Гр№10/20

Брід через річку - один із найрозповсюдженіших способів переправи. Народна мудрість "не знаючи броду, не лізь у воду" повинна бути туристичним законом. Перше завдання полягає у тому, щоб знайти на річці місце, де переправа вбрід для вашої групи цілком посильна, де об'єктивно є повна гарантія успіху. Та й тут у більшості випадків не можна обмежуватися тільки візуальною оцінкою ділянки річки, потрібна практична перевірка. Часто ознакою броду служать стежки, прокладені місцевими жителями, наприклад, стежка, яка йде до річки та обривається.

Рівнинні та гірські річки мають кожна свої особливості, але в цілому при організації бродів ми повинні оцінювати річку за її глибиною, температурою води, щільністю (швидкістю) течії, прозорістю, характером дна.

Треба пам'ятати, що одна і та ж сама річка на різних ділянках має різну глибину. Брід можливий на ділянці, де глибина не більша, ніж по пояс найнижчому туристу, але бажано знайти якомога мілкіше місце. Треба враховувати і те, що глибина річок часто - величина змінна: впродовж години-двох, поки ви обідали на березі, рівень води може значно піднятися або впасти.

Серйозне ускладнення для броду - погана прозорість води, що не дозволяє оцінити глибину та побачити небезпечні ділянки дна: каміння, ями, корчі, мул, водорості. Шукати місце броду завжди треба там, де русло розширюється, тому що у вузьких місцях глибина та щільність потоку великі.

Переходити річки вбрід завжди треба у взутті, щоб ступні були максимально захищені від ушкоджень.

У тих випадках, коли візуальна розвідка місця броду не дає результатів, треба випробувати брід - пустити в річку найсильнішого та досвідченого туриста, обов'язково того, хто вміє добре плавати. Як правило, брід робиться не по прямій лінії (перпендикулярно до берегів), а навскіс, в обхід поглиблень.

Гірські перешкоди - це перешкоди, утворені рельєфом місцевості. Це схили різної крутизни, яри, скелі, урвища. В залежності від характеру перешкоди підбираються способи її подолання. 

• Навісна переправа через яр (скельна). На відмінну від навісної переправи через річку, перший учасник переправляється на протилежний схил згідно з умовами змагань: вільне лазіння, спуск (підйом) по мотузці в яр тощо.

• Крутопохила переправа - це переправа по мотузці, яка наведена під кутом до горизонту, який повинен перевищувати 20 градусів. Наведення переправи здійснюється аналогічно навісній переправі. Перехід першого учасника здійснюється: спуск спортивним способом, дюльфером, вільним лазінням на командній страховці або будь-яким іншим правильним способом. 

06.02.2024 Урок № 40

1. Рухливі ігри і естафети з включенням вправ на увагу. Ігри і естафети з включенням вправ на несподіваність виконання.

2. Д/З Різновиди стрибків: на одній, на двох, з просуванням вперед.

Увага – зосередженість, спрямованість свідомості людини у даний момент часу на якомусь реальному або ідеальному об’єкті, явищі події образі, душі, тощо. Завдяки увазі відбувається відбір необхідної інформації та відсікання зайвою.

Особливу роль відіграє увага в навчальній роботі учнів. Зосередженість, спрямованість свідомість учня на певні предмети та вища необхідні на всіх етапах його навчальної діяльності. Часто нерозуміння навчального матеріалу, поява помилок під час виконання самостійних завдань, пояснюються не відсутністю здібностей до цих видів занять, не слабою кмітливістю, або поганою пам’яттю, а недостатньою уважністю.

Психологи встановили, що чим вищий рівень розвитку уваги, тим вища ефективність навчання. Неуважність — одна із найпоширеніших причин поганої успішності учнів. Чим викликане це явище? Виявляється, навчання ставить перед дитиною нові завдання, несхожі на ті, які вона звикла виконувати під час гри. Навчальні завдання, на відміну від ігрових, містять більше нової інформації, а процес їх виконання вимагає довшого зосередження. На жаль, і за своєю формою процес навчання не завжди є захоплюючим і невимушеним. І щоб оволодіти усіма новими знаннями та навиками, потрібно навчитися керувати своєю увагою, підпорядковувати її своїй волі. А для цього необхідно тренувати здатність бути уважним з допомогою ігор і спеціальних вправ.

Здатність керувати увагою має дуже важливе значення для ігрової і навчальної діяльності. Невміння швидко переводити увагу може викликати труднощі тоді, коли потрібно, наприклад, від гри перейти до навчального завдання або читання книжки, послідовно виконати певні вказівки дорослого, під час виконання завдання здійснити різні розумові дії у заданій послідовності. У цих випадках зазвичай кажуть - розсіяні. Вони зосереджені чи сильно захоплені однією дією і не можуть швидко перевести увагу на іншу. Це явище дуже часто спостерігається На несподівано поставлене запитання учні відповідають не відразу, хоча й може знати відповідь на нього. Потрібна пауза, щоб перевести увагу на новий зміст. Проте можливо підвищити показники переведення уваги шляхом спеціального тренування.

Ті вправи які можливо виконати вдома:

1. Кубік Рубіка. Повідомляємо тим, хто його ніколи не збирав — це тільки здається, що все легко. Насправді є 43 252 003 274 489 856 000* комбінацій, а правильна лише одна! Збираючи кубік, ми тренуємо не тільки дрібну моторику і логіку, а й пам’ять, тому що, щоб зібрати, потрібно пам’ятати попередні дії. 

2. Загадка Ейнштейна. Кажуть, учений придумав її, щоб тестувати на здатність до логічних міркувань кандидатів в асистенти. Інші кажуть, що придумав її не менш знаменитий Льюїс Керролл. Треті, що не той і не інший. Іноді кажуть, що здатні виконати завдання лише 2% населення. Іноді — що вирішувати її потрібно в розумі, нічого не записуючи.  https://umnazia.ru/blog/all-articles/zagadki-jejnshtejna-na-logiku  

3. Читати й рахувати одночасно. Кладемо руки на стіл, починаємо читати текст і паралельно рахувати кількість слів у ньому. Пальці при цьому не загибаємо. Супер класна вправа на перемикання і розподіл уваги. А ще можна зробити так: дорослий читає текст і стукає пальцем (олівцем, ручкою) по столу. Завдання дитини — запам’ятати про що читав дорослий і порахувати кількість ударів. 

4. Долоні на папері. Як грати: 2 учасники на окремих аркушах паперу обводять свої долоньки й пишуть в ній цифри від 1 до 50 (100) в довільному порядку. Потім суперники обмінюються цими папірцями й загадують один одному все ті ж цифри все в тому ж довільному порядку. Можна грати на швидкість — хто швидше знайде всі цифри з долоньки суперника в правильній послідовності. Можна ставити хрестики в кожній клітинці поки суперник шукає свою цифру. Своєрідна заміна таблиць Шульте.

Найкращими «ліками» для від рухового «голоду» є рухливі ігри. Народні рухливі ігри за змістом і формою прості й доступні дітям різних вікових груп. Вони є універсальним засобом у фізичному вихованні молоді. Оздоровче значення ігор:  сприяють гармонійному розвитку форм і функцій організму ;  формують правильну поставу;∙  загартовують організм; підвищують працездатність; зміцнюють∙ здоров’я; Великий оздоровчий ефект має проведення ігор на свіжому повітрі незалежно від пори року. Це зміцнює мускулатуру, покращує діяльність дихальної, серцевосудинної систем, збільшує рухливість суглобів, стимулює обмінні процеси, позитивно впливає на нервову систему, підвищує опірність організму до простудних захворювань.

«Група, струнко!» 

Група шикується в одну шеренгу і розмикається на витягнуті руки так, щоб не турбувати один одного. Хід гри. Керівник подає різні команди, які гравці виконують, якщо перед ними буде слово «Група!». Якщо команди «Група!» немає, то дія не виконується. Той, хто помилився, робить крок уперед і продовжує грати. Виграє найуважніший, який менше за всіх помилився. Гра проводиться, звичайно, у кінці заняття. 

«На свої місця» 

Учні шикуються у шеренгу, в колону по одному або у коло у своїх командах (команд може бути 2-3 в залежності від кількості гравців). 

Хід гри. За сигналом: «На прогулянку!», – усі діти розбігаються у різні сторони. За командою: «На свої місця!», – усі повинні вишикуватись у вихідне положення. Яка з команд швидше займе своє місце, та і стає переможцем. 

«Падаюча палиця» 

Діти шикуються у коло та розраховуються за порядком номерів. Перший номер (ведучий) стає посередині кола, бере гімнастичну палицю, ставить її на підлогу, притримуючи рукою. 

Хід гри: Ведучий голосно називає який-небудь номер і відпускає палицю. Викликаний гравець повинен підбігти і схопити палку, поки вона не впала на підлогу. Якщо він спіймає її, то повертається на своє місце. Якщо ні – стає ведучим, а той хто водив, йде у коло на своє місце і здобуває його номер.

 Варіант: кожен гравець має по гімнастичній палиці і коли ведучий називає який-небудь номер, то цей номер повинен схопити палицю ведучого, а ведучий – палицю цього номера. Усі гравці повинні тримати палицю правою рукою. 

Інвентар: гімнастична палиця. 

«Виклик номерів» 

Діти розподіляються на дві команди, стають у шеренги на відстані 6-10 м одна від одної та розраховуються за порядком номерів. У 8-10 м збоку від шеренги лежать набивні м’ячі. Хід гри. Керівник називає який-небудь номер, наприклад «вісім». Тоді восьмі номери обох команд біжать до набивних м’ячів, оббігають їх і повертаються на свої місця. Хто прибіг першим – приносить своїй команді виграшне очко. Потім викликають інші номери і так до тих ігор, поки усі гравці не будуть викликані. Виграє команда, яка набрала найбільше очок. 

Варіанти: команди шикуються у колони; оббігається не тільки м’яч, але шеренга або колона; учасники гри переміщуються стрибками на двох ногах, на одній у присіді, долаючи перешкоди; біля набивних м’ячів можна виконувати різні фізичні вправи (віджимання, присідання ті ін.).

 Інвентар: 2 набивних м’ячі або кеглі.

31.01.2024 Урок № 38-39

1. Комплекс силових впр.

2. Згинання та розгинання рук в упорі.

3. Комплекс вправ на гнучкість.

30.01.2024 Урок № 37

1. ЗРВ.

2. Повторите матеріал за темою варіативного модулю "Волейбол".

3. Пройти тестування за темою варіативного модулю "Волейбол" https://onlinetestpad.com/lthv4ycplh7ey  

24.01.2024 Урок № 35-36

1.ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=nogg2kuOztY 

2.Розвиток спритності.

3.Нападаючий удар з переведенням.

4.Блокування.

5.Тактичні дії у грі.

6.Техніка та тактика гри у захисті.

7.Навчальна гра.https://www.youtube.com/watch?v=FsOQd-pkfrU 

8.Підтягування на перекладині, стрибкові впр.

2.Розвиток спритності.

Спритність можна розвивати на всіх без винятку заняттях. Найчастіше її включають у підготовчу частину занять. Після занять з значним навантаженням вправи на спритність є чудовим засобом активного відпочинку, що сприяє відновленню організму.

Рухлива гра для розвитку спритності. 

«Стрибуча колона»

 Гравці шикуються в колони по 5-6 чоловік у кож ній. Гравець колони ліву руку кладе на плече партнера, що стоїть попереду, а правою рукою бере за гомілково-стопний суглоб протягнутої вперед ноги партнера, що знаходиться за ним. За сигналом усі гравці колони одночас но стрибають до фінішної лінії на одній нозі. Переможцем є та команда, останній гравець якої скоріше перетне лінію фінішу. Результат не буде за раховано, якщо ланцюг колони розірветься або якщо хто-небудь із гравців опустить ногу на землю передчасно. Цю ж вправу можна виконувати й так, що гравець, який стоїть попереду згинає ногу в коліні, а за гомілково-стопний суглоб бере партнер, що знаходиться позаду. 

3.Нападаючий удар з переведенням.

4.Блокування.

Нападаючий удар виконується так: стрибок з місця або з розбігу, удар, приземлення. Щоб стрибнути з розбігу, відштовхуються однією або двома ногами; з місця – тільки двома ногами. Виконуючи стрибок відштовхуванням двома ногами під час розбігу, гравець набирає швидкість, необхідну для високого стрибка.

Нападаючий удар з переведенням застосовується під час зустрічі з блоком суперника. Удар є різновидом прямого нападаючого удару, тільки напрям польоту м’яча не збігається з напрямом розбігу нападаючого. Розбіг виконується так, як під час удару по ходу. Переведення здійснюється поворотом кисті руки. Внаслідок переводу вправо кисть повертається вправо.

Дуже ефективний удар, коли гравець в безопорному положенні перебуває в найвищій точці виконує поворот вліво і робить удар, змінюючи напрям польоту м’яча відносно напряму свого розбігу. Цей удар без повороту тулуба в останній фазі ударного руху рукою змінює напрям, якщо рух кисті спрямовується також вбік руху руки. Тулуб залишається у вертикальному положенні. При перевідних ударах з поворотом тулуба м’язи останнього беруть активну участь в ударному русі, тулуб повертається в напрямі удару. Нападаючі удари з переведенням потребують від виконавців високого рівня координації рухів.

Прямий нападаючий удар виконують після розбігу та в стрибку з місця. Цей спосіб найефективніший, якщо гравці суперника не встигли організувати блокування або залишили незакритою зону удару. Початкові фази руху – розбіг і відштовхування, виконуються майже однаково при всіх різновидностях нападаючого удару. Розбіг може виконуватися під різними кутами щодо сітки, він складається з 2-3 кроків, найважливіший з них – останній, який виконують стрибком. Третій, останній, крок виконують широким стопорним рухом за рахунок різкої постановки ступні на п’ятку. Під час розбігу, починаючи з другого кроку, обидві руки відводяться назад, й на останньому кроці різко виносяться вперед. Стрибок виконують із стійки ноги паралельні на ширині 20-30 см одна від одної. Відштовхуються перекатом ступні з п’ятки на носки, випрямленням ніг і тулуба. Звичайно велике значення має погодженість дій: у момент приставляння лівої ноги руки йдуть униз з таким розрахунком, щоб випрямлення ніг відбулось одночасно з рухом рук угору. Руки спочатку йдуть разом до рівня обличчя, а потім активніше працює права рука, яка виконує удар. Ударний рух починається із швидкого згинання тулуба. Рука, що виконує удар, розгинаючись в ліктьовому суглобі, рухається вперед-угору виведенням вперед передпліччя. Спочатку рухається плече, за ним – передпліччя і кисть. Інтенсивність цього руху зростає поступово і до найбільшої швидкості в момент торкання м’яча. Удар кисті припадає на верхню-задню частину м’яча, який летить вперед. Після удару гравець м’яко приземлюється на носки, згинаючи ноги, тулуб, а напівзігнуті руки опускаються вниз. 

Нападаючий удар з переведенням застосовується під час зустрічі з блоком суперника. Удар є різновидом прямого нападаючого удару, тільки напрям польоту м’яча не збігається з напрямом розбігу нападаючого. Розбіг виконується так, як під час удару по ходу. Переведення здійснюється поворотом кисті руки. Внаслідок переводу вправо кисть повертається вправо. Дуже ефективний удар, коли гравець в безопорному положенні перебуває в найвищій точці виконує поворот вліво і робить удар, змінюючи напрям польоту м’яча відносно напряму свого розбігу. Цей удар без повороту тулуба в останній фазі ударного руху рукою змінює напрям, якщо рух кисті спрямовується також вбік руху руки. Тулуб залишається у вертикальному положенні. При перевідних ударах з поворотом тулуба м’язи останнього беруть активну участь в ударному русі, тулуб повертається в напрямі удару. Нападаючі удари з переведенням потребують від виконавців високого рівня координації рухів. 

Боковий нападаючий удар. Як правило, нападаючий удар застосовується тоді, коли м’яч знаходиться далеко від сітки. Розбіг роблять під певним кутом до сітки, ступні ніг на останньому кроці ставляться майже паралельно сітці. У момент замаху обидві руки виносять угору, тулуб прогинають, ноги згинають. У момент удару тулуб розгинається, повертається ліворуч, ліва рука рухається вниз, права дугоподібними рухом переміщується до м’яча і акцентованим ударом кисті завершує удар по м’ячу. Ліву руку під час удару різко опускають униз. Боковий удар характеризується активною роботою тулуба. Після удару рука продовжує рухатися вниз по дузі, а потім відбувається м’яке приземлення. Гравець, змінюючи рух руки й положення кисті, може виконувати удари в найрізноманітніших напрямах. У новачків через недостатній розвиток швидкісно-силових якостей рух на замах може відбуватись під час відштовхування. Бокові нападаючі удари інколи виконуються не тільки по ходу розбігу, а й з переведенням вправо і вліво. У командах вищих спортивних розрядів застосовують бокові удари в поєднанні з переводом кисті і одночасним поворотом тулуба. Під час удару без повороту тулуба в останній фазі руху рука змінює напрям. Тулуб залишається у вертикальному положенні. 

Блокування

Це ігровий прийом, при якому команда перешкоджає переведенню м'яча при атаці суперника на свою сторону, перекриваючи його хід будь-якою частиною тіла над сіткою, зазвичай руками, перенесеними на бік суперника в рамках правил. Дозволяється переносити руки на бік суперника при блокуванні так, щоб вони не заважали супернику до його атаки або іншої ігрової дії. Блок може бути одиночним чи груповим (подвійним, потрійним). Торкання блоку не вважається за одне з трьох торкань. Блокувати можуть тільки ті гравці, що стоять на передній лінії, тобто в зонах 2, 3, 4.

5.Тактичні дії у грі.

6.Техніка та тактика гри у захисті.

23.01.2024 Урок № 34

1.Волейбол як засіб фізичної підготовки та активного відпочинку.

2.ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=xMFhPQLThGI 

3.Прийом та передачі м’яча.

4.Подача м’яча вивченим способом у визначену зону.

5.Подачі м’яча на точність і силу.

6.Навчальна гра.

7.Д/З Присідання на одній нозі.https://www.youtube.com/watch?v=_6D-u7lQwmc&t=1s 

1.Волейбол як засіб фізичної підготовки та активного відпочинку.

Волейбол в нашій країні є одним з наймасовіших засобів фізичного виховання. Великий вибір фізичних вправ i методів їх застосування, що складають зміст волейболу, дозволяє цілеспрямовано впливати на розвиток всіх основних функцій організму залежно від рухових можливостей тих, хто ним займається. Великий діапазон використання засобів i методів волейболу робить його доступним людям різного віку, роду діяльності i фізичної підготовленості.

За допомогою волейболу найбільш успішно вирішуються завдання гармонійного фізичного розвитку, оскільки в його розпорядженні є найрізноманітніші вправи, що сприятливо діють на різні відділи рухового апарату, на всі м'язові групи людини.

Волейбол є однією з основних i невід'ємних частин змісту уроків фізичної культури i факультативних занять, фізкультурно - оздоровчих заходів i спортивних розваг в режимі шкільного дня, позакласної роботи з фізичного виховання школярів.

Заняття волейболом сприяють: формуванню рухової функції; всебічному гармонійному розвитку рухового апарату і всіх систем організму; вихованню свідомого ставлення до фізичних занять, формуванню здорової особистості. Окрім головних завдань, передбачених фізичним вихованням, волейбол виховує такі фізичні якості, як спритність, силу, швидкість, витривалість, гнучкість; формують правильну поставу, виховують наполегливість, сміливість, силу волі.

3.Прийом та передачі м’яча.

Передача-прийом гри, за допомогою якого створюються умови для завершення взаємодій команди атакувальним ударом. У вихідному положенні ноги на ширині плечей, зігнуті в колінах, руки зігнуті в ліктях та підняті, тулуб трохи нахилений уперед. Кисті винесені перед обличчям так, щоб великі пальці розташовувались десь на рівні брів, указівні та великі пальці обох рук створюють трикутник, через який гравець спостерігає за м’ячем, який наближається. Кисті рук мають форму овалу, створюючи своєрідний ківш. При наближенні м’яча зустрічний рух починають ноги – їх розгинають у колінах. Трохи пізніше в рух включають руки: розгинаючись у ліктьових суглобах, вони задають загальний напрямок м’яча під час передачі. Під час виконання зустрічного ударного руху швидко й енергійно розгинаються ноги і відносно повільно руки. Момент прийому м’яча пальці волейболіста дотикаються з м’ячем та амортизуючи пом’якшують його поступальний рух. Унаслідок зустрічного руху рук (руки, тулуб і ноги розгинаються) м’ячу надається новий поступальний рух уперед-угору. Руки розгинаються повністю, кисті супроводжують м’яч, надаючи йому визначеного напрямку. Виконавши передачу, гравець приймає положення високої стійки. Пальці під час удару виконують різні функції: великі пальці приймають на себе основне навантаження в амортизації та утриманні м’яча в напрямку його руху, вказівні і незначною мірою середні пальці є основою ударної частини руки, безіменні пальці й мізинці утримують м’яч у боковому напрямку, регулюють направлення його зльоту 

Прийом м’яча – технічний прийом гри, який використовують із метою протидії його падінню на майданчик. Виокремлюють прийом подачі, прийому захисті та прийом-передачу, коли гравець виконує прийом м’яча знизу двома руками з подальшою передачею для атакувального удару. У сучасному волейболі використовують такі способи та варіанти прийому м’яча: двома руками знизу (зрідка – однією знизу), двома руками зверху (дуже рідко); однією рукою знизу в падінні та з перекатом на стегно й спину; однією рукою знизу в падінні вперед на руки з подальшим ковзанням на грудях-животі. Прийом подачі. Прийом подачі в сучасному волейболі здебільшого визначає ефективність нападальних дій команди. Це настільки важливо, що правомірно прийом подачі виокремити у самостійний прийом гри. Показником якості прийому подачі є точність першої передачі, це траєкторія польоту м’яча в напрямку до сітки після зустрічі рук з м’ячем. Якщо м’яч опускається в зоні нападу так, що виникають сприятливі умови для організації будь-яких нападальних дій.

4. Подача м’яча вивченим способом у визначену зону.

5. Подачі м’яча на точність і силу.

Техніка виконання силової подачі: гравець стоїть обличчям до сітки. Ноги злегка зігнуті, ліва нога (різнойменні з вдаряє рукою) виставлена ​​вперед. М'яч утримується лівою рукою, права піднята вгору для удару. М'яч підкидається вгору і трохи вперед. 

6.Навчальна гра.

17.01.2024 Урок № 32-33

1. Комплекс ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=xMFhPQLThGI  

2. Пересування у волейболі. ( повторення ).

3. Прийом та передача м’яча руками ( повторення ).

4.Розвиток спритності.

5.Подачі м’яча на точність і силу.

6.Д/З Згинання та розгинання рук в упорі. Присідання на одній нозі.

2. Пересування у волейболі ( повторення ).

Характер переміщень у грі відповідає розв’язанню техніко-тактичних завдань у різних ігрових ситуаціях, які виникають раптово. Гравцю доводиться часто застосовувати такі переміщення: кроком, стрибком, бігом. Для гри у волейбол характерне поєднання різних способів переміщень і прийняття раціонального положення для виконання наступної дії. На майданчику виникають ігрові ситуації, які вимагають від гравця готовності негайно почати відповідне переміщення з великою швидкістю. Щоб краще виконати наступну дію, волейболіст перебуває в положенні ігрової стійки. Якщо положення прийнято правильно, то створюються передумови для високо-координованих рухів, успішного виконання конкретного прийому техніки. 

Для кожного вихідного положення характерні згинання ніг у колінних суглобах і нахил тулуба. Необхідно підкреслити, що стійка, яка передує нападаючому удару чи блокуванню, значно відрізняється від стійки готовності для приймання м’яча після удару чи з подачі. 

Для правильного і своєчасного переміщення на майданчику гравець повинен вміти спостерігати і розгадувати ходи гравців суперника і своєї команди. А щоб гравець був у найкращому положенні готовності, рекомендується йому прийняти так звану динамічну стійку, переступаючи з ноги на ногу.

 Переміщатися до м’яча гравець може звичайними приставними або повільними кроками. Якщо відстань між гравцем і м’ячем велика або м’яч летить досить швидко, то гравець біжить до м’яча або робить стрибок. 

Переміщатися можна вперед, назад і в сторони. Переміщення волейболіста це підготовка до виконання основних ігрових дій. Після переміщення гравець повинен зайняти таке вихідне положення, щоб бути готовим до виконання наступних дій на майданчику. Його рухи специфічні: зігнутий тулуб при ходьбі, нетипові для ходьби рухи рук. Для бігу характерні стартові ривки, подолання незначної відстані і часті зупинки. Стрибок виконують для швидкого подолання незначної відстані, а також для зупинки після переміщень. Біг застосовують у тих випадках, коли потрібно швидко подолати відстань від 3-4 м (перед нападаючим ударом) до 6 м і більше (коли м’яч приймають за межами майданчика). 

3. Прийом та передача м’яча руками ( повторення ).

Передача м’яча – найважливіша і найскладніша ігрова дія у волейболі. 

За допомогою передачі м’яча здійснюється організація нападу. І прикінцева дія атаки – нападаючий удар – багато в чому залежить від якості передачі. За допомогою передачі м’яча команда переходить від захисту до нападу. Ось чому цей ігровий прийом є найважливішим в арсеналі дій волейболіста. Даний прийом є основним при організації нападаючих дій. З нього починається оволодіння діями з м’ячем. Протягом всього періоду навчання цей прийом знаходиться в центрі уваги, а для зв’язуючих гравців вдосконалення навиків верхньої передачі складає основу всіх тренувальних занять. Основним прийомом техніки є передача м’яча, за допомогою її волейболіст забезпечує процес організації атакуючих і захисних дій. Залежно від положення рук розрізняють передачі двома руками зверху і знизу. Для забезпечення нападаючих дій застосовуються в основному тільки передачі двома руками зверху. Успішне завершення нападаючих ударів залежить від правильної передачі м’яча, яка виконується після переміщення назустріч м ячу. 

Прийом м’яча виконують: двома руками знизу, однією рукою також приймають м’яч який відскочив від сітки.

4.Розвиток спритності.

5. Подачі м’яча на точність і силу ( повторення).

16.01.2024 Урок № 31

1.Комплекс ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=xMFhPQLThGI 

2.Різновиди пересувань в стійці волейболіста.

3.Прийом та передача м’яча руками та м’яча який відбивається від сітки.

4.Подачі м’яча на точність і силу.

5.Гра-естафета. 

6. Д/З Впр.на гнучкість. https://www.youtube.com/watch?v=S6DPiUVkn30&t=9s 

2.Різновиди пересувань в стійці волейболіста.

Переміщення це рухи волейболіста кроком, стрибком, бігом з метою вибору місця для успішного виконання конкретного технічного прийому. 

Характер переміщень у грі відповідає розв’язанню технікотактичних завдань в різних ігрових ситуаціях, які виникають раптово. Гравцеві доводиться часто застосовувати такі переміщення: кроком, стрибком, бігом. Для гри у волейбол характерно поєднання різних способів переміщення. На майданчику виникають ігрові ситуації які вимагають від гравця готовності негайно почати відповідне переміщення з великою швидкістю. Щоб краще виконати наступну дію, волейболіст перебуває у положенні ігрової стійки. Якщо положення прийняте правильно, то створюються передумови для високо координованих рухів, успішного виконання конкретного прийому техніки.

Відповідно до ігрової обстановки волейболіст повинен своєчасно прийняти раціональну стійку і швидко переміщатись на майданчику. Для кожного вихідного положення характерні загинання ніг у колінних суглобах і нахил тулуба. Необхідно підкреслити, що стійка, яка передує нападаючому удару чи блокуванню, значно відрізняється від стійки готовності для приймання м’яча після удару чи подачі стійку, переступаючи з ноги на ногу. Переміщатися до м’яча гравець може звичайними або повільними кроками. Якщо відстань між гравцем і м’ячем велика або м’яч летить досить швидко, то гравець біжить до м’яча або 5 робить стрибок. Переміщатися можна вперед, назад і в сторони. Переміщення волейболіста це підготовка до виконання основних ігрових дій. Після переміщення гравець повинен зайняти таке положення, щоб бути готовим до виконання наступних дій на майданчику. Його руки специфічні: зігнутий тулуб при ходьбі, нетипові для ходьби рухи рук. Для бігу характерні стартові ривки, подолання незначної відстані і часті зупинки.

3.Прийом та передача м’яча руками та м’яча який відбивається від сітки.

Передача м’яча - технічний прийом, за допомогою якого м’яч направляється вище верхнього краю сітки для виконання нападаючого удару. Залежно від положення рук розрізняють передачі двома руками зверху і знизу. Для забезпечення нападаючих дій застосовують в основному тільки передачі двома руками зверху. Успішне завершення нападаючих ударів залежить від правильної передачі м'яча.

Обов’язковою умовою виконання передачі є своєчасний вихід до м’яча й правильне зайняття вихідного положення, а саме: руки зігнуті в ліктьових  15 см перед суглобах, кисті  обличчям, пальці розведені, а великі пальці спрямовані на ніс, лікті - вниз і в сторони, ноги 8 зігнуті в колінах і розставлені на ширину плечей, одна нога спереду, тулуб трохи нахилений вперед. У момент передачі м’яча ноги й руки випрямляють, пальцями торкаються м’яча, пом'якшують поступовий рух, вони міцно охоплюють м’яч ззадузнизу, утворюючи своєрідну «воронку».

 Основне навантаження при передачі падає на вказівні й середні пальці, решта пальців виконують допоміжну функцію. Передача виконується за рахунок погодженого розгинання ніг, тулуба і рук, при цьому м’ячу надається поступовий рух вгору-вперед. У заключній фазі передачі повністю згинають ноги, тулуб і руки, а кисті супроводжують м’яч. Для виконання передачі над собою і назад гравець повинен зайняти положення так, щоб м’яч опинився над ним, поставити кисті рук над головою і з а рахунок незначного прогину в грудній частині хребта й відведення плеч назад виконати передачу. Руки випрямляються вгору, а кисті в промене зап'ястковому суглобі не рухаються. 

Прийом м'яча – це технічний прийом гри, який використовується з метою прийняти його та довести до пасуючого. Виділяють прийом подачі, прийом в захисті і прийом-передача. В сучасному волейболі використовуються такі способи прийому м'яча: двома руками знизу, двома руками зверху, однією рукою знизу у падінні. 

4.Подачі м’яча на точність і силу.

5.Гра-естафета. 

“ЕСТАФЕТА З ЕЛЕМЕНТАМИ ВОЛЕЙБОЛУ”

 Учасників гри поділяють на 2 рівні команди і кожна з них шикується у колону по два, одна команда паралельно другій на відстані 3-4 м. Перед колонами проводиться стартова лінія. На відстані 10-15 м. від стартової лінії напроти кожної команди знаходяться стійки або інші предмети. Парам, які стоять першими у колонах, дається по волейбольному м’ячу. За командою керівника: “Увага, руш!” перші пари розпочинають рух вперед, виконуючи передачі м’яча двома руками один одному у повітрі, як у волейболі, їм необхідно рухатись до стійки (фішки) і повернутися назад, продовжуючи передавати м’яч один одному. Добігши до лінії старту, вони передають м’яч наступній парі, яка виконує те ж саме, що й перша. Повернувшись, пари стають у кінець своїх колон.

Естафета продовжується до тих пір, поки всі пари не візьмуть участь у пробіжці з передачею м’яча. Правила: 

1) Під час перебіжки м’яч можна тільки передавати (як у волейболі), а не перекидати. 

2) Дозволяється ловити м’яч лише перед початком руху наступних пар. 

3) Якщо м’яч під час гри впав на підлогу, то учасник, який його не втримав, повинен підняти його і продовжувати гру далі. 

4) Передавати м’яч наступній парі можна лише тоді, коли гравці добіжать до лінії старту. 

3а помилки нараховуються штрафні бали. Виграє команда, яка закінчила гру першою і отримала менше штрафних балів 

30.11.2023 Урок № 30

1.Комплекс ЗРВ.

2.Різновиди пересувань в стійці волейболіста.

3.Прийом м’яча двома руками та м’яча який відбивається від сітки.

4.Бокова подача м’яча.

5.Навчальна гра.

6. Впр.на гнучкість. https://www.youtube.com/watch?v=RNotzFmxTHk 

1.Комплекс ЗРВ.

2.Різновиди пересувань в стійці волейболіста.

Вправи для навчання стійок та переміщення

1. У стійці, переміщення кроком (подвійним) вправо, вліво (вперед, назад).

2. У стійці, переміщення приставним та схресним кроком вправо, вліво (вперед, назад).

3. Стрибок вперед-назад у стійку.

У стійці, переміщення по сигналу в сторони, вперед, назад, стрибком (кроком, бігом). Біг спиною вперед 3-5 м, зупинка, прийняти правильну стійку. Ривок з лицьової лінії до лінії нападу, зупинка прийняти правильну стійку для передачі м'яча.

Човниковий біг від лінії нападу обличчям до сітки, зупинка у стійку, спиною вперед до лицьової лінії.

  Гравці шикуються на бокових лініях, кидають м'яч уперед, швидко перемішуються до м'яча, ловлять м'яч і приймають правильне в. п.

У парах: один гравець підкидає м'яч угору-вперед, другий біжить, зупиняється кроком (стрибком), ловить м'яч, повертає м'яч назад для повторення вправи. Відстань становить 2-3 м, а потім збільшується до 4-6 м. 

Останній крок перед зупинкою виконують з правої та з лівої ноги.

   Гравці майданчика А в стрибку кидають тенісний (волейбольний) м'яч через сітку, а гравці майданчика Б швидко переміщуються від сітки і ловлять м'яч. Після чого швидко переміщуються до сітки і повторюють завдання.

3.Прийом м’яча двома руками та м’яча який відбивається від сітки 

( повторення ).

Прийом м'яча – це технічний прийом гри, який використовується з метою прийняти його та довести до пасуючого. Виділяють прийом подачі, прийом в захисті і прийом-передача. В сучасному волейболі використовуються такі способи прийому м'яча: двома руками знизу, двома руками зверху, однією рукою знизу у падінні. 

4.Бокова подача м’яча.

 У сучасному волейболі подача використовується не тільки для початку гри, а й як ефективний засіб атаки, за допомогою якого утрудняють підготовку суперника до тактичних комбінацій у нападі.

Подачі виконуються відповідно до вимог, зазначених у правилах гри: гравець, який подає м'яч стає за межами майданчика на місці подачі, обов'язково підкидає м'яч і ударом руки спрямовує м'яч через сітку в бік суперника.

Щоб виконати подачу будь-яким способом, необхідно: прийняти правильне в. п. перед подачею; точно і невисоко підкинути м'яч; правильно розмістити кисть руки на м'ячі в момент удару.

Щодо характеру руху, подачі можна розділити на силові, націлені й плануючі. Якщо точно виконуються подачі, значно утруднюється прийом м'яча на боці команди суперника. Якщо подачі застосовуються варіативно, підвищується атака за рахунок швидкості м'яча, що летить (силова подача), або його точності (націлена подача) чи зміни траєкторії польоту м'яча (плануюча подача).

Залежно від руху руки, яка виконує удар, і розміщення тулуба гравця щодо сітки розрізнюють подачі: нижні (прямі й бокові), верхні (прямі й бокові), верхні прямі подачі в стрибку.

5.Навчальна гра.

29.11.2023 Урок № 29

1. Комплекс ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=W5XAMEbd7k8&t=132s  

2. Пересування у волейболі.

3. Місце волейболу у сучасному олімпійському русі.

4. Розвиток швидкості.

5. Прийом м’яча двома руками.

6. Верхня пряма подача.

7. Навчальна гра. https://www.youtube.com/watch?v=GLw6cn-UjhI 

2.Різновиди пересувань  в стійці волейболіста.

1. Переміщення це рухи волейболіста кроком, стрибком, бігом з метою вибору місця для успішного виконання конкретного технічного прийому. Характер переміщень у грі відповідає розв’язанню технікотактичних завдань в різних ігрових ситуаціях, які виникають раптово. Гравцеві доводиться часто застосовувати такі переміщення: кроком, стрибком, бігом. Для гри у волейбол характерно поєднання різних способів переміщення. На майданчику виникають ігрові ситуації які вимагають від гравця готовності негайно почати відповідне переміщення з великою швидкістю. Щоб краще виконати наступну дію, волейболіст перебуває у положенні ігрової стійки. Якщо положення прийняте правильно, то створюються передумови для високо координованих рухів, успішного виконання конкретного прийому техніки.

2. Відповідно до ігрової обстановки волейболіст повинен своєчасно прийняти раціональну стійку і швидко переміщатись на майданчику. Для кожного вихідного положення характерні загинання ніг у колінних суглобах і нахил тулуба. Необхідно підкреслити, що стійка, яка передує нападаючому удару чи блокуванню, значно відрізняється від стійки готовності для приймання м’яча після удару чи подачі стійку, переступаючи з ноги на ногу. Переміщатися до м’яча гравець може звичайними або повільними кроками. Якщо відстань між гравцем і м’ячем велика або м’яч летить досить швидко, то гравець біжить до м’яча або 5 робить стрибок. Переміщатися можна вперед, назад і в сторони. Переміщення волейболіста це підготовка до виконання основних ігрових дій. Після переміщення гравець повинен зайняти таке положення, щоб бути готовим до виконання наступних дій на майданчику. Його руки специфічні: зігнутий тулуб при ходьбі, нетипові для ходьби рухи рук. Для бігу характерні стартові ривки, подолання незначної відстані і часті зупинки.

3. Місце волейболу у сучасному олімпійському русі.

4. Розвиток швидкості.

5. Прийом м’яча двома руками.

Прийом м'яча – це технічний прийом гри, який використовується з метою прийняти його та довести до пасуючого. Виділяють прийом подачі, прийом в захисті і прийом-передача. В сучасному волейболі використовуються такі способи прийому м'яча: двома руками знизу, двома руками зверху, однією рукою знизу у падінні. 

28.11.2023 Урок № 28

1.Комплекс ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=W5XAMEbd7k8&t=132s  

2.Різновиди пересувань  в стійці волейболіста.

3.Передачі м’яча – однією рукою.

4.Прийом м’яча - двома руками знизу.

5.Нижня пряма подача.

6.Навчальна гра.

7. Д/З Впр. для фаланг пальців.https://www.youtube.com/watch?v=zCUyJLauBtU 

2.Різновиди пересувань  в стійці волейболіста.

Будь-яка методика має стартові стойки, а також способи руху. Усі пересування, що розпочинаються із стартових позицій, поділяються на ходьбу, біг або скачки:

1. Ходьба - головна особливість цього руху - пригинний крок. Гравець вставляє ногу вперед в напів зігнутому стані. Таким чином виключаються коливання ОЦТ тіла, в такому стані гравець може швидко приймати початкові позиції. Виділяють приставні і скрестные кроки;

2. Біг - цьому типу пересувань властиві стартові прискорення, тут розглядаються невеликі відстані. Гравець може здійснювати різкі зупинки або змінити траєкторію пересування. Тут існує таке поняття, як "останній біговий крок", гравець повинен обов'язково зробити його найбільшим. Закінчується біг зупиняючи рухом, для цього виноситься вперед нога. Ця дія з техніки в чомусь нагадує крок, що настрибує, який здійснюється при нападаючому ударі. За допомогою цього кроку можна швидко здійснювати зупинки або змінити траєкторію руху по игровому полю;

3. Стрибок - широкий крок, що виконується з безопорною фазою. Скачки можуть поєднуватися з бігом або кроком. Стрибок дозволяє поліпшити або прискорити виконання стойки і пересування по майданчику. У кожній окремій ситуації можна розглядати типи руху окремо або що чергуються між собою.

3.Передачі м’яча – однією рукою.

Основним прийомом техніки є передача м'яча, за допомогою її волейболіст забезпечує процес організації атакуючих і захисних дій. Залежно від положення рук розрізняють передачі двома руками зверху і знизу. Для забезпечення нападаючих дій застосовуються в основному тільки передачі двома руками зверху. Успішне завершення нападаючих ударів залежить від правильної передачі м'яча, яка виконується після переміщення назустріч мячу. 

Дуже важливо, щоб кожний студент навчився точно «адресувати» м'яч, для цього необхідно правильно оволодіти технікою передачі м'яча. Обов'язковою умовою виконання передачі є своєчасний вихід до м'яча й правильне зайняття вихідного положення, а саме: руки зігнуті в ліктьових суглобах, кисті перед обличчям, пальці розведені й спрямовані вгору, лікті спрямовані вперед, у сторони, ноги зігнуті в колінах і розставлені, одна нога спереду, тулуб трохи нахилений вперед. У момент передачі м'яча ноги й руки випрямляють, пальцями торкаються м'яча, зм'якшують поступовий рух, кисті в положенні тильного згинання, вони міцно охоплюють м'яч ззаду-знизу, утворюючи своєрідну «воронку». 

4.Прийом м’яча - двома руками знизу.

Прийом м'яча знизу двома руками, застосовується для прийому подач, передач, для нападаючих ударів і перебивання м'яча через сітку. 

5.Нижня пряма подача.

23.11.2023 Урок № 27

1.Правила техніки безпеки на уроках з волейболу.

2.Комплекс ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=W5XAMEbd7k8&t=132s 

3.Різновиди пересувань  в стійці волейболіста.

4.Передачі м’яча - двома руками зверху.

5.Прийом м’яча - двома руками зверху.

6.Рухлива гра «м’яч капітану».

7. Д/З Впр. для фаланг пальців.https://www.youtube.com/watch?v=zCUyJLauBtU 

1.Правила техніки безпеки на уроках з волейболу.

До занять з волейболу допускаються учні, які пройшли медичний огляд та інструктаж з техніки безпеки.

Учні повинні мати спортивне взуття та форму, яка не стискає рухів і відповідає темі та умовам проведення занять. 

Вимоги безпеки перед початком занять - Переодягнутися в спортивну форму, спортивне взуття; - Зняти з себе предмети, які становлять небезпеку для інших (годинники, браслети, висячі сережки і т. д.); - Прибрати з кишень спортивної форми колючі та інші сторонні предмети.

Вимоги безпеки під час занять. 

1. Під час занять поблизу майданчика не повинно бути сторонніх осіб. 

2. При виконанні стрибків, переміщеннях і падіннях волейболіст повинен вміти застосовувати прийоми самострахування. 

3. При температурі повітря не більше +10 град. одягати спортивний костюм. 

4. Користуватися захисними пристосуваннями (наколінники, налокітники та ін.). 

5. При виконанні подачі, нападаючого удару гравець повинен: - переконатися, що партнер готовий до прийому м'яча; - порівнювати силу удару в залежності від відстані до партнера; - виконувати удар по м'ячу напруженою долонею; - не приймати сильно летить м'яч двома руками зверху.

Під час гри учні повинні: -

• знати правила гри і дотримуватися їх; 

• виконувати подачу за сигналом;

• стежити за переміщенням гравців на своїй половині майданчика; 

• проводити заміни гравців на майданчику, коли гра зупинена та був даний дозвіл; 

• виконувати подачу і припиняти ігрові дії по свистку викладача чи судді; 

• передавати м'яч іншій команді передачею під сіткою. 

• при подачі не можна наступати на лінію, а при прийомі м'яча затримувати його в руках. 

• торкатися сітки руками. 

• По закінченні партії перейти на іншу сторону майданчика за годинниковою стрілкою. 

• За недотримання заходів безпеки учні можуть бути не допущені або відсторонений від участі у навчальному процесі.

3.Різновиди пересувань  в стійці волейболіста.

Волейбол - командна гра, в якій всі гравці повинні тісно взаємодіяти один з одним. Найчастіше виграє та команда, в якій взаємодія відпрацьовано найкраще. Прислухайтеся до порад тренера або гравців - це допоможе вам вдосконалити свої навички та налагодити взаєморозуміння.

Щоб точно і швидко виконати переміщення, волейболіст повинен перебувати в зручному початковому положенні. 

Така позиція називається стартовою стійкою. Гравець при цьому варто зі злегка зігнутими в колінах ногами, рівномірно спираючись на обидві ноги, тулуб трохи нахилений вперед. Ставши в неї, волейболіст максимально готовий до переміщення.

Стійка стійка - гравець ставить одну ногу попереду інший (ноги напівзігнуті), тулуб трохи нахиляє вперед, руки згинає в ліктях і трохи виносить перед тулубом. 

Основна стійка - обидві ноги гравця розташовані на одному рівні і стоять паралельно один одному, злегка зігнуті в колінах. Тулуб трохи нахилене вперед, руки зігнуті в ліктях і трохи винесені перед тулубом. 

Нестійка стійка - гравець стоїть або на носках, або на повній ступні, обидві ноги гравця розташовані на одному рівні і стоять паралельно один одному, злегка зігнуті в колінах. Тулуб трохи нахилене вперед, руки зігнуті в ліктях і трохи винесені перед тулубом.

Прийнявши певну стійку, волейболіст може або стояти нерухомо на місці - статичні стійки, або підскакувати на обох ногах для того, щоб виконати певне рух під час гри - динамічні стійки.

Рух зі стартових стійок набагато швидше, ніж зі звичайного положення.

Рух з динамічних стійок здійснюється швидше, ніж з статичних.

Найоптимальнішою є основна стійка.

4.Передачі м’яча - двома руками зверху.

5.Прийом м’яча - двома руками зверху.

 Передачі – найважливіші прийоми техніки, за допомогою яких волейболіст забезпечує процес організації захисних і нападаючих дій. Передачі за технікою виконання і за своїм призначенням дуже різноманітні. Залежно від положення рук і їх рухів розрізняють верхні й нижні передачі.

6.Рухлива гра «м’яч капітану».

1. Команди (по 6 - 8 гравців) вибирають капітанів, які стають в 9-метрові зони команд суперників. Гра починається з центру майданчика і ведеться за правилами футболу. Гравці обох команд стараються, обігравши суперників, виконати передачу своєму капітанові. Гравець, який обіграв суперників і виконав передачу м'яча капітану, отримує 1 очко. Виграє команда, яка набрала більше очок.

2. Правила гри. Капітану не дозволяється виходити за межі 9-метрової зони, а польовим гравцям - входити в зону.

3. Методичні вказівки. Капітани команд повинні керувати діями гравців: кому кого "опікати" і куди виконувати передачу.

4. Мета гри: сприяти розвитку загальної витривалості.

22.11.2023 Урок № 26

1.ЗРВ.https://www.youtube.com/watch?v=Vr44KBAt7M8 

2. Повторіть попередній матеріал.

3. Пройдіть тестування ваших знань - на оцінку  https://onlinetestpad.com/26duzgquwtyic 

3.Серійні кидки.

Основні характеристики кидка. Якщо розглядати кидок в баскетболі, то слід зазначити три основних показники характеристики кидка – стиль, вид кидка, а також техніку, яка сприймається як організаційна структура комплексу рухів при виконанні кидка. Снайпери великого баскетболу мають свої відмінності в своїх стилях і різновиди кидків. Але в основах техніки вони не розрізняються - де мають місце біомеханічні принципи рухів тулуба, рук і ніг при виконанні кидка м'яча в кошик. Основні показники техніки, такі як тримання м'яча, робота ніг напрям ліктя кидаючої руки у різних снайперів не однакові.

Найважливішим елементом в баскетболі є кидок у кошик. Для того щоб виграти матч, команда повинна набрати більше очок, ніж противник, а це можна досягти тільки за рахунок більш точних кидків по кошику. Щоб принести максимум користі своїй команді, кожен гравець повинен вміти вражати кошик з різних позицій.

Точний кидок по кошику заснований на техніці виконання одного з шести основних кидків:

1) двома руками знизу;
2) двома руками з місця;
3) однією рукою знизу;
4) однією рукою з місця;
5) кидок в стрибку;
6) кидок гаком.

І хоча деяка інтерпретація необхідна для виконання кидків з різних відстаней і умов, перераховані вище кидки є основою для будь-якого кидка по кошику.

Класифікація кидків по кошику буде виглядати наступним чином:

1) кидки однією рукою, кидки двома руками;
2) кидки від грудей, зверху, знизу, зверху вниз, добивання;
3) кидок з обертанням м'яча, з відскоком від щита, без відскоку від щита;
4) характером пересування гравця по майданчику - в русі, в стрибку, з місця;
5) за відстанню - ближні, середні, далекі;
6) у напрямку до щиту - прямо перед щитом, паралельно до щита, під кутом до щита.

4.Оволодіння м’ячем та протидії.

Вибивання м’яча. Вибивання м’яча з рук противника є початком активного способу боротьби захисника за оволодіння м’ячем. Вибивання здійснюється в момент єдиноборства захисника і нападаючого, коли нападаючий утримує м’яч на рівні голови, тулуба і ніг. Захисник  вибирає спосіб вибивання залежно від положення нападаючого, від того, як і з яким зусиллям нападаючий тримає м’яч. В умовах, коли захисник знаходиться віч-на-віч із нападаючим,  техніка вибивання м’яча зводиться до такого: захисник миттєво  випрямляє руку в напрямку до м’яча; кисть із розкритими пальцями накладається на вільну поверхню м’яча; різким коротким ударом кисті захисник вибиває м’яч уперед, наверх або донизу залежно від того, як високо і з яким зусиллям тримає м’яч нападаючий. 

• Якщо м’яч утримується над головою, його легше всього вибити вгору.

•  Коли нападаючий контролює м’яч на рівні тулуба, захисник вибиває м’яч вгору, вниз або вперед. 

• Якщо м’яч опущений до ніг, його вибивають донизу. 

• Коли нападаючий притягає м’яч до себе, його вибивають уперед. 

Більш складне вибивання (відбір) м’яча у гравця під час ведення. Захисник, рухаючись з однаковою швидкістю з нападаючим, вибирає момент, коли м’яч відскакує від підлоги, і найближчою до суперника рукою вибиває м’яч. Вибивання м’яча збоку здійснюється в тому випадку, якщо нападаючий тулубом прикриває ведення. Захисник повертається боком і біжить поруч із нападаючим (рис. 7). При цьому захисник повинен трохи обігнати свого підопічного й перетнути його шлях. 

26.10.2023 Урок № 24

1.ЗРВ.

2.Ведення.

3.Кидки м’яча у кошик після ведення і подвійного крок.

4.Кидки м’яча у кошик.

5.Навчальна гра.

6.Д/З Комплекс ранкової гімнастики. https://www.youtube.com/watch?v=wHxuIMUK9d4 

1.ЗРВ.

2.Ведення.

Найважливими компонентами ведення м'яча є:

• правильна стійка: положення ніг, тазу, колін, голови, рук, розподіл маси тіла;

• контроль м'яча, пальців, кисті, ліктя, висоти відскоку, ритм;

• поле зору (огляд): бачити все, що розміщено попереду від лінії плечей до кордонів майданчика (партнерів, суперників, суддів, розмітку майданчика, кошик тощо).

Послідовність навчання веденню м'яча:

• ведення м'яча (дриблінг) на місці (правою і лівою рукою);

• ведення м'яча в русі;

• ведення м'яча під час бігу;

• ведення м'яча зі зміною напрямку зігзагоподібно;

• ведення м'яча після передачі партнера;

• ведення м'яча після зупинки і поворотів;

• ведення м'яча після ловлі під час бігу;

• ведення м'яча після відволікаючих дій;

• ведення м'яча у сполученні з кидком і передачами;

• ведення м'яча зі зміною ритму з зупинками, прискореннями, ривками тощо.

      Оволодіння навичкою ведення м'яча без зорового контролю і розвитком здібності стежити за тим, що відбувається на майданчику під час ведення здійснюють за допомогою спеціальних завдань, підготовчих вправ і особливо вправ на техніку.

3.Кидки м’яча у кошик після ведення і подвійного крок.

4.Кидки м’яча у кошик.

Кидок дія гравця, яка спрямована на попадання м’ячем в кільце суперників (слід відрізняти кидок від передачі).

Кидки м’яча в кошик. Увесь процес підготовки в кидках повинен бути підпорядкований створенню найбільш сприятливих умов для розвитку навичок влучного кидка. Існують головні взаємопов’язані компоненти, від яких залежить влучність кидка:

•  відстань, з якої гравець вибирає спосіб і силу кидка; 

• зусилля, докладене до м’яча; кут вильоту м’яча;

•  початкова швидкість. Крім влучності, першочергове значення має техніка виконання, прицілювання, кут вильоту і траєкторія польоту м’яча 

5.Навчальна гра.

5.Навчальна гра.

24.10.2023 Урок № 22

1.ЗРВ.

2.Прискорення.

3.Кидки м’яча у кошик

-однією рукою зверху у стрибку

-добивання м’яча

4.Протидії.

5.Навчальна гра.

6.Д/З Комплекс ранкової гімнастики

1.ЗРВ.

4.Протидії.

5.Навчальна гра.

Підготовча фаза: гравець робить крок лівою ногою убік від суперника, повертається лівим боком до щита, злегка згинаючи ліву ногу. М'яч, що лежить на зігнутій правій руці, підтримують зверху лівою рукою; голову повертають до кошика. 

Основна фаза: відштовхуючись лівою ногою, гравець вистрибує вгору, одночасно праву руку з м'ячем відводить від тулуба і дугоподібним рухом піднімає вгору. Лівою рукою, зігнутою в ліктьовому суглобі під прямим кутом, 42 наче відгороджують м'яч від захисника. Коліно правої ноги підтягують угору. М'яч випускають у найвищій точці, коли рука наближається до голови. Потім його спрямовують у кошик. 

Заключна фаза: після виконання кидка гравець руки опускає розслаблено вниз, приймає вихідне положення для подальшого ривка до щита, щоб боротися за відскок у випадку промаху. 

4.Відволькальні дії.

Фінти. Крім точного кидка в баскетболі є ще ряд головних навичок для ефективної гри. Одними з них є фінти. Без них немислимо обхитрити конкурента і підійти до кільця. 

Фінти - це не легко обманні рухи, це своєчасні стратегічні рішення, які вимагають миттєвої реакції і бездоганної роботи ніг.

• Фінти доцільно застосовувати у безпосередній близькості захисника.

•  Якщо нападник перебуває далеко від щита, захисник приймає паралельну стійку. Стійку з виставленою вперед ногою застосовують поблизу щита проти гравця з м'ячем, який не використав ще ведення м'яча.

• У захисті не допустиме пересування з перехрещуванням ніг та гра з опущеними руками.

•   Варто пам'ятати, що рух кисті руки під час вибивання зверху-донизу часто закінчується ударом по руці нападника, що карається фолом.

•   Фінти здійснюються імітацією прийомів, спрямованих на відбір м'яча.

•   Завданням захисника після оволодіння м'ячем, що відскочив від щита, є утримання його і передача партнеру.

18.10.2023 Урок № 20

1.ЗРВ. https://www.youtube.com/watch?v=_T-QJIBL_r8  

2.Прискорення.

3.Кидки м’яча у кошик після ведення і подвійного кроку.

-однією рукою від плеча

-однією рукою зверху.

4.Відволькальні дії.

5.Навчальна гра.

6.Д/З Впр. на гнучкість.

2.Прискорення.

У баскетболі дуже важлива швидкість, але баскетболістові недостатньо лише швидко бігати. Він повинен вміти робити ривки і зупинки, змінювати напрям і швидкість руху, виконувати повороти і кроки перекатом з п'яти на носок. Біг займає в грі велике місце як основний засіб пересування по майданчику. Однак біг баскетболіста відрізняється від бігу легкоатлета, так як гравець не біжить по прямій на певну дистанцію, а повинен бути здатний виконати прискорення в будь-якому напрямку, обличчям або спиною вперед. Для бігу баскетболіста характерні стартові прискорення, різкі зміни напрямку і зупинки. При цьому зіткнення ніг з майданчиком повинно здійснюватися перекатом з п'яти на носок або м'якою постановкою ноги на повну стопу. 

3.Кидки м’яча у кошик після ведення і подвійного кроку.

-однією рукою від плеча

-однією рукою зверху

Кидки м’яча в кошик. Увесь процес підготовки в кидках повинен бути підпорядкований створенню найбільш сприятливих умов для розвитку навичок влучного кидка. Існують головні взаємопов’язані компоненти, від яких залежить влучність кидка: відстань, з якої гравець вибирає спосіб і силу кидка; зусилля, докладене до м’яча; кут вильоту м’яча; початкова швидкість. Крім влучності, першочергове значення має техніка виконання, прицілювання, кут вильоту і траєкторія польоту м’яча. 

Кидок однією рукою від плеча – поширений спосіб атаки кільця з місця з середніх і дальніх дистанцій. Часто спортсмени використовують його також як штрафний кидок. 

Кидок однією рукою зверху використовують частіше за інші способи для атаки кошика в русі з близьких дистанцій і безпосередньо з-під щита 

Підготовча фаза: м'яч ловлять під праву ногу (для кидка правою рукою). Крок, під який ловлять м'яч, найбільш розтягнутий. Подальший крок повинен бути скороченим, таким, що зупиняє рух і одночасно дає можливість швидше й сильніше відштовхнутися майже вертикально вгору. При відштовхуванні від майданчика м'яч виносять над плечем і перекладають на повернену частину правої руки. 

Основна фаза: у вищій точці стрибка руку випрямляють для максимального наближення до кільця, м'яч виштовхують м'яким рухом кисті, чим додають зворотнього обертання.

 Заключна фаза: гравець приземляється на зігнуті ноги недалеко від кошика, приймає положення рівноваги й готується до боротьби за відскок у випадку промаху. 

4. Відволькальні дії.

Захисник завжди намагається перешкодити діям нападника. Ти повинен уміти перехитрувати захисника. Зосереджуючи його увагу на відволікальних діях, виконай рухові дії, про які він не здогадується.

• Якщо хочеш обійти захисника зліва (коли ведеш м'яч правою рукою), зроби рух тулубом або короткий крок лівЬю ногою у протилежний бік, тобто праворуч від захисника, начебто бажаючи обійти його з цього боку.

• Як тільки захисник перегородить тобі шлях, швидко зроби тією ж ногою крок у той бік, куди насправді бажаєш вести м'яч та проривайся, ведучи м'яч правою рукою (обов'язково правою!). Якщо ведеш м'яч лівою рукою, зроби ті ж самі рухи, але в інший бік.

• Стань з м'ячем недалеко від кошика та зроби такий рух, ніби кидаєш у нього м'яч. Захисник зробить до тебе крок, щоб перешкодити тобі зробити цей кидок.

• Як тільки захисник зробить цей крок та витягне одну руку або вистрибне, швидко "пірнай" з боку його витягнутої руки.

5.Навчальна гра.

4.Протидії

-виривання м’яча.

-вибивання м’яча.

Виривання м'яча. Якщо захисникові вдалося захопити м'яч, то насамперед слід спробувати вирвати його з рук суперника. Для цього потрібно захопити м'яч якомога глибше двома руками, а потім різким обертальним рухом угору або униз вирвати в суперника, зробивши одночасно поворот тулубом. М'яч треба повертати навколо горизонтальної осі, що полегшує подолання опору суперника. 

Вибивання м’яча – один з прийомів, що найчастіше використовують при грі в захисті, що дозволяє заволодіти м'ячем Вибивання м'яча в грі виконують з рук суперника або при веденні м'яча. 

5.Навчальна гра.

6.Впр.атлетичної гімнастики.

12.10.2023 Урок № 18

1.ЗРВ.

2.Прискорення.

3.Ведення м’яча.

4.Кидки м’яча у кошик після ведення і подвійного кроку.

-двома рука зверху

-двома руками від грудей

5.Навчальна гра.

6.Впр.атлетичної гімнастики.

7. Д/З Впр. на гнучкість. https://youtu.be/wK5KaVCz7ZA 

1.ЗРВ.

2.Прискорення.

Біг є головним засобом переміщення у грі. Гравець повинен уміти в межах майданчика виконувати прискорення з різних стартових положень, у будьякому напрямі, обличчям або спиною вперед, швидко змінювати напрям і швидкість бігу. Різке, несподіване для суперника збільшення швидкості бігу або стартове прискорення, називається в спортивних іграх ривком. Ривок – кращий засіб звільнення від опіки суперника і вихід на вільне місце. Для здійснення ривка перші 4–5 кроків роблять короткими і дуже різкими (ударними), ногу ставлять з передньої частини стопи. Тулуб нахиляють уперед, руки згинають під прямим кутом, рухають ними енергійно в такт крокам. 

3. Кидки м’яча у кошик після ведення і подвійного кроку.

-двома рука зверху

-двома руками від грудей

Кидки м’яча в кошик. Підготовка до виконання кидка становить основний зміст гри команди в нападі, влучення в кошик – її головна мета. Для успішної участі в змаганні кожен баскетболіст повинен не тільки уміло застосовувати передачі, ловлення і ведення м'яча, але і точно атакувати кільце, виконуючи кидки з різних початкових положень із будь-яких дистанцій при протидії суперників. Зміна обстановки гри і прагнення використати кожен зручний момент для атаки визначають необхідність володіння різноманітним арсеналом способів виконання кидка з урахуванням індивідуальних особливостей гравця. Точність кидка в кошик визначається, передусім, раціональною технікою, стабільністю рухів і керованістю ними, правильним чергуванням напруження й розслаблення м'язів, силою і рухливістю кистей, їх завершальним зусиллям, а також оптимальною траєкторією польоту й обертанням м'яча. 

Кидок двома руками зверху доцільно виконувати з середніх дистанцій при щільній опіці суперника.

Кидок двома руками від грудей переважно використовують для атаки кошика з дальніх дистанцій, якщо немає активної протидії захисника. Цей спосіб кидка засвоюють найшвидше, оскільки його структура близька до структури передачі м'яча таким самим способом.

5.Навчальна гра.

6.Впр.атлетичної гімнастики.

11.10.2023 Урок № 17

1.Виконати тестування

2. Правила техніки безпеки на уроках з баскетболу.

3.ЗРВ.

4.Бігові та стрибкові впр.

5.Ведення м’яча.

6.Передачі м’яча – однією рукою знизу в умовах протидії захисників.

7.Ловіння м’яча.

8.Навчальна гра.

9. Д/З Впр. для розвитку спритності.https://www.youtube.com/watch?v=TBizbMHUHf4 

2. Правила техніки безпеки на уроках з баскетболу.

1.Бути уважним і зосереджиним під час пояснення, розповіді, показу  і виконання вправ, завдань та ін.

2.Виконувати розминку, імітаційні та спеціальні вправи.

3.Без дозволу вчителя не починати виконання вправ.

4.Не розслаблятися і не відволікатися під час виконання вправ і завдань.

5.Не починати виконання вправи або завдання без точного уявлення про його технічні особливості.

6.надавати необхідну допомогу однокласникам за потреби.

7.Перед урок зняти всі прикраси, що можуть спричинити травми.

8.Довге волосся повинно бути зібране в "хвіст" або запетене в косу.

9.Нігті мають бути коротко обстрижені.

10.Окуляри повинні бути на резинці.

11.Не кидати м'яч під ноги гравцям.

12.Не передавати або подавати м'яч ногою.

13. Про своє погане самопочуття або травми ( або свого товарища ) негайно повідомимти вчителя.

14.Заборонено без дозволу вчителя брати інвентар і виконувати фізичн вправи; без нагляду вчителя перебувати в спортивній залі та виконувати кидки в кошик.

15.Категорично заборонено висіти на діжці кільця, залазити на баскетбольний щит.

Під час ведення м'яча

1. Не бити по м'ячу кулаком або долонею.

2. Не дивитися на м'яч, а бачити ігрове поле, партнерів, суперників.

3. Уникати зіткнень

 Під час  передач м'яча

1. Не ставити пальці вперед, назустріч передачі.

2. Не передавати м'яч різко з близької відстані.

3. Не передавати м'яч, якщо він не долітає, а виконувати переміщення.

 Під час кидків в кошик

1. Не бити по руках.

2. Не штовхати в спину.

3. Не кидати через руки.

4. Не стояти під кошиком.

5. Не наступати на ноги.

6. Не відбирати м'яч зі спини.

Під час гри 

1. Не штовхати в спину і ліктями.

2. Не забирати м'яч у двох.

3. Не ставити підножок.

4. Не вибивати м'яч зверху під час ведення його суперником.

5. Не бити по руках.

6. Не виривати м'яч ззаду, через стегно, однією рукою.

7. Не чіпляти суперника за руки.

Необхідно дотримуватися правил гри в баскетбол, дисципліни, зупиняти товарища, який її порушує, шанобливо ставитися до команди суперника.

3.ЗРВ. 4.Бігові та стрибкові впр.

7.Ловіння м’яча.

Ловлення м’яча – прийом, за допомогою якого гравець може впевнено заволодіти м’ячем і вжити з ним подальші атакувальні дії. Ловлення м’яча є і вихідним положенням для наступних передач, ведення або кидків. Тому структура рухів повинна забезпечувати чітке і зручне виконання наступних прийомів. Вибір певного способу ловлення м’яча і його різновиди залежать від положення гравця щодо м’яча, що летить, динаміки переміщення гравця, висоти і швидкості польоту м’яча. Є два види ловлення м’яча: ловлення м’яча двома руками і ловлення м’яча однією рукою. Ловлення м’яча двома руками – найбільш простий і надійний спосіб оволодіння м’ячем. Підготовча фаза: якщо м’яч наближається до гравця на рівні грудей або голови, слід витягнути руки назустріч м’ячу, напруженими пальцями й кистями, утворюючи ніби воронку, розміром трохи більшу, ніж обхват м'яча.

8.Навчальна гра.

 10.10.2023 Урок № 16

1.ЗРВ.

2.Елементи гри воротаря.

3.Одинадцятиметровий штрафний удар.

4.Жонглявання м’ячем.

5.Навчальна гра.

6.Д/З Стрибки на одній нозі з просуванням впред.https://www.youtube.com/watch?v=S7uKOW1gz98 

1.ЗРВ.

2.Елементи гри воротаря.

Основний спосіб техніки гри воротаря. Найчастіше він ловить м'яч обома руками. Залежно від напрямку, траєкторії і швидкості руху м'яча ловлення виконують знизу, зверху чи збоку. Ловлення м'яча, точка перетинання траєкторії якого з лінією воріт через ігрову ситуацію знаходиться на значній відстані від воротаря, здійснюється в падінні. Воротар постійно переміщується до такої передбачуваної точки. 

1. Ловлення знизу використовується для оволодіння м'ячами, котрі котяться, опускаються і низько (до рівня живота) летять назустріч воротарю. 

2. Ловлення зверху застосовується для оволодіння м'ячами, котрі летять по середньовисокій (на рівні грудей і голови), високій і спадній траєкторії. М'ячі, котрі високо летять, слід ловити двома руками зверху в стрибку.

3.  Ловлення у падінні — ефективний спосіб оволодіння м'ячами, направленими зненацька, точно і сильно убік від воротаря; перехоплення передач уздовж воріт; відбирання м'яча в ногах у суперника.

4. 
   

5. Якщо не можна виконати ловлення (через протидію суперника, велику силу удару, важкодосяжність м'яча і т.д.) — м'яч відбивають. Назустріч м'ячу, котрий летить, швидко виноситься одна чи дві руки. Відбивання здійснюють найчастіше долонями (іноді удар м'яча припадає на передпліччя). М'яч рекомендується спрямовувати в бокову сторону від воріт. М'ячі, котрі летять на значній відстані від воротаря, слід відбивати однією рукою в падінні.

6. 
   

5. Відбивання м’яча. Щоб перепиняти "прострільні" і "навісні" передачі, воротарю необхідно відбити м'яч на значну відстань. Для цього застосовується удар по м'ячу одним чи двома кулаками. Воротар відбиває м'яч на місці, у кроці, після різних переміщень і, особливо часто, у стрибку.

6. 
   

7. Кидки м'яча. Кидки виконуються однією і двома руками. Кидок однією рукою дозволяє більш точно направити партнеру м'яч. Застосовуються такі способи кидка: зверху і знизу. Найбільш розповсюджений кидок зверху. У цьому випадку м'яч можна направити по різних траєкторіях, на значну відстань і з достатньою точністю.  Кидки виконуються на місці й у кроці. Використання їх у русі суворо регламентується правилами.

3.Одинадцятиметровий штрафний удар.

У сучасному регламенті чітко прописані всі аспекти недисципліновану поведінку футболістів та тренерів. 

Штрафний удар призначається за : 

• підніжку, 

• удар суперника, 

• стрибок в ноги, 

• агресивний поштовх, 

• плювок, затримку противника або часу,

•  навмисне торкання м'яча рукою. 

Подібне порушення в своєму штрафному майданчику карається 11-метровим (пенальті).

Окремим видом покарання є вільний удар. Він виконується за певні порушення в штрафній площі: 

• небезпечну гру проти суперника, 

• контроль м'яча воротарем більше 6 секунд, 

• дотик руками снаряда голкіпером після пасу партнера по команді.

Сучасні правила гри в футбол чітко визначають дії суддів щодо дисциплінарних санкцій. 

Жовта картка (попередження) дається за неспортивну поведінку, ненормативну лексику, систематичні порушення, зняття екіпіровки, затягування часу матчу. 

Обов'язково повинен каратися грубий і тактичний фол. Гравець видаляється з поля за два попередження, агресивна поведінка, плювок в кого-небудь, перешкода польоту м'яча у ворота рукою, за фол, який призвів до пенальті, за образи і заборонені жести.

Червона карта.

Пряма червона картка - це реакція судді на ігрову ситуацію, що склалася на поле. Арбітр подібним чином має право припиняти явні порушення, що відбиваються на характері матчу, на фізичному і психоемоційному стані учасників. Як правило, таке жорстке дисциплінарне покарання наслідок прояви надмірної агресивної поведінки футболістів, словесні образи, непристойні жести і дії, вчинені на адресу учасників матчу, включаючи суддівську бригаду.

Прямим приводом для появи червоної картки в руках арбітра є «фол останньої надії», порушення, пов'язане зі спробою перешкодити гравцеві супротивної команди забити очевидний гол.

За таке порушення, допущене в межах штрафного майданчика команди, що обороняється, винуватець отримує червону картку, а винна команда карається штрафним ударом з 11-ти метрової позначки (пенальті). За фол останньої надії червоною карткою може бути покараний як польовий гравець, так і воротар.

4. .Жонглявання м’ячем. 5.Навчальна гра.

05.10.2023 Урок № 15

1.Комплекс ЗРВ.

2.«Човниковий» біг 4х9м.

3.Удари по м’ячу головою.

4.Жонглювання м’ячем.

5.Навчальна гра.

6. Д/З Присідання на одній нозі.https://www.youtube.com/watch?v=_6D-u7lQwmc&t=59s 

1.Комплекс ЗРВ.

2.«Човниковий» біг 4х9м.

29.09.2023 Урок № 14

1.ЗРВ.

2.Ведення м’яча.

3.Удари по м’ячу.

4.Жонглювання м’ячем.

5.Д/З Стрибки на місці і в русі з підніманням колін. https://www.youtube.com/shorts/j9XrUQePopk 

1.ЗРВ.

2.Ведення м’яча.

• Ведення м'яча зовнішньою частиною підйому Під час ведення м'яча зовнішньою частиною підйому стопа ноги, якою гравець виконує ведення м'яча, розвернута носком усередину Цей спосіб ведення м'яча особливо придатний для гравців з ()подібними ногами.

• Ведення м'яча серединою підйому Ведення м'яча серединою підйому застосовується рідко, оскільки існує небезпека, що гравець може носком зачепити землю. Рух гравии тут природний, тому що відсутнє розвертання стопи зовні або всередину. Перевагою такого прийому ведення м'яча є збільшенії площа дотику до нього, що гарантує точність виконання.

• Ведення м'яча внутрішньою частиною підйому Цей прийом використовується у тих випадках, коли з м'ячем потрібно змінити напрямок руху. М'яча торкається внутрішня частини стопи від великого пальця до гомілки. Гравець ніби штовхає м'яч , розвернутою носком від себе (назовні), а після поштовху зберігається в попереднє, звичайне положення. Коліно ноги, якою виконує ведення м'яча, також розвернуте від себе, тулуб дещо нахилений у бік опорної ноги. Кроки гравця під час ведення м'яча трохи збільшені.

• Ведення м'яча стегном І ( прийом використовується тоді, коли м'яч летить напіввисоко і  під час швидкого бігу, щоб гравець не витрачав час на опускання м`яча на землю. М'яч підбивають короткими рухами стегна, частиною, в ні і чою до коліна, вгору в потрібному гравцеві напрямку. 

• Ведення м'яча головою Гравець підбиває м’яч невисоко вгору-вперед, наздоганяє його і знову повторює удар, рухаючись у визначеному напрямку. 

• Обведення Обведення використовують для збереження контролю над м'ячем в умовах безпосереднього контакту із суперником. Гравець може вести м'яч зовнішньою або внутрішньою частиною стопи, а також ш товхати підошвою . Обведення можна також здійснювати, користуючись швидкістю зміни напрямків руху. 

4.Жонглювання м’ячем.

28.09.2023 Урок № 13

1.ЗРВ.

2.Розвиток спритності.

3.Ведення м’яча.

4.Удари по м’ячу, що лежить та котиться.  

5. Д/З Піднімання прямих ніг з в.п вису до перекладини.

1.ЗРВ. 2. .Розвиток спритності.

3.Ведення м’яча.

З допомогою ведення здійснюються переміщення гравців, і Іпіічастіше гравці застосовують ведення м'яча зовнішньою частиною ш іініму, внутрішньою частиною стопи, внутрішньою частиною підйому серединою підйому, стегнами і головою.

 Типові помилки 

• гравець не штовхає м'яч, а завдає йому удар, що призводить  втрати контролю над ним;

 • під час ведення м'яча гравець відпускає його далеко від себе; 

• гравець веде м'яч тільки однією ногою; 

• гравець концентрує всю увагу лише на м'ячі; 

• гравець веде м'яч ближчою до суперника ногою і тому Піііиіівлений можливості прикривати його тулубом. 

4.Удари по м’ячу, що лежить та котиться.  

27.09.2023 Урок № 11-12

1.Правила безпеки під час занять футболом.

2.ЗРВ.

3.Пересування у футболі.

4.Розвиток швидкості.

5. Ведення м’яча.

6.Різновиди ударів по м’ячу.

7.Удари на дальність і точність по воротах.

1.Правила безпеки під час занять футболом.

1. Перед заняттями та змагальними іграми обов'язково виконати розминку.

2. При сильному вітрі, зниженій температурі підвищеній вологості повітря час на проведення розминки необхідно збільшити.

3. Займатись тільки у спортивній формі.

4. Взуття (бутси або кросівки) підібрати за розміром.

5. Якщо футболісти виходять на поле у бутсах, обов'язково одягати щитки.

6. Заняття та ігри проводити тільки на рівному полі. 

7. Перед початком занять перевірити поле на наявність предметів, що можуть спричинити травми (каміння, скло, гілки дерев тощо).

8. До початку занять перевірити стійкість воріт. 

9. Не виснути на воротах.

10. Під час ігор та тренувань не стояти за воротами.

11. Не використовувати заборонені прийоми гри

12. Не перебігати поле під час ігор і тренувань.

2.ЗРВ.

3.Пересування у футболі.

Біг – один з основних засобів пересування у футболі. В футболі використовуються наступні різновиди бігу: звичайний, спиною уперед, схресним кроком, приставним кроком.

4.Розвиток швидкості.

Для розвитку швидкості використовуються комплексні вправи, головним чином швидкісного характеру, такі, як біг на короткі дистанції, біг по сходинкам, швидкі стрибки на одній та обох ногах, стрибки в довжину, різноманітні естафети. 

5. Ведення м’яча.

Ведення м'яча здійснюється за допомогою всіляких переміщень, у процесі яких застосовується біг (іноді ходьба). Відповідно до тактичних завдань, удари по м'ячу при веденні виконують з різними послідовністю, ритмом і силою. Якщо треба швидко подолати значну відстань, м'яч "відпускають" від себе на 10-12 м. При протидії суперника потрібно постійно контролювати м'яч і не "відпускати" його далі ніж на 1-2 м. Необхідно зазначити, що часті удари знижують швидкість ведення.

6.Різновиди ударів по м’ячу.

7.Удари на дальність і точність по воротах.

22.09.2023 Урок № 10 ( повтори попередні уроки )

Позаймайся!!!🏃

20.09-21.09.2023 Урок № 8-9 ( повторення )

15.09.2023 Урок № 7

1.Комплекс ЗРВ.

2.Стрибок у висоту у спосіб «переступання».

3.Розвиток координації.

4. Д/З Піднімання ніг з вису. https://www.youtube.com/watch?v=teh4DOVBsJg 

5.Д/З Стрейч вправи https://youtu.be/wK5KaVCz7ZA 

1.Комплекс ЗРВ.

14.09.2023 Урок № 6

1.Комплекс ЗРВ.

2.Біг 100м.

3.Розвиток координації.

4.Д/З Піднімання ніг з вису.

13.09.2023 Урок № 5 

1. Комплекс ЗРВ.

2. Біг 100м.

3. Розвиток координації. 

4. Д\З Піднімання ніг з вису. https://www.youtube.com/watch?v=teh4DOVBsJg  

1. Комплекс ЗРВ.

2. Біг 100м.

Основними завданнями в тренуванні спринтера є: 

– підвищення рівня загальної фізичної підготовки; 

– розвиток загальної витривалості, як основи для вдосконалення інших фізичних якостей;

 – удосконалення техніки бігу на короткі дистанції;

 – удосконалення швидкісно-силових здібностей; 

– удосконалення спеціальної витривалості;

 – виховання необхідних морально-вольових якостей; – набуття змагального досвіду. 

3. Розвиток координації.

• Розвинена координація допомагає дитині рухатися спритно і впевнено, а також сприяє правильній поставі. Зрозуміло, координація не формується за короткий термін - на це потрібен не один рік, оскільки в процесі задіяний вестибулярний і м'язовий апарат, а також органи зору.

• Розвинена координація передбачає не тільки злагоджені рухи, а й узгоджену взаємодію процесів збудження і гальмування в корі головного мозку. Ця умова обов'язкова для відточеною роботи центральної нервової системи. 

Всі вправи для розвитку координації можна розподілити на статистичні і динамічні:

Статичні вправи вчать зберігати рівновагу в заданій позі, наприклад, стояти на одній нозі або тримувати легкий вантаж на голові.

Динамічні вправи - це ходьба по лавці, зміна напрямку підчас бігу і т.д.

• Розвитку координації також сприяють командні рухливі ігри (баскетбол, волейбол, футбол), катання на ковзанах, лижах, велосипеді, теніс.

08.09.2023 Урок № 4

1.Комплекс ЗРВ.

3.Спеціальні бігові та стрибкові впр.

4.Біг 30м. 

5. Д/З Стрибки на скакалці.  https://www.youtube.com/watch?v=-wLXatVdQC4 

1.Комплекс ЗРВ.

3.Спеціальні бігові та стрибкові впр.

Спеціальні стрибкові вправи можуть бути корисними для покращення різноманітних фізичних якостей та навичок, таких як координація, баланс, гнучкість, сила, швидкість, точність та витривалість. 

Під спеціальними легкоатлетичними біговими вправами варто розуміти такі вправи, які за своїм характером, руховій структурі й динаміці найбільш близько відповідають бігу або ж відтворюють його частини.

4.Біг 30м. 

Напевно важко знайти серед бігунів таких, які б не хотіли бігати швидше. Любителі і професіонали, юніори та літні атлети – всі бажають збільшити швидкість бігу. На швидкість бігу людини впливає всього дві речі, і залежать вони від самої людини – це довжина кроку і частота кроку. Все, що Ви можете почути окрім цього, не є правдою. Якщо Ви бажаєте навчитися бігати швидко, то потрібно працювати саме над цими складовими. 

1. Визначте для себе час, коли Ви можете займатися тренуваннями. Бажано щоб тренування були щоденними.

2. Зробіть план тренувань на тиждень, з вправами, які реально допомагають тренувати ноги. 

3. Слід проробляти додаткові вправи, які зміцнять Ваші ноги. 

Згадаємо техніку бігу на 30м. ( спринтерський біг )

Біг на короткі дистанції (30, 60, 100, 200, 400 м) виконується с низького старту. Коли спортсмени, упираючись ногами в спеціальні колодки, а руками – у доріжку на лінії старту, приймають положення низького старту, вони схожі на стиснуту пружину. Техніку спортивного бігу можна розділити на такі частини: 

1) положення бігуна на старті; 

2) старт та стартовий розбіг; 

3) біг по дистанції; 

4) фінішування (закінчення бігу).

07.09.2023 Урок № 3

1.Комплекс ЗРВ.

2.Біг на 30м.

3.Розвиток координації.

4. Д/З Стрибки зі скакалкою. https://www.youtube.com/watch?v=5a6jZrcredY 

1.Комплекс ЗРВ.

Розминка потрібна для підготовки до тренування всього організму. У її процесі внаслідок підвищення температури тіла та розігріву м'язів активізується обмін речовин, змінюється на краще стан серцево-судинної та дихальної систем, підвищується працездатність м'язів. 

2.Біг на 30м.

Спринтерський біг відноситься до групи  вправ з максимальною інтенсивністю.  Бігові рухи виконуються з великою амплітудою та високою частотою рухів. 

За командою «На старт!» треба  стати перед стартовою лінією. Сильнішу  ногу поставити упритул  до стартової лінії, не наступаючи на неї. Другу ногу виставити на 1-2 ступні назад  із упором на носок і рівномірно розподілити масу тіла на обидві ноги. Руки вільно опустити вздовж тіла, тулуб та голову тримай прямо.

За командою «Увага!» учень згинає ноги в колінах, тулуб  нахиляє під кутом 45 градусів  до доріжки. Згинаючи руки у ліктях, одна рука вперед,  іншу різнойменну нозі, що стоїть попереду,  назад. Вага тіла переноситься на ногу, що стоїть попереду.

За командою «Руш!»  різко починай біг вперед, не розгинаючи тулуба. Перші 5-6 кроків мають бути трохи коротшими за наступні. Це допоможе краще розігнатись і досягти найбільшої стартової швидкості.

Під час бігу тулуб трохи нахилити уперед. Ногу, якою відштовхувалися, повністю випрямляй.  Другу ногу згинай у коліні при цьому стегно рухається  вперед угору  і досягає найбільшої висоти у мить поштовху. Намагайся ставити ступні на одну лінію. Руки зігни у ліктях (під прямим кутом) і виконуй ними рухи  вперед-назад. Ритмічно дихай. 

Фінішування - перетинання фінішної лінії на максимальній швидкості . Після фінішування треба продовжувати рух уперед з переходом на крок . Під час фінішування спрямувати груди  уперед, намагаючись першим перетнути фінішну лінію.

3.Розвиток координації.

Всі вправи для розвитку координації можна розподілити на статистичні і динамічні. 

1. Статичні вправи вчать малюків зберігати рівновагу в заданій позі, наприклад, стояти на одній нозі або утримувати легкий вантаж на голові.

2. Динамічні вправи - це ходьба по лавці, зміна напрямку підчас бігу і т.д. 

3. Розвитку координації також сприяють командні рухливі ігри (баскетбол, волейбол, футбол), катання на ковзанах, лижах, велосипеді, теніс. 

06.09.2023 Урок № 2

1. .Здійснення самоконтролю під час самостійних занять.

2. Комплекс ЗРВ.

3. Біг на 30м.

4. Розвиток координації. 

5. Д/З спеціальні бігові вправи. https://www.youtube.com/watch?v=xae4zzTVZGk 

1. .Здійснення самоконтролю під час самостійних занять.

Самоконтроль – це систематичні самостійні спостереження школяра, який займається фізичними вправами і спортом, за змінами свого здоров'я, фізичного розвитку і фізичної підготовленості. При самостійних заняттях оздоровчим бігом, вправами з обтяженням, атлетичною гімнастикою, самоконтроль необхідний. 

Для чого потрібен щоденник самоконтролю?

Щоденник самоконтролю допоможе здобувачам освіти зробити перші кроки до високого рівня здоров'я, узгодженої роботи серця, легенів і всіх внутрішніх органів, високої розумової і фізичної працездатності, розвитку сили, сміливості, витривалості і координованості рухів.

2. Комплекс ЗРВ.

4. Розвиток координації. 

Коли мова йде про координацію, виділяють три основні типи: зорово-моторні навички (використання зорової системи для контролю рухів), дрібну моторику (дрібні рухи рук, зокрема письмо) і велику моторику (використання великих груп м’язів для ходьби, сидіння, стояння й тощо). 

Багато видів повсякденної діяльності набагато складніші з біомеханічної точки зору, ніж ти можеш собі уявити. Навіть така буденна дія як миття посуду – це насправді складний маневр для мозку і тіла. Для того, щоб виконати звичний для тебе щоденний рух, тобі потрібно залучити більше, ніж один суглоб чи ділянку тіла. Будь-яка дія – це зворотний зв’язок між твоєю нервовою системою та опорно-руховим апаратом. 

Це можна порівняти із симфонічним оркестром, де диригент – мозок. І для того, щоб твоє тіло виконало найпростіший рух, воно має постійно отримувати зворотній зв’язок від різних систем. Так, як диригент створює складну мелодію, коли керує різними інструментами.

Якщо ти хочеш покращити координацію, тобі потрібно зосередитися на повторюваності та швидкості руху. Повільно збільшувати його швидкість, поки ти не зможеш виконувати його плавно і точно.

Вправи на координацію:

• • Допомагають наростити більше м’язів.

  • Підвищують щоденний рівень енергії.

  • Збільшують спритність і гнучкість.

  • Покращують концентрацію та пам’ять.

  • Підвищують настрій (стимулюють вивільнення ендорфінів).

Якщо говорити про загальні види вправ та тренувань, які покращують координацію, то це йога, танці, тай-чі, пілатес, вправи з мʼячем (дриблінг) та будь-які вправи на баланс.А перший, найпростіший і найдоступніший варіант вправ для покращення координації – скалка!

01.09.2023 Урок № 1

1. Ознайомлення учнів з правилами безпеки під час занять легкою атлетикою.

2. Комплекс ЗРВ.

3. Біг на 30м.

4. Розвиток координації. 

5. Д/З спеціальні бігові вправи.

1. Ознайомлення учнів з правилами безпеки під час занять легкою атлетикою.

• При сильному вітрі, зниженій температурі та підвищеній во­логості повітря необхідно збільшити час на проведення розминки.

• Взуття повинне мати підошву, яка унеможливлює ковзання.

• Не перетинати зони бігу, стрибків, метання під час занять на них інших осіб.

• Проведення занять на спеціально обладнаних бігових до­ріжках, поверхня яких рівна й неслизька. Доріжка повинна продовжуватись не менше, ніж на 15 м за лінію фінішу.

• Під час бігу на короткі дистанції при груповому старті необхідно бігти по своїй доріжці.

• Виключити різку миттєву зупинку.

• Не бігти по біговій доріжці за годинниковою стрілкою.

• Ретельно розрихляти пісок у стрибковій ямі - місці призем­лення.

• Не виконувати стрибки на нерівному, рихлому або слизькому грунті. Не приземлятися на руки.

• Граблі та лопати не залишати в місцях занять.

• Граблі класти на землю зубцями донизу, шиповки - шипа­ми донизу.

2. Комплекс ЗРВ.

4. Біг на 30м.

Спринтерський біг відноситься до групи  вправ з максимальною інтенсивністю.  Бігові рухи виконуються з великою амплітудою та високою частотою рухів. 

За командою «На старт!» треба  стати перед стартовою лінією. Сильнішу  ногу поставити упритул  до стартової лінії, не наступаючи на неї. Другу ногу виставити на 1-2 ступні назад  із упором на носок і рівномірно розподілити масу тіла на обидві ноги. Руки вільно опустити вздовж тіла, тулуб та голову тримай прямо.

За командою «Увага!» учень згинає ноги в колінах, тулуб  нахиляє під кутом 45 градусів  до доріжки. Згинаючи руки у ліктях, одна рука вперед,  іншу різнойменну нозі, що стоїть попереду,  назад. Вага тіла переноситься на ногу, що стоїть попереду.

За командою «Руш!»  різко починай біг вперед, не розгинаючи тулуба. Перші 5-6 кроків мають бути трохи коротшими за наступні. Це допоможе краще розігнатись і досягти найбільшої стартової швидкості.

Під час бігу тулуб трохи нахилити уперед. Ногу, якою відштовхувалися, повністю випрямляй.  Другу ногу згинай у коліні при цьому стегно рухається  вперед угору  і досягає найбільшої висоти у мить поштовху. Намагайся ставити ступні на одну лінію. Руки зігни у ліктях (під прямим кутом) і виконуй ними рухи  вперед-назад. Ритмічно дихай. 

Фінішування - перетинання фінішної лінії на максимальній швидкості . Після фінішування треба продовжувати рух уперед з переходом на крок . Під час фінішування спрямувати груди  уперед, намагаючись першим перетнути фінішну лінію.

5. Розвиток координації