перетині вертикальної площини, що проходить через лінію фінішу. Виграє спортсмен, який першим торкнувся тулубом стрічки, що простяглася на висоті грудей над лінією, що позначає кінець дистанції. Існує два способи фінішування: перший спосіб - "кидок грудьми" - коли бігун робить різкий нахил грудьми вперед, відводячи руки назад; другий спосіб - коли бігун, нахиляючись вперед, одночасно повертається до фінішної стрічки боком так, щоб торкнутися її плечем. Обидва способи фінішування практично однакові. Бігунам, які не володіють технікою фінішного кидка, рекомендується пробігати фінішну лінію на повній швидкості.

4.Розвиток координації.

12.09.2023Урок № 4



1.Ходьба.

2.Комплекс ЗРВ.

3.Біг 30м.

Д/З стрибки на скакалці.https://www.youtube.com/watch?v=aySAniHVodM&t=104s 




Загальна фізична підготовка (ЗФП) не залежить від виду легкої атлетики і спрямована на досягнення високої загальної працездатності, всебічного розвитку і поліпшення здоров'я. ЗФП забезпечує удосконалення його основних фізичних якостей. Для того, щоб успішно виконувати це та інші завдання, під час ЗФП на принципах багатоборства застосовується широке коло різноманітних фізичних вправ. Йдеться не тільки про власне легкоатлетичні вправи, але й гімнастику, рухливі та спортивні ігри, ходьбу на лижах, плавання та інші види спорту. На відміну від поглядів, поширених у минулому, сьогодні ЗФП пов’язується вже не із всебічною фізичною досконалістю взагалі, а з рівнем розвитку якостей і здібностей, які опосередковано впливають на спортивні досягнення і ефективність тренувального процесу в конкретному виді спорту. Тому дуже важливим є добирання засобів ЗФП і методики їх застосування з метою використання позитивного перенесення розвинутих рухових здібностей на основні вправи - біг, ходьбу, стрибки і метання. Це не свідчить про повне зближення засобів загальної і спеціальної фізичної підготовки. ЗФП є базою для подальшого удосконалення фізичних якостей і функціональних можливостей засобами ЗФП.

Ходьба не вимагає великої уваги для вивчення її техніки. Всі люди вміють ходити і цей природній руховий акт є чудовою вправою і для дорослих, і для школярів. Звичайна ходьба як фізична вправа має оздоровче значення. Під час тривалої і ритмічної ходьби активно працює велика кількість м’язів.

Різновиди ходьби: на носках;  на зовнішній, на внутрішній стороні стопи; у напівприсіді, у повному присіді;  спортивна ходьба.

- Ходьба звичайним кроком в строю (стежити за поставою і  правильною координацією рухів) на місці, по колу в колоні, парами взявшись за руки, поняття про ходьбу в ногу.

- Тренування ходьби з різним положенням рук.

- Ходьба на пальцях, на п’ятах, на зовнішній і внутрішній стороні стопи, приставними кроками, високо піднімаючи коліна, в повному присіді і т.д.

- Ходьба в повільному і швидкому темпі, ходьба в чергуванні з бігом.

- Ходьба з переступанням через предмети заввишки.

- Ходьба із зупинками, повертаючись до орієнтирів, переміщення „змійкою” (між предметами на підлозі).

- Ходьба зі зміною напряму за орієнтирами і командами інструктора. Удосконалення навичок ходьби з зупинками за слуховим і зоровим сигналом.

2.Комплекс ЗРВ.

3.Біг 30м.

07.09.2023 Урок №3






Самоконтроль – це регулярне використання простих прийомів для самостійного спостереження у зміні стану здоров‘я і фізичного розвитку під впливом занять фізичними вправами. Завдяки самоспостереженню студенти мають можливість самостійно контролювати навчальний процес. Крім того, самоконтроль має велике виховне і педагогічне значення, залучає студентів до оцінки свого стану та аналізу використаної методики навчання. 

2. ЗРВ.

3. Біг на 30м.

4. Розвиток координації.

06.09.2023 Урок № 2 


1.Комплекс ЗРВ.

2. Спеціальні бігові вправи.

3. Біг на 30м.

4. Розвиток координації. 

5. Д/З Спеціальні бігові впр. https://www.youtube.com/watch?v=j5lF7q0G1Ig 




1.Комплекс ЗРВ.

2.Спеціальні бігові вправи.

Ті, хто полюбляє бігати, знає, що для досягнення результату потрібно витратити багато часу та зусиль. Тому для цього недостатньо просто вийти на стадіон та намотувати кола. Звісно, цей шлях теж може спрацювати, але знадобиться набагато більше часу.  Щоб пришвидшити досягнення поставлених цілей у бігу потрібно виконувати певні комплекси бігових вправ, які дають можливість забезпечити максимальний результат за порівняно короткий проміжок часу. Ці вправи допомагають розвивати потрібні бігуну якості такі, як швидкість та витривалість. 

3. Біг на 30м.

Основні помилки під час бігу на короткі дистанції та їх виправлення. Приступаючи до навчання техніки бігу, слід пам’ятати, ми володіємо природними біговими рухами, які треба зберегти, виправивши можливі помилки. Коректувати техніку бігу по на основі використання таких методичних вказівок.

4. Розвиток координації. 

01.09.2023 Урок № 1







Українці у ТОП-10 світових рейтингів легкої атлетики

Вісім українських спортсменів увійшли до ТОП-10 світових рейтингів легкої атлетики за підсумком сезону 2022 року. З них шестеро – в жіночих дисциплінах, і двоє – в чоловічих.

Найуспішнішими для України традиційно стали стрибки у висоту. До десятки кращих в цій дисципліні потрапили одразу чотири українські спортсмени. Віцечемпіонка світу й чемпіонка Європи цього року Ярослава Магучіх з Дніпра стала єдиною українкою, яка очолила подібний рейтинг, тоді як Ірина Геращенко ввійшла до ТОП-3, а Юлія Левченко посіла десяте місце. Обоє – киянки. У чоловічому рейтингу в ТОП-5 фінішував херсонець Андрій Проценко.

Чемпіонка Європи  Марина Бех-Романчук – у ТОП-10 одразу в двох дисциплінах. Варто зазначити, хмельничанка потрапила до трійки у своїй новій для цього сезону дисципліні – потрійному стрибку, а в стрибках у довжину стала шостою.

У десятці й обидві українські топбігунки Анна Рижикова з Дніпра і представниця Донецької області Вікторія Ткачук (біг на 400м з бар’єрами-сьоме й восьме місця відповідно) та метальник молота з Дніпра  Михайло Кохан (сьома позиція).

Стрибки у висоту (жінки): Ярослава Магучіх – 1 (1475очок), Ірина Геращенко – 3 (1365), Юлія Левченко – 10 (1271)

Потрійний стрибок (жінки): Марина Бех-Романчук – 3 (1365)

Стрибки у висоту (чоловіки): Андрій Проценко – 5 (1331)

Стрибки в довжину (жінки): Марина Бех-Романчук – 6 (1337)

Біг на 400 м/б (жінки): Анна Рижикова – 7 (1343), Вікторія Ткачук – 8 (1330)

Метання молота (чоловіки): Михайло Кохан – 7 (1323)

Крім того, Ярослава Магучіх увійшла до ТОП-10 загального світового рейтингу серед жінок-легкоатлеток, посівши восьму позицію.

У ТОП-100 також знаходиться Марина Бех-Романчук, яка зайняла 57-й рядок.

Очолила світовий рейтинг ямайська спринтерка Шеллі-Енн Фрейзер-Прайс (1534 очок). У цьому році вона виграла Діамантову лігу в бігу на 100 м, стала чемпіонкою світу в цій дисципліні, і завоювала два срібла на ЧС – 200 м і в естафеті 4х100м.

Кращим серед чоловіків у сезоні-2022 став рекордсмен світу в стрибках з жердиною Арманд Дуплантіс зі Швеції-1601очко.

Головні результати українців у сезоні-2022

 ➡ Ярослава Магучіх (стрибки у висоту)– “срібло” чемпіонату світу, “золото” чемпіонату Європи, “золото” фіналу Діамантової ліги.

➡ Андрій Проценко(стрибки у висоту) – “бронза” чемпіонатів світу та Європи, “золото” етапу Діамантової ліги в Лозанні.

➡ Марина Бех-Романчук: потрійний стрибок – “золото” чемпіонату Європи, 11-те місце на чемпіонаті світу, “срібло” фіналу Діамантової ліги; стрибки в довжину – 4-те місце на Євро, 8-ме – на чемпіонаті світу, “золото” етапу Діамантової ліги в Римі.

➡ Вікторія Ткачук(біг на 400 м/б) – “срібло” чемпіонату Європи, “срібло” на етапі Діамантової ліги в Бірмінґемі.

➡ Анна Рижикова (біг на 400 м/б)– “бронза” чемпіонату Європи, 8-ме місце на чемпіонаті світу, чотири медалі на етапах Діамантової ліги.

➡ Ірина Геращенко(стрибки у висоту) – 4-те місце на чемпіонаті світу, 5-те – на Євро, “срібло” фіналу Діамантової ліги.

➡ Михайло Кохан (метання молота)– 7-ме місце на чемпіонаті світу, 5-те – на Євро.

➡ Юлія Левченко (стрибки у висоту) – 9-те місце на чемпіонаті Європи, дві медалі на етапах Діамантової ліги.

Вітаємо вихованок легкої атлетики Хмельниччини Марину Бех-Романчук (Обласний центр фізичного виховання учнівської молоді), Вікторію Ткачук (Нетішинська комплексна дитячо-юнацька спортивна школа ) та їх наставників-заслужених тренерів України Вадима Крушинського і Олександра Краснова з успішним завершенням сезону 2022. Бажаємо в 2023 році вибороти ліцензії на Ігри ХХХІІІ Олімпіади в Парижі!



4. Біг на 30м.


Спринтерський біг відноситься до групи  вправ з максимальною інтенсивністю.  Бігові рухи виконуються з великою амплітудою та високою частотою рухів. 

За командою «На старт!» треба  стати перед стартовою лінією. Сильнішу  ногу поставити упритул  до стартової лінії, не наступаючи на неї. Другу ногу виставити на 1-2 ступні назад  із упором на носок і рівномірно розподілити масу тіла на обидві ноги. Руки вільно опустити вздовж тіла, тулуб та голову тримай прямо.

За командою «Увага!» учень згинає ноги в колінах, тулуб  нахиляє під кутом 45 градусів  до доріжки. Згинаючи руки у ліктях, одна рука вперед,  іншу різнойменну нозі, що стоїть попереду,  назад. Вага тіла переноситься на ногу, що стоїть попереду.

За командою «Руш!»  різко починай біг вперед, не розгинаючи тулуба. Перші 5-6 кроків мають бути трохи коротшими за наступні. Це допоможе краще розігнатись і досягти найбільшої стартової швидкості.

Під час бігу тулуб трохи нахилити уперед. Ногу, якою відштовхувалися, повністю випрямляй.  Другу ногу згинай у коліні при цьому стегно рухається  вперед угору  і досягає найбільшої висоти у мить поштовху. Намагайся ставити ступні на одну лінію. Руки зігни у ліктях (під прямим кутом) і виконуй ними рухи  вперед-назад. Ритмічно дихай. 

Фінішування - перетинання фінішної лінії на максимальній швидкості . Після фінішування треба продовжувати рух уперед з переходом на крок . Під час фінішування спрямувати груди  уперед, намагаючись першим перетнути фінішну лінію.

5. Розвиток координації