Як допомогти дитині адаптуватися до школи

Перший шкільний рік – важливий етап у житті кожної дитини. Як допомогти звикнути до нових правил та середовища? Яка роль дорослих у адаптації маленьких школярів? Які складнощі можуть виникнути і як зрозуміти, що дитина почувається спокійною у нових умовах?                                       Платформа Resilience.help разом із психологинею Тетяною Ширяєвою відповідає на найпоширеніші питання щодо адаптації у школі.

Яка роль дорослих у адаптації дитини до школи?

Початок навчання у школі для дитини – величезний і дуже важливий крок. Втім, не менш важливим він є і для батьків. За даними деяких міжнародних досліджень, близько 65% батьків почуваються тривожно, коли дитина розпочинає перший навчальний рік у школі.

Батьки найчастіше хвилюються про безпеку дитини (і не лише у період війни, а й у мирний час), про її здатність подбати про свої потреби (проситися до туалету, попити води чи поїсти). Якщо вам, батьки, непросто, спробуйте поговорити про цей досвід із іншими батьками, які можуть поділитися своїми “адаптаційними” знахідками. Це може трохи заспокоїти.

Пам'ятайте, що коли ми говоримо з кимось про проблему, то ділимо її навпіл.

Оскільки розклад дитини тепер буде іншим, батькам необхідно виділяти протягом робочого тижня та на вихідних час, який належить лише дитині. Цей час важливий і цінний для дитини і може сформувати незабутні спогади у майбутньому.

А щоб вчасно отримувати й передавати інформацію про шкільне життя дитини, приєднайтеся до групи батьків класу у соціальній мережі. Якщо її немає – ініціюйте її роботу самостійно або з іншими мамами чи татами.

Хоч у житті дитини з’явилися інші важливі дорослі, наприклад, вчителька, не варто хвилюватися про те, що ваша важлива батьківська роль тепер у зоні ризику. Найкраще – створити середовище дружби та взаємопідтримки між вчителем та батьками та разом діяти з урахуванням інтересів та на користь дитини.

Зрештою, це ж не конкурс на титул «хто хороший, хто поганий». Важливо пам'ятати, що роль дорослих, а саме батьків, у житті дитини є надзвичайно важливою та незамінною, але вона дорослішає та змінюється.

Чому про це йдеться у розділі «Як підтримати дитину?» Діти відчувають тривогу батьків, тож не варто підсилювати тривожні відчуття, які і так можуть бути помітними та інтенсивними. Дитина переживає досвід зустрічі із невідомим, тож варто її підтримувати.

Було б слушною ідеєю говорити з дитиною про те, що незабаром вона піде до школи; показати дитині приміщення, яке називається школою; за можливості познайомити дитину із вчителькою .

Як діяти, якщо шкільні правила зовсім нові для дитини?

Відчуття безпеки в дитини формується завдяки розкладу та графіку.

Якщо дитина не ходила у садочок, то важливо підготувати її до нових обставин. Варто наголосити, що тепер школяр щодня буде у новому просторі, де буде навчатися. А ще – що цей процес відбуватиметься шодня, крім вихідних і канікул у певні години, за певним розкладом.

Потрібно навчити дитину збирати наплічник та вкладати в нього не лише кольорові та гарні зошити, а лише ті предмети, які необхідно взяти до школи відповідно до розкладу. Таким чином дитина вчиться перевіряти та контролювати.

Протягом хоча б останніх кількох тижнів вліку, дитина повинна лягати у один і той же час, щоб виспатися.

Хоча б кілька останніх тижнів літа перед початком навчального року дитина повинна лягати в один і той же час, щоб висипатися та формувати свій графік.

Діти люблять гратися з іншими дітьми, тому можуть із захватом та ентузіазмом поставитися до того, що у школі можна не лише навчатися, а й зустріти нових друзів.

Як і коли пояснити дитині нові правила?

У будь-якому разі влітку важливо емоційно підготувати дитину до нового досвіду та налагодити відповідний режим сну.

У перші ж тижні навчального року важливо цікавитися, як пройшов день і що нового в ньому було, підтримувати спроби та намагання, заохочувати дитину до успіху.

Дорослі повинні навчити готувати шкільну форму чи інший одяг на наступний день, складати наплічник. Дитині цього віку треба бути уважною до себе та відчувати свої потреби, вміти про них говорити.

А ще варто пояснити дитині, хто така вчителька, яка її роль у навчальному процесі. Від того, як дитина зрозуміє шкільні правила, залежить майбутня адаптація.

Серед порад батькам дітей, що йдуть до школи вперше:

У вечір перед першим днем у школі:

• приготуйте одяг та складіть наплічник. Поясніть дитини навіщо це, навчіть її це робити. Це гарантія того, що вранці ви не шукатимете щось, про що забули!

• ще раз обговоріть з дитиною наступний день, її очікування, але не формулюйте надто емоційних висловлювань. Від перезбудження дитина може не заснути вчасно, а це небажано! Дитині цього віку необхідно спати від 10 до 13 годин щодня, точніше щоночі, оскільки денного сну у школі не буде;

• якщо дитина помітно нервує, поцікавтеся, про що саме вона переживає. Запевніть, що всі діти будуть новими і теж не знатимуть один одного;

• нагадайте дитині про те, якою розумною/сміливою/дорослою вона є, але робіть це не у штучний чи вимушений спосіб, а разом пригадайте: “А пам'ятаєш, як ти….?”

У перший день школи:

• робіть фото вашої дитини у школі, по дорозі, у класі;

• виходьте з дому завчасно, щоб не поспішати та не нервувати;

• підтримуйте дитину та допомагайте їй впоратися із новим досвідом – це важливо для відчуття впевненості у дитини;

• коли відчуєте, що ваш голос під час прощання дрижить, чи очі стають на мокрому місці швиденько прощайтеся та залишайте дитину у школі, так буде краще обом.

Дитина отримає нові емоцій під час першого дня у школі, тож вона може по-різному їх проживати: може навіть плакати. Це не означає, що сталося щось погане чи дитину хтось образив. Нагадайте їй, як сильно ви її любите.

Можете намалювати їй сердечко чи квіточку на маленькому стікері та наклеїти на зошит, щоб дитина бачила та пам'ятала про вашу любов та турботу. Або ж дайте якийсь невеличкий амулет (камінчик чи інший маленький предмет), які можна покласти в кишеньку чи в наплічник, і вийняти, коли стане сумно.

Після першого дня школи:

• будьте готові, що ваша дитина, ймовірно, повернеться втомленою чи навіть виснаженою. Втому може викликати навіть емоційне навантаження через знайомство із новими людьми;

• візьміть із собою яблуко чи снек, а коли забиратимете дитину зі школи, поцікавтеся, чи вона не голодна. Це одна із особливостей дитячого віку: вони схильні відчувати голод, коли переживали сильні емоції;

• день у школі був непростим, хоч і цікавим. Мама ж залишається для дитини найбільш безпечноою, тож дитина може демонструвати саме мамі свій поганий настрій чи свої емоції. Це природній процес розслаблення, тож не очікуйте цього, але будьте готові;

• придивіться до настрою дитини і не починайте розпитувати, як було у школі. Може статися, що дитина не зможе зараз вам відповісти на це питання, бо вона втомлена чи голодна. Витримайте паузу і зробіть це, коли буде для цього слушна мить.

Які етапи адаптації дитини до школи

Психологи найчастіше говорять про період від 6 тижнів до 6 місяців, протягом яких адаптація є нормою.

Етапи адаптації:

• орієнтаційний етап (триває 2-3 тижні): у цей час дитина ознайомлюється з новим місцем, правилами, нормами, обмеженнями. Для деяких першокласників це дуже складний період як фізично, так і психологічно;

• адаптаційний етап (2-3 тижні): дитина починає звикати, вона випрацьовує правила та способи власної поведінки, тому це займає менше часу і потребує менше енергії, ніж на попередньому етапі. Цей період супроводжується менш емоційними переживаннями;

• етап закріплення (від 5 тижнів до 1 року): дитина почувається впевненою у новому середовищі. Вона може пояснити, що значить бути першокласником.

Які складнощі можуть виникнути у дитини під час адаптації? Як цьому зарадити?

Перший період у школі передбачає психологічну та соціальну адаптацію та пов'язаний із когнітивними навичками дитини, її самоорганізацією, важливістю розрізняти свої стани та емоції та розуміти, коли виникає відчуття втоми.

Найчастіше у батьків виникають такі складнощі:

Дитина не може дотримуватися графіку сну: Найчастіше складно прокидатися дітям стає тоді, коли пройшов перший етап адаптації і вони почали звикати до навчання. Молодші школярі можуть «демонструвати характер», як прояв тривожності через сепарацію із батьками.

У такому випадку краще впроваджувати «лагідне прокидання»: дитина прокидається повільно від променів, які потрапляють у кімнату, має час поніжитись в ліжечку та не повинна швидко збиратися та вибігати до школи. Дорослим тоді важливо підлаштовувати свій ранок під цей режим, щоб мати достатньо часу на всі заплановані ранішні процедури.

Дитина не може виконати домашнє завдання самостійно: виконувати домашнє завдання дитина повинна самостійно, але спочатку в присутності дорослих. Втім, виключно для того, аби допомогти, якщо виникне така необхідність. Не варто робити завдання замість дитини. Крім навчання, важливо навчити відповідальності та самостійності. І у молодшому шкільному віці, звісно, це не сформується до кінця, але початок ці процеси беруть саме у цей період. Самостійність дитини не передбачає байдужість батьків, а навпаки – супроводжується відчуттям впевненості дорослих у можливостях дитини.

Дитина не має друзів і скаржиться на це: поцікавтеся в дитини, як вона зробила такий висновок, яку поведінку інших однокласників вона помітила. Не намагайтеся знайти друзів самотужки, але зверніться до вчителя із проханням поспостерігати за цим процесом.

Як зрозуміти, що дитина адаптувалася до нових умов і почувається спокійною?

• дитина із задоволенням говорить про школу, про клас та уроки; вона радісна, коли йдеться про школу;

• дитина опановує програму і не має надзвичайно великих складнощів. Якщо ж вони є, то найгірше, що можна робити – це порівнювати дитину з іншою дитиною з класу та вказувати на недоліки чи недопрацювання;

• дитина демонструє самостійність і вдається до допомоги дорослих чи батьків лише у випадках, коли зробить кілька неуспішних самостійних спроб. Тут батькам не треба бігти допомагати, перш ніж дитина не переконається, що завдання таки для неї дещо заскладне. Дитині важливо розуміти свої сили та знання, а дорослі завжди поруч, якщо буде на те потреба;

• дитина позитивно говорить про вчительку та однокласників, з якими вона не конфліктує, вміє будувати відкриті стосунки та просити про допомогу, якщо є потреба.

Важливо у цей період бути уважними до дитини: її очікувань, психологічного та емоційного стану, до того, що і як вона розповідає. Ми, батьки, у цей період не допомагаємо без звернення і перепитуємо, якщо дитина переживає складнощі, але не просить про допомогу, не коментуємо, не порівнюємо та не критикуємо. Але ми слухаємо, спостерігаємо, підтримуємо, хвалимо та цікавимося дитиною.

  https://psycholbox.blogspot.com/2020/05/6.html

6 ПІДКАЗОК, ЯК ВІДНОВИТИ ПСИХОЛОГІЧНИЙ РЕСУРС ДИТИНИ В ДОМАШНІХ УМОВАХ

За матеріалами інтернет видання "Дитячий психолог"

Психологічно комфортне на 100 % життя для кожної людини це міф. Нажаль. Усі ми знаємо, що протягом життя, взаємодії з оточення можуть виникати різні ситуації, які можуть спричинити психологічну травматизацію.

В дорослому віці нам легше витримувати подібні ситуації, а от дітям складніше.

Великою мірою ступінь впливовості травматичної ситуації на психічних розвиток дитини залежить від наявного внутрішнього ресурсу, який допомагає не «розсипатись», «зберегти» ще не до кінця сформовану особистість. Чим більше ресурсу, тим легше, з найменшими втратами дитина впорається з психотравмуючою ситуацією.

Психологічно компетентні батьки самі, в домашніх умовах можуть забезпечити дитині психологічний ресурс або відновлення його після травмуючих подій! 

 Шість підказок

1. Похвала. Під час травматизації самооцінка дитини може знижуватись. Описова похвала дозволить підтримати її на нормальному рівні. Знаходьте ситуації, за які дитину реально можна похвалити, описуйте їх, звертайте увагу малечі на речі чи дії, які в неї гарно виходять.

2. Стабільність. Батьки можуть забезпечити дитині стабільне середовище. Варто організувати простір довкола дитини так, щоб він був звичним, малечі легко було б в ньому орієнтуватись. Цьому сприяє дотримання сімейних традицій (вечеря разом, казка перед сном, настільні ігри).

3. Передбачуваність. Дитина повинна знати що буде зараз, через годину, завтра. Перед тим як йти кудись (чи ви готуєтесь до зустрічі гостей) попередьте малечу, розкажіть «хто», «куди», «навіщо».

4. Чуттєвість. Говоріть більше про почуття дитини і розказуйте про свої. Не блокуйте прояв так званих «негативних» (злість, гнів, страх і т. д.) Таким чином ви розвиваєте емоційну сферу дитини і допомагаєте проявитись по чуттям, які за певної причини залишились не проявленими.Можна порадити книгу Ґжеґожа Касдепке «Велика книга почуттів». 

5. Сумісна творчість. Пригадайте який вид творчості вашій дитині подобається найбільше – ліплення, малювання, аплікації чи можливо щось більш вишукане – створення прикрас чи вишивання? І займіться цим з малечею. При цьому не критикуйте і намагайтесь не оцінювати результат творчої діяльності. Улюблений вид діяльності розслабляє і заспокоює. А коли поряд ще й рідна людина – взагалі має великий терапевтичний ефект.

6. Мінімум новинок. Певний період часу, по можливості, не відвідуйте нових місць та не займайтесь новими видами діяльності. Для пізнання нового витрачається велика кількість енергій, а для дитини під час травми потрібно її якщо не накопичувати, то хоча б зберігати.

ПІДЛІТКОВИЙ ВІК: (13-16 РОКІВ)

Особливості розвитку підлітків:

Кризовий період. Психічний розвиток підлітків характеризується тим, що фактично весь цей період супроводжується кризою. Її передумовою є руйнування старої структури особистості, внутрішнього світу, системи переживань дитини, що були сформовані до цього віку.

Основними причинами кризи є:

01 Дорослі не змінюють своєї поведінки у відповідь на появу в підлітків прагнень до нових форм взаємин із батьками та вчителями;

02 У поведінці з’являється пряме відображення статевого дозрівання.

Суть кризи полягає у глибокій якісній зміні всього процесу психічного розвитку дитини, її внутрішнього світу. Яскравим проявом кризи є негативізм. Підліток ніби відштовхується від оточуючих, він схильний до сварок, порушень дисципліни, у нього часто виникає внутрішнє занепокоєння, невдоволення, прагне самотності та самоізоляції.

Особистісний розвиток. Бурхливий розвиток та криза підліткового віку зумовлюють появу психологічних новоутворень, центральним з яких є самосвідомість. Іншим новоутворенням є відчуття дорослості. Це проявляється в приналежності до світу дорослих – постійному намаганні зайняти місце дорослого в системі реальних стосунків між людьми.

Дорослість підлітків є суб’єктивною, проявляється вона у новому ставленні до навчання, у романтичних стосунках з однолітками іншої статі, у зовнішньому вигляді й манері одягатися. Якщо говорити про поведінку, то самоствердження підлітка можуть бути різноманітними – найпростіша полягає у зовнішньому наслідуванні дорослих, їхніх особливостей поведінки.

Також велике значення у розвитку

Підлітковий вік (13-16 років): Особливості розвитку підлітків: самосвідомості підлітка має формування власного образу фізичного Я – уявлення про свій тілесний образ, порівняння та оцінювання себе з точки зору еталона «мужності.

Психологічні особливості спілкування і взаємин підлітків з дорослими характеризуються такими проявами:

підлітки не погоджуються на нерівноправні стосунки, оскільки вони не відповідають їх уявленням про власну дорослість та самостійність. Вони вимагають поваги, довіри, самостійності, обмежують права дорослих і розширюють свої. Часто це призводить до невиконання розпоряджень дорослих, нехтування обов’язками, протесту;

конфліктність виникає за умови, коли зміни в розвитку особистості підлітка випереджають корективи стосунків з дорослими;

характер спілкування підлітків з дорослими істотно впливає на особливості самооцінки підлітків, їм потрібна довіра.

Сексуальна поведінка. На цій стадії також виникає тілесний компонент любові як гармонійний і природний перехід до майбутньої статевої близькості: еротичні фантазії, бажання доторкнутися до того, кого любиш, поцілувати й обійняти.

Еротичний потяг виявляється по-різному, але кілька із перелічених нижче ознак можуть бути наявні:

інтерес до еротичних журналів і відеопродукції;

ведення особистого щоденника;

бажання писати вірші; довгі розмови по телефону;

прохання погуляти довше, відпустити на вечірку, дискотеку;

нічні полюції і ранкові ерекції у хлопчиків;

мастурбація;

еротичні розмови з нецензурними виразами у середовищі однолітків;

прагнення усамітнитися з об’єктом закоханості.

Сексуальна поведінка виявляється у дотиках, обіймах, поцілунках. Далі у підлітків виникає потреба у вивченні фізіології статевого акту і безпечного сексу.

Чому важливо говорити про Інтернет безпеку у контексті розвитку дитини цього віку?

Вивчаючи свою сексуальність, прийняття себе іншими підлітки можуть вдаватись до секстингу – обміну інтимними фото чи відео. Також це вважається безпечнішим, ніж сексуальні стосунки, але при цьому може трактуватись як високий рівень прояву довіри. Але є випадки, коли дітей змушують надсилати такі матеріали знайомі та незнайомі люди. Або може виникнути ситуація вимагання злочинцями таких матеріалів.

Поруч з цим є велика загроза, що такі матеріали потраплять до третіх осіб, наприклад, якщо акаунт взламають чи гаджет вкрадуть, та можуть бути поширені в мережі без згоди підлітка.

Підлітки намагаються знайти відповіді на свої питання щодо сексуальних стосунків – найчастіше шукають інформацію в Інтернеті, питають у “старших друзів” в мережі чи дивляться порнографію.

Це також може бути про ризик отримання неправдивої інформації та сприйняття її як істини – молоді люди віком від 11 до 16 років, а саме 53% хлопців та 39% дівчат, вбачають у такого роду контенті реальну «картинку» сексуальних відносин.

Поради батькам щодо безпечного Інтернету:

Цікавтесь тим, як підліток проводить час онлайн.

Допоможіть сину чи доньці критично оцінювати те, що він чи вона бачить в мережі, а також перевіряти надійність ресурсів.

Встановіть разом приватні налаштування у соціальних мережах, які використовує підліток.

Розмовляйте про ризики в Інтернеті. Почати таку бесіду можна через прохання допомогти вам на якомусь онлайн ресурсі чи спільному вирішенні кросворду, який знайдете в додатках.

Нагадуйте підлітку про те, щоб перед поширенням будь-якого матеріалу варто уявити, що все, що підліток хоче написати або надіслати, висить на великому білборді перед школою, який бачать усі. Якщо син чи донька не хоче, аби будь-хто міг це побачити, тоді не варто публікувати такі матеріали чи навіть надсилати його в особисті повідомлення.

Якщо син чи донька прийшли до вас розповісти про щось неприємне, що з ними трапилось в мережі, то вислухайте його чи її без осуду.

Нагадуйте щодо збалансованого часу – зміну онлайн активностей на офлайн.

Використовуйте ТОП-правил щодо безпечного Інтернету для підлітків, які розміщені у додатках.

Якщо підліток став жертвою кібербулінгу, то поговоріть з нею та підтримайте її. Разом зверніться до адміністрації соціальної мережі чи ігрової платформи зі скаргою на користувача-булера. Якщо булер навчається в одній школі з вашою дитиною, то ви маєте право звернутись до директора школи зі скаргою та з заявою до поліції.

На основі джерел:

1. Вікова психологія : Навч. посіб. / М. В. Савчин, Л. В. Василенко. – К. : Академвидав, 2005. – 360 c.

2. Видра, О. Г. Вікова та педагогічна психологія : навч. посібник / О. Г. Видра. — К. : Центр учбової літератури, 2011. — 112 с.]

3. Доступ: http://multycourse.com.ua/ua/page/16/63

4. Доступ: https://www.internetmatters.org/resources/online-safety-guide/

Особливості психосоціального розвитку учнів основної школи

http://multycourse.com.ua/ua/page/16/60