Гр№3/23

29.05.2024 Урок № 111 ( повторення попереднього уроку + додаток )

28.05.2024 Урок № 110

1.Правила гри у футбол.

2.ЗРВ.

3.Ведення м’яча зовнішньою частиною підйому.

4.Різновиди ударів по м’ячу на точність.

5.Фінти – обманний удар.

6.Навчальна гра.

7. Д/З Стрибки на місці і в русі з підніманням колін.

Додаток:

• Зупинки м`яча 

• Фінти

1.Правила гри у футбол.

1. Перед заняттями та змагальними іграми обов'язково виконати розминку.

2. При сильному вітрі, зниженій температурі підвищеній вологості повітря час на проведення розминки необхідно збільшити.

3. Займатись тільки у спортивній формі.

4. Взуття (бутси або кросівки) підібрати за розміром.

5. Якщо футболісти виходять на поле у бутсах, обов'язково одягати щитки.

6. Заняття та ігри проводити тільки на рівному полі. 

7. Перед початком занять перевірити поле на наявність предметів, що можуть спричинити травми (каміння, скло, гілки дерев тощо).

8. До початку занять перевірити стійкість воріт. 

9. Не виснути на воротах.

10. Під час ігор та тренувань не стояти за воротами.

11. Не використовувати заборонені прийоми гри

12. Не перебігати поле під час ігор і тренувань.

2.ЗРВ.

3.Ведення м’яча зовнішньою частиною підйому.

Ведення м'яча здійснюється за допомогою всіляких переміщень, у процесі яких застосовується біг (іноді ходьба). Відповідно до тактичних завдань, удари по м'ячу при веденні виконують з різними послідовністю, ритмом і силою. Якщо треба швидко подолати значну відстань, м'яч "відпускають" від себе на 10-12 м. При протидії суперника потрібно постійно контролювати м'яч і не "відпускати" його далі ніж на 1-2 м. Необхідно зазначити, що часті удари знижують швидкість ведення.

Ведення м'яча  у футболі найчастіше застосовується ведення м’яча зовнішньою частиною підйому. Гравці, крім того, користуються і веденням внутрішньою частиною стопи, серединою підйому, носком, стегнами і головою. 

Ведення м’яча зовнішньою частиною підйому. Стопа ноги, якою гравець виконує ведення м’яча, розвернута носком всередину , тоді рух гравця буде природним, оскільки швидкість бігу не зменшиться.

4. Різновиди ударів по м’ячу на точність.

Удар по м’ячу внутрішньою частиною стопи. Удар внутрішньою частиною стопи виконується з розбігу і без нього. Цей удар застосовується під час передач м’яча на короткі та середні відстані, а під час ударів з невеликої відстані по воротах. Він вважається одним із точних, оскільки м’яча торкається велика частина поверхні стопи, однак сила удару менше порівняно з іншими способами. Розбіг виконується по прямій відносно до м’яча та напрямку його польоту. Опорна нога, зігнута в коліні, ставиться за 10 - 15см від м’яча збоку. Її носок повинен “вказувати” напрямок польоту м’яча. Нога, якою гравець завдає удару, відводиться назад, а її стопа розвернута назовні під прямим кутом щодо напрямку удару. 

В момент торкання стопою м’яча носок напружений, гомілкостоп закріплений, тулуб трохи нахилений вперед, а руки зігнуті в ліктях. Удар наноситься в середину м’яча або нижче в залежності від того по якій траєкторії хоче зробити передачу гравець. Після завершення передачі нога не зупиняється, а продовжує свій рух за м’ячем (проводка). Це забезпечує влучний політ м’яча. 

Удар по м’ячу внутрішньою частиною підйому. Цей удар застосовується переважно під час виконання середніх і довгих передач, ударів із стандартних положень, а також по воротах з різних відстаней. Розгін виконується під кутом біля 450 щодо напрямку удару, останній крок значно подовжений. Опорна нога злегка зігнута в коліні, стопа, своєю віссю спрямована в бік удару, ставиться за 25-30 см. від м’яча збоку. Тулуб трохи нахилений в бік опорної ноги. Одночасно з останнім кроком нога, що завдає удару по м’ячу, згинається в колінному суглобі та відводиться назад. Далі вона енергійно розпрямляється і в момент торкання м’яча напружується в гомілковоступневому суглобі. Удар наноситься в середину м’яча або нижче в залежності від того по якій траєкторії хоче зробити передачу гравець. 

5.Фінти – обманний удар.

6.Навчальна гра.

У  матчі беруть участь лише дві команди. Кількість гравців з кожної сторони обмежується одинадцятьма з урахуванням воротаря. Єдиним снарядом вважається м'яч. Польові гравці мають право контролювати і бити по ньому тільки ногами, за винятком викидання ауту. Основні правила футболу єдині для всіх асоціацій і турнірів, що проводяться під егідою ФІФА. 

Тривалість матчу-два тайми по 45 хвилин. При цьому суддя може додавати певну кількість часу за затримки ігри (заміни, травми і тощо). Між таймами повинен бути перерву до 15 хвилин.
Дотримання правил футболу контролюється тільки арбітром матчу і його помічниками за межами поля. Суддя визначає порушення, покарання за них, виявляє спірні моменти. Всі його рішення є остаточними.

Порушення правил

У сучасному регламенті чітко прописані всі аспекти недисципліновану поведінку футболістів та тренерів. 

Штрафний удар призначається за : 

• підніжку, 

• удар суперника, 

• стрибок в ноги, 

• агресивний поштовх, 

• плювок, затримку противника або часу,

•  навмисне торкання м'яча рукою. 

Подібне порушення в своєму штрафному майданчику карається 11-метровим (пенальті).

Окремим видом покарання є вільний удар. Він виконується за певні порушення в штрафній площі: 

• небезпечну гру проти суперника, 

• контроль м'яча воротарем більше 6 секунд, 

• дотик руками снаряда голкіпером після пасу партнера по команді.

Сучасні правила гри в футбол чітко визначають дії суддів щодо дисциплінарних санкцій. 

Додаток :

Зупинки м’яча 

Зупинки м’яча -  набувають важливого значення від часу заборони гри руками. 

• Зупинка м’яча має відбуватися швидко, виконуватися у відповідному напрямку і узгоджуватися з подальшим розгортанням гри.

• Зупинка не мусить бути легко прогнозованою для суперника. Залежно від положення м’яча виконують зупинки – м’ячів, що котяться після відскоку від землі, і м’ячів, що летять назустріч і з різних напрямків. 

Крім того, зупинки виконують ногою, тулубом, головою. М’ячі, що котяться, зупиняють внутрішньою і зовнішньою частинами стопи, підошвою. Після відскоку від землі м’ячі зупиняються підошвою, внутрішньою, зовнішньою частинами стопи і підйому, стегном, грудьми. 

М’ячі, що летять, зупиняють серединою підйому, внутрішньою стороною стопи, стегном, головою, животом, грудьми. Основні фази руху при зупинці м’яча є загальними для всіх способів. 

Підготовча фаза – зайняття вихідного положення – характеризується перенесенням маси тіла на опорну ногу, яка трохи зігнута для стійкості. Ногу, котра зупиняє, посилають назустріч м’ячу. 

Робоча фаза – поступливий (амортизуючий) рух ногою, що зупиняє м’яч, яка трохи розслаблена. Амортизуючий рух залежить від швидкості польоту м’яча. Якщо швидкість незначна, то зупинка виконується розслабленою ногою без поступливого руху. У момент торкання з м’ячем (чи трохи раніш) починається рух ноги назад. Швидкість руху поступово сповільнюється. 

Завершальна фаза – зайняття вихідного положення для наступних дій. Загальний центр тяжкості переноситься у бік зупиняючої ноги і м’яча. 

• Фінти

Існують фінти, які виконуються з м’ячем і без м’яча. Фінти без м’яча залежно від характеру руху стосуються загальної техніки. Це прискорення, зміна швидкості та напрямку бігу. 

Фінти без м’яча – засіб звільнення себе від опіки суперника з метою виходу на вигідну позицію для оволодіння м’ячем. Наприклад, під час укидання м’яча з-за бічної лінії. Захисники також користуються фінтами без м’яча. Вони спостерігають за атаками суперника, який веде м’яч, і намагаються спровокувати, щоб він відпустив м’яч і тоді вибити або відібрати його. Воротарі застосовують фінти тілом з метою створення такої ситуації, щоб нападаючі наносили удари у ті кути воріт, до захисту яких вони підготувалися заздалегідь. Достатньо ефективно воротарі користуються фінтами і під час виходів із воріт.

 При аналізі техніки відволікаючих дій відокремлюють дві загальні фази: обманний рух, розрахований на те, щоб ввести суперника в оману, та справжній рух, який починається відразу після того, як суперник зреагує на обманний рух. 

Обманний рух виконується повільно, щоб суперник його добре побачив, а справжній – швидко. 

• Фінти без м’яча – це природні рухи. Ними оволодівають під час проведення ігрових вправ та Ігор. 

• Фінти з м’ячем розподіляються залежно від місця і положення, яке займає суперник під час здійснення гравцем фінту, – спереду, збоку, ззаду. 

27.05.2024 Урок № 109 

1. Виконати комплекс ЗРВ.

2. Повторити тему варіативного модуля "Легка атлетика".

3. Пройти тестування https://onlinetestpad.com/7pfffb5tugaqk  

4. Д/З Впр. на координацію та гнучкість. 

22.05.2024 Урок № 108 ( повторення попереднього уроку + додаток )

21.05.2024 Урок № 107

1.Комплекс ЗРВ.

2.Спец.бігові впр.

3.Розвиток координації.

4.Розвиток витривалості: рівномірний біг до 1500м.

5.Д/З Піднімання ніг з положення лежачи.

Додаток: розвиток гнучкості.

1.Комплекс ЗРВ. 2.Спец.бігові впр.

20.05.2024 Урок № 106 ( повторення попереднього уроку + додаток )

15.05.2024 Урок № 105

1.Комплекс ЗРВ.

2. Спец. впр. для метання.

3. Метання малого м’яча/ гранати на дальність з розбігу.

4. Естафета або рухлива гра.

5. Розвиток гнучкості.

6.Д/З Піднімання тулуба з положення лежачи.

Додаток: Тестування "Метання малого м`яча / гранати на дальність з розбігу  https://onlinetestpad.com/per2pnxzngjha 

3. Метання малого м’яча/ гранати на дальність з розбігу ( повторення ).

Метання малого м'яча розподіляється на фази: розбіг,кидок, гальмування. М'яч утримується вказівним та середнім пальцями, які розміщені позаду м'яча, а великий та підмізинний утримують його збоку. Кисть з м'ячем знаходиться на рівні голови. 

Основи техніки метання гранати та м'яча.

ТРИМАННЯ ПРИЛАДУ. Спортивну гранату можна тримати, обхопивши її ручку чотирма пальцями, мізинець при цьому згинається і упирається в торець ручки.
Перший спосіб тримання гранати , а) більш досконалий, оскільки збільшує довжину ричага сили при метанні та зменшує напруженість кисті при хваті.
М'яч утримується фалангами пальців метаючої руки в).Три пальці розміщені як ричаг, позаду м'яча, а мізинець і великий палець підтримує м'яч збоку.

РОЗБІГ. Розбіг поділяється на дві частини. Перша - до 20 М виконується рівноприскорено звичайним біговим кроком (довжина кроку менша за довжину спринтерського кроку на 30 см). Граната при цьому утримується над плечем. Напівзігнута рука з гранатою вільно рухається вперед-назад в такт бігу. Звичайно перша частина розбігу долається за 8 кроків.
Друга частина розбігу - до 10 м, долається спеціальними п'ятьма кидковими кроками.
Попавши лівою ногою на другу контрольну відмітку, перша — початок розбігу (кадри 2-4), метальник кроком правою ( з п'яти) починає плавно відводити гранату (обраним способом) по дузі вперед-вниз. Потім під час другого кроку лівою ногою з п'яти він переводить руку з гранатою вниз-назад (кадр 5).
Третій крок з правої ноги, так званий "схресний крок" найбільш відповідальний, оскільки поєднує розбіг з фінальним зусиллям. Його роблять швидко, за рахунок відштовхування лівою та маховим рухом правою, стопа якої ставиться на всю підошву під кутом 45° до лінії розбігу.

ОБГІН ПРИЛАДУ. Прискорений рух ніг і таза випереджають верхню частину тулуба і руку з приладом. Тулуб нахиляється в сторону, протилежну напрямку метання, рука з гранатою піднімається до рівня плечового суглоба в тому ж напрямку.

ФІНАЛЬНЕ ЗУСИЛЛЯ. З четвертим кроком починається кидок приладу. Ліва ставиться на сектор з п'яти, стопою всередину до 45° до лінії метання, але дещо лівіше від цієї лінії на 20-30 см.
Випрямляючись і повертаючи праву ногу вліво, метальник різко повертає тулуб грудьми в напрямку метання, виводить таз вперед на ліву (стопорящу) ногу і відводить лікоть руки з гранатою вперед, набуваючи положення "натягнутого лука".
М'язи передньої частини тулуба сильно розтягуються з наступним швидким скороченням. Спочатку скорочуються м'язи тулуба, потім руки і, нарешті кисті та пальців. Хльостким рухом кисті і пальців закінчується ривок. Прилад викидається під кутом 42-44°.
Щоб не заступити за планку після кидка, метальник робить п'ятий гальмуючий крок, який зупиняє поступальний рух тіла вперед. Цей крок виконується стрибком з лівої на праву ногу, стопа якої ставиться носком вліво від лінії метання. Ліва нога піднімається назад (для втримання рівноваги). Інколи роблять додатково ще кілька (2-3) скачки на правій нозі в напрямку метання (для того, щоб погасити швидкість і не заступити за планку). Оскільки п'ятий крок робиться стрибком на 1-1,5 м в напрямку кидка, ліва стопа при виконанні четвертого кроку ставиться не біля планки, а за 1-1,5 м від неї. Після хльосткого руху кистю і пальцями руки граната в польоті обертається вертикально.
При виконанні розбігу м'яч можна тримати внизу, над плечем та перед собою.

 В залежності від способу несення м'яча застосовується спосіб відведення. З точки зору збільшення швидкості розбігу вигідніше нести м'яч перед собою чи внизу, однак при відведенні м'яча назад можуть виникнути значні втрати швидкості. Під час розбігу рука з м'ячем повинна бути ненапруженою.
Розбіг в метанні м 'яча складає 8-10 кроків, з яких 3-5 є кидковими. М'яч відводиться назад на передостанньому кроці.
Якщо на контрольну відмітку кидкової частини розбігу ставиться права нога, то цей варіант розбігу виконується на п'ять кроків, якщо ліва - на чотири кроки.
Техніка виконання кидкових кроків (передостанній крок схресний), прихід у положення фінального зусилля та його виконання, утримання рівноваги після вильоту м'яча аналогічне метанню гранати.

ЗАСОБИ:

1 .Оволодіння хватом приладу.

2.Метання гранати чи м'яча з-за голови двома руками, стоячи обличчям в сторону метання, ноги на ширині плечей.

3.Метання гранати чи м'яча з-за голови однією рукою, стоячи обличчям в бік метання, ноги на ширині плечей.

4.Метання гранати чи м'яча з-за голови в ціль, ноги на ширині плечей.

5.Метання гранати чи м'яча з положення ліва нога попереду хльостоподібним рухом руки.

6.Метання гранати чи м'яча, стоячи лівим боком в сторону метання, ліва рука попереду, ноги прямі. Кидок виконується хльостоподібним рухом. 

14.05.2024 Урок № 104 ( повторення попереднього уроку + додаток до уроку)

13.05.2024 Урок № 103

1.Комплекс ЗРВ.https://youtu.be/Vr44KBAt7M8 

2.Розвиток спритності: «Човниковий біг» 4х9м. https://www.youtube.com/watch?v=4gBbc93Fztg 

3.Спец.вправи для метання.https://www.youtube.com/watch?v=OhbwrGg2meM 

4.Метання м’яча та гранати у горизонтальну та вертикальну ціль. 

5.Д/З Піднімання тулуба з положення лежачи. 

Додаток: розвиток витривалості

4.Метання м’яча та гранати у горизонтальну та вертикальну ціль. 

Плануючи роботу з вивчення техніки метання гранати на дальність, основний акцент треба робити на оволодіння метанням гранати з місця і після виконання схресних кроків, тому що саме від цих елементів метання в більшій мірі залежить результат. 

Загальна послідовність навчання.

Учні повинні знати: 

• граната тримається за край ручки, тримання міцне, але без зайвої напруги;

•  жорсткий упор лівої ноги, початок фінального зусилля з активної роботи ніг, різка зупинка ліктя після проходження проекції лицевої площини

•  обов’язкова умова переливу імпульсу сил без втрат від нижніх до верхніх ланок тіла. 

• обгін в схресному кроці забезпечується перш за все маховим рухом правої ноги;

•  використовувати швидкість руху розбігу можливо в тому випадку, якщо після швидкого відштовхування при виконанні схресного кроку, ліва нога буде винесена вперед до приземлення на праву; 

• швидка і жорстка постановка лівої ноги в упор забезпечує наявність ефекту переливу імпульсу сил. 

• відведення розпочинається з кроком правої ноги;

•  під час виконання відведення необхідно активно проштовхуватись вперед (не скільки відводити снаряд назад, скільки «тікати» від нього вперед); 

• після відведення рука випрямлена, а граната знаходиться на рівні плеча. 

• довжина розбігу повинна відповідати швидкості, на якій можна правильно виконати кидкові кроки і фінальне зусилля; 

• граната під час розбігу утримується в зігнутій руці без зайвого напруження;

• розбіг прискорений, довжина кроку і ритм розбігу повинні бути стабільними;

•  відведення снаряду розпочати своєчасно після попадання лівою ногою на контрольну смугу. 

• при виконанні 5 кидкових кроків відведення гранати проводиться за 3 кроки, дугою вперед-вниз-назад; 

• відведення починається з кроком лівої ноги (після попадання правою ногою на контрольну відмітку) при цьому рука зі снарядом, випрямляючись в ліктьовому суглобі, посилається вперед без повороту тулуба і далі рух продовжується як при двокроковому у відведенні. 

Додаток: розвиток витривалості.

Витривалість — це здатність людини протистояти фізичному стомлен­ню під час м'язової діяльності. Загальна витривалість проявляється під час тривалої роботи помірної інтенсивності з використанням усього м'язового апарата людини (вона залежить переважно від функціональних можливо­стей серцево-судинної та дихальної систем). Спеціальна витривалість — це витривалість у певній руховій діяльності. Вона залежить від можливостей нервово-м'язового апарата, швидкості витрати ресурсів енергії та ін. 

Основні засоби розвитку витривалості: циклічні рухи (біг, плавання, лижі, ковзани, веслування);

• засоби комплексного впливу (рухливі та спортивні ігри, смуги пере­шкод, колове тренування та ін.).

Загальну витривалість можна розвивати за допомогою рівномірного (безперервного) або інтервального методу. Рекомендації для розвитку загальної витривалості з використанням рівномірного (безперервного) бігу:

• тривалість бігу повинна бути не менше ніж 3—5 хв;

• швидкість бігу — такою, за якої значення пульсу складає не більше ніж 140 уд/хв;

• навантаження в серії занять слід збільшувати за рахунок збільшення їх обсягу, а не інтенсивності.

• 
  

Рекомендації щодо розвитку загальної витривалості з використанням інтервального бігу:

• довжина відрізків повинна складати 100—150 м, швидкість — 75—85 % від максимуму;

- частота пульсу під час бігу — приблизно 160—170 уд/хв;

- 3—5 повторень із інтервалами для відпочинку між повтореннями 45— 90 с.

Під час більшості фізичних вправ на розвиток витривалості сумарне навантаження на організм характеризується:

• інтенсивністю вправ;

• тривалістю вправ;

• кількістю повторень;

• тривалістю інтервалів і характером відпочинку.

Про рівень розвитку витривалості свідчать такі показники:

• зовнішні (характеризують результативність рухової діяльності під час стомлення);

• внутрішні (відбивають зміни у функціонуванні різних органів і систем організму, що забезпечують виконання певної діяльності).

08.05.2024 Урок № 102 ( повторення попереднього уроку + додаток до уроку )

07.05.2024 Урок № 101

1.Правила безпеки в секторі для метання.

2.ЗРВ.

3.Розвиток спритності: «Човниковий біг» 4х9м. 

4.Спец.вправи для метання.

5.Метання м’яча та гранати у горизонтальну та вертикальну ціль.

4.Розвиток сили. https://youtu.be/dctyaDfaEEM 

5. Д/З Згинання та розгинання рук в упорі.

Додаток: 

• Техніка виконання метання м’яча та гранати у горизонтальну та вертикальну ціль.

• Розвиток витривалості.https://www.youtube.com/watch?v=zrhDMPGrMds 

1.Правила безпеки в секторі для метання.

Загальні вимоги безпеки: до занять легкою атлетикою допускаються особи, що пройшли медичний огляд і інструктаж по безпеці життєдіяльності з реєстрацією у відповідному журналі.

Небезпечні чинники:

- травми при падінні на слизькому ґрунті або твердому покритті;

- травми при знаходженні в зоні кидка під час занять по метанню;

- виконання вправ без розминки.

При заняттях легкою атлетикою у спортзалі чи на спортмайданчику повинна бути аптечка, укомплектована необхідними медикаментами і перев'язувальними засобами для надання першої допомоги постраждалим.

Після закінчення занять легкою атлетикою прийняти душ, або ретельно вимити руки та обличчя з милом.

Пам'ятай і завжди виконуй!

1. При сильному вітрі, зниженій температурі та підвищеній вологості повітря необхідно збільшити час на проведення розминки.

2. Взуття повинне мати підошву, яка унеможливлює ковзання.

3. Не перетинати зони бігу, стрибків, метання під час занять на них інших осіб.

4. Проведення занять на спеціально обладнаних бігових доріжках, поверхня яких рівна й неслизька. Доріжка повинна продовжуватись не менше, ніж на 15 м за лінію фінішу.

5. Під час бігу на короткі дистанції при груповому старті необхідно бігти по своїй доріжці.

6. Виключити різку миттєву зупинку.

7. Не бігти по біговій доріжці за годинниковою стрілкою.

8. Ретельно розрихляти пісок у стрибковій ямі - місці приземлення.

9. Не виконувати стрибки на нерівному, рихлому або слизькому грунті. Не приземлятися на руки.

10. Граблі та лопати не залишати в місцях занять, класти граблі на землю зубцями донизу

11. Готуючись до метання, оглянути місцевість і впевнитись у відсутності людей у робочій зоні.

12. Не подавати снаряди для метання кидком.

13. Снаряди для метання збирати тільки з дозволу вчителя.

14. При поганому самопочутті, отриманні учнем травми припинити заняття і повідомити про це вчителю.

5.Метання м’яча та гранати у горизонтальну та вертикальну ціль.

Легкоатлетичні  метання – характеризуються короткочасними вибуховими зусиллями. Використання цих вправ сприяє розвитку таких рухових якостей як сила, швидкість, розвиває координацію рухів, допомагає вирішувати завдання гармонійного розвитку.

Програмою з видів легкоатлетичних метань передбачено оволодіння технікою метання малого м'яча, гранати і штовхання ядра. Першими виконуються вправи в метанні м'яча в ціль і на дальність. Спочатку виконується метання м'яча в ціль і в міру засвоєння цієї вправи розпочинається вивчення техніки метання м’яча. 

Після засвоєння техніки метання малого м’яча вивчається техніка метання гранати. Після легких снарядів, якими є малий м'яч і граната вивчають техніку штовхання ядра з місця і зі скачка. 

Усі види метань підлягають законам механіки, результати в них залежать від початкової швидкості вильоту снаряда, висоти точки, з якої було випущено снаряд, кута вильоту і опору повітря. 

Техніку спортивних метань для зручності вивчення можна розподілити на частини у відповідності з їх завданнями: тримання снаряда; підготовка до розбігу і розбіг; підготовка до фінального зусилля; фінальне зусилля; гальмування. 

Метання малих м'ячів (гумових, тенісних, хокейних) і гранати є важливим засобом фізичного розвитку і спеціальної підготовки школярів та молоді. Вага і діаметр м'ячів, що використовуються в процесі навчання і тренування, можуть бути різними. На змаганнях юнаків і дівчат використовуються м'ячі вагою 150 г і діаметром від 5,8 до 6,2 см. Вага гранати залежно від віку і статі має бути 500 або 700 г. Метання м'яча згідно з правилами змагань з легкої атлетики відбувається у секторі для метання списа як з місця, так і з розбігу.

 Метання гранати на змаганнях відбувається в коридор завширшки 10 м. Коли граната не потрапляє у цей коридор, спроба не зараховується. Вивчення техніки метання малого м'яча починається з тримання малого м'яча, метання в горизонтальну і вертикальну ціль. Техніка рухів при метанні малого м'яча відносно легка. 

Спільність техніки метання гранати з технікою метання малого м'яча дозволяє зробити аналіз техніки цих видів з деякими поправками на окремі особливості, які викликані вагою і формою снарядів. 

Розбіг виконується звичайними біговими кроками, які змінюються лише в момент відведення снаряда для кидка. Правильне виконання останніх кроків дозволяє, не втрачаючи швидкості, прийти у вихідне положення для виконання метання. Обганяючи плечі і руку зі снарядом ногами і тазом, метальник збільшує шлях і швидкість дії на снаряд у фінальному ривку. Різні підстрибування з снарядом на останніх кроках розбігу набагато знижують можливий результат. Довжина розбігу в метанні малого м'яча збільшується поступово по мірі оволодіння технікою цього виду. Не слід збільшувати розбіг для учнів, які не оволоділи технікою виконання останніх кроків. Бувають випадки, коли кидки з трьох кроків, а іноді і з місця бувають кращими, ніж результати з розбігу. 

Мета розбігу - домогтися оптимальної швидкості вильоту снаряда, поліпшення виконання рухів у вихідному положенні для кидка. За п'ять кроків до місця випуску снаряда проводиться контрольна лінія. Розбіг розпочинається пружними кроками, снаряд тримається в зігнутій руці перед плечем, кисть на рівні голови. Стопа в розбігу ставиться з передньої частини. Поставивши на контрольну лінію ліву ногу, учень, пришвидшуючи крок, розпочинає виконання кидкових кроків, відводячи снаряд назад. 

Додаток:

• Техніка виконання метання м’яча та гранати у горизонтальну та вертикальну ціль.

Особливу увагу приділяється передостанньому, „перехресному” кроку. Збільшивши швидкість його виконання, метальник створює умови для переходу без зупинки від розбігу до кидка. Важливим тут є швидке відштовхування лівою ногою. Цей рух допомагає прискорити винесення правої ноги, полегшує відхил тулуба в бік початку розбігу. Чітке виконання ритму останніх трьох кроків дуже важливе для навчання правильної техніки. Це створює умови для переходу від розбігу до фінальною зусилля, в якому послідовно беруть участь м'язи ніг, тулуба і руки. Освоївши розбіг в п'ять кроків, можна збільшувати довжину розбігу. Підготовка до фінального зусилля. Кроки після контрольної лінії відрізняються як по формі, так і по змісту. В першому кроці ліва нога ставиться прямою в коліні, ступня ніби підкидає метальника від ґрунту. До моменту виконання другого кроку рука зі снарядом повністю випрямлена, плечі відведені в бік снаряда. 

Ступні ніг ставляться без розвороту, метальник рухається з виведеним вперед тазом. Важливо при постановці ноги в передостанньому кроці не розвертати надто назовні носок ступні. Права нога виноситься вперед таким чином, щоб вперед спочатку виводилась стопа, нога при цьому залишається майже прямою, це і є „перехресний” крок. Слід намагатись ставити праву ногу далі вперед. Виконуючи енергійний поштовх лівою, слід одночасно без паузи виносити праву ногу. Положення ступні з невеликим поворотом назовні викличе незначний поворот таза, але слід добиватись, щоб він був меншим. 

06.05.2024 Урок № 100 ( повторення попереднього уроку + додаток до уроку )

01.05.2024 Урок № 99

1.Комплекс ЗРВ.

2.Спец.бігові та стрибкові впр.

3.Стрибок у довжину з розбігу у спосіб «прогинаючись».

5.Розвиток гнучкості.https://www.youtube.com/watch?v=S6DPiUVkn30  

6. Д/З Стрибки на скакалці.

Додаток: 

• Згинання та розгинання рук в упорі. 

1.Комплекс ЗРВ. 2.Спец.бігові та стрибкові впр.

3.Стрибок у довжину з розбігу у спосіб «прогинаючись».

У легкій атлетиці існує кілька різновидів стрибків у довжину з розбігу: «зігнувши ноги», «прогнувшись», «ножиці».

Техніка виконання стрибка у довжину у спосіб " прогинаючись".

В стрибку способом «прогнувшись» після відштовхування і вильоту «в кроці» махова нога, розгинаючись, опускається вниз-назад і підводиться до поштовхової, таз подається вперед, а плечі трохи відхиляються назад. Спортсмен прогинається у грудній і поперековій ділянках хребта і швидко відводить напівзігнуті руки в сторони-назад або назад-угору і в сторони. Це положення тіла дозволяє розтягнути м’язи передньої поверхні тулубу і тим самим створює передумови для активного групування спортсмена і далекого виносу ніг вперед при приземленні. Перед приземленням стрибун опускає коловим рухом руки вперед-униз, активно виносить обидві ноги вперед-вгору і нахиляє тулуб вперед. 

Засоби. для опанування техніки 

1. З в.п. «старт пловця» виконати стрибок у довжину з місця, поштовхом двох ніг, активно прогинаючись в польоті і виносячи ноги якомога далі вперед на приземленні.

2. Те ж саме, але руки не піднімати вгору, а навпаки, опускати вниз-назад-вгору коловим рухом. 

3. Імітація рухів в польоті в стрибку «прогнувшись», стоячи на поштовховій нозі. 

4. Стрибки «прогнувшись» з місця, з в.п. стоячи на поштовховій нозі в положенні завершення відштовхування (махова нога винесена вперед зігнута в коліні, руки в біговому положенні). 

5. Стрибки «прогнувшись» з короткого, а потім середнього розбігу. Методичні вказівки. У всіх вправах під час опускання махової ноги треба трохи відхилити плечі назад і вивести таз вперед. 

Вправи з 2 по 5 можна виконувати з невеликого підвищення або гімнастичного містка для подовження фази польоту. По мірі засвоєння техніки слід переходити до відштовхування від планки (без підвищення). 

У вправі 5 слідкувати, щоб не було передчасного опускання вниз махової ноги (поширена помилка - стрибки без маху та виходу «в кроці») 

Додаток: 

• Згинання та розгинання рук в упорі. 

Приймаємо положення упору лежачи. Починає згинати руки так, щоб кут плече – передпліччя складав 900, потім повертається у В.П. Вправа повторюється максимальну кількість разів. 

29.04.2024 Урок № 97 ( повторення попереднього уроку + додаток до уроку )

24.04.2024 Урок № 96

1.Комплекс ЗРВ.

2.Спец.бігові та стрибкові впр.

3.Стрибок у довжину з розбігу у спосіб «зігнувши ноги».

4. Розвиток гнучкості. https://youtu.be/wK5KaVCz7ZA 

5. Д/З Присідання.

Додаток: 

• Розвиток сили

1.Комплекс ЗРВ. 2.Спец.бігові та стрибкові впр.

3.Стрибок у довжину з розбігу у спосіб «зігнувши ноги».

Стрибок в довжину з розбігу складається з чотирьох фаз:

1. Розбігу.

2. Відштовхування.

3. Польоту.

4. Приземлення.

Розбіг

У хлопців довжина розбігу складає до 45м. (20-24) бігові кроки, у дівчат до 30-35 м.(18-22) кроки. Швидкість під час розбігу набирають поступово від початку до кінця розбігу. Початок розбігу характеризується великим нахилом тулубу,  збільшенням довжини й частоти кроків, із наближенням до бруска нахил тулуба зменшується, темп кроків стабілізується, приріст швидкості зростає  за рахунок довжини кроків. Останній крок розбігу найчастіше коротший за передостанній на 25-45 см.                                                                                                         

Відштовхування

На брусок для відштовхування нога ставиться майже випрямленою активним рухом. На місце відштовхування нога  ставиться з п'ятки, кут між нею і доріжкою 65-75 градусів, нога трохи згинається в коліні і випрямляється в гомілко-ступному суглобі. Під час  підготовки поштовхової  ноги для відштовхування,  махова нога відведена назад. Стрибун  робить енергійний рух маховою ногою вперед угору. У кінці відштовхування стегно махової ноги займає горизонтальне положення, а гомілка рухається вперед, що сприяє збереженню рівноваги. Правильне відштовхування характеризується активною постановкою поштовхової ноги, виведення таза вперед,різнойменна маховій нозі рука рухається убік і трохи назад, а інша вперед-угору, кут відштовхування складає 79-80 градусів.                                                                                                          

Політ

Спосіб «зігнувши ноги» найпростіший. Після відштовхування третину довжини стрибка стрибун  перебуває в положенні  »у кроці», потім піднімає  поштовхові  ногу до рівня махової  і піднімає  коліна зігнутих ніг до грудей, рухаючи руками уперед - вгору.

Приземлення

При приземленні стрибун  випрямляє ноги  якомога  далі виносячи ступні.  Результат стрибка визначається від лінії відштовхування до найближчої точки приземлення. Після приземлення стрибун  повинен вийти зі стрибкової  ями вперед, або вперед - в сторону. Результат стрибка визначається від лінії відштовхування  до найближчої точки приземлення.

Додаток: Розвиток сили

СИЛА - є базою для розвитку всіх рухових якостей. Від сили м'язів зале жить швидкість і техніка рухів, спритність, витривалість. Сприяти розвитку сили необхідно систематично, виконуючи вправи з обтяженням, переходя чи від невеликої кількості підходів із великою вагою до великої кількості під ходів із малою вагою. Вправи з обтяженням необхідно виконувати швидко й динамічно і важливо дбати про пропорційний розвиток усіх частин тіла. Сила необхідна для виконання стартів, неочікуваних поворотів, зупинок, стрибків, долання опору в єдиноборствах тощо. 

Силу розвивають шляхом створення максимальних напружень, коли виконавець працює з невеликою вагою до втоми, з вагою, близькою до граничної, з невеликою вагою з максимальною швидкістю. Ріст сили відбувається тільки якщо учасники працюють із достатньо великою вагою. Новачкам краще працювати з малою вагою (повторні зусилля), оскіль ки в таких умовах встановлюється дихання і виконавець уникає можли вості одержати травму. Вправи на силу доцільно давати відразу ж після розминки, поки учас ники ще не втомилися. Вправи для дрібних груп м'язів необхідно проводити щодня. Для се редніх груп м'язів - через день. Для великих груп м'язів - 1-2 рази на тиждень, адже після виконання силових вправ період відновлення збіль шується. Починати необхідно зі зміцнення м'язів черевного пресу (щоб при надмірних перенапруженнях уникнути появі грижі). Не менше уваги необ хідно приділяти й м'язам хребта (щоб уникнути його поранень, поривів і розтягнень м'язів). 

Засобами розвитку сили також використовуються і рухливі ігри.

1. «Перетягування пар». Учасники розподіляються на пари, беруться за руки, стоячи обличчям один до одного. Перетягування починається за сигналом. Перемагає той, кому вдається перетягнути суперника за собою на 2-3 м. За спинами пар, на відстані 2-3 м, можна провести лінії. Смикати або відпускати руки заборонено. 

2. «Перетягни за лінію». Дві команди розташовуються на лінії, на кресленій між ними. За 4-5 м за спиною кожної команди знаходиться по одному судді. За сигналом команда намагається перетягнути більше гравців суперника на свій бік. Перетягнутий підходить до судді, після чого продовжує брати участь у змаганні. Перемагає команда, яка перетягнула більше гравців суперника на свій бік.

 23.04.2024 Урок № 95

1. Виконати комплекс ЗРВ. https://www.youtube.com/watch?v=s_P8v163eW8 

2. Виконати стрибкові вправи.https://www.youtube.com/watch?v=zquD6fH-13A&t=15s 

3. Пройти невеличке тестування.https://onlinetestpad.com/vdvvpv2l7wn4k 

4. Вправи на гнучкість https://youtu.be/wK5KaVCz7ZA 

5. Д/З Підтягування.

22.04.2024 Урок № 94 ( повторення попереднього матеріалу )

17.04.2024 Урок № 93

1.ЗРВ

2.Стрибкові впр.

3.Стрибок у довжину з місця.

4.Розвиток швидкості: біг 3х30м.

5.Розвиток координації. https://www.youtube.com/watch?v=LQXW3OH8M9o 

6. Д/З 

• Підтягування. 

• Стрибки у довжину з місця.

1.ЗРВ 2.Стрибкові впр.

3.Стрибок у довжину з місця.

Стрибок - природний спосіб долання  перешкод, який характеризується короткочасним нервово - м'язовим зусиллям. Стрибкові  вправи сприяють зміцненню м'язів  ніг, розвивається сила, швидкість, гнучкість, спритність, навчають орієнтуватися у просторі.

Техніка виконання стрибка

 Вихідне положення: стійка ноги нарізно на ширині ступні, ступі паралельно, носки біля визначеної лінії. Перед початком стрибка треба підвестися на носки, підняти руки вгору, потім опуститись на всю ступню, ноги напівзігнуті, руки відвести назад, тулуб нахилити вперед (положення «старт плавця»). Під час виконання стрибка відштовхуємось двома ногами і робимо водночас  мах руками  вперед - вгору, енергійно випрямляється тулуб. У фазі польоту ноги згинаються, коліна підтягуються до грудей, руки вперед. Все  тіло спрямовано уперед. Приземлення виконується тільки на напівзігнуті ноги, руки вперед, забезпечуючи тим самим м'яке стійке.

16.04.2024 Урок № 92

1. Встановлення палатки і укладання рюкзака.

2. Д/З Стрибки на одній нозі.

Встановлення палатки

У туристичному поході з ночівлею кожен учасник повинен знати, як правильно встановити намет, і що врахувати при виборі місця для її розміщення. Від цього залежить якість відпочинку, безпеку і зручність. Нижче розглянемо, як і де облаштувати місце для ночівлі в поході, поговоримо про види наметів і особливості їх збору.

• Вибір правильного місця

З наближенням сутінків необхідно подбати про нічліг і правильно вибрати місце для розміщення. Для початку визначимося, де це робити не можна або небажано:

• Заборонений ділянку, що відноситься до категорії приватної власності, або знаходиться під охороною (природний парк, заказник, заповідник і т. Д).

• Поляна, розташована в яру або ямі. Таке місце вдало для палатки з позиції захисту від вітру, але в разі дощу вся вода буде стікати саме до місця вашого нічлігу.

• На березі річки або озера. Якщо встановити намет біля водойми, необхідно бути готовим до «атаки» комарів та іншої живності, яка тягнеться до вологи. Також пам'ятайте про ризик виходу води з берегів. Додаткові мінуси - підвищена вологість і холод.

• Біля мурашника чи звіриною стежки. Відпочинок в такому місці небезпечний для всіх туристів, тому краще вибрати іншу ділянку.

• Під великими деревами. Таке місце не найкраще для намету, адже при сильному вітрі можливе падіння гілок. Крім того, високі дерева можуть притягувати блискавки, а в результаті постраждають і люди.

• Біля вогню. Запам'ятайте важливий рада - ніколи не встановлюйте тент біля багаття і проти вітру, адже це загрожує потраплянням іскор на поверхню і високим ризиком займання.

Вище ми розглянули, де не можна розбивати табір для ночівлі. Тепер виділимо ряд рекомендацій, як правильно облаштувати місце для максимального комфорту і безпеки мандрівників.

• Щоб зробити відпочинок якісним, уважно підійдіть до вибору місця для установки. Природа дає достатньо можливостей для розміщення, і турист повинен врахувати всі розглянуті рекомендації. Перед установкою перевірте площадку вибране місце від гострих гілок і шишок для більш комфортного сну. Якщо табір організовується на кілька днів, зробіть підстилку з хвої, що забезпечує комфорт і рятує від бруду всередині намету.

• Також врахуйте, що конструкція повинна бути надійно захищена, адже під час ночівлі природа може піднести «сюрприз» у вигляді сильного вітру або дощу. Про особливості установки ми ще поговоримо нижче.

• Якщо туристичний похід планується в зимовий період, враховуйте ряд особливостей. Уважно огляньте і розбивайте табір на ділянці, де немає ризику засипання снігом. Також шукайте місце, де найменше сніжної «подушки», адже на утрамбовку поверхні може піти багато часу. При необхідності виройте місце для укриття від негоди, але будьте уважні, щоб вхід не завалило снігом. Додатково для монтажу використовуйте спеціальні якоря. У вигляді альтернативи підійдуть гілки, палиці для лиж, кішки.

У подорожі важливо знати, як правильно встановити намет, адже від цього залежить її ефективність і здатність виконувати покладені функції. У процесі кріплення врахуйте ряд рекомендацій.

• По-перше, при високій ймовірності дощу зробіть невеликий рів по периметру для відводу води. При установці розташуйте вхід навпроти багаття, так простіше знайти вхід вночі. Задню стінку розташовуйте до вітру. При цьому вхід повинен перебувати з іншого боку від заглиблень і ярів. В іншому випадку ви можете вийти вночі, випадково впасти і травмуватися.

• Очистіть місце кріплення від різного сміття і великих предметів, які можуть заважати сну. На дно постеліть матрац, каремат або щільну тканину, щоб захиститися від холоду, що виходить від поверхні землі.

• кілочки для кріплення вбивайте під 45-градусним кутом. При цьому не прагніть повністю їх забивати в землю, адже конструкція не повинна відчувати надмірне натяг.

 Особливу увагу важливо приділити самому монтажу. Тут важко дати точну пораду, адже для кожного виду тенту є індивідуальні особливості установки.

Правильне укладання рюкзака має велике значення, в незалежності від того, чи йдете ви в багатоденний похід або на просту прогулянку.

Головна вимога при укладанні рюкзака: при найменших зовнішніх габаритах він повинен володіти найбільшою місткістю і бути зручним для перенесення. Для багатоденного походу підійдуть великі рюкзаки місткістю 50 - 70 літрів, які виготовлені з щільної міцної тканини, мають ушите дно і надійно прикріплені широкі заплічні ремені.

При укладанні рюкзака є загальне правило: важке кладуть вниз або середину і ближче до спини; м'яке - до спини; об'ємне і крихке - вгору; предмети першої необхідності - в кишені рюкзака. Потрібно старатися укладати речі так, щоб при русі не гриміли погано укладені предмети в рюкзаку.

При укладанні рюкзака важливо запам'ятати місце розташування предметів, щоб при необхідності потрібну річ можна швидко дістати, а не перевертати весь рюкзак.

Досвідчені туристи спочатку ставлять в рюкзак згорнутий килимок, щоб надати йому форму, і великий поліетиленовий пакет (дешево і зручно використовувати пакет для сміття), щоб захистити речі від вологи. Після цього вони до спини укладають спальник або ковдру, інші великі і м'які предмети, потім - важкі консерви, цукор, крупи. Зверху рюкзака і в його кишені кладуть те, що може знадобитися в дорозі. Особисті речі потрібно розкладати в водонепроникні мішки.

Коли всі речі вже укладені, слід надіти рюкзак, щоб перевірити, чи зручно в ньому. Правильно укладений рюкзак повинен щільно прилягати до спини увігнутою стороною. Не рекомендується прикріплювати крупні предмети зовні рюкзака або знизу його. Але іноді цього уникнути неможливо. В цьому випадку ці предмети (намет, спальник, каремат) заздалегідь потрібно загорнути у водонепроникний матеріал і щільніше прив'язати до рюкзака.

Якщо ви йдете в похід групою людей, то вагу рюкзаків можна полегшити за рахунок виключення дублювання деяких речей загального користування. Наприклад, що сім чоловік в групі узяли сім тюбиків зубної пасти по 100 г, 7 шматків мила по 150 г, 7 шматків господарського мила для прання речей по 200 г, туалетний папір, шампунь і т.д.

В даному випадку зайвими виявляться близько трьох або більш кілограмів непотрібного вантажу. Для виключення подібного дублювання потрібно домовитися, хто візьме на себе відповідальність за туалетне приладдя, яке взяти мило і яку зубну пасту. Ці речі можна розподілити між людьми. Звичайно мішечок з ними вішають під час стоянок на видному місці для загального користування.

Хоча більшість речей індивідуальні, але окрім них чимала частина в рюкзаку йде під речі (спорядження) загального користування і спільні продукти харчування. Окрім особистих речей (одяг, предмети особистої гігієни), обов'язково візьміть в піший похід взуття (краще черевики) на міцній підошві. Для довгого походу обов'язково потрібно узяти запасну білизну і шкарпетки. Навіть якщо на вулиці літо і стоїть жара, візьміть теплу непромокальну куртку, шапочку.

Тепер розглянемо приладдя для походу детальніше.

Посуд

1. Кухлі. Зручні кухлі з харчової пластмаси (не крихкої), на відміну від металевих, набагато легші і не обпалюють руки. Хорошим кухлем є металевий кухоль з подвійним дном. Якраз таке дно є хорошим ізолятором, який не пропускає тепло, і чай в цьому кухлі постійно теплий і не обпалює руки.

2. Ложки. Найбільш зручні ложки в похідних умовах - алюмінієві.

3. Миска (тарілка). Миска може бути як пластмасовою, так і алюмінієвою. Але пам'ятаєте, що в холодній воді пластмасу від жиру відмити набагато важче. Добре узяти з собою і велику миску (таз), в якій можна приготувати салат для всієї групи туристів.

4. Ніж не обов'язково брати кожному учаснику походу. Звичайно досить 3-4 ножів на групу з 10-12 чоловік. Ніж потрібно покласти в чохол.

Сокира

Сокира є обов'язковим предметом в будь-якому груповому поході. Для походу краще підходить справжня теслярська сокира. Остерігайтеся китайських сокир, оскільки вони ненадійні і довго не служать. Сокира не повинна мати, щербин, задирок і має бути добре наточена. Заточування сокири потрібно робити для рубки дерев, а не для теслярських робіт. Це пов'язано з тим, що для теслярських робіт лезо сокири заточується дуже тонко. А під час рубки дров при ударі по міцних суках на лезі легко можуть з'явитися крупні щербини і сокира вийде з ладу.

Пила

За допомогою пили можна швидко заготовити дрова, напилити зручні чурбаки для сидіння біля багаття, чудово обладнати і упорядкувати базовий табір. Для невеликої групи в 6-8 чоловік підійде звичайна ножівка з доброю розводкою, упакована для перенесення в чохол або шматок брезенту.

Казани

Для невеликої групи (3-4 людини) замість казанів підійдуть дві трьох і чотирьохлітрові алюмінієві каструлі. У них спилюють ручки і в дірочки кріплять трос. Такі казани можна переносити, вставивши один в одного. Для великої групи туристів (від 6-8 чоловік) бажано брати казани овальної форми на 5 і 7 літрів.

Сковорода

За допомогою сковороди можна не тільки поліпшити смак їжі різними зажарками, але і пекти млинчики або оладки. У похідних умовах краще узяти сковороду з тефлоновим покриттям із знімною ручкою.

Медична Аптечка

Аптечка повинна бути завжди, оскільки в походах бувають ситуації, коли турист може захворіти, підвернути ногу або отруїтися, з'ївши невідомий продукт. Тому завжди в поході повинна бути людина, яка знає основні способи надання першої медичної допомоги і що має під рукою чергову медичну аптечку.

Звичайно аптечка складається з таких основних медикаментів які можуть стати в нагоді для надання першої допомоги:

• бинти стерильні і нестерильні;

• бинт еластичний;

• джгут;

• пластир бактерицидний і в рулоні;

• альбуцид або софрадекс;

• перекис водню;

• калія перманганат;

• йод;

• пантенол;

• валідол;

• фенкарол або супрастин;

• но-шпа;

• аміак;

• анальгін або баралгін;

•  цитрамон;

• беллалгин;

• вугілля активоване;

• ножиці.

15.04.2024 Урок № 91

1. Техніка в’язання вузлів:

-прямий

-вісімка

-ткацький

2. Д/З Впр. на увагу.

3. Техніка в’язання вузлів

Використання туристичних засобів у процесі змагань і під час походів передбачає наявність у туриста високо-розвинутих умінь та навичок організації страхування. Основою цих умінь є в'язання туристичних вузлів.

Для виконання технічних завдань під час роботи на дистанції учасники використовують вузли, рекомендовані "Правилами змагань зі спортивного туризму". Усі вузли умовно поділяють на такі групи: вузли для зв'язування мотузок, вузли петель, вузли для прив'язування до опори, допоміжні вузли.

Правильно зав'язаний вузол не повинен мати зайвих перехрещень мотузок, його малюнок має відповідати зразкам вузлів, яких учать робити всіх учасників перед початком змагань. Усі вузли до того, як ними скористаються, мають бути відповідно затягнутими.

Потреба в цих вузлах виникає, коли необхідно доточити коротку мотузку, зав'язати петлю навколо опори, зв'язати два кінці мотузки, щоб не заважали, тощо. Майже всі вузли для того, щоб не розв'язалися (не вислизнули мотузки), використовують разом із контрольними вузлами, які в'яжуть по обидва боки від основного. Згідно з "Правилами змагань зі спортивного туризму", контрольні вузли слід в'язати не далі як 5 см від основного вузла, вільний кінець мотузки не повинен бути коротшим 5 см. 

10.04.2024 Урок № 90

1.Подолання природніх перешкод.

2.Надання домедичної допомоги.

3. Д/З Впр. на увагу.

1.Подолання природніх перешкод.

Будь-який туристичний похід пов'язаний з подоланням природних перешкод. До природних перешкод треба перш за все віднести простір - довжину маршруту в кілометрах. Подолання запланованих кілометрів з вантажем за плечима та не по гладенькій доріжці, а іноді і в складних погодних умовах - ось головна природна перешкода, головне випробування для учасників походу. 

Складність туристичних категорійних походів визначається наявністю та характеристикою перешкод, що долають на своєму шляху туристи. Тому головною метою змагань є перевірка знань, вмінь та навичок туристів долати природні перешкоди. Щоправда, інколи, коли бракує різноманіття природних перешкод, туристам пропонується імітація перешкод (умовні «річка», «болото», «стрімкі скелі» тощо). Але їх подолання проводиться з дотриманням усіх правил безпеки та страхування туристів, тобто так само, якщо б вони долали природні перешкоди. 

Страховка - це організація засобів безпеки для учасників, які знаходяться в потенційно небезпечній зоні або рухаються по поручнях за допомогою спеціального спорядження (карабіни, мотузки). Залежно від того, хто забезпечує страховку учасника на березі чи безпосередньо під час переправи, страховки розрізняють: 

а) самостраховку; 

б) командну страховку;

 в) суддівську страховку. Самостраховка застосовується у випадках, коли учасник, зачепившись за допомогою індивідуальних засобів до перильних мотузок чи пунктів самостраховки, страхує себе сам від можливих зривів, падінь та їх негативних наслідків. 

2.Надання домедичної допомоги.

Домедична допомога — це комплекс заходів, спрямованих на поновлення або збереження життя/здоров’я потерпілого, що здійснюється до прибуття медичного працівника. 

Надання першої допомоги. Невід'ємною частиною туристичного спорядження під час походу є наявність аптечки першої допомоги. У комплект аптечки повинні входити набір засобів і ліків для надання невідкладної допомоги. Сюди увійдуть марлеві компреси, бинти, крем з антибіотиком. Також сюди входять різні дезінфікуючі засоби для рук, знеболюючі та індивідуальні лікарські препарати. Вміст аптечки має відповідати особливостям погодних умов, місцевості і різним особливостям регіону, де буде проходити ваш маршрут.

Заходи першої медичної допомоги  проводяться до прибуття лікаря (фельдшера, медсестри) або відправки постраждалого до лікувального закладу. Тому знання правил надання першої медичної допомоги необхідні кожній людині.

Потертості. При потертості можливе проникнення інфекції у водянку, що викликає запалення. Голкою з ниткою, знезаражені розчином брильянтової зелені, проколюють водянку, видавлюють всю рідину і накладають лейкопластир, причому так, щоб сама водянка знаходилася цілком під пластирем, а кінці нитки виходили за його межі. Якщо водянка вже лопнула, то під пластир підкладається стерильна  марля з тонким шаром антисептичної мазі.

Рани. Місце травми очищають від бруду, прикладаючи (але не втираючи) до його поверхні тампон, рясно змочений розчином перекису водню або чистою холодною водою. Потім осушують поверхню стерильними серветками, дещо припудрюють порошком стрептоциду і накладають чисту марлеву пов’язку.

Вивихи. Область ушкодженого суглобу охолоджується, кінцівка фіксуються і потерпілого негайно відправляють до медпункту. Не слід пробувати вправляти вивих, можна принести тільки шкоду. Вправляти вивих може тільки лікар. Бажано це зробити у перші години після травми.

Забої і розтягнення. Перша допомога при будь-яких забоях і розтягненні зв’язок наступна: накласти пов’язку, що тисне на місце ушкодження, а ззовні до пов’язки зафіксувати поліетиленовий пакет з холодною водою, снігом чи льодом. Холод потрібно прикладати протягом першої доби. А надалі необхідні зігрівальні напівспиртові компреси, масаж, втирання мазі (троксевазин) і спокій ушкодженої ділянки.

Опіки. При опіках потерпілим рекомендується потримати обпалену ділянку у холодній воді протягом 5-7 хвилин. Потім ця  ділянка обробляється пантенолом і накладається стерильна пов’язка.    

Зупинка кровотечі. При незначній кровотечі рана обробляється перекисом кисню, 5-10% розчином йоду і накладається стерильна пов’язка. При артеріальній кровотечі, коли кров витікає поштовхами або “фонтаном”, зупинка кровотечі проводиться шляхом притиснення артерії, сильного згинання кінцівки або накладанням джгута. 

Переломи. При порушенні цілісності кісток на кінцівку накладається шина і потерпілий негайно доставляється в лікувальний заклад.

Сонячний або тепловий удар. Для надання допомоги потерпілого негайно переносять в прохолодне місце, в тінь, знімають одяг та вкладають, дещо піднявши голову. Поступово охолоджують голову і область серця, поливаючи холодною водою або прикладаючи холодний компрес. Для активізації дихання дають понюхати нашатирний спирт, а також засоби, які стимулюють серцеву діяльність.

Потерпілому необхідно дати велику кількість води. При порушеннях дихання роблять штучне дихання. В медичний пункт  доставляють в положенні лежачи.

Укуси змій, отруйних комах. Отруту разом з кров’ю намагаються видушити чи відсмоктати. Місце укусу змочують дуже міцним розчином марганцевокислого калію і вище цього місця накладають джгут, але не більше, ніж на 1,5-2 години. Після такої профілактики потерпілого доставляють в медичний заклад, де йому вводять захисну сироватку.

Допомога потопаючому. Для того, щоб вибрати спосіб надання першої медичної допомоги, потерпілого швидко оглядають, роздягають, очищають рот і ніс від водоростей, піску і бруду. Пробують видалити воду з дихальних шляхів і шлунка, для чого кладуть його обличчям униз на своє зігнуте коліно. Після цього приступають до штучного дихання. Коли дихання відновиться, потерпілому дають міцного чаю або кави.

Простудні захворювання. Для лікування хворого необхідно організувати днювання, або хоч би зменшення фізичного навантаження. Важливе загальне зігрівання тіла, гарячі напої, полоскання горла. З ліків найбільш ефективним є норсульфазол та його замінники. Перед сном хворому необхідно прийняти ацетилсаліцилову кислоту (аспірин). Якщо температура не знижується, треба прийняти антибіотики: тетрациклін, еритроміцин і т.д.(1-2 таблетки 4-6 разів на добу)

Захворювання травної системи. До захворювань травної системи відносяться гастрити, коліти, отруєння. Лікування передбачає дотримання режиму харчування, виключення з харчування кислих продуктів, смаженої їжі і спецій. При болях у животі приймають бесалол (1 таблетка 2-3 рази на день). При розладі шлунку приймають бесалол, левоміцетин, ентеросептол. Для профілактики отруєння приймають активоване вугілля (1 таблетка на 10кг ваги людини).

Захворювання серцево-судинної системи. Найчастіше в походах зустрічається гостра судинна та гостра серцева недостатність. Гостра судинна недостатність, як правило, проявляється у вигляді непритомності. Причинами непритомності може бути висока чуттєвість до болю; перевтома, тепловий та сонячний удар; емоційний прояв при вигляді крові. Потерпілого необхідно покласти на спину, піднявши йому прямі ноги під кутом 60°- 90°. Дати вдихнути йому нашатирного спирту і випити таблетку кофеїну.

При гострій серцевій недостатності спостерігається приступи утруднення вдиху, збільшення частоти дихання, блідість обличчя, посиніння губ, кінчиків пальців, носа. Хворий змушений прийняти положення сидячи. Перша допомога: таблетка нітрогліцерину під язик, накладання жгутів на стегна для припинення венозного кровотоку.

Прийоми накладання бинтової пов’язки. Бинтування проводиться зліва направо. Пов’язка накладається вільним ходом бинта, без натягування. Починають бинтувати з двох закріплюючих ходів бинту. На кінці бинт розривається надвоє і зав’язується.

Існує кілька видів пов’язок. Найпоширенішою є колова, яка накладається на кінцівки, голову, груди і живіт. Рана закривається коловими ходами бинта. При спіральній пов’язці бинтування починається з  двох закріплюючих колових ходів бинта, а потім кожний наступний закриває половину попереднього. Бинтують від периферії до центру.

Хрестоподібна пов'язка накладається на суглоби. Починається бинтування з двох закріплюючих колових ходів бинта, далі хід бинта навколо суглоба повторює цифру 8.

Пращоподібна пов’язка накладається на рани обличчя. Робиться вона з відрізка бинта довжиною 90 см, кінці якого розрізані на дві рівні стрічки.  В центрі залишається отвір.

Транспортування потерпілого. Під час походу буває, що турист, який постраждав, не може самостійно переміщатися. Тому необхідно знати основні засоби транспортування.  Носії повинні йти в ногу, щоб уникнути розгойдування носилок. Для збереження горизонтального положення носилок при спусках передній носій кладе ноші на плечі, при підйомах – задній. Для обладнання носилок можна використати дві міцні палки, ковдру, пальто. Не невеликі відстані потерпілого можна перенести в сидячому положенні, на скрещенних руках.

09.04.2024 Урок № 89

1.Охорона навколишнього середовища.

2.Подолання природніх перешкод.

3. Д/З Впр. на рівновагу.https://www.youtube.com/watch?v=_bs5Sm1Cp_0&t=20s 

1.Охорона навколишнього середовища.

Усе необхідне для життєдіяльності людина отримує з природи: повітря, воду, сировину для промисловості. Людське суспільство як частина природи може бути тільки в постійній взаємодії з нею. Вплив людини на навколишнє середовище є перетворюючим, що змінює її, причому далеко не завжди в кращу сторону, тому збереження природного середовища і розумна охорона природи - одна з най гостріших проблем, що стоять перед людством, особливо в сучасних умовах.

Раціональне використання землі, лісу, атмосфери і водних ресурсів в Україні передбачено Конституцією. В даний час у сфері охорони навколишнього середовища діє цілий ряд нормативних актів: Закон України «Про охорону навколишньої природного середовища»; Постанова Уряду України «Про затвердження порядку визначення плати і її граничних розмірів за забруднення навколишньої природного середовища» і інші.

Під навколишнім середовищем розуміють цілісну систему взаємопов’язаних природних і антропогенних об’єктів і явищ, під впливом і при безпосередньому використанні яких відбувається праця, побутова діяльність, відпочинок людей. Поняття «навколишнє середовище» включає соціальні, природні і штучно створені фізичні, хімічні та біологічні фактори, тобто все те, що впливає на життя і діяльність людини. Складовою частиною навколишнього середовища є природне середовище. Перед сучасним суспільством стоїть завдання не тільки зберегти природу, а й запобігти негативним наслідкам господарської діяльності людини в майбутньому.

Охорона навколишнього середовища являє собою важку комплексну проблему, яка має відношення до всього суспільства в цілому і до кожного окремого громадянина.

Розмова йде про рішення життєво важливої проблеми – захисту і охорони здоров’я нинішнього і майбутнього покоління людей від шкідливих наслідків їх науково-технічної і промислової діяльності.

На початку своєї історії людина задовольнялась лише простими фізіологічними потребами (в їжі, одязі, житлі). З розвитком суспільства використання природних ресурсів для задоволення його матеріальних потреб весь час зростало. Нині людина дуже активно впливає на природу.

Одне з небажаних, але очевидних наслідків технічного процесу – забруднення оточуючого середовища вторинними продуктами виробничо-технічної діяльності.

В результаті промислової діяльності природа потерпає постійні зміни. Так в Україні суттєво скоротилася площа зелених насаджень; відбувається підкислення ґрунту і води; відходи промисловості, в тому числі різні високотоксичні речовини, забруднюють повітря, водойми, ґрунти; в результаті спалювання великої кількості мінерального палива в біосфері збільшується концентрація вуглекислоти що може призвести до зміни теплового режиму (клімату) поверхні всієї планети. Наслідки всього цього відбиваються на здоров’ї людей. Так, з року в рік збільшується кількість випадків серцево-судинних і ракових захворювань.

Тривалий час панувала помилкова думка, ніби багатства природи невичерпні, а тому, мовляв, можна і не турбуватись про їх відтворення і відновлення.

Чому сьогодні так гостро ставиться питання щодо охорони природи і раціонального використання її ресурсів? Це насамперед пов’язано з тим, що природним ресурсам планети і в Україні зокрема, вже завдано величезної шкоди. За останнє століття близько двох мільярдів гектарів земель – 15 відсотків усієї земної суші – зруйновано водою і вітровою ерозією. За всю історію людського суспільства на земній кулі знищено дві третини лісів. Нині підприємства викидають у води і повітряне середовище стільки забруднюючих речовин, що завдають серйозної шкоди населенню і природному середовищу на великих відстанях.

Кількість відходів на протязі тривалого часу збільшувалась пропорційно росту виробництва і населення. Доки є якості сировини широко використовувались речовини рослинного і тваринного походження, відходи, які утворювались залучалися силами природи в кругообіг речовин, природа забезпечувала самоочищення. Але зараз все частіше використовуються речовини синтетичного і мінерального походження. Відходи синтетичних миючих засобів не засвоюються розкладаючими мікроорганізмами, вони накопичуються в водоймах куди вони потрапляють зі стічними водами і забруднюють їх. При спалюванні нафтового палива в атмосферу разом з димовими газами, окрім оксидів вуглецю (CO2, CO) викидаються оксиди сірки (SO2 ), які взаємодіють з вологою і киснем повітря і утворюють сірчану кислоту – утворюються так звані «кислотні дощі». Під впливом кислотних дощів відбувається швидке підкислення води у річках, озерах, ставках та інших водоймах. Під впливом кислотних дощів збільшилась кислотність ґрунтів. Таких прикладів можна навести дуже багато.

Іншим поширеним забрудненням природного середовища являються ядохімікати і мінеральні добрива, які застосовуються у сільському господарстві. За останні роки застосування мінеральних добрив в Україні збільшилось в 43 рази, а різноманітних ядохімікатів в 10 разів. В результаті інтенсивної хімізації вдається отримувати більший врожай. Але одночасно зростає ступінь забруднення ґрунту, водоймищ і продуктів харчування.

Безцінним нашим багатством є вода. Значення її для людини загальновідоме. В Україні за даними науково-дослідних установ запаси води на душу населення постійно зменшуються, тоді як потреби населення, промисловості і сільського господарства щороку зростають. Особливо велику кількість води витрачає енергетика, металургійна, хімічна, легка промисловість, сільське господарство. Вже нині в ряді міст відчувається нестача прісної води. Вода багатьох річок та озер непридатна для життя і навіть купання. До 30 % мінеральних добрив змивається з полів і потрапляє у водойми. У водоймах, збагачених поживними речовинами, швидко розмножуються водорості, як результат – «цвітіння води». Потім водорості відмирають і починається їх гноїння що супроводжується споживанням кисню. Утримання кисню у водоймі скорочується і починає гинути риба. Така вода стає непридатною для використання в побуті і навіть у технічних цілях.

Тому наше обов`язкове завдання є -  приділяти велику увагу та зберігати природне середовище.

2.Подолання природніх перешкод.

Успішне проведення подорожі у в чому визначається умінням правильно туристів розподілити свій час і сили, вибрати найбільш раціональний темп і порядок руху групи, оволодіти способами пересування різної місцевості та прийомами подолання перешкод. Від чіткого і вдалого вирішення цих завдань залежить безпечне проходження маршруту і, в кінцевому зрештою, успіх усієї подорожі.

 ПОРЯДОК РУХУ І СПОСОБИ ПОДОЛАННЯ ПЕРЕШКОДИ

1. Режим похідного дня. Повинен забезпечувати необхідну ритмічність у чергуванні навантажень і відпочинку. Режим переходів зазвичай складається з 40-50 хвилин руху і 5-10 хвилин відпочинку на малих привалах. 

2. Темп руху пішої групи. Визначається зазвичай умовами місцевості і погоди, і дозволяє проходити 3,5-4,5 км на годину. У групі початківців туристів керівник походу повинен задавати темп виходячи з правила: рівняння за темпом слабшого. Якщо група неоднорідна за своєму складу (що в принципі небажано), треба намагатися зрівняти сили туристів різної завантаженням рюкзаків, а також періодичної посилкою більш підготовлених учасників вперед для орієнтування, розвідки або вибору місця привалу. 

3. Порядок руху похідної групи. Туристи рухаються колоною по одній людині. Попереду йде направляючий, який вибирає шлях і стежить за своєчасними зупинками на привали. Замикаючим ставиться також досвідчений турист. Його обов'язок - допомагати відстаючим і нікого не залишати за собою. При відставанні кого-небудь він встановленим сигналом (криком, свистом і т. п.) дає знати провідному про необхідність позапланової зупинки або зниження швидкості. Інші учасники групи на простих ділянках маршруту можуть обирати своє місце в колоні довільно.

 На складних ділянках шляху слабких учасників рекомендується ставити відразу за напрямних або ще краще через одного з більш сильними туристами, щоб останні могли надати необхідну допомогу товаришам. При рух по маршруту не допускається, щоб туристи перебували між собою далі меж зорової або голосового зв'язку. 

4. Лінія руху.  Вибір лінії руху в пішому подорожі визначається рельєфом, рослинністю і наявністю стежок. Відкриті простори лугів, невозделанных полів, а також невеликі переліски, чисті сосняки та інші легкопроходимые ділянки слід проходити по азимуту. Густі ліси підліском, пересічений рельєф, зарості чагарнику краще перетинати за стежках, нехай навіть кілька ухиляється від потрібного напрямку.

Якщо маршрут проходить по тайзі або лісі, де немає стежок, то для руху слід вибирати шлях вздовж річок. Особливо це необхідно в болотистій місцевості, де найбільш сухі ґрунти йдуть вузькою смугою вздовж водотоків.

У залесенном середньогір'ї лінія рухи зазвичай вибирається з пологими гребнями: там краще орієнтуватися, важче заблукати і, головне, йти легше, ніж внизу, в похмурих ущелинах. Виходячи на відкриті ділянки трав'янистих схилів, гірських лугів, осипів, слід віддавати перевагу для руху опуклі форми рельєфу. Вони безпечніше в сенсі каменепадів, зсувів і дають найбільш живописний огляд навколишньої місцевості. 

08.04.2024 Урок № 88

1.Індивідуальне та групове спорядження.

2.Особливості гігієни одягу та взуття туриста. 

3. Д/З вправи на рівновагу.

1.Індивідуальне та групове спорядження.

Матеріально-технічне забезпечення туристичних походів здійснюється заздалегідь при участі всього складу групи. Туристичне спорядження за призначенням прийнято поділяти на:

• засоби пересування, 

• засоби транспортування вантажів, бівачне спорядження, 

• спеціальне і допоміжне спорядження.

За характером використання спорядження поділяється на особисте та групове.

До засобів пересування відносяться лижі, човни, байдарки, катамарани, велосипеди, мотоцикли тощо, а до засобів транспортування вантажів — рюкзаки, санки, причепи до колісних засобів пересування.

Бівачне спорядження це намети, спальні мішки, теплоізолюючі килимки, приналежності для вогнища (8-подібні крюки, У-подібні наконечники, брезентова рукавиця), примуси, посуд для приготування страв (каструлі, казанки, відра), сокири, пилки.

До спеціального спорядження відносять різноманітні засоби забезпечення безпеки: мотузки, карабіни, альпенштоки, льодоруби, скельні та льодові молотки, кішки, крюки, затискачі, рукавиці для роботи з мотузкою, захисні окуляри, каски тощо.

Допоміжне спорядження це ремонтні набори, кишенькові ліхтарики, фото і відеокамери, аптечки, приладдя для проведення спостережень і вимірів.

+З перерахованого вище одне відноситься до групового спорядження, інше — до особистого, тобто служать для використання кожним туристом особисто. Зрозуміло, в залежності від виду туризму і складності походів перелік і характер спорядження буде різним. Нижче розглянемо особливості групового і особистого спорядження для пішохідного походу першої категорії складності, який проводиться в умовах весна-осінь.

Групове спорядження включає все те, що використовується всіма членами групи. Оскільки умови пішохідного походу першої категорії складності не вимагають використання спеціального спорядження при подоланні природних перешкод, то до групового буде, в основному, відноситись бівачне спорядження

Усе спорядження повинно бути підготовленим до походу: перевірено на справність, відремонтовано, запаковано у відповідну тару, після чого розподіляється між учасниками і пакується до рюкзаків.

Особисте спорядження підбирається і готується кожним туристом самостійно, в залежності від особистих уподобань та бажаного рівня комфорту. Але при цьому необхідно виходити з умов того чи іншого походу. Бувають випадки, коли окремі туристи, заради зменшення ваги рюкзаку, беруть обмаль одягу, а потім мерзнуть та просять теплий одяг у інших. Тому, в процесі підбору особистого спорядження треба враховувати особливості маршруту, району, погоди тощо.

При відборі одягу для походу досвідчені туристи керуються наступними вимогами та властивостями:

— функціональність;

— зручність;

— комфортність;

— високі теплозахисні властивості;

— високі вітрозахисні властивості;

— висока міцність;

— відповідність призначення та матеріалу одягу

2.Особливості гігієни одягу та взуття туриста. 

Особиста гігієна туриста – найважливіший захід профілактики захворювань, збереження бадьорості і доброго настрою. Для збереження і зміцнення здоров’я необхідно дотримуватись правил особистої гігієни: підтримувати чистоту шкіри обличчя, тіла, рук і ніг, щоденно чистити зуби, піклуватися про чистоту одягу і взуття. У поході шкіра забруднюється, внаслідок чого створюються сприятливі умови для виникнення інфекційних захворювань. Крім того, закупорюються пори, що призводить до зменшення шкірного дихання і видалення вологи. Тому на привалах слід промивати швидкопотіючі місця: шкіру обличчя і шиї, пахові ділянки, шкіру стопи. Слід також робити огляд шкіри ніг, обробляти тріщини, подряпини, потертості йодом. Під час великих привалів слід прати білизну, чистити верхній одяг, стежити за взуттям.  Особливо важливе значення має дотримання елементарних правил гігієни в туристських походах, що гарантує успішне їх проведення.

Особиста гігієна ‒ це не тільки дотримання чистоти тіла, одягу і взуття туриста, а й культура поведінки і турбота про здоров’я своїх друзів. Тому вона є невід’ємною частиною похідного побуту і запорукою збереження здоров’я і профілактики захворювань в поході.
Хороше самопочуття, відмінний апетит і бадьорість залежать від дотримання правил особистої гігієни. У поході день туриста обов’язково повинен починатися ранковою гімнастикою. Фізичні вправи необхідно підбирати з таким розрахунком, щоб вони підготували організм до денного переходу, тобто такі вправи, які допоможуть виробити спеціальні якості і навички, необхідні туристу на певному етапі походу.
Після зарядки слід омитися холодною водою або, якщо є можливість, скупатися і витертися сухим рушником. Водні процедури підвищують тонус і працездатність організму. На тривалих привалах і перед сном потрібно помити обличчя, руки і ноги. Це не тільки освіжає і знімає втому, а й загартовує організм. У поході необхідно стежити за тим, щоб туристи, особливо малодосвідчені, виконували вимоги для запобігання простудних захворювань. Найчастіше в туристських походах застуди виникають в результаті переохолодження. Так, не можна сидіти або лежати на сирій або мокрій землі під час привалів. Це може привести до виникнення пневмонії, запалення нирок, нервів, м’язових волокон і т.д.
При загальному переохолодженні необхідно випити гарячого чаю, кави, молока або просто води і швидше виконати кілька простих фізичних вправ (різноманітні рухи руками, нахили тулуба, біг на місці, підскоки, присідання і т.д.).
Одяг туриста повинен бути легким і зручним, а тканина, з якої він зшитий, має вбирати вологу і пропускати повітря. Кращою тканиною є шерсть.
Для лижних походів, які відбуваються при низьких температурах повітря, рекомендується на нижню білизну одягнути шерстяний светр, а потім – лижний костюм з щільної тканини. На голову надягають спортивну шапочку з трикотажу на підкладці, що закриває вуха і чоло до брів, на руки –щільні вовняні рукавиці. Відкриті ділянки шкіри бажано змастити кремом.
Для учасників літніх походів в теплу, спекотну погоду рекомендується спортивний одяг з легкої бавовняної тканини, а для походів в холодну погоду – з вовняного трикотажу. На голову надягають панаму, легкий кашкет або хустку. Взуття має бути міцним, розношеним, зручним, легким і добре захищати стопу від травм. У суху погоду можна надіти кросівки. У поході можна митися різними способами: Підбадьорливі ванни. Цей спосіб найшвидший, але в той же час найбільш холодний. Викупатися в природному водоймищі, швидко намилитися, швидко змитися і бігом в теплий спальник з чашкою гарячого чаю або до багаття. Вода в природних водоймах буває і теплою, все залежить від регіону і пори року, тому цей спосіб не дуже затребуваний у туристів жіночої статі. Але навіть, якщо водичка і прохолодна, вона дуже добре бадьорить і омолоджує організм. Душ в пляшці. Одна півторалітрова і друга літрова пляшки з теплою водою здатні подарувати радість справжнього душа. Для цього способу потрібно набрати холодної води в пляшки і долити по чашці окропу, що в умовах економії гарячої води дуже вигідно. Баня – це найзручніший і теплий спосіб для купання в поході. Лазню можна організувати двома способами: попаритися в сільській лазні по маршруту або спорудити похідну лазню. Досвідчені туристи спритно організовують баню з підручних засобів, використовуючи камені, тент і багаття. «Купання» без води. Сучасні засоби для особистої гігієни допомагають подарувати відчуття чистоти. Вологі серветки, серветки для інтимної гігієни, сухі шампуні… Все це може бути альтернативою купання, якщо немає можливості скористатися іншими способами. Ще, як варіант, можна змочити теплою водою бавовняний рушник і протерти тіло. Акуратність, бережливість, організованість – якості, від яких залежать самопочуття і благополуччя туриста.

03.04.2024 Урок № 87

1.Техніка безпеки під час маршруту.

2.Орієнтування за компасом та мапою.

3. Д/З Стрибки на одній нозі.

1.Техніка безпеки під час маршруту.

Турист на активному маршруті зобов'язаний:

У період підготовки до походу бажано пройти медичний огляд і на маршруті своєчасно інформувати керівника походу про погіршення стану здоров'я (якщо таке раптом трапиться). Під час руху транспорту - слухати супроводжуючого і чітко дотримуватися часу відправлення. Забороняється проїзд в транспорті в нетверезому стані, куріння і розпивання спиртних напоїв в салоні транспорту, а також розпивання спиртних напоїв протягом усього активного маршруту.

1. Дотримуватися правил особистої безпеки та техніки безпеки поведінки на маршруті і уважно слухати щоденний інструктаж перед виходом на маршрут;

2. Мати в наявності особисте спорядження необхідне для походу. Дбайливо ставитися до групового туристичного спорядження.

3. Перед виходом на маршрут ознайомитися з інструкцією і правилами проведення туристичного походу.

4. Своєчасно попереджати керівника про погане самопочуття або при прояві симптомів хвороби.

5. Виконувати! вказівки керівника походу.

6. Попереджати керівника про можливі небезпеки і неадекватну поведінку інших туристів.

7. Підтримувати дисциплінарний порядок в групі.

8. Дбайливо ставитися до природи.

9. Проявляти взаємовиручку до товаришів.

10. Бути веселим і винахідливим.

11. Дотримуватися правил гігієни.

12. Брати участь в приготуванні їжі і заготівлі дрів.

13. При проходженні маршруту турист не повинен обганяти керівника групи без його дозволу або відставати від замикаючого групи.

14.Турист зобов'язаний інформувати організатора походу до поїздки про можливі хвороби або протипоказання до участі в подорожі з помірним фізичним навантаженням і з нічлігами в польових умовах.

15. Прислухатися до порад інструкторів.

16. Чітко слідувати розпорядженням інструктора при проходженні локальних перешкод.

17. Дотримуватися правил техніки безпеки під час знаходження біля багаття і під час користування обладнанням для вогнища.

18. Дотримуватися правил техніки безпеки під час користування сокирою, пилкою та іншими гострими предметами.

29. Акуратно пересуватися в лісі і під час перебування на воді, пам'ятаючи, що в лісі водяться змії, кліщі та ін. потенційно небезпечні істоти.

Турист повинен знати, що керівник маршруту має право:

Вживати необхідних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки учасників, включаючи внесення змін або припинення походу в зв'язку з виникненням небезпечних природних явищ та іншими обставинами, а також, в разі необхідності, надання допомоги постраждалому.

• Виключити з числа учасників туриста, що порушує дані правила поведінки на маршруті, що ставить під загрозу його безпеку або безпеку членів групи. Якщо така необхідність виникла під час походу, турист за першої ж можливості доставляється в населений пункт для відправки його до місця проживання (компенсація вартості путівки і транспорту в цьому випадку не проводиться).

• Розділяти групу в разі надзвичайної ситуації, виходячи з реальної наявності сил та можливостей, в конкретних обставинах.

Маршрут або графік руху маршрутом може бути скоректований на місці, виходячи з погодних умов, підготовленості групи та інших обставин.

Насправді дотримуватися даних правил дуже просто, потрібно всього лише вести себе нормально і адекватно.

2. Орієнтування на місцевості по мапі та компасу.

Орієнтуватися на місцевості – вміти визначити своє місце перебування відносно сторін горизонту.

Основні сторони горизонту – північ, південь, захід і схід, проміжні – північний схід, південний схід, південний схід та північний захід.

Визначати сторони горизонту можна можна за природними об’єктами.

Мурашники майже завжди розташовані з південного боку дерева, пня чи куща.

У поодиноких дерев кора з північного боку товстіша, часто вкрита мохом.

У ясний день можна орієнтуватися за сонцем. Опівдні, о 12 год, Сонце знаходиться на півдні. Тому тінь від предметів буде направлена на північ. Лінію тіні північ–південь називають полуденною лінією.

Надійно орієнтуватися можна за Полярною зорею, яка завжди вказує напрямок на північ з точністю до 1∘.

Як запам'ятати Щоб за напрямком на північ визначити інші напрямки, потрібно стати обличчям на північ і розвести руки в боки. Праворуч буде схід, ліворуч – захід, а позаду – південь.

Орієнтування за компасом.

Найчастіше напрямок щодо сторін горизонту визначають за допомогою компаса. Його намагнічена стрілка завжди одним кінцем показує на північ, а другим – на південь. Магнітний компас було винайдено в Китаї. У Середземномор’ї компас з’явився приблизно у ХII ст.

Послідовність дій для орієнтування за компасом:

Установити компас на горизонтальну площину. 

Звільнити за допомогою спеціального важеля

намагнічену стрілку.

Зачекати, доки стрілка заспокоїться.

Повернути корпус компаса, доки позначка N (North – північ) не збіжиться з напрямком, указаним темним кінцем стрілки.

02.04.2024 Урок № 86

1. Рухливі ігри та естафети на несподіваність виконання.

2.Д/З Силові впр. для м’зів ніг.

Найкращими «ліками» від рухового «голоду» є рухливі ігри. Народні рухливі ігри за змістом і формою прості й доступні дітям різних вікових груп. Вони є універсальним засобом у фізичному вихованні молоді. Оздоровче значення ігор:  сприяють гармонійному розвитку форм і∙ функцій організму школяра;  формують правильну поставу;∙  загартовують організм;∙  підвищують працездатність; зміцнюють∙ здоров’я; Великий оздоровчий ефект має проведення ігор на свіжому повітрі незалежно від пори року. Це зміцнює мускулатуру, покращує діяльність дихальної, серцевосудинної систем, збільшує рухливість суглобів, стимулює обмінні процеси, позитивно впливає на нервову систему, підвищує опірність організму до простудних захворювань.

«Група, струнко!» 

Група шикується в одну шеренгу і розмикається на витягнуті руки так, щоб не турбувати один одного. Хід гри. Керівник подає різні команди, які гравці виконують, якщо перед ними буде слово «Група!». Якщо команди «Група!» немає, то дія не виконується. Той, хто помилився, робить крок уперед і продовжує грати. Виграє найуважніший, який менше за всіх помилився. Гра проводиться, звичайно, у кінці заняття. 

«На свої місця» 

Учні шикуються у шеренгу, в колону по одному або у коло у своїх командах (команд може бути 2-3 в залежності від кількості гравців). 

Хід гри. За сигналом: «На прогулянку!», – усі діти розбігаються у різні сторони. За командою: «На свої місця!», – усі повинні вишикуватись у вихідне положення. Яка з команд швидше займе своє місце, та і стає переможцем. 

«Падаюча палиця» 

Діти шикуються у коло та розраховуються за порядком номерів. Перший номер (ведучий) стає посередині кола, бере гімнастичну палицю, ставить її на підлогу, притримуючи рукою. 

Хід гри: Ведучий голосно називає який-небудь номер і відпускає палицю. Викликаний гравець повинен підбігти і схопити палку, поки вона не впала на підлогу. Якщо він спіймає її, то повертається на своє місце. Якщо ні – стає ведучим, а той хто водив, йде у коло на своє місце і здобуває його номер.

 Варіант: кожен гравець має по гімнастичній палиці і коли ведучий називає який-небудь номер, то цей номер повинен схопити палицю ведучого, а ведучий – палицю цього номера. Усі гравці повинні тримати палицю правою рукою. 

Інвентар: гімнастична палиця. 

«Виклик номерів» 

Діти розподіляються на дві команди, стають у шеренги на відстані 6-10 м одна від одної та розраховуються за порядком номерів. У 8-10 м збоку від шеренги лежать набивні м’ячі. Хід гри. Керівник називає який-небудь номер, наприклад «вісім». Тоді восьмі номери обох команд біжать до набивних м’ячів, оббігають їх і повертаються на свої місця. Хто прибіг першим – приносить своїй команді виграшне очко. Потім викликають інші номери і так до тих ігор, поки усі гравці не будуть викликані. Виграє команда, яка набрала найбільше очок. 

Варіанти: команди шикуються у колони; оббігається не тільки м’яч, але шеренга або колона; учасники гри переміщуються стрибками на двох ногах, на одній у присіді, долаючи перешкоди; біля набивних м’ячів можна виконувати різні фізичні вправи (віджимання, присідання ті ін.).

 Інвентар: 2 набивних м’ячі або кеглі.

01.04.2024 Урок № 85

1. Комплекс впр. на увагу.

2. Д/З Силові впр. для м’зів ніг.

1. Комплекс впр. на увагу.

Увага – зосередженість, спрямованість свідомості людини у даний момент часу на якомусь реальному або ідеальному об’єкті, явищі події образі, душі, тощо. Завдяки увазі відбувається відбір необхідної інформації та відсікання зайвою.

Особливу роль відіграє увага в навчальній роботі учнів. Зосередженість, спрямованість свідомість учня на певні предмети та вища необхідні на всіх етапах його навчальної діяльності. Часто нерозуміння навчального матеріалу, поява помилок під час виконання самостійних завдань, пояснюються не відсутністю здібностей до цих видів занять, не слабою кмітливістю, або поганою пам’яттю, а недостатньою уважністю.

Психологи встановили, що чим вищий рівень розвитку уваги, тим вища ефективність навчання. Неуважність — одна із найпоширеніших причин поганої успішності учнів. Чим викликане це явище? Виявляється, навчання ставить перед дитиною нові завдання, несхожі на ті, які вона звикла виконувати під час гри. Навчальні завдання, на відміну від ігрових, містять більше нової інформації, а процес їх виконання вимагає довшого зосередження. На жаль, і за своєю формою процес навчання не завжди є захоплюючим і невимушеним. І щоб оволодіти усіма новими знаннями та навиками, дитині потрібно навчитися керувати своєю увагою, підпорядковувати її своїй волі. А для цього необхідно тренувати здатність бути уважним з допомогою ігор і спеціальних вправ.

Здатність керувати увагою має дуже важливе значення для ігрової і навчальної діяльності. Невміння швидко переводити увагу може викликати у дітей труднощі тоді, коли потрібно, наприклад, від гри перейти до навчального завдання або читання книжки, послідовно виконати певні вказівки дорослого, під час виконання завдання здійснити різні розумові дії у заданій послідовності. У цих випадках зазвичай кажуть, що такі діти розсіяні. Вони зосереджені чи сильно захоплені однією дією і не можуть швидко перевести увагу на іншу. Це явище дуже часто спостерігається На несподівано поставлене запитання учні відповідають не відразу, хоча й може знати відповідь на нього. Потрібна пауза, щоб перевести увагу на новий зміст. Проте можливо підвищити показники переведення уваги шляхом спеціального тренування.

Ті вправи які можливо виконати вдома:

1. Кубік Рубіка. Повідомляємо тим, хто його ніколи не збирав — це тільки здається, що все легко. Насправді є 43 252 003 274 489 856 000* комбінацій, а правильна лише одна! Збираючи кубік, ми тренуємо не тільки дрібну моторику і логіку, а й пам’ять, тому що, щоб зібрати, потрібно пам’ятати попередні дії. 

2. Загадка Ейнштейна. Кажуть, учений придумав її, щоб тестувати на здатність до логічних міркувань кандидатів в асистенти. Інші кажуть, що придумав її не менш знаменитий Льюїс Керролл. Треті, що не той і не інший. Іноді кажуть, що здатні виконати завдання лише 2% населення. Іноді — що вирішувати її потрібно в розумі, нічого не записуючи. 

3. Читати й рахувати одночасно. Кладемо руки на стіл, починаємо читати текст і паралельно рахувати кількість слів у ньому. Пальці при цьому не загибаємо. Супер класна вправа на перемикання і розподіл уваги. А ще можна зробити так: дорослий читає текст і стукає пальцем (олівцем, ручкою) по столу. Завдання дитини — запам’ятати про що читав дорослий і порахувати кількість ударів. 

Долоні на папері. Як грати: 2 учасники на окремих аркушах паперу обводять свої долоньки й пишуть в ній цифри від 1 до 50 (100) в довільному порядку. Потім суперники обмінюються цими папірцями й загадують один одному все ті ж цифри все в тому ж довільному порядку. Можна грати на швидкість — хто швидше знайде всі цифри з долоньки суперника в правильній послідовності. Можна ставити хрестики в кожній клітинці поки суперник шукає свою цифру. Своєрідна заміна таблиць Шульте.

27.03.2024 Урок № 84

1. Комплекс гімнастихних впр.

2. Д\З Впр. на гнучкість.https://www.youtube.com/watch?v=wK5KaVCz7ZA 

Регулярна фізична активність є обов’язковою та незамінною складовою здорового способу життя у будь-якому віці. Ось чому ви маєте займатись фізичними вправами щодня: 

• Щоденні тренування захистять від небезпечних захворювань

• Фізичні вправи продовжать тривалість та якість життя

• Регулярні вправи покращать стан кісток та суглобів

• Фізична активність забезпечить хороший апетит

Гімнастичні вправи - це велика група вправ локальної дії на різні частини тіла, та глобальної дії - на весь організм, що сприяє відновленню функціональних можливостей. Основою фізіологічних механізмів такого відновлення є посилення кровообігу в організмі.

Комплекс вправ.

1. В.п. — о.с. 1—2. Крок лiвою вперед, руки вгору.

     3—4. В.п. Те ж з другої ноги. 

2. В.п. — стiйка ноги нарiзно, руки на поясi. 

1—2. два пружинячих нахила вправо, лiву руку вгору. 

3—4. В.п. 

5—8. Те ж в другу сторону. 

3. В.п. — руки вперед. 

1. Коло руками до низу. 

2. Нахил вперед, торкнутися руками пiдлоги. 

З. Не розгинаючись, ривком руки назад. 

4. В.п. 

4. В.п. — упор сидячи ззаду. 

1—2. Упор лежачи ззаду. 

3—4. В.п. 

5. В.п. —упор лежачи на зiгнутих руках. 

1. Упор лежачи на стегнах. 

2. Упор лежачи. 3―4. В.п 

6. В.п. — упор лежачи. 

1. Зiгнути руки, лiву назад. 

2. В.п. 3—4. Те ж з другої ноги. 

7. В.п. — упор лежачи, лiва рука зiгнута, права в сторону пряма. 

1—2. Розгинаючи лiву руку, зiгнути праву. 

3—4. Те ж в другу сторону. 

8. В.п. — руки в сторони. 

1. Мах правою вперед, хлопок в долонi пiд ногою. 

2. В.п. 3—4. Те ж другою ногою.

9. В.п. — упор присiвши позаду на правiй, лiву вперед. 

1. Поштовхом правої змiнити положення нiг. 

2. Поштовхом лiвої в.п. 

10. В.п. — руки в сторони. 

1. Стрибок з хлопком в долонi перед собою. 

2. Стрибок з хлопком за спиною. Ходьба на мiсцi. 

26.03.2024 Урок № 83

1.Особливості використання видів спорту при розвитку професійно важливих якостей.

2.Складання комплексу для занять.

3.Д/З Силові впр. для м’зів ніг.

1.Особливості використання видів спорту при розвитку професійно важливих якостей.

Сучасне виробництво з його механізацією і автоматизацією виробничих процесів характеризується зменшенням ваги фізичної праці, іншим ритмом праці, збільшенням його складності та інтенсивності. Це вимагає від спеціалістів більшого напруження розумових, психічних, фізичних зусиль, підвищеної координації і культури рухів, високої концентрації уваги. Чим досконаліша техніка і вища технологія виробництва, тим досконалішою повинна бути людина, яка керує ними. Якість підготовки, в тому числі і фізичної, до майбутньої професійної діяльності для кожного молодого спеціаліста набуває не тільки особистого, але й соціально- економічного значення.

 Дослідження показують, що загальна фізична підготовка спеціалістів може повністю вирішити цих завдань, оскільки сучасна висококваліфікована праця вимагає певного профілю фізичного виховання відповідно до особливостей професії. Тому фізичне виховання здобувачів освіти повинно здійснюватись з урахуванням умов та характеру їх майбутньої професійної діяльності, а значить містити в собі елементи професійно прикладної фізичної підготовки (ППФП), використовувати засоби фізичної культури і спорту для формування в майбутніх спеціалістів професійно необхідних знань, фізичних якостей, навичок, а також для підвищення стійкості організму до впливу зовнішнього середовища. В зв’язку з цим ППФП включена самостійним розділом в програму з фізичного виховання.

 Здібності – це одні з найважливіших якостей особистості професіонала, які чи не в першу чергу визначають успішність оволодіння професійними знаннями та вміннями, забезпечують становлення соціально-професійної компетентності. Однією з основних умов успіху у підготовці кадрів є вивчення та розвиток загальних і, головним чином, професійних здібностей майбутніх працівників - спеціалістів своєї справи. Розрізняють загальні та професійні здібності. 

Професійні здібності – індивідуально-психологічні властивості особистості людини, що відрізняють її від інших людей відповідають вимогам даної професії і є умовою її успішного виконання. Професійні здібності формуються на основі загальних, а також з опорою на спеціальні здібності. Розвиток професійних здібностей позитивно впливає на удосконалення інтелекту, покращення загальних здібностей. 

Існують 4 види груп професій: 

1. Види праці з перевагою нервового напруження при незначному фізичному навантаженні, одноманітних робочих рухів монотонного характеру, які виконуються сидячи та пов’язані з малими операціями у серійному виробництві на конвеєрі (швачки, складальники механізмів тощо). Для робітників цих професій включають вправи у підтягуванні для м’язів тулуба, рук і ніг, вправи на розслаблення м’язів і координацію рухів. 

2. Види праці, які характеризуються рухливістю та різноманітністю виконаних операцій при середньому фізичному навантаженні, які пов’язані з напруженням уваги, положенням стоячи (токарі, шліфувальники тощо). У комплекс включаються вправи у підтягуванні з наступним розслабленням м’язів рук, махові рухи руками та ногами, присідання, стрибки, біг на місці, вправи на розслаблення м’язів ніг, вправи на координацію. 

3. Види праці, які вимагають великої фізичної напруги з різноманітними операціями, які виконуються стоячи з частою зміною робочих поз і рухів (будівельники, шахтарі тощо). Комплекс включає вправи у підтягуванні з глибоким диханням та наступним розслабленням м’язів плечового поясу, відпочинок сидячи або лежачи з повним розслабленням, вправи, які покращують поставу та рухливість у суглобах, вправи для м’язів рук і ніг, які сприяють переходу до роботи.

 4. Види праці, які вимагають тривалої розумової напруги, зосередження уваги, одноманітної робочої пози та малорухомі (вчителі, офісні працівники тощо). Комплекс вправ включає підтягування, вправи для м’язів рук, тулуба і ніг, які виконуються спочатку у повільному темпі, потім більш динамічно та інтенсивно (до середнього темпу), а на закінчення вправи на координацію рухів. 

Засобами ППФП слугують ті ж фізичні вправи, проте спеціально 

відібрані і організовані у повній відповідності до її завдань.  

1. Прикладні фізичні вправи і окремі елементи з різних видів спорту.  

2. Прикладні види спорту.  

3. Оздоровчі сили природи і гігієнічні чинники.  

4. Допоміжні засоби, що забезпечують раціоналізацію навчального  процесу з розділів ППФП. 

В наш час визначилося кілька форм ППФП в системі фізичного виховання, які можуть бути згрупованими за таким принципом: 

– навчальні заняття (обов’язкові і факультативні);

 – самодіяльні заняття; 

– фізичні вправи в режимі дня;

 – масові оздоровчі, фізкультурні і спортивні заходи. 

Кожна з них має одну або кілька форм реалізації ППФП, які можуть бути вибірково використані для всього контингенту здобувачів освіти.

Правила складання комплексу загальнорозвиваючих вправ. Складаючи комплекс ЗРВ, необхідно дотримувати наступні правила: 

1. Зміст вправ повинен відповідати призначенню комплексу (гімнастика до уроків, підготовча частина уроку, комплекс для розвитку фізичних якостей і т. д.).

 2. Враховувати місце і умови проведення занять (гімнастичний зал або відкритий спортивний майданчик; теплий сонячний день або сира прохолодна погода і т. п.). 

3. При складанні комплексу вправи потрібно підбирати так, щоб вони надавали всебічну дію на основні м’язові групи, забезпечували цілеспрямований розвиток фізичних якостей, сприяли формуванню правильної постави, збагачували рухову підготовку учнів. 

4. Дотримуватися принципу поступовості - від простого до складного і від легкого до важкого від невідомого до відомого (розучена раніше вправа повинна полегшувати виконання нової). 

5. Враховувати ступінь підготовленості, а також відмінність функціональних можливостей організму хлопців, дівчат. 

6. Визначити спосіб проведення ЗРВ (роздільний, потоковий або прохідний) відповідно до поставлених завдань.

7. Дотримуватися певної послідовності вправ в комплексі, враховуючи методичні рекомендації до їх проведенню. Вправи в комплексі прийнято виконувати в такій черговості: 

Порядок вправ в комплексі може бути декілька змінений, але завжди потрібно керуватися наступними методичними вказівками: У комплекс ранкової гігієнічної гімнастики, гімнастики до занять і підготовчої частини уроку не слід включати вправи, які вимагають значних силових зусиль і нервової напруги. У комплекс необхідно включати одну-дві вправи на координацію рухів, розвиток відчуття ритму, темпу, часу. Але спочатку треба давати вправи в спокійному темпі і ритмічно. Поступово (від вправи до вправи) треба збільшувати амплітуду, темп, ритм рухів, збільшувати кількість повторень вправи. 

25.03.2024 Урок № 82

1.Правила безпеки під час занять ППФК.https://www.youtube.com/watch?v=JB8NbQT2v58 

2.Впр.з підняттям і перенесенням великих предметів.

3.Д/З .Силові впр. для м’язів тулуба.

2.Впр.з підняттям і перенесенням великих предметів.

Підйом і переміщення вантажів може сприяти як погіршенню самопочуття, так і його поліпшенню. Надмірно важка ноша може нашкодити спині фізично підготовленої людини, якщо піднімати та переносити її, не дотримуючись певних правил.

Однак, якщо слідувати рекомендаціям фахівців і рівномірно розподіляти навантаження на організм, можна, навпаки, зміцнити м'язи спини та вберегти себе від різних ушкоджень хребта.

Тому є рекомендації щодо підіймання і перенесення важких речей, які допоможуть вам зрозуміти, як зміцнити поперек і м'язи спини в домашніх умовах, а також істотно полегшити сам процес переміщення важкої ноші.

• Переміщення ваги

За статистикою ВООЗ, приблизно кожен третій житель планети відчуває біль після підняття тяжкості, що свідчить про наявність хвороби хребта. У зв'язку з цим стрімко знижується загальна працездатність. Причому фахівці стверджують, що здоровий хребет здатний витримати навантаження вагою чотириста кілограмів і навіть вище при правильній системі розподілу ваги вантажу на його відділи.

Маючи намір підняти щось важке, сядьте навпочіпки та щільно притисніть до себе предмет, який збираєтеся піднімати, при цьому тримайте спину прямо.

Помилка більшості людей полягає в тому, що вони намагаються підняти важкий предмет, не згинаючи ніг, але при цьому зігнувши спину. З-за цього навантаження на міжхребцевий диск в поперековому відділі збільшується в десятки разів.

Тримайте вантаж максимально близько до себе. Наближаючи центр тяжкості ноші до себе, ви тим самим прикладаєте менші зусилля на утримання спини в прямому положенні.

Щоб перемістити важкий предмет на площині, не піднімаючи, його краще штовхати вперед, ніж тягнути за собою.

• Уникайте різких рухів при перенесенні тягарів

Деяким здається, що краще вмістити всі покупки в один пакет або скласти речі в один великий чемодан, тому що в деяких випадках набагато зручніше мати одну вільну руку. Однак такий спосіб переміщення важких речей також шкодить хребту. Тому не лінуйтеся розподіляти вагу ноші рівномірно. Це стосується і покупок в магазині, і сумок для перевезення речей.

Не носіть важкі сумки на одному плечі. Найкраща альтернатива — зручний рюкзак або сумка на коліщатках.

Крім іншого, не забувайте регулярно тренуватися і зміцнювати спину. Найкраща профілактика хвороб хребта — це плавання, біг та їзда на велосипеді. Навіть звичайна прогулянка швидким кроком вже буде сприяти зміцненню м'язів.

• Вправи для спини

1. Притисніться спиною до стінки таким чином, щоб стіна торкалася і лопатки, і попереку. Ступні поставте в 30 см від стіни, а руки опустіть, розгорнувши долоні назад. Потім повільно ковзайте по стіні вниз, поки стегна не опустяться паралельно до підлоги. Затримайтеся в цьому положенні на декілька секунд, після чого повільно піднімайтеся, не відриваючи спину від стіни.

2. Ляжте на підлогу, притисніться до неї попереком і зафіксуйте ноги в зігнутому положенні. Підніміть одну ногу так, щоб гомілка була паралельна підлозі, а п'ята напружена. Робіть ногою повільні кругові рухи. Через десять секунд виконайте те ж саме іншою ногою.

Намагайтеся виконувати дані вправи як можна частіше. Ну і звичайно, не соромтеся просити про допомогу в переміщенні тягарів, якщо вантаж виявляється надто габаритним для вас.

3.Д/З .Силові впр. для м’язів тулуба.

Спробуйте виконати вправи з гирею

1. Обертання гирі навколо тулуба.

2.Обертання гирі на головой.

3. Жим гирі вверх.

4. Станова тяга с гирею.

5.Підтягування гирі до грудей.

6. Випади з гирею.

7.Підйом корпуса с гирею на прес.

3.Різновиди нападаючих ударів.

Нападаючі удари виконують в стрибку після короткого розбігу, врахувавши висоту сітки. Нападаючий удар виконується так: стрибок з місця або з розбігу, удар, приземлення. Щоб стрибнути з розбігу, відштовхуються однією або двома ногами; з місця – тільки двома ногами. Виконуючи стрибок відштовхуванням двома ногами під час розбігу, гравець набирає швидкість, необхідну для високого стрибка.

Залежно від ігрової обстановки (від напряму і характеру подач, від того, який блок поставив суперник), нападаючий гравець намагається зробити такий удар, за допомогою якого можна провести м’яч мимо рук блокуючих гравців. Нападаючі удари ефективні, якщо гравець володіє не одним якимсь способом, а всім арсеналом технічних засобів нападу. 

Нападаючі удари бувають прямі й бокові. Прямі виконують з положення обличчям до сітки, бокові удари – плечем (боком). Прямі й бокові удари роблять у різних напрямах з переводом м’яча вліво, вправо. 

4. Одиночне та групове блокування.

Блокування складається з переміщення, стрибка, винесення та постановки рук над сіткою, приземлення. 

Якщо воно виконане одним гравцем – це одиночне блокування, двома або трьома гравцями – групове. 

Групове блокування - виконується двома або трьома волейболістами. Подвійне блокування — основний засіб блокувального захисту певної зони майданчика. Узгодженими зусиллями двох гравців над сіткою створюється бар'єр з чотирьох рук перед м'ячем, що перелітає.

Блокування – основна, важлива та надзвичайно важка за виконанням захисна дія у будь-якому спорті. Навчаючись, потрібно звернути увагу на правильний вибір місця відштовхування для стрибка, своєчасний стрибок і винесення рук над сіткою. Щоб «закрити» політ м’яча на основному напрямі, гравець відштовхується навпроти нападаючого, який виконує прямий удар. Розміщення долоней у процесі може змінюватись залежно від напрямку польоту м’яча під час удару. Щоб оволодіти цією технікою, необхідно навчитись приймати положення готовності, переміщуватися звичайними та приставними кроками, а також бігом. Відштовхуватись двома ногами, виконувати стрибок вертикально вгору, виносити кисті рук над сіткою.

Для закриття певної зони майданчика ставиться нерухомий (зонний) блок, в якому руками, які піднесені над сіткою, не робляться ніякі рухи вбік. Під час рухомого (ловлячого) блокування після стрибка гравець переносить руки вправо або вліво, залежно від визначеного напрямку польоту м’яча. 

5.Групові тактичні дії.

З урахуванням структури ігрової діяльності змагання можна визначити 

круг факторів, що впливають на ефективність ігрової діяльності змагання. 

Найістотнішими факторами є: 

1) оснащеність спортсменів технічними прийомами і тактичними діями 

(арсенал техніки і тактики); 

2) застосування техніко-тактичного арсеналу (уміння застосовувати в грі і 

змаганнях вивчені технічні прийоми і тактичні дії); 

3) ефективність (виграш, помилки) ігрових дій; 

4) майстерність виконання ігрової функції; 

5) активність («агресивність», творчість) у грі – з урахуванням вибраного 

тактичного плану і дотримання ігрової дисципліни; 

6) рівень розвитку спеціальних якостей і здібностей; 

7) морфологічні ознаки (в першу чергу довжина тіла); 

8) морально-вольові якості. 

Групові тактичні дії опираються на індивідуальні і входять в ту чи іншу систему гри. Центральне місце в групових тактичних діях займає тактика передач м’яча і взаємодія зв’язуючого з нападаючим гравцем в рамках тієї чи іншої системи гри команди. Принцип навчання груповим тактичним діям залишається таким же: за допомогою підготовчих, підвідних і вправ з техніки і тактики гри. Навчання тактиці прийому м’яча з подачі: 

Пояснення та показ техніки виконання різних способів прийому м’яча;

 − Виконання прийому м’яча, який летить з незначною швидкістю; 

− Виконання прийому м’яча з подачі при довільному розташуванні гравців на майданчику; 

− Виконання прийому м’яча з подачі, знаходячись в ігрових розстановках; 

− Виконання прийому м’яча з подачі при збільшенні швидкості і складності польоту м’яча; 

− Теж, але передача м’яча у конкретну зону майданчика. 

Навчання тактиці виконання подач 

− Пояснення та показ різних способів подачі м’яча; 

− Виконання верхньої прямої подачі на точність у різні зони. 

− Теж, але верхньої плануючої подачі; 

− Теж, але зі збільшенням сили удару; − Чергування способів виконання подач; 

Методичні вказівки. Важливо навчити волейболіста фіксувати погляд на одній точці майданчика, а подавати в іншу. 

Додаток:

• Тактична підготовка з урахуванням ігрових функцій.

• Навчальна гра https://www.youtube.com/watch?v=wL2xrF1bpy8&t=5s 

Розглянемо обов’язки та місце кожного гравця на майданчику окремо.

Зв’язуючий

Одне з найскладніших амплуа. Мета зв’язуючого – дати нападнику передачу другим дотиком (зазвичай) і в такий спосіб організувати атаку на бік суперника. Завдання важливе і вкрай складне. Пасуючий гравець повинен враховувати десятки чинників: це можливості кожного нападника своєї команди, його місце розташування в цей конкретний момент на майданчику і можливість здійснення ним нападаючого удару. Водночас потрібно відстежувати розташування суперника на блоці і в захисті і дати пас, який з найбільшою ймовірністю і з найменшим опором принесе очко команді. Пас має бути точним, іноді несподіваним для суперника. Зв’язуючі – дуже цінні гравці, від ведення гри якими великою мірою залежить загальний результат команди. Але для багатьох волейболістів-початківців амплуа не дуже цікаве, оскільки в атаці зв’язуючий гравець участі не бере.

Ліберо

Його основне завдання на майданчику – це прийом. Приймати ліберо повинен подачі й атаки (гра в захисті) суперника і максимально точно довести м’яч зв’язуючому гравцеві. Оскільки він володіє найкращим прийомом у команді, подача суперника частіше спрямована в бік інших гравців, що приймають. Ліберо грає тільки на задній лінії, при чому там він замінює центрального блокувальника в розстановці після його подачі. Заміною цей тактичний хід не вважається і дозволений нескінченну кількість разів. У подачі ліберо не бере участі, так само як і не може атакувати, ставити блок, передавати м’яч згори, перебуваючи в триметровій зоні біля сітки. Якщо перший дотик до м’яча робить зв’язуючий гравець, то роль пасуючого в розіграші зазвичай теж належить ліберо. Зріст у волейболістів цього амплуа невисокий (зазвичай не більше 190 см).

Центральний блокувальник

З назви амплуа вже можна зробити висновок про його основні завдання. Насамперед він повинен блокувати атаку з боку суперника, при цьому він завжди перебуває в центрі сітки. Ще одне завдання центрального – атака першим темпом. Це означає, що в момент здійснення передачі зв’язуючим гравцем, центральний вже перебуває в стрибку. Зв’язковий швидко вкидає м’яч центральному точно в руку. За рахунок цього проходить дуже швидка атака, і суперник може бути не готовий поставити блок або правильно побудувати захист. Центральні гравці в більшості випадків найвищі гравці на майданчику. У прийомі ці гравці не беруть участі, у захисті грають зазвичай тільки в одній розстановці після власної подачі. І тільки в цій розстановці обидва центральні гравці перебувають на майданчику одночасно. Цінними центральними є гравці, які володіють силовою подачею.

Діагональний

Частково назва амплуа походить від того, що гравець перебуває по діагоналі зі зв’язуючим на майданчику. Він компенсує брак атакувального гравця в той час, коли зв’язувальний перебуває на першій лінії, атакуючи із задньої лінії (як правило, з першої зони). Діагональний практично не бере участі в прийомі. Атакує переважно з другої і з першої зони, а так само в одній розстановці при грі 5-1 атакує в 4-й зоні. Як правило, діагональні – це потужні, стрибучі, високі гравці, які мають до того ж пристойну силову подачу.

Догравальник

Гравці цього амплуа беруть участь практично у всіх елементах у волейболі. Він стоїть у прийомі і в захисті разом із ліберо, нападає з краю сітки (переважно з 4-ї зони), грає пайп, ставить блок, подає подачі. Складність цього амплуа полягає в тому, що він повинен відпрацювати всі елементи, тоді як, наприклад, ліберо, відточує тільки навички в прийомі. На майданчику завжди присутні 2 догравальники, які стоять по діагоналі один від одного (у первісній розстановці).

12.03.2024 Урок № 77 ( повторення попереднього уроку + додаток )

11.03.2024 Урок № 76

1.ЗРВ.

2. Подача м’яча вивченим способом у визначену зону.

3.Різновиди нападаючих ударів.

4.Одиночне та групове блокування.

5.Індивідуальні тактичні дії.

6.Д/З Стрибкові впр

Додаток:

1. Індивідуальні та тактичні дії.

2. Д/З Розвиток гнучкості. https://www.youtube.com/watch?v=UN13g28HXgY&t=8s

1.ЗРВ.

2. Подача м’яча вивченим способом у визначену зону ( повторення )

Подача здійснюється лише однією рукою. Подача м'яча Виконує подачу гравець, який у результаті останнього переходу переміщається з другої в першу зону. Подача проводиться із зони подачі за задньою лінією ігрового майданчика. Завдання гравця, що подає — відправити м'яч на половину суперника. 

Подача проводиться із зони подачі за задньою лінією ігрового майданчика. Завдання гравця, що подає, відправити м'яч на половину супротивника. До того як гравець не торкнеться м'яча при подачі, жодна частина його тіла не повинна торкнутися поверхні майданчика (особливо це стосується подачі в стрибку). 

Існує два види подачі: верхня, коли м'яч під час удару знаходиться над головою, і нижня - удар по м'ячу наноситься знизу.

Помилки подачі у волейболі:

• поганий зоровий контроль;

• нечітке підкидання;

• виконання удару зігнутою рукою;

• мала амплітуда замаху;

• удар ребром руки, пальцями, але з долонею;

• розслаблення після подачі;

• неправильна стійка гравця.

3. Одиночне та групове блокування.

Блокування складається з переміщення, стрибка, винесення та постановки рук над сіткою, приземлення. 

Якщо воно виконане одним гравцем – це одиночне блокування, двома або трьома гравцями – групове. 

Групове блокування - виконується двома або трьома волейболістами. Подвійне блокування — основний засіб блокувального захисту певної зони майданчика. Узгодженими зусиллями двох гравців над сіткою створюється бар'єр з чотирьох рук перед м'ячем, що перелітає.

Блокування – основна, важлива та надзвичайно важка за виконанням захисна дія у будь-якому спорті. Навчаючись, потрібно звернути увагу на правильний вибір місця відштовхування для стрибка, своєчасний стрибок і винесення рук над сіткою. Щоб «закрити» політ м’яча на основному напрямі, гравець відштовхується навпроти нападаючого, який виконує прямий удар. Розміщення долоней у процесі може змінюватись залежно від напрямку польоту м’яча під час удару. Щоб оволодіти цією технікою, необхідно навчитись приймати положення готовності, переміщуватися звичайними та приставними кроками, а також бігом. Відштовхуватись двома ногами, виконувати стрибок вертикально вгору, виносити кисті рук над сіткою.

Для закриття певної зони майданчика ставиться нерухомий (зонний) блок, в якому руками, які піднесені над сіткою, не робляться ніякі рухи вбік. Під час рухомого (ловлячого) блокування після стрибка гравець переносить руки вправо або вліво, залежно від визначеного напрямку польоту м’яча. 

5.Індивідуальні тактичні дії.

Тактичні системи гри характеризуються певним вихідним розташуванням гравців на майданчику, розподілом основних функцій між ними з характерним застосуванням технічних прийомів. 

Тактичні системи нападу У волейболі існує три системи нападу: після другої передачі зв’язуючим гравцем першої лінії; після другої передачі зв’язуючим гравцем другої лінії; після передачі та відкидання. 

Першу систему нападу застосовують у тому випадку, якщо при будь-якому розташуванні гравців команди на першій лінії є волейболіст, що слабо грає в нападі, але володіє необхідною техніко-тактичною підготовкою у виконанні других передач. Таких гравців у команді повинно бути не більше двох. Кожен з них є диспетчером передач. При застосуванні цієї системи нападу існує досить різноманітний набір комбінацій, в яких беруть участь два нападаючі. Тактична суть дій зв’язуючого гравця і нападаючих полягає в прагненні завершити атаку з мінімумом перешкод з боку.блокуючої команди суперника. Для цього застосовують різні за висотою, швидкістю й напрямком передачі для удару, а також узгоджені, своєчасні переміщення та відволікаючі маневри нападаючих. 

Друга система нападу – найпоширеніша в практиці гри команд, стартові склади яких укомплектовані за принципом 4 2, 5-1. Вона передбачає участь в атаці трьох гравців першої лінії, для яких виконує другу передачу м’яча зв’язуючий гравець, що виходить до сітки з другої лінії. Комбінації, що застосовують у цій системі, дуже схожі на вищеописані. Взаємодія двох нападаючих у першій та другій системах ідентичні, а третій нападаючий підключається до атаки, як правило, в своїй зоні, коли перші два виконали відволікаючу функцію. 

Третя система нападу з першої передачі м’яча і з відкидання – дуже результативна атака, але застосовується, на жаль, дуже рідко через складність виконання першої передачі м’яча безпосередньо для удару. Найчастіше атаку з першої передачі застосовують у процесі гри, коли суперник переправляє м’яч через сітку несильним ударом. 

Додаток: Індивідуальні тактичні дії.

Тактичні системи захисту.

Кожна захисна система передбачає взаємодії гравців у лініях захисту (блокуючі, страхуючі, власне захисники) й між цими лініями. Нині застосовують дві тактичні системи захисту під умовною назвою «кутом вперед» і «кутом назад». Різниця між ними полягає в характері виконання страхування блокуючих. 

Система «кутом вперед». Вона забезпечує надійне страхування блокуючих у відповідь на дії нападаючої сторони, гравці якої, поряд з ударами, досить часто користуються обманними ударами, спрямовуючи м’яч через руки блокуючих. Вихідне положення гравців команди та їхня взаємодія при цій системі. Блокуючі займають позиції біля сітки в середині своїх зон. Гравці зон 5 і 1 – за 1,5 – 2 м від лицьової лінії і за 1 м від бічної. Гравець № 6, який готується до виконання страхування, займає вихідну позицію в центрі майданчика. Відбиваючи атаки суперника на правому фланзі оборони, взаємодіють таким чином; блокуючі зон 2 і 3 організовують груповий блок, гравець зони 4, вільний від блоку, швидко відбігає назад до лінії нападу для захисту зони, гравець №6, визначивши, кого із блокуючих він повинен страхувати, займає позицію за 1-1,5 м за блокуючим зони 2. Гравці зон 1 і 5, орієнтуючись на характер передачі для удару та дій нападаючого, займають позиції для наступних дій по захисту своїх зон. Середню частину майданчика захищають блокуючі. Такий же характер взаємодій гравців усіх ліній захисту, коли відбивають атаки на лівому фланзі оборони, але з відповідними змінами окремих функцій ліній блокуючих (тут у груповому блоці братимуть участь гравці зон 4 і 3, а гравець зони 2 відбіжить назад для захисту). При атаці суперника в центрі сітки в блокуванні бере участь здебільшого тільки один гравець. У цьому випадку флангові гравці першої лінії відбігають на 2,5-3 м назад для участі в захисті. Решта гравців виконує функції, подібні до вищеописаних. 

Система “кутом назад” забезпечує захист задньої середньої частини майданчика за рахунок розташування гравця № 6 в цій зоні. При цьому змінюються дії гравців при організації страхування блокуючих. Вихідні положення гравців і їхня взаємодія при захисній системі «кутом назад» під час відбиття атаки на правому фланзі оборони. Блокуючих зон 2 і 3 страхує гравець зони №4, вільний від блоку. У зв’язку з виходом гравця із зони 4 на страхування відносний контроль цієї зони здійснює гравець №5, котрий виходить із своєї вихідної позиції вперед до лінії нападу. Його висування вперед компенсує гравець зони 6, переміщаючись на 11,5 м ліворуч. – Гравець №1 займає позицію за 3 м від лінії нападу й не більше як за 1 м від бічної лінії. При атаці суперника на лівому фланзі оборони характер взаємодії гравців підпорядковується напрямку атаки. Так, у цьому випадку груповий блок організовують гравці зон 4 і 3; гравець №2, що не бере участі в блокуванні, страхує своїх партнерів – блокуючих тощо. Коли суперник атакує в центрі сітки, обидва флангові гравці першої лінії, як правило, відбігають назад і займають захисні позиції в районі лінії нападу. Гравці зон 5 і 1 висуваються вперед і розташовуються за 1 м від бічних ліній, за 2 м від лінії нападу. Гравець № 6 залишається в своєму вихідному положенні на той випадок, якщо доведеться забезпечувати приймання м’яча, що відскочив від рук блокуючих і летить на задню частину майданчика. Основний недолік цієї системи захисту полягає в складності організації страхування блокуючих і організації переходу від захисних дій до нападу, бо всі потенціальні нападаючі (лінія блокуючих) у момент приймання м’яча після удару суперника перебувають на одному “п’ятачку”, і при цій ситуації не завжди вдається своєчасно організувати активні, цілеспрямовані дії нападаючих. 

06.03.2024 Урок № 75 ( повторення попереднього уроку + додаток )

05.03.2024 Урок № 74

1.ЗРВ. https://www.youtube.com/watch?v=6JaXBd8dxUw 

2.Подача м’яча вивченим способом у визначену зону.

3.Різновиди нападаючих ударів.

4.Групове блокування.

5.Навчальна гра.https://www.youtube.com/watch?v=GLw6cn-UjhI&t=47s 

6.Д/З Стрибкові впр.

Додаток: індивідуальні тактичні дії 

2.Подача м’яча вивченим способом у визначену зону.

Подача – єдиний технічний прийом, який виконується гравцем самостійно, починаючи з вибору місця, звідки вона подається, і закінчуючи ударом по м’ячу 

Вдало подана подача може зруйнувати комбінаційну гру суперника, зірвати заздалегідь підготовлену атаку. Вона вибиває зі звичних дій тих, що приймають, зв’язуючого і нападаючих гравців. Подача в конкретну зону або в певного гравця є потужною зброєю атаки. Основна задача при подачі – виграти очко або ускладнити супернику прийом м’яча та організацію атаки. При виконанні подачі необхідно враховувати уміння зв’язуючого гравця суперника розпорядитися м’ячем, коли він йде до нього з п’ятої, шостої і першою зон майданчика, тобто при якому доведенні зв’язуючий відчуває себе комфортно, а при якому ні.

Подана подача дає команді суперника можливість зробити три помилки: при прийомі подачі, при другій передачі та при атаці. Втрата подачі позбавляє суперника можливості зробити три помилки, він просто отримує очко. До того ж добре подана подача дозволяє краще організувати оборону.

Подача – технічний прийом, за допомогою якого м'яч вводиться в гру. В той же час подача є ефективною атакуючою дією. Подача дуже складний технічний елемент гри. При вивченні та вдосконаленні техніки виконання подачі необхідно звертати увагу на наступне: 

– гравець повинен визначити постійну, зручну для нього точку місця подачі; 

– напрям польоту м’яча при подачі треба контролювати виключно за допомогою положення стоп;

 – перед подачею необхідно поглянути на сторону суперника, але з моменту підкидання і до удару по м'ячу невідривно дивитися на м’яч; 

– підкидання м’яча зазвичай виконується однією рукою. Якщо удар виконується правою рукою, то гравець підкидає м’яч лівою рукою; 

– зустрічати м’яч при ударі необхідно в найвищій точці; 

– удар по м’ячу завдається витягнутою повністю рукою з необхідною швидкістю 

4.Групове блокування.

Групове блокування слід застосовувати настільки часто, наскільки це можливо при конкретній ігровій ситуації. У груповому блокуванні можуть брати участь всі гравці передньої лінії. Проте найчастіше в нім беруть участь лише два гравця які стоять поруч (подвійний блок); третій гравець зазвичай залишається в своїй зоні та бере участь у страхуванні. Успішне групове блокування багато в чому залежить від правильного розподілу задач між гравцями. Слід розрізняти основного блокуючого та допоміжного. Основним блокуючим вважається волейболіст, що грає в даній зоні, він повинен визначити напрям польоту м’яча від удару та блокувати його. 

Допоміжний блокуючий – це гравець, який переміщається в зону атаки; його функція полягає в тому, щоб приєднати свої руки до рук основного блокуючого та зменшити тим самим зону попадання оборонної ділянки майданчика. 

При зонному блокуванні закривається певна частина майданчика. Цей напрям зазвичай відповідає основному напрямку ударів того нападаючого, який завершує атаку. При даному вигляді блокування вирішується завдання нейтралізації ударів, що йдуть у тому напрямку, який має бути закритий блоком. Останні гравці розташовуються з урахуванням того, що певна (відома заздалегідь) зона майданчика буде закрита блоком. 

В основу навчання груповому блокуванню покладені ті ж методичні прийоми, що і при навчанні індивідуальному блокуванню. Погоджені дії двох або трьох гравців передньої лінії по суті є виконанням індивідуального блокування декількома гравцями. Техніка групового блокування має деякі специфічні особливості, пов’язані з тим, що допоміжний блокуючий після попереднього переміщення приєднається до основного. Гравець вибирає місце для стрибка на блок з таким розрахунком, щоб не зіткнутися з основним блокуючим. При цьому свої руки він повинен наблизити до рук основного блокуючого. Переміщатися до місця зустрічі з м’ячем і основним блокуючим можна бігом, стрибком або приставними кроками. Останній крок виконується з «наприжкою» та стопорячим кроком. Стопорячий крок здійснюється внутрішньою частиною стопи, яка знаходиться ближче до основного блокуючого. До навчання груповому блокуванню слід приступати лише після того, як гравці освоїли одиночне блокування. Особливу увагу необхідно приділити вибору місця для стрибка на блок і своєчасному заняттю цього місця основними блокуючими гравцями, тому що від цього залежить заняття своїх місць захисниками та дії допоміжних блокуючих.

Помилки при груповому блокуванні: 

1. Неузгодженість дій блокуючих. 

2. Неодночасний стрибок. 

3. Неодночасне виставляння рук при постановці блоку. 

4. Руки лише витягнуті над головою, а не рухаються при необхідності в ту або іншу сторону.

 5. Неправильне розташування рук по відношенню до м’яча та напряму удару. 

6. Неправильне визначення напряму атаки. 

7. Руки блокуючих поставлені нещільно, і м’яч може пролетіти між руками. 

8. Невчасний стрибок на блок. 

9. Недостатня стрибкова витривалість 

Додаток: індивідуальні тактичні дії 

Тактична підготовка – це педагогічний процес, спрямований на досягнення ефективного застосування технічних прийомів у складних ігрових ситуаціях за допомогою тактичних дій, які являють собою раціональну форму організації дій волейболістів у грі для досягнення успіху. Можна виділити ряд чинників, які визначають успішність тактичних дій волейболіста в грі: 

•  По-перше, високий рівень розвитку спеціальних якостей: швидкості реакцій, швидкості відповідних дій, орієнтування в просторі, інтелекту, тощо. 

• По-друге, високий ступінь надійності технічних прийомів у складних ігрових прийомах.

•  По-третє, єдність перших двох факторів, які виражаються у високому рівні володіння навичками індивідуальних і колективних дій у нападі і захисті. 

• Тактичну підготовку не слід зводити до навчання волейболістів тактичним діям. 

• Основу успішних дій волейболістів у грі складають спеціальні якості (спостережливість, швидкість реакції і таке інше), уміння гнучко використовувати технічні прийоми. 

Взагалі тактичні дії – це форма організації дій волейболістів: індивідуальних, групових, командних в умовах одноборства з суперником, які дозволяють у повній мірі реалізувати якості, вміння і навички, набуті в процесі навчально-тренувального процесу. 

Індивідуальні тактичні дії Індивідуальні тактичні дії є основою тактичної майстерності волейболіста. Це своєрідний місток, який поєднує техніку і тактику в навчально-тренувальному процесі. 

Індивідуальні тактичні дії в нападі складаються з дій без м’яча (при виборі місця) з м’ячем (при передачах, подачах, атакуючих ударах). Розвиток спеціальних якостей і формування тактичних навичок у процесі підготовчих і підвідних вправ. Основу вправ складають завдання у відповідь на сигнали (переважно зорові). В якості сигналів використовують різні положення м’яча: м’яч піднятий однією або двома руками, опущений вниз, підкинутий вгору і таке інше. Особливу увагу звернути на вправи, в яких волейболісти повинні вибрати дії у відповідності з сигналом. При переміщеннях у відповідь на сигнал: прискорення під час переміщення різними способами; зміна способу переміщення; зміна напрямку руху; ловіння і кидок набивного м’яча і таке інше. 

04.03.2024 Урок № 73 ( повторення попереднього уроку + додаток ) 

28.02.2024 Урок № 72

1.ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=6JaXBd8dxUw 

2.Подача м’яча вивченим способом у визначену зону.

3.Різновиди нападаючих ударів.

4.Навчальна гра. https://www.youtube.com/watch?v=wL2xrF1bpy8&t=4s 

5. Д/З Стрибкові впр.

Додаток: Одиночне блокування

2.Подача м’яча вивченим способом у визначену зону.

Подача здійснюється лише однією рукою. Подача м'яча Виконує подачу гравець, який у результаті останнього переходу переміщається з другої в першу зону. Подача проводиться із зони подачі за задньою лінією ігрового майданчика. Завдання гравця, що подає — відправити м'яч на половину суперника. 

Подача Виконує подачу гравець, який унаслідок останнього переходу переміщається з другої в першу зону. Подають із зони подачі за задньою лінією ігрового майданчика. 

3.Різновиди нападаючих ударів.

Призначення нападаючого удару визначається самим його назвою. Значна висота волейбольної сітки вимагає виконання завершальних ударів в стрибку. У зв'язку з цим результативність нападаючих ударів залежить від висоти стрибка нападника, володіння технікою, а також рівня тактичної і морально-вольової підготовки.

Удар - найбільш відповідальний в сенсі результату прийом гри. Основний і найбільш поширений спосіб виконання нападаючого удару - прямий нападаючий удар «по ходу», коли напрямок польоту м'яча після удару збігається з напрямком розбігу волейболіста перед стрибком.

Нападаючі удари ефективні, якщо гравець володіє не одним якимсь способом, а всім арсеналом технічних засобів нападу. Нападаючі удари бувають прямі й бокові. Прямі виконують з положення обличчям до сітки, бокові удари — плечем (боком). Прямі й бокові удари роблять у різних напрямах з переводом м'яча вліво, вправо. 

Техніка виконання прямого нападаючого удару «по ходу» полягає в наступному: волейболіст, перебуваючи у високій стійці і визначивши напрямок і траєкторію польоту м'яча, поступово збільшуючи швидкість розбігу, спрямовується до місця відштовхування для виконання нападаючого удару. Початок і швидкість розбігу волейболіста залежать від відстані, швидкості і траєкторії польоту м'яча. При останньому кроці розбігу руки рухаються вниз-назад, волейболіст виставляє вперед праву ногу і, приставляючи ліву і спираючись на паралельно поставлені стопи ,. Одночасним махом руками вниз-вгору і розгинанням ніг він виконує стрибок вгору. Права рука, виробляючи замах, згинається в ліктьовому суглобі, плече відводиться назад, тулуб прогинається, ліва рука знаходиться перед тулубом, ноги згинаються в колінних суглобах. У найвищій точці зльоту за рахунок розгинання тулуба і правої руки, яка рухається назустріч м'ячу, виконується удар, кисть накриває м'яч, ліва рука опускається вниз. Права рука, супроводжуючи м'яч (кисть згинається), опускається вниз, тулуб нахиляється вперед. Гравець приземляється на носки напівзігнутих ніг. 

Додаток: Одиночне блокування

Блокування – один з ефективних захисних засобів, а нині його застосовують і для дій контратаки. Блокування перешкоджає шлях м'ячеві, що перелітає через сітку. Цей прийом складається з переміщення, стрибка, виносу і поставки рук над сіткою, приземлення. Блокування, виконане одним гравцем - одиночне блокування, двома або трьома гравцями - групове блокування. Блокування буває нерухоме і рухоме. 

Для закриття певної зони майданчика ставиться нерухомий (зонний) блок, в якому руками, що піднесені над сіткою, не робиться ніяких рухів убік. Під час рухомого блокування після стрибка гравець переносить руки вправо або вліво залежно від визначеного напряму польоту м'яча. Одиночне блокування. Перед початком дій блокуючий приймає в.п.: ноги зігнуті, ступні на ширині плечей, руки перед грудьми. Після того як визначився напрям передачі для удару, блокуючий на невеликій відстані від м'яча виконує переміщення приставними кроками (а на відстані 2-6 м – ривком уздовж сітки), на останньому кроці-стрибку повертається обличчям до сітки і виконує блокування.

 У зоні атаки гравець ще більше згинає ноги: це сприяє збільшенню сили відштовхування. Розрахувавши, коли потрібно стрибнути на блок, гравець відштовхується від опори і виносить руки вгору. У безопорній фазі зоровий контроль переключають з м'яча на руки нападаючого. Визначивши напрям удару за підготовчими рухами суперника, блокуючий випрямляє руки й одночасно переносить їх через сітку, щоб відбити м'яч. 

Блокуючі повинні по можливості активно працювати кистями, які опинилися над полем суперника, спрямовуючи м'яч донизу. Стрибок блокуючого, як правило, виконується пізніше, ніж стрибок нападаючого. 

Під час блокування пальці рук напружено розчепірені, відстань між кистями не перевищує поперечника м'яча. Виконуючи блокування, необхідно: 

а) вибрати місце й визначити час стрибка; 

б) розміщувати руки над сіткою залежно від місця, де в даний момент опинився м'яч, і способів нападаючого удару;

 в) стежити за діями нападаючого в момент удару; 

г) визначити точку, де опиниться м'яч після удару, швидко переключитися для виконання дій, яких вимагає ситуація. 

Після блокування гравець повинен приземлитися на зігнуті ноги, руки опустити вниз і бути напоготові до повторного стрибка, самострахування, переміщення в будь якому напрямі, виконання передачі. 

27.02.2024 Урок № 71 ( повторення попреднього уроку + додаток )

26.02.2024 Урок № 70

1.ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=6JaXBd8dxUw 

2.Розвиток спритності.

3.Прийом та передачі м’яча.

4.Боковий нападаючий удар.

5.Подача м’яча вивченим способом у визначену зону.

6.Навчальна гра.https://www.youtube.com/watch?v=pC_MT29AEnQ&t=1s 

7. Д/З Стрибкові впр.

 Додаток: тестування "Основи здорового способу життя" https://onlinetestpad.com/dv4vbed4o645y  

2.Розвиток спритності.

Спритність  – це здатність швидко оволодівати новими рухами, адекватно перебудовувати рухову діяльність відповідно до вимог, що раптово змінюються, раціонально і точно, доцільно та економічно. 

Тобто, спритність - це адекватна реакція людини на всілякі подразники з урахуванням обставин, що постійно змінюються. Спритність людини оцінюється за такими критеріями:

 – координаційною складністю виконуваних рухів (завдання); 

– адекватністю рухової реакції на виникнення нової ситуації; 

– латентністю часу, необхідного для прийняття оптимального рішення й відповідної реакції в ситуації, що склалася.

 Спритність прямо пов’язана з координацією і орієнтуванням у просторі. Чим більший запас рухових навичок, тим вищий рівень спритності. Для розвитку спритності застосовуються різні методи оволодіння новими руховими / технічними навичками і їх вдосконалення у відповідних ситуаціях, а також вправи, що вимагають миттєвої реакції на обставини, що раптово змінюються (здатність до швидкої перебудови рухів). Із цією метою слід постійно підвищувати вимоги до координаційної складності вправ, що розучуються. 

З метою розвитку та удосконаленню спритності й координаційних якостей слід використовувати різноманітні спеціальні вправи, наприклад: 

– збереження рівноваги на одній нозі з виконанням різних рухів головою,

 руками, ногами; 

– виконання вправ, стоячи на обмеженій опорі (колоді та ін.); 

– різке припинення вправи (за сигналом), рухів із збереженням заданої пози, різка зміна напрямку або характеру руху; 

– виконання вправ у нестандартних та ускладнених умовах; 

– виконання різних перекидів або акробатичних вправ; 

– фіксація кінцевій фазі вправи (дії) тощо. Чим більший у людини запас рухових навичок і чим більший досвід участі в практичній (спортивної) діяльності, тим краща специфічна координація, яка залежить від роду її діяльності. Систематичне застосовування в навчальному процесі нових форм і методів, спеціальних вправ, спрямованих на підвищення рівня спритності і координації рухів, дає позитивний ефект.

4.Боковий нападаючий удар.

Як правило, нападаючий удар застосовується тоді, коли м'яч знаходиться далеко від сітки. 

Розбіг роблять під певним кутом до сітки, ступні ніг на останньому кроці ставляться майже паралельно сітці. У момент замаху обидві руки виносять угору, тулуб прогинають, ноги згинають. У момент удару тулуб розгинається, повертається ліворуч, ліва рука рухається вниз, права дугоподібними рухом переміщується до м'яча і акцентованим ударом кисті завершує удар по м'ячу. Ліву руку під час удару різко опускають униз. 

Боковий удар характеризується активною роботою тулуба. Після удару рука продовжує рухатися вниз по дузі, а потім відбувається м'яке приземлення. Гравець, змінюючи рух руки й положення кисті, може виконувати удари в найрізноманітніших напрямах. У новачків через недостатній розвиток швидкісно силових якостей рух на замах може відбуватись під час відштовхування. 

Бокові нападаючі удари інколи виконуються не тільки по ходу розбігу, а й з переведенням вправо і вліво. У командах вищих спортивних розрядів застосовують бокові удари в поєднанні з переводом кисті і одночасним поворотом тулуба. Під час удару без повороту тулуба в останній фазі руху рука змінює напрям. Тулуб залишається у вертикальному положенні. 

21.02.2024 Урок № 69 ( повторення попереднього уроку )

20.02.2024 Урок № 68

1.ЗРВ.https://youtu.be/6JaXBd8dxUw 

2.Розвиток спритності.https://www.youtube.com/watch?v=-xzPMPpP-Kk 

3.Прийом та передачі м’яча ( повторення ).

4.Нападаючий удар з переведенням.

5.Подача м’яча вивченим способом у визначену зону.

6.Навчальна гра.https://www.youtube.com/watch?v=GLw6cn-UjhI&t=47s 

7.Підтягування на перекладині https://www.youtube.com/watch?v=XHMXrVkgyO0&t=2s 

3.Прийом та передачі м’яча ( повторення ).

Прийом м’яча – це технічний елемент гри у захисті, що використовується з метою перешкоджання падіння м’яча на майданчик.

Розрізняють прийом м’яча після подачі та прийом м’яча в захисті. 

Позитивний прийом м’яча – основа успішної командної гри в нападі. Піднятий м’яч у захисті дає можливість організувати атаку та виграти очко. З прийому подачі починається кожна гра, кожна партія. Часті помилки при прийомі подачі неминуче спричиняють за собою втрату ініціативи, спрощення гри та поразку. Гравці, що приймають, повинні вміти контролювати м’яч, щоб відразу направити його в найзручніше для зв’язуючого гравця місце і тим самим створити умови для успішного завершення комбінації. Якщо ж поданий м’яч був прийнятий невдало та не дійшов до зв’язуючого гравця, стає неможливим успішне виконання атакуючих дій. У разі, коли зв’язуючий гравець відійшов від сітки та з незручного положення виконує відкриту передачу праворуч або ліворуч, то нападаючий буде виконувати елемент з невдалої позиції, що дає змогу супернику організувати блокування та дії в захисті. У разі, коли прийнятий м’яч полетить занадто високо, чи на сторону суперника, то зв’язуючий не зможе виконати переміщення до сітки та якісно виконати передачу навіть в стрибку, зробить помилку або порушить правила. Таким чином, якщо прийнятий м’яч виходить з-під контролю, всі зусилля зв’язуючого не принесуть позитивного результату. 

Тому навчання прийому м’яча потрібно починати з відпрацювання вихідного положення волейболіста. У вихідному положенні ноги зігнуті в колінних і гомілковостопних суглобах. Одна нога ставиться попереду іншої. Якщо гравець знаходиться в п’ятій і шостій зонах, ліва нога попереду, якщо в першій зоні, права нога попереду. Готуючись до прийому подачі, гравець стоїть, спираючись на всю ступню, але переносить вагу тіла злегка вперед, ближче до пальців ніг. Тулуб трохи нахилений вперед. Руки випрямлені, лікті максимально наближені один до одного, передпліччя зведені та зафіксовані, кисті разом. Руки виставлені вперед-вниз між колінами і готові до прийому м’яча. Рухи руками виконуються лише в плечових суглобах. М’яч приймається на передпліччя ближче до кистей рук. Погляд сконцентрований на м’ячі в руках того, що подає, периферичний зір направлений на місце доведення м’яча. Гравець готовий до прийому подачі.

Передача м’яча – цілеспрямована дія, зв’язана з прийомом м’яча і перенаправленням його одному з партнерів. Термін прийом м’яча (наприклад, прийом м’яча після подачі суперника) не відбиває дійсного положення речей, тому що основна мета в даному випадку – цілеспрямована передача гравцю, що нападає. Поява терміну «прийом» пов’язано з тим часом, коли гравці багатьох команд не вміли якісно обробляти м’яч, що спрямовано подачею. В даний час термін «прийом» правомірно використовувати лише при здійсненні захисних дій, коли м’яч летить з великою швидкістю та в невідомому заздалегідь напрямку 

4.Нападаючий удар з переведенням.

Головна мета волейбольної гри – забити м’яч в майданчик суперника. Головний засіб для досягнення цієї мети – нападаючий удар.

Нападаючий удар відноситься до складних технічних прийомів, в якому поєднуються тимчасові і просторові параметри розбігу, стрибка, удару по м’ячу і приземлення спортсмена на підлогу. При виконання нападаючого удару гравець повинен прагнути завдати удару по м’ячу у вищій точці зльоту, або, як то кажуть, в «мертвій точці». У цій точці необхідно завдати удару по м’ячу незалежно від характеру передачі. При цьому м’яч завжди має бути ледве попереду гравця. Головна мета нападаючих дій у волейболі полягає в тому, щоб м’яч впав на майданчик суперника або щоб суперник допустив технічну помилку. Без сильних завершальних ударів і їх тактичної різноманітності неможливий успіх у грі.

Нападаючий удар складається з чотирьох фаз: 

• розбігу, стрибка, 

• удару по м’ячу 

• і приземлення. 

У фазі розбігу, наскоку і стрибка гравець визначає траєкторію і швидкість польоту м’яча, коректує швидкість свого переміщення, виконуючи один або два кроки в сповільненому темпі. Якщо передача занижена, то швидкість руху гравця різко зростає і ходьба переходить у біг. Якщо ж м’яч направлений по високій траєкторії, то швидкість руху збільшується, а інколи й уповільнюється. Потім гравець виконує наскок, яким він і регулює підхід до м’яча. Від розбігу та стрибка залежить ефективність гри з використанням сили інерції, що утворюється горизонтальною швидкістю розбігу для стрибка угору.

Висота стрибка обумовлена вибуховим характером скорочення м’язів, максимальним нарощуванням швидкості махових рухів рук на початку відштовхування. Замах рук для збільшення стрибка та для удару по м’ячу випрямляється у момент закінчення відштовхування від підлоги. Права рука робить замах, ліва одночасно з правою піднімається угору, за рахунок рук тулуб піднімається строго угору. Під час виконання розбігу та стрибка зусилля волейболіста направлені на досягнення найбільшої висоти стрибка та максимальної його точності по відношенню до траєкторії польоту м’яча. Після виконання удару по м’ячу гравець приземляється на дві ноги одночасно. 

Нападаючий удар з переведенням застосовується під час зустрічі з блоком суперника. Удар є різновидом прямого нападаючого удару, тільки напрям польоту м'яча не збігається з напрямом розбігу нападаючого. Розбіг виконується так, як під часудару по ходу. Перевод відбувається поворотом кисті руки. Внаслідок переводу вправо кисть повертається вправо.

Дуже ефективний удар, коли гравець в безопорному положенні перебуває в найвищій точці виконує поворот вліво і робить удар, змінюючи напрям польоту м'яча відносно напряму свого розбігу. Цей удар без повороту тулуба в останній фазі ударного руху рукою змінює напрям, якщо рух кисті спрямовується також вбік руху руки.Тулуб залишається у вертикальному положенні. При перевідних ударах з поворотом тулуба м'язи останнього беруть активну участь в ударному русі, тулуб повертається в напрямі удару. Нападаючі удари з переведенням потребують від виконавців високого рівня координації рухів.

5.Подача м’яча вивченим способом у визначену зону.

19.02.2024 Урок № 67

1.ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=YwVSblRk8OI 

2.Прийом та передачі м’яча.

3.Передачі на точність через сітку із зони 2,3,4 в зазначену зону.

4.Прямий нападаючий удар.

5. Д/З Підтягування на перекладині. https://www.youtube.com/watch?v=XHMXrVkgyO0&t=2s 

2.Прийом та передачі м’яча ( повторення ).

Прийом м'яча – це технічний прийом гри, який використовується з метою прийняти його та довести до пасуючого. Виділяють прийом подачі, прийом в захисті і прийом-передача. В сучасному волейболі використовуються такі способи прийому м'яча: двома руками знизу, двома руками зверху, однією рукою знизу у падінні. 

Передача м'яча - технічний прийом, за допомогою якого м'яч направляється вище верхнього краю сітки для виконання нападаючого удару. Залежно від положення рук розрізняють передачі двома руками зверху і знизу. Для забезпечення нападаючих дій застосовують в основному тільки передачі двома руками зверху. 

Протягом всього процесу навчання необхідно приділяти значну увагу вивченню і вдосконалення передачі м’яча з різних вихідних положень. Верхня передача м’яча є основним прийомом організації атакуючих дій. З цього починається оволодіння діями м’яча. На перший погляд, здається, що передача м’яча не дуже складній ігровий прийом, однак на його засвоєння необхідно виділяти значно більше часу, ніж на інші технічні прийоми. За даними досліджень, більшість помилок під час гри припадає саме на передачу м’яча. Тому вправи для вивчення чи вдосконалення передачі м’яча необхідно включати в кожне навчально-тренувальне заняття. 

Практичні поради волейболістам.

 Пам’ятайте, що точна передача - основа всієї гри. Постійно вдосконалюйте першу і другу передачі. Готуючись до виконання передачі, враховуйте обстановку на своєму майданчику і на стороні суперника. Виконавши передачу м’яча, не стежте за ним, а негайно готуйтесь до наступаючих дій. Старайтесь виконувати всі передачі зверху з опорної стійки. Не передавайте м’яч у спину партнерові, передачу з глибини майданчика намагайтесь спрямувати в зону нападу. Вчися бачити не тільки м’яч, а й весь майданчик. Спостерігати за грою - основа тактичного мислення. 

4.Прямий нападаючий удар.

Нападаючий удар є найважчим у навчанні. Це пов’язано з тим, що для його виконання необхідно мати добрі фізичні дані, уміти поєднувати виконання складних дій (таких як розбіг, що необхідно погоджувати з польотом м’яча; обирання місця відштовхування; стрибок із замахом для удару та удар по м’ячу в найвищій точці стрибка). Усі дії мають бути виконані за 1–3 с. Із метою своєчасного виходу на удар навчання нападального удару необхідно починати з довгих передач, із поступовим переходом до вертикальних.

Важливо пам’ятати про правильне приземлення після виконання нападального удару. У жодному разі не можна приземлятися на п’ятки випрямлених ніг, адже це може спричинити травму.

Техніка виконання прямого нападаючого удару «по ходу» полягає в тому, що волейболіст, перебуваючи у високій стійці та визначивши напрямок і траєкторію польоту м’яча, поступово збільшує швидкість розбігу та прямує до місця відштовхування для виконання нападального удару.

Початок і швидкість розбігу залежать від відстані, швидкості та траєкторії польоту м’яча. Під час останнього кроку розбігу руки рухаються вниз-назад, гравець виставляє вперед праву ногу кроком, що стопорить, приставляє ліву ногу. Стопи розташовують паралельно на відстані 20–30 см одна від одної, ноги згинають у колінах .

Відштовхуються перекатом із п’яток на носки, випрямлянням ніг і тулуба. Приставляючи ліву ногу, руки опускають вниз, щоб водночас з їх рухом угору випрямити ноги. До рівня обличчя руки піднімаються разом, а потім випереджає рука, яка завдаватиме удар по м’ячу. Виконуючи замах, прогинають тулуб, потім піднімають і відводять назад плече, лікоть, передпліччя та кисть. Виконуючи замах, праву руку згинають у лікті, плече відводять назад, тулуб прогинають, ліву руку розташовують перед тулубом, ноги згинають у колінах.

Ударний рух починають швидким згинанням тулуба. Ударну руку розгинають у лікті та рухають нею вперед-угору з виведення уперед передпліччя. Спочатку рухається плече, за ним — передпліччя та кисть. Швидкість руху поступово зростає і стає найбільшою під час удару. Акцентованим рухом кисті завдають удар по верхньо-задній частині м’яча, що перебуває вище й дещо попереду голови, кисть нібито накриває м’яч, ліву руку опускають вниз. Супроводжуючи м’яч, праву руку опускають униз, тулуб нахиляють уперед. Після цього гравець приземляється на носки, згинаючи ноги й тулуб.

14.02.2024 Урок № 66

1.Правила гри у волейбол.

2.ЗРВ.

3.Прийом та передачі м’яча.

4.Подача м’яча вивченим способом у визначену зону.

5.Прямий нападаючий удар.

6. Д\З Присідання на одній нозі.

1.Правила гри у волейбол.

2.ЗРВ.

3.Прийом та передачі м’яча ( повторення ).

Прийом і передача м'яча - це основа, на якій будуються атакуючі і захисні дії волейболіста. Від того, наскільки уміло опановують ті, що займаються технічні прийоми, багато в чому залежить успіх подальшого навчання. Важливо освоїти техніку виконання передачі м'яча :

1. Волейболіст приймає В.п. - стійка волейболіста, ноги, на ширині плечей зігнуті в гомілковостопному, колінному, тазостегновому суглобах, стопи паралельно (одна попереду іншої). Тулуб злегка нахилений вперед. Руки зігнуті в ліктях, кисті винесені вгору на рівень лоба, пальці розлучені і спрямовані вгору, утворюючи "ківш", лікті спрямовані вперед - в сторони. Погляд спрямований на м'яч.

 Передача м'яча відбувається за рахунок розгинання ніг в гомілковостопному, колінному, тазостегновому суглобах, випрямлення тулуба вгору вперед і амортизуючого (що пом'якшувального, що поступається) руху кистей рук до м'яча, випрямлення рук в ліктьових суглобах, виконується передача м'яча.

ПОМИЛКИ при виконанні передачі м'яча двома руками згори: 

1. Несвоєчасний вихід до м'яча. 

2. Неправильне в.п. перед прийомом м'яча і передачею.

3. Несиметричне положення кистей. 

4. Великі пальці рук спрямовані вперед. 

5. Надмірне тильне згинання кистей. 

6. Руки в ліктьових суглобах зігнуті. 

7. М'яч приймають на рівні грудей або за головою. 

8. Відсутня фаза амортизації. 

9. М'яч приймають перенапруженими або розслабленими пальцями. 

10. Відсутні узгодженість в рух рук, тулуба, ніг.

4.Подача м’яча вивченим способом у визначену зону.

5.Прямий нападаючий удар.

13.02.2024 Урок № 65 ( повторення попереднього уроку + додаток до уроку 

12.02.2024 Урок № 64

1. Комплекс ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=OL_C9VhR9WU 

2. Пересування уздовж сітки приставним кроком.

3. Прийом та передачі м’яча який відскочив від сітки.

4. Верхня пряма подача у стрибку.

5. Впр. з набивним м’ячем. 

6. Д/З Згинання та розгинання рук в упорі. 

Додаток:

1. Розвиток спритності 

2. Рухлива гра. 

2. Пересування уздовж сітки приставним кроком.

Біг приставним кроком виконують на зігнутих ногах; перший крок роблять ногою, відповідною до напрямку руху; другий крок приставний.

3. Прийом та передачі м’яча який відскочив від сітки.

Виконання прийомів техніки гри (передачі, подачі, нападаючого удару, блокування) залежить від рівня розвитку сили невеликих м’язових груп, з якими пов’язаний рух кисті і пальців рук. Для розвитку саме цих м’язових груп використовують такі вправи: обертання, згинання і розгинання кистей (з гантелями в руках); підкидання набивних м’ячів кистями; штовхання легкоатлетичних куль хльостким ударом кисті тощо. Щоб учні успішно оволоділи технікою кистьових і обманних ударів, використовують вправи з малою амплітудою, які складаються з повільних і швидких рухів. Рекомендується користуватись набивними м’ячами вагою 1-2 кг. 

Передача м’яча та прийом м`яча– найважливіша і найскладніша ігрова дія у волейболі. За допомогою передачі м’яча здійснюється організація нападу. І прикінцева дія атаки – нападаючий удар – багато в чому залежить від якості передачі. За допомогою передачі м’яча команда переходить від захисту до нападу. Ось чому цей ігровий прийом є найважливішим в арсеналі дій волейболіста. Даний прийом є основним при організації нападаючих дій. З нього починається оволодіння діями з м’ячем. Протягом всього періоду навчання цей прийом знаходиться в центрі уваги, а для зв’язуючих гравців вдосконалення навиків верхньої передачі складає основу всіх тренувальних занять. Основним прийомом техніки є передача м’яча, за допомогою її волейболіст забезпечує процес організації атакуючих і захисних дій. Залежно від положення рук розрізняють передачі двома руками зверху і знизу. Для забезпечення нападаючих дій застосовуються в основному тільки передачі двома руками зверху. Успішне завершення нападаючих ударів залежить від правильної передачі м’яча, яка виконується після переміщення назустріч м ячу. 

4. Верхня пряма подача у стрибку.

Подачі виконуються відповідно до вимог, зазначених у правилах гри: гравець, який подає м’яч стає за межами майданчика на місці подачі, обов’язково підкидає м’яч і ударом руки спрямовує м’яч через сітку в бік суперника. Щоб виконати подачу будь-яким способом, необхідно: прийняти правильне в. п. перед подачею; точно і невисоко підкинути м’яч; правильно розмістити кисть руки на м’ячі в момент удару. Щодо характеру руху, подачі можна розділити на силові, націлені й плануючі. Якщо точно виконуються подачі, значно утруднюється прийом м’яча на боці команди суперника. Якщо подачі застосовуються варіативно, підвищується атака за рахунок швидкості м’яча, що летить (силова подача), або його точності (націлена подача) чи зміни траєкторії польоту м’яча (плануюча подача). Залежно від руху руки, яка виконує удар, і розміщення тулуба гравця щодо сітки розрізнюють подачі: нижні (прямі й бокові), верхні (прямі й бокові), верхні прямі подачі в стрибку. 

Верхня пряма подача в стрибку. При виконанні верхньої прямої подачі в стрибку гравець відходить на 3-4 метри від лицьової лінії, підкидає м’яч вперед-вгору, розбігається, стрибає і завдає удар по м’ячу, завершуючи його різким рухом кисті вперед як при нападаючому ударі, тільки посилає м’яч по більш пологій траєкторії («накатом»), приземлення відбувається в межах майданчика. Основними зараз є пряма плануюча, подача в стрибку (силова) і, 34 рідше, збоку плануюча. Незважаючи на те, що подачею тільки вводять м’яч у гру, вона є ефективним засобом виграшу очок. Пропущені 2-3 подачі роблять сильний психологічний вплив на приймаючу команду і цей вплив зовсім не з приємних.

Додаток: 

1. Розвиток спритності 

2. Рухлива гра. 

1. Розвиток спритності 

Різні методичні прийоми виховання спритності це - 

•  застосування незвичних вихідних положень (наприклад, стрибок у довжину з місця, стоячи спиною до напрямку стрибка);

• дзеркальне виконання вправи (метання м'ячика лівою рукою для правші);

•  зміна швидкості або темпу руху (виконання вправи в прискореному темпі);

• зміна способів виконання вправи (стрибки у висоту різними способами);

• вдосконалення вправи додатковими рухами (стрибок в глибину з різним положенням ніг або додатковими поворотами та ін.);

• зміна протидії (опору) під час виконання групових або парних вправ (проведення, наприклад, зустрічей з різними партнерами і т. ін.);

• виконання знайомих рухів у невідомих сполученнях (змагання у виконанні гімнастичної комбінації "з листа").

2. Рухлива гра. 

“ТЯГНИ У КОЛО” 

Посеред майданчика кресляться два концентричних кола в 1 і 2 м. Всі гравці стають на лінію великого кола, міцно тримаючись за руки. За сигналом учителя гравці починають рухатися по колу вправо або вліво, не розмикаючи рук. Після короткого сигналу всі зупиняються і намагаються затягнути у велике коло своїх і сусідів. Гравці, опираючись, мають право перестрибнути у мале коло, але не розжимаючи при цьому рук. Той, хто потрапив двома колами кільце, хоча б однією ногою, вибуває з гри. Після цього гравці знову беруться за руки і за сигналом продовжують гру. Гравці, які під час перетягування роз’єднали руки, виходять з гри. Гравці, яких жодного разу не втягнули у велике коло, вважаються переможцями.

Правила: 1) Втягувати сусідів у коло можна тільки за допомогою рук. 2) Коли гравці, що залишились, не можуть утворити велике коло взявшись за руки, то вони стають навколо малого кола і намагаються втягнути до нього один одного. 3) Виграє хто зумів залишитися за межами малого кола.

07.02.2024 Урок № 63

1.Попередження спортивного травматизму.

2.Комплекс ЗРВ.

3.ОНН: нахил уперед з положення сидячі.

4.Верхня бокова подача.

5.Д\З Згинання та розгинання рук в упорі https://www.youtube.com/watch?v=VgndNUYqCzg

1.Попередження спортивного травматизму.

Складно переоцінити значення фізичної активності та занять спортом для зміцнення організму. Поряд з цим при заняттях спортом існує серйозна небезпека травматизму, при чому найбільше ця проблема стосується молоді. Тому профілактика виникнення спортивних травм є важливим завданням галузей фізичної культури та охорони здоров’я.

За даними Міжнародного олімпійського комітету до сумного рейтингу найбільш травматичних видів спорту належать: футбол, хокей, регбі, а також єдиноборства: бокс, карате, дзюдо. Найбільш безпечними є настільний теніс, стрільба з луку, волейбол.

Щороку  8% молодих людей покидають спорт через травми. Це призводить до стрімкого обмеження їх фізичної активності, з усіма негативними наслідками і згубно впливає на здоров’я в майбутньому. 

Фізична активність, спорт та рекреація є життєво необхідними як для молоді, так і для інших вікових категорій. Вони дозволяють вести здоровий спосіб життя, сприяють здоровому розвитку організму, попереджають хронічні захворювання та знімають стрес. Поряд з цим, необхідно враховувати можливість отримання травми, та мінімізувати її завдяки профілактичним заходам.

Заходи з профілактики спортивних травм умовно можна поділити на групи: 

1.  Профілактичні заходи пов’язані з підготовкою спортсмена та організацією тренувального процесу.  

2. Профілактика спортивних травм через зміну правил та спортивної політики.  

3. Заходи профілактики спортивного травматизму пов’язані з обладнанням, екіпіровкою та зовнішніми умовами. 

Повністю убезпечитись від травмування під час заняттями спортом неможливо, але мінімізувати ризики цілком реально. Для цього, перед усім, необхідний: 

1. раціональний підхід до побудови навчально-тренувальних занять і тренувального процесу загалом; 

2. всебічна підготовка спортсмена (загальна фізична, спеціальна фізична, технічна, психологічна);

 3. виконання спортсменом правил, дотримання техніки безпеки, режиму дня, харчування і правил особистої гігієни; 

4. медичний контроль за станом здоров’я; 

5. створення належних умов у місці проведення тренувань та слідкування за якістю тренувального обладнання та екіпіровки. 

4.Верхня бокова подача ( повторення ).

   Подача — технічний прийом, за допомогою якого м'яч вводять в гру.

Вивчати подачі рекомендовано у такій послідовності: нижня пряма подача; нижня бокова подача; верхня пряма подача; верхня бокова подача. 

Високої швидкості польоту м'яча досягають під час виконання верхньої бокової подачі. 

Велика сила удару при цьому способі подачі забезпечується включенням в роботу м'язів усього тулуба, широким рухом ударної руки, активною роботою ніг і лівої руки.

 Для виконання подачі гравець займає в. п.: ледь зігнуті ноги на ширині плечей, ліва трохи спереду, (м'яч утримується лівою рукою на висоті пояса). Підкидаючи м'яч угору (до 1,5 м. заввишки) над лівим плечем, гравець згинає ноги в суглобах, робить замах правою рукою, вагу тіла переносити на праву ногу, тулуб нахиляється вправо, плечі розвернуті вправо. 

Ударний рух починається з розгинання ніг, тулуб випрямляється, права рука рухається по дузі вгору, при цьому передпліччя і кисть руки ледь відстають у русі. Ноги випрямляються, тулуб повертається вліво, вага тіла, переноситься на ліву ногу. 

Удар по м'ячу здійснюють у найвищій точці розкритою долонею випрямленої руки. Після удару гравець робить крок правою ногою вперед і повертається обличчям до сітки, необхідно стежити, щоб у момент удару долоня не поверталася дуже вліво, площина її має бути розвернута перпендикулярно до напряму польоту м'яча. 

Верхню бокову подачу можна виконувати з розбігу. При цьому після розбігу приймають положення замаху, м'яч підкидають на останньому кроці перед замахом. 

06.02.2024 Урок № 62 ( повторення попереднього уроку + додаток до уроку )

05.02.2024 Урок № 61

1.Комплекс ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=OL_C9VhR9WU 

2.Розвиток швидкості.

3.Різновиди пересувань в стійці волейболіста.

4.Прийом та передача м’яча двома руками.

5.Верхня бокова подача.

Д/З Впр.на гнучкість.https://youtu.be/wK5KaVCz7ZA 

Додаток:  гра естафета.

2.Розвиток швидкості.

ШВИДКІСТЬ - це здібність людини виконувати рухи за максимально короткий час.

 Розрізняють: 

- швидкість спринтерську; 

- взаємозв'язок швидкості та спритності;

 - швидкість виконання технічних прийомів (у вправах та іграх); 

- швидкість оцінки ситуацій; 

- швидкість прийняття рішень (тактичних); 

- швидкість плинності нервових процесів (прості та складні рухові реакції).

Усі перелічені компоненти швидкості у вправах та іграх мають специфічний прояв. Швидкість розвивають за допомогою бігових вправ на короткі дистанції з максимальними зусиллями. їх рекомендують виконувати після розминки, на початку основної частини занять, до виконання вправ, ідо вимагають статич них зусиль і перед вправами, спрямованими на розвиток витривалості. До того ж організм повинен перед тим відпочити, а в учасників вправ не повинно бути змін у стані здоров'я.

 Для розвитку швидкості рекомендуємо застосовувати наступні вправи та ігри. 

1. Біг вперед і назад із зміною напрямку. Виконавець робить три кроки вперед, два кроки на зад

2. Біг у положенні нахилу тулуба вперед. 

3. Швидкий біг по прямій із поворотом за сигналом ліворуч, праворуч. 

4. Біг уперед зі зміною напрямку (ліворуч, праворуч) під кутом, за сигна лом. 

5. Біг уперед із прискоренням за сигналом. Після повторного сигналу знову перейти на повільний біг. 

6. Біг по колу діаметром 2 м ліворуч і праворуч. 

7. Біг по вісімці обличчям, боком, спиною вперед. 

8. Біг по лінії, проведеній на землі. Ступні ставити почергово рівно біжно, досередини, назовні. 

9. Із бігу на місці за сигналом ривок уперед, назад, убік. 

10.Стрибковий біг. Під час бігу відштовхнутися однією ногою, а в польоті виконати так звані «ножи ці». Відштовхуватися краще почер гово правою, лівою ногою. 

3.Різновиди пересувань в стійці волейболіста.

Відповідно до ігрової обстановки волейболіст повинен своєчасно прийняти раціональну стійку і швидко переміщатись на майданчику. Для кожного вихідного положення характерні загинання ніг у колінних суглобах і нахил тулуба. Необхідно підкреслити, що стійка, яка передує нападаючому удару чи блокуванню, значно відрізняється від стійки готовності для приймання м’яча після удару чи подачі стійку, переступаючи з ноги на ногу. Переміщатися до м’яча гравець може звичайними або повільними кроками. Якщо відстань між гравцем і м’ячем велика або м’яч летить досить швидко, то гравець біжить до м’яча або 5 робить стрибок. Переміщатися можна вперед, назад і в сторони. Переміщення волейболіста це підготовка до виконання основних ігрових дій. Після переміщення гравець повинен зайняти таке положення, щоб бути готовим до виконання наступних дій на майданчику. Його руки специфічні: зігнутий тулуб при ходьбі, нетипові для ходьби рухи рук. Для бігу характерні стартові ривки, подолання незначної відстані і часті зупинки.

4.Прийом та передача м’яча двома руками.

Прийом і передача м'яча - це основа, на якій будуються атакуючі і захисні дії волейболіста. Від того, наскільки уміло опановують ті, що займаються технічні прийоми, багато в чому залежить успіх подальшого навчання. Важливо освоїти техніку виконання передачі м'яча :

Волейболіст приймає и.п. - стойка волейболіста, ноги, на ширині плечей зігнуті в гомілковостопному, колінному, тазостегновому суглобах, стопи паралельно (одна попереду іншої). Тулуб злегка нахилений вперед. Руки зігнуті в ліктях, кисті винесені вгору на рівень лоба, пальці розлучені і спрямовані вгору, утворюючи "ківш", лікті спрямовані вперед - в сторони. Погляд спрямований на м'яч.

Передача м'яча відбувається за рахунок розгинання ніг в гомілковостопному, колінному, тазостегновому суглобах, випрямлення тулуба вгору вперед і амортизуючого (що пом'якшувального, що поступається) руху кистей рук до м'яча, випрямлення рук в ліктьових суглобах, виконується передача м'яча.

ПОМИЛКИ при виконанні передачі м'яча: 

1. несвоєчасний вихід до м'яча. 

2. неправильне и.п. перед прийомом м'яча і передачею.

3. Несиметричне положення кистей. 

4.  Великі пальці рук спрямовані вперед. 

5. Надмірне тильне згинання кистей. 

6. Руки в ліктьових суглобах зігнуті. 

7. М'яч приймають на рівні грудей або за головою. 

8. Відсутня фаза амортизації. 

9. М'яч приймають перенапруженими або розслабленими пальцями. 

10. Відсутні узгодженість в рух рук, тулуба, ніг.

5.Верхня бокова подача.

Високої швидкості польоту м'яча досягають під час виконання верхньої бокової подачі. 

Велика сила удару при цьому способі подачі забезпечується включенням в роботу м'язів усього тулуба, широким рухом ударної руки, активною роботою ніг і лівої руки.

 Для виконання подачі гравець займає в. п.: ледь зігнуті ноги на ширині плечей, ліва трохи спереду, (м'яч утримується лівою рукою на висоті пояса). Підкидаючи м'яч угору (до 1,5 м. заввишки) над лівим плечем, гравець згинає ноги в суглобах, робить замах правою рукою, вагу тіла переносити на праву ногу, тулуб нахиляється вправо, плечі розвернуті вправо. 

Ударний рух починається з розгинання ніг, тулуб випрямляється, права рука рухається по дузі вгору, при цьому передпліччя і кисть руки ледь відстають у русі. Ноги випрямляються, тулуб повертається вліво, вага тіла, переноситься на ліву ногу. 

Удар по м'ячу здійснюють у найвищій точці розкритою долонею випрямленої руки. Після удару гравець робить крок правою ногою вперед і повертається обличчям до сітки, необхідно стежити, щоб у момент удару долоня не поверталася дуже вліво, площина її має бути розвернута перпендикулярно до напряму польоту м'яча. 

Верхню бокову подачу можна виконувати з розбігу. При цьому після розбігу приймають положення замаху, м'яч підкидають на останньому кроці перед замахом. 

Додаток:  гра естафета.

«Гонки мішені». На майданчику розмірами 12x24 м гравці розподіляються на дві команди. У центрі майданчика ставлять баскетбольний м'яч, а в кожної з команд є по одному волейбольному м'ячу. За сигналом гравці кидком волейбольного м'яча, намагаються влучити в баскетболь ний з метою вибити його за одну з лицевих ліній. Якщо кинутий м'яч не досягає мети, гравець біжить на чужу половину майданчика і його ставлять у центрі майданчика на місці, де м'яч пере тнув лінію. Гра проводиться із двох партій. У випадку нічийного результа ту необхідно провести третю, вирішальну партію. 

31.01.2024 Урок № 60 ( повторення попереднього уроку + додаток до уроку )

30.01.2024 Урок № 59

1.Волейбол як засіб фізичного виховання.

2.Комплекс ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=Aivj8Vzo8a4 

3.Розвиток швидкості.

4.Різновиди пересувань в стійці волейболіста.

5.Прийом та передача м’яча двома руками.

6.Верхня пряма подача.

Д/З Впр.на гнучкість.https://www.youtube.com/watch?v=ZOgtu1iZ3nE 

Додаток

• пересування у волейболі https://www.youtube.com/watch?v=vvbzXBDYW64 

1.Волейбол як засіб фізичного виховання.

Фізичне виховання передбачає не лише фізкультурно-спортивну діяльність, але й підготовку особистості, яка має високий рівень здоров’я, необхідну фізкультурну освіту й фізичну підготовленість. З цією метою широко використовуються різні види спорту, рухливі й спортивні ігри, які сприяють покращенню фізичної підготовки та стану здоров’я учнів. Існує чимала кількість ігрових видів, серед яких волейбол є ігровим видом першої категорії та займає одне з провідних місць у заняттях фізичною культурою і спортом в навчальних закладах вищої освіти. Це зумовлено тим, що волейбол чинить сприятливий вплив на відновлення працездатності всього організму, сприяє формуванню почуття колективізму, наполегливості, рішучості, цілеспрямованості, уваги і швидкості мислення, вчить керувати своїми емоціями, розвиває фізичні якості. Різноманітність рухів, що використовуються під час гри у волейбол, сприяє зміцненню нервової системи, рухового апарату, поліпшенню обміну речовин і діяльності всіх систем організму. 

3.Розвиток швидкості.

Для розвитку швидкості використовуються комплексні вправи, головним чином швидкісного характеру, такі, як біг на короткі дистанції, біг по сходинкам, швидкі стрибки на одній та обох ногах, стрибки в довжину, різноманітні естафети. 

4.Різновиди пересувань в стійці волейболіста.

Відповідно до ігрової обстановки волейболіст повинен своєчасно прийняти раціональну стійку і швидко переміщатись на майданчику. Для кожного вихідного положення характерні загинання ніг у колінних суглобах і нахил тулуба. Необхідно підкреслити, що стійка, яка передує нападаючому удару чи блокуванню, значно відрізняється від стійки готовності для приймання м’яча після удару чи подачі стійку, переступаючи з ноги на ногу. Переміщатися до м’яча гравець може звичайними або повільними кроками. Якщо відстань між гравцем і м’ячем велика або м’яч летить досить швидко, то гравець біжить до м’яча або 5 робить стрибок. Переміщатися можна вперед, назад і в сторони. Переміщення волейболіста це підготовка до виконання основних ігрових дій. Після переміщення гравець повинен зайняти таке положення, щоб бути готовим до виконання наступних дій на майданчику. Його руки специфічні: зігнутий тулуб при ходьбі, нетипові для ходьби рухи рук. Для бігу характерні стартові ривки, подолання незначної відстані і часті зупинки.

5.Прийом та передача м’яча двома руками.

Прийом м'яча – це технічний прийом гри, який використовується з метою прийняти його та довести до пасуючого. Виділяють прийом подачі, прийом в захисті і прийом-передача. В сучасному волейболі використовуються такі способи прийому м'яча: двома руками знизу, двома руками зверху, однією рукою знизу у падінні. 

6.Верхня пряма подача.

Виконує подачу гравець, який в результаті останнього переходу переміщається з другої в першу зону. Подача проводиться із зони подачі за задньою лінією ігрового майданчика. Завдання гравця, що подає, відправити м'яч на половину супротивника. До того як гравець не торкнеться м'яча при подачі, жодна частина його тіла не повинна торкнутися поверхні майданчика.

29.01.2024 Урок № 58 ( повторення попереднього уроку )

24.01.2024 Урок № 57

1.Комплекс ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=nogg2kuOztY 

2.Різновиди пересувань  в стійці волейболіста.

3.Передачі та прийом м’яча - двома руками знизу.

4.Нижня пряма подача.

5.Рухлива гра «м’яч капітану».

6.Д/З Піднімання тулуба в сід. https://www.youtube.com/watch?v=d06s0SL9AJg&t=6s 

2.Різновиди пересувань  в стійці волейболіста.

Волейбол - командна гра, в якій всі гравці повинні тісно взаємодіяти один з одним. Найчастіше виграє та команда, в якій взаємодія відпрацьовано найкраще. Прислухайтеся до порад тренера або гравців - це допоможе вам вдосконалити свої навички та налагодити взаєморозуміння.

Щоб точно і швидко виконати переміщення, волейболіст повинен перебувати в зручному початковому положенні. 

Така позиція називається стартовою стійкою. Гравець при цьому варто зі злегка зігнутими в колінах ногами, рівномірно спираючись на обидві ноги, тулуб трохи нахилений вперед. Ставши в неї, волейболіст максимально готовий до переміщення.

• Стійка стійка - гравець ставить одну ногу попереду інший (ноги напівзігнуті), тулуб трохи нахиляє вперед, руки згинає в ліктях і трохи виносить перед тулубом.

• Основна стійка - обидві ноги гравця розташовані на одному рівні і стоять паралельно один одному, злегка зігнуті в колінах. Тулуб трохи нахилене вперед, руки зігнуті в ліктях і трохи винесені перед тулубом. 

• Нестійка стійка - гравець стоїть або на носках, або на повній ступні, обидві ноги гравця розташовані на одному рівні і стоять паралельно один одному, злегка зігнуті в колінах. Тулуб трохи нахилене вперед, руки зігнуті в ліктях і трохи винесені перед тулубом.

Прийнявши певну стійку, волейболіст може або стояти нерухомо на місці - статичні стійки, або підскакувати на обох ногах для того, щоб виконати певне рух під час гри - динамічні стійки.

Рух зі стартових стійок набагато швидше, ніж зі звичайного положення. Рух з динамічних стійок здійснюється швидше, ніж з статичних.

Найоптимальнішою є основна стійка.

4.Нижня пряма подача.

Нижня пряма подача - основний спосіб подачі для початківців, особливо дітей. Для виконання подачі гравець стає на місце подачі у в. п.: ноги ледь зігнуті в колінах, ліва нога спереду, тулуб трохи нахилений уперед.

 М'яч на долоні лівої руки, зігнутої в ліктьовому суглобі навпроти руки, що виконує удар. Правою рукою виконують замах назад, вагу тіла змішують у напрямі правої ноги. Одночасно цей м'яч підкидають вертикально вгору на 0,4—0,6 м. випрямляючи праву ногу й виконуючи маховий рух правою рукою вниз-уперед, виконують удар по м'ячу знизу-ззаду на рівні пояса, спрямовуючи його вперед-угору. Під час подачі погляд гравця зосереджений на м'ячі. Якщо студентам важко виконати удар долонею, вони можуть виконувати кулаком. 

5.Рухлива гра «м’яч капітану».

Команди (по 6 - 8 гравців) вибирають капітанів, які стають в 9-метрові зони команд суперників. Гра починається з центру майданчика і ведеться за правилами футболу. Гравці обох команд стараються, обігравши суперників, виконати передачу своєму капітанові. Гравець, який обіграв суперників і виконав передачу м'яча капітану, отримує 1 очко. Виграє команда, яка набрала більше очок.

Правила гри. Капітану не дозволяється виходити за межі 9-метрової зони, а польовим гравцям - входити в зону.

Методичні вказівки. Капітани команд повинні керувати діями гравців: кому кого "опікати" і куди виконувати передачу.

Мета гри: сприяти розвитку загальної витривалості.

23.01.2024 Урок № 56 ( повторення попереднього уроку + додаток до уроку )

22.01.2024 Урок № 55

1.Правила техніки безпеки на уроках з волейболу.

2.Комплекс ЗРВ.

3.Різновиди пересувань  в стійці волейболіста.

4.Передачі м’яча - двома руками зверху.

5.Прийом м’яча - двома руками зверху.

6.Нижня пряма подача.

7.Рухлива гра.
8.Д/З Впр. для фаланг пальців. https://www.youtube.com/watch?v=1OeGVAA-sYk

Додаток: 

1.Досягнення Українських волейболістів.

2. Передачі та прийом м`яча.

1.Правила техніки безпеки на уроках з волейболу.

1. До занять з волейболу допускаються учні, які пройшли медичний огляд та інструктаж з техніки безпеки.

2.  2. Учні повинні мати спортивне взуття та форму, яка не стискає рухів і відповідає темі та умовам проведення занять. 

3. Вимоги безпеки перед початком занять - Переодягнутися в спортивну форму, спортивне взуття; - Зняти з себе предмети, які становлять небезпеку для інших (годинники, браслети, висячі сережки і т. д.); - Прибрати з кишень спортивної форми колючі та інші сторонні предмети.

Вимоги безпеки під час занять. 

1. Під час занять поблизу майданчика не повинно бути сторонніх осіб. 

2. При виконанні стрибків, переміщеннях і падіннях волейболіст повинен вміти застосовувати прийоми самострахування. 

3. При температурі повітря не більше +10 град. одягати спортивний костюм. 

4. Користуватися захисними пристосуваннями (наколінники, налокітники та ін.). 

5. При виконанні подачі, нападаючого удару гравець повинен: - переконатися, що партнер готовий до прийому м'яча; - порівнювати силу удару в залежності від відстані до партнера; - виконувати удар по м'ячу напруженою долонею; - не приймати сильно летить м'яч двома руками зверху.

Під час гри учні повинні: 

• знати правила гри і дотримуватися їх; 

• виконувати подачу за сигналом;

• стежити за переміщенням гравців на своїй половині майданчика; 

• проводити заміни гравців на майданчику, коли гра зупинена та був даний дозвіл; 

• виконувати подачу і припиняти ігрові дії по свистку викладача чи судді; 

• передавати м'яч іншій команді передачею під сіткою. 

• при подачі не можна наступати на лінію, а при прийомі м'яча затримувати його в руках. 

• торкатися сітки руками. 

• По закінченні партії перейти на іншу сторону майданчика за годинниковою стрілкою. 

• За недотримання заходів безпеки учні можуть бути не допущені або відсторонений від участі у навчальному процесі.

3.Різновиди пересувань  в стійці волейболіста.

 Усі пересування, що розпочинаються із стартових позицій, поділяються на ходьбу, біг або скачки:

1. Ходьба - головна особливість цього руху - пригинний крок. Гравець вставляє ногу вперед в напів зігнутому стані. Таким чином виключаються коливання ОЦТ тіла, в такому стані гравець може швидко приймати початкові позиції. Виділяють приставні і скрестные кроки;

2. Біг - цьому типу пересувань властиві стартові прискорення, тут розглядаються невеликі відстані. Гравець може здійснювати різкі зупинки або змінити траєкторію пересування. Тут існує таке поняття, як "останній біговий крок", гравець повинен обов'язково зробити його найбільшим. Закінчується біг зупиняючи рухом, для цього виноситься вперед нога. Ця дія з техніки в чомусь нагадує крок, що настрибує, який здійснюється при нападаючому ударі. За допомогою цього кроку можна швидко здійснювати зупинки або змінити траєкторію руху по игровому полю;

3. Стрибок - широкий крок, що виконується з безопорною фазою. Скачки можуть поєднуватися з бігом або кроком. Стрибок дозволяє поліпшити або прискорити виконання стойки і пересування по майданчику. У кожній окремій ситуації можна розглядати типи руху окремо або що чергуються між собою.

4.Передачі м’яча - двома руками зверху.

5.Прийом м’яча - двома руками зверху.

Передачі – найважливіші прийоми техніки, за допомогою яких волейболіст забезпечує процес організації захисних і нападаючих дій. Передачі за технікою виконання і за своїм призначенням дуже різноманітні. Залежно від положення рук і їх рухів розрізняють верхні й нижні передачі.

Передачу двома руками зверху в більшості випадків виконують як другу передачу м’яча для удару. 

Передача м’яча - технічний прийом, за допомогою якого м’яч направляється вище верхнього краю сітки для виконання нападаючого удару. Залежно від положення рук розрізняють передачі двома руками зверху і знизу. Для забезпечення нападаючих дій застосовують в основному тільки передачі двома руками зверху. Успішне завершення нападаючих ударів залежить від правильної передачі м'яча.

Обов’язковою умовою виконання передачі є своєчасний вихід до м’яча й правильне зайняття вихідного положення, а саме: руки зігнуті в ліктьових  15 см перед суглобах, кисті  обличчям, пальці розведені, а великі пальці спрямовані на ніс, лікті - вниз і в сторони, ноги 8 зігнуті в колінах і розставлені на ширину плечей, одна нога спереду, тулуб трохи нахилений вперед. У момент передачі м’яча ноги й руки випрямляють, пальцями торкаються м’яча, пом'якшують поступовий рух, вони міцно охоплюють м’яч ззадузнизу, утворюючи своєрідну «воронку». Основне навантаження при передачі падає на вказівні й середні пальці, решта пальців виконують допоміжну функцію. Передача виконується за рахунок погодженого розгинання ніг, тулуба і рук, при цьому м’ячу надається поступовий рух вгору-вперед. У заключній фазі передачі повністю згинають ноги, тулуб і руки, а кисті супроводжують м’яч. Для виконання передачі над собою і назад гравець повинен зайняти положення так, щоб м’яч опинився над ним, поставити кисті рук над головою і з а рахунок незначного прогину в грудній частині хребта й відведення плеч назад виконати передачу. Руки випрямляються вгору, а кисті в промене зап'ястковому суглобі не рухаються. 

Прийом м'яча – це технічний прийом гри, який використовується з метою прийняти його та довести до пасуючого. Виділяють прийом подачі, прийом в захисті і прийом-передача. В сучасному волейболі використовуються такі способи прийому м'яча: двома руками знизу, двома руками зверху, однією рукою знизу у падінні.  

6.Нижня пряма подача.

Для початківців, особливо для учнів, основний спосіб подачі - нижня пряма подача. Подача призначена для введення м'яча в гру, для зриву атаки суперника і для виграшу очка.
Техніка виконання нижній прямої подачі.

-Стоячи обличчям до сітки, одна нога попереду (для правшів - ліва і навпаки), інша ззаду зігнуті в колінних суглобах, тулуб нахилений вперед;
- М'яч на долоні лівої зігнутої руки на рівні пояса або трохи нижче.
- Праву руку відвести для замаху назад;
- Удар по м'ячу напруженої долонею (полукулаком, кулаком) випрямленою руки на рівні пояса.

7. Рухлива гра.

Команди (по 6 - 8 гравців) вибирають капітанів, які стають в 9-метрові зони команд суперників. Гра починається з центру майданчика і ведеться за правилами футболу. Гравці обох команд стараються, обігравши суперників, виконати передачу своєму капітанові. Гравець, який обіграв суперників і виконав передачу м'яча капітану, отримує 1 очко. Виграє команда, яка набрала більше очок.

1. Правила гри. Капітану не дозволяється виходити за межі 9-метрової зони, а польовим гравцям - входити в зону.

2. Методичні вказівки. Капітани команд повинні керувати діями гравців: кому кого "опікати" і куди виконувати передачу.

3. Мета гри: сприяти розвитку загальної витривалості.

Додаток

Досягнення Українських волейболістів.

• Український волейбол зароджувався у м. Харкові: у жовтні 1925 р. з м. Москви правила гри, волейбольні м’яч і сітку привіз директор науково-дослідного інституту фізичної культури Блях В.А. Першими серед тих, хто розпочав грати у волейбол і надалі активно сприяв його розвитку, були Шелекетін Г., Єсипенко О. (одні з перших в СРСР заслужених майстрів спорту), Блях В., Блудов К., Бевз Л., Стрикунов В., Макрідін В., Брагінський С., Духовний С., Музикантський І. та ін. 

• З року в рік популярність волейболу зростала і розповсюджувалася до інших міст України (Києва, Дніпропетровська, Одеси, Полтави, Херсону). Бурхливому розповсюдженню гри сприяли товариські зустрічі українських команд з командами Москви, Ленінграда, Баку та ін. 

• Дуже велике значення для подальшого розвитку волейболу мало його включення до програми змагань Всерадянської спартакіади 1928 р. Збірні УРСР на спартакіаді представляли чоловічі та жіночі команди м. Харкова, як найсильніші в Україні. Переможцями серед чоловічих команд стала команда УРСР (Єлісєєв Є., Карський С., Музиканський І., Михайличенко В., Прусак Г., Соломін С., Шатоха А.), жіноча команда УРСР посіла друге місце (Воробйова М., Власова Л., Грудман А., Капустіна Н., Ніколаєва В., Сторожниченко Л., Шевцова З.). 

• Після Всерадянської спартакіади географія волейболу незмінно розширювалася. Виростала майстерність спортсменів інших міст України, зокрема, чоловічої команди Дніпропетровська, яка в 1931 р. нанесла поразку харківчанам – лідеру українського волейболу, і вийшла у число ведучих команд. 

На жаль, в останні роки українські клуби та національна збірна команда України втратили свої позиції на міжнародному рівні. І однією з об’єктивних обставин є недостатнє фінансування команд та відтік наших кращих гравців у престижні закордонні клуби. Разом з тим система підготовки перспективних молодих спортсменів в українських клубах ще і сьогодні зберігає свій високій рівень. 

У нас є певні успіхи у дитячих і молодіжних командах, які представляють Україну на міжнародних змаганнях. Так, у 2002 р. збірна команда України стала срібним призером Європи серед юніорок (головний тренер Перебійніс В. В., тренер –Єгіазаров Г. Ш., провідний тренер – Бурма Л. Л.), а в 2005 р. збірна команда України виграла золоті медалі чемпіонату Європи серед дівчат (головний тренер Перебійніс В. В., тренер – Остапенко М. П. І це свідчить про високий професіоналізм наших тренерів. Тому є підстави вважати, що клубні команди та національна збірна мають можливість для підйому рівня українського волейболу. Але клубні колективі в наступний час самі не зможуть вирішувати цю проблему.

У зв’язку з цим необхідно повернути увагу та об’єднати зусилля державних органів управління освітою та спортом, меценатів, громадськості, клубів, тренерів і спортсменів для негайного вирішення проблем волейболу в Україні. Головне, повернути колишню славу українському волейболу, котрий займав провідні позиції на міжнародній арені та виховав видатних майстрів гри, ім’я яких широко відомі у міжнародному спортивному світі.  

Передачі та прийом м`яча.

Передача м'яча - технічний прийом, за допомогою якого м'яч направляється вище верхнього краю сітки, для виконання нападаючого удару. 

Прийом м'яча – це технічний прийом гри, який використовується з метою прийняти його та довести до пасуючого.

Передачі можуть бути: довгими (із зони 2 в зону 4), середніми (із зони 2 в зону 3) і короткими  (у межах однієї зони). 

За  висотою передачі можуть бути високі (вище 2 м), середні (до 2 м) і короткі (до 1 м).

Неодмінною умовою виконання передачі є своєчасний вихід до м’яча і правильне вихідне положення – ноги зігнуті у колінах і розставлені, одна нога спереду (може бути й фронтальне положення ступнів ніг). 

17.01.2024 Урок № 54

1. Виконати комплекс ЗРВ.

2. Повторити матеріал за темою варіативного модуля" Баскетбол"

3. Пройти тестування з варіативного модулю " Баскетбол" https://onlinetestpad.com/o6hiyh75dfvlc 

4. Д/З Стрибки на скакалці. https://www.youtube.com/watch?v=yPxI6HB-6L4 

16.01.2024 Урок № 53 ( повторення попереднього матеріалу - 

приготуватися до тестування )

15.01.2024 Урок № 52

1.ЗРВ

2.Прискорення

3.Ведення

4.Серійні кидки.

5.Навчальна гра. 

6.Д/З Стрибки з підтягуванням колін https://www.youtube.com/watch?v=e9CwMpvTGDA 

1. ЗРВ.

2.Прискорення.

 Біг займає в грі велике місце й є головним засобом пересування. Гравець має вміти в межах майданчика виконувати прискорення з різноманітних стартових положень, в будь-якому напрямку, обличчям або спиною вперед, швидко змінювати напрямок та швидкість бігу.

Вправи для навчання:

1.Біг по периметру майданчика з прискореннями на певних ділянках майданчика;

2.Прискорення за сигналом;

3.Біг по колу. За сигналом, гравець наздоганяє попереду біжить партнер.

4.Біг по колу. За сигналом, гравець «змійкою» оббігає попереду біжать партнерів і продовжує біг на чолі колони;

5.Те ж, але гравці в колоні переміщуються спиною вперед;

6. Гравці біжать в колоні по одному з інтервалом 1-1,5 метра. За сигналом останній наздоганяє направляє у колоні по найкоротшому шляху і стає на чолі колони.

3.Ведення

Техніка володіння м'ячем Техніка володіння м'ячем включає в себе наступні прийоми: ловлю, передачі, ведення та кидки м'яча у кошик.

Ведення м'яча. Ведення м'яча – прийом в баскетболі, що дає можли вість гравцю просуватися з м'ячем по майданчику з великим діапазоном швидкостей й в будь-якому напрямку. Ведення здійснюється послідовними м'якими поштовхами м'яча однією рукою вниз-вперед, трохи осторонь від ступні ніг. Основні рухи виконуються в ліктьовому та променезап'я стковому суглобах.

 Ведення зі зміною швидкості. Несподівані зміни швидкості ведення м'яча застосовуються гравцем для відриву від захисника. Чим вище відш товхувати м'яч, тим більша швидкість просування.

 Ведення із зміною напряму. Використовується головним чином для об ведення противника та проходів для атаки кошика. Зміна напрямку досяга ється тим, що кисть руки накладається на різні точки бічної поверхні м'яча з наступним випрямленням руки в потрібному напрямку.

Ведення із зміною висоти відскоку. Застосовується для прямого прохо ду повз захисника, без відхилень у бік. Гравець зближується з противни ком, ведучи м'яч з досить високим відскоком, потім сильно згинає ноги, нахиляє тулуб й знижує м'яч майже до майданчика повністю випрямленою рукою.

Ведення з асинхронним ритмом рухів руки з м'ячем та ніг. Зазвичай використовується для обведення двох-трьох противників. Цей спосіб ве дення дозволяє більш вільно та раціонально використовувати відштовху вальні рухи ніг й відхилення тулуба в якості фінтів.

Використовуються різні форми ведення:

 високе (швидкісне); низьке з укриванням м’яча; зі зміною темпу та ритму (ефективне під час обігравання захисника).

Найпоширені шими способами ведення є: проста зміна напрямку, переведення м’яча перед собою з кроком убік; ведення з поворотом кругом; переведення м’яча за спиною.

Комплексне застосування різноманітних способів залежить від ігрової ситуації. Для зміни напрямку переміщення під час ведення м’яча кисть накла дають на бокову поверхню м’яча (протилежну новому напрямку руху), одночасно нахиляючи тулуб у бік повороту, а м’яч переводять з однієї руки на іншу. Під час обведення суперника прикривають тулубом, а ведення здійснюється дальньою від суперника рукою.

4.Серійні кидки.

Кидки у кошик. Підготовка до виконання кидка становить основний зміст гри команди в нападі, а попадання в корзину – її головна мета. Баскетболіст, готуючись до кидка, має оцінити ситуацію на майданчику, можливу інтенсивність та спосіб протидії захисника, реальні шляхи виходу для боротьби за відскік та інші моменти.

Кидок двома руками від грудей. Переважно використовується для атаки кошика з далеких дистанцій в умовах відсутності активної протидії захис ника. Підготовча фаза: м'яч обхоплюються пальцями, які утворюють щіль ну «чашу», й виноситься на рівень голови, ноги на ширині плечей, злегка зігнуті в колінах, одна нога виставлена на 30–40 см вперед. Основна фаза: руки повністю випрямлені вгору – вперед по невеликій дузі, кисті та пальці, розкриваючись, м'яч спрямовують легким поштовхом; одночасно з рухом рук випрямляються й ноги. Завершальна фаза: після виконання кидка руки опускаються розслаблено вниз, гравець приймає вихідну позицію для по дальшого ривка до щита, щоб боротися за відскік у випадку промаху.

Кидок двома руками зверху. Доцільно застосовувати з середніх дистан цій при щільній опіці противника. Підготовча фаза: м'яч виноситься над головою злегка зігнутими в ліктьових суглобах руками, тулуб злегка від хиляється назад. Основна фаза: руки випрямляються вгору-вперед, й ро биться більш енергійний поштовх кистями та пальцями.

Кидок двома руками знизу. Виконується переважно при стрімких про ходах до щита та атаках кошика в затяжному стрибку накриває м'яч захис ника. Підготовча фаза: гравець отримує м'яч в русі під праву або ліву ногу, а потім робить широкий крок іншою ногою й виконує стрибок до щита. Основна фаза: гравець максимально витягується до щита, виносить до ко шика прямі руки, м'яч випускається з кінчиків пальців у найвищій точці, причому, додатковим рухом кистей пальців йому надається зворотне обер тання. Завершальна фаза: руки, як би супроводжуючи м'яч, піднімаються вгору без напруги. Кидок однією рукою від плеча: досить поширений спосіб атаки кошика з місця з середніх та дальніх дистанцій. Підготовча фаза: гравець виставляє праву ногу вперед, розвернувшись правим плечем у напрямку до кошика. Основна фаза: приблизно на рівні голови м'яч лежить на правій руці, яка починає витягуватися вперед-вгору у напрямку до кошика. Завершальна фаза: після виконання кидка, рука супроводжує м'яч до кошика, а потім опускається розслаблено вниз.

Кидок однією рукою зверху. Використовується частіше інших для атаки кошика в русі з близьких дистанцій та безпосередньо з-під щита. Підготов ча фаза: м'яч ловитися під праву ногу. Основна частина: у вищій точці стрибка рука випрямлена для максимального наближення м'яча до кошика, м'яч виштовхується м'яким рухом кисті пальців, йому надається зворотне обертання. Завершальна фаза: гравець приземляється на зігнуті ноги неда леко від кошика, приймає положення рівноваги та готується до боротьби за відскік у випадку промаху.

Кидок однією рукою зверху («гаком»). Найбільш часто використовується центровими гравцями для атаки кошика з близьких та середніх дистанцій в умовах активної протидії високорослого захисника. Підготовча фаза: гра вець робить крок лівою ногою в сторону від противника, повертається лівим боком до щита, злегка згинаючи ліву ногу. Основна фаза: відштовхуючись лівою ногою, гравець підстрибує вгору, одночасно права рука з м'ячем від водиться від тулуба та дугоподібним рухом також піднімається вгору.

Добивання м'яча. У ряді ігрових положень, коли м'яч відскакує від щи та при невдалому кидку або пролітає поблизу кошика, гравець не має часу для приземлення з м'ячем, прицілу та кидка. У таких випадках, потрібно добивати м'яч в корзину в стрибку двома руками або однією рукою.

5. Навчальна гра. 

27.12.2023 Урок № 51 ( повторення попереднього уроку ) 

!!! Повторіть добре попередній матеріал  - згодом буде оцінювання ваших знань за варіативним модулем "Баскетбол"

26.12.2023 Урок № 50

1.ЗРВ. https://youtu.be/ozoeG9DoytQ 

2.Прискорення https://www.youtube.com/watch?v=gSj_2O9vyl4  

3.Ведення.

4.Серійні кидки.

5.Навчальна гра.

6.Д/З Стрибки з підтягуванням колін.https://www.youtube.com/watch?v=e9CwMpvTGDA 

3.Ведення.

У баскетболі розрізняють два способи ведення м'яча – високе та низьке. Ведення дозволяє звільнитись від опіки суперника, вийти з м'ячем з – під щита після успішної боротьби за відскок і організувати стрімку контратаку. 

У баскетболі дриблінгом називають переміщеннягравця з м'ячем по ігровому полю, під час якого за допомогою однієї (ні в якому разі не двох) руки гравець б'є по м'ячу об підлогу. Простіше кажучи, гравець стукає м'ячем об підлогу, а м'яч відскакує в руку. 

Пригадаємо техніку ведення м`яча -  ноги необхідно згинати, щоб зберігати положення рівноваги і швидко змінювати напрями руху. Тулуб злегка подають вперед; плече і рука, вільна від м'яча, повинні не допускати суперника до м'яча (але не відштовхувати його). Для ведення характерна синхронність чергування кроків та рухів руки. 

5.Навчальна гра.

У баскетбол грають дві команди з п'яти гравців на полі (інші знаходяться в запасі - не більше 7 чоловік від команди, а мінятися можна у будь-який час). Головна мета гри - закинути баскетбольний м'яч в кошик команди-суперника і завадити це зробити іншій команді.

Зазвичай увесь матч складається з чотирьох частин по 10 хвилин кожна, але оскільки урок фізкультури - всього 40 хвилин, зазвичай дається менший час для гри. Але за усіма правилами перерва між кожною частиною - 2 хвилини, а після другої частини - 15 хвилин, і в цій перерві команди зобов'язані мінятися кошиками.

Традиційно гра розпочинається із спірного кидка, де капітани команд відбивають м'яч, підкинутий суддею, у бік своїх гравців і кошику супротивника, щоб узяти початок гри у свої руки.

Важлива техніка пересування з м'ячем по полю: обов'язково треба бігти з м'ячем, ударяючи ним в підлогу, а спеціально бити по ньому ногою або кулаком - це порушення. 

Правила гри свідчать, що команда-переможець - та, що з витіканням часу гри набрала найбільшу кількість очок. Якщо у кінці гри у команд набралася однакова кількість балів, даються додаткові 5 хвилин - "овертайм", якщо за ці п'ять хвилин ситуація не змінилася, проводиться наступний додатковий час і так, поки переможець матчу не виявиться.

У баскетболі нерідкі порушення, за які суддя (викладач фізкультури) може оштрафувати цілу команду і фоли конкретного учасника. 

Якщо зовсім коротко, найчастіші порушення правил у школярів - це:

- "аут" - коли м'яч потрапляє за обмежувальну лінію баскетбольного майданчика;
- "пробіжка" і "пронос м'яча" - один з гравців, який веде м'яч, робить 3 кроки підряд, не ударяючи при цьому м'яч рукою об підлогу, або зовсім біжить з м'ячем в руках;
- "порушення 3-х секунд" - гравець знаходиться більше трьох секунд під кошиком супротивника, при цьому не володіючи м'ячем;
- "порушення 5-ти секунд" - гравець з м'ячем не передає м'яч іншому гравцеві або не кидає в кошик супротивника більше п'яти секунд;
- "порушення 8-ми секунд" - команда впродовж восьми секунд не виводить м'яч в зону супротивника;
- "порушення 24-х секунд" - команда володіє м'ячем, але не закидає його в зону кільця супротивника впродовж двадцяти чотирьох секунд.
- "повернення м'яча" - команда при нападі, яка знаходиться в зоні супротивника, повертає його назад у свою тилову зону, - це порушення.

25.11.2023 Урок № 49

1.ЗРВ.https://youtu.be/ozoeG9DoytQ  

2.Прискорення.https://www.youtube.com/watch?v=gSj_2O9vyl4  

3.Кидки м’яча у кошик

-однією рукою зверху у стрибку

-добивання м’яча

4.Протидії

-відбивання м’яча

-оволодіння м’ячом під щитом

5.Навчальна гра.https://www.youtube.com/watch?v=N7uVoK1F9MY 

6.Д\З Стрибки з підтягуванням колін. https://www.youtube.com/watch?v=e9CwMpvTGDA 

3.Кидки м’яча у кошик

-однією рукою зверху у стрибку

-добивання м’яча

Кидок у кошик є одним з найголовніших ігрових прийомів баскетболу, оскільки саме вік є кінцевою метою будь-якого ігрового епізоду.

Кидок повинен бути логічним і  відповідним до ігрової ситуації. Знати, коли треба кидати, так само необхідно, як і знати, коли не слід цього робити, тому дуже важливо вдосконалювати вміння гравців правильно оцінювати ситуацію під час гри. Кидок виконується тоді, коли у гравця є реальна можливість досягти успіху. Кидати без упевненості влучити у кошик означає дати можливість супернику оволодіти м’ячем.

Кожний кидок виконується за визначеними принципами, котрі разом з правильною технікою складають уміння влучати в кошик. Основні принципи при кидку: концентрація уваги на вибраній цілі перед, під час і після кидка; рівновага; ритмічний м’який рух; супроводження та контроль м’яча кінчиками пальців; природне обертання м’яча.

Основою, на якій баскетболіст правильно будує свої рухи,  є координація. Добре координований гравець завдяки кінестетичному відчуттю “відчуває” рух.

Правильна техніка і постійна практика допоможуть некоординованому гравцю добитися успіху у виконанні кидків.

Важливим аспектом координації рухів є визначення відстані до кошика під час кидка. Взаємодія роботи рук і очей триває десяті частки секунди, оскільки діаметр кошика дорівнює усього 45см, а м’яча – 23см, то не можна припускати великої похибки у розрахунку. Координація рухів окремих частин тіла значною мірою залежить від відстані і здійснюється, головним чином, передпліччям, кистю і пальцями. Незалежно від відстані та способу під час завершення кидка, рука (руки) має бути випрямленою у ліктьовому суглобі, а кисть продовжувати природній рух, супроводжуючи м’яча.

Створення зусиль. Розвиток зусиль під час кидка здійснюється:

1. Плавним рухом кисті і пальців уперед;

2. Швидким розгинанням руки різким рухом ліктя і м’яча;

3. Швидким випрямленням ніг у колінних суглобах з одночасним підніманням на носки. Під час кидка значна частина створеної енергії спрямовується на рух угору, після чого сила, що збереглася, забезпечується рухом рук, кистей і пальців для досягнення м’ячем кошика.

Використання кінчиків пальців для створення кінцевого руху. Сили, що прикладені до м’яча, повинні пройти через кінчики пальців. Це дає можливість пальцями підправити траєкторію у момент випуску м’яча і забезпечує легке природне зворотне обертання

Кидок однією рукою у стрибку – основний засіб атаки у сучасному баскетболі. 

Техніка виконання кидка однією рукою у стрибку, по суті так сама, як і кидка з місця. Тому, якщо кидки з місця опановані, то порівняно легко можна розширити арсенал кидків у стрибку. Оскільки рух м’ячу надається рукою, кистю і пальцями, то цей кидок виконується найчастіше з близької і середньої дистанції, хоча деякі гравці вражають в кошик з відстані 8м. і більше, від рівноваги, відстані до кошика і активності захисту стрибок може бути виконаний вертикально, з відхиленням уперед або назад.

Ноги розташовані на ширині плечей або трохи вужче, стопи паралельні або не значно відхилені одна від одної.

Техніка кидка однією рукою у стрибку залежить від відстані, особливостей протидії суперника. Наприклад, техніка кидка правою рукою з середньої відстані складається з таких фаз:

 Підготовча фаза: гравець, отримавши м’яч у русі, відразу робить підсід стопорним кроком лівою ногою потім приставляє праву ногу, згинаючи руки у ліктях, виносить м’яч двома руками над головою, підтримуючи його лівою рукою збоку – зверху. 

Основна фаза: поштовхом двох ніг гравець вистрибує угору, повернувшись тулубом прямо до кошика. У найвищій точці вистрибування він спрямовує м’яч до кошика енергійним, але плавним рухом кисті і пальців, випрямляючи праву руку вперед – угору. При цьому м’ячу надається зворотне обертання. У момент початку руху правої кисті ліва рука знімається з м’яча. Відстань від місця вистрибування з поверхні майданчика має бути мінімальною і становить не більше25-30см, що дозволяє уникнути зіткнення з захисником. 

Під час виконання кидка з близької або середньої відстані не потрібна велика амплітуда розгинання руки з м’ячем. Основним кидковим рухом стає рух кисті і пальців, завдяки котрим підвищується рівень положення м’яча безпосередньо перед кидком і точка випуску м’яча, що сприяє успішному подоланню протидії суперника. 

Добивання м'яча в кошик при відскоку здійснюється однією або двома руками. Добивання виконується м'яким рухом кисті з широко розставленими пальцями випрямленої руки. При добиванні нападаючому потрібно швидко вийти в зручну позицію і розрахувати свій стрибок так, щоб добити м'яч в вищій точц

Підготовча фаза: гравець робить крок лівою ногою убік від суперника, повертається лівим боком до щита, злегка згинаючи ліву ногу. М'яч, що лежить на зігнутій правій руці, підтримують зверху лівою рукою; голову повертають до кошика. 

Основна фаза: відштовхуючись лівою ногою, гравець вистрибує вгору, одночасно праву руку з м'ячем відводить від тулуба і дугоподібним рухом піднімає вгору. Лівою рукою, зігнутою в ліктьовому суглобі під прямим кутом, наче відгороджують м'яч від захисника. Коліно правої ноги підтягують угору. М'яч випускають у найвищій точці, коли рука наближається до голови. Потім його спрямовують у кошик.

 Заключна фаза: після виконання кидка гравець руки опускає розслаблено вниз, приймає вихідне положення для подальшого ривка до щита, щоб боротися за відскок у випадку промаху. 

4.Протидії

-перехоплення м’яча при веденні

-накривання м’яча

Перехоплення м'яча в грі здійснюється при його передачі або при його веденні. Успішність перехоплення м'яча при передачі залежить від інтуїції і швидкості реакції захисника, а також від його вміння правильно займати позицію при опіці суперника. Якщо нападник чекає м'яч на місці, не виходить назустріч йому, то перехопити його порівняно неважко, слід ловити м'яч однією або двома руками в стрибку після ривка. Зазвичай нападник виходить на м'яч. У цьому випадку захисникові потрібно на короткій відстані набрати максимально можливу швидкість і випередити суперника на шляху до м'яча. Щоб уникнути зіткнення з нападником, захисник трохи відхиляється від нього. 

Перехоплення м'яча при веденні – більш складний за координацією рухів прийом. Порівнявшись з нападником збоку, необхідно підлаштуватися до його ритму і швидкості ведення м'яча. Потім за рахунок несподіваного, миттєвого виходу з-за спини суперника захисник приймає м'яч, що відскочив, на кисть, і, змінивши напрямок руху, продовжує розпочате ведення м'яча. 

Накривання. Для ефективного виконання цього прийому захисникові потрібен вибір правильної позиції, стан стартової готовності його ніг і рук: своєчасне вистрибування й володіння достатньо високим стрибком у поєднанні з раціональним рухом рук. Реагувати на початок кидка слід по різкому випрямленню ніг суперника в колінних суглобах. Своєчасно виконаний високий стрибок дозволяє захисникові випередити нападника. Витягнувши максимально вгору руку, він накладає зігнуту вперед кисть на м'яч у момент його випуску нападником і тим самим накриває кидок.

19.12.2023 Урок № 47

1.ЗРВ.https://youtu.be/ozoeG9DoytQ 

2.Прискорення.https://www.youtube.com/watch?v=gSj_2O9vyl4 

3.Кидки м’яча у кошик

-однією рукою від плеча

-однією рукою зверху.

4.Протидії

-вибивання м’яча з рук суперника.

-вибивання м’яча при веденні.

5.Навчальна гра. https://www.youtube.com/watch?v=ba0tcoRHbjY&t=42s 

6.Д/З Стрибки з підтягуванням колін.https://www.youtube.com/watch?v=e9CwMpvTGDA