31.05.2024  Урок № 96 

1. Виконуємо комплекс загальнорозвиваючих вправ

2. Повторюємо матеріал за темою варіативного модуля " Футбол"

3. Проходимо тестування за темою варіативного модулю "Футбол"

https://onlinetestpad.com/uaakd6jy3peyy 

4. Д/З вправи на розвиток гнучкості https://youtu.be/wK5KaVCz7ZA 

30.05.2024 Урок №95

5. Виконуємо комплекс загальнорозвиваючих вправ

6. Повторюємо матеріал за темою варіативного модуля " Футбол"

7. Підготовитися до тестування за варіативним модулем "Футбол"

8. Д/З вправи на розвиток гнучкості https://youtu.be/wK5KaVCz7ZA 

27.05.2024 Урок № 94

1.ЗРВ. див. у попопердньому уроці.

2.Вкидання м’яча із-за бічної лінії див. у попередньому уроці.

3.Елементи гри воротаря – викочування та вкидання м’яча.

4.Жонглювання м’ячем.

5.Вправи з набивним м’ячем.

6. Навчальна гра. 

3.Елементи гри воротаря – викочування та вкидання м’яча.

Хороший воротар це пів команди. Тому техніка гри воротаря є, мабуть, самим головним і самим складним компонентом в його підготовці. Технічні прийоми гри воротаря і польового гравця істотно різняться. Воротар єдиний гравець команди, якому правилами гри дозволено ловити м'яч руками в межах штрафного майданчика. Він мусить мати відповідні риси характеру, що відіграватимуть важливу роль під час виконання конкретних дій у воротах. Велика увага приділяється фізичній підготовці, швидкості реагування та відвазі воротаря. 

Техніка гри воротаря складається з двох частин: техніки захисту воріт і техніки атакуючих дій. У захисних діях техніка гри воротаря розподіляється на дії з м'ячем і без м'яча. Захисні дії воротаря без м’яча Вихідне положення воротаря. Воротар постійно має бути готовий вступити в гру. Його готовність в міру наближення суперника з м'ячем до воріт зростає, і навпаки, як тільки м'ячем оволоділи партнери по команді або коли м'яч перебуває на половині поля суперника, воротареві не потрібно займати вихідне положення у воротах. 

Викочування і викидання м'яча рукою.

 Цей спосіб подачі-передачі м'яча значно точніший, ніж вибивання ногою. Воротар рукою вкидає м'яч точніше, але ближче, ніж ногою. М'яч краще вкидати в напрямку бічних ліній, а не по центру поля. Воротар приймає м'яч обома руками знизу. В момент переносу ваги тіла на передню ногу він робить одночасно крок вперед, щоб зробити розгін, а рукою підтримує м'яч знизу, виносить його наперед і випускає (викочує). Увага воротаря сконцентрована на м'ячі. Вкидання м'яча згори менш надійний прийом, ніж викочування, але вкинути його можна на більші відстані. Вкидання м'яча здійснюється збоку або зверху так званим "крюком". Часто застосовується і техніка вкидання м'яча "диском", але цей спосіб укидання надає м'ячу оберти, що ускладнює приймання його партнером. Під час вкидання збоку воротар обома руками заносить м'яч вбік-назад, вага тіла в цей час переміщується на ногу, що є позаду, після цього робиться рух уперед з переносом ваги тіла на ногу, що попереду, і виконується вкидання м'яча. 

4. Жонглювання м’ячем.

5. Вправи з набивним м’ячем.

1. В. п. - ноги нарізно, м'яч унизу. Підкинути м'яч угору і піймати його.

2. В. п. - стоячи обличчям один до одного, ноги нарізно, м'яч унизу. Підняти м'яч над головою та кинути його партнеру.

3. В. п. - стоячи обличчям один до одного, м'яч перед грудьми горизонтально. Штовхнути м'яч уперед партнеру.

4. В. п. - стоячи, ноги нарізно, обличчям один до одного, м'яч унизу. Поворот тулуба праворуч, права нога трохи згинається у коліні, руки назад праворуч, підкинути м'яч уперед - угору партнеру, повертаючи тулуб уперед та розгинаючи ногу. Те саме з лівого боку.

5. В. п. - стоячи, ноги нарізно, обличчям один до одного, м'яч у правій руці біля плеча, ліва вперед. Кинути м'яч вперед - угору.

б. В. п. - стоячи, ноги нарізно, м'яч підняти вгору. Нахил тулуба вниз, розігнутися та кинути м'яч назад - угору, повернутися кругом і стати у в. п. Перша шеренга кидає м'яч, а друга ловить його.

7. В. п. - стоячи, ноги на ширині плечей, м'яч унизу. Руки вгору, кинути м'яч між ногами, розпрямитися у в. п.

8. Перекидання м'ячів одне одному. По команді обидві шеренги одночасно кидають м'ячі одне одному та ловлять їх:

а) одна шеренга кидає м'яч від грудей, друга - із-за голови, та навпаки;

б) обидві шеренги одночасно кидають м'ячі одна одній правою рукою, а ловлять обома, потім кидають лівою і ловлять обома;

в) підкинути два рази м'яч угору перед собою, а потім перекинути одне одному будь-яким способом.

9. Перекидання м'ячів по колу. Усі стають в коло і по команді методиста починають кидати м'яч сусіду праворуч, потім ліворуч. Після засвоєння правил гри ловлять спочатку два, потім три, чотири м'ячі. Всі м'ячі перекидають по команді вліво або вправо. Слідкувати, щоб відстань між учасниками не зменшувалась.

6. Навчальна гра. 

24.05.2024 Урок № 93 ( повторення попереднього уроку + додаток )

23.05.2024 Урок № 92

1.ЗРВ.

2.Вкидання м’яча із-за бічної лінії.

3.Елементи гри воротаря.

4.Жонглювання м’ячем.

5.Вправи з набивним м’ячем.

6.Рухлива гра або естафета.

7. Д/З Стрибки у довжину з місця.

Додаток: 

• Елементи гри воротаря – ведення м’яча.

• Д/З Присідання на одній нозі. 

2.Вкидання м’яча із-за бічної лінії.

• Гравець, що вкидає м'яч, знаходиться лицем до поля і кидає м'яч двома руками з-за голови, торкаючись при цьому частиною обох ступень або бічної лінії, або землі за межами бокової лінії. При цьому м'яч повинен перетнути бокову лінію в тій точці, в якій він покинув межі поля. 

• Вкидання м'яча з-за бокової лінії виконується суперниками гравця, який останнім доторкнувся до м'яча, що повністю перетнув бокову лінію по землі або в повітрі. 

• Вкидання м'яча із-за бокової лінії (аут) - Аут призначається у разі, якщо м’яч повністю перетинає бічну лінію футбольного поля. При цьому аут вкидається саме з того місця, де м’яч перетнув бічну лінію. Вкидає його команда-суперниця гравця, який останнім на футбольному полі торкнувся м’яча.  

3. Елементи гри воротаря. 4. Жонглювання м’ячем.

5. Вправи з набивним м’ячем.

1. В. п. - ноги нарізно, м'яч унизу. Підкинути м'яч угору і піймати його.

2. В. п. - стоячи обличчям один до одного, ноги нарізно, м'яч унизу. Підняти м'яч над головою та кинути його партнеру.

3. В. п. - стоячи обличчям один до одного, м'яч перед грудьми горизонтально. Штовхнути м'яч уперед партнеру.

4. В. п. - стоячи, ноги нарізно, обличчям один до одного, м'яч унизу. Поворот тулуба праворуч, права нога трохи згинається у коліні, руки назад праворуч, підкинути м'яч уперед - угору партнеру, повертаючи тулуб уперед та розгинаючи ногу. Те саме з лівого боку.

5. В. п. - стоячи, ноги нарізно, обличчям один до одного, м'яч у правій руці біля плеча, ліва вперед. Кинути м'яч вперед - угору.

б. В. п. - стоячи, ноги нарізно, м'яч підняти вгору. Нахил тулуба вниз, розігнутися та кинути м'яч назад - угору, повернутися кругом і стати у в. п. Перша шеренга кидає м'яч, а друга ловить його.

7. В. п. - стоячи, ноги на ширині плечей, м'яч унизу. Руки вгору, кинути м'яч між ногами, розпрямитися у в. п.

8. Перекидання м'ячів одне одному. По команді обидві шеренги одночасно кидають м'ячі одне одному та ловлять їх:

а) одна шеренга кидає м'яч від грудей, друга - із-за голови, та навпаки;

б) обидві шеренги одночасно кидають м'ячі одна одній правою рукою, а ловлять обома, потім кидають лівою і ловлять обома;

в) підкинути два рази м'яч угору перед собою, а потім перекинути одне одному будь-яким способом.

9. Перекидання м'ячів по колу. Усі стають в коло і по команді методиста починають кидати м'яч сусіду праворуч, потім ліворуч. Після засвоєння правил гри ловлять спочатку два, потім три, чотири м'ячі. Всі м'ячі перекидають по команді вліво або вправо. Слідкувати, щоб відстань між учасниками не зменшувалась.

6. Рухлива гра або естафета.

Естафета з передаванням м'яча. Усі стають у дві або три колони. М'яч у руках передніх. За сигналом вони передають м'яч з рук у руки назад над головою, останні, взявши м'яч, біжать з ним (із зовні кожної колони), стають спереду і передають м'яч тим, що стоять позаду. Гру продовжують до того часу, поки перший знов візьме м'яч. Команда, яка перша передасть м'яч інструктору, вважається переможцем.

• Цю саму естафету можна проводити з перекиданням м'яча. Правила гри залишаються тими самими, але відстань між гравцями збільшується від 3 до 5 кроків.

Естафета з передаванням м'яча між ногами. Шикування та правила гри такі самі, але м'яч передається між ногами, як зазначено у вправі 7 ( вправи з набивним м'ячем ). 

• Цю саму естафету проводити з перекиданням та ловлею м'яча між ногами, відстань збільшується від 5 до 10 кроків.

Комбінована естафета: з'єднати елементи передавання та перекидання м'яча.

•  Гравці розподіляються на дві шеренги, стають обличчям один до одного у шаховому порядку на відстані 6 - 8 кроків. М’ячі в руках у тих, що стоять попереду. По команді або сигналу методиста перші у шеренгах кидають м'яч у шаховому порядку до кінця своєї шеренги і назад (у такому самому порядку), доки м'яч потрапить у руки ведучому. Переможцем вважається та шеренга яка швидше передасть м'яча. Спосіб передавання м'яча визначається заздалегідь і може ускладнюватися різними завданнями.

Додаток: 

• Елементи гри воротаря – ведення м’яча.

Воротар — єдиний гравець команди, якому правилами гри дозволено ловити м'яч руками в межах штрафного майданчика. Велика увага приділяється фізичній підготовці, швидкості реагуванню воротаря. Техніка гри воротаря складається з техніки атаки і захисту воріт. Воротар бере участь в атаках, коли м'яч перебуває під його контролем. Після ловлі м'яча воротар є першим гравцем, який розпочинає атаки своєї команди. До техніки гри воротаря входить також ведення м'яча, удари в землю після ловлі, вкидання рукою і вибивання м'яча ногою.

Воротар має бути готовий вступити у гру. Його готовність у міру наближення суперника з м'ячем до воріт зростає. Положення воротаря: ноги на ширині плечей, зігнуті в колінах, стопи поставлені паралельно і на такій відстані, щоб м'яч не пройшов між ними. Маса тіла - на середині стоп, тулуб нахилений уперед, руки зігнуті в ліктях, долоні на висоті стегна, погляд спрямований на м'яч.

Ведення м'яча. Воротар повинен користуватися веденням м'яча дуже обережно. Ударяти  м'ячем об землю потрібно дальньою від суперника рукою,  нахиливши тулуб уперед. Ліва рука і права нога мають бути попереду, її унеможливлюється падіння м'яча на стопу, а тільки на землю. І крім того, це один зі способів прикривання м'яча від суперника тулубом. 

20.05.2024 Урок № 91

1.ЗРВ.

2.Різновиди зупинок та ударів по м’ячу. ( повторення у попередньому уроці )

3.Ведення м’яча головою.

4.Укидання м’яча із-за бічної лінії.

5. ОНН: підтягування. 

6.Д/З Стрибки на одній нозі з просуванням вперед.

3.Ведення м’яча головою.

Футболіст повинен вивчити та використовувати всі способи ведення м'яча. Вибір способу ведення м'яча залежить від ігрових ситуацій.

Гравець підбиває м’яч невисоко вгору-вперед, наздоганяє його і знову повторює удар, рухаючись у визначеному напрямку. 

Щоб повноцінно провести гру у футбол, слід уміти робити удар головою по м'ячу як в атаці, так і в захисті.

 Техніка ударів по м'ячу головою найскладніша в футболі, тому тобі знадобляться терпіння та сміливість в опануванні тренувальних вправ. Атакуй м'яч з відкритими очима, удар роби серединою лоба. Зроби крок уперед і зігни ноги в колінах. Коли м'яч летить, дивись на нього. Удар по м'ячу роби лобом. 

 Удар іншою частиною голови може бути небезпечним. Коли відбиваєш м'яч, напружуй м'язи шиї, і щоб послати його в потрібному напрямку.

Опанування.  Колона гравців шикується навпроти ведучого з м'ячем на відстані 2-3 м від нього. Ведучий кидає м'яч знизу першому в колоні, той повинен повернути йому м'яч точним ударом голови. Після цього перший гравець (який уже виконав удар) стає на коліна, а ведучий кидає з-за голови м'яч наступному гравцю, який повторює всі дії першого та пригинається, тримаючи голову прямо. 

Коли всі гравці в колоні виконають удари головою, ведучий стає першим у колоні, а останній гравець стає ведучим. Гра триває доти, поки всі гравці спробують себе в ролі ведучого.

4. Укидання м’яча із-за бічної лінії.

1.М'яч у гру вкидається двома руками вперед із-за голови.

2.Коли ти робиш кидок,  обидві стопи повинні торкатися землі.

3.Під час вкидання м'яча не можна заступати бокову лінію.

4.Якщо при вкиданні м'яча в гру він відразу потрапляє в ворота, гол не зараховується.

5.Станьте вдвох на відстані приблизно 4-5 м і кидайте м'яч одне одному руками в ноги, щоб партнер мав змогу легко оволодіти м'ячем.

5. ОНН: підтягування. 

17.05.2024 Урок № 90 ( повторення попереднього уроку + додаток до урока )

16.05.2024 Урок № 89

1.ЗРВ.

2. Різновиди зупинок та ударів по м’ячу ( повторення у попередньому уроці )

3. Ведення м’яча серединою підйому ( повторення у попередньому уроці )

4.Фінти – з поворотом.

5.Розвиток швидкості.

6.Навчальна гра.

7. Д/З підтягування.

Додаток: 

• Ведення м’яча стегном.

• Фінти – обведення.

4.Фінти – з поворотом.

В основі фінта є перенесення маси тіла з ноги, що виставленії наперед і пропускає м'яч. Після виконання швидкого, напівповороіу якого не очікував суперник, гравець залишає його за спиною, маючи перед собою м'яч. 

Алгоритм навчання техніки: 

а) імітація рухів без м'яча; 

б) гравець виконує всі рухи фінта біля нерухомого м'яча;

 в) гравець виконує всі рухи фінта із суперником 

5.Розвиток швидкості.

Тренування з досягнення високої швидкості на відносно коротких дистанціях можуть підвищити вашу максимальну швидкість. Спринтерські вправи - простий спосіб домогтися цього.

• Пробіжіть на максимальній швидкості 22-33 ярди (20-30 метрів). Слідкуйте за тим, щоб рухи рук під час вправи були плавними та розслабленими. Тримайте руки близько до тіла. Зосередьтеся на плавних, рівних кроках. Тримайте голову розслабленою і в природному положенні. Після завершення спринту поверніться до вихідної точки повільним бігом або ходьбою. Виконайте 2-4 повторення цієї вправи.

• Виконуйте вправи на прискорення. Здатність швидко прискорюватися дуже важлива у футболі, і часто вона важливіша, ніж висока максимальна швидкість. Вправи на прискорення допоможуть вам ефективніше розганятися і спускатися з високих швидкостей. Цей вид вправ також допоможе вам включити високі швидкості в інші вправи. Щоб виконати просте тренування на прискорення:Зробіть пробіжку на 7 ярдів (6,4 метра), потім прискортеся. Почніть сповільнюватися близько 12 ярдів (11 метрів). Повторіть послідовність, потім поверніться до вихідної точки.

• Використовуйте швидкісні сходи. Тренування зі швидкісною драбиною підвищать вашу швидкість, спритність нижньої частини тіла, баланс і координацію. Цей горизонтальний снаряд вимагає від вас чергування ніг по послідовних перекладинах під час бігу. Щоб поліпшити свою швидкість, тренуйтеся зі сходами, використовуючи секундомір, і працюйте над поліпшенням свого найкращого часу. 

Додаток: 

• Ведення м’яча стегном.

• Фінти – обведення.

• 
  

Ведення м'яча стегном

 Цей прийом використовується тоді, коли м'яч летить напіввисоко і під час швидкого бігу, щоб гравець не витрачав час на опускання 

його на землю. М'яч підбивають короткими рухами стегна, частиною, вишою до коліна, вгору в потрібному гравцеві напрямку.

Обведення.

 Обведення використовують для збереження контролю над м'ячем в умовах безпосереднього контакту із суперником. Гравець може вести м'яч зовнішньою або внутрішньою частиною стопи, а також штовхати підошвою. Обведення можна також здійснювати, користуючись швидкістю зміни напрямків руху. 

Прийом використовується для збереження гравцем контролю над м'ячем за умов безпосереднього контакту з суперником, що, по суті, є грою тулубом.Завжди потрібно займати таку позицію, щоб гравець перебував між м'ячем і суперником. Для цього застосовують і фізичну силу, для відштовхування суперника без порушень правил гри. Обведення можна здійснювати і користуючись швидкістю зміни напрямків руху. 

13.05.2024 Урок № 88

1. ЗРВ.

2. Різновиди зупинок та ударів по м’ячу.

3. Ведення м’яча серединою підйому.

4. Фінти – з відтягуванням м’яча.

5. Навчальна гра.

6. Д/З Підтягування

2. Різновиди зупинок та ударів по м’ячу.

3. Ведення м’яча серединою підйому.

4. Фінти – з відтягуванням м’яча.

Фінти застосовують з метою подолання опору суперника і створення сприятливих умов для подальшого ведення гри. Ефективне застосування фінтів сприяє успішному рішенню багатьох тактичних задач. 

Техніка футболу включає наступні основні прийоми обманних рухів з м'ячом: «відходом», «ударом», «зупинкою». Є різні способи виконання цих фінтів і їхнього різновиду. Так, фінти з м'ячом диференціюють у залежності від місця і положення, що займає супротивник під час виконання гравцем фінту – попереду, збоку, позаду.

Фінт із відтягуванням м'яча назад. Ціль даного прийому – послабити увагу супротивника, викликавши в нього захисну реакцію. Імітуючи рух удару по м'ячу носком, футболіст стимулює виникнення в супротивника захисної реакції. Використовуючи ступор суперника, гравець заносить ногу над м'ячом і відтягає його убік чи назад (п'ятою, підошвою). У першій фазі руху застосовують таку ж дію, як і під час виконання удару по м'ячу внутрішньою частиною стопи, у другій фазі – відтягають м'яч зовнішньою частиною підйому. 

5. Навчальна гра.

Основні принципи ведення гри складаються з певних тактичних правил розвитку і завершення атаки, а також з правил ведення гри в 

 Основні правила розвитку і завершення атаки: 

• вести атаку у високому темпі; 

• атакувати широким фронтом;

 • атакувати маневруючи, міняючись місцями; 

• вести гру низом (по землі) і точними передачами; 

• атакувати всією командою; 

• посилювати темп атаки; 

• використовувати всі реальні можливості для обстрілу воріт суперника; 

• ширше використовувати адресовані, прострільні передачі і швидкісне обведення;

 • атакувати ворота після удару; 

• ширше використовувати наступальні комбінації у стандартних положеннях. 

Основні правила гри у захисті: 

• захищатися всією командою; 

• закривати всіх гравців команди, що атакує, у районі м'яча;

• строго дотримуватися правил страхування і взаємострахування гравців;

 • використовувати створення штучного положення "поза грою"; • йти на свої ворота у момент удару суперника 

10.05.2024 Урок № 87 ( повторення попереднього уроку + додаток до уроку )

09.05.2024 Урок № 86

1.Правила гри у футбол.

2.ЗРВ.

3.Ведення м’яча зовнішньою частиною підйому.

4.Різновиди ударів по м’ячу на точність.

5.Фінти – обманний удар.

6./З Стрибки на місці і в русі з підніманням колін.

Додаток:

• Різновиди зупинок м’яча.

• Фінти.

1.Правила гри у футбол.

Перші правила гри у футбол були прийняті 1863 р.і їх ми розглянули у підрозділі. 3 того часу правила зазнали значних змін. Розвивався футбол і, відповідно, вносилися нові поправки та зміни до правил гри. На сьогодні є 17 правил гри.

1. РОЗМІРИ ФУТБОЛЬНОГО ПОЛЯ

Правила великого футболу насамперед обумовлюють параметри поля для гри. Це не тільки його розміри, а й розмітка, ворота. Для міжнародних зустрічей підійде газон, що має розміри:

• Довжина: 100-110 метрів;

• Ширина: 64-75 метрів.

Ширина лінії розмітки не повинна перевищувати 12 см. Ключові зони (центральне коло, штрафна і воротарська площі) мають обумовлені розміри.  Відстань між штангами дорівнює 7,32 м, а перекладина знаходиться на висоті 2,44 м.

2. ФУТБОЛЬНИЙ М’ЯЧ

У правилах ФІФА приділяється увага і головному снаряду – футбольному м’ячу.  В офіційних міжнародних матчах використовуються м’ячі, що пройшли перевірку і отримали штамп «Fifa Approved».  Для тренувань підійдуть вироби з логотипом «Fifa Ispected» і «IMS». Існують м’ячі 5-ти розмірів. Кожен має свої характеристики.

3. КІЛЬКІСТЬ ГРАВЦІВ

У кожній команді грають 11 гравців. На лавці запасних можуть перебувати від трьох до семи спортсменів. Протягом матчу тренери можуть призвести по три заміни. Нові правила ФІФА дозволяють четверту заміну під час екстра-таймів.  Додатково футбольні функціонери встановили нову процедуру заміни: замінений гравець покидає поле в найближчому місці закінчення поля.  Завдяки цьому команда позбавляється «хитрощі» по затягуванню часу, коли спортсмен повільно йде з іншого кінця поля до центральної лінії.

4. ЕКІПІРУВАННЯ ГРАВЦІВ

Футбол давно став професійним видом спорту. Тому босоніж на поле нікого не випустять згідно з правилами. Кожен футболіст, який виходить на поле, повинен бути відповідним чином екіпірований:

• Футболка. У команді у польових гравців вона одного кольору, у воротаря – іншого і має додаткові захисні вставки для захисту після падінь, сутичок.

• Труси.

• Футбольні щитки. Забезпечують захист гомілки.

• Гетри. Прикривають щитки.

• Бутси. Це шиповане взуття для полегшення пересування по полю.

Відповідність екіпірування є обов’язковою згідно із правилами. У голкіперів є ще один елемент «обмундирування» — воротарські рукавички для футболу.

5. СУДДІ

Ключовою фігурою на полі поряд з футболістами є суддя. Основні правила в футболі визначають роботу арбітра – це контроль над дотриманням правил під час матчу. На кожну гру призначається бригада з чотирьох арбітрів: головний суддя, два лайнсмена, резервний. Бічні арбітри виступають в ролі помічників, завданням яких стає фіксація положення поза грою і надання допомоги головному судді в прийнятті рішень. Таку ж функцію виконує і резервний суддя. Він може замінити основного арбітра, якщо той не зможе продовжити свою роботу (отримає травму).

6. ТРИВАЛІСТЬ ГРИ

Матч проходить у два тайми (45 хвилин), між якими встановлюється перерва в чверть години. До кожного з таймів арбітр може додавати час. Кількість доданих хвилин визначається затримками, що виникли в грі:

• Заміни.

• Травми гравців.

• Умисне затягування часу з боку гравців.

У матчах кубкових змагань, що закінчуються у встановлений час (90 хвилин) внічию, призначається extra-time (додаткові два тайми по 15 хвилин).  Перерви між ними немає. Команди міняються сторонами і відразу ж продовжують гру.

7. ПОЧАТОК І ПОНОВЛЕННЯ ГРИ

Перше торкання в матчі робить гравець в центральному колі.  Нещодавно був дозволений розіграш м’яча одним гравцем. Гра переривається, коли матч виходить за межі розмітки поля, після свистка арбітра про порушення правил.

8. СТАТУС М’ЯЧА

Поки ігровий снаряд знаходиться в розмічених межах гра триває. Футболісти зупиняються, коли м’яч повністю перетинає лінію розмітки.  Поділ кордонів поля ведеться по землі і повітрю. Якщо м’яч відскакує від арбітрів, каркаса воріт, кутового прапорця в полі, матч триває.

9. ВЗЯТТЯ ВОРІТ

Тільки повний перетин лінії розмітки між штангами воріт може вважатися голом. При цьому футболісти команди, що забила м’яч, не повинні перед цим порушити правила. Зміни в футбольних правилах, ухвалені 1 червня 2019 на зборах IFAB спільно з FIFA, забороняють голи рукою. Нехай і рух рукою був ненавмисним або випадковим.

10. OFF-SIDE

Футболіст потрапляє в офсайд тоді, коли він на чужій строні поля знаходиться ближче до лінії воріт суперника, ніж м’яч і останній польовий гравець супротивника. Також офсайд буде зафіксований в ситуації, навіть якщо гравець без м’яча веде активну боротьбу (заважає супернику).

11. ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ

Боротьба за м’яч повинна вестися чисто. Коли гравці допускають удари по ногах, поштовхи, затримки, навмисну ​​гру рукою, небезпечний підкат, недисципліновану поведінку, головний суддя фіксує порушення правил. Від ступеня жорсткості порушення арбітр може показати футболістові жовту або червону картку.

За новими правилами ФІФА санкції можуть застосовуватися і до тренерів, офіційних осіб команди. Червону картку тренер може отримати за неналежну поведінку. До цього відносять надмірно агресивну реакцію і незгоду з яким-небудь суддівським рішенням.

12. ШТРАФНІ І ВІЛЬНІ УДАРИ

Призначаються після фіксації порушення правил суддею. Англійською ці поняття позначаються одним словом «Free Kick». При виконанні ігрового елемента м’яч повинен бути зафіксований, а команда суперника може виставити стінку на відстані не менше дев’яти метрів.  Тут теж з’явилися нововведення в правилах: в стінку більше не мають права вбудовуватися футболісти атакуючої команди. Нове правило скоротило затримки в грі, так як більше немає зіткнень і штовханини.

13. ПЕНАЛЬТІ

«Удар з точки» призначається в ситуації, коли порушення правил відбулося у шістнадцатиметровій площі. У момент удару ситуація виглядає наступним чином:

• Визначається футболіст, який б’є пенальті.

• Решта гравців зобов’язані вийти за межі кордонів штрафного майданчика.

• Goalkeeper може стояти на лінії воріт однією ногою (за новими правилами футболу).

• Удар виконується за свистком арбітра.

Якщо процедура виконання пенальті порушена, суддя може призначити його повторно.

14. ВКИДАННЯ М’ЯЧА

Аут – єдиний прийом в футболі, який польові гравці виконують руками.  Важливо правильно ввести м’яч: обидві руки заводяться за голову, ноги не відриваються від землі.

15. УДАР ВІД ВОРІТ

Ставити м’яч можна в будь-якому місці в межах площі поруч з воротами. За новими правилами м’яч при введенні в гру може не залишати штрафну і гратися захисником.

16. CORNER KICK

Якщо м’яч вийшов за лінію воріт від гравця команди, що захищалася, виконується кутовий удар. Введення м’яча здійснюється ногою від близького кутового прапора.

17. Але головне нововведення сучасного футболу – це, безумовно, впровадження VAR.  Відеоассістент вирішує результати матчів, викликаючи постійні суперечки фахівців, радість і гнів футболістів, уболівальників.

5.Фінти – обманний удар.

Футбольний фінт — це рух, унаслідок якого суперника вводять в оману, обманний захід виконаний футболістом. 

Фінти без м'яча залежно від характеру руху стосуються загальної техніки футболіста. Це прискорення, зміна швидкості й напрямку перегону.

Теоритично, фінт означає оманливий рух, маневр або маніпуляції з м'ячем, що виконується футболістом на обмеженій ділянці поля. Головний фактор ефективності виконаного фінта - доречне застосування і правильне виконання. Обманний рух дає необхідний результат, якщо гравець володіє хорошим баченням поля, схильний до імпровізації, володіє хорошими фізичними та ігровими кондиціями.

Додаток:

• Різновиди зупинок м’яча.

• Фінти – під час зупинки.

Зупинки м’яча набувають важливого значення від часу заборони гри руками. Зупинка м’яча має відбуватися швидко, виконуватися у відповідному напрямку і узгоджуватися з подальшим розгортанням гри. Зупинка не мусить бути легко прогнозованою для суперника. Залежно від положення м’яча виконують зупинки – м’ячів, що котяться після відскоку від землі, і м’ячів, що летять назустріч і з різних напрямків. Крім того, зупинки виконують ногою, тулубом, головою. М’ячі, що котяться, зупиняють внутрішньою і зовнішньою частинами стопи, підошвою. Після відскоку від землі м’ячі зупиняються підошвою, внутрішньою, зовнішньою частинами стопи і підйому, стегном, грудьми.

М’ячі, що летять, зупиняють серединою підйому, внутрішньою стороною стопи, стегном, головою, животом, грудьми. Основні фази руху при зупинці м’яча є загальними для всіх способів. Підготовча фаза – зайняття вихідного положення – характеризується перенесенням маси тіла на опорну ногу, яка трохи зігнута для стійкості. Ногу, котра зупиняє, посилають назустріч м’ячу.

Теоритично, фінт означає оманливий рух, маневр або маніпуляції з м'ячем, що виконується футболістом на обмеженій ділянці поля. Головний фактор ефективності виконаного фінта - доречне застосування і правильне виконання. Обманний рух дає необхідний результат, якщо гравець володіє хорошим баченням поля, схильний до імпровізації, володіє хорошими фізичними та ігровими кондиціями.

У футболі існують стандартні, відпрацьовані багаторічною практикою, рухи тілом, манера і способи поводження з м'ячем. Виконувати обманний трюк можна як з м'ячем, так і без нього.

Фінти, що виконуються без м'яча:

• визначаються характером ігрової ситуації на полі;

• позиційним розташуванням гравця і характером його руху;

• тактичною схемою гри, виконуваної командою вцілому.

Основне завдання такого прийому полягає в отриманні гравцем вільного простору, тобто звільнитися на ділянці поля від опіки суперника, щоб заволодіти м'ячем.

Без м'яча фінти найчастіше виконуються польовими гравцями при розіграші штрафних ударів, при подачі кутових, при виконанні стрімкої контратаки. Воротарі здійснюють обманні рухи тілом перед атакуючим гравцем з метою ввести нападника в оману щодо правильності вибору напрямку удару. Іншими словами, обманні рухи без м'яча - це мистецтво володіння футболістом власним тілом, створюючи тим самим для себе вигідну ситуацію на полі.

Фінти з м'ячем:

• визначаються положенням гравця команди суперника по відношенню до гравця, який володіє м'ячем;

• виконання залежить від положення футболіста на поле, напрямки руху і характером гри суперника;

• мають чітко поставлену мету, обійти в результаті обманних дій захисні порядки команди, що обороняється, отримати доступ до воріт суперника, вийти на ударну позицію.

Футбольні фінти з м'ячем, що виконуються гравцями в найвідповідальніший момент, часто стають вирішальним фактором у досягненні командного успіху.

06.05.2024 Урок № 85 ( повторення попереднього уроку + додаток до уроку )

03.05.2024 Урок № 84

1.ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=-t8boDMcEH4 

2.Різновиди ударів по м’ячу.

3.Різновиди зупинок м’яча.

4.Рухлива гра.

5.Д/З З в.п. вису  - піднімання ніг до перекладини.

Додаток: 

• Зупинки м'яча який опускається.

2.Різновиди ударів по м’ячу.

• Удар в м'яч внутрішньою частиною підйому. Удар в м'яч внутрішньою частиною підйому використовують у середніх і довгих передачах, "прострілах" уздовж воріт, під час подачі, подач із краю до центру поля, передач на великі відстані і  під час ударів по воротах. 

• Удар в м'яч серединою підйому Удар в м'яч серединою підйому за технікою виконання схожий з ударом внутрішньою частиною підйому, але деталі виконання дещо відрізняються. Цей удар застосовують, коли потрібно завдати удару на далекі відстані. 

• Удар в м'яч зовнішньою частиною підйому. Удар в м'яч зовнішньою частиною підйому найчастіше застосовують для виконання "різаних" ударів, а також вільних і штрафних ударів.

• Удар в м'яч зовнішньою частиною стопи цей удар гравці застосовують нечасто, оскільки вдарити м'яч на далекі відстані таким способом не можна (через прикладання малої сили).

• Удар носком виконують, коли необхідно виконати раптовий удар по цілі. Цей удар застосовується і тоді, коли у гравця немає часу для достатнього замаху ноги або на мокрому полі. 

• Удар п'ятою у грі використовується рідше, ніж інші види ударів. Пояснюється це складністю виконання цього удару, незначною силою і точністю. Коли гравець використовує удар в м'яч п'яткою, він має на меті дезорієнтувати суперника. 

• Удар в м'яч коліном використовують у тих випадках, коли у гравця не вистачає часу, щоб опустити м'яч донизу і завдати удару стопою. 

• Удар в м'яч головою є важливим засобом ведення гри. Цей удар виконують передньою верхньою або бічними частинами чола. Удари передньою, верхньою частиною чола є влучними, оскільки плоска поверхня під час удару надає м'ячеві потрібного напрямку. 

3. Різновиди зупинок м’яча.

• Зупинку м'яча внутрішньою частиною стопи використовують під час прийому м'ячів, що котяться і летять. 

• Зупинка м'яча підошвою. Цей прийом використовується для зупинки м'ячів, що котяться.

• Зупинка м'яча животом. Цей спосіб особливо використовують, якщо м'яч раптово вискакує від землі. Живіт є м'якою частиною тіла, і тому сила відскоку м'яча від землі зменшується. 

• Зупинка м'яча внутрішньою частиною стопи. Цей прийом застосовують, коли м'яч летить на висоті колін або дещо вище. 

• Зупинку м'яча серединою підйому використовують під час щільного прикривання гравця суперником. 

• Зупинка м'яча стегном. Стегном можна зупинити м'яч двома способами: перший - м'яч відскочить угору; другий - після зіткнення м'яч опуститься на землю перед гравцем.

• Зупинка м'яча грудьми - ефективний технічний прийом, який використовується у грі. Проте цей прийом є складний за координацією рухів і вимагає серйозного тренування. 

• Зупинка м'яча п'ятою. Цей прийом застосовується у тих випадках, коли м'яч наближається до гравця ззаду, тоді п'ятою можна перекинути його вперед. 

• Зупинка м'яча головою. У випадку, коли м'яч летить вище від гравця, його можна зупинити головою. 

4.Рухлива гра.

“ПОРОЖНЄ МІСЦЕ” 

Усі гравці утворюють велике коло. Ведучий іде за лінією кола і доторкається до одного з гравців рукою. Після цього ведучий якнайшвидше оббігає коло з якого-небудь боку. Гравець, до якого доторкнулися, біжить у протилежний бік. Кожен із них повинен якнайшвидше повернутися на місце, яке звільнилося. Той, хто прибіг першим - стає у коло до гравців, а другий - ведучим. 

Додаток:

• Зупинки м'яча який опускається.

Зупинки служать засобом прийому й оволодіння м'ячем. 

Ціль зупинки – погасити швидкість м'яча, що котиться або летить для здійснення подальших дій.

Зупинка ногою. Основні фази руху є загальними для різних способів.

• Підготовча фаза – прийняття вихідного положення – характеризується переносом ваги тіла на опорну ногу, що трохи зігнута для стійкості. Нога, що зупиняє, посилається назустріч м'ячеві.

• Робоча фаза – амортизуюучий рух зупиняючою ногою, яка трохи розслаблена. У момент зіткнення з м'ячем (або трохи раніш) починається рух ноги назад. Швидкість руху поступово сповільнюється.

• Завершальна фаза – прийняття необхідного положення для наступних дій. Загальний центр ваги тіла переноситься убік зупиняючої ноги і м'яча. 

У сучасному футболі, коли поряд з точністю на передній план виступає й швидкість гри, здається не суттєвим є значення прийому м'яча. Безсумнівно, швидкий футбол базується на принципі гри з передачами в один дотик. Однак це не завжди здійсненне. Часто через тактичні міркування недоцільно передавати м'яч з льоту, попередньо не зупинивши його. М'яч треба спочатку прийняти, зупинити, можливо, й вести поки партнери не будуть у такій ситуації, коли їм доцільно буде зробити передачу. 

Отже, необхідність у зупинці м'яча як доцільного прийому є. Футболіст має бути готовим у будь-який момент якнайшвидше прийняти м'яч, що летить до нього, навіть у найскладніших ситуаціях, під час перешкод, що створюються суперником.

Усі види зупинки м'яча треба виконувати так, щоб він залишався біля ніг гравця, або ж надавати йому напрямок руху, потрібний для подальших дій. У кожному окремому випадку виконання цього прийому залежатиме від завдання, що стоїть перед гравцем, та обставин навколо нього у момент прийому м'яча. Якщо поблизу або навколо гравця знаходяться суперники і йому потрібно затратити час, щоб встигли підтягнутися його партнери, він намагається зупинити м'яч так, щоб він не відскочив, а залишився біля його ніг, інакше м'ячем заволодіє суперник. Якщо ж гравцю ніхто не заважає або йому треба швидко втекти від суперника, який його атакує, він, зупиняючи м'яч, одночасно надає йому руху в певному напрямку, забезпечуючи собі тим самим свободу подальших дій. 

03.05.2024 Урок № 84

1.ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=-t8boDMcEH4 

2.Різновиди ударів по м’ячу.

3.Різновиди зупинок м’яча.

4.Рухлива гра.

5.Д/З З вису піднімання ніг до перекладини.

2.Різновиди ударів по м’ячу.

• Удар в м'яч внутрішньою частиною підйому. Удар в м'яч внутрішньою частиною підйому використовують у середніх і довгих передачах, "прострілах" уздовж воріт, під час подачі, подач із краю до центру поля, передач на великі відстані і  під час ударів по воротах. 

• Удар в м'яч серединою підйому Удар в м'яч серединою підйому за технікою виконання схожий з ударом внутрішньою частиною підйому, але деталі виконання дещо відрізняються. Цей удар застосовують, коли потрібно завдати удару на далекі відстані. 

• Удар в м'яч зовнішньою частиною підйому. Удар в м'яч зовнішньою частиною підйому найчастіше застосовують для виконання "різаних" ударів, а також вільних і штрафних ударів.

• Удар в м'яч зовнішньою частиною стопи цей удар гравці застосовують нечасто, оскільки вдарити м'яч на далекі відстані таким способом не можна (через прикладання малої сили).

• 
  

02.05.2024 Урок № 83

1.ЗРВ. https://www.youtube.com/watch?v=Aivj8Vzo8a4&t=13s 

2.Удари по м’ячу головою.

3.Зупинка м’яча головою.

4.Рухлива гра.

5. Д/З Впр. для м’язів

Удар в м'яч головою є важливим засобом ведення гри.

Удар в м'яч головою з місця.

Гравець виставляє одну ногу вперед на крок, руки знаходяться на висоті плечей, дещо зігнуті в ліктях. У першій фазі тулуб гравця відхилений  назад, починаючи від стегон; м'язи напружені, підборіддя присунуте до грудей; коліна сильно зігнуті і висунуті вперед. У  другій фазі тулуб швидко подається вперед, і верхньою частинок' чола гравець б'є в м'яч. Після удару тулуб гравця нахилений уперед і відведеними назад плечима 

Удар в м'яч головою вбік з місця. Техніка виконання удару в м'яч головою вбік з місця не  відрізняється від техніки удару в м'яч з місця вперед, по прямій. Різниця полягає лише в тому, що між першою та другою фазами і ранець робить чверть повороту в напрямку удару 

Удар в м'яч головою у стрибку. Удар в м'яч головою у стрибку виконують у тих випадках, коли м'яч летить вище від гравця. Крім росту, велике значення має оптимальність точки відштовхування щодо висоти і швидкості льоту м'яча.

Удар в м'яч головою з падінням уперед. Удар використовують тоді, коли м'яч летить назустріч на висоті нижче від голови. Техніка виконання не відрізняється від викладених раніше способів. Різниця лише в тому, що стрибок гравець виконує вперед, а удар в м'яч завдає у горизонтальному положенні корпуса. У цьому випадку важливо амортизувати падіння тіла руками.

4.Рухлива гра.

“БІГ ПО КОРИДОРУ”

 Креслять кілька “коридорів” завдовжки 10 - 15 м., завширшки 20 - 25 см. кожний. Гравці діляться на дві однакові команди. Кожна команда шикується у колони на старті-фінішу. За сигналом учителя перші гравці у колонах біжать по коридорах, не наступаючи на бокові лінії, оббігають поворотний прапорець та вертаються до команди тим же шляхом. Перемагає той, хто пробіжить першим. 

29.04.2024 Урок № 82

1. ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=Aivj8Vzo8a4&t=13s 

2. Удари по м’ячу п’яткою.

3. Удари по м’ячу головою.

4. Зупинки м’яча грудьми.

5. Розвиток швидкості. https://www.youtube.com/watch?v=hwSleA3sw74&t=177s 

6. Д/З Впр.для м’язів шиї.

2. Удари по м’ячу п’яткою.

Удар п'ятою у грі використовується рідше, ніж інші види ударів. Пояснюється це складністю виконання цього удару, незначною силою і точністю. Коли гравець використовує удар в м'яч п'яткою, він має на меті дезорієнтувати суперника. У момент перенесення ноги гравець ніби має намір завдати удар в м'яч, на що очікує суперник. Тим часом гравець переносить ногу над м'ячем і, відводячи її назад, завдає удару п'ятою. У момент удару нога напружена, стопа розташована паралельно до землі.

4. Зупинки м’яча грудьми.

Зупинки є засобом прийому та оволодіння м'ячем. Мета зупинки зменшити швидкість м'яча, що котиться або летить, для здійснення подальших доцільних дій.

Зупинка м'яча грудьми - ефективний технічний прийом, який  використовується у грі. Проте, цей прийом є складний  і вимагає серйозного тренування. ( два способи зупинки м'яча грудьми: зупинка м'яча з відведенням тулуба назад (у цьому випадку м'яч швидко опуститься на землю; гравець виставляє груди вперед-угору назустріч м'ячу, що наближається (після такої зупинки він відскочить угору). Зупинка м'яча грудьми з відведенням тулуба назад застосовується, коли поруч із гравцем немає суперника. Під час наближення м'яча і рішень груди, стегна, руки виставляє наперед, нахиляє трохи вперед.

Другий спосіб - гравець перебуває в положенні "ноги ширше плечей, зігнуті в колінах, тулуб відхилений назад, стегна висунуті ''Перед”. Як тільки м'яч торкнеться грудей, гравець різко випрямляє ноги в  колінах, руки відводить назад, а груди виставляє наперед. М'яч  відскакує від грудей вперед-угору.

4.Рухлива гра.

“БІГ ПО КОРИДОРУ” Креслять кілька “коридорів” завдовжки 10 - 15 м., завширшки 20 - 25 см. кожний. Гравці діляться на дві однакові команди. Кожна команда шикується у колони на старті-фінішу. За сигналом учителя перші гравці у колонах біжать по коридорах, не наступаючи на бокові лінії, оббігають поворотний прапорець та вертаються до команди тим же шляхом. Перемагає той, хто пробіжить першим. 

• Удари по м’ячу п’яткою. 

Удар п'ятою у грі використовується рідше, ніж інші види ударів. Пояснюється це складністю виконання цього удару, незначною силою і точністю. Коли гравець використовує удар в м'яч п'яткою, він має на меті дезорієнтувати суперника. У момент перенесення ноги гравець ніби має намір завдати удар в м'яч, на що очікує суперник. Тим часом гравець переносить ногу над м'ячем і, відводячи її назад, завдає удару п'ятою. У момент удару нога напружена, стопа розташована паралельно до землі.

• Д/З Впр.для м’язів шиї. 

22.04.2024 Урок № 79

1.ЗРВ.

2.Розвиток спритності.

3.Удари по м’ячу носком.  

4.Зупинка м’яча серединою підйому.

5.Естафета.

6.Д/З Підтягування на перекладині.

1.ЗРВ. 2.Розвиток спритності.

3.Удари по м’ячу носком.  

Удар носком виконують, коли необхідно виконати раптовий удар по цілі. Цей удар застосовується і тоді, коли у гравця немає часу для достатнього замаху ноги або на мокрому полі. Удари носком є підступними для суперника, оскільки є непомітними. Замах ногою для удару дуже короткий, а якщо завдати його вище від центру м'яча, то він специфічно обертається, що значною мірою ускладнює захист від такого удару.

5.Естафета.

“БІГ КОМАНДАМИ («СТОНОГА», «ПОТЯГИ»)” 

Гравці поділяються на дві рівні команди та шикуються у колони по одному. Колони стоять паралельно одна одній на відстані 3-4 м. Перед першими номерами у колонах проводять стартову лінію. Напроти кожної колони на відстані 15-20 м. ставлять фішки. За сигналом учителя перші номери у колонах біжать вперед до своїх фішок, оббігають їх і повертаються до стартової лінії. На стартовій лінії другі номери кладуть свої руки на пояс першим номерам і вже по два гравці вони оббігають фішку, а після чого повертаються до своїх команд. Так, по черзі, приєднується решта гравців команди. Під час бігу всі граючі тримаються за пояс тих, хто біжить попереду. Виграє команда, гравці якої пробігли всю дистанцію, не роз’єднуючись, і першими перетнули стартову лінію усією колоною. 

Правила: 

1) Вибігати можна тільки після сигналу.

 2) Під час бігу не можна відривати рук від гравця, який стоїть попереду. Якщо ж це сталося, то гравець повинен наздогнати колону і знову приєднатися до неї. 

3) Всі гравці колони повинні оббігти фішку. Якщо хтось цього не виконав, то команді нараховується штрафний бал. 

Цю естафету ще називають "Потяги”, оскільки вона вимагає витривалості, то під час її проведення більш витривалих гравців доцільно ставити на чолі колони. Для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку можна проводити з деякими варіаціями. Вихідне положення: кожен береться руками за пояс гравця, який передує йому у колоні. Вся колона стартує одночасно. Правила залишаються ті ж самі.

 Вихідне положення: гравці стоять у колонах по одному. За сигналом ведучого перші оббігають свою колону зліва і, повернувшись на місце, беруть за руку наступного гравця. Тримаючись за руки, вони вдвох біжать навколо своїх команд, приєднуючи по черзі до себе третього, четвертого і так до останнього. Таким чином, кількість "вагонів” у кожному "потягу” збільшується. Після того, як перший гравець - ”машиніст" - з повним складом повернеться на своє місце, він піднімає руки. Виграє команда, яка першою "сформує потяг”.

 Гравці повинні дотримуватися Правила: 

1) Під час змагань залишатися на місці і приєднуватися до “потягу” по одному; 

2) Під час бігу тримати один одного за руки. 

19.04.2024 Урок № 78

1. .ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=_T-QJIBL_r8 

2. .Розвиток спритності.https://www.youtube.com/watch?v=lwXOBJHrwQk 

3. Удари по м’ячу зовнішньою частиною підйому.

4. Зупинка м’яча серединою підйому.

5. Рухлива гра.

6. Д/З Присідання на одній нозі.

3. Удари по м’ячу зовнішньою частиною підйому.

Удар в м'яч зовнішньою частиною підйому найчастіше застосовують для виконання "різаних" ударів, а також вільних і штрафних ударів. Цей удар використовують під час передач, якщо між гравцем і партнером є суперник. Удар завдають зовнішньою частиною підйому. Стопа гравця розвернута носком усередину. Розгін прямий. Завдяки цьому удару м'яч можна спрямовувати по прямій лінії і дугою. Якщо удар виконують правою ногою, тоді до м'яча необхідно підходити зліва, і навпаки. Останній крок збільшений . Щоб надати м'ячу обертання, удар завдають не по центру, а збоку. Верхня частина тулуба нахилена в бік опорної ноги, руки трохи| зігнуті в ліктях.

Агоритм навчання техніки: 

• гравець виконує удари в підвішений м'яч; 

•  удари в м'яч, підкинутий вгору руками з місця і з розгону;

•  удари в м'яч з відскоку; д) удари з льоту в м'яч, кинутий партнером; 

• удари в нерухомий м'яч з місця; 

•  удари в нерухомий м'яч зі стрибком на опорну ногу з одного кроку; 

•  удари в нерухомий м'яч після ходьби, бігу зі стрибком на опорну ногу; 

•  удари в м'яч, що котиться; 

• удари в м'яч по воротах. 

Типові помилки під час навчання техніки виконання удару в м'яч зовнішньою частиною підйому: 

•  удар завдають зовнішньою частиною стопи; 

•  носок гравця недостатньо розвернутий усередину 

4. Зупинка м’яча серединою підйому.

Зупинку м'яча серединою підйому використовують під час щільного прикривання гравця суперником. Нога, якою гравець виконує зупинку м'яча, винесена вгору-вперед, зігнута в коліні. Виконують зупинку м'яча, починаючи від стегна, вільним рухом пі і водять назад. Тулуб поступово нахиляється вперед, руки зігнуті в ліктях. 

Алгоритм навчання техніки: 

• імітація зупинки без м'яча;

• гравець виконує зупинку м'ячів різної ваги і величини; 

• зупинка м'яча, якого вкинув партнер, після відскоку від землі; 

• зупинка м'яча в повітрі, якого вкинув партнер. 

Типові помилки під час навчання техніки виконання зупинки м'яча: 

•  низький винос ноги, якою гравець зупиняє м'яч; 

•  гравець повільно опускає стопу ноги, якою виконує зупинку м'яча, що призводить до його далекого відскоку; 

• короткий контакт із м'ячем 

5. Рухлива гра.

«Міні-футбол». У грі немає положення «поза грою» і не подають кутові удари. Коли м'яч перетнув лінію воріт, його вводить у гру воротар. Якщо майданчик огороджений, дозволено грати й тоді, коли м'яч відскочить від огорожі. М'яч, що вийшов із гри, вводять ударом ноги або кидком руками. Кількість гравців залежить від розмірів майданчика. На майданчику розмірами 40x20 м грають 5x5. Розміри воріт - 3x2 м. Тривалість гри - 2x15 або 2x20 хвилин із перервою між таймами 5-10 хвилин. Кількість замін не обмежена. 

18.04.2024 Урок № 77

1. ЗРВ.

2. Розвиток спритності.

3. Удари по м’ячу зовнішньою частиною підйому.

4. Зупинка м’яча животом.

5. Естафета.

6. Д/З Присідання на одній нозі.

1. ЗРВ. 2.Розвиток спритності.

3. Удари по м’ячу зовнішньою частиною підйому.

Удар в м'яч зовнішньою частиною підйому найчастіше застосовують для виконання "різаних" ударів, а також вільних і штрафних ударів. Цей удар використовують під час передач, якщо між гравцем і партнером є суперник. Удар завдають зовнішньою частиною підйому. Стопа гравця розвернута носком усередину. Розгін прямий. Завдяки цьому удару м'яч можна спрямовувати по прямій лінії і дугою. 

Алгоритм навчання:

1. гравець виконує удари в підвішений м'яч; 

2.  удари в м'яч, підкинутий вгору руками з місця і з розгону;

3.  удари в м'яч з відскоку; д) удари з льоту в м'яч, кинутий партнером; 

4. удари в нерухомий м'яч з місця; 

5. удари в нерухомий м'яч зі стрибком на опорну ногу з одного і. року; 

6.  удари в нерухомий м'яч після ходьби, бігу зі стрибком з ноги на ногу; 

7. удари в м'яч, що котиться; 

8.  удари в м'яч по воротах.

Типові помилки під час навчання техніки виконання удару в м'яч зовнішньою частиною підйому: 

•  удар завдають зовнішньою частиною стопи; 

•  носок гравця недостатньо розвернутий усередину 

4. Зупинка м’яча животом.

Зупинки є засобом прийому та оволодіння м'ячем. 

Мета зупинки зменшити швидкість м'яча, що котиться або летить, для здійснення подальших доцільних дій. 

 Зупинки виконують ногою, тулубом і головою. 

• Якщо м'яч леті його зупиняють серединою підйому, внутрішньою частиною сто стегном, головою, животом, грудьми. 

• Якщо м'яч котиться, й зупиняють внутрішньою і зовнішньою частинами стопи, підошва 

• Після відскоку від землі м'яч зупиняють підошвою, внутрішню зовнішньою частинами стопи і підйому, стегном та грудьми.

Цей спосіб особливо використовують, якщо м'яч раптово вискакує від землі. Живіт є м'якою частиною тіла, і тому сила відскоку м'яча від землі зменшується. І гравець стає обличчям до м'яча, що наближається. Ноги трохи ні путі в колінах, маса тіла переміщена на обидві ноги, руки розслаблені й опущені донизу вбік. Коли м'яч торкнеться живота, і рішень однією ногою робить невеликий крок назад . М'яч, торкаючись м'якої поверхні живота, відскакує донизу, оскільки сила  руху різко зменшується. 

Алгоритм навчання техніки зупинки м'яча животом: 

а) гравець виконує вправи без м'яча; 

б) зупинка м'яча животом на місці після другого відскоку м'яча пі і землі; 

в) зупинка м'яча на місці після першого відскоку від землі; 

д) зупинка м'яча під час ходьби та повільного бігу 

 Типові помилки під час навчання техніки виконання зупинки м'яча:

•  гравець не стоїть навпроти м'яча, що наближається;

• м'яч відскакує від землі дуже близько від гравця і тому може 

• проскочити між ногами або біля ніг;

• м'яч відскакує від землі і потрапляє в руку.

5. Естафета.

«Ланцюжок»

Учасники шикуються в колону в положенні ноги нарізно, тримаючи один одного за руки (одна рука між ніг назад, а друга - вперед, тримаючи відповідно партнера, що знаходиться попереду й по заду). Перший номер виконує перекид уперед в положенні ноги нарізно. Усі інші поступово (безперервно) рухаючись уперед, почергово викону ють перекид і так до тих пір, поки всі не опиняться в положенні лежачи на спині, ноги нарізно, не розриваючи рук. Потім перший номер (який опи нився в кінці колони) встає і рухаючись уперед в положенні ноги нарізно, піднімає всю колону. Колона складається з 4-5 гравців. Вправу можна проводити і змагальним методом. 

15.04.2024 Урок № 76 ( повторення попереднього уроку + додаток )

12.04.2024 Урок № 75 

1.Правила гри у футбол.

2.ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=81HNGkiutH0 

3.Удари по м’ячу серединою підйома.

4.Зупинки м’яча підошвою.

5.Розвиток швидкості.https://www.youtube.com/watch?v=pWT5el7mwr4 

Д/З Стрибкові впр.

Додаток: 

• Розвиток координації. 

• Впр. на розвиток гнучкості. 

1.Правила гри у футбол.

У  матчі беруть участь лише дві команди. Кількість гравців з кожної сторони обмежується одинадцятьма з урахуванням воротаря. Єдиним снарядом вважається м'яч. Польові гравці мають право контролювати і бити по ньому тільки ногами, за винятком викидання ауту. Основні правила футболу єдині для всіх асоціацій і турнірів, що проводяться під егідою ФІФА. 

Тривалість матчу-два тайми по 45 хвилин. При цьому суддя може додавати певну кількість часу за затримки ігри (заміни, травми і тощо). Між таймами повинен бути перерву до 15 хвилин.
Дотримання правил футболу контролюється тільки арбітром матчу і його помічниками за межами поля. Суддя визначає порушення, покарання за них, виявляє спірні моменти. Всі його рішення є остаточними.

Порушення правил

У сучасному регламенті чітко прописані всі аспекти недисципліновану поведінку футболістів та тренерів. 

Штрафний удар призначається за : 

• підніжку, 

• удар суперника, 

• стрибок в ноги, 

• агресивний поштовх, 

• плювок, затримку противника або часу,

•  навмисне торкання м'яча рукою. 

Подібне порушення в своєму штрафному майданчику карається 11-метровим (пенальті).

Окремим видом покарання є вільний удар. Він виконується за певні порушення в штрафній площі: 

• небезпечну гру проти суперника, 

• контроль м'яча воротарем більше 6 секунд, 

• дотик руками снаряда голкіпером після пасу партнера по команді.

Сучасні правила гри в футбол чітко визначають дії суддів щодо дисциплінарних санкцій. 

Жовта картка (попередження) дається за неспортивну поведінку, ненормативну лексику, систематичні порушення, зняття екіпіровки, затягування часу матчу. 

Обов'язково повинен каратися грубий і тактичний фол. Гравець видаляється з поля за два попередження, агресивна поведінка, плювок в кого-небудь, перешкода польоту м'яча у ворота рукою, за фол, який призвів до пенальті, за образи і заборонені жести.

Червона карта.

Пряма червона картка - це реакція судді на ігрову ситуацію, що склалася на поле. Арбітр подібним чином має право припиняти явні порушення, що відбиваються на характері матчу, на фізичному і психоемоційному стані учасників. Як правило, таке жорстке дисциплінарне покарання наслідок прояви надмірної агресивної поведінки футболістів, словесні образи, непристойні жести і дії, вчинені на адресу учасників матчу, включаючи суддівську бригаду.

Прямим приводом для появи червоної картки в руках арбітра є «фол останньої надії», порушення, пов'язане зі спробою перешкодити гравцеві супротивної команди забити очевидний гол.

За таке порушення, допущене в межах штрафного майданчика команди, що обороняється, винуватець отримує червону картку, а винна команда карається штрафним ударом з 11-ти метрової позначки (пенальті). За фол останньої надії червоною карткою може бути покараний як польовий гравець, так і воротар.

3.Удари по м’ячу серединою підйома.

4.Зупинки м’яча підошвою.

Удари по м’ячу серединою підйома.

Удар в м'яч серединою підйому за технікою виконання схожий з ударом внутрішньою частиною підйому, але деталі виконання дещо відрізняються. Цей удар застосовують, коли потрібно завдати удару ни невеликі відстані. Під час виконання цього удару вісь стопи опорної ноги гравця спрямована в напрямку удару.

Алгоритм навчання техніки: 

а) імітація удару без м'яча; 

б) виконання ударів в м'яч, підвішений на мотузці; 

в) удари в м'яч, випущений з рук після відскоку; 

д) удари в м'яч, випущений з рук під час бігу; 

е) виконання ударів в м'яч, який кинув партнер з достатньою траєкторією; 

ж) удар в м'яч з льоту; 

и) удар в м'яч з напівльоту; 

к) удар в нерухомий м'яч; 

л) удар в нерухомий м'яч зі стрибком на опорну ногу; 

м) удар в м'яч, що котиться вперед; 

н) удар в м'яч, що котиться назустріч; 

п) передача м'яча партнеру або удар у стінку без зупинки; 

р) удари в м'яч по воротах.

Типові помилки в техніці під час навчання виконання удару в м'яч серединою підйому: 

• стопа гравця під час удару розслаблена;

 • гравець завдає удар} пальцями, а не підйомом;

 • опорна нога гравця знаходиться на значній відстані позаду м'яча 

• Зупинка м'яча підошвою.

 Цей прийом використовується для зупинки м'ячів, що котяться Вихідне положення - обличчям до м'яча, маса тіла на опорній ночі Вісь стопи опорної ноги спрямована у той бік, звідки котиться м'яч Носок ноги, якою зупиняють м'яч, піднятий вгору, ноги трохи зігну в колінних суглобах. Під час торкання м'яча підошву, якою виконую зупинку, дещо відтягують назад.

• Зупинка м'яча підошвою після його відскоку від землі 

Техніка виконання зупинки м'яча підошвою після його відскоку від землі не відрізняється від техніки зупинки м'яча підошвою Різниця лише в тому, що кут між підошвою і поверхнею поля залежні І. від напрямку наближення м'яча до гравця. Якщо м'яч падає зверху то і кут буде більший.

 Алгоритм навчання техніки: 

а) гравець випускає м'яч з рук і намагається виконати зупинку після другого відскоку від землі; 

б) партнер вкидає м'яч двома руками знизу, а гравець зупиняй його після другого відскоку від землі; 

в) зупинка м'яча після його першого відскоку від землі, зупинка м'яча під час ходьби і бігу.

Типові  помилки під час навчання техніки виконання зупинки:

 • маса тіла не повністю перенесена на опорну ногу; 

• кут між підошвою і поверхнею поля замалий або завеликий; 

• гравець зупиняє м'яч не всією підошвою, а тільки нижньою частиною носка.

Додаток: 

• Розвиток координації. 

• Впр. на розвиток гнучкості. 

11.04.2024 Урок № 74 ( повторення попереднього матеріалу + додаток до уроку )

08.04.2024 Урок № 73

1.Правила безпеки на уроках за варіативним модулем  "футбол".

2.ЗРВ.

3.Пересування у футболі.

4.Удари по м’ячу – внутрішньою частиною стопи.

5. Зупинки м’яча внутрішньою частиною стопи.

6.Розвиток швидкості.

7.Д/З Стрибкові впр.

 Додаток:

1. Розвиток футболу в Україні. 

2. Пересування у футболі. 

 1.Правила безпеки на уроках за варіативним модулем  "футбол".

1. Перед заняттями та змагальними іграми обов'язково виконати розминку.

2. При сильному вітрі, зниженій температурі підвищеній вологості повітря час на проведення розминки необхідно збільшити.

3. Займатись тільки у спортивній формі.

4. Взуття (бутси або кросівки) підібрати за розміром.

5. Якщо футболісти виходять на поле у бутсах, обов'язково одягати щитки.

6. Заняття та ігри проводити тільки на рівному полі. 

7. Перед початком занять перевірити поле на наявність предметів, що можуть спричинити травми (каміння, скло, гілки дерев тощо).

8. До початку занять перевірити стійкість воріт. 

9. Не виснути на воротах.

10. Під час ігор та тренувань не стояти за воротами.

11. Не використовувати заборонені прийоми гри

12. Не перебігати поле під час ігор і тренувань.

2.ЗРВ.

3.Пересування у футболі.

Ходьба чергується з бігом та іншими видами пересувань і елементами техніки. 

Біг – один з основних засобів пересування у футболі. В футболі використовуються наступні різновиди бігу: звичайний, спиною уперед, схресним кроком, приставним кроком.

6.Розвиток швидкості.

 Додаток:

1. Розвиток футболу в Україні. 

2. Пересування у футболі. 

05.04.2024 Урок № 72

1.Виконати Комплекс ЗРВ. ( див. у попередньому матеріалі ).

2.Виконати Спец.бігові впр. ( див. у попередньому матеріалі ).

3.Пройти тестування за темою варіативного модулю "Легка атлетика". https://onlinetestpad.com/4gxrhaplxnhfc  

4. Д/З Впр. на координацію та гнучкість.

04.04.2024 Урок № 71 ( повторення попереднього уроку + підготуватися до тестування за темою варіативного модулю "Легка атлетика"

01.04.2024 Урок № 70

1.Комплекс ЗРВ.

2.Спец.бігові впр.

3.Розвиток координації.

4.Розвиток витривалості: рівномірний біг до 1500м.

5.Д/З Піднімання ніг з положення лежачи.

1.Комплекс ЗРВ. 2.Спец.бігові впр.

3.Розвиток координації.

Вправи на координацію:

• • Допомагають наростити більше м’язів.

  • Підвищують щоденний рівень енергії.

  • Збільшують спритність і гнучкість.

  • Покращують концентрацію та пам’ять.

  • Підвищують настрій (стимулюють вивільнення ендорфінів).

Якщо говорити про загальні види вправ та тренувань, які покращують координацію, то це йога, танці, тай-чі, пілатес, вправи з мʼячем (дриблінг) та будь-які вправи на баланс.

А перший, найпростіший і найдоступніший варіант вправ для покращення координації – скалка!

Вправи для координації рухів: скакалка

Вправи зі скакалкою – тренування на координацію, яке працює над синхронізацією рухів рук, ніг та очей. Скакалка покращує зорово-моторну координацію й працює над швидкістю ніг, навчає тебе зберігати контроль і ритм, навіть коли ти втомлюєшся.

4.Розвиток витривалості: рівномірний біг до 1500м.

Витривалість як рухова якість людини – здатність долати втому в процесі рухової діяльності. 

Загальна витривалість (аеробна) – здатність людини якомога довше виконувати м’язову роботу помірної інтенсивності, яка вимагає функціонування переважної більшості скелетних м’язів. 

Засоби розвитку витривалості. Для розвитку загальної витривалості можуть бути застосовані найрізноманітніші фізичні вправи та їхні комплекси, що відповідають таким вимогам: • відносно проста техніка виконання; • активне функціонування переважної більшості скелетних м'язів; • підвищена активність функціональних систем, які лімітують прояв витривалості; • можливість дозування і регулювання тренувального навантаження; • можливість тривалого виконання (від кількох хвилин до кількох годин). Переліченим вимогам найбільше відповідають циклічні вправи: ходьба, біг, плавання, біг на лижах та ін. 

Як допоміжні засоби комплексного розвитку витривалості доцільно застосовувати дихальні вправи: регульована зміна частоти, глибини і ритму дихання; легенева гіпервентиляція і нормована затримка дихання; синхронізація дихання з фазами рухових дій; вибіркове застосування дихання різного типу – ротового і носового, грудного і черевного. Підвищенню ефективності вправ для розвитку витривалості сприяє цілеспрямоване використання факторів зовнішнього середовища: температура повітря, відносна вологість, ультрафіолетове опромінювання, атмосферний тиск та ін. Серед факторів навколишнього середовища найбільший вплив на розвиток витривалості робить гірський клімат. Тренування з розвитку витривалості доцільно проводити на висоті від 1500 до 2500 м над рівнем моря. 

29.03.2024 Урок № 69 ( повторення попереднього уроку )

28.03.2024 Урок № 68

1.Комплекс ЗРВ. https://www.youtube.com/watch?v=OL_C9VhR9WU&t=20s  

2.Спец. впр. для метання

3.Метання малого м’яча/ гранати на дальність з розбігу.

4.Естафета або рихлива гра.

5.Розвиток гнучкості .https://youtu.be/wK5KaVCz7ZA 

6.Д/З Піднімання тулуба з положення лежачи.

2.Спец. впр. для метання.

• 1. Метання гранати з фронтальної стійки вперед і вперед-вгору за рахунок руху передпліччя і кисті. Акцентувати увагу на правильності положення метальної руки при замаху і в кінці кидка.

• 2. Метання фанати з фронтальної стійки в зону 2x2 м з відстані 8-10 м (дівчата) і 10-12 м (юнаки). При виконанні замаху (відведення руки і нахил назад) зберігати стійке положення і натяг м'язів метальної руки.

• 3. Метання гранати з положення ліва нога попереду. Домагатися катапультує розгинання правої ноги, тулуба і хлестового руху руки. В кінці кидка маса тіла на прямий лівій нозі, права ззаду на шкарпетці.

• 4. Метання гранати з положення стоячи лівим боком в сторону метання, ліва рука попереду, ноги прямі. Кидок гранати за рахунок хлестового руху руки і енергійного руху правої ноги.

• 5. У парах. Перший імітує початок фінального зусилля при метанні гранати, другий, стоячи позаду нього, захопивши однойменну руку партнера, здійснює силову протягання по руху метальної руки першого партнера. Звернути особливу увагу на роботу ніг (рис. 5.10).

• 6. Метання гранати вперед-вгору після постановки лівої ноги якомога далі перед собою, стоячи на зігнутою правій нозі і зберігаючи на ній вага тіла.

• 7. Метання гранати з місця в поєднанні з імітацією початку фінального зусилля.

3.Метання малого м’яча/ гранати на дальність з розбігу.

Метання малого м'яча розподіляється на фази: розбіг,кидок, гальмування. М'яч утримується вказівним та середнім пальцями, які розміщені позаду м'яча, а великий та підмізинний утримують його збоку. Кисть з м'ячем знаходиться на рівні голови. Для метання  м'яча з розбігу треба спочатку оволодіти технікою метання  м'яча з місця способом «з-за спини через плече» та перехресним кроком. 

З вихідного положення, учень стоїть обличчям до напрямку метання, ліва нога попереду, а ліва позаду. М'яч тримається у правій (лівій) руці на рівні голови, інша рука розташована довільно.  З цього положення праву(ліву) ногу опустити на всю ступню носок праворуч (ліворуч). Руку в якій м'яч,  відвести униз-назад і в сторону, тулуб повернути і нахилити праворуч (ліворуч), ліву(праву) руку підняти угору - вперед. 

Потім швидко випрямитися і повернути тулуб (ліворуч) праворуч у напрямку метання, права(ліва) нога позаду на носок. Одночасно рука швидко рухається над плечем вперед - угору, погляд спрямований прямо. М'яч  випускається під кутом 40-45 градусів. Тулуб по інерції нахиляється уперед і виконується стрибок уперед з лівої(правої) ноги.

Оволодівши технікою метання переходимо до перехресного кроку. Перехресний крок виконується  в такій послідовності: права(ліва) нога знаходиться перед лівою (правою) на зовнішню сторону ступні праворуч. Спочатку  перехресний крок виконується  в повільному темпі, а потім швидкому і переходить вже в напівстрибок  гальмуючи. Після засвоєння перехресного кроку, можна переходити до вивчення  перших двох бігових кроків, які передують перехресному кроку. Бігові кроки поєднуються з перехресним кроком і наступним метанням.

Правила безпеки під час  метання:

1. Готуючись до метання, оглянути місцевість і впевнитись у відсутності  людей у робочій зоні.

2. Не подавати снаряди для метання кидком.

3. Не стояти праворуч від метаючого, якщо він  метає правою рукою, та ліворуч, якщо він метає  лівою рукою.

4. Снаряди для метання збирати тільки з дозволу вчителя.

4.Рухлива гра.

«Гонки мішені»

На майданчику розмірами 12x24 м гравці розпо діляються на дві команди. У центрі майданчика ставлять баскетбольний м'яч, а в кожної з команд є по одному волейбольному м'ячу. За сигналом гравці кидком волейбольного м'яча, намагаються влучити в баскетболь ний з метою вибити його за одну з лицевих ліній. Якщо кинутий м'яч не досягає мети, гравець біжить на чужу половину майданчика і його ставлять у центрі майданчика на місці, де м'яч пере тнув лінію. Гра проводиться із двох партій. У випадку нічийного результа ту необхідно провести третю, вирішальну партію. 

25.03.2024 Урок № 67 ( повторення попереднього уроку + додаток )

22.03.2024 Урок № 66

1.Комплекс ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=OL_C9VhR9WU&t=20s 

2.Розвиток спритності: «Човниковий біг» 4х9м.. https://www.youtube.com/watch?v=a1N2iaQewBc 

3.Спец.вправи для метання.

4.Метання м’яча та гранати у горизонтальну та вертикальну ціль.

5.Д/З Піднімання тулуба з положення лежачи.https://www.youtube.com/watch?v=3mkbnUbUSbw 

Додаток: Розвиток витривалості.

3.Спец.вправи для метання.

ЗРАЗКОВІ ВПРАВИ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ДЛЯ ОВОЛОДІННЯ ТЕХНІКОЮ МЕТАННЯ ГРАНАТИ

• 1. Метання гранати з фронтальної стійки вперед і вперед-вгору за рахунок руху передпліччя і кисті. Акцентувати увагу на правильності положення метальної руки при замаху і в кінці кидка.

• 2. Метання фанати з фронтальної стійки в зону 2x2 м з відстані 8-10 м (дівчата) і 10-12 м (юнаки). При виконанні замаху (відведення руки і нахил назад) зберігати стійке положення і натяг м'язів метальної руки.

• 3. Метання гранати з положення ліва нога попереду. Домагатися катапультує розгинання правої ноги, тулуба і хлестового руху руки. В кінці кидка маса тіла на прямий лівій нозі, права ззаду на шкарпетці.

• 4. Метання гранати з положення стоячи лівим боком в сторону метання, ліва рука попереду, ноги прямі. Кидок гранати за рахунок хлестового руху руки і енергійного руху правої ноги.

• 5. У парах. Перший імітує початок фінального зусилля при метанні гранати, другий, стоячи позаду нього, захопивши однойменну руку партнера, здійснює силову протягання по руху метальної руки першого партнера. Звернути особливу увагу на роботу ніг (рис. 5.10).

• 6. Метання гранати вперед-вгору після постановки лівої ноги якомога далі перед собою, стоячи на зігнутою правій нозі і зберігаючи на ній вага тіла.

• 7. Метання гранати з місця в поєднанні з імітацією початку фінального зусилля.

4.Метання м’яча та гранати у горизонтальну та вертикальну ціль.

Всі снаряди метаються на дальність. Зона їх падіння обмежена або коридором шириною 10 м (граната, м/м'яч), або секторами, ширина яких визначається в 45°. Як відомо, дальність польоту снаряда залежить, в першу чергу, від початкової швидкості і кута вильоту. Опір зовнішнього середовища має менше значення. В техніці метань виділяють наступні фази: розбіг, підготовка до фінального зусилля - обгін снаряда, фінальне зусилля і збереження рівноваги після вильоту снаряда. 

Метання малих м'ячів (гумових, тенісних, хокейних) і гранати є важливим засобом фізичного розвитку і спеціальної підготовки школярів та молоді. Вага і діаметр м'ячів, що використовуються в процесі навчання і тренування, можуть бути різними. На змаганнях юнаків і дівчат використовуються м'ячі вагою 150 г і діаметром від 5,8 до 6,2 см. Вага гранати залежно від віку і статі має бути 500 або 700 г. Метання м'яча згідно з правилами змагань з легкої атлетики відбувається у секторі для метання списа як з місця, так і з розбігу. Метання гранати на змаганнях відбувається в коридор завширшки 10 м. Коли граната не потрапляє у цей коридор, спроба не зараховується. 

Вивчення техніки метання малого м'яча починається з тримання малого м'яча, метання в горизонтальну і вертикальну ціль. Техніка рухів при метанні малого м'яча відносно легка. Спільність техніки метання гранати з технікою метання малого м'яча дозволяє зробити аналіз техніки цих видів з деякими поправками на окремі особливості, які викликані вагою і формою снарядів.

 Розбіг виконується звичайними біговими кроками, які змінюються лише в момент відведення снаряда для кидка. Правильне виконання останніх кроків дозволяє, не втрачаючи швидкості, прийти у вихідне положення для виконання метання. Обганяючи плечі і руку зі снарядом ногами і тазом, метальник збільшує шлях і швидкість дії на снаряд у фінальному ривку. Різні підстрибування з снарядом на останніх кроках розбігу набагато знижують можливий результат.

Мета розбігу - домогтися оптимальної швидкості вильоту снаряда, поліпшення виконання рухів у вихідному положенні для кидка. За п'ять кроків до місця випуску снаряда проводиться контрольна лінія. Розбіг розпочинається пружними кроками, снаряд тримається в зігнутій руці перед плечем, кисть на рівні голови. Стопа в розбігу ставиться з передньої частини. Поставивши на контрольну лінію ліву ногу, учень, пришвидшуючи крок, розпочинає виконання кидкових кроків, відводячи снаряд назад. Досвід показує, що учні краще засвоюють відведення снаряда назад по прямій лінії назад від плеча з одночасним поворотом тулуба в бік метання. Можливий варіант, коли метальники застосовують спосіб з рухом кисті зі снарядом від плеча вперед-вниз-назад.

Останні п'ять кроків розбігу виконуються однаково, вони стандартні. Особливу увагу приділяється передостанньому, „перехресному” кроку. Збільшивши швидкість його виконання, метальник створює умови для переходу без зупинки від розбігу до кидка. Важливим тут є швидке відштовхування лівою ногою. Цей рух допомагає прискорити винесення правої ноги, полегшує відхил тулуба в бік початку розбігу. Чітке виконання ритму останніх трьох кроків дуже важливе для навчання правильної техніки. Це створює умови для переходу від розбігу до фінальною зусилля, в якому послідовно беруть участь м'язи ніг, тулуба і руки. Освоївши розбіг в п'ять кроків, можна збільшувати довжину розбігу 

Додаток: Розвиток витривалості.

Будь-яке тренування допомагає розвинути витривалість. Чим частіше ви займаєтеся, тим міцніше і витривалішими стає ваш організм. Але щоб вивести свої можливості на новий рівень, виконуйте навантаження, які тренують серцево-судинну, дихальну та м'язову системи. Для цього підходять:

• тривалі кардіо тренування: біг, ходьба, велосипедний спорт, сайклінг і т.д .;

• танцювальна аеробіка у високому темпі;

• бокс, кікбоксинг;

• кругові тренування (складаються з декількох кіл з певними вправами, які потрібно постійно повторювати);

• швидкісні тренування (повторення вправ з максимально високою швидкістю);

• плавання;

15.03.2024 Урок № 63

1. Виконати комплекс ЗРВ.

2. Повторити попередній матеріал за темою "Стрибки".

3. Виконати комплекс ЗРВ та відправити на оцінювання на адресу зворотнього зв`язку 

alinaxomka123@gmail.com 

Поради або правила виконання стрибку у довжину способом 

• Починай розбіг завжди з однієї ноги.

• Намагайся досягти найбільшої швидкості під час бігу.

•  Останній крок розбігу має бути найшвидшим.

•  Перед приземленням винеси ноги далеко вперед.

• Обидві ноги приземлюй на одній лінії.

• Пам’ятай, що довжина стрибка вимірюється від бруска до сліду який лишається найближчим до бруска після приземлення.

5.Розвиток гнучкості.

4.Розвиток швидкості. 5. Розвиток сили.

08.03.2024 Урок № 60 ( повторення попереднього уроку + додаток )

07.03.2024 Урок № 59

1.Комплекс ЗРВ.

2.Спец.бігові та стрибкові впр.

3.Стрибок у довжину з розбігу у спосіб «зігнувши ноги».

5. Розвиток гнучкості. https://www.youtube.com/watch?v=d8pagQmj4I8

6. Д/З Присідання.

Додаток: 

1. Стрибок у довжину з розбігу у спосіб «зігнувши ноги».

2. Розвиток сили.

1.Комплекс ЗРВ 2.Спец.бігові та стрибкові впр.

3.Стрибок у довжину з розбігу у спосіб «зігнувши ноги».

Стрибок у довжину – це проста й доступна фізична вправа, що має велике прикладне значення. Головну роль у стрибках у довжину відіграє швидкий і рит мічний розбіг; уміння точно попасти на брусок і потужнє відштовхування; збе регти рівновагу в польоті й раціонально приземлитися.

Техніка стрибка у довжину. Результат стрибка в довжину залежить від швидкості розбігу й потужності відштовхування. Важливу роль при цьому відіграють кут вильоту ЗЦМ тіла, уміння зберегти рівновагу в польоті. 

Вихідне положення перед розбігом має бути спрямоване на концентрацію уваги. Рух починається нахилом уперед. Перші кроки виконуються з великою, майже граничною інтенсивністю, що дозволяє досягати ефективної ритмо-тем пової структури розбігу. Існує два варіанти розбігу. Перший варіант – з поступовим нарощуванням швидкості, яка досягає максимальної величини перед відштовхуванням. Другий варіант – з порівняно швидким нарощуванням розбігу та утриманням швидкості до відштовхування. 

Перша частина розбігу нагадує біг спринтера з низького старту. Тулуб на хилений уперед, руки працюють енергійно. До середини розбігу тулуб випрям ляється й утримується в такому положенні до передостаннього кроку. Наприкінці розбігу, підтримуючи, а часом, і трохи збільшуючи досягнуту швидкість, стрибун рухається вільно, без зайвої напруги, що дозволяє йому швидко перейти до фази відштовхування. Для більшої точності розбігу, зазви чай, стрибун робить контрольну відмітку за шість бігових кроків від бруска, на який він повинен потрапити поштовховою ногою. 

Спосіб «зігнувши ноги» найбільш простий. Саме з нього починається навчання стрибкам у довжину з розбігу. Після польоту в «кроці», махова нога трохи опускається вниз, поштовхова підтягується до неї й обидві ноги на ближаються до грудей. До моменту приземлення стрибун випрямляє ноги, нама гаючись, як можна довше тримати їх у горизонтальному положенні, відводячи руки назад. Недолік цього способу – обертання вперед у польоті, що суттєво зменшує дальність стрибка. 

При навчанні слід дотримуватися зазначеної нижче послідовності. 

Відштовхування. При навчанні відштовхуванню використовуються іміта ційні вправи: відштовхування з місця з виведенням таза вперед і підйомом махової ноги; відштовхування в поєднанні з рухами рук; відштовхування з одного кроку; відштовхування з 1–3 бігових кроків з приземленням на махову ногу. Потрібно стежити за тим, щоб при відштовхуванні, поштовхова нога повністю розгиналася в колінному й гомілкостопному суглобах, махова нога енергійно виносилася вперед–угору й усі рухи виконувалися легко й вільно. 

Поєднання розбігу з відштовхуванням. Засобами для виконання цього за вдання є: стрибки в «кроці» із приземленням на махову ногу й наступним пробі ганням; те ж, але серіями, відштовхуючись на кожний третій або п’ятий крок; стрибки з короткого розбігу через одну-дві перешкоди; стрибки з короткого роз бігу на гімнастичні прилади. Починаючи стрибати з 2–3 кроків розбігу, потрібно поступово збільшувати довжину розбігу до 8–10 бігових кроків і стежити за тим, щоб відштовхування було енергійним. 

Приземлення. Навчання приземленню починається зі стрибків з місця. При цьому необхідно як можна далі виносити ноги вперед. Слідом за цим, приземлення виконується зі стрибка в «кроці», а також «зігнувши ноги». Для кращого винесення ніг уперед можна зробити мітку, стрічку, для того, щоб при приземленні винести ноги за неї. 

Додаток:

1. Стрибок у довжину з розбігу у спосіб «зігнувши ноги».

Стрибки характеризуються короткочасними, але максимальними нервово м’язовими зусиллями. Легкоатлетичні стрибки розвивають швидкість, силу, спритність, сприяють вихованню сміливості. Це найкращі вправи для зміцнення м’язів ніг, тулуба, вдосконалення вміння володіти своїм тілом і концентрувати зусилля. За своїм призначенням стрибки розподіляються на два види: 1) вертикальні – стрибок у висоту та стрибок з жердиною; 2) горизонтальні – стрибок у довжину та потрійний стрибок. Крім стрибків з розбігу на тренуваннях використовуються стрибки з місця у висоту, довжину та потрійний стрибок. Стрибки виконуються різними способами. Так, стрибати у довжину можна способом «зігнувши ноги», «прогнувшись» або «ножицями», а у висоту – «пере ступанням», «перекатом», «хвилею», «перекидним», «фосбері-флоп».

 Особливу увагу потрібно звернути на необхідність вироблення ритмічного розбігу й уміння поєднувати його з потужним і швидким від штовхуванням. Після ознайомлення з технікою стрибка, корисно буде перевірити вміння учнів стрибати в довжину з розбігу на основі уявлення, яке склалося в них про стрибок. Спочатку стрибок виконується з короткого розбігу. При навчанні слід дотримуватися зазначеної нижче послідовності. 

• Відштовхування

• Поєднання розбігу з відштовхуванням. 

• Приземлення

Виправлення помилок 

1. Помилки в розбігу: відсутність ритмічного розбігу; нестабільна довжина кроків уже на початку розбігу й спроби «підібрати» кроки при підбіганні до міс ця відштовхування; занадто швидкий початок розбігу із зменшенням його темпу в кінці; неточне попадання на брусок. 

Вправи для виправлення помилок у розбігу. Прискорення на відрізках від 20 до 50 м; біг з низького й високого старту, намагаючись пробігти ту чи іншу відстань за певну кількість кроків; біг по мітках, зробленими на доріжці для розбігу; багаторазове виконання розбігу без відштовхування із завданням точно го влучення на місце відштовхування. 

2. Помилки при відштовхуванні: зайве зниження ЗЦМ тіла на останніх кроках розбігу; нахил тулуба вперед у момент відштовхування; неправильне виконання махових рухів рук і ніг при відштовхуванні. 

Вправи для виправлення помилок при відштовхуванні: багаторазове пробігання останніх кроків розбігу, домагаючись вільного ненапруженого розбігу; стрибки з малого й середнього розбігу з метою збереження правильної поста новки поштовхової ноги; включення в тренування значної кількості вправ, спрямованих на зміцнення м’язів ніг і в першу чергу стопи; імітація рухів ноги й рук у момент відштовхування; стрибок з невеликого розбігу, дістаючи коліном ма хової ноги підвішений предмет. 

3. Помилки в польоті: передчасне підтягування поштовхової ноги до махової у фазі вильоту; обертання вперед, що викликає втрату рівноваги й передчасне опускання ніг; відведення голови назад і передчасне прогинання при стрибку способом «прогнувшись». 

Вправи для виправлення помилок: стрибки в «кроці» – стрибки на гімнастичні прилади (кінь, козел, гімнастична стінка) із приземленням на махову ногу; стрибки в «кроці» через різні перешкоди, зокрема через планку, встановлену на висоті 50–60 см; рухи ногами, як при способах «прогнувшись» і «ножиці» у висі на гімнастичних снарядах.

4. Помилки в приземленні, звичайно, виникають при неправильних діях спортсмена в польоті. Отже, виправлення недоліків у відштовхуванні й польоті створить передумови для правильного приземлення. Нерідко учні не можуть ви соко підняти ноги й утримати їх у цьому положенні через слабкі м’язи тулуба. У цьому випадку, тренеру потрібно звернути увагу на зміцнення цих груп м’язів, а також частіше застосовувати стрибки з місця й невеликого розбігу. Тренування стрибуна у довжину. Головні завдання тренування стрибуна у довжину – підвищення швидкості, стрибучості, потужності відштовхування, а також спеціальної витривалості, що є базою для прояву цих якостей. Підвищення швидкості стрибуна в довжину здійснюється шляхом застосу вання майже тих же засобів тренування, що й у спринтера. Це, перш за все, різно манітні бігові вправи й спринтерський біг з низького та високого старту, із при скоренням і з ходу на відрізках до 100 м. Корисний, також, біг у ритмі розбігу, біг під гірку з додаванням до розбігу декількох кроків, біг через низькі бар’єри. Розвиток швидкісно-силових здібностей досягається з використанням най різноманітніших обтяжень, починаючи від поясу вагою 2–5 кг і закінчуючи штан гою, переважно невеликої й середньої ваги (30–70% від максимального). Цій же меті служать біг і стрибки вгору, з використанням невеликих обтяжень, набив них м’ячів, мішків з піском. Стрибун повинен розвивати силу, відповідно до ха рактеру нервово-м’язових зусиль у стрибках у довжину 

Розвиток сили

04.03.2024 Урок № 58

1.Комплекс ЗРВ.

2.Стрибкові впр.

3.Стрибок у довжину з місця.

4.Розвиток гнучкості.

5.Д/З Підтягування https://www.youtube.com/watch?v=3ZND0Ry5YZU&t=1s 

1. Комплекс ЗРВ. 2.Стрибкові впр.

3.Стрибок у довжину з місця.

Як покращіти стрибок?  де-які вправи для розвитку сили м’язів ніг:

1.Присідання на одній та двох ногах.

2.Стрибки в полуприсіді та в повному присіді.

3.Підскоки на скакалці на одній та двох ногах.

4.Біг з високим підніманням стегна.

5.Стрибки на одній нозі з високим підніманням стегна.

6.Стрибки з місця в довжину та в висоту.

7.Стрибки на сходах вгору на одній та двох ногах.

8.Стрибки з місця та з розбігу з торканням предметів, які підвішені на максимальній висоті.

 9.Присідання з вистрибуванням.

10. Біг та стрибки на піску. Поряд з силою ніг стрибок потребує постійну роботу над швидкістю.

4.Розвиток гнучкості.

01.03.2024 Урок № 57 ( повторення попереднього уроку + додаток )

29.02.2024 Урок № 56

1.ЗРВ https://www.youtube.com/watch?v=6JaXBd8dxUw 

2.Стрибкові впр.https://www.youtube.com/watch?v=zquD6fH-13A 

3.Стрибок у довжину з місця.

4.Розвиток швидкості: біг 3х30м.

5.Розвиток координації.

6.Д/З Підтягування.

Додаток:

1. Стрибок у довжину з місця.

2. Розвиток швидкості.

1. Додаток  - Стрибок у довжину з місця.

Стрибки у довжину — вид легкої атлетики, в якому спортсмени змагаються, хто далі стрибне, відштовхнувшись з-за певної лінії.

В програму спортивних змагань здебільшого входять стрибки в довжину з розбігу, хоча існує різновид стрибків у довжину з місця.

Хороший рівень стрибків допомагає поліпшити:

• загальний фізичний розвиток;

• результати в присіданнях з обтяженням;

• швидкісно-силові якості м 'язів ніг;

• рухливість, швидкість і спритність;

• техніку волейболу, баскетболу та інших видів спорту.

Підготовка до стрибка

На цьому етапі потрібно правильно зайняти вихідне положення. Це важливо, оскільки визначає майбутню силу поштовху і результат.

Для правильної пози виконуються такі дії:

• мають стопи біля лінії старту;

• ноги ставлять на ширині плеч, спираючись на всю стопу;

• руки опускають вниз і злегка відводять назад, згинаючи лікті;

• ноги згинають у колінах так, щоб вони розташувалися на рівні шкарпеток.

Відштовхування

До цього етапу переходять практично відразу після завершення останніх дій у підготовці.

Друга фаза протікає так:

• руки різко піднімають вгору;

• таз підтягують вперед;

• коліна розгинають;

• різко ногами відштовхуються від землі.

Політ і приземлення

Під час польоту, яким би коротким він не виявився. Потрібно встигнути підтягнути коліна до грудей і вирівняти тіло.

2. Розвиток швидкості. 

Те що використовуэться для розвитку швидкості:

1. Рухливі ігри. У них удосконалюються, швидкість простої та складної реакції, рухливість нервових процесів, логіка мислення, увагу, пам'ять.

2. Біг зі старту з різних положень, в тому числі з положення, сидячи, лежачи обличчям вниз або вгору, в упорі лежачи, лежачи головою в протилежну сторону (щодо напрямку руху). Дозування: [5-6 раз по 10- 15 метрів з інтервалом в 1,0-1,5 хвилини] х 3-4 серії через 2-3 хвилини відпочинку. Ці вправи рекомендується виконувати за сигналом, в групі або самостійно, але, бажано, з контролем часу.

3. Біг з максимальною швидкістю на 30-60 метрів. Дозування: 3-5 раз х 1-3 серії. Відпочинок до повного відновлення дихання.

4. Біг з граничною швидкістю з «ходу»: 10-30 метрів з 30-метрового розбігу. Виконувати, як і попередню вправу.

5. Швидкий біг під ухил (до 15 градусів) з установкою на досягнення максимальної швидкості і частоти рухів на дистанції 10-30 метрів з 30-метрового розбігу. Дозування: 3-5 раз 1-2 серії.

6. Швидкий біг в парку або в лісі з ухилами і відходами від зустрічних гілок кущів і дерев. Дозування: швидкий біг до 10 секунд з наступною ходьбою 1-2 хвилини. Всього виконати 3-4 серії. Звернути увагу на заходи безпеки. 

3.Стрибок у довжину з місця.

Стрибок - природний спосіб долання  перешкод, який характеризується короткочасним нервово - м'язовим зусиллям. Стрибкові  вправи сприяють зміцненню м'язів  ніг, розвивається сила, швидкість, гнучкість, спритність, навчають орієнтуватися у просторі. 

Стрибок у довжину – це проста й доступна фізична вправа, що має велике прикладне значення. Головну роль у стрибках у довжину відіграє швидкий і рит мічний розбіг; уміння точно попасти на брусок і потужнє відштовхування; зберегти рівновагу в польоті й раціонально приземлитися. На відміну від стрибків у висоту, при стрибках у довжину рух спортсмена у фазі польоту має другорядне значення, тому що не впливає на дальність польоту, а лише допомагає зберегти рівновагу й підготуватися до приземлення. Результат у стрибках у довжину за лежить, переважно, від горизонтальної швидкості, яка досягається під час розбігу й вертикальної швидкості, набутої при відштовхуванні. 

Техніка стрибка в довжину з місця

Перед початком стрибка потрібно підняти руки в гору, підвестись на носки, а потім опуститись на напівзігнуті ноги, відвести руки назад і нахилити тулуб вперед. Під час виконання стрибка відштовхнутись двома ногами і зробити водночас змах руками вперед-вгору. 

4.Розвиток швидкості: біг 3х30м.

Для розвитку швидкості використовуються комплексні вправи, головним чином швидкісного характеру, такі, як біг на короткі дистанції, біг по сходинкам, швидкі стрибки на одній та обох ногах, стрибки в довжину, різноманітні естафети. 

Вправи для розвитку швидкості

1. Біг  в упорі стоячи в максимальному темпі протягом 6-10с.

2. Рухи руками, як під час бігу, в максимальному темпі протягом 6-10с.

3. Дріботливий біг з переходом на швидкий.

4. Повторний біг з прискоренням. Інтервали відпочинку 1-2хв.

5. Повторний біг з ходи. Інтервал відпочинку 3-6хв.

6. Швидке долання відрізків шляху на велосипеді.

7. Повторний біг на ковзанах, інтервал відпочинку 1-3хв.

8. Повторне проходження відрізків на лижах. 

5.Розвиток координації.

26.02.2024 Урок № 55

1. Пішохідний туризм та його особливості.

2. Впр. на рівновагу. https://www.youtube.com/watch?v=_bs5Sm1Cp_0&t=11s 

1. Пішохідний туризм та його особливості.

Пішохідний туризм (трекінг-туризм, легка хода, бекпекер) — один з найпоширеніших видів спортивного туризму, основною метою якого є подолання групою туристів маршруту по місцевості з місця відправлення до місця прибуття за вказаний проміжок часу.

Загальна характеристика:

Пішохідний туризм сприяє фізичному і інтелектуальному розвитку людини, підтримці хорошої фізичної форми за рахунок певного періоду перебування в природних умовах навколишнього середовища. Маршрут пішого туризму може містити в собі не тільки програму фізичної, спортивно-оздоровчої підготовки, але і ознайомлення з історією і культурною спадщиною населення регіону.

У світі існують піші стежки завдовжки в тисячі кілометрів. Наприклад, довжина Аппалачської стежки в США досягає 3500 км. Зараз існує багато спеціалізованого спорядження для пішохідного туризму: туристичні намети, спальні мішки, трекінгові палиці,трекінгові черевики, казанки, газові пальники, компас, GPS-навігатори і так далі.

Як правило, пішохідні туристичні походи тривають від 1-2 днів до 15-20 днів. Важливими елементами дня пішохідного туриста є: власне хід по маршруту, привали, обідня стоянка, нічна стоянка (бівуак). Через декілька днів важкого маршруту може бути влаштовано 1 день відпочинку - так звана "днівка". В горах гірські туристи денний похід можуть розпочинати дуже рано вранці - в зоні сніжників та льодовиків о 4-5 ранку - коли вже є видимість від вранішнього сонця - і закінчувати в 10-12 годин дня (ранку), що пов'язано з правилами безпеки (після сходу сонця сніг і лід тане, підвищується вірогідність каменепадів, сходу лавин тощо).

Різновиди:

Власне, пішохідний туризм поділяється на підвиди: трекінг-туризм, легка хода, бекпекер.

• Легка хода (англ. Lightweight backpacking, від англ. Lightweight — легкий і англ. Backpack — «рюкзак») — напрям у пішохідному туризмі, відмінною рисою якого є максимальне зниження ваги спорядження, без загрози безпеки. Для цього вага основного спорядження (екіпірування, рюкзак і те, що в ньому — виключаючи паливо, воду і їжу, обсяг яких залежить від тривалості та стилю походу) зменшується настільки, наскільки це безпечно можливо. Іноді також скорочується обсяг провізії. Хоча чітких кордонів ваги не існує, прийнято вважати, що легкоходи і ультралегкоходи (ультраси) використовують спорядження близько 10 і 5 кілограмів відповідно. Але поділ це вельми умовний. У традиційному туризмі мінімальна вага спорядження зазвичай — не менше 14 кг і вище. Найпослідовніші прихильники ультралегкоходства іноді збирають екстремально легкі набори спорядження, близько 2,5 кг. Але для того щоб подорожувати з таким спорядженням, необхідно бути дуже витривалим і впевненим у своїх силах.

• Бекпекер (англ. Backpacker, від англ. Backpack — «рюкзак») — поширений в останні десятиліття термін, що позначає мандрівника, що здійснює самостійні подорожі за невеликі гроші, найчастіше принципово відмовляючись від послуг туроператорів. Усі свої подорожі бекпекер планує і здійснює самостійно: переміщається на всіх видах громадського транспорту (автобуси, поїзди, літаки). Використовує всі можливості, надані авіаперевізниками: розпродажі і спеціальні акції, бонусні милі,лоукост. Їздить автостопом. В дорозі бекпекер ночує не тільки в готелях, але й в хостелах, кемпінгах, гестхаусах, а також у будинках місцевих жителів. Харчується зазвичай там же, де і місцеві жителі, в простих і недорогих столових ресторанах, а також у самих місцевих жителів.

 Найбільшого поширення набули змагання з пішого туризму. Вони приваблюють своєю видовищністю, доступністю для всіх охочих. Їх проведення не вимагає створення спеціальних умов навіть у межах міста або в передмісті. Програма змагань може містити дистанцію крос-походу, дистанцію смуги перешкод, а також виконання спеціальних завдань. 

Технічна складність етапів змагання адаптується до рельєфу місцевості й умов, у яких вони проходять. Умовно ці етапи можна поділити на такі групи:

– технічно складні (навісна переправа, сходження або спуск по вертикалі, переправа по колоді тощо);

– технічно нескладні (переправа на плавучих засобах, сходження або спуск схилами, траверсування схилу, пересування купинами, транспортування потерпілих та ін.);

– без фізичного навантаження (зав’язування вузлів і обв’язок, надання першої допомоги, спортивне орієнтування і т. п.);

– закріплення туристських навичок (встановлення намету, розпалювання багаття, пакування рюкзака тощо). 

При встановленні дистанції важливою є логічна послідовність етапів. Це досягається дотриманням загальних правил: 

1. Доцільним є паралельне розміщення 2 – 3 ниток маршруту.

 2. Подолання етапів дистанції бажано здійснювати в природних умовах (навісна переправа – над струмком або яром, загата або купини – на заболоченій ділянці).

 3. Слід визначити місце для старту й фінішу. 

4. Технічно складні етапи зручніше долати на початковому від різка дистанції. 

5. У складних етапах може бути задіяна частина команди, яка, долаючи дистанцію, зможе встановити контрольний час.

 6. Якщо програмою змагань передбачено перехід водойми убрід, доцільно поставити його в кінці траси. Важливо вдало обрати місце змагань. Наявність водних об’єктів, пересіченої місцевості, порослих лісом ділянок дозволяє розробити цікаву дистанцію. 

23.02.2024 Урок № 54

1. ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=6JaXBd8dxUw 

2. Охорона навколишнього середовища та туризм.

3.  Д\З Впр. на рівновагу.https://www.youtube.com/watch?v=OERKuHFlVjI 

3. Охорона навколишнього середовища та туризм.

Усе необхідне для життєдіяльності людина отримує з природи: повітря, воду, сировину для промисловості. Людське суспільство як частина природи може бути тільки в постійній взаємодії з нею. Вплив людини на навколишнє середовище є перетворюючим, що змінює її, причому далеко не завжди в кращу сторону, тому збереження природного середовища і розумна охорона природи - одна з най гостріших проблем, що стоять перед людством, особливо в сучасних умовах.

Раціональне використання землі, лісу, атмосфери і водних ресурсів в Україні передбачено Конституцією. В даний час у сфері охорони навколишнього середовища діє цілий ряд нормативних актів: Закон України «Про охорону навколишньої природного середовища»; Постанова Уряду України «Про затвердження порядку визначення плати і її граничних розмірів за забруднення навколишньої природного середовища» і інші.

Під навколишнім середовищем розуміють цілісну систему взаємопов’язаних природних і антропогенних об’єктів і явищ, під впливом і при безпосередньому використанні яких відбувається праця, побутова діяльність, відпочинок людей. Поняття «навколишнє середовище» включає соціальні, природні і штучно створені фізичні, хімічні та біологічні фактори, тобто все те, що впливає на життя і діяльність людини. Складовою частиною навколишнього середовища є природне середовище. Перед сучасним суспільством стоїть завдання не тільки зберегти природу, а й запобігти негативним наслідкам господарської діяльності людини в майбутньому.

Охорона навколишнього середовища являє собою важку комплексну проблему, яка має відношення до всього суспільства в цілому і до кожного окремого громадянина.

Розмова йде про рішення життєво важливої проблеми – захисту і охорони здоров’я нинішнього і майбутнього покоління людей від шкідливих наслідків їх науково-технічної і промислової діяльності.

На початку своєї історії людина задовольнялась лише простими фізіологічними потребами (в їжі, одязі, житлі). З розвитком суспільства використання природних ресурсів для задоволення його матеріальних потреб весь час зростало. Нині людина дуже активно впливає на природу.

Одне з небажаних, але очевидних наслідків технічного процесу – забруднення оточуючого середовища вторинними продуктами виробничо-технічної діяльності.

В результаті промислової діяльності природа потерпає постійні зміни. Так в Україні суттєво скоротилася площа зелених насаджень; відбувається підкислення ґрунту і води; відходи промисловості, в тому числі різні високотоксичні речовини, забруднюють повітря, водойми, ґрунти; в результаті спалювання великої кількості мінерального палива в біосфері збільшується концентрація вуглекислоти що може призвести до зміни теплового режиму (клімату) поверхні всієї планети. Наслідки всього цього відбиваються на здоров’ї людей. Так, з року в рік збільшується кількість випадків серцево-судинних і ракових захворювань.

Тривалий час панувала помилкова думка, ніби багатства природи невичерпні, а тому, мовляв, можна і не турбуватись про їх відтворення і відновлення.

Чому сьогодні так гостро ставиться питання щодо охорони природи і раціонального використання її ресурсів? Це насамперед пов’язано з тим, що природним ресурсам планети і в Україні зокрема, вже завдано величезної шкоди. За останнє століття близько двох мільярдів гектарів земель – 15 відсотків усієї земної суші – зруйновано водою і вітровою ерозією. За всю історію людського суспільства на земній кулі знищено дві третини лісів. Нині підприємства викидають у води і повітряне середовище стільки забруднюючих речовин, що завдають серйозної шкоди населенню і природному середовищу на великих відстанях.

Кількість відходів на протязі тривалого часу збільшувалась пропорційно росту виробництва і населення. Доки є якості сировини широко використовувались речовини рослинного і тваринного походження, відходи, які утворювались залучалися силами природи в кругообіг речовин, природа забезпечувала самоочищення. Але зараз все частіше використовуються речовини синтетичного і мінерального походження. Відходи синтетичних миючих засобів не засвоюються розкладаючими мікроорганізмами, вони накопичуються в водоймах куди вони потрапляють зі стічними водами і забруднюють їх. При спалюванні нафтового палива в атмосферу разом з димовими газами, окрім оксидів вуглецю (CO2, CO) викидаються оксиди сірки (SO2 ), які взаємодіють з вологою і киснем повітря і утворюють сірчану кислоту – утворюються так звані «кислотні дощі». Під впливом кислотних дощів відбувається швидке підкислення води у річках, озерах, ставках та інших водоймах. Під впливом кислотних дощів збільшилась кислотність ґрунтів. Таких прикладів можна навести дуже багато.

Іншим поширеним забрудненням природного середовища являються ядохімікати і мінеральні добрива, які застосовуються у сільському господарстві. За останні роки застосування мінеральних добрив в Україні збільшилось в 43 рази, а різноманітних ядохімікатів в 10 разів. В результаті інтенсивної хімізації вдається отримувати більший врожай. Але одночасно зростає ступінь забруднення ґрунту, водоймищ і продуктів харчування.

Безцінним нашим багатством є вода. Значення її для людини загальновідоме. В Україні за даними науково-дослідних установ запаси води на душу населення постійно зменшуються, тоді як потреби населення, промисловості і сільського господарства щороку зростають. Особливо велику кількість води витрачає енергетика, металургійна, хімічна, легка промисловість, сільське господарство. Вже нині в ряді міст відчувається нестача прісної води. Вода багатьох річок та озер непридатна для життя і навіть купання. До 30 % мінеральних добрив змивається з полів і потрапляє у водойми. У водоймах, збагачених поживними речовинами, швидко розмножуються водорості, як результат – «цвітіння води». Потім водорості відмирають і починається їх гноїння що супроводжується споживанням кисню. Утримання кисню у водоймі скорочується і починає гинути риба. Така вода стає непридатною для використання в побуті і навіть у технічних цілях. Тому наше обов`язкове завдання є -  приділяти велику увагу та зберігати природне середовище.

22.02.2024 Урок № 53

1. ЗРВ.

2. Туристичні можливості рідного краю. 

3. Д/З Стрибки на одній нозі.

Туристичні можливості.

Спортивний туризм, в залежності від категорії осіб, поділяється на дитячий, молодіжний, сімейний, для осіб похилого віку. Залучення до спортивного туризму дітей та юнацтва сприяє розвитку та удосконаленню всієї системи спортивного туризму, бо, по-перше, діти-туристи - це майбутнє поповнення лав спортивного туризму; по-друге, формування в процесі подорожей навичок здорового способу життя та активного відпочинку сприяє підтримці високого рівня здоров'я. 

Дитячо-юнацький туризм - це масовий рух дітей і юнацтва з метою всебічного розвитку в активному пізнанні навколишнього світу і самих себе засобами туристично-краєзнавчої діяльності. В свою чергу, туристично-краєзнавча діяльність є комплексний засіб гармонійного розвитку підлітків і юнацтва, в активному пізнанні та доступному поліпшені навколишнього світу і самих себе, характерним структурним компонентом якого є похід (подорож, екскурсія, експедиція).

Туристичний похід - це завжди радість. Якщо похід планується заздалегідь, якщо поставлені завдання по підготовці до нього і вони поетапно виконуються, похід перетворюється в завтрашню радість. Ще задовго до того, як відправитися в похід, він стає засобом згуртування колективу.

Туристично-краєзнавча діяльність органічно увійшла в навчально-виховний. Вона виконує три основні функції:

•  виховно-розвиваючу

• освітньо-пізнавальну 

•  оздоровчо-спортивну

• 
  

Кожний функціональний компонент несе в собі конкретні педагогічні цілі.

Мету виховно-розвиваючої функції туристично-краєзнавчої діяльності можна сформулювати таким чином: виховання альтруїстичної життєвої позиції; стійкості, уміння переносити труднощі і незгоди, виховання сміливості, рішучості, сили волі; товариськості, інтересу до людей, поваги до них; любові до волі, прагнення до незалежності, до самостійності. Реалізація даної мети відбувається в процесі розвитку в учнів уміння аналізувати особисті вчинки, оцінювати дії товаришів, прагнути до самопізнання, самовиховання.

Освітньо-пізнавальна функція туристично-краєзнавчої діяльності реалізується в процесі опанування учнями природного і соціального середовища. Різновиди маршрутів та районів подорожей сприяють задоволенню таких потреб підлітків, як потреба у новизні, в пізнанні. Безпосереднє сприйняття навколишнього середовища в процесі туристично-краєзнавчої діяльності конкретизує, доповнює і систематизує знання учнів, отримані на заняттях з географії, ботаніки, зоології, дозволяє самим учням встановлювати міжпредметні зв'язки. Спостереження різних явищ природи, зоряного неба доповнені поясненнями педагога-керівника, сприяють з'ясуванню деяких законів фізики, хімії, біології, викликають інтерес до астрономії.

Туристично-краєзнавчі заходи, побудовані в чіткій послідовності, розширюють для здобувачів освіти границі Батьківщини. Від порога рідної домівки, із ближніх околиць свого міста або села туризм веде дітей на простори нашої України. Спілкування з природою створює неповторні естетичні переживання в душах дітей. Саме в походах, перебуваючи цілодобово в горах, лісі, на ріці виникає любов до рідної землі, бажання зберігати і примножувати її багатства.

Походи та екскурсії мають великий вплив у вивченні соціального середовища. Знайомство з історичними пам'ятниками, відвідування місць з багатим історичним минулим дозволяють познайомити юних туристів з героїчними сторінками нашої історії.

Під час занять туристично-краєзнавчою діяльністю, юні туристи знайомляться з культурою, особливостями побуту, економікою, народними промислами різних націй та народностей. Знання історії даного народу, дотримання традицій і звичаїв сприяє розвитку шанобливого ставлення до людей. Юні туристи не тільки читають про історичні події у книжках, проходячи місцями конкретних історичних подій, вони стають їх "співучасниками".

Оздоровчо-спортивна функція туристично-краєзнавчої діяльності має на меті удосконалення фізичного розвитку підростаючого покоління. Навантаження, що отримує організм в поході, рівномірно розподілені в часі, його чергування з відпочинком та поступове зростання здійснює позитивний вплив на фізичний стан особи. Цілодобове перебування на повітрі, нічліг у наметах сприяють загартовуванню зростаючого організму. Як правило, люди, що систематично займаються туризмом, практично не хворіють застудними захворюваннями. Туризм привчає до здорового способу життя та сприяє формуванню прикладних умінь і навичок: уміння орієнтуватися на місцевості, переборювати природні перешкоди, організувати побут у будь-якому природному оточенні - усе це формується тільки в походах. Рух з рюкзаком сприяє розвитку витривалості, сили, координації, спритності тощо. 

У туристично-краєзнавчій діяльності у єдності реалізуються моральне, трудове, естетичне, розумове та фізичне виховання.

У походах здійснюється перевірка і загартування таких морально-вольових якостей, як чесність, скромність, організованість, дисципліна, сміливість, рішучість, чуйність, доброта, принциповість, дружба, товаристськість, відповідальність, акуратність і багато інших. У поході учні знаходяться в таких умовах, коли кожен з них надає допомогу своєму товаришу, одночасно приймаючи допомогу від нього. В процесі виконання доручень, що виконуються на виду у всіх, кожен несе повну відповідальність перед своїми товаришами за якість її виконання.

Специфічна особливість туристичних походів дає змогу підліткам реалізувати таку потребу як пошук автономії в малому колективі. Крім цього складності побуту у поході, діяльність туристичного гурту за законами "Один за всіх, всі за одного" дозволяє підліткам більш критично відноситись до оцінки якостей товариша, цим самим реалізувати потребу підлітків у дружбі. У туристичних походах формуються воля, мужність, самовладання. Той, хто систематично ходить у походи, вміє цінувати дружбу, завжди допоможе товаришу у важкій ситуації. 

Запорізька область має значні рекреаційно-курортні та туристичні ресурси. Південь області омивається водами Азовського моря, берегова лінія якого в межах області складає біля 350 км.

Сприятливий клімат, чудові прибережні пейзажі Дніпра, джерела мінеральної води і лікувальні грязі, ласкаве, тепле Азовське море приваблюють туристів. Курорт державного значення Бердянськ, місто Приморськ та смт. Кирилівка користуються великою популярністю у відпочиваючих як курортні центри. Всього на Азовському побережжі та в акваторії р. Дніпро в регіоні функціонує близько 500 оздоровчих закладів, понад 20 садиб зеленого туризму.

У Запорізькій області на державному обліку перебуває 8315 пам’яток, з них
6563 – пам’ятки археології, 1700 – історії, 32 – монументального мистецтва,
20 – науки і техніки; 12 об’єктів культурної спадщини регіону (3 пам’ятки історії і
9 – археології) занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України національного значення.

Найбільш туристично привабливими є заповідники.

Національний заповідник „Хортиця” (м. Запоріжжя) – унікальна комплексна історико-культурна та природна пам’ятка, що охоплює період від мезоліту до ХХ століття, всесвітньо відома як колиска Запорозького козацтва та осередок першої в світі демократичної республіки. Щороку заповідник відвідує понад 1 млн. туристів і відпочиваючих.

Національний історико-археологічний заповідник „Кам’яна Могила” (Мелітопольський район) – на території 15 га заповідника знаходиться пісковий пагорб площею 3 га, який є унікальною пам’яткою стародавньої історії та культури. У гротах та печерах цього пагорбу, яких на сьогодні відкрито 60,  було знайдено петрогліфічні комплекси – унікальні зразки первісного мистецтва віком до 14 млн. років.

Історико-архітектурний музей-заповідник „Садиба Попова” (Василівський  район) – диво містобудування, музей замкової архітектури пізнього класицизму, побудований в 1884 році. Аналогів високоякісного мурування стін з цегли, за свідченнями фахівців, немає ні в Україні, ні в країнах СНД, ні взагалі в Європі.

Природний Заповідник “Кам’яні Могили” (Розівський район) площею близько 400 га, який засновано 5 квітня 1927 року як особлива природоохоронна територія місцевого значення. Район урочища “Кам’яні Могили” у геологічному, біологічному, художньо-емоційному та історичному аспектах є водночас унікальним і репрезентативним.

В області діє 24 музейних заклади державного підпорядкування з загальною кількістю понад 384 тис. предметів основного фонду. Щороку музеї відвідують понад 600 тис. чол. з  України і зарубіжжя.

До туристичних маршрутів постійно включаються нові туристичні об’єкти, особливо активно розвиваються історичний, зелений, спортивний, дитячий, фестивальний та етнотуризм.

19.02.2024 Урок № 52

1. Розвиток гнучкості

2. Впр. на гнучкість.

Гнучкість – це здатність людини виконувати вправи з великою амплітудою. Ще це абсолютний діапазон руху в одному або декількох суглобах.

Є три різновиди гнучкості, кожна з них розвинена у людини в більшій чи меншій мірі:

• динамічна (кінетична) – можливість виконання динамічних рухів;
  статично-активна – здатність приймати і підтримувати розтягнуте положення тільки м’язовим зусиллям;

• статично-пасивна – здатність приймати розтягнуте положення і підтримувати його своїм тілом.
  Від чого залежить гнучкість
  Гнучкість – це вроджена якість людини. На неї впливають кілька факторів:

• фізіологічні:

• тип суглобів;

• еластичність сухожиль і зв’язок навколо суглоб;

• здатність м’язів розслаблятися і скорочуватися;

• Температура тіла.
  інші:

• вік людини – в 13-14 років легше розвинути гнучкість, ніж в 20-25;

• стать людини – у дівчат більш гнучке тіло, ніж у чоловіків;

• тип статури та індивідуальний розвиток;

• тренування.

Щоб уникнути травм, розвивати гнучкість потрібно після розминки і підготовчих вправ.

Протипоказання
Є кілька випадків, коли розтяжка небезпечна:

• при травмах опорно-рухового апарату (переломи і вивихи) і в період відновлення після них;

• при хворобах кісток і суглобів: остеопороз, артрит, протрузія міжхребцевих дисків;

• при хворобах серцево-судинної системи, особливо підвищеному артеріальному тиску і схильності до розвитку тромбозів.
  Якщо слідувати цим правилам, розтяжка буде ефективною, безпечною і, найголовніше, в радість. 

16.02.2024 Урок № 51

1. Розвиток загальної витривалості.

2. Силові впр. для м’зів ніг.https://www.youtube.com/watch?v=pQ0TDIXYwWQ

Витривалість – це одна з ключових характеристик людського організму, яка визначає його здатність витримувати фізичні, психологічні та емоційні навантаження протягом тривалого часу. Ця властивість не лише визначає наше фізичне здоров’я, а й має важливе значення для досягнення успіху в різних аспектах життя.

Фізична витривалість означає здатність організму працювати протягом тривалого періоду без втоми та стресу. Вона є основною складовою здорового способу життя і може бути покращена завдяки фізичній активності та правильному харчуванню. Важливою є також психологічна витривалість, яка допомагає людині подолати стрес, розв’язувати проблеми та досягати поставлених цілей. Витривалість необхідна в усіх сферах життя – від спорту та роботи до відносин і творчості. Інвестування часу і зусиль у розвиток цієї якості може призвести до значущих покращень в житті та досягнення нових вершин. 

Існують різні види витривалості, і вони можуть бути важливі в різних сферах життя. на практиці, так чи інакше, вони складаються в одне ціле, але існують окремо.

• Фізична витривалість

Фізична витривалість вимагає міцного тіла та здатності виконувати тривалі фізичні навантаження. Це може бути корисним у спорті, фізичній роботі або навіть у веденні активного способу життя. Розвивати фізичну витривалість можна через тренування, правильне харчування і регулярну активність.

• Психологічна витривалість

Психологічна витривалість стосується здатності контролювати свої емоції і реагувати на стресові ситуації збалансовано і раціонально. Вона є важливою у будь-якому аспекті життя, включаючи роботу, освіту та відносини. Розвивати психологічну витривалість можна через медитацію, психологічну підтримку та практику самодисципліни.

• Соціальна витривалість

Соціальна витривалість вимагає здатності підтримувати відносини і спілкування з іншими людьми навіть у важкі часи. Вона особливо важлива у роботі з командою, у веденні сімейного життя та у спілкуванні з різними соціальними групами. Розвивати соціальну витривалість можна через спілкування, емпатію і розвиток комунікативних навичок.

Сучасний світ характеризується великою кількістю викликів і труднощів. Витривалість стає ключовою якістю для подолання цих викликів і досягнення успіху. 

Ось кілька областей, де витривалість має велике значення:

• Професійний успіх. У сучасному світі бізнес та ринок праці дуже конкурентні. Щоб досягти професійного успіху, людині потрібно мати високу робочу витривалість, здатність працювати в умовах великого навантаження та стресу. Люди з витривалістю зазвичай здатні досягати великих вершин у своїй кар’єрі та подолувати труднощі, з якими вони стикаються на шляху до успіху.

• Освіта. Студенти і учні також потребують витривалості, щоб успішно навчатися та досягати високих результатів у своїй освітній діяльності. Здатність витримувати навчальний навантаження і вирішувати завдання важлива для досягнення академічних успіхів.

• Здоров’я і фітнес. Фізична витривалість грає важливу роль у здоровому способі життя. Люди з високою фізичною витривалістю зазвичай менш схильні до захворювань і мають більше енергії для активного життя. Вона також допомагає подолати лінь і змусити себе займатися фізичною активністю.

• Ментальне здоров’я. Психологічна витривалість є ключовою для ментального здоров’я. Вона допомагає реагувати на стресові ситуації без шкоди для психічного здоров’я і забезпечує емоційну стабільність. Люди з високою психологічною витривалістю здатні легше впоратися з депресією, тривожністю та іншими психологічними проблемами.

• Відносини. Соціальна витривалість допомагає підтримувати здорові відносини з близькими і друзями. Вона дозволяє переживати конфлікти і труднощі відносин без збоїв і зберігати гармонію в сім’ї та спілкуванні з іншими людьми.

Незалежно від вашого поточного рівня фізичної активності, ось декілька способів, як розвивати витривалість:

• Регулярна фізична активність. Проводьте регулярні тренування, що збільшують навантаження на ваше серце і легені. Комбінуйте аеробні вправи, такі як біг, плавання, велосипед або ходьба, зі зміцнювальними вправами для розвитку м’язів.

• Поступове збільшення навантаження. Почніть з невеликих навантажень і поступово збільшуйте їхню інтенсивність та тривалість. Цей принцип допомагає запобігти травмам і покращити витривалість.

• Додайте до своїх тренувань інтервали високої інтенсивності.

• Навчіться правильно дихати під час фізичної активності. Глибоке та ритмічне дихання допомагає підвищити ефективність тренувань.

• Споживайте збалансований раціон, що містить достатньо вуглеводів, білків, жирів та вітамінів і мінералів для підтримки енергетичного обміну під час тренувань.

• Пийте достатньо води під час фізичних навантажень, особливо під час тривалих тренувань.

• Забезпечте своєму організму відповідний відпочинок і сон, оскільки вони важливі для відновлення після тренувань.

• Тренуйтеся регулярно, не обмежуючись лише періодами активності.

• Ведіть журнал тренувань і відстежуйте свій прогрес. За допомогою моніторів фізичної активності або додатків для смартфонів ви можете контролювати свої досягнення.

• Знайдіть способи мотивувати себе до регулярних тренувань.

15.02.2024 Урок № 50

1.Правила безпеки під час занять ППФК.

2.Впр.для запобіганню плоскостопості. 

1.Правила безпеки під час занять ППФК.

Професійно-прикладна фізична підготовка (ПТТФП) є одним з основних напрямів системи фізичного виховання, покликане сформувати фізичні і спеціальні якості, уміння і навики, сприяючі досягненню об'єктивної готовності людини до успішної професійної діяльності. ППФП проводиться на основі різносторонньої фізичної підготовки, що досягається на учбових заняттях по фізичному вихованню, на тренуваннях в спортивних секціях. ППФП забезпечує фізичну і психологічну готовність до виконання конкретної діяльності. Професіонально важливі якості людини в процесі трудової діяльності певною мірою удосконалюються самі собою. Проте ефективність цього процесу істотно підвищуються, якщо необхідні якості розвивати цілеспрямовано, використовуючи для цього засобу і методи фізичної підготовки в період, передуючий професійному навчанню (краще всього) або співпадаючий з ним за часом. 

Професійно-прикладна фізична підготовка студентів до продуктивної праці здійснюється у Вузах по наступних основних напрямах:  оволодіння прикладними уміннями і навиками, елементами окремих видів спорту, що є;  виховання окремих фізичних і спеціальних якостей, необхідних для певної професії;  придбання прикладних знань (йдеться про знання і уміння застосування засобів фізичної культури і спорту в режимі праці і відпочинку). Процес навчання будь-яким руховим діям у фізичному вихованні тісно пов'язаний з рішенням і інших задач - освітніх, виховних і оздоровчих. 

КОМПЛЕКС № 1

1 - розведення і зведення п'ят, не відриваючи носків від підлоги;

2 - загарбання стопами м'яча і підведення його; 

3 - максимальне згинання і розгинання стоп; 

4 - захоплення і підведення пальцями ніг різних предметів (камінців, олівців);

5 - ковзання стопами вперед і назад за допомогою пальців; 

6 - здавлювання стопами гумового м'яча;  

7 - збирання пальцями ніг тканинного килимка в складки; 

8 - катання палиці стопами; 

9 - повороти тулуба без зміщення; 

10 - перекат з п'яти на носок і назад; 

11 - напівприсідання і присідання на носках, руки в сторони, вгору, вперед;

12 - лазіння по гімнастичній стінці (на рейки встають серединою стопи);

 13 - ходьба по гімнастичній палиці; 

14 - ходьба по брусу з похилими поверхнями; 

15 - ходьба по ребристій дошці;

16 - ходьба на носках вгору і вниз по похилій площині; 

17 - ходьба по паролоновому матраці; 

18 - ходьба на місці по масажному килимку.

КОМПЛЕКС № 2

Вправа при плоскостопості – це обертання стопами. Необхідно прийняти зручне положення на стільці, поставити п'яти на підлогу на ширину плечей. Обертання виконуються стопами в обидва боки, по черзі. Аналогічно, виконуйте вправу стоячи. Рекомендуємо робити 10 повторень.

   Вправа – у положенні стоп на ребрах. Її можна виконувати сидячи на стільці або, стоячи на підлозі, чергуючи положення. Мета вправи – ставити стопи то на внутрішню сторону підошви, то на зовнішню. Виконувати до 10 разів.

   Вправа – почерговий підйом на п'яти та на носки. Для цього поставте ноги на ширину плечей, а стопи розташуйте паралельно одна одній. Потім, не поспішаючи виконуйте підйоми на п'ятах, пізніше на носках. Кожний підйом виконувати по 10 раз. Аналогічним образом, виконуйте дану вправу для стоп стоячи на одній нозі. Чергуйте ноги, виконуючи по 10 повторень на кожній.

   Вправа при плоскостопості – це підйом на зовнішній звід стопи. Виконуйте її сидячи на стільці, при цьому ноги поставте на зовнішню сторону підошви. Саме в такому положенні стоп вставайте на ноги. Вправу повторюйте по 10 раз, але вже з положення «сидячи» на підлозі.

  Вправа – ходьба на місці. Дану вправу потрібно виконувати у швидкому темпі. Носки не можна відривати від підлоги, а стопи повинні дивитися трохи всередину, при цьому ноги згинаються в колінах. Стегна при виконанні розгойдуйте якнайбільше в сторони – вліво та вправо. При цьому необхідно тримати рівний подих і намагатися не ворушити плечима. Виконуйте 20–40 секунд.

   Вправа для ніг при плоскостопості – це низькі випади. Для цього станьте прямо. Зробіть випад ногою вперед. Після цього потрібно поміняти опорну ногу, розвернувшись на 180° градусів. Обов'язково тримайте спину прямо. Дана вправа виконується 10 разів.

12.02.2024 Урок № 49

1. Повторіть тему з варіативного модулю " Волейбол"

2. Пройдіть тестування з  теми варіативного модулю "Волейбол" https://onlinetestpad.com/sscuf2b5vzed6 

3. Д/З комплекс ЗРВ.

09.02.2024 Урок № 48

1.ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=s_P8v163eW8&t=1s   

2.Подача м’яча вивченим способом у визначену зону.

3.Техніка та тактика гри у захисті.

4.Навчальна гра. https://www.youtube.com/watch?v=GLw6cn-UjhI&t=39s 

2.Подача м’яча вивченим способом у визначену зону.

Подача Виконує подачу гравець, який у результаті останнього переходу переміщається з другої в першу зону. Подають із зони подачі за задньою лінією ігрового майданчика. Завдання гравця, що подає — відправити м'яч на половину суперника.

 Майданчик ділиться на 2 лінії та 6 зон у класичному волейболі. Є перша та друга лінія. Кожна лінія включає три зони. У першу лінію входять 3, 2 та 3 зони. У другу: 4, 1 і 5. Зазвичай перша лінія бере участь у нападі та блоці, друга – у захисті та прийомі. Перехід здійснюється за годинниковою.

У аматорському класичному волейболі гравці зазвичай стоять на наступних позиціях:

1 номер — подача та захист у прийомі та при нападі. Може нападати лише через лінію нападу.

2 номер - напад та блок. Рідше прийом близької подачі.

3 номер – гравець під сіткою. До його обов'язків входить пас і блок. У прийомі не бере участі.

4 номер - напад та блок. Рідше прийом близької подачі.

5 номер — захист у прийомі та при нападі. Може нападати лише через лінію нападу.

6 номер – ліберо. Головний захисник команди.

3.Техніка та тактика гри у захисті.

В організації командних тактичних дій у захисті існує дві системи: “кутом вперед”, при якій гравець зони 6 здійснює страховку у зоні нападу, і “кутом назад”, коли гравець зони 6 розташовується ближче до лицьової лінії. В системі гри кутом назад виділяють два варіанти: страховку здійснює крайній захисник (з боку блоку) і гравець, що не бере участь у блокуванні (спостерігається тенденція зниження ефективності цього варіанту). Крім того, виділяють ще дії команди при прийомі подачі. Тут захисну роль грає тільки перший момент - прийом, бо відразу ж набуває сили та або інша система гри у нападі. 

Навчання розстановці гравців при прийомі подачі Розташування гравців визначається передусім тим, якої системи в даний момент буде дотримуватися команда при організації нападаючих дій, в яких зонах знаходяться нападаючі і зв’язуючі гравці і т. ін. 

Формування навиків командних дій за допомогою підготовчих і підвідних вправ.

• − Команда розміщена «кутом вперед», ловіння набивного м’яча в зоні 5 (1) - захист; кидають м’яч у стрибку через сітку з зон 4, 2, 3, ловіння його у зоні 4, 3 і 2 гравець зони 6-страховка. Зона, звідки буде виконаний кидок, і його напрямок визначають за сигналом; 

• − Теж, але кидок у зону гравця, що не бере участь у блокуванні; той ловить м’яч і виконує кидок м’яча до сітки; напрямок кидка за сигналом або в залежності від розташування гравців; 

• − Вправи 1, 2, але з волейбольним м’ячем - ловіння, передача з власного підкидання знизу. 

Навчання системі гри «кутом назад»  Формування навиків командних дій за допомогою підготовчих і підвідних вправ. 

• − Команда розміщена кутом назад - кидки набивного м’яча за завданням у зони 6, 1, 5 з зони 4, 2, 3, ловіння м’яча і кидки до сітки; 

• − Обманні кидки через руки тих, що блокують, ловіння м’яча на страховці найближчим (за розташуванням) до блоку гравцем задньої лінії; 

• − Теж, але м’яч ловить гравець, що не бере участь в блокуванні; 

• − Кидки на задню лінію (удари), а на передню «обманні» - і відповідні дії гравців задньої і передньої ліній (двоє блокують). 5. Вправи 1-4, але з волейбольним м’ячем (ловіння і відбивання з власного підкидання).

Прямий нападаючий удар виконують після розбігу та в стрибку з місця. Цей спосіб найефективніший, якщо гравці суперника не встигли організувати блокування або залишили незакритою зону удару. Початкові фази руху – розбіг і відштовхування, виконуються майже однаково при всіх різновидностях нападаючого удару. Розбіг може виконуватися під різними кутами щодо сітки, він складається з 2-3 кроків, найважливіший з них – останній, який виконують стрибком. Третій, останній, крок виконують широким стопорним рухом за рахунок різкої постановки ступні на п’ятку. Під час розбігу, починаючи з другого кроку, обидві руки відводяться назад, й на останньому кроці різко виносяться вперед. Стрибок виконують із стійки ноги паралельні на ширині 20-30 см одна від одної. Відштовхуються перекатом ступні з п’ятки на носки, випрямленням ніг і тулуба. Звичайно велике значення має погодженість дій: у момент приставляння лівої ноги руки йдуть униз з таким розрахунком, щоб випрямлення ніг відбулось одночасно з рухом рук угору. Руки спочатку йдуть разом до рівня обличчя, а потім активніше працює права рука, яка виконує удар. Ударний рух починається із швидкого згинання тулуба. Рука, що виконує удар, розгинаючись в ліктьовому суглобі, рухається вперед-угору виведенням вперед передпліччя. Спочатку рухається плече, за ним – передпліччя і кисть. Інтенсивність цього руху зростає поступово і до найбільшої швидкості в момент торкання м’яча. Удар кисті припадає на верхню-задню частину м’яча, який летить вперед. Після удару гравець м’яко приземлюється на носки, згинаючи ноги, тулуб, а напівзігнуті руки опускаються вниз. 

Нападаючий удар з переведенням застосовується під час зустрічі з блоком суперника. Удар є різновидом прямого нападаючого удару, тільки напрям польоту м’яча не збігається з напрямом розбігу нападаючого. Розбіг виконується так, як під час удару по ходу. Переведення здійснюється поворотом кисті руки. Внаслідок переводу вправо кисть повертається вправо. Дуже ефективний удар, коли гравець в безопорному положенні перебуває в найвищій точці виконує поворот вліво і робить удар, змінюючи напрям польоту м’яча відносно напряму свого розбігу. Цей удар без повороту тулуба в останній фазі ударного руху рукою змінює напрям, якщо рух кисті спрямовується також вбік руху руки. Тулуб залишається у вертикальному положенні. При перевідних ударах з поворотом тулуба м’язи останнього беруть активну участь в ударному русі, тулуб повертається в напрямі удару. Нападаючі удари з переведенням потребують від виконавців високого рівня координації рухів. 

Боковий нападаючий удар. Як правило, нападаючий удар застосовується тоді, коли м’яч знаходиться далеко від сітки. Розбіг роблять під певним кутом до сітки, ступні ніг на останньому кроці ставляться майже паралельно сітці. У момент замаху обидві руки виносять угору, тулуб прогинають, ноги згинають. У момент удару тулуб розгинається, повертається ліворуч, ліва рука рухається вниз, права дугоподібними рухом переміщується до м’яча і акцентованим ударом кисті завершує удар по м’ячу. Ліву руку під час удару різко опускають униз. Боковий удар характеризується активною роботою тулуба. Після удару рука продовжує рухатися вниз по дузі, а потім відбувається м’яке приземлення. Гравець, змінюючи рух руки й положення кисті, може виконувати удари в найрізноманітніших напрямах. У новачків через недостатній розвиток швидкісно-силових якостей рух на замах може відбуватись під час відштовхування. Бокові нападаючі удари інколи виконуються не тільки по ходу розбігу, а й з переведенням вправо і вліво. У командах вищих спортивних розрядів застосовують бокові удари в поєднанні з переводом кисті і одночасним поворотом тулуба. Під час удару без повороту тулуба в останній фазі руху рука змінює напрям. Тулуб залишається у вертикальному положенні. 

5.Блокування.

Блокування – один з ефективних захисних засобів, а нині його застосовують і для дій контратаки. Блокування перешкоджає шлях м’ячеві, що перелітає через сітку. Цей прийом складається з переміщення, стрибка, виносу і поставки рук над сіткою, приземлення. Блокування, виконане одним гравцем – одиночне блокування, двома або трьома гравцями – групове блокування. 

Блокування буває нерухоме і рухоме. Для закриття певної зони майданчика ставиться нерухомий (зонний) блок, в якому руками, що піднесені над сіткою, не робиться ніяких рухів убік. Під час рухомого блокування після стрибка гравець переносить руки вправо або вліво залежно від визначеного напряму польоту м’яча.

 Одиночне блокування. Перед початком дій блокуючий займає в. п.: ноги зігнуті, ступні на ширині плечей, руки перед грудьми. Після того як визначився напрям передачі для удару, блокуючий на невеликій відстані від м’яча виконує переміщення приставними кроками (а на відстані 2-6 м – ривком уздовж сітки), на останньому кроці-стрибку повертається обличчям до сітки і виконує блокування. У зоні атаки гравець ще більше згинає ноги: це сприяє збільшенню сили відштовхування. Розрахувавши, коли потрібно стрибнути на блок, гравець відштовхується від опори і виносить руки вгору. У безопорній фазі зоровий контроль переключають з м’яча на руки нападаючого. Визначивши напрям удару за підготовчими рухами суперника, блокуючий випрямляє руки й одночасно переносить їх через сітку, щоб відбити м’яч. 

Подача — технічний прийом, за допомогою якого м'яч вводять в гру. 

Подача Виконує подачу гравець, який у результаті останнього переходу переміщається з другої в першу зону. Подають із зони подачі за задньою лінією ігрового майданчика. Завдання гравця, що подає — відправити м'яч на половину суперника.

Існує два види подачі: верхня, коли м'яч під час удару знаходиться над головою, і нижня - удар по м'ячу наноситься знизу. По розташуванню спортсмена щодо сітки розрізняють пряму і бокову подачу (спортсмен стоїть боком до сітки).

02.02.2024 Урок № 45

1.ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=s_P8v163eW8&t=1s 

2.Розвиток спритності.

3.Прийом та передачі м’яча.

4.Нападаючий удар з переведенням.

5.ОНН: 6 передач на точність через сітку із зони 2,3,4 в зазначену зону.

Д/З Підтягування на перекладині.https://www.youtube.com/watch?v=XHMXrVkgyO0 

2.Розвиток спритності.

Кращими засобами для розвитку спритності вважаються спортивні ігри: волейбол, баскетбол, гандбол, футбол, теніс – під час них відбувається постійна зміна ігрових обставин. Розвитку спритності сприяють заняття кросовим бігом у природних умовах. 

3. Прийом та передачі м’яча ( повторення ).

• Прийом м'яча. Прийом м'яча знизу двома руками, застосовується для прийому подач, передач, для прийому нападаючих ударів і перебивання м'яча через сітку.

• Передачу двома руками знизу найчастіше використовують для приймання силових і планеруючих подач. 

4.Нападаючий удар з переведенням.

Ефективним засобом нападу є нападаючий удар. Нападаючі удари виконують в стрибку після короткого розбігу, врахувавши висоту сітки. 

Нападаючий удар виконується так: стрибок з місця або з розбігу, удар, приземлення. Щоб стрибнути з розбігу, відштовхуються однією або двома ногами; з місця – тільки двома ногами. Виконуючи стрибок відштовхуванням двома ногами під час розбігу, гравець набирає швидкість, необхідну для високого стрибка. 

Нападаючий удар з переведенням застосовується під час зустрічі з блоком суперника. Удар є різновидом прямого нападаючого удару, тільки напрям польоту м'яча не збігається з напрямом розбігу нападаючого. Розбіг виконується так, як під час удару по ходу. Перевод відбувається поворотом кисті руки. Внаслідок переводу вправо кисть повертається вправо. Дуже ефективний удар, коли гравець в безопорному положенні перебуває в найвищій точці виконує поворот вліво і робить удар, змінюючи напрям польоту м'яча відносно напряму свого розбігу. Цей удар без повороту тулуба в останній фазі ударного руху рукою змінює напрям, якщо рух кисті спрямовується також вбік руху руки. Тулуб залишається у вертикальному положенні. При перевідних ударах з поворотом тулуба м'язи останнього беруть активну участь в ударному русі, тулуб повертається в напрямі удару. Нападаючі удари з переведенням потребують від виконавців високого рівня координації рухів. 

01.02.2024 Урок № 44

1.Суддівська термінологія у волейболі.

2.ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=Aivj8Vzo8a4 

3.Прийом та передачі м’яча.

4.Подача м’яча вивченим способом у визначену зону.

5.Подачі м’яча на точність і силу.

6.Навчальна гра. https://www.youtube.com/watch?v=wL2xrF1bpy8&t=4s 

7.Д/З Присідання на одній нозі.

1.Суддівська термінологія у волейболі.

3.Прийом та передачі м’яча ( повторення ).

Передачі – найважливіші прийоми техніки, за допомогою яких волейболіст забезпечує процес організації захисних і нападаючих дій. Передачі за технікою виконання і за своїм призначенням дуже різноманітні. Залежно від положення рук і їх рухів розрізняють верхні й нижні передачі.

Передачу двома руками зверху в більшості випадків виконують як другу передачу м’яча для удару. 

За довжиною передачі можуть бути: довгими (із зони 2 в зону 4), середніми (із зони 2 в зону 3) і короткими    (у межах однієї зони). 

За  висотою передачі можуть бути високі (вище 2 м), середні (до 2 м) і короткі (до 1 м).

Неодмінною умовою виконання передачі є своєчасний вихід до м’яча і правильне вихідне положення – ноги зігнуті у колінах і розставлені, одна нога спереду (може бути й фронтальне положення ступнів ніг).

4.Подача м’яча вивченим способом у визначену зону.

5.Подачі м’яча на точність і силу.

Навчання подачі м'яча починається з нижньої прямої і нижньої бокової подачі. Для одночасного засвоєння подачі і прийому м'яча з подачі використовують підготовчі, підводящі і спеціальні вправи. 

Підготовчі вправи направлені на розвиток якостей, необхідних для виконання подач. З цією метою підбираються вправи, що імітують подачу з одночасним обмеженням руху (резиновий амортизатор, набивний м'яч та ін.). У підводящих вправах волейболісти найчастіше закріпляють ударний рух і вдосконалюють спеціальні якості. До таких вправ відносяться застосування допоміжної апаратури (“м'яч в тримачі”), удари в стінку, в сітку і т.д.

 Ці вправи дозволяють сконцентрувати увагу на техніці прийому загалом, на узгодженості рухів ніг, тулуба і рук. Спеціальні вправи використовують в такій послідовності: 

1. Подача м'яча без сітки на партнера (в шеренгах). 

2. Подача м'яча через сітку зі зменшеної відстані. 

3. Подача м'яча із-за лицевої лінії в певному напрямку (по лінії, по діагоналі). 

4. Те ж саме, але з місця подачі (з правого боку, лівого боку, з середини) в певну зону. 

5. Послідовне виконання декількох подач у різні зони. По цій же схемі вивчають і решту способів: верхня пряма і верхня бокова подача, плануюча і в стрибку. рекомендується знати всі види подач, але однією або двома володіти досконало. Вибрану подачу гравець повинен направити в любу зону, любим способом (збільшуючи, зменшуючи траєкторію, з обертами і без обертів і т.д.). 

29.01.2024 Урок № 43

1.Комплекс ЗРВ. https://www.youtube.com/watch?v=s_P8v163eW8

2.Розвиток спритності.

3.Прийом та передачі м’яча який відскочив від сітки.

4.Подачі м’яча на точність і силу.

5.Рухлива гра.

Д/З Присідання на одній нозі.

2.Розвиток спритності.

3.Прийом та передачі м’яча який відскочив від сітки.

Передача м’яча - технічний прийом, за допомогою якого м’яч направляється вище верхнього краю сітки для виконання нападаючого удару. Залежно від положення рук розрізняють передачі двома руками зверху і знизу. Для забезпечення нападаючих дій застосовують в основному тільки передачі двома руками зверху. Успішне завершення нападаючих ударів залежить від правильної передачі м'яча.

Обов’язковою умовою виконання передачі є своєчасний вихід до м’яча й правильне зайняття вихідного положення, а саме: руки зігнуті в ліктьових  15 см перед суглобах, кисті  обличчям, пальці розведені, а великі пальці спрямовані на ніс, лікті - вниз і в сторони, ноги 8 зігнуті в колінах і розставлені на ширину плечей, одна нога спереду, тулуб трохи нахилений вперед. У момент передачі м’яча ноги й руки випрямляють, пальцями торкаються м’яча, пом'якшують поступовий рух, вони міцно охоплюють м’яч ззадузнизу, утворюючи своєрідну «воронку».

 Основне навантаження при передачі падає на вказівні й середні пальці, решта пальців виконують допоміжну функцію. Передача виконується за рахунок погодженого розгинання ніг, тулуба і рук, при цьому м’ячу надається поступовий рух вгору-вперед. У заключній фазі передачі повністю згинають ноги, тулуб і руки, а кисті супроводжують м’яч. Для виконання передачі над собою і назад гравець повинен зайняти положення так, щоб м’яч опинився над ним, поставити кисті рук над головою і з а рахунок незначного прогину в грудній частині хребта й відведення плеч назад виконати передачу. Руки випрямляються вгору, а кисті в промене зап'ястковому суглобі не рухаються. 

Прийом м'яча – це технічний прийом гри, який використовується з метою прийняти його та довести до пасуючого. Виділяють прийом подачі, прийом в захисті і прийом-передача. В сучасному волейболі використовуються такі способи прийому м'яча: двома руками знизу, двома руками зверху, однією рукою знизу у падінні. 

4.Подачі м’яча на точність і силу.

5.Рухлива гра.

“ЕСТАФЕТА З ЕЛЕМЕНТАМИ ВОЛЕЙБОЛУ”

 Учасників гри поділяють на 2 рівні команди і кожна з них шикується у колону по два, одна команда паралельно другій на відстані 3-4 м. Перед колонами проводиться стартова лінія. На відстані 10-15 м. від стартової лінії напроти кожної команди знаходяться стійки або інші предмети. Парам, які стоять першими у колонах, дається по волейбольному м’ячу. За командою керівника: “Увага, руш!” перші пари розпочинають рух вперед, виконуючи передачі м’яча двома руками один одному у повітрі, як у волейболі, їм необхідно рухатись до стійки (фішки) і повернутися назад, продовжуючи передавати м’яч один одному. Добігши до лінії старту, вони передають м’яч наступній парі, яка виконує те ж саме, що й перша. Повернувшись, пари стають у кінець своїх колон.

Естафета продовжується до тих пір, поки всі пари не візьмуть участь у пробіжці з передачею м’яча. Правила: 

1) Під час перебіжки м’яч можна тільки передавати (як у волейболі), а не перекидати. 

2) Дозволяється ловити м’яч лише перед початком руху наступних пар. 

3) Якщо м’яч під час гри впав на підлогу, то учасник, який його не втримав, повинен підняти його і продовжувати гру далі. 

4) Передавати м’яч наступній парі можна лише тоді, коли гравці добіжать до лінії старту. 

3а помилки нараховуються штрафні бали. Виграє команда, яка закінчила гру першою і отримала менше штрафних балів 

26.01.2024 Урок № 42 ( повторення попереднього уроку + додаток )

25.01.2024 Урок № 41

1.Самоконтроль під час занять фізичними вправами.

2.Комплекс ЗРВ.

3.ОНН: нахил уперед з положення сидячі.

4.Розвиток витривалості.

5.Д/З Згинання та розгинання рук в упорі. https://www.youtube.com/watch?v=VgndNUYqCzg 

Додаток:

• Пересування уздовж сітки приставним кроком.

• Прийом та передачі м’яча який відскочив від сітки.

• Впр. з набивним м’ячем. 

1.Самоконтроль під час занять фізичними вправами.

Самоконтроль - це регулярне спостереження спортсмена за станом свого здоров'я та фізичним розвитком і їх змінами під впливом занять фізичною культурою і спортом.

При самостійних заняттях оздоровчим бігом, вправами з обтяженням, атлетичною гімнастикою, самоконтроль необхідний. Як показники самоконтролю використовуються суб'єктивні й об'єктивні ознаки функціонального стану організму під впливом фізичних навантажень. Такі показники самоконтролю як самопочуття, настрій, неприємні відчуття, апетит, відносяться до суб'єктивних, а частота серцевих скорочень (ЧСС), маса тіла, довжина тіла, функція кишково-шлункового тракту, потовиділення, життєва ємність легень (ЖЕЛ), сила м'язів, динаміка розвитку рухових якостей, спортивні результати – до суб'єктивного. Контролювати стан свого організму можна по зовнішніх і внутрішніх ознаках. 

До зовнішніх ознак відносяться виділення поту, зміна кольору шкіри, порушення координації і ритму подиху. Якщо навантаження дуже велике, то спостерігається рясне потовиділення, надмірне почервоніння тіла, посиніння шкіри навколо губ, з'являється задишка, порушується координація рухів. 

Правила проведення самостійних занять фізичними вправами: 

1. Перш ніж почати самостійні заняття фізичними вправами, з'ясуєте стан свого здоров'я, фізичного розвитку і визначите рівень фізичної підготовленості. 

2. Тренування обов'язково починайте з розминки, а по завершенні використовуйте процедури, що відновлюють (масаж, теплий душ, ванна, сауна). 

3. Пам’ятайте, що ефективність тренування буде найбільш високою, якщо ви будете використовувати фізичні вправи разом із процедурами, що гартують, дотримувати гігієнічні умови, режим для правильного харчування. 

4. Намагайтеся дотримувати фізіологічні принципи тренування: поступове збільшення навантаження вправ, обсягу й інтенсивності фізичних навантажень, правильне чергування навантажень і відпочинку між вправами, з урахуванням вашої тренованості і адекватності навантаження.

 5. Пам’ятайте, що результати тренувань залежать від їхньої регулярності, тому, що великі перерви (4 – 5 днів і більше) між заняттями знижують ефект попередніх занять. 

6. Не прагніть досягнути високих результатів за короткий термін. Поспіх може привести до перенавантаження організму і перевтоми. 

7. Фізичні навантаження повинні відповідати вашим можливостям, тому їхню складність підвищуйте поступово, контролюючи реакцію організму на них.

 8. Складаючи план тренування, включайте вправи для розвитку всіх рухових якостей (швидкості, сили, гнучкості, витривалості, швидкісно-силових і координаційних якостей). Це дозволяє вам досягти успіхів в обраному виді спорту. 

9. Якщо ви відчули втому, то на наступних тренуваннях навантаження потрібно зменшити. 

10. Якщо ви відчули нездужання, або якісь відхилення в стані здоров'я, перевтому припиніть тренування, порадьтеся з учителем фізичної культури або лікарем. 

11. Намагайтеся проводити тренування на свіжому повітрі, залучайте до тренувань своїх товаришів, членів родини, родичів, братів і сестер.

А також ведіть щоденник самоконтролю, який служить для обліку самостійних занять фізкультурою і спортом, а також реєстрації антропометричних змін, показників, функціональних проб і контрольних іспитів фізичної підготовленості, контролю виконання тижневого рухового режиму. Регулярне ведення щоденника дає можливість визначити ефективність занять, засоби і методи, оптимальне планування величини й інтенсивності фізичного навантаження і відпочинку в окремому занятті. 

4.Розвиток витривалості.

Витривалість — це здатність людини проти­стояти фізичному стомленню під час м'язової ді­яльності. Загальна витривалість проявляється під час тривалої роботи помірної інтенсивності з ви­користанням усього м'язового апарата людини (вона переважно залежить від функціональних можливостей серцево-судинної та дихальної сис­тем). 

Під спеціальною витривалістю розуміють ви­тривалість у певній руховій діяльності. Вона зале­жить від можливостей нервово-м'язового апарата, швидкості витрати ресурсів енергії та ін.

Основні засоби розвитку витривалості: циклічні рухи (біг, плавання, лижі, ковзани, веслування);

ациклічні вправи, що штучно організовані як циклічні (аеробіка, ритміка); засоби комплексного впливу (рухливі та спор­тивні ігри, смуги перешкод, колове тренування та ін.).

Загальну витривалість можна розвивати за до­помогою рівномірного (безперервного) або інтервального методу. 

Рекомендації для розвитку за­гальної витривалості з використанням рівномірно­го (безперервного) бігу:

тривалість бігу повинна бути не менше ніж 3-5 хв;

швидкість бігу — такою, за якою значення пульсу складають не більше ніж 140 уд/хв; навантаження в серії занять слід збільшувати за рахунок збільшення їх обсягу, а не інтенсив­ності.

Рекомендації для розвитку загальної витрива­лості з використанням інтервального бігу:

довжина відрізків повинна складати 100—150 м, швидкість — 75-85 % від максимуму; частота пульсу під час бігу — приблизно 160- 170 уд/хв;

3-5 повторень із інтервалами для відпочинку між повтореннями 45-90 с.

Під час більшості фізичних вправ на розвиток витривалості сумарне навантаження на організм характеризується: інтенсивністю вправ; тривалістю вправ; кількістю повторень; тривалістю інтервалів і характером відпо­чинку.

Про рівень розвитку витривалості свідчать такі показники:

зовнішні (характеризують результативність рухової діяльності під час стомлення); внутрішні (відбивають зміни у функціонуванні різних органів і систем організму, що забезпе­чують виконання певної діяльності).

• Пересування уздовж сітки приставним кроком.

Приставний крок уперед, убік, назад – ковзний крок з носка однієї ноги. Рух починати однойменною ногою й завершувати приставлянням другої ноги, напівприсіданням і наступним підніманням на носки. 

• Прийом та передачі м’яча який відскочив від сітки.

Особливості відскоку м'яча від сітки: якщо м'яч потрапляє у верхню частину сітки, то відскік його невеликий, і м'яч майже вертикально опускається вниз. При попаданні м'яча в нижній край сітки відскік м'яча становить 1-1,5 м від сітки.

Техніка виконання: знаючи ці особливості відскоку м'яча від сітки необхідно переміститися до сітки, прийняти низьку стійку і виконати прийом і передачу м'яча 

• Впр. з набивним м’ячем. 

22.01.2024 Урок № 40 ( повторення попереднього уроку )

19.01.2024 Урок № 39

1.Комплекс ЗРВ.

2.Різновиди пересувань в стійці волейболіста.

3.Прийом та передача м’яча руками та м’яча який відбивається від сітки.

4.Подачі м’яча на точність і силу.

5.Гра-естафета.

6.Впр.на гнучкість.

2.Різновиди пересувань в стійці волейболіста.

Характер переміщень у грі відповідає розв'язанню техніко-тактичних завдань у різних ігрових ситуаціях, які виникають раптово. Гравцеві доводиться часто застосовувати такі переміщення: кроком, стрибком, бігом. Для гри у волейбол характерне поєднання різних способів переміщень і прийняття раціонального положення для  виконання наступної дії. На майданчику виникають ігрові ситуації, які вимагають від гравця готовності негайно почати відповідне переміщення з великою швидкістю. Щоб краще виконати наступну дію, волейболіст перебуває в положенні ігрової стійки. Якщо положення прийнято правильно, то створюються передумови для висококоординова них рухів, успішного виконання конкретного прийому техніки. Особливо важливе значення має правильна стійка Для правильного і своєчасного переміщення на майданчику гравець повинен вміти спостерігати і розгадувати ходи гравців суперника і своєї команди. А щоб гравець був у найкращому положенні готовності, рекомендується йому прийняти так звану динамічну стійку, переступаючи з ноги на ногу. 

Переміщатися до м'яча гравець може звичайними приставними або повільними кроками. Якщо відстань між гравцем і м'ячем велика або м'яч летить досить швидко, то гравець біжить до м'яча або робить стрибок. Переміщатися можна вперед, назад і в сторони. Переміщення волейболіста це підготовка до виконання основних ігрових дій. Після переміщення гравець повинен зайняти таке вихідне положення, щоб бути готовим до виконання наступних дій на майданчику. Його рухи специфічні: зігнутий тулуб при ходьбі, нетипові для ходьби рухи рук. Для бігу характерні стартові ривки, подолання незначної відстані і часті зупинки. Стрибок виконують для швидкого подолання незначної відстані, а також для зупинки після переміщень. 

3. Прийом та передача м’яча руками та м’яча який відбивається від сітки.

Передача м’яча - технічний прийом, за допомогою якого м’яч направляється вище верхнього краю сітки для виконання нападаючого удару. Залежно від положення рук розрізняють передачі двома руками зверху і знизу. Для забезпечення нападаючих дій застосовують в основному тільки передачі двома руками зверху. Успішне завершення нападаючих ударів залежить від правильної передачі м'яча.

Обов’язковою умовою виконання передачі є своєчасний вихід до м’яча й правильне зайняття вихідного положення, а саме: руки зігнуті в ліктьових  15 см перед суглобах, кисті  обличчям, пальці розведені, а великі пальці спрямовані на ніс, лікті - вниз і в сторони, ноги 8 зігнуті в колінах і розставлені на ширину плечей, одна нога спереду, тулуб трохи нахилений вперед. У момент передачі м’яча ноги й руки випрямляють, пальцями торкаються м’яча, пом'якшують поступовий рух, вони міцно охоплюють м’яч ззадузнизу, утворюючи своєрідну «воронку».

 Основне навантаження при передачі падає на вказівні й середні пальці, решта пальців виконують допоміжну функцію. Передача виконується за рахунок погодженого розгинання ніг, тулуба і рук, при цьому м’ячу надається поступовий рух вгору-вперед. У заключній фазі передачі повністю згинають ноги, тулуб і руки, а кисті супроводжують м’яч. Для виконання передачі над собою і назад гравець повинен зайняти положення так, щоб м’яч опинився над ним, поставити кисті рук над головою і з а рахунок незначного прогину в грудній частині хребта й відведення плеч назад виконати передачу. Руки випрямляються вгору, а кисті в промене зап'ястковому суглобі не рухаються. 

Прийом м'яча – це технічний прийом гри, який використовується з метою прийняти його та довести до пасуючого. Виділяють прийом подачі, прийом в захисті і прийом-передача. В сучасному волейболі використовуються такі способи прийому м'яча: двома руками знизу, двома руками зверху, однією рукою знизу у падінні. 

4.Подачі м’яча на точність і силу.

5.Гра-естафета.

“ЕСТАФЕТА З ЕЛЕМЕНТАМИ ВОЛЕЙБОЛУ”

 Учасників гри поділяють на 2 рівні команди і кожна з них шикується у колону по два, одна команда паралельно другій на відстані 3-4 м. Перед колонами проводиться стартова лінія. На відстані 10-15 м. від стартової лінії напроти кожної команди знаходяться стійки або інші предмети. Парам, які стоять першими у колонах, дається по волейбольному м’ячу. За командою керівника: “Увага, руш!” перші пари розпочинають рух вперед, виконуючи передачі м’яча двома руками один одному у повітрі, як у волейболі, їм необхідно рухатись до стійки (фішки) і повернутися назад, продовжуючи передавати м’яч один одному. Добігши до лінії старту, вони передають м’яч наступній парі, яка виконує те ж саме, що й перша. Повернувшись, пари стають у кінець своїх колон.

Естафета продовжується до тих пір, поки всі пари не візьмуть участь у пробіжці з передачею м’яча. Правила: 

1) Під час перебіжки м’яч можна тільки передавати (як у волейболі), а не перекидати. 

2) Дозволяється ловити м’яч лише перед початком руху наступних пар. 

3) Якщо м’яч під час гри впав на підлогу, то учасник, який його не втримав, повинен підняти його і продовжувати гру далі. 

4) Передавати м’яч наступній парі можна лише тоді, коли гравці добіжать до лінії старту. 

3а помилки нараховуються штрафні бали. Виграє команда, яка закінчила гру першою і отримала менше штрафних балів 

18.01.2024 Урок № 38 ( повторення попереднього уроку )

15.01.2024 Урок № 37

1.Комплекс ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=OL_C9VhR9WU&feature=youtu.be  

2.Різновиди пересувань в стійці волейболіста ( повторення ).

3.Прийом м’яча двома руками та м’яча який відбивається від сітки ( повторення ).

4.Бокова подача м’яча.

5.Навчальна гра.

6.Д/З Впр.на гнучкість.

2.Різновиди пересувань в стійці волейболіста.

Характер переміщень у грі відповідає розв’язанню техніко-тактичних завдань у різних ігрових ситуаціях, які виникають раптово. Гравцю доводиться часто застосовувати такі переміщення: кроком, стрибком, бігом. Для гри у волейбол характерне поєднання різних способів переміщень і прийняття раціонального положення для виконання наступної дії. На майданчику виникають ігрові ситуації, які вимагають від гравця готовності негайно почати відповідне переміщення з великою швидкістю. Щоб краще виконати наступну дію, волейболіст перебуває в положенні ігрової стійки. Якщо положення прийнято правильно, то створюються передумови для високо-координованих рухів, успішного виконання конкретного прийому техніки. Особливо важливе значення має правильна стійка для початківців. Відповідно до ігрової обстановки волейболіст повинен своєчасно прийняти раціональну стійку і швидко переміщатися на майданчику. 

3. Прийом м’яча двома руками та м’яча який відбивається від сітки ( повторення ).