У своїй діяльності психологічна служба керується Конституцією України, Законами України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту», іншими законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України, а також цим Положенням.

Практичний психолог закладу  освіти здійснює:

• психологічне забезпечення освітнього процесу;

• психологічний супровід психічного, розумового, соціального і фізичного розвитку здобувачів освіти;

• психологічну діагностику та аналіз динаміки психічного, розумового і соціального розвитку здобувачів освіти;

• психологічний супровід адаптації до умов освітнього процесу;

• реалізацію розвивальних, профілактичних, просвітницьких, корекційних програм з урахуванням індивідуальних, гендерних, вікових особливостей здобувачів освіти;

• консультативну допомогу всім учасникам освітнього процесу з питань навчання, виховання здобувачів освіти, особистісного та професійного розвитку тощо;

• роботу з постраждалими від насильства дітьми тощо.

 Практичний психолог закладу  освіти бере участь в:

• освітній діяльності, спрямованій на забезпечення всебічного розвитку здобувачів освіти як особистості та найвищої цінності суспільства, їх талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству;

• роботi педагогічної ради, психолого-педагогічних консиліумів, семiнарiв і засiдань методичних об’єднань;

• розробці та впровадженні розвивальних, корекційних програм, посiбників, методичних рекомендацiй, планів освітньої дiяльностi з урахуванням індивідуальних, гендерних, вікових особливостей здобувачів освіти, а також для осіб, які перебувають на індивідуальній та інклюзивній формі навчання.

 Практичний психолог закладу  освіти сприяє:

• формуванню у здобувачів освіти відповідальної та безпечної поведінки в ситуаціях ризику, навичок здорового способу життя, збереження репродуктивного здоров’я, готовності до самореалізації;

• профільному та професійному самовизначенню здобувачів освіти, формуванню життєвої компетентності;

• формуванню соціально-комунікативної компетентності обдарованих дітей;

• попередженню та профілактиці професійного вигорання педагогічних працівників;

• формуванню психологічної готовності учасників освітнього процесу до взаємодії в інклюзивному середовищі з дитиною з особливими освітніми потребами;

• формуванню психологічної культури учасників освітнього процесу;

• попередженню будь-яких видів і форм насильства та конфліктів серед здобувачів освіти;

• формуванню небайдужого ставлення здобувачів освіти до постраждалих дітей, усвідомлення необхідності невідкладного інформування педагогів про випадки домашнього насильства і конфліктів серед здобувачів освіти, що стали їм відомі.

 Соціальний педагог закладу освіти здійснює:

• соціально-педагогічний супровід здобувачів освіти, колективу та мікрогруп, осіб, які потребують піклування чи перебувають у складних життєвих обставинах;

• просвітницьку та профілактичну роботу серед учасників освітнього процесу з питань запобігання та протидії домашньому насильству, у тому числі стосовно дітей та за участю дітей, злочинності, алкоголізму, наркоманії тощо;

• вивчення та аналіз соціальних умов розвитку здобувачів освіти, мікроколективу (класу чи групи), шкільного, студентського колективу в цілому, молодіжних і дитячих громадських організацій.

 Соціальний педагог закладу  освіти бере участь у:

• роботi педагогічної ради, психолого-педагогічних консиліумів, семiнарiв і засiдань методичних об’єднань;

• плануванні і реалізації завдань соціалізації здобувачів освіти, адаптації їх у новому колективі і соціальному середовищі;

• наданні допомоги дітям і сім’ям, що перебувають у складних життєвих обставинах або потребують посиленої педагогічної уваги чи мають особливі освітні потреби, в тому числі постраждалим від насильства та військових конфліктів.

 Соціальний педагог закладу  освіти сприяє:

взаємодії закладів освіти, сім’ї і суспільства у вихованні здобувачів освіти, їх адаптації до умов соціального середовища, забезпечує консультативну допомогу батькам (законним представникам);

захисту прав здобувачів освіти від будь-яких видів і форм насильства, представляє їхні інтереси у правоохоронних і судових органах тощо;

формуванню у здобувачів освіти відповідальної поведінки, культури здорового способу життя, збереження репродуктивного здоров’я;

попередженню конфліктних ситуацій, що виникають під час освітнього процесу, запобіганню та протидії домашньому насильству.

 Основні завдання, принципи та функції психологічної служби

1. Завдання психологічної служби:

Збереження та зміцнення психічного та соціального здоров’я, сприяння особистісному, інтелектуальному, фізичному і соціальному розвитку здобувачів освіти шляхом доповнення сучасних методів навчання та виховання ефективними психолого-педагогічними технологіями;

Сприяння забезпеченню психологічної безпеки, надання психологічної і соціально-педагогічної допомоги всім учасникам освітнього процесу.

2. Принципами діяльності психологічної служби є:

науковість, цілісність і наступність, професійна компетентність та відповідальність;

індивідуальний підхід;

доступність соціально-педагогічних та психологічних послуг (допомоги);

міждисциплінарність, комплексність і системність у здійсненні професійної діяльності;

добровільність;

людиноцентризм та партнерство;

конфіденційність;

дотримання норм професійної етики.

3. Функції психологічної служби:

діагностично-прогностична 

організаційно-методична 

корекційно-розвиткова 

консультативна

просвітницько-профілактична 

соціально-захисна 

4. Напрями діяльності працівників психологічної служби:

діагностика - виявлення причин труднощів у навчанні, інтелектуальному розвитку, соціально--психологічній адаптації; вивчення та визначення індивідуальних особливостей динаміки розвитку особистості, потенційних можливостей в освітньому процесі, професійному самовизначенні;

профілактика - своєчасне попередження відхилень у розвитку та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуаціям в освітньому процесі;

корекція - усунення виявлених труднощів соціально-психічного розвитку здобувачів освіти, зниження ризиків проблем адаптації до освітнього середовища, схильності до залежностей та правопорушень, різних форм девіантної поведінки;

навчальна діяльність - форма активного співробітництва, направлена на удосконалення, розвиток, формування особистості;

консультування - багатофункціональний вид індивідуальної та групової роботи, спрямований на вирішення запитів, з якими звертаються учасники освітнього процесу;

зв’язки з громадськістю - діяльність, спрямована на досягнення взаєморозуміння, співпрацю між окремими особами, колективами, соціальними групами, організаціями, державними органами управління;

просвіта - формування психологічної та соціальної компетентності учасників освітнього процесу.

Інформація про “гарячі лінії”, центри допомоги для постраждалих від насильства

Якщо Ви опинились у складних життєвих обставинах, спричинених стихійним лихом, насильством чи його реальною загрозою, якщо стали жертвою торгівлі людьми, прагнете повернутися до нормальних умов життєдіяльності та потребуєте підтримки:

зверніться до місцевого управління у справах сім’ї та молоді або до центру соціально-психологічної допомоги; центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; денного центру соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, мобільної бригади соціально-психологічної допомоги;

або зверніться до Національної поліції України за номерами телефонів:

lO2 або O 8OO 5OO 2O2;

або зателефонуйте:

• на Національну дитячу «гарячу» лінію за номерами телефонів:

116 111 (безкоштовно з мобільних телефонів) або

              O 8OO 5OO 225 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів).

Консультування проводиться з понеділка по п’ятницю з 12.00 по 16.00.

Національна дитяча «гаряча» лінія – для дітей та про дітей. Це означає, що «гаряча» лінія приймає дзвінки від дітей та від дорослих, чиї запити стосуються дітей. На Національній дитячій «гарячій» лінії консультують компетентні у дитячих питаннях психологи, юристи соціальні працівники та соціальні педагоги. Основні теми, з яких консультують на Національній дитячій «гарячій лінії» – насильство над дітьми та жорстоке поводження з ними у сім’ї та з боку оточення, психологічні проблеми, негаразди у стосунках з дорослими та однолітками, майнові права дітей, питання встановлення опіки, а також булінг і безпека в Інтернеті.

• на Національну «гарячу» лінію з питань запобігання насильству в сім’ї, торгівлі людьми та тендерної дискримінації за номерами телефонів:

 116 123 (безкоштовно з мобільних телефонів) або

O 8OO 5OO 335 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів).

На Національній «гарячій» лінії з питань запобігання насильству в сім’ї, торгівлі людьми та тендерної дискримінації абоненти можуть отримати загальну інформацію щодо існуючої проблеми насильства у суспільстві та шляхів захисту своїх прав; фахову соціально-психологічну, юридичну (в тому числі судовий супровід) та інформаційну підтримку; консультації щодо порушення прав дитини (втягнення дітей до проституції, порнографії, насильство над дітьми) та шляхів їх вирішення; консультації щодо безпечної поведінки дітей в Інтернеті; номери телефонів дільничних інспекторів міліції, кримінальної міліції у справах дітей, центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, служб у справах дітей а також громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від домашнього насильства.

«Гаряча» лінія обслуговується Центром «Ла Страда-Україна».

Лінії працюють анонімно, конфіденційно та безкоштовно.

На сайті Координаційного центру правової допомоги legaloid.gov.ua в розділі «Місцеві центри безоплатної правової допомоги» знаходяться контакти центрів безоплатної правової допомоги.

Права та обов`язки школяра

Учні мають право:

·         на вибір форми навчання, факультативів, спецкурсів, позашкільних та позакласних занять;

·         на користування навчально-виробничою, науковою, матеріально-технічною, культурно-спортивною та лікувально-             оздоровчою базою навчального закладу;

·         на доступ до інформації з усіх галузей знань;

·         брати участь у різних видах науково-практичної діяльності: конференціях, олімпіадах, виставках, конкурсах тощо;

·         брати участь у роботі органів громадського самоврядування навчального закладу;

·         брати участь в обговоренні і вносити власні пропозиції щодо організації навчально-виховного процесу, дозвілля                 учнів (вихованців);

·         брати участь у добровільних самодіяльних об’єднаннях, творчих студіях, клубах, гуртках, групах за інтересами         тощо;

·         на захист від будь-яких форм експлуатації, психічного і фізичного насилля, що порушують права або принижують           їх честь, гідність;

·         на безпечні і нешкідливі умови навчання, виховання та праці;

·         на відпочинок під час перерв, в неділю, святкові та канікулярні дні.

Учні зобов’язані:

·   оволодівати знаннями, вміннями, практичними навичками, підвищувати загальнокультурний рівень;

·         дотримуватися вимог статуту, правил внутрішнього розпорядку;

·         бережливо ставитись до державного, громадського і особистого майна;

·         дотримуватися законодавства, моральних, етичних норм;

·    брати посильну участь у різних видах трудової діяльності, що не заборонені чинним законодавством;

·             дотримуватися правил особистої гігієни;

·          піклуватися про своє здоров’я і безпеку свого життя і однокласників;

·          дотримуватись чистоти і порядку в приміщенні та на території закладу;

·         діяти на благо навчального закладу, піклуватися про честь і авторитет установи;

·    дотримуватись правил співдружності (поважати погляди та переконання інших людей, поважати жінок, дівчат,                 працівників навчального закладу, піклуватись про батьків, допомагати їм у веденні домашнього господарства);

·         дотримуватися ділового стилю одягу;

·  займатись самообслуговуванням, брати участь у суспільно-корисній праці з урахуванням віку, статі, фізичних          можливостей, нормативів та вимог гігієни.

Учням забороняється:

·         допускати прояви грубості, вульгарності;

·   палити у приміщеннях і на території навчального закладу;

·         використовувати петарди;

·    вживати алкогольні вироби, наркотичні та токсичні речовини;

·         псувати державне, громадське та особисте майно.

Правила поведінки на уроках:

·         Учні зобов'язані приходити до школи за 10-15 хвилин до початку занять.

·         Заборонено перебувати в класах у верхньому одязі.

·         Одяг учнів має бути чистим і охайним та відповідати вимогам, викладеним у Статуті школи.

·         Учні входять до класу за дзвоником. Запізнюватися на уроки без поважних причин заборонено.

·         Під час уроку не можна створювати галас, без дозволу підводитись, відвертати увагу інших учнів від уроку.

·         Заборонено виходити з класу без дозволу вчителя.

·         Урок закінчується тоді, коли вчитель оголосив про це. Тільки після цього учні можуть йти на перерву.

·         Учні повинні охайно вести щоденник і давати його вчителю без будь-яких заперечень.

·         Учень повинен дбайливо ставитися до своїх підручників та зошитів.

·         Учні зобов'язані знати і дотримуватися правил техніки безпеки як під час уроків, так і після їх закінчення.

·         Забороняється користуватися мобільним телефонами під час проведення уроків.

Правила поведінки під час перерви:

·         Під час перерви учень зобов’язаний прибрати своє робоче місце й підготуватися до наступного уроку.

       Під час перерви забороняється:

1.    бігати сходами, коридорами та в класних приміщеннях;

2.    штовхатися або грати у м’яча у приміщеннях, не пристосованих для цього;

3.    сваритися між собою та зі сторонніми людьми, з’ясовувати стосунки за погані слова, битися.

·         У шкільній їдальні учні повинні виконувати вимоги вчителів, працівників їдальні та чергових і дотримуватися  черги.

·         Заборонено перебувати у приміщенні їдальні у верхньому одязі.

Рекомендації до зовнішнього вигляду учню:

·         У школу учні повинні приходити в охайному одязі, призначеного для занять.

·         Одяг повинен відповідати віку, виражати повагу хазяїна до самого себе й суспільству.

·         Перебування в школі у верхньому одязі, без особливих на те причин, не дозволяється.

Правила поведінки учнів у їдальні:

·         Під час перебування в їдальні учням слід дотримуватися гарних манер і поводитися пристойно.

·         Учні повинні шанобливо ставитися до працівників їдальні.

·         Розмовляти під час їжі треба не голосно, щоб не турбувати тих, хто їсть по сусідству.

·         Учні дбайливо ставляться до майна шкільної їдальні.

·         Забороняється приходити в їдальню у верхньому одязі.

·         Учень зобов’язаний після прийому їжі забрати зі столу посуд

Шановні батьки!

• Пропонуємо вам декілька порад щодо організації навчання та відпочинку дітей під час карантину:

• Ранок нехай починається як зазвичай у робочі дні. Організуйте сніданок, вранішні гігієнічні процедури, ранкову гімнастику. Це дисциплінує дитину і вас.

• Плануйте день разом із дітьми. Розподіляйте час таким чином, щоб робота (читання, виконання завдань і вправ) та відпочинок були в співвідношенні 40 хв. занять /20хв. відпочинку. Обов'язково слідкуйте, щоб діти не залишалися надовго без активного відпочинку.

• Учіть дітей плануванню: на аркуші паперу записуйте обов'язкові справи, які треба виконати, а також розробіть спеціальну систему заохочення. Нехай діти пишаються своїми виконаними справами.

• Слідкуйте за графіком освітнього процесу, не допускайте відставання, адже надолужити прогаяне буде важче.

• Допоможіть вашій дитині, якщо у неї щось не виходить, підтримайте.

• Хваліть дітей за виконану роботу. Діти завжди націлені на конкретний результат.

• Провітрюйте кімнату, створіть умови для активного руху: нехай діти рухаються під музику, танцюють, роблять гімнастичні вправи, дихальну гімнастику.

• Дозволяйте у визначений час спілкування онлайн. Лист або дзвінок другу та вчителю стане в нагоді. Приємне спілкування й корисна порада допоможуть вирішити будь-яке завдання.

• Пам'ятайте, що вчителі завжди готові поспілкуватися з вами та вашими дітьми в різний спосіб, надати консультацію чи практичну допомогу.

• Звертайте увагу на домашні завдання як навчальний інструмент до самостійності, а не покарання.

Дякуємо і бажаємо здоров’я!

ПОРАДИ БАТЬКАМ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

ШКІЛЬНОГО ПСИХОЛОГА ЩОДО СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ

• 1. Пам'ятайте про те, що навчання — це один із найважчих видів праці, а розумові здібності й можливості дітей не однакові.

• 2. Не слід вимагати від учня неможливого. Важко визначити, до чого він здатний та як розвинути його розумові здібності.

• 3. Навчання не сприяє розвитку дитини, якщо воно вимагає від неї механічного заучування і не потребує напруженості розумових сил, пізнавальної активності, мислення і дій.

• 4. Будьте милосердні до своїх дітей. Найпростіший метод «ви­ховання», що не потребує ні часу, ні розуму, — побити дитину і цим її образити, озлобити або й зламати. Усуньте опіку, крик, насилля і наказовий тон. Вони спричиняють опір у дітей, психічні травми, при­гнічують бажання й інтерес до навчання, змушують шукати порятунку у брехні.

• 5. Розвивайте інтерес, інтелектуальні бажання, ініціативу й само­стійність у дитини в навчанні та у всіх її справах.

• 6. Запам'ятайте! Відповідно до науково обґрунтованих норм, над виконанням усіх домашніх завдань учні 1-го класу повинні працювати не більш ніж 1 год, 2-го класу — 1,5 год, 3—5-х класів — до 2 год, 6—7-х класів — до 2,5 год, 8-го класу — до 3 год, а учні 9—11-х кла­сів — до 4 год. Навчіть дітей користуватися годинником і не дозволяйте їм сидіти над виконанням домашніх завдань понад установлений час, адже це позначиться на їхньому здоров'ї і розумовому розвитку.

• 7. Не змушуйте учня писати спочатку в чернетці й кількаразово переписувати виконане домашнє завдання, оскільки це призводить до перевтоми і відвертає дітей від навчання.

• 8. Не хвилюйтеся, якщо ваша дитина отримає за виконану роботу не таку оцінку, якої б ви хотіли. По-перше, оцінка відіграє виховну роль, по-друге, це не остання робота і не остання оцінка.

• 9. Дайте дитині можливість пережити радість успіху в навчанні, визначити індивідуальну стежку в розумовій праці.

• 10. Перевіряйте виконані дітьми домашні завдання, особливо на першому етапі навчання. Оцінюйте їх словами: «я задоволений», «я не задоволений». Додайте слово «дуже» і будьте певні, що завтра ваша дитина дуже старатиметься, щоб ви були задоволені нею.

• 11. Здоров'я дитини — це тендітна «споруда», тримають її три «атланти»: спадковість, спосіб життя і середовище. Тому організуйте для своєї дитини правильний режим: зарядка, раціональне харчування, навчання і відпочинок. Подбайте про позитивний вилив середовища, в якому вона перебуває.

• 12. Організовуючи різноманітні ігри й види відпочинку дітей, при­діляйте увагу їхньому фізичному розвитку, особливо дрібних рухових м'язів (пальців, кистей рук). Від цього залежить почерк дитини, якість малювання, креслення, гри на музичних інструментах тощо.

• 13. Обов'язково помічайте і заохочуйте навіть найменші успіхи в навчанні та поведінці дітей.

• 14. Батько й маги — це найкращі вихователі, які, за словами Л. С. Макаренка, повинні впливати на поведінку своїх дітей навіть тоді, коли їх немає вдома. Пам'ятайте про те, що дитина — цс дзеркало життя своїх батьків. Як у краплині води відбивається сонце, так і в дітях відображається вся організація життя сім'ї, працьовитість, духовне багатство і моральна чистота матері й батька.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ВИКОНАННЯ ДИТИНОЮ ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ

1.Перевірте, чи правильно організоване робоче місце дитини. Джерело світла має бути попереду і зліва, на столі — жодних зайвих речей.

2. Уточніть режим дня, розплануйте разом із дитиною час, коли вона сідає за уроки. Починати виконувати домашні завдання найкраще через годину-півтори після повернення дитини зі школи, щоб вона змогла відпочити від уроків, але ще не втомилася і не встигла стати збудженою від домашніх справ. Якщо дитина відвідує гурток чи лягає спати вдень, то можна сідати за уроки й пізніше. Але у всякому разі не варто відкладати це на вечір.

3. Розплануйте разом із дитиною послідовність приготування уроків і намагайтеся заздалегідь визначити час, який знадобиться їй для ви­конання кожного завдання.

4. Спочатку краще виконати невелике завдання, яке подобається дитині, — це допоможе їй зосередитися і залучатися до роботи на емо­ційному піднесенні. Потім — найважче, поки вона ще не втомилася. Творчу роботу (малювання, ліплення, виготовлення дрібних виробів) краще залишити на кінець занять — їх не слід обмежувати в часі.

5. Для 7-річної дитини час неперервної роботи не має перевищувати 15—20 хв, до кінця початкової школи він може сягати ЗО—40 хв. Потім дитині необхідно дати відпочити 5—10 хв, бажано виконати рухливі вправи. До початку виконання будь-якого завдання запитайте дитину: «Як ти вважаєш, скільки тобі потрібно часу, щоб виконати завдання?». Поставте перед нею годинник і після завершення роботи обов'язково зверніть увагу дитини на те, скільки часу збігло. Це сприяє формуванню організованості і «відчуття часу».

6. Контролюйте разом із дитиною виконання наміченого плану роботи. Для молодшого віку характерно, що дитина часто відволі­кається. Саме дорослий повинен допомогти це подолати. Навички роботи, набуті протягом перших років навчання, залишаються на все життя. Із самого початку дитина повинна знати, що на робочому місці працюють, а граються, малюють, їдять — в іншому місці. Намагайтеся відокремити ігри від занять, і в дитини із часом сформується умовний рефлекс: робоче місце викликатиме стан мобілізації та працездатності.

7.Допоможіть дитині, якщо вона зіштовхнулася з нездоланними труднощами. Дитина повинна вчитися самостійно долати труднощі. Однак, якщо на якомусь етапі завдання нездоланно складне, обов'язково допоможіть! Інакше досвід невдачі може закріпитися і призвести до так званої «вивченої безпорадності». Якщо тривалі зусилля безуспішні, людина перестає вірити у свої сили, стає пасивною і безініціативною. Випадки, коли дитина намагається, але не може упоратися із завдан­нями, треба вміти відрізняти від ситуацій, коли вона зловживає вашою допомогою і звертається через будь-яку дрібницю. Тоді ви можете поставити умову: «Я відповім лише на два твої запитання. Намагайся виконати завдання сам, а два найважчі ми з тобою розберемо разом».

8.Емоційно підтримуйте дитину. Завдання дорослого — «бути поруч», разом із дитиною радіти її здобуткам і хвилюватися через невдачі і труднощі.

9.Не давайте дитині додаткових домашніх завдань і не змушуйте переписувати погано виконану класну роботу. Це відбиває бажання займатися, позбавляє віри у власні сили.

10. Поступово знижуйте ступінь контролю. Пряму участь у ви­конанні уроків можна буде замінити своєю присутністю. Потім сидіти поруч із дитиною не протягом виконання нею всього домашнього завдання, а лише перші кілька хвилин, підходячи до неї на деякий час. До закінчення початкової школи дитина повинна навчитися виконувати домашні завдання самостійно, показуючи батькам готовий результат.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте, повчаєте її чи наказуєте їй.

Ви виховуєте її щомиті, навіть тоді, коли вас немає вдома.

(Л. Макаренко)

1.3 початку навчального року привчіть дитину прокидатися раніше, щоб збирання до школи не перетворювалося на щоденні хвилювання. Уранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.

2.Не підганяйте, розраховуйте час — це ваш обов'язок. Якщо ви цю проблему не вирішили, то провини дитини в цьому немає.

3.Не відправляйте дитину до школи без сніданку: у школі вона багато працює та витрачає сили. Обов'язково привчіть дитину зранку снідати. Це важливий момент у запобіганні хворобам шлунка. Давайте дитині у школу бутерброд, фрукти. Не давайте кремових тістечок. Вони швидко псуються.

4. Привчіть дитину збирати портфель напередодні ввечері. Перевірте, чи не забула вона чого-небудь важливого. Запитайте її, чи не передавав учитель прохань або розпоряджень батькам. Через якийсь час дитина привчиться більш сумлінно ставитися до своїх обов'язків і стане більш зібраною.

5.Проводжаючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, без застережень: «Дивись, поводь себе гарно!»; «ІЦоб не було поганих оцінок» тощо. У дитини — попереду важка робота. Забудьте фразу: «Що ти сьогодні отримав?!». Зустрічайте дитину спокійно, не ставте їй тисячу запитань, дайте їй можливість розслабити­ся (згадайте, як вам буває важко після напруженого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитися, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте. Школяр може розповісти про свій робочий день і в такий спосіб позбавитися психологічної напруженості.

6.Якщо дитина замкнулася в собі, щось її турбує, не вимагайте пояснень, хай заспокоїться, тоді вона розповість усе сама.

7.Зауваження вчителя вислуховуйте без дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть із дитиною спокійно.

8.Після школи дитина не повинна відразу сідати за виконання завдань, а 2—3 години повинна відпочити. Найкращий час для вико­нання домашніх завдань — із 15 до 17 години. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15—20 хв треба відпочивати 10—15 хв.

9.Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй змогу самостійно працювати. Якщо вже потрібна допомога — без крику, спокійно, з похвалою та підтримкою, уживаючи слова: «Не хвилюйся»; «Ти все вмієш»; «Спробуймо поміркувати разом»; «Згадай, як пояснював учитель».

10.Пам'ятайте про те, що телевізор — це ворог номер один успішного навчання. Не погрібно вмикати його раніше, ніж усі завдання будуть виконані. Якщо дитина дивиться телевізор під час денного відпочинку, то їй буде важко зосередитися.

11.Не треба навантажувати першокласника позашкільною діяль­ністю. Спорт і заняття в гуртках, звичайно, корисні для загального розвитку, але спочатку переконайтеся, що дитині вистачить сил і часу. Гуртки добирайте не за власними уподобаннями, а порадив­шись із дитиною.

12.Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування. У цей час найважливішими мають бути справи дитини, її біль та радощі.

13.У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих із дитиною. Усі розходження щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Коли щось не виходить, порадьтеся з учителем, психологом. Не зайвим буде прочитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

14.У жодному разі не ставте ваші взаємини з дитиною в за­лежність від її успішності. У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей: «Якщо ти добре вчитимсшся, то...». Часом ставлять заважкі умови, і тоді ви можете опинитися у складній ситуації.

15.Завжди будьте уважними до стану здоров'я школяра, коли його щось турбує: головний біль, поганий загальний стан тощо. Найчастіше це об'єктивні показники втоми, перевантаження.

16.Стежте, щоб дитина лягала спати в один і той самий час. Сон для школярів має першочергове значення. У І семестрі на­вчального року дитина повинна спати не менш ніж 10—11 годин, потім сон можна скоротити до 9—10 годин. Якщо дитина засинає не відразу, все одно примушуйте її лягати в ліжко. Використайте спосіб, перевірений століттями: тихо поговоріть із дитиною пе­ред сном, попросіть її що-небудь розповісти чи розкажіть самі. Такі хвилини одна з небагатьох можливостей для справжнього спілкування.

17.Знайте, що навіть великі діти люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтеся це робити. Це їх заспокоює, усуває денну напруженість, допомагає спокійно заснути і відпочити. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, роботу. Завтра новий день, і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти у цьому їй повинні батьки своєю добро­зичливістю.

18.Не лінуйтеся спілкуватися й обійматися з дитиною. Це її за­спокоїть, усуне денну напруженість, допоможе спокійно заснути і відпочити.

19.Дитина повніша відчувати, що ви завжди її любите, завжди їй допоможете та підтримаєте.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ ДО НАВЧАННЯ

Якщо хочете сформувати в дитини бажання вчитися, треба до­тримуватися загальних правил.

Використовуйте ті потреби, які точно в дитини є, однак на­магайтеся частіше керуватися найвищими з них.

Формуйте потреби і бажання наступного рівня.

Не забувайте, що якщо найпростіші потреби не задоволено, то навряд чи виникнуть вищі, допоможіть дитині вирішити актуальні проблеми. Тоді вона розвиватиметься далі.

Ураховуйте розмежування в часі мети і винагороди.

Не вимагайте досконалості у всьому. Не сприймайте низьку оцінку як трагедію.

Визнавайте право дитини на помилку. Навчіть ставитися до невдач і помилок як до чогось хоч і неминучого, але корисного.

Навчіть бачити причини своїх невдач не лише в зовнішніх обставинах, а й у собі, розуміти ці причини і виправляти помилки.

Підтримуйте у школяра впевненість у собі, відчуття, що він може подолати будь-які труднощі і водночас завжди може розраховувати на вашу підтримку.

Не порівнюйте дитину з іншими, порівнюйте її минулі і теперішні результати.

Завжди пристосовуйтеся до потреб та інтересів дитини.

Частіше хваліть і підбадьорюйте, навіть якщо щось не виходить.

Допомагайте дитині розраховувати свої сили: не змушуйте надто довго вчитися, але і не допускайте легковажного ставлення до навчання.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ПОДОЛАННЯ ШКІЛЬНОГО НЕВСТИГАННЯ ТА ДЕЗАДАПТАЦІЇ

• Дізнайтеся якомога більше про труднощі в навчанні. Що більше ви знаєте, то краще зможете допомогти собі та вашій дитині. Дізнайтеся про організації, які надають допомогу.

• Хваліть вашу дитину, коли вона щось виконує добре. Діти з труд­нощами в навчанні дуже часто гарно виконують щось інше, крім навчальних завдань. Поспостерігайте, що ваша дитина робить із задо­воленням, наприклад танцює, грає у футбол або працює з комп'ютером. Дайте вашій дитині більше можливостей для розвитку своїх сильних сторін і талантів.

• Дізнайтеся, як ваша дитина краще засвоює матеріал. Чи вона краще виконує практичні завдання, спостерігає або слухає? Допоможіть дитині навчатися, використовуючи сильні сторони.

• Дозвольте вашій дитині виконувати певну роботу по господарству. Це може додати їй упевненості в собі і дасть змогу відпрацювати певні навички. Інструкції мають бути дуже простими, розподіліть завдання на маленькі кроки, похваліть зусилля вашої дитини.

• Зробіть виконання домашнього завдання пріоритетом. Дізнайтеся більше про те, як допомогти вашій дитині виконувати домашні завдання.

• Зверніть увагу на стан розумового розвитку вашої дитини. Будьте відвертими з консультантами, які можуть допомогти вашій дитині подолати розчарування, почувати себе краще та дізнатися більше про соціальні навички.

• Розмовляйте з іншими батьками, діти яких зазнають труднощів у навчанні. Батьки можуть надати вам практичні поради й емоційну підтримку.

• Познайомтеся з персоналом школи та допоможіть у розробці на­вчального плану, щоб найповніше задовольнити потреби вашої дитини. Заплануйте пристосування, потрібні для вашої дитини, та пам'ятайте про допоміжні технології.

• Налагодьте гарні відносини з учителями вашої дитини. Постійно спілкуйтеся, обмінюйтеся інформацією про успіхи вашої дитини вдома та у школі.

ЯК ПРОЖИТИ БЕЗ ЗАЙВОГО НЕРВУВАННЯ

1. Будіть дитину спокійно, усміхаючись. Не кричіть зранку, не сіпайте через дрібниці, не докоряйте за по­милки, навіть якщо вчора попереджали.

2. Не підганяйте: уміння спланувати час — ваше завдання. І якщо це у вас виходить погано — дитина не винна.

3. Годуйте дитину легким сніданком, давайте щось суттєвіше із собою.

4. Не прощайтеся біля школи, наставляючи: «Не бешкетуй! Поводь себе гарно! Щоб сьогодні не було поганих оцінок!». Навпаки, побажайте успіху, підбадьорте, знайдіть кілька ласкавих слів. Скажіть, що любите її і довіряєте, адже в неї попереду важкий день.

5. Коли зустрічаєте після школи, не влаштовуйте допитів — дитина замкнеться в собі, змовчить. У найкращому випадку скаже: «У мене все добре», тільки щоб бать­ки відчепилися. Краще висловіть свої співпереживання: «Мені здається, ти засмучений»; «Можливо, щось тебе роздратувало, розгнівало?»; «Здається, ти чимось ображена?». Тоді дитина не вважатиме, що в неї щось випитують, вивідують, неделікатно «влазять» в її душу (бо не за­питують: «Як ти?», «А що там у тебе сьогодні було?» тощо) — вона сприйме намагання зрозуміти її почуття як співпереживання. І якщо батьки точно відчують стан дитини, правильно сформулюють фразу, що відбиває емоційний стан дитини, вона моментально розкриється і почне говорити.

6. Якщо вчитель висловив своє невдоволення діями дитини у школі, батькам не варто влаштовувати терор малюку. Спочатку потрібно спробувати заспокоїтися, трохи вгамувати свої почуття. І лише після того, як повернеться здатність аналізувати, поговорити, побачити й інші погляди, а вже потім робити висновки й окреслювати подальші виховні дії.

7. Шкідливою як для самих батьків, так і для їхніх дітей буде позиція «глухого» захисту, коли всі аргументи вчителя сприймаються як осо­биста образа. Пам'ятайте про те, що вчитель — це завжди ваш друг і помічник! Він так само, як і ви, зацікавлений у тому, щоб у колективі панувала доброзичлива спокійна атмосфера — жодна нормальна лю­дина не захоче жити в постійному стресовому стані.

8. Ваша дитина проводить половину життя у школі. І тому слід під­тримувати коректні відносини з класним керівником. Хіба що ви готові щоразу під час виникнення найменшого непорозуміння змінювати школу.

9. Не ставте дитині умов, вони можуть виявитися заважкими, крім того, сформують у неї бажання маніпулювати оточенням, насамперед батьками.

10. Коли викликаєте дитину на відверту розмову і хочете, щоб ваші слова почули, під час розмови дивіться їй просто в очі, які мають бути на одному рівні (краще сидіти навпроти).

11. У батьків повинна бути єдина тактика виховання дитини. І якщо вже батько прийняв рішення, матері не варто його змінювати, навіть якщо покарання видасться перебільшеним. Краще нехай сам батько поміркує, відверто скаже дитині, що погарячкував (хто ж не помиля­ється!), і скасує його або зменшить. По-перше, дитина почне поважати свого батька, по-друге, отримає приклад того, як корисно визнавати свої помилки.

12. Будьте уважними до скарг дитини — можливо, це перевтома. Варто дати малюку перепочити, усунути зайве навантаження, пере­глянути режим дня тощо.

13. Перед сном розповідайте дитині казочку, заспівайте колискову, поцілуйте, скажіть, що ви її сильно любите. Повністю виключіть перегляд телепередач перед тим, як лягати спати. Якщо малюк поряд, без потреби не вмикайте телевізор і для себе. Від цього родина лише виграє, адже можна просто поспілкуватися, поділитися почуттями, думками, мріями.

Поради соціального педагога батькам щодо спілкування і виховання проблемної дитини

1. Якщо дитина проявляє садистські нахили, жорстока по відношенню до інших людей, тварин – проблема емоційного і психічного стану. В такому стані треба звертатись до дитячого психотерапевта.

2. Якщо дитина гіперактивна – потрібна консультація педіатра, який поставить діагноз і призначить лікування.

3. Якщо дитина запальна чи войовнича – переконайтесь чи саме батьки не провокують таку поведінку. До такої треба бути уважним, роз’яснювати наслідки такої поведінки, щоб вона вчилась регулювати свої стосунки із іншими людьми.

4. Якщо дитина не вміє стримувати гнів, необхідно залучити її до активного слухання, щоб вона вчилась вербально висловлювати агресію і знімати збудженість, нервовість.

5. Виключити перегляд фільмів і телепередач зі сценами насилля, жорстокості

6. Ні в якому разі не застосовувати фізичні покарання. 

7. Роз’єднати хулігана і жертву Зайняти хулігана корисною роботою, щоб його енергія використовувалась з миролюбною метою.

8.Привчити дітей самим вирішувати свої проблеми настільки, наскільки це можливо, без стороннього втручання.

9. Не дозволяйте такій дитині сидіти без діла. Спрямуйте її енергію на щось корисне.

10.Доброзичливість і теплі стосунки з такими дітьми, постійне спілкування і вміння слухати дитячі проблеми, переконання, а не фізична сила – це допоможе запобігти агресивності.

Рекомендації соціального педагога батькам підлітків, схильних до правопорушень

1. Намагайтеся бути завжди позитивним прикладом для своєї дитини, законослухняним громадянином своєї країни.

2. З молодшого віку прищеплюйте дітям повагу до закону, прав людини.

3. Проявляйте витримку, терпіння під час спілкування з дитиною, обговорення його протиправних вчинків (дій).

4. Шляхом переконання, створення гідних та цікавих життєвих перспектив сприяйте виникненню у підлітків прагнення до законослухняності, вибору гідних друзів, дозвілля.

5. Відмовтеся від постійних повчань, не закріплюйте у підлітків негативної оцінки своїх вчинків.

6. Не нав’язливо здійснюйте систематичний контроль за життєдіяльністю підлітка.

7. В процесі необхідного перевиховання змінюйте обставини в сім’ї, звичні форми поведінки, спілкування, контролю та інше з дитиною та поміж дорослими.

8. Сприяйте особистісному зростанню дитини.

9. Висловлюйте йому свою довіру, схвалюйте його досягнення, виробляйте вміння не тільки підкорятися, а й командувати.

Консультація для батьків, що мають агресивних дітей

При взаємодії з агресивною дитиною:

— приймайте дитину такою, яка вона є;

 — висувайте до дитини свої вимоги, враховуйте не свої бажання, а її можливості;

— розширюйте кругозір дитини;

— включайте дитину до спільної діяльності, підкреслюючи її значимість у виконуваній справі;

— ігноруйте легкі прояви агресивності, не фіксуйте на них увагу оточуючих.

Боротися з агресивністю потрібно терпінням, Це найбільша чеснота, яка тільки може бути в батьків і вчителів.

Поясненням. Підкажіть дитині, чим цікавим вона може зайнятися.

Заохоченням. Якщо ви хвалите свого вихованця за гарне поводження, то це розбудить у ньому бажання ще раз почути цю похвалу.

Рекомендації соціального педагога підліткам

1. Намагайся ставитись до інших людей так, як бажаєш, щоб ставились до тебе.

2. Дотримуйся норм законів і моралі в сім’ї та суспільстві.

3. Формуй в собі позитивні потреби і погляди. Пам’ятай, що егоїзм і слабовілля прирікають тебе на асоціальні вчинки.

4.Не уникай ритмічної і напруженої трудової діяльності. Знаходь собі діло (роботу), яке дає змогу проявити себе та самоствердитися.

5.Намагайся уникати компаній, спроможних змінити тебе, твій світогляд, які можуть утягнути тебе в злочинний світ.

6. Учись знаходити в собі найкращі якості, завжди спирайся на свою гідність: почуття особистої гідності – основа поваги до іншої людини.

7. Сформулюй для себе найближчі і подальші життєві цілі – це могутній фактор твого розвитку.

8.Не прагни до самотності, не занурюйся в себе під час усвідомлення своїх неправомірних вчинків (дій). Обери собі друга з кола близьких тобі людей, який завжди буде готовий надати тобі допомогу.

9. Люби себе будь-якого. Формуй в собі позитивну самооцінку, вчись володіти собою, стримуватися. Не давай волю своїм природним реакціям, вчись виражати емоції достойним чином.

Рекомендації соціального педагога підліткам щодо уникнення конфліктів

1. Не розмовляйте одразу з людиною, яка знаходиться в збудженому стані.

2. Перед тим, як сказати про якусь неприємність, подивіться на це очами опонента.

3. Не приховуйте свого доброго ставлення до людини, висловлюйте схвалення його вчинкам.

4. Змушуйте себе мовчати, коли вас залучають до дрібних сварок.

5. Навчайтеся поводити себе гідно, говорити спокійно, ввічливо, доброзичливо з оточуючими, поважайте гідність інших.

6. Якщо ви розумієте, що помиляєтеся в своїх думках, вчинках, визнайте це одразу.

Рекомендації соціального педагога підліткам щодо подолання агресивності:

• виконувати фізичні вправи (гімнастика, аеробіка, біг, їзда на велосипеді);

• займатися силовими видами спорту (бокс, боротьба);

• займатися фізичною працею;

• виливати злість на неживі об'єкти (побити подушку, диван, боксерську грушу, пошматувати газету);

• використовувати масаж, особливо верхньої частини спини, з метою зняття напруги;

• викричатися на самоті, не спрямовуючи свій гнів на об'єкт роздратування;

• обговорити ситуацію, яка викликає роздратування, з близькою людиною;

• висловити уявному об'єкту своє невдоволення;

• написати листа об'єкту роздратування, але не надсилати його;

• змінити вид діяльності, що допоможе відволіктися від проблеми;

• використовувати комунікативну техніку «Я»-повідомлення: висловлюючи співрозмовникові почуття щодо ситуації, яка вас дратує, викликати співчуття та бажання зрозуміти вас і не руйнувати стосунків. Наприклад: «Я сповнений гніву, злий, розлючений, дуже сердитий, мене дратує ця ситуація, мені ніяково, дуже боляче»;

• використовувати асоціативне «Я»-повідомлення: злий, як тигр;

• релаксація — метод, за допомогою якого можна частково чи повністю позбутися фізичного або психологічного напруження;

• медитація — занурення розумом у предмет, ідею, що досягається шляхом зосередження на одному об'єкті й усунення всіх інших зовнішніх (звук, світло) та внутрішніх (фізичне, емоційне напруження) чинників.

Попередження проявів насилля у сім′ї та недопущення жорстокого поводження з дітьми

Шановні батьки!

Найчастіше насильство проявляється в сім'ї. Це реа­льна дія чи погроза фізичної, сексуальної, психологічної або економічної образи та насильство з боку однієї особи щодо ін­шої. Насильство в сім'ї дуже впливає на життя дітей і під­літків.

Щоб визначити ступінь насильницьких дій, досить з'ясу­вати такі випадки насильства:

Фізичне насильство: хтось дитину штовхає, завдає болю ляпасами, стусанами, ударами кулаків; жбурляє предмети, за­грожує зброєю або завдає ран; фізично перешкоджає при спро­бі вийти з дому; закриває ззовні дитину в помешканні; залишає одну в небезпечних місцях; відмовляється допомогти, коли ди­тина хвора; перешкоджає при спробі звернутися за медичною допомогою; не дає заснути вночі; відмовляється купувати про­дукти харчування та інші необхідні для дитини товари; псує її майно; загрожує заподіяти шкоду родичам або друзям.

Сексуальне насильство: поводяться з дитиною як з сек­суальним об'єктом; змушують роздягатися проти її волі; зму­шують вступати в статевий акт проти волі дитини, ґвалтують її; здійснюють статевий акт з особливою жорстокістю; змушують вступати у статевий акт після побоїв; змушують дивитися і/або повторювати порнографічні дії. За статистикою, одна тре­тина підлітків зазнає насилля в інтимних стосунках.

Емоційна образа: постійно дитину принижують, кричать на неї та/або кривдять (наприклад, говорять, що вона занадто товста, худа, дурна і т.д.); ігнорують почуття дитини; висмію­ють її переконання; забороняють виходити на вулицю, гратися з однолітками; маніпулюють нею, використовуючи при цьому неправду й незгоду; кривдять її родичів і друзів або проганяють їх; критикують її, висміюють.

Економічне насилля: економічні утиски (не давати гро­шей, не купувати новий одяг, витрата грошей тільки на себе і т.д.).

                Жорстоке поводження з дітьми в подальшому формує з них соціально - дезадаптованих людей, не здатних створювати повноцінну сім'ю, бути гарними батьками, а також є по­штовхом до відтворення жорстокості по відношенню до власних дітей.

Отже, дитина потребує соціально-правового захисту.

Про соціальний захист дитини можна говорити у двох аспек­тах. У широкому розумінні соціальний захист передбачає гара­нтію основних прав, зафіксованих у Конвенції ООН про права дитини. У вузькому розумінні це означає створення умов для вільного розвитку духовних та фізичних сил дитини, пробу­дження її активності. Соціальна захищеність не має вікових рамок. Але чим менше дитина, тим більше вона потребує захисту!

Як же захистити дитину?

Що можна зробити, щоб запобігти жорстокому пово­дженню з дітьми та насильству в сім'ї? Хто повинен зупинити цикл знущань?

Це можуть і повинні зробити матір та батько! Якщо крив­дником є батько, то лише жінка може захистити своїх дітей і себе саму. Якщо кривдником є жінка, то батько може перервати насильницькі стосунки і захистити дітей.

Щоб зупинити цикл насильства, потрібно:

1. Володіти інформацією щодо проблеми насильства в сім'ї.

2. Зрозуміти та усвідомити, який стиль стосунків існує у Вашій родині.

3.Якщо наявні насильницькі стосунки - спробувати розірвати коло/цикл насильства та захистити своїх дітей і себе.

Існує ряд спільних ознак, що характеризують пережи­вання та поведінку більшості таких дітей.

Страхи. Діти з сімей, де практикується насильство, пере­живають відчуття страху. Цей страх може проявлятися різним чином: від занурення в себе та пасивності до насильницької поведінки.

Зовнішні прояви поведінки. Мала дитина не може зна­ти, коли відбудеться наступний спалах насильства, де та наскі­льки сильним він буде. В результаті, вразливість та відсутність контролю над ситуацією призводять до проявів впертості у по­ведінці, відмови розмовляти та агресивних вчинків.

Нездатність виразити почуття Спостеріга­ючи за практикою насильства в сім'ї, діти доходять висновку, що насильство - це спосіб, яким «дорослі» вирішують свої кон­флікти та наболілі проблеми. Оскільки ніхто не показав цим дітям, як слід говорити про їхні почуття/думки, вони часто не знають, що переживають або відчувають, і як можна виразити свої емоції та почуття у вербальній формі.

Право дитини на захист від усіх форм насильства гарантує стаття 10 Закону України «Про охорону дитинства», Кодексом України про адміністративні правопору­шення передбачено відповідальність за адміністративні пору­шення, що загрожують громадському порядку й громадській безпеці та які можуть бути вчинені в побутовій сфері. До учас­ників таких правопорушень застосовуються: ст. 173 КУпАП, ст. 182 КУпАП, ст. 180 та 184 КУпАП.

15 листопада 2001 року в Україні прийнято Закон «Про попередження насильства в сім'ї».

7 червня 2003 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністратив­ні правопорушення щодо відповідальності за вчинення насильс­тва в сім'ї або невиконання захисного припису» (ст. 173.2 КУ­пАП).

Батькам про права дитини

Пам`ятайте! Дитина буде поважати права інших людей, якщо її права будуть поважатися, якщо  вона  сама  буде  складати  правила  поведінки  і  нести  за  них відповідальність.

Де я можу більше дізнатись про права своїх дітей?

• Загальна декларація прав дитини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 р.

• Конвенція про права дитини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20.02.1989 р.

•  «Перші кроки». Посібник для початкового вивчення прав людини. Amnesty International. Easton Str. London.

• Настільна книга для молоді «Твої права». Міжнародна ліга прав дітей та молоді. Київ 1999 р.

• Комітет сприяння захисту прав дитини, м. Київ, вул. Володимирська, 45    тел.(044) 272-05-76

• Всеукраїнський комітет захисту прав людини, м. Київ, пров. Шевченко 13/21 в, к. 8. тел. 228-87-83.

• Міжнародний Гуманітарний Центр «Розрада», тел. 38 (044) 289-71-32

Як реагує дитина на порушення її прав?

• Їй стає важко спілкуватися з однолітками і дорослими (вона грубить, блазнює, б’ється, замикається в собі т.д.).

• Її турбує особиста безпека і любов до неї.

• Вона часто буває в поганому настрої.

• Може втекти з дому.

Дитинство – найважливіший, самобутній і неповторний період у становленні особистості. Саме в цей час дитина формується фізично, психічно й інтелектуально, набуває необхідних знань, умінь, навичок. І саме в цей період вона потребує найбільшої уваги і захисту.

Для того щоб убезпечити свою дитину від небезпек Інтернету , дотримуйтесь наступних загальних правил його використання:

• Створіть за участю дітей домашні правила користування Інтернетом і вимагайте його неухильного дотримання. Змінюйте його відповідно до віку і запитів дітей.

• Попереджуйте дітей що не слід видавати особисту інформацію в Інтернеті, в тому числі прізвище, ім’я, домашня адреса, номери телефонів, номер школи, адреса електронної пошти, прізвища друзів або родичів, дату народження, фотографії. Нагадуйте, чим це може обернутися. Використовуйте нейтральне екранне ім’я, яке не видає ніяких особистих відомостей.

• Наполягайте на тому, щоб підлітки ставили до відома, якщо хто-небудь в Інтернеті загрожує їм. Ніколи не дозволяйте дітям особисті зустрічі зі знайомими по Інтернету без контролю з боку дорослих.

• Допоможіть захиститися від спаму. Навчіть підлітків не відповідати на небажані листи. Використовуйте фільтри електронної пошти для блокування небажаних повідомлень. Поясніть, що незаконне копіювання чужої роботи – музики, комп’ютерних ігор та інших програм – є крадіжкою.

• Розкажіть дітям про правила поведінки в Інтернеті. Діти ні в якому разі не повинні використовувати Мережу для хуліганства, поширення пліток або погроз іншим людям. Будьте уважні до ваших дітей!

• Переконайтеся, що підлітки радяться з вами перед покупкою або продажем чого-небудь в Інтернеті.

• Обговоріть з підлітками азартні мережеві ігри і пов’язаний з ними ризик. Нагадайте, що дітям не можна в них грати.

• Підтримуйте рівень безпеки вашого комп’ютера на належному рівні. Якщо ваша дитина краще вас розбирається в програмному забезпеченні, то чому б не доручити йому турботу про безпеку ваших сімейних комп’ютерів?

• Якщо ваші діти пишуть блоги, переконайтеся в тому, що вони не розповідають занадто багато про себе. Проведіть оцінку служби блогів і з’ясуйте, чи забезпечує вона можливість написання особистих блогів, захищених за допомогою паролів. Збережіть адресу блогу вашої дитини і регулярно перевіряйте його.

• Переглядайте інші блоги, відшукуючи позитивні приклади для наслідування для ваших дітей.

Як допомогти дитині підготуватися до іспитів

Слово «іспит» переводитися з латинської як «випробування». Безумовно, іспити – справа суто індивідуальна, випускник виявляється один на один з комісією. І батькам залишається тільки хвилюватися за свою дитину. Чудово, якщо у батьків є можливість оплачувати заняття з репетиторами, але їх допомога тільки цим ні в якому разі не повинна обмежуватися. Саме батьки можуть допомогти своєму одиннадцятикласнику найбільш ефективно розпорядитися часом і силами при підготовці до ЗНО.  Допомога дорослих дуже важлива, оскільки людині, крім усього іншого, необхідна ще й психологічна готовність до ситуації здачі серйозних екзаменів. Погодьтеся, що кожен, хто, здає іспити, незалежно від їх результату, осягає найважливішу в житті науку – вміння не здаватися у важкій ситуації, а провалившись – вдихнути на повні груди і йти далі.  Задовго до іспитів обговоріть з дитиною, що саме їй доведеться здавати, які дисципліни здаються їй найбільш складними, чому? Ця інформація допоможе спільно створити план підготовки – на які предмети доведеться витратити більше часу, а що вимагає тільки повторення.

Прочитайте список питань до іспиту. Не соромтеся зізнатися дитині, що вже не дуже добре пам’ятаєте більшість розділів біології, хімії або будь-якого іншого предмета. Нехай вона просвітить вас з тих чи інших тем, а ви ставте питання. Чим більше він встигне вам розповісти, тим краще.

Обговоріть питання про користь і шкоду шпаргалок. У будь-якому випадку допомогти людині може лише та шпаргалка, що написана його власною рукою. У вихідний, коли ви нікуди не поспішаєте, влаштуйте дитині репетицію письмового іспиту (ЗНО).

Пам’ятка для батьків

Психологічна підтримка випускників, які беруть участь у ЗНО

Чому вони так хвилюються?

• Сумніваються у повноті та міцності знань

• Стрес незнайомої ситуації

• Стрес відповідальності перед батьками і школою

• Сумнів у власних здібностях: у логічному мисленні, умінні аналізувати, концентрації і розподілу уваги

• Психофізичні і особистісні особливості: тривожність, стомлюваність, невпевненість у собі

Чим Ви можете допомогти своїй дитині в складний період підготовки та складання ЗНО? 

• Володінням інформації про процес проведення іспиту

• Розумінням і підтримкою, любов’ю і вірою в її сили

• Відмовтеся від закидів, довіряйте дитині.

• Якщо школяр хоче працювати під музику, не треба цьому перешкоджати, тільки домовтеся, щоб це була музика без слів.

Участь у підготовці у ЗНО

• Обговоріть, який навчальний матеріал потрібно повторити. Разом складіть план підготовки.

• Разом визначте, «жайворонок» випускник або «сова». Якщо «жайворонок» – основна підготовка проводиться вдень, якщо «сова» – ввечері.

• Проведіть репетицію письмового іспиту (ЗНО). Встановіть тривалість пробного іспиту (3 або 4 години), організуйте умови для роботи, при яких випускник не буде відволікатися. Допоможіть виправити помилки і обговоріть, чому вони виникли.

• Організацією режиму (саме батьки можуть допомогти своєму одиннадцятикласнику найбільш ефективно розпорядитися часом і силами при підготовці до ЗНО)

• Під час підготовки дитина регулярно повинна робити короткі перерви.

• Домовтеся з дитиною, що ввечері напередодні екзамену вона раніше припинить підготовку, сходить на прогулянку і ляже спати вчасно. Останні дванадцять годин повинні піти на підготовку організму, а не придбання знань.