Михайло Сташенко

Вітаю учасників всеукраїнської науково-практичної конференції «Індивідуальна освітня траєкторія формування професійної компетентності керівника закладу освіти в умовах змін та технології її впровадження»!

Запрошую до активного обговорення матеріалів. Бажаю всім плідної співпраці, результативного спілкування та позитивних вражень.

Остапйовська Тетяна Петрівна 

Вітаю учасників конференції. Бажаю успішної співпраці під мирним небом. 

Оксана Рудь

Вітаю усіх, хто зголосився до обговорення тематичних напрямів конференції та дискурсу навколо освітніх потреб, що стають своєрідним індикатором розвитку професійної компетентності керівника закладу освіти й мають бути покладені в основу змісту розбудови індивідуальної освітньої траєкторії освітнього менеджера.

Сучасні суспільні та освітні трансформації, зміни функціональних повноважень директорів ЗЗСО у зв’язку із розширенням автономії закладу освіти, підвищенням рівня відповідальності за результати функціонування закладу освіти та іншими процесами сформували запити до розбудови професійної підготовки директорів. Обмін досвідом та напрацюваннями з цієї проблематики, як на мене, надзвичайно важливий.

Гребенюк Арсен Вікторович 

Вітання учасникам конференції! Продуктивного спілкування колегам і однодумцям. 

Ігор Остапйовський 

Добрий день, шановні учасники конференції. Із задоволенням та великим науковим інтересом ознайомився із вашими напрацюваннями. Усі без винятку статті є дуже змістовними та актуальними. Велике спасибі вам за це. Гарного, мирного дня та плідної праці. 

Ірина Радецька 

Вітання усім учасникам всеукраїнської науково-практичної конференції! Представлені матеріали доповідачів дають зрозуміти, які компетентності в нинішніх умовах потрібно розвивати керівнику та педагогам закладу освіти, навчитися здійснювати відповідальний вибір та приймати виважені рішення щодо власного професійного зростання та аналізувати результати професійних досягнень. 

Шинкарук Ірина Вікторівна 

Шановні учасники конференції, вітаю вас на заході, який об'єднав нас для обміну досвідом та інноваційними ідеями. У сучасному світі, де зміни стають постійною складовою нашого життя, роль керівника закладу освіти набуває нового змісту. Саме тому наша конференція присвячена такій важливій темі, як індивідуальна освітня траєкторія та її вплив на формування професійної компетентності. Нехай сьогоднішня робота стане для вас джерелом натхнення, а наш внесок у розвиток освітньої системи сприятиме підвищенню її ефективності та якості. Бажаю плідної роботи, цікавих дискусій та успішного втілення нових ідей у практику. 

Сподарик Світлана Олександрівна 

Доброго дня колеги. Вітаю із початком конференції. Бажаю всім плідної роботи.                         

  В умовах реформування освіти велике значення має керівник закладу освіти нової генерації.Керівник, який чітко бачити стратегію розвитку закладу освіти, який адекватно може застосовувати сучасні педагогічні технології.Вбачаю у цьому запоруку успіху реформування освітнього процесу. Актуальність теми конференції в тому, що кожен її учасник, якщо він зацікавлений в якості реформаційних змін, зможе окреслити для себе вектор діяльності з метою ефективної і плідної роботи. 

Поляк Олександра Василівна 

Христос Воскрес! Дякую шановним організаторам конференції за надану онлайн-можливість рефлексувати щодо змісту доповідей та матеріалів учасників, що надзвичайно зручно для запропонованого часового інтервалу: від 10 до 16 години. Отже, зі восьми доповідей  мою професійну увагу привернули три, а саме: А.Корнейко, кандидата історичних наук, доцента  "Моніторинг якості освіти в управлінській діяльності керівника закладу освіти"; Г.Лук'янчук, старшого викладача "Лідерство як умова ефективного управління закладом освіти"; І.Остапйовського, кандидата педагогічних наук, доцента "Актуальність концепції управління людськими ресурсами в умовах реалізації Нової української школи". Кожен з цих доповідачів має цікаві наукові думки, зокрема: перша з названих - пропонує поняття "моніторингова функція" та "моніторингова компетеність". Погоджуюсь щодо нової функції - моніторингової, але А.Корнейко доцільно обгрунтувати її місце в "колі менеджменту", що, як відомо, складається з функцій аналізу - планування - організації - мотивації - контроль - регулювання. З окресленої авторкою місії цієї функції в системі управління закладом освіти та здатностей в рамках так званої "моніторингової компетентності", "моніторингову функцію", на мою думку, можна і варто розглядати в рамках функції "аналізу". Друга доповідачка цікава з точки зору застосування понять з терміном "менеджмент", що, на жаль, і досі не часто досліджується науковцями України з конкретизацією даних для застосування в практичній діяльності керівників закладів освіти. На мою думку, наукову тематику "менеджмент закладів освіти" варто посилити, позаяк у липні 2022 року вперше в законодавство України було введено поняття "освітній менеджмент", а саме у закон України "Про освіту". Але найближче до моєї наукової позиції за тематикою "менеджменту персоналу" належить зміст доповіді Ігоря Остапйовського. Вчений чітко демонструє нові підходи до розуміння персоналу для реалізації Концепції НУШ. Він, у рамках правових підходів відповідно до законодавства про освіту відходить від застосувування понять "кадри", що у ХХІ столітті звісно є застарілим. Адже, наприклад, Закон України "Про освіту" та Закон України "Про повну загальну середню освіту" застосовують поняття "педагогічні працівники", "працівники". Професійний стандарт керівника (директора) ЗЗСО пропонує розвиток компетентності "стратегічного управління персоналом". Зазначений дослідник обгрунтовує саме для цілей  НУШ ще більш модерне  для ХХІ століття поняття "людські ресурси", чим, сподіваюся привертає не лише науковий, але й практичний інтерес у керівників закладів освіти сучасної України. 

З повагою і шаною до авторитетної наукової спільноти України, Олександра Поляк, кандидат наук державного управління, доцент кафедри педагогіки, психології та теорії управління освітою Інституту післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області.

Слава Україні" Слава ЗСУ! 

Лук'янчук Галина Ярославівна 

Добрий день, шановні учасники конференції. Рада вітати всіх на дискусійній платформі в непростий для української освіти час. Сьогодення вимагає від кожного освітянина активного долучення до процесів змін в системі освіти з проекцією на покращення якості нашої освіти та створення комфортного освітнього середовища впродовж життя для кожного громадянина України. Пріоритетність інноваційного менеджменту в системі освіти нашої держави є очевидним чинником демократичного поступу до світових освітніх стандартів на засадах особистісно орієнтованого, суб'єкт-суб'єктного, діяльнісного та компетентнісного підходів. Досвід інноваційного менеджменту є основою успішності реалізації освітньої реформи.    

Остапйовська Ірина Ігорівна 

Шановні колеги! Щиро дякую за можливість долучитися до конференції, отримати новий досвід та знання. Плідної праці під мирним небом 

Ірина Радецька 

Шановні колеги, щодо децентралізації та автономії управління в закладі освіти, зауважимо, що  статтею 23 Закону України «Про освіту» встановлюються державні гарантії академічної, організаційної, фінансової і кадрової автономії закладів освіти. Вивчивши ієрархію та послідовність впровадження видів автономії, які доповнюють одна одну (академічна – організаційна – кадрова – фінансова), встановлено, що реалізувати лише один вид автономії в окремо взятому закладі освіти є нереальним завданням. Отже, щоб запровадити фінансову автономію, потрібно працювати над реалізаціями всіх інших. Саме фінансова автономія – найскладніша в реалізації та вимагає значних інтелектуальних, кадрових, навіть емоційних ресурсів. Вона дає змогу не лише продумано використовувати кошти державного та місцевого бюджетів, але й легально отримувати додатковий прибуток та використовувати його на потреби закладу освіти.  Ті керівники ЗЗСО, які вже спробували працювати автономно, не готові повернутися до старих підходів, адже чітко розуміють переваги фінансової автономії (їх більше ніж ризиків). Проте повнота повноважень передбачає й повноту відповідальності, а тому рішення щодо запровадження фінансової автономії в закладі освіти залежить від готовності та менеджерських здібностей керівника, професіоналізму команди, яка готова його підтримати. 

Корнейко Алла Олександрівна 

Добрий день, колеги! 

Долучаючись до обговорення окреслених темою конференції питань, хочу закцентувати увагу особливому значенні проблеми управлінської діяльності керівника в освіті. Ця проблема, на мою думку, особливо актуалізується сьогодні, коли зростає (чи, радше, повинна була б зростати) реальна автономія закладів освіти, отож питання, пов’язані з управлінською діяльністю керівника освітньої установи, набувають фундаментального змісту. З огляду на посилення суспільної уваги до питань якості освіти, особливої ваги набуває пошук засобів оптимізації управлінської діяльності сучасного освітнього менеджера. Серед них – технології, які сприяють удосконаленню реалізації управлінцем своїх класичних (універсальних) функцій: планування, прогнозування, організації, контролю тощо.  Оскільки  комплексна реалізація цих функцій неможлива без належної інформаційної основи, забезпечення якої, поміж іншим, є одним із завдань моніторингу, отож можемо стверджувати про «широке» розуміння моніторингу якості освіти як своєрідної ресурсної бази для ефективної управлінської діяльності сучасного керівника. 

Рудь Оксана Володимирівна

Підтримую фокус уваги учасників дискурсу, що професійний розвиток керівника освітньої установи відіграє ключову роль не лише для відшліфовування власної професійної майстерності, удосконалення лідерських та управлінських якостей. Вочевидь, він є необхідною умовою для забезпечення ефективного функціонування закладу освіти і формування його організаційної культури, створення умов для досягнення високої якості освіти та, безперечно, професійного зростання вчителів. А в умовах необхідності здійснювати професійну діяльність у кризових умовах і надзвичайних ситуаціях роль закладу освіти в цілому та його керівника зокрема набувають нового значення й ваги не лише для педагогічного колективу, а й для громади. Саме тому актуальним стає оновлення й уточнення необхідних навичок і способів реалізації професійної діяльності директора ЗЗСО, що викликані означеними змінами ситуації та обставинами.

Михайло Сташенко 

У вітчизняному освітньому просторі з'являються численні пропозиції від суб’єктів, що провадять освітню діяльність у сфері підвищення кваліфікації педагогів. Попри різноманітність пропонованого змісту та форм, заклади післядипломної педагогічної освіти залишаються ведучими у наданні таких послуг. Однак сучасні виклики та вимоги зумовлюють необхідність розвитку інноваційного середовища закладів ППО, яке б виконувало провідну роль у підвищенні кваліфікації педагогів з наданням можливостей для безперервного навчання за індивідуальною освітньою траєкторією. Складність у вирішенні завдання полягає у відсутності необхідних і достатніх умов, форм, методів, нормативного врегулювання та системи координування цього процесу в середовищі післядипломної освіти. З огляду на це є необхідність наукового обґрунтування та науково-методичного супроводу проєктування інноваційного освітнього середовища післядипломної освіти, яке забезпечить умови для реалізації індивідуальної освітньої траєкторії керівників закладів освіти та педагогів. 

Поляк Олександра Василівна 

Щодо пропозиції уваги учасників дискурсу відносно проблематики конференції, то для рамок моїх наукових інтересів імпонують чотири матеріали: Н.Р.Бабовал (к.е.н)-Д.С.Бабовал на тему "Планування індивідуальної траєкторії професійного розвитку педагогічних працівників", що є в центрі уваги наукової спільноти в останні роки. Їх ракурс окреслених етапів на мою думку, справді заслуговує уваги практиків.  Причому, кожен з дослідників має свої наукові акценти.Адже, наприклад, Н.К.Куриш (к.пед.н.) "Професійний розвиток керівника закладу освіти: змістова складова та інструменти вимірювання" індивідуальну освітню траєкторію обгрунтовує вже з точки зору правового поля України, апелюючи до низки законодавчих актів та подає їх аналіз. Н.А.Мельник (к.пед.н.), умовно деталізуючи ту ж індивідуальну освітню траєкторію, пропонує вектори професійного розвитку керівника зі врахуванням змін, які супроводжують діяльність закладів освіти. З її точки зору на ці процеси впливають як світові тенденції в освіті, так і потреба імплементації професійних стандартів директорів закладів освіти. Щодо поданих  матеріалів Н.А.Поліщук "Формування здоров'язбережувальної компетентності керівних та педагогічних кадрів у системі післядипломної педагогічної освіти", то я апелюватиму до їх змісту в умовах взаємодії зі слухачами курсів підвищення кваліфікації ІППОЧО за темою про самоаналіз. Адже цей елемент (самоаналіз) як частина моделі "практичного самомененджменту" обгрунтовує сім об'єктів для самоаналізу, серед яких, на мою думку для керівників закладів освіти після Covid-19, російско-української війни та інших кризових викликів має бути на першому місці - фізичний стан та здоров'я. Адже саме ці виклики відкрили потребу актуалізації збереження здоров'я керівників та персоналу закладів освіти в цивілізованому форматі публічності, що не має бути дражливим.

Дякую, шановним дослідникам Н.К.Куриш, Н.Р.Бабовал-Д.С.Бабовал, Н.А.Мельник, Н.А.Поліщук за чудові науково-практичні ідеї для освітніх менеджерів. Хай їм щастить і надалі.

Слава Україні!. Слава ЗСУ! Успіхів організаторам саме такого формату конференції Волинського ІППО. 

Гребенюк Арсен Вікторович 

Приємно бачити різноманітність тем, які стосуються формування професійної компетентності керівника закладу освіти. Особливо дослідження, що стосуються переднього рубежу розвитку технологій, цифрових медіа та штучного інтелекту. Адже ці технології розширюють доступні можливості, відкриваючи нові галузі для поширення та застосування свого досвіду. Нові форми проведення конференцій, як цієї, де ми присутні, самі слугують прикладом, що важливо не тільки експериментувати з текстами, відео, а й із формами їх поширення. Хоча не всі рішення, що широко запроваджувалися в педагогіці з карантинного часу, виявилися ефективними, переведення освіти та її організації в онлайн закріпилося в повсякденній практиці. І це реальність, де педагоги мають нагоду перетворити незнайомі для себе активності на переваги, змінюватися та збагачувати свій досвід, що наразі є умовою успіху не тільки працівників освітніх закладів, а й будь-якої сучасної людини. 

Оксана Рудь

Погоджуюсь з паном Арсеном Гребенюком й також фокусую увагу, що значне місце на сьогодні у процесі прийняття управлінських рішень мають інформаційні-комунікаційні технології, які відіграють важливе значення насамперед у процесах накопичення, обробки інформації та її застосування при формуванні управлінського рішення у закладі освіти. Управління як інформаційний процес складається з обміну інформацією між органом управління і керованим об’єктом, а також між організацією і зовнішнім середовищем. А отже, професійно-педагогічна комунікація керівника ЗО з колегами, учнями та їхніми батьками, вдосконалення навичок роботи з комп’ютерними мережами, електронними банками інформації, опанування новітніми онлайн сервісами стають своєрідними індикаторами розвитку професійної компетентності. Без достовірної інформації про стан системи, її взаємозв’язки з навколишнім середовищем, неможливо налагодити раціональне функціонування всього механізму управління. До того ж відсутність надійної інформації є однією з передумов суб’єктивізму, суто вольових, необґрунтованих рішень та дій, не сумісних із науковим управлінням.

Освітньому менеджеру важливо самому навчитися й навчити педагогічний колектив критично споживати інформацію; комунікувати в мережевому просторі, враховуючи соціальну толерантність; захищати себе від кібератак (булінг, тролінг, мова ворожнечі); створювати якісний медіапродукт. А в умовах інфодемії та воєнного стану - потреба - формувати інформаційну гігієну. 

Михайло Сташенко 

Планування та визначення власної індивідуальної траєкторії професійного зростання є одним із ключових завдань як для керівника, так і для педагогічного працівника. Скласти таку траєкторію означає розробити особливий маршрут, що ґрунтується на результатах самооцінки. Траєкторія включає напрями та форми, що дозволяють задовольнити професійні потреби, розвинути компетентність, сприяти безперервній самоосвіті, розширити можливості вибору найбільших доцільних шляхів професійного вдосконалення. Рух педагога за цим маршрутом завжди має індивідуальний характер, особливо зважаючи на досвід, освітні інтереси, рівень кваліфікації, досягнення та сильні/слабкі сторони. 

Панчишин Володимир Григорович 

Слава Україні! Вітання волинянам-організаторам, учасникам конференції.  

Щиро дякую за можливість долучитися до конференції!

Шановні колеги! Спектр напрямів та тем до обговорення запропонованих учасниками конференції доводить, що індивідуальна освітня траєкторія формування професійної компетентності керівника закладу освіти - керований процес, який потребує організації спеціального управління якістю неперервної освіти, аналізу інновацій. А це уможливлює такий рівень управлінських дій керівника, при яких вирішення ключових завдань в освітньому середовищі буде базуватися на здатності та готовності директора школи адекватно відповідати на виклики, які пов’язані із компетентнісними установками й суспільними очікуваннями. Дуже важливо при цьому, щоби одним з вирішальних критеріїв призначення  на посаду керівника закладу освіти була наявність спеціальної освіти, а саме, магістр управління закладом освіти.. Це повинно бути закріплено на законодавчому рівні.

Дякую за запропонований цікавий формат комунікації!   Разом до Перемоги! 

Шинкарук Ірина Вікторівна 

Згідно зі стандартом, мета професійної діяльності директора закладу загальної середньої освіти полягає в безпосередньому управлінні закладом і відповідальності за освітню, фінансово-господарську та інші різновиди діяльності закладу освіти. Сучасний заклад існує в ринкових відносинах, тому керівник має взяти відповідальність за спроможність закладу освіти, відповідати поставленим перед ним викликам.

Професійна компетентність керівника інтегрує теоретичні знання, практичні вміння, професійно-особистісні цінності та якості, які забезпечують кваліфіковане управління освітнім закладом; вона репрезентує прагнення та здатність керівника реалізувати свій потенціал у творчій професійній діяльності, усвідомити соціальну значущість та особисту відповідальність за результати цієї діяльності й постійну потребу її вдосконалення. 

Трачук Тетяна Володимирівна 

У професійному стандарті вчителя (2020 р.) в переліку професійних компетентностей виокремлено предметно-методичну компетентність (А). Зміст цієї компетентності вчителя розкрито в межах трудової функції «Навчання предметів (інтегрованих курсів)» через перелік низки здатностей: здатність моделювати зміст навчання відповідно до обов’язкових результатів навчання учнів (А2.1), здатність формувати та розвивати в учнів ключові компетентності та уміння, спільні для всіх компетентностей (А2.2), здатність здійснювати інтегроване навчання учнів (А2.3), здатність добирати і використовувати сучасні та ефективні методики і технології навчання, виховання і розвитку учнів (А2.4), здатність розвивати в учнів критичне мислення (А2.5), здатність здійснювати оцінювання та моніторинг результатів навчання учнів на засадах компетентністого підходу (А2.6), здатність формувати ціннісні ставлення учнів (А2.7). Ці здатності є  складниками предметно-методичної компетентності вчителя.

Науковці кафедри теорії та методики викладання шкільних предметів Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти переконалися в значущості предметно-методичної компетентності вчителя для забезпечення результативності навчання школярів. Вважаємо, що вищеназвані здатності А2.1 – А2.7 визначають модель вчителя нової української школи. На основі цієї моделі розробили освітні програми підвищення кваліфікації різноманітних фахових курсів, семінарів-тренінгів, майстер-класів.

 Розглядаючи вектор професійного розвитку керівника закладу загальної середньої освіти, орієнтований на модернізацію системи науково-методичного супроводу педагогічних працівників, наголошуємо на необхідності надання кожному вчителю адресної допомоги в організації освітнього процесу відповідно до соціокультурних викликів, вимог тієї чи іншої освітньої галузі Державного стандарту. Сутність цього напряму вичерпно розкрила у своїх працях дослідниця В. Сидоренко. Вона зазначає, що «розглядуваний напрям передбачає, по-перше, оновлення теоретичного, технологічного й методичного складників професійно-педагогічної діяльності педагогічного працівника, що включає ознайомлення зі структурою, типологіями і методичними варіантами сучасного уроку, технологіями викладання, новаторськими методиками роботи, із законами і закономірностями, методами і прийомами оптимізації освітнього процесу відповідно до можливостей і потреб усіх суб’єктів; по-друге, – процес концептуалізації новітніх дидактичних ідей, практичного трансформування в педагогічну практику наукових психолого-педагогічних досліджень, науковий пошук, розробку, експериментальну перевірку ефективності, життєспроможності зразків перспективного педагогічного досвіду, пошук шляхів удосконалення, раціоналізації і модернізації навчальних програм, методик та ін., використання їх у нових цілях і умовах тощо; по-третє, – створення, апробацію, упровадження й поширення в освітній практиці авторського педагогічного продукту, зокрема концепцій, теорій, систем, моделей, персонал-технологій, принципів, методів, прийомів, авторської методики, вироблення індивідуально-творчого стилю, авторської системи професійно-педагогічної діяльності». Слушною вважаємо думку В. Сидоренко про те, що «науково-методичний менеджмент професійного розвитку педагогічних працівників здійснюється шляхом розроблення і трансляції через ресурсні центри зразків і технологій нових освітніх ідей, нововведень в освітньому процесі (мета, зміст, принципи, структура, форми, методи, засоби, технології навчання і виховання), носієм яких є педагог-майстер, акмепрофесіонал; проведення постійно діючих семінарів, інструктивно-методичних нарад з актуальних питань освіти, консультацій, творчих дискусій, майстер-класів, парків педагогічних технологій, вебінарів, авторських шкіл, веб-квестів, аукціонів творчих ідей, фестивалів, ділових і рольових ігор, психолого-педагогічних брейнстормінгів тощо».

 Використані джерела:

1.     Професійний стандарт за професіями "Вчитель початкових класів закладу загальної середньої освіти", "Вчитель закладу загальної середньої освіти", "Вчитель з початкової освіти (з дипломом молодшого спеціаліста)". Наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 23.12.2020  № 2736-20. URL: https://1ll.ink/py5qk.

2.     Сидоренко В. В. Інноваційні напрями науково-методичного супроводу професійного розвитку педагогічних працівників у системі післядипломної освіти. Інформаційний збірник для директора школи та завідуючого дитячим садком. Київ: РА «Освіта України». 2016, № 7-8(48).  С. 22-29. URL: https://1ll.ink/8QnnM.

Лук'янчук Галина Ярославівна 

Керівник закладу освіти, що впроваджує реформу НУШ, має володіти спеціальними професійними компетентностями, особистісними якостями та вміннями, які сприяють змінювати характер взаємовідносин в колективі, організації комфортного освітнього середовища (матеріального і психологічного), піднімають культуру закладу освіти,  чим впливають на якість кінцевого продукту освітнього процесу - випускника НУШ. 

Отже особа керівника закладу загальної середньої освіти має бути неформальним авторитетним лідером, а не особою, що займає керівну посаду. Чи були готові керівники закладів освіти до такої ролі на початку реформи? На жаль, ні. Багато хто, діючи за старими підходами на засадах принципу "єдиноначальності" в управлінні, не був готовий змінювати чи вибудовувати новий стиль в менеджменті, що базується на автономії управління закладом освіти, а значить, вимагає високої міри відповідальності за прийняті рішення. 

Бути лідером в освітньому інноваційному менеджменті означає виховати в собі риси творчого, креативного, крититчно мислячого, емпатійного, здатного до викликів та ризиків керівника, що здійснює управлінську діяльність і в кризових умовах (актуально для вітчизняної освіти останні 3-4 роки) на засадах горизонтального управління, командного менеджменту. 

В побудові індивідуальної траєкторії професійного розвитку менеджера закладу загальної середньої освіти доцільно більше уваги приділяти не лише організації та здійсненню освітнього процесу в закладах системи ІППО, але й здійснювати критеріальне оцінювання рівня підвищення кваліфікації.    

Лук'янчук Галина Ярославівна 

"Лідер і менеджер освіти − головні ролі директора сучасної школи. Лідерство не вичерпує і не заміняє процес управління, а доповнює його і робить більш ефективним як  невід'ємний компонент роботи команд і груп" (І. І. Сотніченко)

"Провисання" реформи НУШ більшою мірою на наш погляд спричинене тим, що керівники закладів освіти не були готові брати відповідальність за реалізацію реформи, оскільки час, відведений на опанування концептуальних основ НУШ, був надто короткий в своєму пілотному проєкті і пілотне проєктування не передбачало навчання менеджерів освіти. 

В нинішніх умовах функціонування закладів загальної середньої освіти (найважливішою і обов'язкової ланки в системі освіти) вимагає посиленої уваги до процесу підвищення кваліфікації керівних кадрів щодо розвитку особистісних рис та якостей лідерства, як от: здатності формувати команду з педагогічних працівників школи, бути схильним до досліджень, відкриттів, експериментів, бути рішучим та брати відповідальність на себе в кризових ситуаціях, бути харизматичною особистістю (є думки, що вроджена особливість), здатності змінюватися відповідно до вимог часу на користь справі, навчатися впродовж всього життя, систематично та за потреби наповнюючи актуальними для реального часу і обставин знаннями і навичками.

   Сотніченко І. І. Керівник як лідер змін нової української школи https://www.narodnaosvita.kiev.ua/?page_id=5603 

Освітній менеджмент: Навчальний посібник. За ред. Л. Даниленко, Л. Карамушки. К.: Шкільний світ, 2003. 

Ігор Остапйовський 

Поділяю думку колег, що сучасний керівник має бути не формальним, а реальним лідером. Такою особистістю, на моє глибоке переконання, є людина яка в управлінні закладом освіти здійснює не звичайне управління (адміністративно-функціональна модель управління), а реалізує освітній менеджмент (конкурентно-іміджева модель управління) або інноваційний менеджмент (проектно-інвестиційна модель управління). 

А. О. Корнейко 

На продовження обговорення, погоджуюсь із озвученими висновками щодо особливої ролі процесу розробки індивідуальної траєкторії формування професійної компетентності керівника для ефективної реалізації управлінських дій, про необхідність забезпечення такого рівня управлінських дій керівника, при якому вирішення ключових завдань в освітньому середовищі буде базуватися на здатності та готовності директора школи адекватно відповідати на виклики, які пов’язані із компетентнісними установками (теза, висловлена В. Г. Панчишиним). Тому ми і звертаємо увагу на моніторинг, який, дозволяючи виявити динаміку розвитку системи у певний період, добре «вписується» в алгоритм управлінської діяльності освітнього менеджера. Більще того – він демонструє певні можливості щодо впливу на систему якості освіти. Ключові з цих можливостей полягають у здатності надавати інформацію для аналізу динаміки показників розвитку закладу в ході формування внутрішньої системи забезпечення якості освіти (внутрішній моніторинг ЯО), а також, визначаючи відповідність освітніх результатів державним стандартам, відстежувати ключові тенденції функціонування освітньої системи в цілому та формувати державну освітню політику (зовнішній моніторинг ЯО як елемент зовнішньої системи забезпечення якості освіти). Отже, забезпечуючи інформаційний супровід і механізм управління освітньою системою, моніторинг якості освіти за своїми можливостями стає одночасно і інструментом вимірювання якості освіти, і засобом управління нею. 

Гуменюк Віра Василівна 

Піднята проблема на конференції досить актуальна. Адже керівник закладу освіти протягом свого професійного життя як менеджера долає такі професійні рівні: початківець-стажист, адаптований виконавець, успішний виконавець, діагност-аналітик, креатив-винахідник, реалізатор-упроваджувач, менеджер-вихователь, менеджер-управлінець, менеджер-акмеолог.  Відтак, необхідність безперервності професійного розвитку керівника реалізується засобами формальної, неформальної, інформальної освіти відповідно до індивідуальної освітньої траєкторії, яка виступає сьогодні специфічною інновацією в системі підвищення кваліфікації і передбачає окреслення перспективи формування й подальшого професійного зростання керівника, напрямів, засобів, форм підвищення кваліфікації. 

Михайло Сташенко 

Шановні колеги!

Щиро дякую всім, хто долучився до дискурсу.

Професійний розгляд проблем управління, обмін позитивними науковими практиками освітнього менеджменту сприятиме упровадженню реалізованого  наукового проєкту кафедри менеджменту освіти Волинського ІППО «Формування професійної компетентності керівника закладу освіти в умовах змін».

Окремо дякую колегам - науково-педагогічним, педагогічним працівникам Дніпропетровської, Івано-Франківської, Київської, Львівської,  Рівненської, Чернівецької, Тернопільської, Хмельницької та Волинської областей, які в 824-й день війни змогли взяти участь у науково-практичній конференції.

Впорядкований збірник матеріалів всеукраїнської науково-практичної конференції «Індивідуальна освітня траєкторія формування професійної компетентності керівника закладу освіти в умовах змін та технології її впровадження» буде надісланий учасникам після схвалення до друку вченою радою ВІППО, орієнтовно 20 червня. 

Сподіваюсь на подальшу плідну співпрацю!

Все буде Україна!