Притча як сугестивний засіб профорієнтаційного тренінгу

 

Термін «притча» у перекладі з грецької  означає «короткий вислів, що містить правило життя», «оповідання, що має приховану ідею та висловлює вищі духовні істини в образах, які взяті з повсякдення».

Притчі зазвичай мають приховане моральне повчання. Їм притаманне велике життєве значення, бо вони не тільки розповідають про якусь подію, а й висвітлюють загальні для всіх часів закономірності життя та стосунків між людьми. Вони не старіють, бо спрямовані в майбутнє та допомагають людям розібратись у життєвих питаннях, які по всяк час постають перед людиною.

Притчу можна розглядати як сугестивний засіб навчання (з латини suggesio – навіювання). На думку дослідників, сугестивний вплив спрямований на підсвідомість і діє на психіку людини поза рамками її раціонального мислення .

На тренінгових заняттях з профорієнтації доцільно використовувати притчу для ілюстрації важливості правильного вибору в житті, пошуку шляхів досягнення успіху в професійній діяльності. Тому вона не повинна бути занадто довгою чи зарозумілою. Після прочитання або перегляду притчі, обов’язково потрібно розібрати з учнями, у чому суть притчі, вислухати думку кожного. При цьому слід стежити, щоб обговоронення не вийшло з обраного Вами русла.

Ось притчі, які найчастіше використовуються у профорієнтаційних тренінгах.

Притча про ціль життя

Одного сонячного дня мудрець вийшов прогулятися по берегу річки в супроводі трьох своїх учнів. Зупинившись на березі, сказав:

 – Подивіться на річку, вона саме життя, то повільно, то бурхливо протікає. Ріка міняється з кожною миттю, ніколи не повторюючись двічі.

Учні довго дивились на ріку, поки мудрець не спитав їх:

– А як ви би йшли до своєї мети?

Перший сказав:

– Я би завжди боровся з течією, плив проти неї вперед, до мети.

– Це добре, – сказав вчитель, – та ти ризикуєш одного разу втопитись, так і не подолавши річку. Моя тобі порада: до того, як плисти проти течії, дізнайся, чи твоя мета знаходиться в тому ж напрямку.

Другий учень сказав :

– А я буду плисти за течією, як ця пелюстка, що ковзає хвилею, і набрався би досвіду по дорозі.

– Це добре лише тоді, якщо течія несе тебе до мети, інакше ти станеш подібним на пелюстку, якій байдуже, куди плисти, так як не важливо, де згнити.

Третій учень відповів:

– А я би плив до мети, постійно міняючи тактику, то пливучи за течією, то боров би її.

– Твоя відповідь добра, та недостатньо розумна, – зауважив вчитель, – розвернувся і пішов додому.

Тоді учні запитали його:

– А твій шлях по ріці життя, вчителю, який?

Він посміхнувся і сказав:

– Я би не пускався в плавання.

– Та хіба твоя мета досягнута?- здивувались учні.

Ні, – сказав мудрець,- бо не до всякої мети можна добратися вплав.

Суть цієї притчі: обери сам собі свою професію, а з нею – своє майбутнє .

Притча "Найголовніша професія"

Як Ви думаєте, яка професія є найбільш творчою, найцікавішою і незвичайною на землі? Ми довго думали над цим і так і не змогли вибрати найкращу професію, поки нас не запросили на свято Великих Майстрів всієї Землі. Там ми зрозуміємо, яка ж професія найголовніша, - зраділи ми.

Першим кого ми побачили на святі, був старенький чоловік з робочими інструментами в руках.

– Цей чоловік – Великий Будівельник, - сказав нам на вухо один із гостей. Його будинки витримують урагани і, навіть, землетруси. Вони так добре побудовані, що ніби пустили коріння в землю.

– А це, мабуть, Великий швець? – усміхнулися ми, побачивши поряд з будівельником чоловіка з голками і нитками.

– Так, - серйозно відповіли нам. – Це, дійсно, Великий швець. Одяг, який він пошив, робить людей красивішими і добрішими.

– А ось там Великий Правитель, - і нам вказали на чоловіка, який був схожий більше на вченого, ніж на правителя.

– Ви його не знаєте, тому що історики мало про нього писали. Він не вів війн і не засновував Великі імперії. Під час свого правління він розвивав науки, ремесла і торгівлю, будував храми і собори. Багато з його законів діють і по цей день, - знову пояснили нам.

Ми пішли далі, і раптом побачили звичайного Двірника з мітлою. "Невже й двірника вважають тут Великим майстром?" - здивувалися ми і почули відповідь:

– Звичайно, коли цей чоловік прибирає свій двір, він дарує людям стільки радості, що навіть похмуре небо починає посміхатися. Звання Великого Майстра належить йому по праву.

Ми так і не змогли визначити найголовнішу серед професій, тому що зрозуміли, що для кожної людини найголовнішою є та професія, яка їй найбільше подобається!

Немає професій непотрібних, немає нецікавих, немає забутих. Ми маємо пам’ятати про те, що кожна з них є неповторною, чуттєвою, романтичною, і для кожної людини вона індивідуальна! Головне обрати її правильно!