1. Урахування вікових і індивідуальних психологічних особливостей дітей.
2. Демонстрація вчителем віри в успіх дитини.
3. Зняття неуспішного оцінювання на перших етапах навчання.
4. Запобігання груповій критиці дитини або її робіт, а також порівнянь її помилок з постійними успіхами інших учнів.
5. Порівняння якості роботи дитини тільки з її попередніми роботами.
6. Вказуючи на помилки, намітити шлях до успіху.
7. Акцентування уваги на успіхах учня, перемогах.
8. Створення ситуацій успіху.
9. Надання емоційної підтримки учням словами, поглядом, дотиком.
10. Запобігання частому використанню в мові слів-заперечень.
11. Уроки організовувати лише на позитивних емоціях.
12. Недопустимі ситуації стресу на уроках.
13. Використовувати гру, наочність .
14. Пам’ятати правило: «Учитель, який використовує у роботі з 6-річками лише книжку і дошку – нічому не вчить»
1. Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.
2. Не підганяйте її, розрахувати час – це ваш обов’язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у цьому немає.
3. Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона багато працює, витрачає силу.
4. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, без подібних застережень: “Дивись, поводь себе гарно!”, “Щоб не було поганих оцінок” тощо. У дитини попереду важка праця.
5. Забудьте фразу: “Що ти сьогодні отримав?”. Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко після робочого дня), Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.
6. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.
7. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть з дитиною спокійно.
8. Після школи дитина не повинна зразу сідати за виконання завдань, необхідно 2-3 години відпочити (на ГПД діти гуляють до 15 години). Найоптимальніший час для виконання завдань – з 15 до 17 години.
9. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хвилин необхідно відпочити 10-15 хв.
10. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати. А коли вже потрібна допомога, то без крику, спокійно, з похвалою та підтримкою, вживаючи слова: “не хвилюйся”, “ти все вмієш”, “давай поміркуємо разом”, “згадай, як пояснював вчитель” тощо.
11. При спілкуванні з дитиною не вживайте виразу: “Якщо ти будеш добре вчитись, то…”. Часом умови ставлять важкі й тоді ви опиняєтесь у неприглядному стані.
12. Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.
13. У сім’ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Коли щось не виходить, порадьтесь з вчителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
14. Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показники втомлення, перевантаження.
15. Знайте, що навіть великі діти (7-8 років) люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь зробити це для них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути і відпочити. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий трудовий день і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй повинні батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати ж якогось дива від дитини, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочуючи її.
1. Розвивайте інтерес дітей до навчання, дбайливе ставлення до природи, навколишнього середовища; прагнення сумлінно виконувати обов’язки членів сім’ї, колективу у якому вони перебувають.
2. Привчайте дітей доводити справу до кінця.
3. Виховуйте у дітей чесність, поважне ставлення до батьків, жінок, людей похилого віку, хворих, інвалідів; виховуйте повагу до культурно-національних, духовних, історичних цінностей України.
4. Перевіряйте, чи правильно діти витрачають гроші, які ви їм даєте.
5. Учіть дітей берегти речі, майно: своє і своїх товаришів, державне.
6. Дбайте, щоб ваша дитина самостійно виконувала домашнє завдання.
7. Вимоги батька й матері не повинні бути різними.
Життя учителя усе, як на долоні,
По краплі душу іншим віддаєш.
Хоч вчора втома нелюдська й сьогодні,
Любові й праці ти не знаєш меж.
Перехід учнів з початкової в середню ланку школи - одна з педагогічно найбільш складних проблем, а період адаптації в 5-му класі - один з найважчих періодів шкільного навчання. В останні роки в педагогічній і психологічній літературі багато говориться про складності цього періоду навчання, що він став сприйматися мало не як об'єктивна криза розвитку дітей 9-10 років, що породжує серйозні педагогічні проблеми. Підстав для такого твердження більш ніж достатньо: стан дітей у цей період з педагогічної точки зору характеризується низькою організованістю, іноді недисциплінованістю, зниженням інтересу до навчання та її результатами, з психологічної - зниженням самооцінки, високим рівнем ситуативної тривожності. Це означає, що збільшується число дітей, що зазнають значні труднощі при навчанні та адаптації до нових умов організації навчального процесу. Для них особливо важлива правильна організація адаптаційного періоду при переході з початкової школи в середню ланку. Тому увага педагогічного колективу школи, повинна бути направлена на забезпечення якості освіти як умови сталого розвитку шкільного співтовариства, постійно зростати увага до проблем адаптації школярів. Перехідний період з початкової школи в основну позначається на всіх учасників освітнього процесу: учнів, педагогів, батьків, адміністрації школи, фахівців психолого-педагогічної служби. Часто наслідки бувають негативними, що обумовлено:
· зміною соціальної обстановки;
· зміною ролі учня;
· збільшенням навчального навантаження;
· зміною режиму дня;
· різницею систем і форм навчання;
· нестиковкою програм початкової й основної школи;
· відмінністю вимог з боку вчителів-предметників;
· зміною стилю спілкування вчителів з дітьми.
Спостереження за учнями, спілкування з ними в цей період показує, що вони дуже розгублені, не можуть зрозуміти, як будувати стосунки з педагогами, які вимоги обов'язкові для виконання - до школяра вперше пред'являється багато вимог з боку багатьох людей. На п'ятикласника обрушується потік інформації з незрозумілими для нього словами, термінами. Є і така категорія дітей, які в силу свого емоційного стану, створюють безліч організаційних труднощів.
Перехід з початкової до середньої школи викликає збільшення навантаження на психіку дитини. Психологічні і психофізіологічні дослідження свідчать, що на початку навчання в 5-му класі школярі переживають період адаптації до нових умов навчання, багато в чому схожий з тим, який був на початку навчання в першому класі. Це виявляється в зростанні тривожності, зниженні працездатності, підвищеній сором’язливості, чи навпаки, «розкутості», неорганізованості, забудькуватості.
Отже, успішність переходу від молодшої до середньої школи забезпечується врахуванням наступності й перспективності в розвитку дітей на цих суміжних освітніх ланках, зокрема цілеспрямованим формуванням у них психологічного механізму, що дозволить адекватно прийняти нову ситуацію діяльності і спілкування напередодні кризового періоду – психологічної готовності до навчання в основній школі. Це дозволить запобігти проявів підліткової дезадаптації; сприятиме підвищенню потенціалу загального психічного розвитку дитини, її повноцінному особистісному розвитку, забезпечить подальшу успішність у навчанні.
Учні 5 класу доволі згуртовані та організовані, об'єднані спільними інтересами. Учнi класу навчаються iз задоволенням, активні, виконують вчасно домашні завдання, на уроках дисципліновані. Проводячи опитування виявилося, що такі предмети як математика та російська мова, викликають у дітей труднощі, а до таких предметів як образотворче мистецтво, трудове навчання, література, іноземна мова, фізкультура у 5-тикласників байдуже ставленняба. На високому рівні навчаються Кушнір Анна та Тімченко Софія, але є наявні оцінки достатнього рівня з таких предметів як ________________________________________________________________. Бажано вчителям- предметникам звернути на них увагу.
Більшість учнів, згідно опитування, не встигають за вчителем, хвилюються під час відповіді та виконання завдань біля дошки, не впевнені в тому, що добре запам’ятовують навчальний матеріал. В ході діагностики виявилося, що у таких учнів як Тімченко, Кушнір, Ярошенко занижена самооцінка, а от у Шандровського з цим не має ніяких проблем, Шамрай та Корнієнко обрали золоту серединку.
Спілкуючись з батьками, виявила, що ніяких вагомих труднощів у навчанні їхні діти не мають, і що інколи батькам не вистачає часу, деяким – терпіння, а іншим педагогічних знань для навчання та виховання дітей. Бiльшiсть дiтей у класi з повних сімей, проте є родина, де вихованням дитини займається тiльки мати. Батьки класу приділяють належну увагу навчанню та вихованню дітей, відвідують батьківські збори, допомагають класному керівникові.
Загалом стосунки в колективі товариськi, толерантнi, приятельськi. Дiти можуть органiзовувати самостiйно справи, пiдтримувати одне одного й допомагати.
Спостерігаючи за п’ятикласниками я побачила що, дітям у школі цікаво: вони прагнуть бути активними, розумними, вони хочуть, щоб їх побачив, оцінив новий учитель і помітив у них усе найкраще. Більшість дітей переживає перехід у основну школу як важливий крок у своєму житті. Деякі пишаються тим, що вони подорослішали, інші мріють розпочати «нове життя». Адаптація в 5-му класі багато в чому схожа з адаптацією в 1-му класі. Що викликає стрес у п’ятикласників? Різкі зміни умов навчання, різноманітні та більш ускладнені вимоги, які ставлять до дітей середньої навчальної ланки, навіть зміна «статусу» в початковій школі на «наймолодшого» в середній – усе це є досить серйозним випробуванням. У цей період діти можуть стати невпізнанними: тривога, боязкість чи, навпаки, розв’язність, надмірна метушливість, збудження охоплюють їх. У зв’язку з цим у них може знизитись працездатність, вони можуть стати забудькуватими, неорганізованими.
Але ж і ми, учителі, також проходимо період адаптації: нам потрібно запам’ятати нових учнів, вивчити їхні особливості, переключитися на роботу з п’ятикласниками, враховуючи основні психологічні особливості дітей цього віку. І чим швидше ми, педагоги, і учні знайдемо ті спільні шляхи, тим швидше пройде адаптація в учнів 5-го класу.
Пам'ятайте:
Якщо дитину постійно критикувати - вона вчиться ненавидіти.
Якщо дитина живе у ворожнечі - вона вчиться агресивності.
Якщо дитину висміють - вона стане замкнутою.
Якщо дитина зростає у докорах - формується почуття провини.
Якщо дитину підбадьорюють - вона починає вірити в себе.
Якщо дитину хвалять - вона вчиться бути вдячною.
Якщо дитина зростає в чесності - вона вчиться бути справедливою.
Якщо дитина живе в безпеці - вона вчиться вірити людям.
Якщо дитину підтримують - вона вчиться цінувати себе.
Якщо дитина живе в розумінні і доброзичливості - вона вчиться знаходити любов у цьому світі