Гр№5/23

08.03.2024 Урок № 75

1. ЗРВ.

2. Повторення попереднього матеріалу за темою варіативного модуля "Легка атлетика"

3. Пройти тестування https://onlinetestpad.com/7pfffb5tugaqk 

4. Д/З 

•  Піднімання ніг з положення лежачи.

• Виконати комплекс ранкової гімнастики та відправити на оцінювання на адресу зворотнього зв`язку alinaxomka123@gmail.com  

06.03.2024 Урок № 74

1.Комплекс ЗРВ.

2.Спец. впр.для метання.

3.Штовхання ядра.

4.Розвиток витривалості: рівномірний біг 1500м.

5. Д/З Піднімання ніг з положення лежачи.

1.Комплекс ЗРВ. 2.Спец. впр.для метання.

3.Штовхання ядра.

Техніка (штовхання) може бути умовно розділена на чотири частини (фази):

 – підготовка до розбігу й розбіг (поворот, стрибок); 

– підготовка до заключного зусилля («обгін»); 

– заключне зусилля; 

– збереження рівноваги після вильоту снаряду. 

Правильне утримання снаряду залежить від його форми, ваги, антропометричних і фізичних особливостей й техніки штовхання. Утримання снаряду повинно сприяти кращому використанню рухових здібностей спортсмена, особливо при виконанні заключного зусилля.

 Правильне утримання снаряду дозволяє краще контролювати рух і зберігати необхідний тонус м’язів до моменту заключного зусилля. 

Підготовка до розбігу й розбіг. Основним завданням даної фази штовхання є збільшення початкової швидкості руху снаряду. Стартове прискорення, або розбіг, при штовханні ядра досягається за допомогою енергійного розгинання опорної (правої) ноги й маху лівою. Дослідженнями встановлено, що при штовханні ядра на рекордну дальність лінійна швидкість руху снаряда перед заключним зусиллям становить 1,98 м.с. 

Підготовка до заключного зусилля («обгін снаряду») у різних штовханнях, здійснюється по-різному, однак, у всіх випадках, велике значення має створення передумов для збільшення швидкості до кінця штовхання. Насамперед, необхідно подбати про таке вихідне положення, яке дозволяє найбільш ефективно про являти фізичні можливості й рухові здібності спортсмена, надавати снаряду більш високої швидкості. 

Проміжні положення спортсмена мають загальні риси й характеризуються: – деяким зниженням ЗЦМ тіла, що є результатом згинання ніг; – найбільшим віддаленням снаряду від точок вильоту й передньої опори; – значним нахилом тулуба (у протилежну від штовхання сторону). Таке взаємовигідне розташування частин тіла сприяє розтягуванню м’язів перед заключним зусиллям, які проявляють максимальну силу й швидкість скорочення. 

Виліт і політ снаряду. Виліт ядра відбувається з висоти, яка відповідає повному випрямленню ніг, тулуба й руки спортсмена. Передчасний або пізній виліт є наслідком порушення техніки. У процесі прояву зусиль до снаряду дуже важливо, щоб рівнодіюча сила збігалася з кутом вильоту. Теоретично найбільш оптимальним вважається кут рівний 45° (без урахування протидії повітря). При визначенні кутів вильоту потрібно також враховувати аеродинамічні властивості снарядів. Оптимальні кути вильоту для кожного снаряда різні. У штовханні ядра він рівний приблизно 40°. 

Збереження рівноваги після вильоту снаряда. Техніка штовхання ядра завершується рухами, що сприяють збереженню стійкого положення. У штовханні однією рукою після поштовху, виконується активна перестановка ніг: права стрибком виставляється вперед, а ліва відводиться назад і вгору. Важливо, щоб нога ставилася попереду проекції ЗЦМ тіла для більш ефективного зниження горизонтальної швидкості. 

4.Розвиток витривалості: рівномірний біг 1500м.

Витривалість як рухова якість людини – здатність долати втому в процесі рухової діяльності. 

Загальна витривалість (аеробна) – здатність людини якомога довше виконувати м’язову роботу помірної інтенсивності, яка вимагає функціонування переважної більшості скелетних м’язів. 

Засоби розвитку витривалості. Для розвитку загальної витривалості можуть бути застосовані найрізноманітніші фізичні вправи та їхні комплекси, що відповідають таким вимогам: 

• відносно проста техніка виконання; 

• активне функціонування переважної більшості скелетних м'язів; 

• підвищена активність функціональних систем, які лімітують прояв витривалості;

 • можливість дозування і регулювання тренувального навантаження;

 • можливість тривалого виконання (від кількох хвилин до кількох годин). Переліченим вимогам найбільше відповідають циклічні вправи: ходьба, біг, плавання, біг на лижах та ін. 

Як допоміжні засоби комплексного розвитку витривалості доцільно застосовувати дихальні вправи: регульована зміна частоти, глибини і ритму дихання; легенева гіпервентиляція і нормована затримка дихання; синхронізація дихання з фазами рухових дій; вибіркове застосування дихання різного типу – ротового і носового, грудного і черевного. Підвищенню ефективності вправ для розвитку витривалості сприяє цілеспрямоване використання факторів зовнішнього середовища: температура повітря, відносна вологість, ультрафіолетове опромінювання, атмосферний тиск та ін. Серед факторів навколишнього середовища найбільший вплив на розвиток витривалості робить гірський клімат. Тренування з розвитку витривалості доцільно проводити на висоті від 1500 до 2500 м над рівнем моря. 

04.03.2024 Урок № 73 ( повторення попереднього уроку )

01.03.2024 Урок № 72

1.Правила безпеки в секторі для метання.

2.Комплекс ЗРВ.

3.Спец. впр.для метання.

4.Штовхання ядра.

Д/З Згинання та розгинання рук в упорі.

1.Правила безпеки в секторі для метання.

Загальні вимоги безпеки: до занять легкою атлетикою допускаються особи, що пройшли медичний огляд і інструктаж по безпеці життєдіяльності з реєстрацією у відповідному журналі.

Небезпечні чинники:

- травми при падінні на слизькому ґрунті або твердому покритті;

- травми при знаходженні в зоні кидка під час занять по метанню;

- виконання вправ без розминки.

При заняттях легкою атлетикою у спортзалі чи на спортмайданчику повинна бути аптечка, укомплектована необхідними медикаментами і перев'язувальними засобами для надання першої допомоги постраждалим.

Після закінчення занять легкою атлетикою прийняти душ, або ретельно вимити руки та обличчя з милом.

Пам'ятай і завжди виконуй!

1. При сильному вітрі, зниженій температурі та підвищеній вологості повітря необхідно збільшити час на проведення розминки.

2. Взуття повинне мати підошву, яка унеможливлює ковзання.

3. Не перетинати зони бігу, стрибків, метання під час занять на них інших осіб.

4. Проведення занять на спеціально обладнаних бігових доріжках, поверхня яких рівна й неслизька. Доріжка повинна продовжуватись не менше, ніж на 15 м за лінію фінішу.

5. Під час бігу на короткі дистанції при груповому старті необхідно бігти по своїй доріжці.

6. Виключити різку миттєву зупинку.

7. Не бігти по біговій доріжці за годинниковою стрілкою.

8. Ретельно розрихляти пісок у стрибковій ямі - місці приземлення.

9. Не виконувати стрибки на нерівному, рихлому або слизькому грунті. Не приземлятися на руки.

10. Граблі та лопати не залишати в місцях занять, класти граблі на землю зубцями донизу

11. Готуючись до метання, оглянути місцевість і впевнитись у відсутності людей у робочій зоні.

12. Не подавати снаряди для метання кидком.

13. Снаряди для метання збирати тільки з дозволу вчителя.

14. При поганому самопочутті, отриманні учнем травми припинити заняття і повідомити про це вчителю.

3.Спец. впр.для метання.

4.Штовхання ядра.

Правильне утримання снаряду залежить від його форми, ваги, антропометричних і фізичних особливостей спортсмена й техніки штовхання. Утримання снаряду повинно сприяти кращому використанню рухових здібностей спортсмена, особливо при виконанні заключного зусилля. 

Правильне утримання снаряду дозволяє краще контролювати рух і зберігати необхідний тонус м’язів до моменту заключного зусилля. Підготовка до розбігу й розбіг. Основним завданням даної фази штовхання є збільшення початкової швидкості руху снаряду. 

Стартове прискорення, або розбіг, при штовханні ядра досягається за допомогою енергійного розгинання опорної (правої) ноги й маху лівою. Дослідженнями встановлено, що при штовханні ядра на рекордну дальність лінійна швидкість руху снаряда перед заключним зусиллям становить 1,98 м.с–1. Підготовка до заключного зусилля («обгін снаряду») у різних штовханнях, здійснюється по-різному, однак, у всіх випадках, велике значення має створення передумов для збільшення швидкості до кінця штовхання. Насамперед, необхідно подбати про таке вихідне положення, яке дозволяє найбільш ефективно про являти фізичні можливості й рухові здібності спортсмена, надавати снаряду більш високої швидкості. 

Виліт і політ снаряду. Виліт ядра відбувається з висоти, яка відповідає повному випрямленню ніг, тулуба й руки спортсмена. Передчасний або пізній виліт є наслідком порушення техніки. У процесі прояву зусиль до снаряду дуже важливо, щоб рівнодіюча сила збігалася з кутом вильоту. Теоретично найбільш оптимальним вважається кут рівний 45° (без урахування протидії повітря). При визначенні кутів вильоту потрібно також враховувати аеродинамічні властивості снарядів. Оптимальні кути вильоту для кожного снаряда різні. У штовханні ядра він рівний приблизно 40°.

 Збереження рівноваги після вильоту снаряда. Техніка штовхання ядра завершується рухами, що сприяють збереженню стійкого положення. У штовханні однією рукою після поштовху, виконується активна перестановка ніг: права стрибком виставляється вперед, а ліва відводиться назад і вгору. Важливо, щоб нога ставилася попереду проекції ЗЦМ тіла для більш ефективного зниження горизонтальної швидкості. 

Навчання техніці штовхання ядра. Штовхання ядра може здійснюватися з місця, зі стрибком та з поворотом у колі діаметром 2,135 м. Згідно із правилами змагань, під час поштовху, який виконується однієї рукою, не дозволяється від водити ядро в сторону або назад. Навчання техніці штовхання ядра може здійснюватися на будь-якому майданчику, стадіоні, місцевості з досить твердим ґрунтом. Коло й спеціальна розмітка полегшують оволодіння технікою. На початку навчання краще використовувати полегшене ядро (3 кг для жінок і 4–6 кг для юнаків і чоловіків). 

28.02.2024 Урок № 71

1.Комплекс ЗРВ https://www.youtube.com/watch?v=7zDFIqCfqv4 

2.Спеціальні бігові впр.https://www.youtube.com/watch?v=j5lF7q0G1Ig&t=25s 

3.ОНН: рівномірний біг 1500м.

4.Розвиток гнучкості.

5.Д/З Згинання та розгинання рук в упорі.

3.ОНН: рівномірний біг 1500м.

До бігу на середні дистанції відносяться – біг на 400м,800м, 1000м, 1500м. Біг 2000м і дистанції  що перевищують 2000м вважаються довгими. Для того, щоб вміти правильно бігати, потрібно правильно утримувати поставу. Для цього тулуб і голову тримай на одній лінії, нахилившись вперед. Повштовхову ногу постав на зовнішню сторону носка і відштовхуючись, повністю випрямляй. Махову ногу згинай у колінному суглобі, при цьому стегно ноги рухай вперед-вгору. Руки зігнути ліктях під прямим кутом. Рухи руками виконуй вперед - назад(перехресно – права нога і ліва рука). Кисті рук тримай розслабленими, а пальці напівзігнутими.

Під тактикою бігу розуміють дії бігуна під час бігу. Під час бігу на середні дистанції головним є правильний розподіл сили на всій дистанції, залишаючи резерв для швидкого фінішування. На реалізацію тактичних планів впливають зовнішні умови: напрямок вітру, стан бігової доріжки, температура повітря. Необхідно звертати на такі моменти: вибір місця зі старту, біг із заданою швидкістю, встановлення необхідного ритму і темпу на дистанції;обгін суперників на різких у різних ситуаціях і у різних ділянках дистанції; біг поруч із суперником; лідирування;переслідування суперника і раптовий вихід уперед; фінішний ривок.

Поради або правила виконання бігу на середні дистанції:

• Займай намічене місце на доріжці на початку бігу;

• Біжи ближче до бровки;

• Вибирай найбільш зручніший для себе темп;

•   Відривайся від суперників, особливо при лідируванні;

•    Переслідуючи суперника , біжи за ним в притул своїм звичним кроком;

•   Обходячи суперника по прямій, одразу іди у відрив;

•  При невеликому темпі бігу починай фінішувати раніше, при високому темпі пізніше;

• Розпочавши фінішування, прагни до безперервного збільшення швидкості аж до лінії фінішу.

4.Розвиток гнучкості.

26.02.2024 Урок № 70 ( повторення попереднього уроку + додаток до уроку )

23.02.2024 Урок № 69

1.Комплекс ЗРВ.

2.Спеціальні бігові впр.

3. Розвиток швидкості: біг 2х200м.

5.Розвиток витривалості: спорт.ходьба на 1000-1200м.

6.Д/З Піднімання прямих ніг з вису.

Додаток: рівномірний біг 1500м. 

3. Розвиток швидкості.

Швидкість – це здатність людини виконувати рухи за мінімальний час.  

Для розвитку швидкості використовуються комплексні вправи, головним чином швидкісного характеру, такі, як біг на короткі дистанції, біг по сходинкам, швидкі стрибки на одній та обох ногах, стрибки в довжину, різноманітні естафети. 

5.Розвиток витривалості: спорт.ходьба на 1000-1200м.

Витривалість (людини) — здатність організму до тривалого виконання будь-якої роботи без помітного зниження працездатності.  

Спортивна ходьба — змагальний вид легкої атлетики, різновид ходьби, який характеризується чергуванням кроків, що виконуються так, щоб спортсмен постійно здійснював контакт із землею і при цьому не відбувалося видимої для людського ока втрати контакту з доріжкою. Винесена вперед (опорна) нога повинна бути повністю випрямлена (не зігнута в колінному суглобі) з моменту першого контакту із землею до проходження вертикалі.

Відомий факт, що біг позитивно впливає на загальний стан організму, а також сприяє схудненню. Але, що ж робити тим, хто не може бігати в силу фізичних даних або віку? Перестати сумувати і зайнятися спортивною ходьбою, яка має цілий ряд плюсів.

Переваги спортивної ходьби:

• підходить для всіх вікових категорій, тому що не вимагає швидкого темпу пересування та великого силового навантаження, а також удар стопи об поверхню значно нижче в порівнянні з бігом;

• позитивно впливає на роботу серцево-судинної системи, збільшуючи циркуляцію крові в організмі. Дослідження показують, що регулярні тренування допоможуть знизити практично до 50% ризик розвитку серцевих захворювання;

• покращує роботу дихальної системи, насичуючи організм киснем;

• позитивно впливає на м'язовий тонус тіла, в процесі тренування задіяні практично всі м'язи;

• зниження ваги - регулярні тренування дозволяють не тільки спалювати зайві калорії, а й підтримувати тіло в хорошій фізичній формі;

• хороший антистрес, як і будь-який вид спорту допомагає відволіктися від життєвих негараздів і "перезавантажити" мозок.

Види спортивної ходьби:

1. Ходьба в повільному темпі. Розрахована для новачків та охочих оздоровитися. За 1 хвилину спортсмен робить 80 кроків. За 30 хвилин тренування долається відстань в 1 км.

2. Ходьба в середньому темпі. Розрахована на трохи підготовлених людей, що займаалися колись спортом. Швидкість пересування вже 120 кроків за 1 хвилину, скорочуючи подолання відстані в 1 км до 13-15 хвилин.

3. Спортивна ходьба. Цей вид використовується спортсменами для тренувань і змагань. У порівнянні з попередніми видами куди швидше - 150 кроків за хвилину. Іншими словами за 1 годину спортсмен проходить близько 7 км.

4. Ходьба в швидкому темпі. Більш інтенсивний вид тренування розрахований виключно на підготовлений організм. Швидкість пересування спортсменів доходить до 12 км на годину.

5. Скандинавська спортивна ходьба. Різновид дисципліни, яку розробили фінські лижники, щоб в міжсезоння не втратити форму. Згодом, вчені провели дослідження і з'ясували, що ходьба з палицями (візуально схожими на лижні), допомагає ефективно відновлювати організм, який постраждав в результаті фізичних травм і боротися з ожирінням (за рахунок наявності палиць задіяні 90% м'язів тіла, спалювання зайвих калорій при регулярних тренуваннях збільшується до 20-25%, відповідно і процес схуднення проходить швидше).

Прийшовши на спортивний стадіон або в парк коштує зробити невелику розминку і розтяжку, а потім вже приступати до ходьби. Новачкам варто починати з ходьби в повільній або середньому темпі, проходячи невеликі дистанції в 3-4 км щодня. Після проходження початкового етапу (близько 2-х тижнів) можна збільшувати дистанцію на 1 км в тиждень.

Через місяць-два можна перейти на більш швидкий темп. Рекомендоване відстань - 50 км на тиждень для чоловіків і 40 км для жінок. Досягнувши певних результатів в тренуваннях можна збільшити навантаження на організм скориставшись утяжувачами для рук, ніг або надівши спеціальний жилет.

Одяг і взуття
Спеціальну форму для спортивної ходьби купувати не варто, підійде будь-який зручний для занять костюм, який не обмежує руху. А ось взуття необхідно підбирати ретельно, адже надягаючи на тренування не підходить взуття Ви не тільки не досягнете бажаного результату, але і можете нажити проблем зі здоров'ям. Стосується це не тільки мозолів і хворобливих відчуттів в спині, але і більш серйозними - плоскостопості і варикоз.

Підошва кросівок повинні бути щільною, але при цьому гнучкою і мати високі амортизаційними властивостями. Задник повинен бути достатньо високим і жорстким, фіксуючи голеностоп в правильному положенні.

Полегшені кросівки на тонкій підошві не годяться для занять спортивною ходьбою. Висока інтенсивність навантаження на стопу під час тренування стануть причиною неприємних і больових відчуттів. А під час тренувань в лісі або парку нога починає болісно реагувати на камені і нерівності.

Спортивна ходьба - це хороший варіант спортивних тренувань. Зібравши навколо себе однодумців це може бути не тільки корисним дозвіллям, але ще і веселим.

Біг на 1500 метрів — один із видів бігу на середні дистанції, три з трьома чвертями кола на 400 метровій легкоатлетичній доріжці. 1500 м входили до легкоатлетичної програми Олімпійських ігор з 1896 року для чоловіків та 1972 року для жінок.

Техніка виконання бігу:  

Високий старт виконується по  команді « На старт!». Шикування у стартової  лінії. Сильніша нога ставиться  впритул до лінії, інша на 2-5 ступні назад. Вага тіла рівномірно розподілилися на обидві ноги, тулуб випрямлений, руки опущені. По команді «Увага!», учень  згинає ноги  в колінах, нахиляє тулуб приблизно під кутом   45 градусів до доріжки. Руки  зігнуті в ліктях - одна рука вперед, інша різнойменна нозі, що стоїть попереду  назад.  Вага  тіла переноситься на ногу, що стоїть попереду.

По команді «Руш!» учень різко кидається вперед, не розгинаючи тулуба, а через 5-7 кроків випрямляється і переходить до бігу на дистанції.

Біг проводиться на загальній доріжці по часовій стрілці. Під часу бігу крок повинен бути коротшим чим у бігу на спринтерській дистанції  , стегно махової ноги підніматися нижче, опорна фаза триває довше, це дозволяє економити силу і берегти енергію за рахунок розслаблених м'язів, які в даний час не працюють.  Під час бігу  по дистанції рот тримати напіввідкритим, часте поверхневе дихання чергується з повними  глибокими видихами і вдихами.

При спокійному рівномірному бігу на 2-3 кроки вдих. Зі старту бігун  дихає глибше  і рідше, при прискоренні частіше.

Після закінчення бігу потрібно пройти 15-20 м, опустивши руки, кілька разів глибоко вдихнути.

21.02.2024 Урок № 68 ( повторення попереднього уроку + додаток до уроку )

19.02.2024 Урок № 67

1.Комплекс ЗРВ.

2.Спеціальні бігові впр.

3.Біг на на середні та довгі дистанції – біг зі старту.

4.Розвиток гнучкості.https://www.youtube.com/watch?v=UN13g28HXgY&t=5s 

5.Д/З Підтягування на перекладині https://www.youtube.com/watch?v=XHMXrVkgyO0&t=2s 

Додаток: Біг на на середні та довгі дистанції – на поворотах та фініші. 

1.Комплекс ЗРВ. 2.Спеціальні бігові впр.

3.Біг на на середні та довгі дистанції – біг зі старту.

Змагання з бігу на середні дистанції проводяться на 800 і 1500 м. Однак спортсмени нерідко змагаються й на дистанції 1000 м, на якій, також, фіксують ся рекорди. Дистанція стайєрського бігу – біг від 3000 до 10 000 м. Основними є дистанції на 5000 і 10 000 м. 

Крім того, до середніх і довгих відносяться наступні дистанції в ярдовому вимірі, що широко культивуються в Англії, США, Австра лії й Новій Зеландії: 880 ярдів (804,67 м), 1 миля (1609,3 м), 3 милі (4827,9 м) і 6 миль (9655,8 м). Світові рекорди фіксуються на всіх цих дистанціях. До дуже довгих відносяться дистанції від 15 до 30 км, а також марафонсь кий біг (42 км 195 м). 

Біг на ці дистанції проводиться на дорогах з асфальтовим або іншим покриттям. 

Техніка бігу на середні й довгі дистанції. Головним критерієм досконалої техніки бігу на середні й довгі дистанції є ефективність, економічність рухів спортсмена, вміння чергувати фази напруги м’язів з фазами розслаблення. Зов нішніми ознаками такого бігу є його прямолінійність, м’якість і плавність, відсу тність яких-небудь ривкових зусиль. Під час бігу тулуб спортсмена дещо нахилений уперед. Кут нахилу не пере вищує 85°. Більший нахил неминуче приведе до скорочення довжини кроків. Із зміною швидкості бігу буде змінюватися й нахил тулуба. У бігунів на середні й, особливо, довгі дистанції положення тіла наближається до вертикалі. Нахил під час бігу повинен здійснюватися не за рахунок згинання в кульшовому суглобі, а завдяки відхилення від вертикалі всього тіла. Таз при бігу, особливо в момент відштовхування, трохи подається вперед й забезпечує більш ефективний прояв зусиль при відштовхуванні. Кут відштовхування в бігу на середні дистанції менш гострий, ніж в сприн терському бігу (не більш 50–55°), однак сила відштовхування і його ефектив ність мають не менше значення. Ознакою технічно правильного відштовхування є повне випрямлення у всіх суглобах ноги, що виконує поштовх. Цьому, значною мірою, сприяє енергійний рух махової ноги вперед–угору. Висота підйому ноги тим менша, чим довша дистанція. 

Біг зі старту, на фініші й поворотах. Описана вище техніка бігу характер на для руху по дистанції, після того як бігун набере швидкість. Техніка бігу зі старту (стартового прискорення) і фінішування трохи відріз няється від техніки бігу по дистанції, і, чим коротша дистанція, тим помітніші відмінності. Мета стартового прискорення – набрати високу швидкість за найкоротший час, полегшити перехід до реактивно-махового бігу, а також зайняти вигідну по зицію на доріжці. Для досягнення необхідної швидкості в бігу на середні й довгі дистанції, у звичайних умовах, досить 30–40 м, однак часто на практиці стартове прискорен ня триває значно більше. Це залежить від фізичного стану учасників і їх рішу чості боротися за краще місце. При бігу на довгі дистанції, стартове прискорення триває менше і, з тактичної точки зору, має менше значення. При стартовому прискоренні довжина кроків помітно коротша, ніж при бігу по дистанції, але темп їх значно вищий й досягає чотирьох і більше кроків за се кунду. Рухи бігуна енергійні, нахил тіла більший, задній поштовх сильніший, відштовхування проводиться під гострим кутом. Перед стартовим прискоренням бігун приймає положення низького або високого старту. Низький старт застосовується при бігу на 800 м. Однак багато бігунів на 800 м і дотепер віддають перевагу високому старту, хоча стартують по окремих доріжках. Високий старт визначається наступним положенням бігуна. Найсильніша нога ставиться зігнутою біля стартової лінії, тулуб нахиляється вперед, ЗЦМ тіла знаходиться над носком. Інша нога відставлена на 10–15 см назад і на кілька сан тиметрів убік. Вона також зігнута в колінному суглобі й спирається носком у доріжку. Однойменна виставленій нозі рука зігнута й відведена назад, протилеж на рука – уперед. Голова злегка піднята, щоб бачити доріжку на 5–10 м уперед. Чим коротша дистанція, тим сильніше згинаються ноги, тим більше нахиляється тулуб вперед. 

Додаток: Біг на на середні та довгі дистанції – на поворотах та фініші. 

При бігу на середні й довгі дистанції потреба організму в кисні різко підвищується. Кількість повітря, що проходить через легені за однаковий період часу, збільшується в порівнянні зі станом спокою в 10–15 і більше разів і може перевищувати 100 л/хв. Таке збільшення легеневої вентиляції здійснюється у результаті підвищення частоти й глибини дихання. Дихання при бігу повинно бути звичайним, ритмічним і глибоким. Дихання здійснюється одночасно через ніс і рот, або тільки через рот. Частота дихання на початку бігу, порівняно, невелика. Зазвичай на кожний дихальний цикл робиться 4–6 кроків. З появою втоми дихання частішає. При цьому вдих може здійснюва тися на один крок, а видих – на інший. Дихання в процесі тренування рекомендується акцентувати на видиху, оскільки вдих проводиться автоматично й глибина його визначається повнотою видиху. Ритм дихання узгоджується з ритмом бігу, однак під час бігу не слід утримувати ритм дихання на одному рівні, залежно від кількості кроків. При першій необхідності дихання повинно бути частіше, щоб забезпечити потребу в кисні. 

Розслаблення м’язів під час бігу. Технічна майстерність не вичерпується лише правильною формою рухів. Головне – як і якими зусиллями ці рухи дося гаються. Технічно підготовлений бігун вміло розподіляє навантаження, напружує лише ті м’язи, які забезпечують потрібний рух. Своєчасне включення м’язів у роботу і їх розслаблення, точне дозування зусиль забезпечують плавний перехід одного руху до іншого. Коли всі рухи бігуна узгоджені й спрямовані в одному напрямку, біг здійснюється плавно. 

Особливості бігу по доріжці стадіону. У бігу на дистанції від 800 до 10 000 м старт дається на початку повороту (крім бігу на 1500 м), де бігуни роз ташовуються по кривій лінії, що зрівнює їх можливості найшвидшого виходу до брівки. Спортсмени починають біг з високого старту. Підійшовши до стартової лінії по команді судді, вони ставлять уперед найсильнішу ногу, відставляючи другу назад. За командою «Увага!» ноги згинаються, маса тіла переноситься на передню ногу, тулуб нахиляється вперед. Руки, злегка зігнуті в ліктях, відводять ся – одна вперед, а інша – назад (різнойменно з ногами). Для того щоб зайняти найбільш вигідну позицію в бігу й швидше вийти до брівки, що має особливе значення в бігу на 800 і 1500 м, спортсмени починають біг у порівняно високому темпі, підтримуючи його протягом 30–40 м і, зберіга ючи на перших метрах дистанції значний нахил тулуба й більшу частоту рухів. При бігу по повороту ліва нога ставиться більше на зовнішню сторону ступ ні, а права – на внутрішню, повернуту носком злегка усередину. Права рука ру хається з відведеним вправо ліктем. Нахил тулуба в сторону повороту значно менший, ніж при спринтерському бігу, і залежить від швидкості, яку розвиває бігун на повороті. Чим довша дистанція бігу, тим раніше починається фінішування. Бігуни на 800 і 1500 м починають фінішне прискорення за 200-300 м до фінішу, а стайєри – за 300-400 м. Максимально можлива швидкість спостерігається при виході на останню пряму. Але деякі стайєри прискорюють біг значно раніше, ніж за одне коло до закінчення бігу. 

14.02.2024 Урок № 65 ( повторення попереднього уроку + додаток ЗРВ )

12.02.2024 Урок № 64

1. Організуючі та загальнорозвиваючі вправи; спеціальні вправи для засвоєння та закріплення елементів туристичної техніки.

2. Впр. на координацію.

За характером вправ та їхнього впливу на фізичний стан людини розрізняють загальну, спеціальну та гартувальну фізичну підготовку. 

Загальна фізична підготовка сприяє всебічному та гармонійному розвиткові людини. Вона полягає в щоденній ранковій гімнастиці, тренувальних заняттях, а також передбачає участь у туристичних походах вихідного дня та змаганнях. Починаючи систематичні заняття з фізичної підготовки, учасники походу повинні пройти медичний огляд у фізкультурному диспансері та отримати рекомендації фахівців. 

Перед виконанням вправ ранкової гімнастики необхідно робити пробіжку (ходьбу) малої інтенсивності від 5 до 30 хв, залежно від віку та тренованості туриста. Біг середньої та великої інтенсивності, а також значні навантаження відразу після сну не рекомендовано застосовувати. 

Під час ходьби, бігу та виконання фізичних вправ потрібно привчати себе до ритмічного та глибокого дихання.

 Спеціальна фізична підготовка виховує якості та навички, необхідні туристові у спортивному поході, пов’язаному зі значними фізичними та психічними навантаженнями. Спеціальної фізичної підготовки набувають під час ранкової гімнастики, на тренувальних заняттях, у походах вихідного дня за умови систематичності занять. Під час тренувальних походів туристи відпрацьовують техніку лазіння скелями, утримання рівноваги на колоді та отримують навички роботи з мотузком, організації страхування та самострахування. 

Силу та витривалість дають організму в процесі занять інші види спорту: заняття з гирями та штангою, біг, кроси, плавання та ін. 

Гартувальна фізична підготовка – це сонячні та повітряні ванни, водні процедури, сауни та інші способи підвищення опірності організму до зміни температури навколишнього середовища, до інфекцій та застудних захворювань. Загартованість поліпшує пристосовуваність організму до різноманітних умов туристського походу: спеки, холоду, дощу, снігу (навіть влітку) та холодних ночівель у зоні високогір’я, а також до значних фізичних навантажень. Організація, підготовка та проведення процесу фізичного самовдосконалення та загартування організму повністю покладається на кожного учасника походу 

Додаток ЗРВ

09.02.2024 Урок № 63

1. Орієнтування на місцевості.

2. Впр. на рівновагу. https://www.youtube.com/watch?v=84lb6gMvq80&t=30s 

2. Орієнтування на місцевості.

Орієнтуватися на місцевості – вміти визначити своє місце перебування відносно сторін горизонту.

Основні сторони горизонту – північ, південь, захід і схід, проміжні – північний схід, південний схід, південний схід та північний захід.

Визначати сторони горизонту можна можна за природними об’єктами.

• Мурашники майже завжди розташовані з південного боку дерева, пня чи куща.

• У поодиноких дерев кора з північного боку товстіша, часто вкрита мохом.

• У ясний день можна орієнтуватися за сонцем. Опівдні, о 12 год, Сонце знаходиться на півдні. Тому тінь від предметів буде направлена на північ. Лінію тіні північ–південь називають полуденною лінією.

• Надійно орієнтуватися можна за Полярною зорею, яка завжди вказує напрямок на північ з точністю до 1∘. Як запам'ятати Щоб за напрямком на північ визначити інші напрямки, потрібно стати обличчям на північ і розвести руки в боки. Праворуч буде схід, ліворуч – захід, а позаду – південь.

Орієнтування за компасом.

Найчастіше напрямок щодо сторін горизонту визначають за допомогою компаса. Його намагнічена стрілка завжди одним кінцем показує на північ, а другим – на південь. Магнітний компас було винайдено в Китаї. У Середземномор’ї компас з’явився приблизно у ХII ст.

Послідовність дій для орієнтування за компасом:

• Установити компас на горизонтальну площину. 

• Звільнити за допомогою спеціального важеля намагнічену стрілку.

• Зачекати, доки стрілка заспокоїться.

• Повернути корпус компаса, доки позначка N (North – північ) не збіжиться з напрямком, указаним темним кінцем стрілки.

07.02.2024 Урок № 62

1. Охорона навколишнього середовища.

2. Д/З Впр. на рівновагу.https://www.youtube.com/watch?v=84lb6gMvq80 

Усе необхідне для життєдіяльності людина отримує з природи: повітря, воду, сировину для промисловості. Людське суспільство як частина природи може бути тільки в постійній взаємодії з нею. Вплив людини на навколишнє середовище є перетворюючим, що змінює її, причому далеко не завжди в кращу сторону, тому збереження природного середовища і розумна охорона природи - одна з най гостріших проблем, що стоять перед людством, особливо в сучасних умовах.

Раціональне використання землі, лісу, атмосфери і водних ресурсів в Україні передбачено Конституцією. В даний час у сфері охорони навколишнього середовища діє цілий ряд нормативних актів: Закон України «Про охорону навколишньої природного середовища»; Постанова Уряду України «Про затвердження порядку визначення плати і її граничних розмірів за забруднення навколишньої природного середовища» і інші.

Під навколишнім середовищем розуміють цілісну систему взаємопов’язаних природних і антропогенних об’єктів і явищ, під впливом і при безпосередньому використанні яких відбувається праця, побутова діяльність, відпочинок людей. Поняття «навколишнє середовище» включає соціальні, природні і штучно створені фізичні, хімічні та біологічні фактори, тобто все те, що впливає на життя і діяльність людини. Складовою частиною навколишнього середовища є природне середовище. Перед сучасним суспільством стоїть завдання не тільки зберегти природу, а й запобігти негативним наслідкам господарської діяльності людини в майбутньому.

Охорона навколишнього середовища являє собою важку комплексну проблему, яка має відношення до всього суспільства в цілому і до кожного окремого громадянина.

Розмова йде про рішення життєво важливої проблеми – захисту і охорони здоров’я нинішнього і майбутнього покоління людей від шкідливих наслідків їх науково-технічної і промислової діяльності.

На початку своєї історії людина задовольнялась лише простими фізіологічними потребами (в їжі, одязі, житлі). 

З розвитком суспільства використання природних ресурсів для задоволення його матеріальних потреб весь час зростало. Нині людина дуже активно впливає на природу.

Одне з небажаних, але очевидних наслідків технічного процесу – забруднення оточуючого середовища вторинними продуктами виробничо-технічної діяльності.

В результаті промислової діяльності природа потерпає постійні зміни. Так в Україні суттєво скоротилася площа зелених насаджень; відбувається підкислення ґрунту і води; відходи промисловості, в тому числі різні високотоксичні речовини, забруднюють повітря, водойми, ґрунти; в результаті спалювання великої кількості мінерального палива в біосфері збільшується концентрація вуглекислоти що може призвести до зміни теплового режиму (клімату) поверхні всієї планети. Наслідки всього цього відбиваються на здоров’ї людей. Так, з року в рік збільшується кількість випадків серцево-судинних і ракових захворювань.

Тривалий час панувала помилкова думка, ніби багатства природи невичерпні, а тому, мовляв, можна і не турбуватись про їх відтворення і відновлення.

Чому сьогодні так гостро ставиться питання щодо охорони природи і раціонального використання її ресурсів? Це насамперед пов’язано з тим, що природним ресурсам планети і в Україні зокрема, вже завдано величезної шкоди. За останнє століття близько двох мільярдів гектарів земель – 15 відсотків усієї земної суші – зруйновано водою і вітровою ерозією. За всю історію людського суспільства на земній кулі знищено дві третини лісів. Нині підприємства викидають у води і повітряне середовище стільки забруднюючих речовин, що завдають серйозної шкоди населенню і природному середовищу на великих відстанях.

Кількість відходів на протязі тривалого часу збільшувалась пропорційно росту виробництва і населення. Доки є якості сировини широко використовувались речовини рослинного і тваринного походження, відходи, які утворювались залучалися силами природи в кругообіг речовин, природа забезпечувала самоочищення. Але зараз все частіше використовуються речовини синтетичного і мінерального походження. Відходи синтетичних миючих засобів не засвоюються розкладаючими мікроорганізмами, вони накопичуються в водоймах куди вони потрапляють зі стічними водами і забруднюють їх. При спалюванні нафтового палива в атмосферу разом з димовими газами, окрім оксидів вуглецю (CO2, CO) викидаються оксиди сірки (SO2 ), які взаємодіють з вологою і киснем повітря і утворюють сірчану кислоту – утворюються так звані «кислотні дощі». Під впливом кислотних дощів відбувається швидке підкислення води у річках, озерах, ставках та інших водоймах. Під впливом кислотних дощів збільшилась кислотність ґрунтів. Таких прикладів можна навести дуже багато.

Іншим поширеним забрудненням природного середовища являються ядохімікати і мінеральні добрива, які застосовуються у сільському господарстві. За останні роки застосування мінеральних добрив в Україні збільшилось в 43 рази, а різноманітних ядохімікатів в 10 разів. В результаті інтенсивної хімізації вдається отримувати більший врожай. Але одночасно зростає ступінь забруднення ґрунту, водоймищ і продуктів харчування.

Безцінним нашим багатством є вода. Значення її для людини загальновідоме. В Україні за даними науково-дослідних установ запаси води на душу населення постійно зменшуються, тоді як потреби населення, промисловості і сільського господарства щороку зростають. Особливо велику кількість води витрачає енергетика, металургійна, хімічна, легка промисловість, сільське господарство. Вже нині в ряді міст відчувається нестача прісної води. Вода багатьох річок та озер непридатна для життя і навіть купання. До 30 % мінеральних добрив змивається з полів і потрапляє у водойми. У водоймах, збагачених поживними речовинами, швидко розмножуються водорості, як результат – «цвітіння води». Потім водорості відмирають і починається їх гноїння що супроводжується споживанням кисню. Утримання кисню у водоймі скорочується і починає гинути риба. Така вода стає непридатною для використання в побуті і навіть у технічних цілях.

Тому наше обов`язкове завдання є -  приділяти велику увагу та зберігати природне середовище.

05.02.2024 Урок № 61

Туристичні можливості.

Спортивний туризм, в залежності від категорії осіб, поділяється на дитячий, молодіжний, сімейний, для осіб похилого віку. Залучення до спортивного туризму дітей та юнацтва сприяє розвитку та удосконаленню всієї системи спортивного туризму, бо, по-перше, діти-туристи - це майбутнє поповнення лав спортивного туризму; по-друге, формування в процесі подорожей навичок здорового способу життя та активного відпочинку сприяє підтримці високого рівня здоров'я. 

Дитячо-юнацький туризм - це масовий рух дітей і юнацтва з метою всебічного розвитку в активному пізнанні навколишнього світу і самих себе засобами туристично-краєзнавчої діяльності. В свою чергу, туристично-краєзнавча діяльність є комплексний засіб гармонійного розвитку підлітків і юнацтва, в активному пізнанні та доступному поліпшені навколишнього світу і самих себе, характерним структурним компонентом якого є похід (подорож, екскурсія, експедиція).

Туристичний похід - це завжди радість. Якщо похід планується заздалегідь, якщо поставлені завдання по підготовці до нього і вони поетапно виконуються, похід перетворюється в завтрашню радість. Ще задовго до того, як відправитися в похід, він стає засобом згуртування колективу.

Туристично-краєзнавча діяльність органічно увійшла в навчально-виховний. Вона виконує три основні функції:

•  виховно-розвиваючу

• освітньо-пізнавальну 

•  оздоровчо-спортивну

• 
  

Кожний функціональний компонент несе в собі конкретні педагогічні цілі.

Мету виховно-розвиваючої функції туристично-краєзнавчої діяльності можна сформулювати таким чином: виховання альтруїстичної життєвої позиції; стійкості, уміння переносити труднощі і незгоди, виховання сміливості, рішучості, сили волі; товариськості, інтересу до людей, поваги до них; любові до волі, прагнення до незалежності, до самостійності. Реалізація даної мети відбувається в процесі розвитку в учнів уміння аналізувати особисті вчинки, оцінювати дії товаришів, прагнути до самопізнання, самовиховання.

Освітньо-пізнавальна функція туристично-краєзнавчої діяльності реалізується в процесі опанування учнями природного і соціального середовища. Різновиди маршрутів та районів подорожей сприяють задоволенню таких потреб підлітків, як потреба у новизні, в пізнанні. Безпосереднє сприйняття навколишнього середовища в процесі туристично-краєзнавчої діяльності конкретизує, доповнює і систематизує знання учнів, отримані на заняттях з географії, ботаніки, зоології, дозволяє самим учням встановлювати міжпредметні зв'язки. Спостереження різних явищ природи, зоряного неба доповнені поясненнями педагога-керівника, сприяють з'ясуванню деяких законів фізики, хімії, біології, викликають інтерес до астрономії.

Туристично-краєзнавчі заходи, побудовані в чіткій послідовності, розширюють для здобувачів освіти границі Батьківщини. Від порога рідної домівки, із ближніх околиць свого міста або села туризм веде дітей на простори нашої України. Спілкування з природою створює неповторні естетичні переживання в душах дітей. Саме в походах, перебуваючи цілодобово в горах, лісі, на ріці виникає любов до рідної землі, бажання зберігати і примножувати її багатства.

Походи та екскурсії мають великий вплив у вивченні соціального середовища. Знайомство з історичними пам'ятниками, відвідування місць з багатим історичним минулим дозволяють познайомити юних туристів з героїчними сторінками нашої історії.

Під час занять туристично-краєзнавчою діяльністю, юні туристи знайомляться з культурою, особливостями побуту, економікою, народними промислами різних націй та народностей. Знання історії даного народу, дотримання традицій і звичаїв сприяє розвитку шанобливого ставлення до людей. Юні туристи не тільки читають про історичні події у книжках, проходячи місцями конкретних історичних подій, вони стають їх "співучасниками".

Оздоровчо-спортивна функція туристично-краєзнавчої діяльності має на меті удосконалення фізичного розвитку підростаючого покоління. Навантаження, що отримує організм в поході, рівномірно розподілені в часі, його чергування з відпочинком та поступове зростання здійснює позитивний вплив на фізичний стан особи. Цілодобове перебування на повітрі, нічліг у наметах сприяють загартовуванню зростаючого організму. Як правило, люди, що систематично займаються туризмом, практично не хворіють застудними захворюваннями. Туризм привчає до здорового способу життя та сприяє формуванню прикладних умінь і навичок: уміння орієнтуватися на місцевості, переборювати природні перешкоди, організувати побут у будь-якому природному оточенні - усе це формується тільки в походах. Рух з рюкзаком сприяє розвитку витривалості, сили, координації, спритності тощо. 

У туристично-краєзнавчій діяльності у єдності реалізуються моральне, трудове, естетичне, розумове та фізичне виховання.

У походах здійснюється перевірка і загартування таких морально-вольових якостей, як чесність, скромність, організованість, дисципліна, сміливість, рішучість, чуйність, доброта, принциповість, дружба, товаристськість, відповідальність, акуратність і багато інших. У поході учні знаходяться в таких умовах, коли кожен з них надає допомогу своєму товаришу, одночасно приймаючи допомогу від нього. В процесі виконання доручень, що виконуються на виду у всіх, кожен несе повну відповідальність перед своїми товаришами за якість її виконання.

Специфічна особливість туристичних походів дає змогу підліткам реалізувати таку потребу як пошук автономії в малому колективі. Крім цього складності побуту у поході, діяльність туристичного гурту за законами "Один за всіх, всі за одного" дозволяє підліткам більш критично відноситись до оцінки якостей товариша, цим самим реалізувати потребу підлітків у дружбі. У туристичних походах формуються воля, мужність, самовладання. Той, хто систематично ходить у походи, вміє цінувати дружбу, завжди допоможе товаришу у важкій ситуації. 

02.02.2024 Урок № 60

1. ЗРВ.

2. Силові впр. з обтяженням.

3. Д/З Силові впр.

31.01.2024 Урок № 59

1. ЗРВ.

2. ОНН: Згинання та розгинання рук в упорі

3.  Комплекс вправ на гнучкість. 

29.01.2024 Урок № 58 ( повторення попереднього уроку + додаток  до уроку )

26.01.2024 Урок № 57

1. Рухливі ігри і естафети з включенням вправ на увагу. Ігри і естафети з включенням вправ на несподіваність виконання.

2. Д/З Різновиди стрибків: на одній, на двох, з просуванням вперед.

3. Додаток: Тімбілдинг

1. Рухливі ігри і естафети з включенням вправ на увагу. Ігри і естафети з включенням вправ на несподіваність виконання.

Увага – зосередженість, спрямованість свідомості людини у даний момент часу на якомусь реальному або ідеальному об’єкті, явищі події образі, душі, тощо. Завдяки увазі відбувається відбір необхідної інформації та відсікання зайвою.

Особливу роль відіграє увага в навчальній роботі учнів. Зосередженість, спрямованість свідомість учня на певні предмети та вища необхідні на всіх етапах його навчальної діяльності. Часто нерозуміння навчального матеріалу, поява помилок під час виконання самостійних завдань, пояснюються не відсутністю здібностей до цих видів занять, не слабою кмітливістю, або поганою пам’яттю, а недостатньою уважністю.

Психологи встановили, що чим вищий рівень розвитку уваги, тим вища ефективність навчання. Неуважність — одна із найпоширеніших причин поганої успішності учнів. Чим викликане це явище? Виявляється, навчання ставить перед дитиною нові завдання, несхожі на ті, які вона звикла виконувати під час гри. Навчальні завдання, на відміну від ігрових, містять більше нової інформації, а процес їх виконання вимагає довшого зосередження. На жаль, і за своєю формою процес навчання не завжди є захоплюючим і невимушеним. І щоб оволодіти усіма новими знаннями та навиками, дитині потрібно навчитися керувати своєю увагою, підпорядковувати її своїй волі. А для цього необхідно тренувати здатність бути уважним з допомогою ігор і спеціальних вправ.

Найкращими «ліками»  від рухового «голоду» є рухливі ігри. Народні рухливі ігри за змістом і формою прості й доступні дітям різних вікових груп. Вони є універсальним засобом у фізичному вихованні молоді. Оздоровче значення ігор:  сприяють гармонійному розвитку форм і∙ функцій організму школяра;  формують правильну поставу;∙  загартовують організм;∙  підвищують працездатність; зміцнюють∙ здоров’я; Великий оздоровчий ефект має проведення ігор на свіжому повітрі незалежно від пори року. Це зміцнює мускулатуру, покращує діяльність дихальної, серцевосудинної систем, збільшує рухливість суглобів, стимулює обмінні процеси, позитивно впливає на нервову систему, підвищує опірність організму до простудних захворювань.

«Група, струнко!» 

Група шикується в одну шеренгу і розмикається на витягнуті руки так, щоб не турбувати один одного. Хід гри. Керівник подає різні команди, які гравці виконують, якщо перед ними буде слово «Група!». Якщо команди «Група!» немає, то дія не виконується. Той, хто помилився, робить крок уперед і продовжує грати. Виграє найуважніший, який менше за всіх помилився. Гра проводиться, звичайно, у кінці заняття. 

«На свої місця» 

Учні шикуються у шеренгу, в колону по одному або у коло у своїх командах (команд може бути 2-3 в залежності від кількості гравців). 

Хід гри. За сигналом: «На прогулянку!», – усі діти розбігаються у різні сторони. За командою: «На свої місця!», – усі повинні вишикуватись у вихідне положення. Яка з команд швидше займе своє місце, та і стає переможцем. 

«Падаюча палиця» 

Діти шикуються у коло та розраховуються за порядком номерів. Перший номер (ведучий) стає посередині кола, бере гімнастичну палицю, ставить її на підлогу, притримуючи рукою. 

Хід гри: Ведучий голосно називає який-небудь номер і відпускає палицю. Викликаний гравець повинен підбігти і схопити палку, поки вона не впала на підлогу. Якщо він спіймає її, то повертається на своє місце. Якщо ні – стає ведучим, а той хто водив, йде у коло на своє місце і здобуває його номер.

 Варіант: кожен гравець має по гімнастичній палиці і коли ведучий називає який-небудь номер, то цей номер повинен схопити палицю ведучого, а ведучий – палицю цього номера. Усі гравці повинні тримати палицю правою рукою. 

Інвентар: гімнастична палиця. 

«Виклик номерів» 

Діти розподіляються на дві команди, стають у шеренги на відстані 6-10 м одна від одної та розраховуються за порядком номерів. У 8-10 м збоку від шеренги лежать набивні м’ячі. Хід гри. Керівник називає який-небудь номер, наприклад «вісім». Тоді восьмі номери обох команд біжать до набивних м’ячів, оббігають їх і повертаються на свої місця. Хто прибіг першим – приносить своїй команді виграшне очко. Потім викликають інші номери і так до тих ігор, поки усі гравці не будуть викликані. Виграє команда, яка набрала найбільше очок. 

Варіанти: команди шикуються у колони; оббігається не тільки м’яч, але шеренга або колона; учасники гри переміщуються стрибками на двох ногах, на одній у присіді, долаючи перешкоди; біля набивних м’ячів можна виконувати різні фізичні вправи (віджимання, присідання ті ін.).

 Інвентар: 2 набивних м’ячі або кеглі.

Додаток: Тімбілдинг

Тімбілдінг з англійського слова team building можна дослівно перекласти як процес побудови команди. Тобто у всіх ігор та активностей, які влаштовують компанії, є одне головне завдання – об'єднати людей для злагодженої роботи та досягнення мети організації. 

Що таке тімбілдінг і звідки він взявся?

Першими, хто використовував ігри для згуртування співробітників, були військові підрозділи в 1940-х роках. Така методика мала настільки позитивний ефект, що, через кілька років, стала використовуватися найбільш просунутими керівниками американських компаній. І це з урахуванням того, що не всі до кінця розуміли, що ж таке тімбілдінг.

Такий психологічний прийом більше був схожий на виставу в театрі, оскільки на всіх співробітниках були костюми тієї чи іншої історичної епохи і ними розігрувалися сценки. Минуло не одне десятиліття, щоб пострадянські країни змогли зрозуміти корисність даної методики. І тільки на початку ХХ століття керівниками компаній в Україні стали організовуватися бізнес-тренінги.

Керівники підприємств, які повірили в ефект тімбілдінга, домоглися необхідного результату, а саме:

1. перетворили конкурентів в партнерів;

2. змусили їх довіряти один одному;

3. згуртували колектив;

4. владнали конфлікти;

5. гармонійно впровадили нових працівників в наявний колектив;

6. підвищили загальну працездатність.

На сьогоднішній день, щоб згуртувати колектив використовується кілька видів тімбілдінга:

• Спортивний - проведення ігор і змагань, часто на свіжому повітрі.

• Історичний - завдяки якому можна перевтілитися хоч в Клеопатру, хоч в Наполеона.

• Психологічний - проведення тестів, тренінгів психологічної тематики.

• Творчий - колеги малюють разом стінгазети, ставлять п'єси і т.д.

24.01.2024 Урок № 56

1. ЗРВ.

2. ППФК.

3. Комплекс силових вправ.

1.ЗРВ.

2. ППФК.

Професійно-прикладна фізична підготовка (ПТТФП) є одним з основних напрямів системи фізичного виховання, покликане сформувати фізичні і спеціальні якості, уміння і навики, сприяючі досягненню об'єктивної готовності людини до успішної професійної діяльності. 

Основне призначення ППФП - спрямоване розвиток і підтримка на оптимальному рівні тих психічних і фізичних якостей людини, до яких висуває підвищені вимоги конкретна професійна діяльність, а також вироблення функціональної стійкості організму до умов цієї діяльності та формування прикладних рухових умінь і навичок.

Кожна професія пред'являє до людини специфічні вимоги і часто дуже високі до його фізичним і психічним якостям, прикладним навичкам. У зв'язку з цим виникає необхідність профілювання процесу фізичного виховання при підготовці студентів до трудової діяльності, поєднання загальної фізичної підготовки зі спеціалізованою - ПΠΦΠ.

Геодезисту, геологу необхідно вміння орієнтуватися на місцевості. Він повинен уміти підготувати нічліг, приготувати їжу в похідних умовах. Правильна переправа через річку або поведінку в горах, тайзі - життєво необхідні навички. Заняття туризмом для студентів таких спеціальностей будуть підготовкою до професійної діяльності.

Щоб реалізуватися у професійній діяльності, працівникам низки інженерно-технічних спеціальностей (інженер-радіоелектронщик, інженер-механік та ін.) Потрібно володіти цілим рядом фізичних якостей. Від них вимагається вміння дозувати невеликі але величиною силові напруги при користуванні різними ручними і ножними органами управління (кнопками, рукоятками, важелями, педалями), роботі з персональним комп'ютером, дисплейної технікою, осцилографом і т.д. Робота представників розумової виду праці (економісти, дизайнери, конструктори, юристи) часто характеризується гіподинамією, тривалим перебуванням у вимушеній позі (сидячи, стоячи) під час проектних робіт, операторської діяльності. Все це говорить про необхідність розвитку статичної витривалості м'язів тулуба, спини, відчувають найбільші напруги під час малорухомої роботи.

Професійна діяльність працівників ряду сучасних інженерно-технічних спеціальностей часто містить операції, пов'язані з маніпулюванням невеликими предметами, інструментами. Вони повинні мати здатність виконувати швидкі, точні та економні руху, володіти спритністю і координацією рухів рук, пальців.

У професіях інженера, менеджера, викладача, вченого важливу роль відіграють психічні якості. При напруженої розумової діяльності особливо необхідна увага: здатність одночасно сприймати кілька об'єктів (обсяг уваги), виконувати декілька дій (розподіл уваги), швидко переносити увагу з об'єкта на об'єкт (концентрація уваги). Крім того, потрібні оперативне мислення, оперативна і довгострокова пам'ять, нервово-емоційна стійкість, витримка, самовладання.

Таким чином, професійна діяльність сучасних фахівців висуває до них досить жорсткі вимоги, у тому числі до фізичних і психічних якостям і здібностям. У процесі загальної фізичної підготовки практично неможливо сформувати такий рівень психофізичної підготовленості, який забезпечив би високопродуктивну професійну діяльність. У багатьох випадках необхідні спеціальні заняття фізичними вправами і спортом, тобто ПΠΦΠ.

3. Комплекс силових вправ.

22.01.2024 Урок № 55

1. ЗРВ.

2. Повторить матеріал за темою варіативного модуля" Волейбол" та пройдіть тестування з варіативного модулю " Волейбол" за посиланням https://onlinetestpad.com/lthv4ycplh7ey.

3. Д/З Згинання та розгинання рук в упорі. 

19.01.2024 Урок № 54

1.ЗРВ. https://www.youtube.com/watch?v=nogg2kuOztY

2.Подача м’яча вивченим способом у визначену зону.

3.Техніка та тактика гри у захисті.

4.Навчальна гра.

5. Д/З Згинання та розгинання рук в упорі.

2.Подача м’яча вивченим способом у визначену зону.

Матч складається з п'яти партій, а партії - з ігрових епізодів, в кожному з яких розігрується одне очко. Єпізод починається з подачі м'яча через сітку. Перша подача в першій і у вирішальній (п'ятій) партіях виконується командою, що виборола право на подачу за жеребкуванням. У всих інших партіях першою подає команда, яка не подавала першою в попередній партії.

Подача проводиться із зони подачі за лицьовою лінією майданчика ударом по м'ячу долонею або будь-якою частиною руки після того, як м'яч був підкинутий або випущений з руки (рук). Гравці команди, що подає не мають права заважати суперникам - за допомогою індивідуального або групового заслону - бачити подачу і траекторію м'яча. Гравці команди, що приймає, пасуючи м'яч один одному, намагаються відправити його назад на сторону команди, що подає, при цьому допускається не більше трьох торкань м'яча (третім ударом він повинен бути відправлений через сітку). Якщо використано більше трьох торкань (блок - не в рахунок), фіксується помилка «чотири удари».

Мета подачі послати м'яч на половину суперника і максимально ускладнити прийом. До того як гравець не торкнеться м'яча при подачі, жодна частина його тіла не повинна торкнутися поверхні майданчика (особливо це стосується подачі в стрибку).

3.Техніка та тактика гри у захисті.

4.Навчальна гра.

Загальні правила

Правила гри у волейбол коротко. У волейбол грають двома командами по 6 гравців в кожній, на майданчику розміром 18х9 метрів, розділеному сіткою навпіл. Для чоловічих команд сітка розташовується на висоті 2,43 метра, а для жіночих – 2,25 метрів. Гра ведеться сферичним м’ячем колом 65—67 см вагою 260—280 г. Запасних гравців може бути до шести. Мета гри полягає в приземленні м’яча в зону суперника, при дотриманні правил.

Початок гри

Гра починається з подачі однієї з команд. Після введення м’яча в гру подачею і успішного розіграшу подача переходить до тієї команди, яка виграла очко. Майданчик за кількістю гравців умовно розділений на 6 зон. Після кожного переходу права подачі від однієї команди до іншої в результаті розіграшу очка, гравці переміщаються в наступну зону за годинниковою стрілкою.

Подача

Виконує подачу гравець, який в результаті останнього переходу переміщається з другої в першу зону. Подача проводиться із зони подачі за задньою лінією ігрового майданчика, тобто за межами ігрового поля. Завдання гравця, що подає, відправити м’яч на половину супротивника. У польоті м’яч може торкнутися сітки, але не повинен торкатися антен або їх уявного продовження вгору. Якщо м’яч торкнеться поверхні ігрового майданчика суперника, команді, що подавала, зараховується 1 очко. Якщо гравець, який подавав порушив правила або відправив м’яч до ауту, то 1 очко зараховується команді, що приймала. Не дозволяється блокувати м’яч при подачі, перериваючи його траєкторію над сіткою. Якщо очко вигране командою, яка подавала м’яч, то подачу продовжує виконувати той же гравець.

Розіграш

Якщо м’яч залишається у грі, то приймаюча команда повинна перекинути його назад. Правила волейболу дозволяють при розіграші зробити три торкання, причому один гравець двічі підряд не може доторкнутися до м’яча. Прийняти подачу може будь-який гравець.

Якщо прийом м’яча успішний(1-ше торкання), то він пасується на пасуючого (2-ге торкання), який доводить його на атакуючого гравця (3-ій удар). При ударі м’яч має пройти над сіткою між антенами, причому може зачіпати сітку. Атакуючі гравці передньої лінії (2 і 4 зони), можуть атакувати з будь-якої позиції на ігровому майданчику, а гравці на задній лінії (1, 5 і 6 зони) тільки до 3-х метрової лінії (заступ на неї вважається помилкою).

Кількість партій

У волейболі може бути зіграно максимум 5 партій, тому серія триває до 3 перемог. Кожна грається до 25 очок. Виграна партія закінчується тільки в разі переваги над суперником в 2 очки, тому рахунок може бути як 27-29, так і 38-36. Якщо у серії зафіксований рахунок 2-2, то проводиться вирішальна п’ята гра до 15 очок зі зміною командами майданчиків після досягнення 8 очок.

17.01.2024 Урок № 53 ( повторення попереднього матеріалу + додаток до уроку )

15.01.2024 Урок № 52

1.ЗРВ.

2.Нападаючий удар з переведенням.

3.Подача м’яча вивченим способом у визначену зону

4.Нападаючий удар по блоку через сітку.

5.Блокування.

6.Техніка та тактика гри у нападі.

7.Навчальна гра.

Д/З Стрибкові впр.

Додаток:  Техніка та тактика гри у захисті. 

1.ЗРВ.

2.Нападаючий удар з переведенням.

Нападаючий удар виконується так: стрибок з місця або з розбігу, удар, приземлення. Щоб стрибнути з розбігу, відштовхуються однією або двома ногами; з місця – тільки двома ногами. Виконуючи стрибок відштовхуванням двома ногами під час розбігу, гравець набирає швидкість, необхідну для високого стрибка.

Нападаючий удар з переведенням застосовується під час зустрічі з блоком суперника. Удар є різновидом прямого нападаючого удару, тільки напрям польоту м’яча не збігається з напрямом розбігу нападаючого. Розбіг виконується так, як під час удару по ходу. Переведення здійснюється поворотом кисті руки. Внаслідок переводу вправо кисть повертається вправо.

Дуже ефективний удар, коли гравець в безопорному положенні перебуває в найвищій точці виконує поворот вліво і робить удар, змінюючи напрям польоту м’яча відносно напряму свого розбігу. Цей удар без повороту тулуба в останній фазі ударного руху рукою змінює напрям, якщо рух кисті спрямовується також вбік руху руки. Тулуб залишається у вертикальному положенні. При перевідних ударах з поворотом тулуба м’язи останнього беруть активну участь в ударному русі, тулуб повертається в напрямі удару. Нападаючі удари з переведенням потребують від виконавців високого рівня координації рухів.

6.Техніка та тактика гри у нападі.

Тактика гри – це доцільно узгоджені дії гравців команди, спрямовані на досягнення перемоги в змаганнях. Дії гравців відбуваються в умовах, коли команда нападає чи захищається. Відповідно до цих стадій тактика гри складається з тактики нападу й тактики захисту. Організація нападаючих і захисних дій здійснюється тільки колективними зусиллями, але це не знижує значення особистої ініціативи гравця. Навпаки, вимагає більш ефективного застосування узгоджених дій для досягнення перемоги. Таким чином, у тактиці гри постійно проявляються індивідуальні й колективні дії. Індивідуальні дії пов’язані з передбаченням ігрової ситуації, прийняттям рішень щодо вибору місця на майданчику й виконанням конкретних прийомів техніки.

 Колективні дії проявляються при застосуванні систем гри, комбінацій під час атак і відповідних захисних дій.

Системність тактичних дій команди характеризує певний розподіл обов’язків серед гравців і їхню розстановку на майданчику. Ці міри диктуються правилами гри (зміна функцій спортсменів у зв’язку з переходами) й необхідністю в кожній позиції команди мати певний підбір гравців, які забезпечили б результативність дій в нападі й захисті. Ефективність дій волейболістів в різних стадіях гри залежить від рівня їхньої підготовки, на яку впливають фізичні дані, потяг до спеціалізації ігрових функцій і, нарешті, їхні здібності. У зв’язку з цим гравців поділяють за такими функціями:

− основний нападаючий – це, як правило, високорослий гравець із сильним ударом і надійним блоком;

− допоміжний нападаючий – універсально підготовлений гравець, але з акцентом на комбінаційний напад;

− зв’язуючий гравець – головний диспетчер команди, який бездоганно виконує другу передачу й бере участь у решті дій команди.

 − четвертий тип гравця – захисник; це низькорослий спортсмен, який бездоганно володіє першою передачею та захисними прийомами, граючи на другій лінії. Такого волейболіста використовують при заміні нападаючого на другій лінії – ліберо.

7.Навчальна гра. 

Системність тактичних дій команди характеризує певний розподіл обов’язків серед гравців і їхню розстановку на майданчику. Ці міри диктуються правилами гри (зміна функцій спортсменів у зв’язку з переходами) й необхідністю в кожній позиції команди мати певний підбір гравців, які забезпечили б результативність дій в нападі й захисті. Ефективність дій волейболістів в різних стадіях гри залежить від рівня їхньої підготовки, на яку впливають фізичні дані, потяг до спеціалізації ігрових функцій і, нарешті, їхні здібності. У зв’язку з цим гравців поділяють за такими функціями: 

• − основний нападаючий – це, як правило, високорослий гравець із сильним ударом і надійним блоком; 

• − допоміжний нападаючий – універсально підготовлений гравець, але з акцентом на комбінаційний напад; − зв’язуючий гравець – головний диспетчер команди, який бездоганно виконує другу передачу й бере участь у решті дій команди. 

• − четвертий тип гравця – захисник; це низькорослий спортсмен, який бездоганно володіє першою передачею та захисними прийомами, граючи на другій лінії. Такого волейболіста використовують при заміні нападаючого на другій лінії – ліберо. 

Кожна захисна система передбачає взаємодії гравців у лініях захисту (блокуючі, страхуючі, власне захисники) й між цими лініями. 

Нині застосовують дві тактичні системи захисту під умовною назвою «кутом вперед» і «кутом назад». Різниця між ними полягає в характері виконання страхування блокуючих. 

Система "кутом вперед". Вона забезпечує надійне страхування блокуючих у відповідь на дії нападаючої сторони, гравці якої, поряд з ударами, досить часто користуються обманними ударами, спрямовуючи м’яч через руки блокуючих. 

Система "кутом назад"  - забезпечує захист задньої середньої частини майданчика за рахунок розташування гравця № 6 в цій зоні. При цьому змінюються дії гравців при організації страхування блокуючих. 

Прямий нападаючий удар виконують після розбігу та в стрибку з місця. Цей спосіб найефективніший, якщо гравці суперника не встигли організувати блокування або залишили незакритою зону удару. Початкові фази руху – розбіг і відштовхування, виконуються майже однаково при всіх різновидностях нападаючого удару. Розбіг може виконуватися під різними кутами щодо сітки, він складається з 2-3 кроків, найважливіший з них – останній, який виконують стрибком. Третій, останній, крок виконують широким стопорним рухом за рахунок різкої постановки ступні на п’ятку. Під час розбігу, починаючи з другого кроку, обидві руки відводяться назад, й на останньому кроці різко виносяться вперед. Стрибок виконують із стійки ноги паралельні на ширині 20-30 см одна від одної. Відштовхуються перекатом ступні з п’ятки на носки, випрямленням ніг і тулуба. Звичайно велике значення має погодженість дій: у момент приставляння лівої ноги руки йдуть униз з таким розрахунком, щоб випрямлення ніг відбулось одночасно з рухом рук угору. Руки спочатку йдуть разом до рівня обличчя, а потім активніше працює права рука, яка виконує удар. Ударний рух починається із швидкого згинання тулуба. Рука, що виконує удар, розгинаючись в ліктьовому суглобі, рухається вперед-угору виведенням вперед передпліччя. Спочатку рухається плече, за ним – передпліччя і кисть. Інтенсивність цього руху зростає поступово і до найбільшої швидкості в момент торкання м’яча. Удар кисті припадає на верхню-задню частину м’яча, який летить вперед. Після удару гравець м’яко приземлюється на носки, згинаючи ноги, тулуб, а напівзігнуті руки опускаються вниз. 

Нападаючий удар з переведенням застосовується під час зустрічі з блоком суперника. Удар є різновидом прямого нападаючого удару, тільки напрям польоту м’яча не збігається з напрямом розбігу нападаючого. Розбіг виконується так, як під час удару по ходу. Переведення здійснюється поворотом кисті руки. Внаслідок переводу вправо кисть повертається вправо. Дуже ефективний удар, коли гравець в безопорному положенні перебуває в найвищій точці виконує поворот вліво і робить удар, змінюючи напрям польоту м’яча відносно напряму свого розбігу. Цей удар без повороту тулуба в останній фазі ударного руху рукою змінює напрям, якщо рух кисті спрямовується також вбік руху руки. Тулуб залишається у вертикальному положенні. При перевідних ударах з поворотом тулуба м’язи останнього беруть активну участь в ударному русі, тулуб повертається в напрямі удару. Нападаючі удари з переведенням потребують від виконавців високого рівня координації рухів. 

Боковий нападаючий удар. Як правило, нападаючий удар застосовується тоді, коли м’яч знаходиться далеко від сітки. Розбіг роблять під певним кутом до сітки, ступні ніг на останньому кроці ставляться майже паралельно сітці. У момент замаху обидві руки виносять угору, тулуб прогинають, ноги згинають. У момент удару тулуб розгинається, повертається ліворуч, ліва рука рухається вниз, права дугоподібними рухом переміщується до м’яча і акцентованим ударом кисті завершує удар по м’ячу. Ліву руку під час удару різко опускають униз. Боковий удар характеризується активною роботою тулуба. Після удару рука продовжує рухатися вниз по дузі, а потім відбувається м’яке приземлення. Гравець, змінюючи рух руки й положення кисті, може виконувати удари в найрізноманітніших напрямах. У новачків через недостатній розвиток швидкісно-силових якостей рух на замах може відбуватись під час відштовхування. Бокові нападаючі удари інколи виконуються не тільки по ходу розбігу, а й з переведенням вправо і вліво. У командах вищих спортивних розрядів застосовують бокові удари в поєднанні з переводом кисті і одночасним поворотом тулуба. Під час удару без повороту тулуба в останній фазі руху рука змінює напрям. Тулуб залишається у вертикальному положенні. 

5.Блокування.

Блокування – один з ефективних захисних засобів, а нині його застосовують і для дій контратаки. Блокування перешкоджає шлях м’ячеві, що перелітає через сітку. Цей прийом складається з переміщення, стрибка, виносу і поставки рук над сіткою, приземлення. Блокування, виконане одним гравцем – одиночне блокування, двома або трьома гравцями – групове блокування. 

Блокування буває нерухоме і рухоме. Для закриття певної зони майданчика ставиться нерухомий (зонний) блок, в якому руками, що піднесені над сіткою, не робиться ніяких рухів убік. Під час рухомого блокування після стрибка гравець переносить руки вправо або вліво залежно від визначеного напряму польоту м’яча.

 Одиночне блокування. Перед початком дій блокуючий займає в. п.: ноги зігнуті, ступні на ширині плечей, руки перед грудьми. Після того як визначився напрям передачі для удару, блокуючий на невеликій відстані від м’яча виконує переміщення приставними кроками (а на відстані 2-6 м – ривком уздовж сітки), на останньому кроці-стрибку повертається обличчям до сітки і виконує блокування. У зоні атаки гравець ще більше згинає ноги: це сприяє збільшенню сили відштовхування. Розрахувавши, коли потрібно стрибнути на блок, гравець відштовхується від опори і виносить руки вгору. У безопорній фазі зоровий контроль переключають з м’яча на руки нападаючого. Визначивши напрям удару за підготовчими рухами суперника, блокуючий випрямляє руки й одночасно переносить їх через сітку, щоб відбити м’яч. 

6.Тактичні дії у грі.

25.12.2023 Урок № 50

1.ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=xMFhPQLThGI

2.Розвиток спритності.

3.Прийом та передачі м’яча.

4.Нападаючий удар з переведенням.

5.Рухлива гра.

6.Д\З Підтягування на перекладині.

2.Розвиток спритності.

Спритність –це здатність людини швидко і узгоджено виконувати рухові дії під час раптової зміни умов виконання. Такі умови виникають під час занять майже усіма видами спорту: гімнастика, ігрові види спорту тощо. Спритність тісно пов’язана з іншими якостами.  Щоб бути спритним, необхідно бути швидким, сильним, мати гарну координацію рухів. Кращими засобами для розвитку спритності вважаються спортивні ігри: волейбол, баскетбол, гандбол, футбол, теніс – під час них відбувається постійна зміна ігрових обставин. Розвитку спритності сприяють заняття кросовим бігом у природних умовах.

Вправи:

1.  Перекиди вперед-назад.

2.  Довгий перекид ( через перешкоди: набивний м’яч, мотузку, партнера).

3.  «Човниковий біг»

4.   Стрибки зі скакалкою:

    - на одній та обох ногах, з подвійним обертанням;

    - зі схрещенням рук, обертаючи скакалку вперед і назад;

5. Підкидання і ловіння м’яча у різних положеннях:

        - стоячи;

        - сидячи;

        - лежачи;

6.  Спортивні ігри: баскетбол, гандбол, футбол, теніс, настільний теніс.

3. Прийом та передачі м’яча.

Прийом м'яча – це технічний прийом гри, який використовується з метою прийняти його та довести до пасуючого. Виділяють прийом подачі, прийом в захисті і прийом-передача. В сучасному волейболі використовуються такі способи прийому м'яча: двома руками знизу, двома руками зверху, однією рукою знизу у падінні. 

Передачі м'яча  застосовують  для прийому подач, передач для нападаючого удару і перебивання через сітку. Розрізняють такі способи передачі: двома руками в опорі, двома руками в стрибку, однією рукою в стрибку, двома руками у падінні і перекатом на спину. 

4. Нападаючий удар з переведенням.

Нападаючий удар - це технічно складний елемент волейболу.

Нападаючий або атакуючий удар виконується гравцем в стрибку після розбігу і заключається в передачі м'яча однією рукою вище краю сітки на сторону команди суперника. Всі дії волейболіста в цей момент сконцентровані на досягнення наступних цілей: пошук оптимальної точки для поштовху, оцінці напрямку польоту м'яча і виконанні максимально високого стрибка.

Залежно від розвитку атаки, від дій команди і, в цілому, ігрової обстановки існують різні способи виконання нападаючого удару. На практиці широко поширений поділ на такі основні групи: нападаючі удари «по ходу» розбігу і нападаючі удари «з поворотом», при яких траєкторія польоту м'яча після удару знаходиться під кутом до напрямку розбігу гравця. Крім того, розрізняють бічні і обманні удари, удари «з переведенням».

У волейболі, як в будь-який командній грі, особлива увага приділяється індивідуальним якостям і здібностям кожного гравця (зріст, стрибки, швидкість), щоб максимально використовувати їх для вибудовування тактики матчу, ефективності виконання атакуючих дій і захисту. Таким чином, здійснюється певна спеціалізація в ігрових функціях і окремих діях гравців.

5.Рухлива гра.

“ПОРОЖНЄ МІСЦЕ” Усі гравці утворюють велике коло. Ведучий іде за лінією кола і доторкається до одного з гравців рукою. Після цього ведучий якнайшвидше оббігає коло з якого-небудь боку. Гравець, до якого доторкнулися, біжить у протилежний бік. Кожен із них повинен якнайшвидше повернутися на місце, яке звільнилося. Той, хто прибіг першим - стає у коло до гравців, а другий - ведучим. 

22.12.2023 Урок  № 49  ( повторення поперднього уроку + додаток )
20.12.2023 Урок № 48

1.Комплекс ЗРВ. https://www.youtube.com/watch?v=xMFhPQLThGI

2.Різновиди пересувань в стійці волейболіста ( повторення )

3.Прийом та передача м’яча руками та м’яча який відбивається від сітки.

4.Подачі м’яча на точність і силу.

5.Гра-естафета. 

Додаток: 

• Волейбол як засіб фізичної підготовки та активного відпочинку.

• Подача м’яча вивченим способом у визначену зону.

2.Різновиди пересувань в стійці волейболіста.

Переміщення це рухи волейболіста кроком, стрибком, бігом з метою вибору місця для успішного виконання конкретного технічного прийому. 

Характер переміщень у грі відповідає розв’язанню технікотактичних завдань в різних ігрових ситуаціях, які виникають раптово. Гравцеві доводиться часто застосовувати такі переміщення: кроком, стрибком, бігом. Для гри у волейбол характерно поєднання різних способів переміщення. На майданчику виникають ігрові ситуації які вимагають від гравця готовності негайно почати відповідне переміщення з великою швидкістю. Щоб краще виконати наступну дію, волейболіст перебуває у положенні ігрової стійки. Якщо положення прийняте правильно, то створюються передумови для високо координованих рухів, успішного виконання конкретного прийому техніки.

Відповідно до ігрової обстановки волейболіст повинен своєчасно прийняти раціональну стійку і швидко переміщатись на майданчику. Для кожного вихідного положення характерні загинання ніг у колінних суглобах і нахил тулуба. Необхідно підкреслити, що стійка, яка передує нападаючому удару чи блокуванню, значно відрізняється від стійки готовності для приймання м’яча після удару чи подачі стійку, переступаючи з ноги на ногу. Переміщатися до м’яча гравець може звичайними або повільними кроками. Якщо відстань між гравцем і м’ячем велика або м’яч летить досить швидко, то гравець біжить до м’яча або 5 робить стрибок. Переміщатися можна вперед, назад і в сторони. Переміщення волейболіста це підготовка до виконання основних ігрових дій. Після переміщення гравець повинен зайняти таке положення, щоб бути готовим до виконання наступних дій на майданчику. Його руки специфічні: зігнутий тулуб при ходьбі, нетипові для ходьби рухи рук. Для бігу характерні стартові ривки, подолання незначної відстані і часті зупинки.

“ЕСТАФЕТА З ЕЛЕМЕНТАМИ ВОЛЕЙБОЛУ”

 Учасників гри поділяють на 2 рівні команди і кожна з них шикується у колону по два, одна команда паралельно другій на відстані 3-4 м. Перед колонами проводиться стартова лінія. На відстані 10-15 м. від стартової лінії напроти кожної команди знаходяться стійки або інші предмети. Парам, які стоять першими у колонах, дається по волейбольному м’ячу. За командою керівника: “Увага, руш!” перші пари розпочинають рух вперед, виконуючи передачі м’яча двома руками один одному у повітрі, як у волейболі, їм необхідно рухатись до стійки (фішки) і повернутися назад, продовжуючи передавати м’яч один одному. Добігши до лінії старту, вони передають м’яч наступній парі, яка виконує те ж саме, що й перша. Повернувшись, пари стають у кінець своїх колон.

Естафета продовжується до тих пір, поки всі пари не візьмуть участь у пробіжці з передачею м’яча. Правила: 

1) Під час перебіжки м’яч можна тільки передавати (як у волейболі), а не перекидати. 

2) Дозволяється ловити м’яч лише перед початком руху наступних пар. 

3) Якщо м’яч під час гри впав на підлогу, то учасник, який його не втримав, повинен підняти його і продовжувати гру далі. 

4) Передавати м’яч наступній парі можна лише тоді, коли гравці добіжать до лінії старту. 

3а помилки нараховуються штрафні бали. Виграє команда, яка закінчила гру першою і отримала менше штрафних балів 

• Волейбол як засіб фізичної підготовки та активного відпочинку.

Волейбол в нашій країні є одним з наймасовіших засобів фізичного виховання. Великий вибір фізичних вправ i методів їх застосування, що складають зміст волейболу, дозволяє цілеспрямовано впливати на розвиток всіх основних функцій організму залежно від рухових можливостей тих, хто ним займається. Великий діапазон використання засобів i методів волейболу робить його доступним людям різного віку, роду діяльності i фізичної підготовленості.

За допомогою волейболу найбільш успішно вирішуються завдання гармонійного фізичного розвитку, оскільки в його розпорядженні є найрізноманітніші вправи, що сприятливо діють на різні відділи рухового апарату, на всі м'язові групи людини.

Волейбол є однією з основних i невід'ємних частин змісту уроків фізичної культури i факультативних занять, фізкультурно - оздоровчих заходів i спортивних розваг в режимі шкільного дня, позакласної роботи з фізичного виховання школярів.

Заняття волейболом сприяють: формуванню рухової функції; всебічному гармонійному розвитку рухового апарату і всіх систем організму; вихованню свідомого ставлення до фізичних занять, формуванню здорової особистості. Окрім головних завдань, передбачених фізичним вихованням, волейбол виховує такі фізичні якості, як спритність, силу, швидкість, витривалість, гнучкість; формують правильну поставу, виховують наполегливість, сміливість, силу волі.

18.12.2023 Урок № 47

1.Комплекс ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=xMFhPQLThGI 

2.Різновиди пересувань в стійці волейболіста.

3.Прийом та передача м’яча руками.

4.Нижня передача над собою.

Д\З Згинання та розгинання рук в упорі.https://www.youtube.com/watch?v=b8wXrGPbU1w  

2.Різновиди пересувань в стійці волейболіста.

Якщо відстань між гравцем і м'ячем велика або м'яч летить досить швидко, то гравець біжить до м'яча або робить стрибок. Переміщатися можна вперед, назад і в сторони. Переміщення волейболіста це підготовка до виконання основних ігрових дій. Стійка - поза готовності до переміщення і виходу у вихідне положення для виконання технічного прийому. Існують три види основних стійок: висока, середня, низька. Техніка виконання: ноги розташовані на ширині плечей і зігнуті в колінних суглобах. Одна нога попереду, або ступні розташовані паралельно. 

 3.Прийом та передача м’яча руками.

Передача-прийом гри, за допомогою якого створюються умови для завершення взаємодій команди атакувальним ударом. У вихідному положенні ноги на ширині плечей, зігнуті в колінах, руки зігнуті в ліктях та підняті, тулуб трохи нахилений уперед. Кисті винесені перед обличчям так, щоб великі пальці розташовувались десь на рівні брів, указівні та великі пальці обох рук створюють трикутник, через який гравець спостерігає за м’ячем, який наближається. Кисті рук мають форму овалу, створюючи своєрідний ківш. При наближенні м’яча зустрічний рух починають ноги – їх розгинають у колінах. Трохи пізніше в рух включають руки: розгинаючись у ліктьових суглобах, вони задають загальний напрямок м’яча під час передачі. Під час виконання зустрічного ударного руху швидко й енергійно розгинаються ноги і відносно повільно руки. Момент прийому м’яча пальці волейболіста дотикаються з м’ячем та амортизуючи пом’якшують його поступальний рух. Унаслідок зустрічного руху рук (руки, тулуб і ноги розгинаються) м’ячу надається новий поступальний рух уперед-угору. Руки розгинаються повністю, кисті супроводжують м’яч, надаючи йому визначеного напрямку. Виконавши передачу, гравець приймає положення високої стійки. Пальці під час удару виконують різні функції: великі пальці приймають на себе основне навантаження в амортизації та утриманні м’яча в напрямку його руху, вказівні і незначною мірою середні пальці є основою ударної частини руки, безіменні пальці й мізинці утримують м’яч у боковому напрямку, регулюють направлення його зльоту 

Прийом м’яча – технічний прийом гри, який використовують із метою протидії його падінню на майданчик. Виокремлюють прийом подачі, прийому захисті та прийом-передачу, коли гравець виконує прийом м’яча знизу двома руками з подальшою передачею для атакувального удару. У сучасному волейболі використовують такі способи та варіанти прийому м’яча: двома руками знизу (зрідка – однією знизу), двома руками зверху (дуже рідко); однією рукою знизу в падінні та з перекатом на стегно й спину; однією рукою знизу в падінні вперед на руки з подальшим ковзанням на грудях-животі. Прийом подачі. Прийом подачі в сучасному волейболі здебільшого визначає ефективність нападальних дій команди. Це настільки важливо, що правомірно прийом подачі виокремити у самостійний прийом гри. Показником якості прийому подачі є точність першої передачі, це траєкторія польоту м’яча в напрямку до сітки після зустрічі рук з м’ячем. Якщо м’яч опускається в зоні нападу так, що виникають сприятливі умови для організації будь-яких нападальних дій.

4. Нижня передача над собою.

Передачу двома руками знизу найчастіше використовують для приймання силових і планеруючих подач. Вихідне положення — основна або низька стійка. Прямі руки витягують вперед, лікті максимально зближують. Тулуб тримається вертикально, руки працюють лише в плечових суглобах, м'яч приймається на передпліччя. 

15.12.2023 Урок № 46 ( повторення попереднього уроку + додаток )

13.12.2023 Урок № 45

1.Комплекс ЗРВ.

2.Різновиди пересувань в стійці волейболіста.

3.Прийом та передача м’яча руками та м’яча який відбивається від сітки.

4.Подачі м’яча на точність і силу.

5.Гра-естафета. 

Додаток:

• Верхня передача м’яча над собою

• Д/З Згинання та розгинання рук в упорі https://www.youtube.com/watch?v=b8wXrGPbU1w 

1.Комплекс ЗРВ.

2.Різновиди пересувань в стійці волейболіста ( повторення ).

Переміщення це рухи волейболіста кроком, стрибком, бігом з метою вибору місця для успішного виконання конкретного технічного прийому. 

Характер переміщень у грі відповідає розв’язанню технікотактичних завдань в різних ігрових ситуаціях, які виникають раптово. Гравцеві доводиться часто застосовувати такі переміщення: кроком, стрибком, бігом. Для гри у волейбол характерно поєднання різних способів переміщення. На майданчику виникають ігрові ситуації які вимагають від гравця готовності негайно почати відповідне переміщення з великою швидкістю. Щоб краще виконати наступну дію, волейболіст перебуває у положенні ігрової стійки. Якщо положення прийняте правильно, то створюються передумови для високо координованих рухів, успішного виконання конкретного прийому техніки.

Відповідно до ігрової обстановки волейболіст повинен своєчасно прийняти раціональну стійку і швидко переміщатись на майданчику. Для кожного вихідного положення характерні загинання ніг у колінних суглобах і нахил тулуба. Необхідно підкреслити, що стійка, яка передує нападаючому удару чи блокуванню, значно відрізняється від стійки готовності для приймання м’яча після удару чи подачі стійку, переступаючи з ноги на ногу. Переміщатися до м’яча гравець може звичайними або повільними кроками. Якщо відстань між гравцем і м’ячем велика або м’яч летить досить швидко, то гравець біжить до м’яча або 5 робить стрибок. Переміщатися можна вперед, назад і в сторони. Переміщення волейболіста це підготовка до виконання основних ігрових дій. Після переміщення гравець повинен зайняти таке положення, щоб бути готовим до виконання наступних дій на майданчику. Його руки специфічні: зігнутий тулуб при ходьбі, нетипові для ходьби рухи рук. Для бігу характерні стартові ривки, подолання незначної відстані і часті зупинки.

3. Прийом та передача м’яча руками та м’яча який відбивається від сітки.

Передача м’яча - технічний прийом, за допомогою якого м’яч направляється вище верхнього краю сітки для виконання нападаючого удару. Залежно від положення рук розрізняють передачі двома руками зверху і знизу. Для забезпечення нападаючих дій застосовують в основному тільки передачі двома руками зверху. Успішне завершення нападаючих ударів залежить від правильної передачі м'яча.

Обов’язковою умовою виконання передачі є своєчасний вихід до м’яча й правильне зайняття вихідного положення, а саме: руки зігнуті в ліктьових  15 см перед суглобах, кисті  обличчям, пальці розведені, а великі пальці спрямовані на ніс, лікті - вниз і в сторони, ноги 8 зігнуті в колінах і розставлені на ширину плечей, одна нога спереду, тулуб трохи нахилений вперед. У момент передачі м’яча ноги й руки випрямляють, пальцями торкаються м’яча, пом'якшують поступовий рух, вони міцно охоплюють м’яч ззадузнизу, утворюючи своєрідну «воронку».

 Основне навантаження при передачі падає на вказівні й середні пальці, решта пальців виконують допоміжну функцію. Передача виконується за рахунок погодженого розгинання ніг, тулуба і рук, при цьому м’ячу надається поступовий рух вгору-вперед. У заключній фазі передачі повністю згинають ноги, тулуб і руки, а кисті супроводжують м’яч. Для виконання передачі над собою і назад гравець повинен зайняти положення так, щоб м’яч опинився над ним, поставити кисті рук над головою і з а рахунок незначного прогину в грудній частині хребта й відведення плеч назад виконати передачу. Руки випрямляються вгору, а кисті в промене зап'ястковому суглобі не рухаються. 

Прийом м'яча – це технічний прийом гри, який використовується з метою прийняти його та довести до пасуючого. Виділяють прийом подачі, прийом в захисті і прийом-передача. В сучасному волейболі використовуються такі способи прийому м'яча: двома руками знизу, двома руками зверху, однією рукою знизу у падінні. 

4.Подачі м’яча на точність і силу.

11.12.2023 Урок № 44

1.Комплекс ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=Aivj8Vzo8a4 

2.Різновиди пересувань в стійці волейболіста.

3.Прийом м’яча двома руками та м’яча який відбивається від сітки.

4.Бокова подача м’яча.

5.Навчальна гра.

6.Впр.на гнучкість. https://youtu.be/wK5KaVCz7ZA 

2.Різновиди пересувань в стійці волейболіста.

Переміщення це рухи волейболіста кроком, стрибком, бігом з метою вибору місця для успішного виконання конкретного технічного прийому. Характер переміщень у грі відповідає розв’язанню технікотактичних завдань в різних ігрових ситуаціях, які виникають раптово. Гравцеві доводиться часто застосовувати такі переміщення: кроком, стрибком, бігом. Для гри у волейбол характерно поєднання різних способів переміщення. На майданчику виникають ігрові ситуації які вимагають від гравця готовності негайно почати відповідне переміщення з великою швидкістю. Щоб краще виконати наступну дію, волейболіст перебуває у положенні ігрової стійки. Якщо положення прийняте правильно, то створюються передумови для високо координованих рухів, успішного виконання конкретного прийому техніки.

Відповідно до ігрової обстановки волейболіст повинен своєчасно прийняти раціональну стійку і швидко переміщатись на майданчику. Для кожного вихідного положення характерні загинання ніг у колінних суглобах і нахил тулуба. Необхідно підкреслити, що стійка, яка передує нападаючому удару чи блокуванню, значно відрізняється від стійки готовності для приймання м’яча після удару чи подачі стійку, переступаючи з ноги на ногу. Переміщатися до м’яча гравець може звичайними або повільними кроками. Якщо відстань між гравцем і м’ячем велика або м’яч летить досить швидко, то гравець біжить до м’яча або 5 робить стрибок. Переміщатися можна вперед, назад і в сторони. Переміщення волейболіста це підготовка до виконання основних ігрових дій. Після переміщення гравець повинен зайняти таке положення, щоб бути готовим до виконання наступних дій на майданчику. Його руки специфічні: зігнутий тулуб при ходьбі, нетипові для ходьби рухи рук. Для бігу характерні стартові ривки, подолання незначної відстані і часті зупинки.

3. Прийом м’яча двома руками та м’яча який відбивається від сітки.

Зазвичай приймають м'яч гравці, які стоять на задній лінії, тобто в 5-й, 6-й, 1-й зонах. Проте прийняти подачу може будьякий гравець. Гравцям команди дозволяється зробити три торкання (не можна двічі поспіль чіпати м'яч) і максимум після третього торкання перевести м'яч на половину супротивника. Обробляти м'яч на прийомі можна в будь-якому місці майданчика і вільного простору, але тільки не на половині майданчика супротивника. При цьому якщо доводиться пасом. При прийомі не допускається затримка м'яча при його обробці, хоча приймати м'яч можна будь-якою частиною тіла 

5. Навчальна гра у волейбол.

06.12.2023 Урок № 43

1.Місце волейболу у сучасному олімпійському русі

2.Комплекс ЗРВ.

3.Розвиток швидкості.

4.Різновиди пересувань в стійці волейболіста.

5.Прийом м’яча двома руками та м’яча який відбивається від сітки.

6.Верхня пряма подача.

7.Навчальна гра.https://www.youtube.com/watch?v=wL2xrF1bpy8 

8.Д/З Піднімання тулуба в сід.https://www.youtube.com/watch?v=d06s0SL9AJg&t=2s 

1.Місце волейболу у сучасному олімпійському русі

2.Комплекс ЗРВ. 3.Розвиток швидкості.

4.Різновиди пересувань в стійці волейболіста.

Волейбол - командна гра, в якій всі гравці повинні тісно взаємодіяти один з одним. Найчастіше виграє та команда, в якій взаємодія відпрацьовано найкраще. Прислухайтеся до порад тренера або гравців - це допоможе вам вдосконалити свої навички та налагодити взаєморозуміння.

Щоб точно і швидко виконати переміщення, волейболіст повинен перебувати в зручному початковому положенні. 

Така позиція називається стартовою стійкою. Гравець при цьому варто зі злегка зігнутими в колінах ногами, рівномірно спираючись на обидві ноги, тулуб трохи нахилений вперед. Ставши в неї, волейболіст максимально готовий до переміщення.

Стійка стійка - гравець ставить одну ногу попереду інший (ноги напівзігнуті), тулуб трохи нахиляє вперед, руки згинає в ліктях і трохи виносить перед тулубом. 

Основна стійка - обидві ноги гравця розташовані на одному рівні і стоять паралельно один одному, злегка зігнуті в колінах. Тулуб трохи нахилене вперед, руки зігнуті в ліктях і трохи винесені перед тулубом. 

Нестійка стійка - гравець стоїть або на носках, або на повній ступні, обидві ноги гравця розташовані на одному рівні і стоять паралельно один одному, злегка зігнуті в колінах. Тулуб трохи нахилене вперед, руки зігнуті в ліктях і трохи винесені перед тулубом.

Прийнявши певну стійку, волейболіст може або стояти нерухомо на місці - статичні стійки, або підскакувати на обох ногах для того, щоб виконати певне рух під час гри - динамічні стійки.

Рух зі стартових стійок набагато швидше, ніж зі звичайного положення.

Рух з динамічних стійок здійснюється швидше, ніж з статичних. Найоптимальнішою є основна стійка.

5.Прийом м’яча двома руками та м’яча який відбивається від сітки.

6.Верхня пряма подача.

Прийом м'яча – це технічний прийом гри, який використовується з метою прийняти його та довести до пасуючого. Виділяють прийом подачі, прийом в захисті і прийом-передача. В сучасному волейболі використовуються такі способи прийому м'яча: двома руками знизу, двома руками зверху, однією рукою знизу у падінні. 

06.12.2023 Урок № 42

1.Комплекс ЗРВ.https://youtu.be/OL_C9VhR9WU

2.Різновиди пересувань  в стійці волейболіста.

3.Передачі м’яча – однією рукою.

4.Прийом м’яча - двома руками знизу.

5.Нижня пряма подача.

6.Навчальна гра.

7. Д/З Впр. для фаланг пальців..https://www.youtube.com/watch?v=zCUyJLauBtU  

2.Різновиди пересувань  в стійці волейболіста.

Характер переміщень у грі відповідає розв'язанню техніко-тактичних завдань у різних ігрових ситуаціях, які виникають раптово. Гравцеві доводиться часто застосовувати такі переміщення: кроком, стрибком, бігом. Для гри у волейбол характерне поєднання різних способів переміщень і прийняття раціонального положення для виконання наступної дії.

 На майданчику виникають ігрові ситуації, які вимагають від гравця готовності негайно почати відповідне переміщення з великою швидкістю. Щоб краще виконати наступну дію, волейболіст перебуває в положенні ігрової стійки. Якщо положення прийнято правильно, то створюються передумови для висококоординованих рухів, успішного виконання конкретного прийому техніки. Для кожного вихідного положення характерні згинання ніг у колінних суглобах і нахил тулуба. Необхідно підкреслити, що стійка, яка передує нападаючому удару чи блокуванню, значно відрізняється від стійки готовності для приймання м'яча після удару чи з подачі. 

Для правильного і своєчасного переміщення на майданчику гравець повинен вміти спостерігати і розгадувати ходи гравців суперника і своєї команди. А щоб гравець був у найкращому положенні готовності, рекомендується йому прийняти так звану динамічну стійку, переступаючи з ноги на ногу. Переміщатися до м'яча гравець може звичайними приставними або повільними кроками. Якщо відстань між гравцем і м'ячем велика або м'яч летить досить швидко, то гравець біжить до м'яча або робить стрибок. Переміщатися можна вперед, назад і в сторони.

 Переміщення волейболіста це підготовка до виконання основних ігрових дій. Після переміщення гравець повинен зайняти таке вихідне положення, щоб бути готовим до виконання наступних дій на майданчику. Його рухи специфічні: зігнутий тулуб при ходьбі, нетипові для ходьби рухи рук. 

• Для бігу характерні стартові ривки, подолання незначної відстані і часті зупинки. 

• Стрибок виконують для швидкого подолання незначної відстані, а також для зупинки після переміщень. 

• Біг застосовують у тих випадках, коли потрібно швидко подолати відстань від 3-4 м (перед нападаючим ударом) до 6 м і більше (коли м'яч приймають за межами майданчика).

3.Передачі м’яча – однією рукою.

4.Прийом м’яча - двома руками знизу.

Передачі м’яча – однією рукою

Передача м’яча - технічний прийом, за допомогою якого м’яч направляється вище верхнього краю сітки для виконання нападаючого удару. Залежно від положення рук розрізняють передачі двома руками зверху і знизу.Для забезпечення нападаючих дій застосовують в основному тільки передачі двома руками зверху. Успішне завершення нападаючих ударів залежить від правильної передачі м'яча. 

Прийом м'яча – це технічний прийом гри, який використовується з метою прийняти його та довести до пасуючого. Виділяють прийом подачі, прийом в захисті і прийом-передача. В сучасному волейболі використовуються такі способи прийому м'яча: двома руками знизу, двома руками зверху, однією рукою знизу у падінні. 

5.Нижня пряма подача.

Для початківців, особливо для учнів, основний спосіб подачі - нижня пряма подача. Подача призначена для введення м'яча в гру, для зриву атаки суперника і для виграшу очка.
Техніка виконання нижній прямої подачі.

-Стоячи обличчям до сітки, одна нога попереду (для правшів - ліва і навпаки), інша ззаду зігнуті в колінних суглобах, тулуб нахилений вперед;
- М'яч на долоні лівої зігнутої руки на рівні пояса або трохи нижче.
- Праву руку відвести для замаху назад;
- Удар по м'ячу напруженої долонею (полукулаком, кулаком) випрямленою руки на рівні пояса.

6.Навчальна гра.

04.12.2023 Урок № 41

1.Правила техніки безпеки на уроках з волейболу.

2.Комплекс ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=W5XAMEbd7k8&t=132s 

3.Різновиди пересувань  в стійці волейболіста.

4.Передачі м’яча - двома руками зверху.

5.Прийом м’яча - двома руками зверху.

6.Нижня пряма подача.

7.Рухлива гра «м’яч капітану».

8. Д/З Впр. для фаланг пальців.https://www.youtube.com/watch?v=zCUyJLauBtU 

1.Правила техніки безпеки на уроках з волейболу.

До занять з волейболу допускаються учні, які пройшли медичний огляд та інструктаж з техніки безпеки.

Учні повинні мати спортивне взуття та форму, яка не стискає рухів і відповідає темі та умовам проведення занять. 

Вимоги безпеки перед початком занять - Переодягнутися в спортивну форму, спортивне взуття; - Зняти з себе предмети, які становлять небезпеку для інших (годинники, браслети, висячі сережки і т. д.); - Прибрати з кишень спортивної форми колючі та інші сторонні предмети.

Вимоги безпеки під час занять. 

1. Під час занять поблизу майданчика не повинно бути сторонніх осіб. 

2. При виконанні стрибків, переміщеннях і падіннях волейболіст повинен вміти застосовувати прийоми самострахування. 

3. При температурі повітря не більше +10 град. одягати спортивний костюм. 

4. Користуватися захисними пристосуваннями (наколінники, налокітники та ін.). 

5. При виконанні подачі, нападаючого удару гравець повинен: - переконатися, що партнер готовий до прийому м'яча; - порівнювати силу удару в залежності від відстані до партнера; - виконувати удар по м'ячу напруженою долонею; - не приймати сильно летить м'яч двома руками зверху.

Під час гри учні повинні: -

• знати правила гри і дотримуватися їх; 

• виконувати подачу за сигналом;

• стежити за переміщенням гравців на своїй половині майданчика; 

• проводити заміни гравців на майданчику, коли гра зупинена та був даний дозвіл; 

• виконувати подачу і припиняти ігрові дії по свистку викладача чи судді; 

• передавати м'яч іншій команді передачею під сіткою. 

• при подачі не можна наступати на лінію, а при прийомі м'яча затримувати його в руках. 

• торкатися сітки руками. 

• По закінченні партії перейти на іншу сторону майданчика за годинниковою стрілкою. 

• За недотримання заходів безпеки учні можуть бути не допущені або відсторонений від участі у навчальному процесі.

3.Різновиди пересувань  в стійці волейболіста.

Волейбол - командна гра, в якій всі гравці повинні тісно взаємодіяти один з одним. Найчастіше виграє та команда, в якій взаємодія відпрацьовано найкраще. Прислухайтеся до порад тренера або гравців - це допоможе вам вдосконалити свої навички та налагодити взаєморозуміння.

Щоб точно і швидко виконати переміщення, волейболіст повинен перебувати в зручному початковому положенні. 

Така позиція називається стартовою стійкою. Гравець при цьому варто зі злегка зігнутими в колінах ногами, рівномірно спираючись на обидві ноги, тулуб трохи нахилений вперед. Ставши в неї, волейболіст максимально готовий до переміщення.

Стійка стійка - гравець ставить одну ногу попереду інший (ноги напівзігнуті), тулуб трохи нахиляє вперед, руки згинає в ліктях і трохи виносить перед тулубом. 

Основна стійка - обидві ноги гравця розташовані на одному рівні і стоять паралельно один одному, злегка зігнуті в колінах. Тулуб трохи нахилене вперед, руки зігнуті в ліктях і трохи винесені перед тулубом. 

Нестійка стійка - гравець стоїть або на носках, або на повній ступні, обидві ноги гравця розташовані на одному рівні і стоять паралельно один одному, злегка зігнуті в колінах. Тулуб трохи нахилене вперед, руки зігнуті в ліктях і трохи винесені перед тулубом.

Прийнявши певну стійку, волейболіст може або стояти нерухомо на місці - статичні стійки, або підскакувати на обох ногах для того, щоб виконати певне рух під час гри - динамічні стійки.

Рух зі стартових стійок набагато швидше, ніж зі звичайного положення.

Рух з динамічних стійок здійснюється швидше, ніж з статичних.

Найоптимальнішою є основна стійка.

4.Передачі м’яча - двома руками зверху.

5.Прийом м’яча - двома руками зверху.

 Передачі – найважливіші прийоми техніки, за допомогою яких волейболіст забезпечує процес організації захисних і нападаючих дій. Передачі за технікою виконання і за своїм призначенням дуже різноманітні. Залежно від положення рук і їх рухів розрізняють верхні й нижні передачі.

6. Нижня пряма подача.

7.Рухлива гра «м’яч капітану».

1. Команди (по 6 - 8 гравців) вибирають капітанів, які стають в 9-метрові зони команд суперників. Гра починається з центру майданчика і ведеться за правилами футболу. Гравці обох команд стараються, обігравши суперників, виконати передачу своєму капітанові. Гравець, який обіграв суперників і виконав передачу м'яча капітану, отримує 1 очко. Виграє команда, яка набрала більше очок.

2. Правила гри. Капітану не дозволяється виходити за межі 9-метрової зони, а польовим гравцям - входити в зону.

3. Методичні вказівки. Капітани команд повинні керувати діями гравців: кому кого "опікати" і куди виконувати передачу.

4. Мета гри: сприяти розвитку загальної витривалості.

01.12.2023 Урок № 40

1.ЗРВ.https://youtu.be/OL_C9VhR9WU

2.Повторення матеріалу варіативного модулю "Баскетбол".

3.Проходження тестуваня з варіативного модулю баскетбол https://onlinetestpad.com/26duzgquwtyic  

4. Впр. для координації.https://www.youtube.com/watch?v=sSP1vp8dEr0&t=3s 

29.11.2023 Урок № 39 ( повторення переднього уроку + додаток )

27.11.2023 Урок № 38

1.ЗРВ.

2.Серійні кидки.

3.Нахил тулуба уперед з положення сидячі.

4.Навчальна гра.

5.Тактичні індивідуальні та командні дії.

6.Д/З Комплекс ранкової гімнастики https://www.youtube.com/watch?v=GyxBNiNMDv0&t=18s 

Додаток

• Оволодіння м’ячем та протидії

• Впр. для координації

1.ЗРВ.

2.Серійні кидки.

На результат кидка впливають фактори:

1) психологічні {зібраність — концентрація уваги, усвідомлення зусиль; уміння розслабля¬тись, відволікатись від навколишнього оточення; упевненість — кожний кидок має виконуватись з упевненістю, що м'яч обов'язково попаде у кошик);

2) фізичні; виконання кидка вимагає:

• утримання рівноваги тіла, що дозволяє виконати координовані зусилля ногами, тулубом і руками;

• створення зусилля під час кидка, яке здійснюють плавним рухом кисті та пальців уперед;

• швидкого розгинання руки різким рухом ліктя і плеча;

• швидкого випрямлення ніг у колінних суглобах з одночасним підніманням на носки.

  Сили, що прикладені до м'яча, повинні пройти через кінчики пальців; це дає можливість пальцями корегувати траєкторію у момент випуску м'яча і забезпечує його легке обертання.

  Компоненти кидка, від яких залежить влучність:

• відстань, з якої гравець вибирає спосіб і силу кидка;

• зусилля докладене до м'яча; кут

• вильоту м'яча (або випуску з рук);

• початкова швидкість.

Основні характеристики кидка. Якщо розглядати кидок в баскетболі, то слід зазначити три основних показники характеристики кидка – стиль, вид кидка, а також техніку, яка сприймається як організаційна структура комплексу рухів при виконанні кидка. Снайпери великого баскетболу мають свої відмінності в своїх стилях і різновиди кидків. Але в основах техніки вони не розрізняються - де мають місце біомеханічні принципи рухів тулуба, рук і ніг при виконанні кидка м'яча в кошик. Основні показники техніки, такі як тримання м'яча, робота ніг напрям ліктя кидаючої руки у різних снайперів не однакові.

Найважливішим елементом в баскетболі є кидок у кошик. Для того щоб виграти матч, команда повинна набрати більше очок, ніж противник, а це можна досягти тільки за рахунок більш точних кидків по кошику. Щоб принести максимум користі своїй команді, кожен гравець повинен вміти вражати кошик з різних позицій.

Точний кидок по кошику заснований на техніці виконання одного з шести основних кидків:

1) двома руками знизу;
2) двома руками з місця;
3) однією рукою знизу;
4) однією рукою з місця;
5) кидок в стрибку;
6) кидок гаком.

І хоча деяка інтерпретація необхідна для виконання кидків з різних відстаней і умов, перераховані вище кидки є основою для будь-якого кидка по кошику.

Класифікація кидків по кошику буде виглядати наступним чином:

1) кидки однією рукою, кидки двома руками;
2) кидки від грудей, зверху, знизу, зверху вниз, добивання;
3) кидок з обертанням м'яча, з відскоком від щита, без відскоку від щита;
4) характером пересування гравця по майданчику - в русі, в стрибку, з місця;
5) за відстанню - ближні, середні, далекі;
6) у напрямку до щиту - прямо перед щитом, паралельно до щита, під кутом до щита.

3.Нахил тулуба уперед з положення сидячі. 4.Навчальна гра.

Вправи для розвитку координації.

24.11.2023 Урок № 37

1.ЗРВ.

2.Прискорення.

3.Ведення.

4.Серійні кидки.

5.Оволодіння м’ячем та протидії.

6.Навчальна гра.

7.Д/З Комплекс ранкової гімнастики.https://www.youtube.com/watch?v=Mk4l1qDDXFo&t=2s 

1.ЗРВ.

2.Прискорення.

У баскетболі дуже важлива швидкість, але баскетболістові недостатньо лише швидко бігати. Він повинен вміти робити ривки і зупинки, змінювати напрям і швидкість руху, виконувати повороти і кроки перекатом з п'яти на носок. Біг займає в грі велике місце як основний засіб пересування по майданчику. Однак біг баскетболіста відрізняється від бігу легкоатлета, так як гравець не біжить по прямій на певну дистанцію, а повинен бути здатний виконати прискорення в будь-якому напрямку, обличчям або спиною вперед. Для бігу баскетболіста характерні стартові прискорення, різкі зміни напрямку і зупинки. При цьому зіткнення ніг з майданчиком повинно здійснюватися перекатом з п'яти на носок або м'якою постановкою ноги на повну стопу. 

3.Ведення. ( повторення ).

4.Серійні кидки.

Основні характеристики кидка. Якщо розглядати кидок в баскетболі, то слід зазначити три основних показники характеристики кидка – стиль, вид кидка, а також техніку, яка сприймається як організаційна структура комплексу рухів при виконанні кидка. Снайпери великого баскетболу мають свої відмінності в своїх стилях і різновиди кидків. Але в основах техніки вони не розрізняються - де мають місце біомеханічні принципи рухів тулуба, рук і ніг при виконанні кидка м'яча в кошик. Основні показники техніки, такі як тримання м'яча, робота ніг напрям ліктя кидаючої руки у різних снайперів не однакові.

Найважливішим елементом в баскетболі є кидок у кошик. Для того щоб виграти матч, команда повинна набрати більше очок, ніж противник, а це можна досягти тільки за рахунок більш точних кидків по кошику. Щоб принести максимум користі своїй команді, кожен гравець повинен вміти вражати кошик з різних позицій.

Точний кидок по кошику заснований на техніці виконання одного з шести основних кидків:

1) двома руками знизу;
2) двома руками з місця;
3) однією рукою знизу;
4) однією рукою з місця;
5) кидок в стрибку;
6) кидок гаком.

І хоча деяка інтерпретація необхідна для виконання кидків з різних відстаней і умов, перераховані вище кидки є основою для будь-якого кидка по кошику.

Класифікація кидків по кошику буде виглядати наступним чином:

1) кидки однією рукою, кидки двома руками;
2) кидки від грудей, зверху, знизу, зверху вниз, добивання;
3) кидок з обертанням м'яча, з відскоком від щита, без відскоку від щита;
4) характером пересування гравця по майданчику - в русі, в стрибку, з місця;
5) за відстанню - ближні, середні, далекі;
6) у напрямку до щиту - прямо перед щитом, паралельно до щита, під кутом до щита.

5.Оволодіння м’ячем та протидії.

Вибивання м’яча. Вибивання м’яча з рук противника є початком активного способу боротьби захисника за оволодіння м’ячем. Вибивання здійснюється в момент єдиноборства захисника і нападаючого, коли нападаючий утримує м’яч на рівні голови, тулуба і ніг. Захисник  вибирає спосіб вибивання залежно від положення нападаючого, від того, як і з яким зусиллям нападаючий тримає м’яч. В умовах, коли захисник знаходиться віч-на-віч із нападаючим,  техніка вибивання м’яча зводиться до такого: захисник миттєво  випрямляє руку в напрямку до м’яча; кисть із розкритими пальцями накладається на вільну поверхню м’яча; різким коротким ударом кисті захисник вибиває м’яч уперед, наверх або донизу залежно від того, як високо і з яким зусиллям тримає м’яч нападаючий. 

• Якщо м’яч утримується над головою, його легше всього вибити вгору.

•  Коли нападаючий контролює м’яч на рівні тулуба, захисник вибиває м’яч вгору, вниз або вперед. 

• Якщо м’яч опущений до ніг, його вибивають донизу. 

• Коли нападаючий притягає м’яч до себе, його вибивають уперед. 

Більш складне вибивання (відбір) м’яча у гравця під час ведення. Захисник, рухаючись з однаковою швидкістю з нападаючим, вибирає момент, коли м’яч відскакує від підлоги, і найближчою до суперника рукою вибиває м’яч. Вибивання м’яча збоку здійснюється в тому випадку, якщо нападаючий тулубом прикриває ведення. Захисник повертається боком і біжить поруч із нападаючим. При цьому захисник повинен трохи обігнати свого підопічного й перетнути його шлях. 

6.Навчальна гра.

22.11.2023 Урок № 36 ( повторення попереднього уроку )

20.11.2023 Урок № 35

1.ЗРВ.

2.Ведення.

3.Кидки м’яча у кошик після ведення і подвійного кроку.

4.Ведення м’яча, подвійний крок, кидок м’яча в корзину.

5.Навчальна гра.

6. Д/З комплекс ранкової гімнастики. https://www.youtube.com/watch?v=Mk4l1qDDXFo&t=2s 

7. Підготовутися до тестування.

1.ЗРВ.

5.Навчальна гра.

17.11.2023 Урок № 34

1.ЗРВ.

2.Прискорення.

3.Кидки м’яча у кошик

-однією рукою зверху у стрибку

-добивання м’яча

4.Протидії

5.Навчальна гра.

6. Д/З Комплекс ранкової гімнастики.

1.ЗРВ.

3.Кидки м’яча у кошик

-однією рукою зверху у стрибку

-добивання м’яча

Кидок однією рукою зверху в стрибку (кидок у стрибку) – основний засіб нападу в сучасному баскетболі. У змаганнях сильних чоловічих команд світу до 70 % всіх кидків з гри виконують саме цим способом з різних дистанцій.

Підготовча фаза: гравець отримує м'яч у русі і відразу призупиняється після кроку лівою ногою. Потім він приставляє до неї праву ногу, згинаючи лікті, виносить м'яч на правій руці над головою, підтримуючи його збоку– зверху. 

Основна фаза: гравець вистрибує поштовхом двома ногами, при цьому тулуб повертає прямо до кошика, ноги злегка згинає. Досягнувши найвищої точки стрибка гравець спрямовує м'яч у кошик випрямлянням правої руки вперед-угору й енергійним, але плавним рухом кисті і пальців. М'ячу додають зворотнього обертання. Ліву руку знімають з м'яча у момент, коли починають рух правою кистю. Відстань від місця відриву від майданчика до місця приземлення гравця після кидка повинна бути мінімальною і становити не більше ніж 25–30 см, що дозволяє йому уникнути зіткнення із захисником.

 Заключна фаза: гравець приземляється на зігнуті ноги недалеко від кошика, приймає положення рівноваги й готується до боротьби за відскок у випадку промаху. 

При добиванні однією рукою баскетболістові вдається дістати м'яч у найвищій точці. Вистрибнувши і прийнявши м'яч на розкриту кисть, гравець злегка згинає руку і випрямляє її, одночасно виконуючи м'який завершальний рух кисті і пальців.

4.Протидії.

4. Навчальна гра.

15.11.2023 Урок № 33

1.ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=_T-QJIBL_r8    

2.Прискорення ( повторення ).

3.Кидки м’яча у кошик

-однією рукою знизу

-однією рукою «гаком»

4.Відволькальні дії.

5.Навчальна гра.

6.Д\З Комплекс ранкової гімнастики..https://www.youtube.com/watch?v=203qt361QDo  

2.Прискорення ( повторення ).

У баскетболі дуже важлива швидкість, але баскетболістові недостатньо лише швидко бігати. Він повинен вміти робити ривки і зупинки, змінювати напрям і швидкість руху, виконувати повороти і кроки перекатом з п'яти на носок. Біг займає в грі велике місце як основний засіб пересування по майданчику. Однак біг баскетболіста відрізняється від бігу легкоатлета, так як гравець не біжить по прямій на певну дистанцію, а повинен бути здатний виконати прискорення в будь-якому напрямку, обличчям або спиною вперед. Для бігу баскетболіста характерні стартові прискорення, різкі зміни напрямку і зупинки. При цьому зіткнення ніг з майданчиком повинно здійснюватися перекатом з п'яти на носок або м'якою постановкою ноги на повну стопу. 

3.Кидки м’яча у кошик

-однією рукою знизу

-однією рукою «гаком»

Кидок м'яча у кошик є одним з головних ігрових прийомів баскетболу, оскільки саме він є кінцевою метою будь-якого ігрового епізоду. Кидки виконують

безпосередньо у кошик або з використанням щита.

На результат впливають фактори:

1) психологічні {зібраність — концентрація уваги, усвідомлення зусиль; уміння розслабля¬тись, відволікатись від навколишнього оточення; упевненість — кожний кидок має виконуватись з упевненістю, що м'яч обов'язково попаде у кошик);

2) фізичні; виконання кидка вимагає:

• утримання рівноваги тіла, що дозволяє виконати координовані зусилля ногами, тулубом і руками;

• створення зусилля під час кидка, яке здійснюють плавним рухом кисті та пальців уперед;

• швидкого розгинання руки різким рухом ліктя і плеча;

• швидкого випрямлення ніг у колінних суглобах з одночасним підніманням на носки.

  Сили, що прикладені до м'яча, повинні пройти через кінчики пальців; це дає можливість пальцями корегувати траєкторію у момент випуску м'яча і забезпечує його легке обертання.

 Компоненти кидка, від яких залежить влучність:

• відстань, з якої гравець вибирає спосіб і силу кидка;

• зусилля докладене до м'яча; кут

• вильоту м'яча (або випуску з рук);

• початкова швидкість. 

Кидок однією рукою знизу застосовують на близьких відстанях у русі проти захисника, що намагається заблокувати зверху. Крім того, деякі центрові гравці з успіхом використовують цей кидок у поєднанні з поворотом і фінтами в боротьбі поблизу щита суперника.

Кидок однією рукою «гаком» часто використовують центрові гравці для атаки кільця з близьких і середніх дистанцій при активній протидії високорослого захисника.

4.Відволькальні дії.

Фінти. Крім точного кидка в баскетболі є ще ряд головних навичок для ефективної гри. Одними з них є фінти. Без них немислимо обхитрити конкурента і підійти до кільця. 

Фінти - це не легко обманні рухи, це своєчасні стратегічні рішення, які вимагають миттєвої реакції і бездоганної роботи ніг.

• Фінти доцільно застосовувати у безпосередній близькості захисника.

•  Якщо нападник перебуває далеко від щита, захисник приймає паралельну стійку. Стійку з виставленою вперед ногою застосовують поблизу щита проти гравця з м'ячем, який не використав ще ведення м'яча.

• У захисті не допустиме пересування з перехрещуванням ніг та гра з опущеними руками.

•   Варто пам'ятати, що рух кисті руки під час вибивання зверху-донизу часто закінчується ударом по руці нападника, що карається фолом.

•   Фінти здійснюються імітацією прийомів, спрямованих на відбір м'яча.

•   Завданням захисника після оволодіння м'ячем, що відскочив від щита, є утримання його і передача партнеру.

5.Навчальна гра.

13.11.2023 Урок № 32

1.ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=_T-QJIBL_r8   

2.Прискорення.

3.Кидки м’яча у кошик після ведення і подвійного кроку.

-однією рукою від плеча

-однією рукою зверху.

4.Відволькальні дії.

5.Навчальна гра.

6.Д/З Впр. на гнучкість.https://www.youtube.com/watch?v=d8pagQmj4I8 

2.Прискорення.

У баскетболі дуже важлива швидкість, але баскетболістові недостатньо лише швидко бігати. Він повинен вміти робити ривки і зупинки, змінювати напрям і швидкість руху, виконувати повороти і кроки перекатом з п'яти на носок. Біг займає в грі велике місце як основний засіб пересування по майданчику. Однак біг баскетболіста відрізняється від бігу легкоатлета, так як гравець не біжить по прямій на певну дистанцію, а повинен бути здатний виконати прискорення в будь-якому напрямку, обличчям або спиною вперед. Для бігу баскетболіста характерні стартові прискорення, різкі зміни напрямку і зупинки. При цьому зіткнення ніг з майданчиком повинно здійснюватися перекатом з п'яти на носок або м'якою постановкою ноги на повну стопу. 

3.Кидки м’яча у кошик після ведення і подвійного кроку.

-однією рукою від плеча

-однією рукою зверху

Кидки м’яча в кошик. Увесь процес підготовки в кидках повинен бути підпорядкований створенню найбільш сприятливих умов для розвитку навичок влучного кидка. Існують головні взаємопов’язані компоненти, від яких залежить влучність кидка: відстань, з якої гравець вибирає спосіб і силу кидка; зусилля, докладене до м’яча; кут вильоту м’яча; початкова швидкість. Крім влучності, першочергове значення має техніка виконання, прицілювання, кут вильоту і траєкторія польоту м’яча. 

Кидок однією рукою від плеча – поширений спосіб атаки кільця з місця з середніх і дальніх дистанцій. Часто спортсмени використовують його також як штрафний кидок. 

Кидок однією рукою зверху використовують частіше за інші способи для атаки кошика в русі з близьких дистанцій і безпосередньо з-під щита 

Підготовча фаза: м'яч ловлять під праву ногу (для кидка правою рукою). Крок, під який ловлять м'яч, найбільш розтягнутий. Подальший крок повинен бути скороченим, таким, що зупиняє рух і одночасно дає можливість швидше й сильніше відштовхнутися майже вертикально вгору. При відштовхуванні від майданчика м'яч виносять над плечем і перекладають на повернену частину правої руки. 

Основна фаза: у вищій точці стрибка руку випрямляють для максимального наближення до кільця, м'яч виштовхують м'яким рухом кисті, чим додають зворотнього обертання.

 Заключна фаза: гравець приземляється на зігнуті ноги недалеко від кошика, приймає положення рівноваги й готується до боротьби за відскок у випадку промаху. 

4. Відволькальні дії.

Захисник завжди намагається перешкодити діям нападника. Ти повинен уміти перехитрувати захисника. Зосереджуючи його увагу на відволікальних діях, виконай рухові дії, про які він не здогадується.

• Якщо хочеш обійти захисника зліва (коли ведеш м'яч правою рукою), зроби рух тулубом або короткий крок лівЬю ногою у протилежний бік, тобто праворуч від захисника, начебто бажаючи обійти його з цього боку.

• Як тільки захисник перегородить тобі шлях, швидко зроби тією ж ногою крок у той бік, куди насправді бажаєш вести м'яч та проривайся, ведучи м'яч правою рукою (обов'язково правою!). Якщо ведеш м'яч лівою рукою, зроби ті ж самі рухи, але в інший бік.

• Стань з м'ячем недалеко від кошика та зроби такий рух, ніби кидаєш у нього м'яч. Захисник зробить до тебе крок, щоб перешкодити тобі зробити цей кидок.

• Як тільки захисник зробить цей крок та витягне одну руку або вистрибне, швидко "пірнай" з боку його витягнутої руки.

5.Навчальна гра.

4.Протидії

-виривання м’яча.

-вибивання м’яча.

Виривання м'яча. Якщо захисникові вдалося захопити м'яч, то насамперед слід спробувати вирвати його з рук суперника. Для цього потрібно захопити м'яч якомога глибше двома руками, а потім різким обертальним рухом угору або униз вирвати в суперника, зробивши одночасно поворот тулубом. М'яч треба повертати навколо горизонтальної осі, що полегшує подолання опору суперника. 

Вибивання м’яча – один з прийомів, що найчастіше використовують при грі в захисті, що дозволяє заволодіти м'ячем Вибивання м'яча в грі виконують з рук суперника або при веденні м'яча. 

5.Навчальна гра. 6.Впр.атлетичної гімнастики.

 08.11.2023 Урок № 30

1.ЗРВ. https://www.youtube.com/watch?v=RZnHlFlUY4U 

2.Ведення м’яча.

4.Кидки м’яча у кошик після ведення і подвійного кроку.

-двома рука зверху

-двома руками від грудей

5.Навчальна гра.

6.Впр.атлетичної гімнастики.

Впр. на гнучкість.

2.Ведення м’яча.

Ведення м'яча. Спочатку вивчають ведення зі звичайним відскоком, потім зі зниженим. Слід опановувати ведення правою і лівою рукою. При навчанні ведення необхідно навчити правильноого розташування кисті на м'ячі; супроводу м'яча і своєчасній зустрічі його; розташуванню м'яча щодо тулуба під час ведення; узгодженості руху руки, якою посилають м'яч, з вільним переміщенням гравця. 

Ведення здійснюють поштовхами м’яча в підлогу пружинистими рухами пальців (працюють подушечки, а не долоні). Вивчення ведення починають спочатку на місці, потім пересуваючись кроком, і на кінець бігом із зміною напряму. На початкових етапах навчання необхідно приділяти максимум уваги оволодінню навичками ведення без зорового контролю за м’ячем. 

Вивчаючи техніку ведення м’яча, слід використовувати таку послідовність вправ: 

• ведення м’яча на місці зі зміною висоти відскоку, лівою та правою рукою (голову підняти, дивитися на майданчик);

 • ведення правою та лівою рукою поперемінно (спину тримати прямо, голову підняти); 

• два удари правою, переведення на ліву, два удари лівою і переведення 50 на праву руку; 

• переведення м’яча перед собою поперемінно лівою та правою рукою (спину тримати прямо, голову підняти);

 • в основній стійці баскетболіста обводити правою рукою праву ногу, те саме лівою рукою;

 • почергове обведення правої ноги правою рукою та лівої ноги лівою рукою («вісімка»), що має циклічний характер. 

Кидки м’яча у кошик після ведення і подвійного кроку.

-двома рука зверху

-двома руками від грудей

Кидки м’яча в кошик. Підготовка до виконання кидка становить основний зміст гри команди в нападі, влучення в кошик – її головна мета. Для успішної участі в змаганні кожен баскетболіст повинен не тільки уміло застосовувати передачі, ловлення і ведення м'яча, але і точно атакувати кільце, виконуючи кидки з різних початкових положень із будь-яких дистанцій при протидії суперників. Зміна обстановки гри і прагнення використати кожен зручний момент для атаки визначають необхідність володіння різноманітним арсеналом способів виконання кидка з урахуванням індивідуальних особливостей гравця. Точність кидка в кошик визначається, передусім, раціональною технікою, стабільністю рухів і керованістю ними, правильним чергуванням напруження й розслаблення м'язів, силою і рухливістю кистей, їх завершальним зусиллям, а також оптимальною траєкторією польоту й обертанням м'яча.

Кидок двома руками зверху доцільно виконувати з середніх дистанцій при щільній опіці суперника 

Кидок двома руками від грудей переважно використовують для атаки кошика з дальніх дистанцій, якщо немає активної протидії захисника. Цей спосіб кидка засвоюють найшвидше, оскільки його структура близька до структури передачі м'яча таким самим способом.

5.Навчальна гра.

У баскетбол грають дві команди з п'яти гравців на полі (інші знаходяться в запасі - не більше 7 чоловік від команди, а мінятися можна у будь-який час). Головна мета гри - закинути баскетбольний м'яч в кошик команди-суперника і завадити це зробити іншій команді.

Зазвичай увесь матч складається з чотирьох частин по 10 хвилин кожна, але оскільки урок фізкультури - всього 40 хвилин, зазвичай дається менший час для гри. Але за усіма правилами перерва між кожною частиною - 2 хвилини, а після другої частини - 15 хвилин, і в цій перерві команди зобов'язані мінятися кошиками.

Традиційно гра розпочинається із спірного кидка, де капітани команд відбивають м'яч, підкинутий суддею, у бік своїх гравців і кошику супротивника, щоб узяти початок гри у свої руки.

Важлива техніка пересування з м'ячем по полю: обов'язково треба бігти з м'ячем, ударяючи ним в підлогу, а спеціально бити по ньому ногою або кулаком - це порушення. 

Правила гри свідчать, що команда-переможець - та, що з витіканням часу гри набрала найбільшу кількість очок. Якщо у кінці гри у команд набралася однакова кількість балів, даються додаткові 5 хвилин - "овертайм", якщо за ці п'ять хвилин ситуація не змінилася, проводиться наступний додатковий час і так, поки переможець матчу не виявиться.

У баскетболі нерідкі порушення, за які суддя (викладач фізкультури) може оштрафувати цілу команду і фоли конкретного учасника. 

Якщо зовсім коротко, найчастіші порушення правил у школярів - це:
- "аут" - коли м'яч потрапляє за обмежувальну лінію баскетбольного майданчика;
- "пробіжка" і "пронос м'яча" - один з гравців, який веде м'яч, робить 3 кроки підряд, не ударяючи при цьому м'яч рукою об підлогу, або зовсім біжить з м'ячем в руках;
- "порушення 3-х секунд" - гравець знаходиться більше трьох секунд під кошиком супротивника, при цьому не володіючи м'ячем;
- "порушення 5-ти секунд" - гравець з м'ячем не передає м'яч іншому гравцеві або не кидає в кошик супротивника більше п'яти секунд;
- "порушення 8-ми секунд" - команда впродовж восьми секунд не виводить м'яч в зону супротивника;
- "порушення 24-х секунд" - команда володіє м'ячем, але не закидає його в зону кільця супротивника впродовж двадцяти чотирьох секунд.
- "повернення м'яча" - команда при нападі, яка знаходиться в зоні супротивника, повертає його назад у свою тилову зону, - це порушення.

06.11.2023 Урок № 29

1.ЗРВ.

2.Бігові та стрибкові впр.

3.Ведення м’яча.

4.Передачі м’яча – однією рукою знизу в умовах протидії захисників.

5.Ловіння м’яча.

6.Навчальна гра.

7.Впр.атлетичної гімнастики.

8.Д\З Впр. для розвитку спритності.https://www.youtube.com/watch?v=-xzPMPpP-Kk 

1.ЗРВ. 2.Бігові та стрибкові впр.

3.Ведення м’яча.

Баскетболіст повинен при веденні однаково добре володіти обома руками. 

 Ведення із зміною швидкості. До несподіваних змін швидкості ведення м'яча вдаються для того, щоб відірватися від захисника. Швидкість ведення залежить насамперед від висоти відскоку м'яча від майданчика і кута, під яким він прямує до майданчика. Чим вище відскок і менше його кут, тим більше швидкість переміщення. При відскоку низькому і близькому до вертикального, ведення сповільнюється і може взагалі виконуватися на місці.

 Ведення із зміною напряму використовують для обведення суперника і проходів для атаки кошика. Змінюють напрям таким чином – кисть накладають на різні точки бічної поверхні м'яча і випрямляють руку в потрібному напрямі. Широко використовують також спосіб обведення суперника з перекладанням м'яча з однієї руки в іншу, потай за спиною або під ногою. 

Ведення із зміною висоти відскоку застосовують для прямого проходу повз суперника, без відхилення в сторону. Гравець зближується з суперником, веде м’яч з достатньо високим відскоком, потім сильно згинає ноги, нахиляє тулуб і знижує м’яч майже до майданчика випрямленою рукою. Після цього активним рухом в променезап’ястному суглобі гравець виконує три–чотири дуже швидких і коротких поштовхи по м’ячу, що відскакує лише на 15–20 см від підлоги, і проходить повз суперника.

 Ведення з синхронним ритмом рухів руки з м’ячем і ніг застосовують для обведення двох–трьох суперників. Захисникам досить складно вибрати момент для вибивання м’яча або відгадати напрямок проходу, тому що ритм і темп рухів руки з м’ячем не збігаються з ритмом і темпом бігу. 

4.Передачі м’яча – однією рукою знизу в умовах протидії захисників.

5.Ловіння м’яча.

6.Навчальна гра.

У баскетбол грають дві команди, зазвичай по дванадцять гравців, від кожної з яких на майданчику одночасно присутні п'ять гравців. За правилами FIBA, на офіційних змаганнях гравці виступають під номерами від 4-го до 15-го. 

Мета кожної команди в баскетболі – закинути м’яч у кошик суперника і перешкодити іншій команді оволодіти м'ячем і закинути його в кошик своєї команди. 

М’ячем грають лише руками, його можна передавати, кидати, відбивати, котити або вести в будь-якому напрямі. Бігти з м’ячем, не ударяючи ним в підлогу, навмисно бити по ньому ногою, блокувати будь-якою частиною ноги або бити по ньому кулаком є порушенням. Випадкове ж зіткнення або торкання м'яча стопою або ногою не є порушенням. 

Переможцем у баскетболі стає 14 команда, яка після закінчення ігрового часу набрала більшу кількість очок. При рівному рахунку після закінчення основного часу матчу призначається овертайм (зазвичай п’ять хвилин додаткового часу), у разі, якщо і після його закінчення рахунок буде рівний, призначається другий, третій овертайм і т. д., доти, доки не буде виявлено переможця матчу. 

За одне влучення м’яча в кошик може бути зарахована різна кількість очок: 

• 1 очко – штрафний кидок;

•  2 очки – кидок з середньої або близької дистанції (ближче від 3-очкової лінії); 

• 3 очки – кидок з-за 3-очкової лінії на відстані 6м 75см. 

Гра офіційно починається спірним кидком у центральному колі, коли м'яч правильно відбитий одним із гравців. Матч складається з чотирьох чвертей, тривалість кожної 10 хвилин з перервами по дві хвилини. 

Тривалість перерви між другою і третьою чвертями гри – п'ятнадцять хвилин. Після великої перерви команди повинні помінятися кошиками. 

Гра відбувається на відкритому майданчику і в залі (висота стелі не менше ніж 7 м). Розмір майданчика – 28×15 м (додаток А). Розмір щита 180х105 см. Від нижнього краю щита до підлоги чи ґрунту повинно бути 290 см. Кошик – це металеве кільце, обтягнуте сіткою без дна. Він кріпиться на відстані 0,15 м від нижнього обрізу щита і 3,05 м від рівня підлоги (додаток Б). Усі лінії завширшки 5 см повинні бути нанесені фарбою одного кольору (білого) і бути чітко видимими. Згідно зі стандартами FIBA для чоловічих змагань довжина окружності м'яча становить 74,9–78 см, маса – 567–650 г, для жіночих – відповідно 72,4– 73,7 см і 510–567 г. Ігровий майданчик повинен бути виділений лінією обмеження, що складається з лицьових (короткі сторони майданчика) і бічних (довгі сторони майданчика) ліній. Ці лінії не є частинами ігрового майданчика. Центральну лінію наносять паралельно до лицьових ліній від середини бічних ліній. Центральне коло, розмічене по центру ігрового майданчика, становить у радіусі 1,80 м. Лінії штрафного кидка розташовано на відстані 5,80 м від внутрішнього краю лицьової лінії, довжина якої повинна бути 3,60 м 

7.Впр.атлетичної гімнастики.

03.11.2023 Урок № 28

1.ЗРВ.

2.Бігові та стрибкові впр.

3.Ведення м’яча.

4.Передачі м’яча та кидки – двома руками знизу в умовах 

5.Передачі м’яча та кидки – однією рукою «гаком» в умовах протидії захисників.

6.Ловіння м’яча.

7. Д/З Впр. для розвитку спритності. https://www.youtube.com/watch?v=-xzPMPpP-Kk 

1.ЗРВ 2.Бігові та стрибкові впр.

6.Ловіння м’яча.

Ловіння м'яча - прийом, за допомогою якого гравець може впевнено опанувати м'ячем і зробити з ним подальші атакуючі дії.

При ловінні двома руками, коли м'яч наближається до гравця на рівні грудей або голови, то слід витягнути руки назустріч м'ячу, напруженими пальцями і китицями утворюючи як би воронку, розміром трохи більшу, ніж обхват м'яча. У момент зіткнення з м'ячем потрібно обхопити його пальцями (не долонями), зближаючи кисті, а руки зігнути в ліктьових суглобах, підтягуючи до грудей.

Згинання рук є амортизаційними рухами, які приглушують силу удару летить м'яча. Після прийому м'яча тулуб знову подають злегка вперед: м'яч перехований від суперника розведеними ліктями, виносять в положення готовності до подальших дій.

При ловінні м'яча однією рукою, рука виноситься назустріч летить м'ячу з широко розставленими і злегка зігнутими пальцями. При зіткненні пальців з м'ячем проводиться поступається рух руки за рахунок згинання її в ліктьовому суглобі, що загальмовує швидкість польоту м'яча і дає можливість легко зловити його. Потім м'яч захоплюється другою рукою і займається приймає основну стійку баскетболіста.

При ловінні м'яча який високо летить, гравець повинен вистрибнути з винесенням рук вгору. Кисті рук розгортаються назустріч м'ячу. У момент торкання м'яча пальців, кисті повертаються всередину і обхоплюють м'яч. Потім руки згинаються в ліктьових суглобах, і м'яч притягається до тулуба. Після приземлення гравець зберігає основну стійку нападаючого з м'ячем.

01.11.2023 Урок № 27

1.Правила техніки безпеки на уроках з баскетболу.

2.ЗРВ.

3.Бігові та стрибкові впр.

4.Пересування та зупинки баскетболі.

5.Передачі м’яча – двома руками від грудей в умовах протидії захисників.

6.Передачі м’яча– двома руками знизу в умовах протидії захисників

7.Ловіння м’яча – однією та двома руками грудей в умовах протидії захисників.

8. Д/З Впр. для розвитку швидкості.https://www.youtube.com/watch?v=NP4hk9HsosA&t=16s 

1. Правила техніки безпеки на уроках з баскетболу.

1.Бути уважним і зосереджиним під час пояснення, розповіді, показу  і виконання вправ, завдань та ін.

2.Виконувати розминку, імітаційні та спеціальні вправи.

3.Без дозволу вчителя не починати виконання вправ.

4.Не розслаблятися і не відволікатися під час виконання вправ і завдань.

5.Не починати виконання вправи або завдання без точного уявлення про його технічні особливості.

6.надавати необхідну допомогу однокласникам за потреби.

7.Перед урок зняти всі прикраси, що можуть спричинити травми.

8.Довге волосся повинно бути зібране в "хвіст" або запетене в косу.

9.Нігті мають бути коротко обстрижені.

10.Окуляри повинні бути на резинці.

11.Не кидати м'яч під ноги гравцям.

12.Не передавати або подавати м'яч ногою.

13. Про своє погане самопочуття або травми ( або свого товарища ) негайно повідомимти вчителя.

14.Заборонено без дозволу вчителя брати інвентар і виконувати фізичн вправи; без нагляду вчителя перебувати в спортивній залі та виконувати кидки в кошик.

15.Категорично заборонено висіти на діжці кільця, залазити на баскетбольний щит.

Під час ведення м'яча

1. Не бити по м'ячу кулаком або долонею.

2. Не дивитися на м'яч, а бачити ігрове поле, партнерів, суперників.

3. Уникати зіткнень

 Під час  передач м'яча

1. Не ставити пальці вперед, назустріч передачі.

2. Не передавати м'яч різко з близької відстані.

3. Не передавати м'яч, якщо він не долітає, а виконувати переміщення.

 Під час кидків в кошик

1. Не бити по руках.

2. Не штовхати в спину.

3. Не кидати через руки.

4. Не стояти під кошиком.

5. Не наступати на ноги.

6. Не відбирати м'яч зі спини.

Під час гри 

1. Не штовхати в спину і ліктями.

2. Не забирати м'яч у двох.

3. Не ставити підножок.

4. Не вибивати м'яч зверху під час ведення його суперником.

5. Не бити по руках.

6. Не виривати м'яч ззаду, через стегно, однією рукою.

7. Не чіпляти суперника за руки.

Необхідно дотримуватися правил гри в баскетбол, дисципліни, зупиняти товарища, який її порушує, шанобливо ставитися до команди суперника.

2.ЗРВ. 3.Бігові та стрибкові впр.

4.Пересування та зупинки баскетболі.

Основна стійка баскетболіста – положення, що дає можливість контролювати рівновагу. Спочатку ноги слід поставити разом на лінії, потім зробити крок лівою в сторону на ширину плечей і забрати ногу за лінію, передню частину стопи розвернути зовні. Необхідно ніби сісти на стілець, голову тримати прямо, спину прямо, ноги глибоко зігнути в колінах. Руки зігнути в ліктях і бути готовим ловити м’яч. Ніс, підборіддя та середина живота знаходяться на одній лінії. Тепер слід узяти до рук м’яч – це буде стійкою «потрійна загроза». М’яч у «точці прицілювання»: з неї можна виконати передачу, розпочати ведення або виконати кидок. Ось чому таке положення баскетболіста називається стійкою «потрійна загроза». 

Способи переміщення гравців у баскетболі вивчають спочатку окремо, потім у поєднанні. 

• Ходьбу використовують у грі при зміні позиції гравця в умовах, коли немає потреби діяти швидко. 

• Біг забезпечує швидку зміну позиції. Спочатку вивчають біг обличчям уперед, потім приставним кроком у сторони, вперед і назад, відтак спиною вперед. З

• упинку вивчають паралельно з бігом: спочатку засвоюють спосіб зупинки кроком, потім стрибком. Важливо від самого початку вчити таким чином, щоб не змінювалася ширина кроку і не сповільнювалася швидкість бігу перед зупинкою, а перший крок зупинки був би широким.

• Повороти вперед і назад вивчаються паралельно. При навчанні поворотів необхідно стежити за правильним положенням ніг (особливо опорної) і рівномірним розподілом загального центру тяжіння. Виховувати навички 48 спостереження й оцінювання обстановки, відповідно до яких слід виконувати поворот. При вивченні стрибків необхідно навчити правильного відштовхування (у бажаних напрямах), висоти зльоту, координації рухів у безопорному положенні і правильного приземлення. Спочатку вивчають стрибки з місця, а потім в русі поштовхом однією і двома ногами.

7. Ловіння м’яча – однією та двома руками грудей в умовах протидії захисників.

Ловлення м’яча – прийом, за допомогою якого гравець може впевнено заволодіти м’ячем і вжити з ним подальші атакувальні дії. Ловлення м’яча є і вихідним положенням для наступних передач, ведення або кидків. Тому структура рухів повинна забезпечувати чітке і зручне виконання наступних прийомів. Вибір певного способу ловлення м’яча і його різновиди залежать від положення гравця щодо м’яча, що летить, динаміки переміщення гравця, висоти і швидкості польоту м’яча. Є два види ловлення м’яча: ловлення м’яча двома руками і ловлення м’яча однією рукою. 

30.10.2023 Урок № 26 

1.Повторити попередній матеріал.

2. Проти тестування з модулю "Футбол" https://onlinetestpad.com/wn4x7acnme7ny 

3. Виконати комплекс ЗРВ та відправити на оцінювання на адресу зворотнього зв`язку  

alinaxomka123@gmail.com  

27.10.2023 Урок № 25

1.ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=RZnHlFlUY4U 

2.Елементи гри воротаря.

3.Жонглювання м’ячем.

4.Обманні рухи фінти.

5.Навчальна гра.

5.Д/З Впр. на розвиток координації. https://www.youtube.com/watch?v=84lb6gMvq80&t=5s 

2.Елементи гри воротаря.

Основний спосіб техніки гри воротаря. Найчастіше він ловить м'яч обома руками. Залежно від напрямку, траєкторії і швидкості руху м'яча ловлення виконують знизу, зверху чи збоку. Ловлення м'яча, точка перетинання траєкторії якого з лінією воріт через ігрову ситуацію знаходиться на значній відстані від воротаря, здійснюється в падінні. Воротар постійно переміщується до такої передбачуваної точки. 

1. Ловлення знизу використовується для оволодіння м'ячами, котрі котяться, опускаються і низько (до рівня живота) летять назустріч воротарю. 

2. Ловлення зверху застосовується для оволодіння м'ячами, котрі летять по середньовисокій (на рівні грудей і голови), високій і спадній траєкторії. М'ячі, котрі високо летять, слід ловити двома руками зверху в стрибку.

3.  Ловлення у падінні — ефективний спосіб оволодіння м'ячами, направленими зненацька, точно і сильно убік від воротаря; перехоплення передач уздовж воріт; відбирання м'яча в ногах у суперника.

4. Якщо не можна виконати ловлення (через протидію суперника, велику силу удару, важкодосяжність м'яча і т.д.) — м'яч відбивають. Назустріч м'ячу, котрий летить, швидко виноситься одна чи дві руки. Відбивання здійснюють найчастіше долонями (іноді удар м'яча припадає на передпліччя). М'яч рекомендується спрямовувати в бокову сторону від воріт. М'ячі, котрі летять на значній відстані від воротаря, слід відбивати однією рукою в падінні.

5. Відбивання м’яча. Щоб перепиняти "прострільні" і "навісні" передачі, воротарю необхідно відбити м'яч на значну відстань. Для цього застосовується удар по м'ячу одним чи двома кулаками. Воротар відбиває м'яч на місці, у кроці, після різних переміщень і, особливо часто, у стрибку.

3.Жонглювання м’ячем.

Жонглювання м'ячем - дуже важлива вправа. По-перше, вона необхідна для ефективної обробки м'яча. По-друге, вона розвиває швидкість реакції, вчить контролювати увагу; щільно вести м'яча, що дуже важливо для гри в футбол.

Щоб підняти м'яч у повітря, прокоти стопу назад по верхній частині м'яча, підчепи його носком і підкинь догори.

Підкидай м'яча прямою стопою. Якщо підняти догори носок, можна втратити контроль над м'ячем. Якщо ти досяг успіхів, спробуй підкидати м'яч обома ногами по черзі. Роби кидки вище.

Зіграйте також з друзями в жонглювання!!!

 Гра в жонглювання

Усі водять м'яч, поки ведучий не дасть команду: «Догори!» Тоді всі підкидають м'яч догори й починають жонглювати ним. Перемагає той, у кого м'яч впаде останнім.

4.Обманні рухи фінти. 5.Навчальна гра.

25.10.2023 Урок № 24

1.Комплекс ЗРВ.

2.«Човниковий» біг 4х9м.

3.Удари по м’ячу головою.

4. Жонглювання м’ячем.

5.Навчальна гра.

6.Д/З Присідання на одній нозі. https://www.youtube.com/watch?v=_6D-u7lQwmc&t=59s 

1.Комплекс ЗРВ. 2.«Човниковий» біг 4х9м.

3. Удари по м’ячу головою.

Удари по м'ячу головою — ефективний спосіб ведення гри. Вони використовуються як завершальні і для передач партнеру. Виконують їх без стрибка й у стрибку. Найчастіше застосовуються удари середньою і боковою частиною лоба.

4. Жонглювання м’ячем.

Жонглювання м'ячем - дуже важлива вправа. По-перше, вона необхідна для ефективної обробки м'яча. По-друге, вона розвиває швидкість реакції, вчить контролювати увагу; щільно вести м'яча, що дуже важливо для гри в футбол.

Щоб підняти м'яч у повітря, прокоти стопу назад по верхній частині м'яча, підчепи його носком і підкинь догори.

Підкидай м'яча прямою стопою. Якщо підняти догори носок, можна втратити контроль над м'ячем. Якщо ти досяг успіхів, спробуй підкидати м'яч обома ногами по черзі. Роби кидки вище.

Зіграйте також з друзями в жонглювання!!!

 Гра в жонглювання

Усі водять м'яч, поки ведучий не дасть команду: «Догори!» Тоді всі підкидають м'яч догори й починають жонглювати ним. Перемагає той, у кого м'яч впаде останнім.

23.10.2023 Урок № 23

1.ЗРВ. https://www.youtube.com/watch?v=RZnHlFlUY4U     

2.Ведення м’яча ( повторення ).

3.Удари по м’ячу ( повторення ).

4.Удари на точність одним із вивченим способів. 

5. Д\З Стрибки на місці і в русі з підніманням колін.

2.Ведення м’яча ( повторення ).

З допомогою ведення здійснюються переміщення гравців, найчастіше гравці застосовують ведення м'яча зовнішньою частиною підйому, внутрішньою частиною стопи, внутрішньою частиною підйому, серединою підйому, стегнами і головою. 

3.Удари по м’ячу ( повторення ).

Удари по м'ячу ногою виконують такими способами: внутрішньою стороною стопи; внутрішньою, середньою і зовнішньою частинами підйому; носком; п'ятою. Удари здійснюються по нерухомому м'ячу, по м'ячу, що котиться чи летить з місця, у русі, у стрибку, з поворотом, у падінні і т.д. Можна виділити основні фази рухів, котрі є загальними для багатьох способів 

Удари по м'ячу ногою виконують такими способами: 

• внутрішньою стороною стопи; внутрішньою, середньою і зовнішньою частинами підйому; носком; п'ятою. 

• Удари здійснюються по нерухомому м'ячу, по м'ячу, що котиться чи летить з місця, у русі, у стрибку,  поворотом, у падінні і т.д. 

Можна виділити основні фази рухів, котрі є загальними для багатьох способів

 Попередня фаза — розбіг. Його довжину і швидкість визначають залежно від індивідуальних особливостей футболістів і фактичних завдань. Розбіг варто розраховувати так, щоб удар по м'ячу був виконаний заздалегідь наміченою ногою; розбіг сприяє попередньому нарощуванню швидкості ударних ланок. 

Підготовча фаза - постановка опорної ноги (опорну ногу, злегка зігнуту в колінному суглобі, ставлять збоку від м'яча), замах ударною ногою. Замах виконують під час останнього бігового кроку. Відбувається значне, часто близьке до максимального, розгинання в тазостегновому суглобі і згинання в колінному, у результаті чого збільшується шлях стопи і попередньо розтягуються м'язи передньої поверхні стегна, що дозволяє зробити удар необхідної сили. Правильному й ефективному виконанню фази істотно сприяє подовжений на 35 — 50 % останній крок розбігу. 

Робоча фаза — ударний рух і проводка. Ударний рух починається з активного згинання в тазостегновому суглобі в момент постановки опорної ноги, причому кут, утворений стегном і гомілкою, зберігається. Перед ударом спостерігається "гальмування" стегна. Різким захльостуючим рухом гомілки і стопи б'ють по м'ячу. У момент удару нога сильно напружена в гомілкостопному і колінному суглобах, що дозволяє збільшити масу вдаряючої ланки. Час зіткнення м'яча і стопи варто зберегти якомога довше, оскільки швидкість польоту м'яча залежить від прикладеної сили і часу її дії. Проводка багато в чому визначає напрямок м'яча.

4. Удари на точність одним із вивченим способів. 

Бити по м 'ячу потрібно не тільки красиво, але і правильно

• Потрібна правильна опора

• Положення тулуба

• Б 'ємо внутрішньою частиною стопи

• Б 'ємо зовнішньою стороною

• Б 'ємо підйомом

• Б 'ємо носком

У футболі найбільш цінним гравцем вважається той, хто вміє контролювати м 'яч. Краса гри і ефективність дій футболістів багато в чому визначаються тим, як вони управляються зі спортивним снарядом. В основному голи забиваються цілеспрямованими ударами, виконаними технічно грамотно. Щоб навчитися виконувати такі удари, мало знати, як правильно бити по м 'ячу. Потрібні ще й багато годин тренувань для відпрацювання необхідних навичок.

Потрібна правильна опора

Те, як полетить м 'яч, пов' язано з положенням тіла футболіста, а також опори при здійсненні удару. Футбольні фахівці, які знають, як правильно бити по м 'ячу, стверджують, що для здійснення управління польотом потрібно тримати ногу біля м' яча за певними правилами. Удар вийде потужним і футбольний снаряд полетить низько, якщо кінцівка і м 'яч розташувати на одній осі. Він полетить вгору, якщо нога буде знаходитися далеко за ним.

Положення тулуба

Відповідаючи на питання про те, як правильно бити по м 'ячу, слід зазначити, що розміщення корпусу також має велике значення. Буде тулуб відхилено назад - він полетить високо. При нахилі корпусу вперед удар вийде сильним, а політ - нижче. Важливо також, щоб коліно виробляє удар ноги в момент взаємодії з м 'ячем розташовувалося над ним. У цьому випадку докладена сила буде максимальною. А взагалі, для сильного удару головне - не стільки рух біючої ноги, скільки узгоджена робота всього тіла.

Б 'ємо внутрішньою частиною стопи

Щоб виконати такий прийом, техніка удару по м 'ячу повинна бути іншою. Стопа розташовується на невеликій відстані від м 'яча. У біючої ноги під час руху гомілкостоп знаходиться в перпендикулярному положенні відносної опорної. Бити потрібно в середину м 'яча, продовжуючи при цьому подальший рух ногою. Якщо все буде зроблено правильно, він полетить рівно, не стрибаючи по землі.

Б 'ємо зовнішньою стороною

Виконуючи цю технічну дію, ногу поміщаємо перед м 'ячем збоку, а стопу повертаємо шкарпеткою всередину. Корпус нахилений при цьому трохи вперед. Слід пам 'ятати, що висота траєкторії польоту залежить від проміжку між опорою і м' ячем, а також від положення стопи: чим ближче нога і більше поворот миску, тим нижче буде політ.

Б 'ємо підйомом

Знаючи, як правильно бити по м 'ячу, неважко освоїти і удар підйомом. Ця дія вважається у футболі найголовнішою. Для виконання такого удару необхідно дотримуватися кількох правил:

• нога і м 'яч розташовуються на одній осі;

• стопа дивиться в бік руху;

• гомілкостоп при дотику напружений;

• корпус з ухилом вперед.

Політ буде низьким при ударі, який виконаний стопою прямо по центру або вище нього. Найбільш точний і найсильніший удар по м 'ячу досягається саме цим технічним прийомом.

Б 'ємо носком

Нога розміщується позаду м 'яча. Замах проводиться швидко з додатковим рухом стегна, пальці напружені і трохи піднесені. При влучанні шкарпеткою по центру футбольного м 'яча удар вийде сильним і прямим.

20.10.2023 Урок № 22

Потренуйся!!!⬇️

18.10.2023 Урок № 21

1.ЗРВ.  https://www.youtube.com/watch?v=RZnHlFlUY4U      

2.Розвиток спритності.

3.Ведення м’яча.

4.Удари по м’ячу, що лежить та котиться.  

5.Д/З Піднімання прямих ніг з в.п вису до перекладини.https://www.youtube.com/watch?v=teh4DOVBsJg 

2.Розвиток спритності.

Використовуються наступні вправи.

•  Ходьба по гімнастичній лаві із рухами рук в різних напрямках.

• Стрибки з місця на місце та з розбігу з поворотом на 180, 270 та 360.

• З упору в присіді перекид вперед в упор в присіді.

• Те ж, але з перекидом назад.

• Перекид через плечі.

• Перекид: крок із випадом в бік, повернутись спиною в бік, і, торкаючись стегном підлоги, виштовхнути м’яча потім виконати перекид.

•  Стоячи спиною до стіни на відстані 2 метри, кинути м’яча за голову, повернутись і спіймати його.

• Гра в колі двома – трьома м’ячами.

• Гра в захисті – один проти двох.

• Ходьба по гімнастичній лаві із одночасними передачами м’яча над собою.

3.Ведення м’яча ( повторення ).

Ведення м'яча  у футболі найчастіше застосовується ведення м’яча зовнішньою частиною підйому. Гравці, крім того, користуються і веденням внутрішньою частиною стопи, серединою підйому, носком, стегнами і головою. 

Ведення м’яча зовнішньою частиною підйому. Стопа ноги, якою гравець виконує ведення м’яча, розвернута носком всередину , тоді рух гравця буде природним, оскільки швидкість бігу не зменшиться.

 Ведення м’яча внутрішньою частиною підйому. Застосовується гравцями у випадках, коли з м’ячем потрібно змінити напрямок руху. М'яча торкається внутрішня частина стопи від великого пальця до гомілки. Гравець ніби штовхає м’яч стопою, розвернутою носком від себе (зовні), а після поштовху повертається в попереднє, звичайне положення. Коліно ноги, якою гравець виконує ведення м’яча, також розвернуте від себе, тулуб дещо нахилений в бік опорної ноги. Кроки гравця під час ведення м’яча трохи збільшені.  

Ведення м’яча серединою підйому. Цей прийом ведення застосовується рідко, оскільки існує небезпека, що гравець може носком зачепити землю. Рух гравця тут природний, тому що відсутнє розвертання стопи зовні або всередину. Внаслідок такого прийому ведення м’яча збільшена площа дотику до нього, що і гарантує точність виконання. 

Ведення м’яча носком. Застосовується під час одноборства з суперником на максимальної швидкості (на “протиках”). 

Ведення м’яча стегном. Прийом використовується тоді, коли м’яч летить напіввисоке та під час швидкого бігу, щоб гравець не витрачав час на опущення м’яча на землю. М’яч підбивається короткими рухами стегна, частиною ближчою до коліна, догори в потрібному гравцеві напрямку. Ведення м’яча головою. Така техніка ведення м’яча не відрізняється від техніки ударів по м’ячу головою. Гравець підбиває м’яч невисоко догори - вперед, наздоганяє його і знову повторює удар, рухаючись у визначеному напрямку.

4.Удари по м’ячу, що лежить та котиться.  

Під час ведення по м'ячу можна бити з різною силою. Для переміщення м'яча далеко по полю правильніше робити рідкісні, але сильні удари, щоби м'яч відлітав приблизно на 10 метрів. Якщо необхідно контролювати м'яч, коли суперники знаходяться близько, краще робити часті несильні удари, щоб м'яч відскакував на 1–2 метри.

При ударі з місця потрібно поставити одну ногу збоку від м'яча, а іншою ногою виконати влучний удар. Якщо потрібно перемістити м'яча далеко, можна спочатку зробити невеликий розбіг.

При веденні м'яча на бігу по прямій, краще завдавати ударів зовнішньою частиною підйому. Якщо потрібно вести м'яч по дузі, по колу або змінюючи напрямок руху, слід бити внутрішньою частиною підйому.

16.10.2023 Урок № 20

1.ЗРВ. у попередньому уроці https://www.youtube.com/watch?v=RZnHlFlUY4U 

2.Розвиток спритності.

3.Ведення м’яча стегном ( повторення ).

4.Удари на дальність і точність по воротах.

5.Навчальна гра.

Д/З Піднімання прямих ніг з в.п вису до перекладини. 

2.Розвиток спритності.

Спритність — це здатність людини виконувати певну вправу, рух, дію чи комплекс рухів за різних обставин у найменший проміжок часу з найменшою енергетичною затратою, на повному автоматизмі (гімнастика), при миттєвій розумовій діяльності з вирішення нових непередбачуваних фізичних задач (футбол, баскетбол, інші командні види спорту). Це здатність своєчасно і корисно перебудовувати рухові дії в умовах дефіциту часу та змін ситуацій. 

Спритність можна розвивати на всіх без винятку заняттях. Найчастіше її включають у підготовчу частину занять. Після занять з значним навантаженням вправи на спритність є чудовим засобом активного відпочинку, що сприяє відновленню організму. 

3. Ведення м’яча стегном. ( повторення ).

Цей прийом використовується тоді, коли м'яч летить напіввисоко і під час швидкого бігу, щоб гравець не витрачав час на опускання м`яча на землю. М'яч підбивають короткими рухами стегна, частиною, в нижною до коліна, вгору в потрібному гравцеві напрямку. Виконують як і зупинку стегном, тільки з виносом м`яча у потрібному напрямку.

Рух ноги, якою виконують зупинку м'яча, не відрізняється від аналогічного руху під час зупинки м'яча серединою підйому, Назустріч м'ячу, що наближається, виносять стегно і під час зіткнення з ним опускають разом з м'ячем, відводячи стегно вниз-назад.

 Алгоритм навчання техніки: 

а) імітація рухів без м'яча;

 б) гравець підкидає м'яч угору і зупиняє його стегном; 

в) зупинка м'яча, якого партнер підкинув угору; 

д) зупинка м'яча стегном під час руху гравця вперед. 

Типові помилки під час навчання техніки виконання зупинки м'яча стегном: 

•  гравець опускає ногу, якою зупиняє м'яч, повільно або дуже швидко; 

•  гравець виконує не стегном, а коліном; 

• гравець із запізненням опускає стегно. 

4. Удари на дальність і точність по воротах.

Особливе значення у грі в футбол має правильне виконання ударів по м'ячу ногою. Ударом ногою роблять передачі (паси), забивають голи. 

Відпрацювання точності удару краще з партнером  - Постав дві позначки на відстані 60 см одна від одної. Один гравець стає на відстані 1 м від позначки, а другий - на 1 м позаду нього. Передавайте м'яч один одному між позначками. За кожну влучну передачу гравець отримує очко. Зробивши п'ять пасів, відійдіть ще на 1 м від позначки та почніть спочатку. Продовжуйте гру, поки відстань між вами не досягне 6 м. Перемагає той, хто отримає більшу кількість очок.

Удар по м'ячу, що летить. Тренування в ударі по м'ячу, що летить, проводиться в парах. Займіть вихідну позицію на відстані З м одне від одного. Кинь м'яч собі на ногу та легко вдар по ньому з льоту. Партнер або повторює цю дію, або відбиває м'яч з ходу.

5. Навчальна гра.

13.10.2023 Урок № 19 ( повторення попереднього матеріалу )

11.10.2023 Урок № 18

1.Основіні положення правил змагань.

2.ЗРВ.

3.Розвиток спритності.

4.Ведення м’яча стегном.

5.Удари на дальність і точність по воротах.

6.Навчальна гра.

7. Д/З Піднімання прямих ніг з в.п вису до перекладини. https://www.youtube.com/watch?v=teh4DOVBsJg  

1.Основіні положення правил змагань.

Щоб матчі не перетворювалася на хаос, були розроблені правила гри в футбол.  Вони закріплювали основні положення, серед яких розміри поля, число гравців у команді, тривалість основного часу матчу, види порушень. Сьогодні впровадження і контроль над виконанням правил здійснює FIFA, IFAB. 

В останню редакцію правил внесені 17 пунктів.  Вони поширюються на змагання всіх рівнів. 

1. РОЗМІРИ ФУТБОЛЬНОГО ПОЛЯ