Тиждень толерантності

      Міжнаро́дний день толера́нтності — свято, яке відзначається 16 листопада в усьому світі. Його запровадили у 1995 році за рішенням ЮНЕСКО. Саме цього дня ухвалили Декларацію принципів терпимості. У ній йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, сексуальної орієнтації, етносу або кольору шкіри. Ці принципи закріпили у Загальній декларації прав людини, що проголошує неприйняття усіх форм дискримінації, недопущення геноциду і покарання за нього.

Навчання починається з дітей, яких варто вчити не просто бути «такими як всі», а, поважаючи інших, висловлювати свою точку зору та відстоювати власну позицію. Тож ЮНЕСКО пропонує відзначати День толерантності у школах і вищих навчальних закладах усіх країн-членів ООН.

    Тиждень толерантності у нашій школі цьогоріч відзначали вперше. Молодші школярі нарівні зі старшокласниками створювали емблеми толерантності, побували на Планеті Толерантності, відвідали уроки доброти,  семикласники спілкувалися на тему «Толерантність - основа взаємодії», а учні шостого класу вислухали думки юристів, літераторів, Всезнайок про поняття толерантності, з допомогою відділу досліджень визначили володарів тих чи інших ознак толерантності, виконали творчу роботу, «одягнувши» дерево листочками зі своїми висловлюваннями.

Результат— ми стали ще більш ввічливі, терпимі, доброзичливі, ТОЛЕРАНТНІ.

....І в житті, як на полі мінному,

я просила в цьому сторіччі

хоч би той магазинний мінімум:

– Люди, будьте взаємно ввічливі! –

і якби на те моя воля,

написала б я скрізь курсивами:

– Так багато на світі горя,

люди, будьте взаємно красивими.

Ліна Костенко

Безпека дитини в інтернеті: про що необхідно говорити

Зараз в Україні майже 22 млн користувачів інтернету, питання безпеки в мережі більш ніж актуальне. У цьому контексті турбота про дітей набуває більших масштабів. Якщо раніше треба було говорити з дітьми про їх безпеку поза домом тощо, то вже давно має сенс застерігати їх від негараздів під час перебування в інтернеті.

Від чого варто захищати дитину

Інформаційна безпека стосується захисту життєво важливих інтересів людини (і більш глобально – суспільства, держави). Неправдива, неповна, невчасна інформація може нанести шкоду. Особливо вразливі у цьому контексті діти. Вони можуть не знати, яку інформацію можна викладати в мережу, а яку не варто.

Інколи школярі не можуть правильно зреагувати на матеріали з мережі з різних причин. Робота у цьому напрямку для вчителів та батьків дуже важлива. Безконтрольний доступ до інтернету може мати негативні наслідки для дитини.

Типи загроз

Стосуються особистої безпеки:

Ознайомлення з порнографічними матеріалами, ненормативною лексикою, інформацією суїцидального характеру, расистського, ненависницького чи сектантського змісту.

Загроза отримання недостовірної чи неправдивої інформації.

Формування залежності (ігрової, комп’ютерної, інтернет).

Спілкування з небезпечними людьми (збоченці, шахраї, грифери).

Залучення до виконання протиправних дій (хакерство, порушення прав та свобод інших).

Стосуються безпеки інших.

Матеріали, існування та використання яких може стати причиною посягання на безпеку оточуючих (наприклад, інформація про створення вибухівки).

Свідоме та несвідоме введення в оману інших.

Вчинення протиправних дій, що тягнуть за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.

Кібербулінг – свідоме цькування та приниження, передусім однолітків.

Стосуються загрози витоку персональної інформації:

Розголошення персональної та конфіденційної інформації (прізвища, імена, контакти, секретні дані кредитних карток, номери телефонів).

Загроза зараження ПК вірусами різної категорії.

Небезпека завантаження програм зі шкідливими функціями.

Це найбільш поширені типи загроз, з якими може зіштовхнутися дитина в інтернеті, викладаючи чи переглядаючи сумнівну інформацію. Від деяких з них можна захиститися технічними засобами, але більшість вимагають комплексного підходу.

Пам'ятка

Основні правила безпечної роботи в інтернеті, про які варто сказати дітям

Не давайте нікому своїх паролів.

Не надавайте особистої інформації поштою чи в чатах без гострої на те потреби.

Не реагуйте на непристойні та грубі коментарі, адресовані вам.

Повідомляйте про ситуації в інтернеті, які вас непокоять (погрози, файли певного місту, пропозиції).

Відмовляйтесь від зустрічей з випадковими людьми, з якими познайомились в онлайні.

Не діліться своїми фото з незнайомцями.

Не повідомляйте інформацію про кредитки батьків (номер картки, термін дії та таємний код).

Не викладайте фото квитків, на яких видно штрих-код чи QR-код.

Не скачуйте та не встановлюйте невідомі програми за посиланнями, навіть якщо їх надали друзі.

Встановлюючи перевірені програми, контролюйте, щоб на ПК не додались небажані програми.

Не переглядайте інформацію за невідомими посиланнями (друзі, які ними діляться можуть не підозрювати про загрозу).

Не відкривайте листи-спам, вони можуть містити віруси.

За матеріалами редакції журналу «На урок"

                                Місячник здорового способу життя

Здоров’я – розкіш для людини,

Найбільша цінність у житті,

Як є здоров’я день при днині,

Можливість є йти до мети.

Ти – здоровий! Це чудово!

Тобі нічого не болить.

І ти добро творить готовий

І це прекрасно! Можна жить!

Такого висновку дійшли учасники тренінгу «Хочеш бути здоровим - будь ним!» і переконали  в цьому  Шамана Нікотина, Віруса та Мікроба, котрі несподівано завітали на заняття. Допомогли переконатися в надважливості здоров'я вправи («Привітання-побажання», «За і проти»,«10 кроків до здорового способу життя» і ін.), руханка «Напиши цифру», повідомлення медсестри та психолога і просто доброзичлива та позитивна атмосфера заняття.

БУДЬТЕ ЗДОРОВІ!

НАШЕ ЗДОРОВ'Я - В НАШИХ РУКАХ!

ЗОЛОТІ  ПРАВИЛА  ПЕДАГОГА

1. Прийшов у школу - зроби розумне й шляхетне лице.

2. Кожного разу, коли тобі хочеться командувати дітьми, згадай своє дитинство і про всяк випадок з'їж морозиво.

3. Гроші та педагогіка мало сумісні.

4. Нехай всі манекенниці світу, побачивши твою усмішку, подадуть у відставку.

5. Не заходь в душу до дітей, якщо тебе про це не просили.

6. Іди на урок з радістю, виходь з уроку з приємною втомою.

7. Жартуй до тих пір, доки не навчишся.

8. Пам'ятай: поганий лікар може забрати життя, поганий учитель - спопелити душу.

9. Приходити на урок слід настільки підготовленим, щоб знати точно: для чого прийшов, куди прийшов, що будеш робити і чи буде від цього добре.

10. Кожного разу, коли хочеться нагрубити кому-небудь, рахуй до мільйона.

11. Намагайся їсти кожен день.

12. Люби свою адміністрацію так само, як і вона тебе, і ти проживеш довге і щасливе педагогічне життя.

13. Ніколи не чекай похвали, а намагайся відразу ж з'ясувати, як з нею йдуть справи.

14. Люби кого-небудь крім школи, і тоді у тебе буде все в порядку.

15. Якщо до тебе прийшли на урок, згадай, що ти артист, ти кращий педагог країни, ти найщасливіша людина

16. Говори батькам завжди найкращу правду, яку ти знаєш.

17. Пишайся своїми помилками, і тоді у тебе їх буде з кожним роком все менше.

18. Вищим проявом педагогічної успішності є усмішка на обличчях дітей.

19. Якщо ти вмієш самий звичайний факт подати як відкриття та домогтися подиву і захоплення учнів, то можеш вважати, що половину справи ти вже зробив.

20.Пам'ятай: хороші педагоги живуть довго і майже ніколи не хворіють.

21. Віддай школі все, а вийшовши зі стін школи, почни нове життя.

22. Постарайся завжди бути здоровою, навіть якщо в цей хтось не повірить.

23. Одягайся так, щоб ніхто не сказав тобі вслід: "Он вчителька пішла".

24. Не спи на уроці; дурний приклад заразливий.

25. Під час опитування зобрази на обличчі граничний інтерес.

26. Пам'ятай: якщо твій голос стає загрозливо хрипким, значить, ти робиш щось не те.

27. Добре, якщо пізно увечері, коли ти згадаєш своїх учнів, обличчя твоє осяє посмішка.

 ПОРАДИ  ВЧИТЕЛЯМ  ДЛЯ  ПОЛІПШЕННЯ  НАСТРОЮ

1. Будьте оптимістами! Педагогіка – наука оптимістична.

2. Не забувайте головного: діти – істоти парадоксальні.

3. Якщо в тебе з”явилося бажання вигнати учня з класу, вийди сам.

4. Учителю, вітайся з дітьми, це дуже важливо. Тоном, яким ви говорите "здрастуй”, теж можна виховувати і піднімати собі настрій.

5. Вмійте бути ледачим! Проблема педагогів у тому, що вони розвивають бурхливу діяльність, але забувають думати про себе. Пам”ятайте: думати про себе – ваш головний обов”язок.

6. Хваліть себе самого тричі на день: уранці, удень і ввечері. Застосовуйте таку магічну формулу самонавіювання:”Я геніальний, найкращий педагог. Усім педагогам педагог, мене діти слухаються, мене батьки поважають, мене адміністрація любить, а як я сам себе люблю, цього і не висловити”.

І ЗНОВУ ПРО БУЛІНГ

Згідно з дослідженнями, 24% українських дітей хоча б раз стикались із цькуванням у школі. З них менше половини розповідало про цей досвід батькам, рідним та друзям. Дуже часто булінг призводить до  непоправних наслідків, а тому останнім часом у світі активно говорять про те, як зупинити шкільне насилля.

Закон зобов’язує педагогічних працівників негайно повідомляти керівників закладів освіти про виявлені факти булінгу (цькування) серед школярів 

 ЩО ТАКЕ БУЛІНГ ТА ЯКІ ЙОГО ПРИЧИНИ

У 2019 року вступили в силу норми закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)», який визначає поняття булінгу. 

Булінг (bullying, від анг. bully – хуліган, забіяка) (цькування) - це  діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

"Успіхи у навчанні, матеріальні можливості та навіть особливості характеру можуть стати основою для булінгу. Крім того, жертвою булінгу може стати також той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно", – зауважують психологи.

Частіше за все люди, що цькують, вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії, а також, що дорослі не будуть звертати на це увагу.

ЯК ВІДРІЗНИТИ БУЛІНГ ТА СВАРКУ МІЖ ДІТЬМИ

Булінг супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, дражнять, шантажують, б'ють, псують речі, розповсюджують плітки, бойкотують, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах.

У ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують та ті, хто спостерігають.

Головні компоненти булінгу:                                                                                                                               – агресивна і негативна поведінка;                                                                                                                           – здійснюється регулярно;                                                                                                                                       – відбувається у відносинах, учасники яких мають неоднакову владу (дисбаланс сил);                                   – така поведінка є навмисною;                                                                                                                                 – відсутність розкаювання 

Алгоритм дій педагогічного колективу

у разі виявлення ситуації булінгу

1.     Якщо педагог, або будь-який інший працівник школи став свідком булінгу то, незалежно від того, поскаржилась йому жертва чи ні, він повинен проінформувати про цей випадок керівництво закладу освіти.

2.  Якщо педагог, або будь-який інший працівник школи отримав усне або письмове звернення від дитини, щодо жорстокого ставлення по відношенню до неї з боку однолітків, педагогів, або інших осіб, то він повинен повідомити про це керівництво закладу освіти.

3. Отримавши таке звернення, директор закладу освіти повинен скликати комісію з розгляду випадку булінгу та окреслити подальші дії.

4.  До складу такої комісії можуть входити адміністрація закладу освіти, педагоги, психолог, соціальний педагог.

5. Якщо комісія кваліфікує випадок як булінг, а не одноразовий конфлікт, адміністрація закладу освіти повинна повідомити про це уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.

6. У разі, якщо комісія не кваліфікує випадок як булінг, а постраждала сторона не згодна з цим висновком, то вона має право звернутися до органів Національної поліції України.

7. Забезпечити психологічний супровід здобувачів освіти, які постраждали від булінгу, стали його свідками, або вчинили цькування.

Як допомогти дитині, якщо вона піддається булінгу

• Зберігайте спокій, будьте терплячими, не потрібно тиснути на дитину.

• Поговоріть з дитиною, дайте їй зрозуміти, що ви не звинувачуєте її в ситуації, що склалася, готові її вислухати і допомогти.

• Запитайте, яка саме допомога може знадобитися дитині, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації.

• Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (психолог, вчителі, керівництво школи, старші учні, батьки інших дітей, охорона, поліція).

• Повідомте керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася.

• Підтримайте дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте її до того, що вирішення проблеми булінгу може потребувати певного часу.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ЦЬКУЄ ІНШИХ

Оскільки в ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони, тому, коли ви дізнались про цькування у школі, не слід забувати про тих, хто ображає. Психологи зауважують, що дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.

Відверто поговоріть з нею про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це". Уважно вислухайте і зосередтеся на пошуці фактів, а не на своїх припущеннях.

Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".

Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.

Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.

Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога.

Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.

       Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми дитини та розлади поведінки.

Пам’ятайте: ваша мета припинити насильство, а не покарати винних! Не варто забувати, що всі сторони потребують деякого часу, щоб скорегувати свою поведінку.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВЧИНЕННЯ БУЛІНГУ:

Булінг (цькування) неповнолітньої чи малолітньої особи – штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи від 20 до 40 годин.

Такі діяння, вчинені повторно протягом року після або групою осіб – штраф від 1700 до 3400 грн або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.

Якщо булінг (цькування) вчинить неповнолітній від 14 до 16 років – відповідатимуть його батьки або особи, що їх заміняють. До них будуть застосовані штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.

Якщо керівник закладу освіти не повідомить органи Національної поліції України про відомі йому випадки цькування серед учнів, до нього буде застосоване покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або виправних робіт до одного місяця з відрахуванням до 20 % заробітку.

18 грудня 2018 року Верховна Рада України прийняла Закон №2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)», яким закріплено відповідальність за вчинення булінгу.

Куди звертатися за більш детальною консультацією та роз’ясненнями?

Якщо у вас залишились питання з данного приводу, будь ласка, телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0 (800) 213 103, цілодобово та безкоштовно в межах України. В центрах та бюро надання безоплатної правової допомоги по всій Україні ви можете отримати юридичну консультацію та правовий захист.

ВАЖЛИВО: діти мають право безоплатно отримати послуги адвоката (складання заяв, представництво в суді).

Якщо дитині необхідна психологічна допомога – зверніться на Національну дитячу «гарячу лінію» для дітей та батьків з питань захисту прав дітей за номером 116-111 .

Тиждень доброти і толерантності 2021

8 лютого - День безпечного Інтернету

Громадська організація “МІНЗМІН” працює над втіленням ініціатив у сфері громадянської освіти та онлайн безпеки для дітей, молоді та дорослих. Із нагоди відзначення 8 лютого Дня безпечного Інтернету організація спільно з Міністерством цифрової трансформації України та Міністерством освіти та науки розробила наступні освітні матеріали: - Урок для учнів 1-4 класу, щоб навчити дітей розпізнавати приватну інформацію в Інтернеті, урок для учнів 5-8 класу про ризики після розголошення персональної інформації та наслідки публікації фотографій та персональної інформації в соцмережах, а також урок для учнів 9-11 класу про те, де можна залишати приватну інформацію у соцмережах. - Відео-курс для батьків - https://cutt.ly/nE5XzbG

А також відео-уроки: 1. Хто збирає дані моїх дітей і як вони використовуються? https://bit.ly/2XT38Ww

2. Чи безпечно розміщувати фотографії моєї дитини в Інтернеті? https://bit.ly/3EjMVcr

3. Що мені робити, коли інші люди публікують фотографії моєї дитини в Інтернеті без моєї згоди? https://bit.ly/3nz8dMn

4. В якому віці діти повинні розпочинати знайомство з Інтернетом? https://bit.ly/3GqLHhm 5.Наскільки безпечні "розумні іграшки? https://bit.ly/3vTo6Bg

6. Чи потрібно використовувати батьківський контроль для своїх дітей в Інтернеті? https://bit.ly/3CoPM3o

7. Чи справді незнайомці та педофіли є найбільшою загрозою для дітей в Інтернеті? https://bit.ly/3mkB4Vn

8. Як я можу переконатися, що конфіденційність даних моєї дитини захищена, коли її вчитель використовує цифрові інструменти для навчання? https://bit.ly/2ZsulAh

9. Як я можу перевірити, на що моя дитина підписалася в Інтернеті? https://bit.ly/3mlH3sQ

10. Як захистити конфіденційність дитини в Інтернеті? https://bit.ly/30VKTkf

11. Що робити, якщо я підозрюю, що пристрій моєї дитини зламали? https://bit.ly/3vRxepV

12. Який пароль є безпечним в Інтернеті? https://bit.ly/316R5Gm

Корисним також буде відеокурс про приватність та безпеку для дітей, батьків та вчителів: Приватність у Telegram – https://cutt.ly/WRreig8

Як встановити двофакторну аутентифікацію в Телеграм? – https://bit.ly/3jDS7jh

Що я маю знати про безпеку мого акаунту в Телеграмі? – https://bit.ly/3nwswKl

Як налаштувати приватність в Телеграмі? – https://bit.ly/3mjaqMq

Приватність у Tiktok – https://cutt.ly/XRrexPA

Що про мене знає ТікТок? – https://bit.ly/3GqIT3U

Як встановити двоетапну перевірку в ТікТок? – https://bit.ly/3pGZPx2

Як налаштувати приватність акаунту в TikTok? – https://bit.ly/3pIPm4k

Приватність та безпека в Instagram? – https://cutt.ly/JRrw71W

Як обмежити хейт спіч в Instagram? – https://bit.ly/3Es1AT7

Як налаштувати приватність коментарів в Instagram? – https://bit.ly/3BiKrcw

Як налаштувати приватність розповідей в Instagram та приховати свій мережевий статус? – https://bit.ly/3CklEG8

Як встановити двофакторну аутентифікацію в Instagram? – https://bit.ly/2ZAGUJx

Як налаштувати приватність дописів в Instagram? – https://bit.ly/3BeJAti

Як дізнатися, які дані про вас має Instagram? – https://bit.ly/2XTL6DA

Як контролювати те, хто може надсилати вам повідомлення? -https://bit.ly/3BiGG6L

Як налаштувати приватність акаунту в Instagram? – https://bit.ly/3BhHqsN

Приватність у Facebook https://cutt.ly/DRregP0

Як встановити двофакторну аутентифікацію у Фейсбук? – https://bit.ly/3bfOQ5d

Як дізнатися, яку інформацію про мене збирає Фейсбук? – https://bit.ly/3ElEehU

Як контролювати, хто мене може знайти у Фейсбук? – https://bit.ly/3nBP38v

Як налаштувати реакції на публікації та приховати мій мережевий статус? – https://bit.ly/3CoRZvI

Як налаштувати, хто може бачити мої дописи у Фейсбук? – https://bit.ly/3Cn0B5N

Як обмежити дані, які про мене збирає Фейсбук? – https://bit.ly/3nAUW5T

14 березня розпочинаємо освітній процес за дистанційною формою навчання. Він потребує особливої  уваги та обережності. З цього приводу, як психолог, хочу поділитися думками, на що потрібно звернути увагу:

1. Педагог - не психолог, у деяких випадках методи підтримки, які спрацьовують саме для педагога, не завжди адекватні для дітей різних вікових груп. Отже, шановні педагоги, варто проконсультуватись з психологом, як буде безпечно транслювати події в Україні саме для кожної вікової групи.

2. Не варто в рамках навчального процесу навантажувати дітей власними переживаннями та проблемами. Якщо ви відчуваєте, що емоції по ситуації Вам важко стримати, теж проконсультуйтеся у психолога.

3. При наявних  ознаках тривожності у класі, обов’язково попередьте психолога.

4. Не лякайте дітей, що не встигнете опрацювати навчальний матеріал. Діти зараз знаходяться в кризі та потребують стійкого дорослого, котрий дає опору на майбутнє, а не створює додатковий переляк. Все встигнете опрацювати, аби настав Мир.

5. Перший час зробіть акцент на повторення матеріалу, щоб відновити здатність мозку сприймати когнітивне навантаження. Після важких емоційних переживань у всіх нас свідомість дещо пригальмована, це обумовлено тим, що була і є загроза життю.

6. Намагайтесь дотримуватись адекватних навчальних навантажень. Пам’ятайте, виконання навчальних завдань потребує енергії, якої наразі недостатньо ні у дітей, ні у дорослих.

7. Створюйте позитивну мотивацію до навчання. Воїн має воювати, вчитель - навчати, учень - вчитися!

8. Пам’ятайте, ваш особистий приклад може спонукати дітей до гармонії та стабілізації, у гіршому випадку - до паніки та страху.

Використала матеріали  @Вікторія Назаревич

ПСИХОЛОГІЧНІ ПАРОСТКИ МИРУ. ПОВЕРТАЄМОСЬ ДО ШКОЛИ. ЯК ОПАНУВАТИ СЕБЕ ТА ЗРОБИТИ ОСВІТНІЙ ПРОЦЕС ЛЕГКИМ ТА ЕФЕКТИВНИМ

Незважаючи на військові дії, життя триває і вже у понеділок наші діти і педагоги повертаються до освітнього процесу. Навчання у такий непростий час є новим викликом як для педагогів, так і дітей та їх батьків. Для того, щоб зробити повернення до навчання легким та позитивним, навчально-методичний кабінет психологічної служби підготував узагальнені рекомендації для педагогів. Отож, що слід пам’ятати.

Головна мета навчання під час війни – не засвоєння нових знань, а психологічна підтримка, спілкування, переключення уваги дітей. Тому:

1. Жодних негативних оцінок, обліку відвідування, об’ємних домашніх завдань тощо – навчання повинно стати допомогою дитині, а не черговим стресом та хвилюванням.

2. Зараз не час планувати уроки на вивчення нового матеріалу. Заняття мають бути орієнтовані на повторення матеріалу – це буде ефективніше.

3. Не забувайте про загальні правила дистанційного навчання та гігієну користування гаджетами.

4. Ставтеся з розумінням до дитячої розсіяності, неуважності, емоційності та інертності під час уроків.

5. Підбадьорюйте, підтримуйте дітей, а не залякуйте негативом під час уроків не «заражайте» своєю тривожністю, страхом, панікою, песимізмом.

Оскільки сьогодні, як ніколи, важливим є психологічний стан педагога та його вміння регулювати свої емоції, пропонуємо до вашої педагогічної скарбнички наступний практичний ресурс.

Вправи, рекомендовані для виведення надлишків адреналіну з організму та зняття м’язової напруги при стресових станах.

Ці вправи доцільно виконувати педагогові разом із учнями, можна на початку першого уроку.

«Задування свічки». Уявіть собі, що ви тримаєте в руках свічку, яка горить. Наберіть повітря у легені. З натиском та раптово подмухайте на свічку, намагаючись уявно загасити її. Виконайте вправу декілька разів.

«Дмухання на кульбабку». Уявіть собі, що ви тримаєте в руках кульбабу. Наберіть повітря у легені. Сильно та протяжно подмухайте на кульбабу, уявіть, як її насіння розлітається у різні боки. Виконайте вправу декілька разів.

«Надування мильних бульбашок». Візьміть до рук мильні бульбашки (або уявіть, що ви тримаєте їх). Наберіть повітря у легені. Обережно, легко та протяжно подмухайте і надуйте декілька разів мильні бульбашки.

 Дихання «Піраміда». Зручно влаштуйтесь. Можна заплющити очі. Уявіть собі, що ваше дихання рухається спочатку знизу вгору, потім згори вниз – керуйте інтенсивністю дихання (вдих та видих) від ледь відчутного до максимально інтенсивного, і, навпаки, від максимально інтенсивного до ледь відчутного. Вправа виконується одноразово.

Техніки для подолання тривожності, паніки та страху.

«Голос». Співайте. Голосно, активно, з сильною вокальною партією. Співайте улюблені пісні, але не сумні! Можна Гімн України. Спів нормалізує дихання, дає вихід емоціям, згадування слів поверне звичну для мозку когнітивну функцію. Техніка підійде, коли багато емоцій і хочеться плакати.

«Фізичні вправи». Танцюйте, присідайте, рубайте дрова, мийте підлогу тощо. Підійде будь-яка активна фізична діяльність. Техніка ідеально підходить для зняття стресу, коли основна загроза вже пішла, а стрес залишився.

А ще, не позбавляйте себе речей, які приносять задоволення. Це може бути кава, тепла ванна або читання книги.

Дозуйте інформацію, яку ви отримуєте від ЗМІ та інших офіційних джерел. Визначте, скільки часу на добу ви готові приділяти новинам, а скільки – своєму життю.

І головне – не залишайтеся на самоті з власними переживаннями! Ви сильніші і стійкіші, ніж про себе думали. Діліться своїми почуттями з сім’єю, рідними, друзями і пам’ятайте, що у вашому закладі є ваш колега-психолог, який може надати професійну психологічну підтримку як вам, так і вашим здобувачам освіти!

Шановні освітяни! Наше міцне психічне здоров’я знадобиться усім нам у мирній Україні! Бережіть себе.

Із повагою - співробітники навчально-методичного кабінету психологічної служби – Юлія Мельник та Світлана Клім.

Використані джерела:

1. Відкритий вебінар «Я – ПОРУЧ, Я – ПСИХОЛОГ» «Перша психологічна допомога. Психологічна інтервенція. Корисні поради, вправи та техніки»  https://www.youtube.com/watch?v=lEnV4Q5F2DU&t=103s

2. Повернення до школи під час війни. Правила організації навчання від психолога https://healthcenter.od.ua/.../povernennya-do-shkoly-pid.../

3. Психологічна допомога постраждалим внаслідок кризових травматичних подій: методичний посібник / З. Г. Кісарчук, Я. М. Омельченко, Г. П. Лазос, Л. І. Литвиненко… Царенко Л. Г.; за ред. З. Г. Кісарчук. – К. : ТОВ “Видавництво “Логос”. –  С 181.

Як учителям розпочати навчальний процес. Поради від Світлани Ройз   

Зараз кожен із нас – опора для іншого. І саме зараз для дітей ми – значно більше, ніж учителі. Будь-який дорослий, який перебуває поруч із дитиною, який може відчувати стабільність, обличчя якого зберегло жвавість, хто знаходить у собі сили дивитися в очі, може пояснювати, що відбувається, витримати погляд того, кому складно, витримати напруження, – є маяком і джерелом зцілення. Зараз ми всі – маяки та джерела зцілення для тих, хто поруч із нами.

Діти повертаються до шкіл. Відкриття шкіл – це складно, але правильно. Це нагадує про мирне життя. Зараз усе, що пов’язуватиме нас із життям до війни, з періодом стабільності, – вкрай важливе.

Важливо пам’ятати, що через дію стресу когнітивні й розумові процеси у всіх людей уповільнюються. Механізм стресу такий, що раціональне сприйняття інформації вимикається. У таких умовах інформація буде сприйматися повільніше.

Коли ви почнете проводити уроки, починайте з найпростішого, з того, що ви проходили давно, того, що легко впровадити. Це потрібно, аби в дитини було відчуття “я можу, я перемагаю”, щоб у неї підвищувався рівень дофаміну. А отже, підвищувалася концентрація уваги й покращувався загальний стан. Треба розуміти, що ви помічатимете відкат у знаннях, можливо, до першої четверті цього навчального року.

Також важливо розпочинати роботу з обговорення правил. Будь-яка робота, особливо зараз, – це про створення простору взаємин. А простір взаємин – це правила.

З чого варто розпочати перший урок? Що насамперед важливо сказати та зробити? Як реагувати на розмови дітей про війну під час уроків?

Коли ви зустрінетеся з дітьми, насамперед важливо сказати, як ви радієте, що вам вдалося зібратися разом. А найцінніше, що в нас є, – це ми.

Важливо окреслити правила. Правила створюють відчуття кордонів і безпеки. Треба розуміти, що діти вийшли “з контакту” на деякий час і досвід травматизації та стресу стирає інформацію, якою всі були наповнені. Наприклад, ми спілкуємося тільки з ввімкненими камерами, але з вимкненими мікрофонами  (у випадку онлайн навчання), усі відповідають за порядком, піднімаючи руки.

Треба розуміти, що зараз потреба в емоційній стабілізації буде більша, ніж у конкретних логічних знаннях. Усі когнітивні процеси будуть викривлені, уповільнені, треба буде здолати більше перепон і напруження. Тому буде добре, якщо ви зможете почати з тих тілесних практик, що я пропоную.

Скажіть їм потягнутися, спитайте – можливо, вони хочуть про щось вас запитати, розкажіть, де ви зараз перебуваєте. Дітей не можна навантажувати своїми емоціями, тому не розповідайте про ваш трагічний і важкий досвід. Утім, важливо розповісти, де ви зараз. Якщо клас невеликий, можна попросити дітей сказати принаймні по одному слову, те, що вони хотіли б.

Є проста практика, яка дає змогу швидко зібрати інформацію про емоційний стан дітей, – барометр емоцій. Можна запропонувати, що великий палець на руці, піднятий вверх, – це “я почуваю себе добре”, у бік – “я злюся”, вниз – “мені сумно”. Залежно від того, яких відповідей більше, ви зможете коригувати свої дії.

Дії можуть бути такі:

• Ви пропонуєте всім подивитися одне одному в очі, адже коли ми дивимося в очі іншій людині, це сприяє виробленню окситоцину, а отже – дає більше відчуття безпеки та близькості.

• Можна запропонувати сказати одне одному слова підтримки чи просто якесь вітання.

• Можемо сказати: “Зараз ми всі переживаємо жахливо складний досвід, але я так рада бачити всіх. І це означає, що ми справляємося і всі ви супергерої”;                                                                                                                                                                                                                               

• Можемо запропонувати дітям поділитися тим, що їм допомагає вистояти і справитися з усім, поділитися суперсилою.                                                                                                                                 Далі можна провести будь-яку практику.

 Як бути з агресією в учнів? З надмірною активністю, збудливістю, балакучістю? Як повернути учнів до правил, дисципліни, самоконтролю? Як реагувати на лайку?

Ми кажемо дітям, що в період переживання стресу всі реакції на ненормальні ситуації вважаються нормальними. Якщо ви зможете легалізувати емоції дітей, це буде правильно. Водночас ми кажемо дітям: “Злитися – нормально, але шкодити іншим не можна. У нашому з вами просторі ми також не використовуємо лайку”.

До того ж можна сказати: “Психологи мені розповіли, що коли людина лається, вона намагається знеболити те, що вона відчуває, але в нашому просторі ми маємо домовитися, що ми це не вживаємо”. У класі можна легалізувати вислів про корабель, вивести його з рядів лайки, а всі інші заборонити.

Мене багато хто запитують, що робити, коли підлітки хочуть вбивати ворогів і обирають руйнівну поведінку. У цьому випадку ми також маємо сказати дитині, що злитися – нормально, але вбивати – ні. Далі нам треба кудись спрямувати їхню енергію. Можливо, вам вдасться спрямувати її у волонтерство.

 Що робити, якщо сирена починається під час уроку?

Казати: “Робимо вдих і видих. Чуємо сирену. Оскільки ми з вами опікуємося своєю безпекою, то йдемо в укриття, а потім повернемося до уроку”. Важливо розуміти, що діти реагують на нашу реакцію. Якщо дорослий спокійний, якщо обличчя й поза свідчать про спокій, отже, діти це сприйматимуть як стабільність. Дитина насамперед реагує на невербальні сигнали – не на те, що ми говоримо, а на те, як ми говоримо. Дитина буде реагувати на стійку позу дорослого, його тембр голосу, спокійне дихання. Це буде надавати їй більше спокою, ніж усі розумні слова.

Формування життєвої компетентності учнів

: https://vseosvita.ua/library/dopovid-formuvanna-zittevoi-kompetentnosti-ucniv-u-skoli-ta-na-urokah-74412.html 

1 грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДом