Історія школи

Історія Стрижівської школи сягає в далеке минуле. Як свідчать документи державного архіву Житомирської області, трудова школа була відкрита в 1909 році і розміщувалася на околиці села Стрижівки над річкою Случ (нині вулиця Набережна, де проживає Зубко Володимир та колишня садибаМаслова).

Зі спогадів Хазіної М.Ю. 1904 року народження: «В 1913 или 1914 году хорошо помню маленькие домики при двух церквях и на Стрижевке. Учителями в них были дьяконы, какие - то уроки вели священники. Помню, на дверях школы я прочла расписание. В нём было чтение, письмо, устный счёт, решение задач. Проходя мимо школы, можно было услышать многоголосый шум, ученики читали все вместе».

До 1967 року школа розміщувалася в різних будівлях. На початку свого існування до 1926 року Стрижівськашкола налічувала три класи. Як згадував Сиротенко В.Т. 1915 року народження, на той час це було красиве і велике приміщення, вкрите черепицею . В середині - коридор та двері у класи. За свідченням очевидців найпершими вчителями Стрижівської трирічної школи були священики.

Молодь села Стрижівки після Жовтневої революції включається в активну боротьбу за створення комсомольської організації в селі. Першими комсомольцями стали Чабан Каленик, Мазурівська Людмила, Устиянов Григорій.

Починаючи з 1922 року, ведеться робота по створенню дитячої організації. За прикладом комсомольців юні школярі проводили збори, обирали президію, вели протоколи.

У 1924 році на урочистих учнівських зборах що проходили під керівництвом комсомольців і першого секретаря комсомольської організації Чабана Каленика у Стрижівській школі була створена дитяча організація імені Леніна.

15 вересня 1925 року вперше пов’язали червоні банти 42 учням Стрижівської початкової школи. Піонерську роботу в школі очолила перша піонервожата Мазурівська Людмила Олександрівна, яка пізніше була нагороджена значком «Відмінник народної освіти».

Чотирирічною школа стала у 1926 році після того, як кількість школярів збільшилася. На прохання батьків, за умови, якщо вони зроблять парти та лавки, відкрили четвертий клас. Одними із перших вчителів трирічної школи за Радянської влади були Фарович Серафим Олександрович, його дружина і мати.

Піонери разом з вожатою робили безліч різноманітних, але потрібних, корисних для Вітчизни справ: вчили грамоти неписьменних, залучали у свої загони безпритульних, збирали металевий брухт. Робота піонерської організації посилилась у 1936році, коли в селі організувалась семирічна школа: учні проводили вечори художньої самодіяльності, приймали участь в недільниках по озелененню села та в різних сільськогосподарських роботах.

Велика активність піонерів була проявлена під час виборчих кампаній. Діти на будинках вішали заклики, вели роз’яснювальну роботу серед батьків, односельчан. Справу Мазурівської Л.О. продовжили такі вожаті піонерських організацій Величко Марія Василівна, яка працювала у школі в 30 - 40 роках і загинула під час Великої Вітчизняної війни, Шастун Валентина, Борісова Тамара Олександрівна, Гусєва Валентина Василівна, Петровська Антоніна Іллінічна, Черній Ольга Павлівна.

В кінці 30-х - на початку 40-х років навчання починалось молитвою «Отче наш», після чого викладалося решта предметів. Серед випускників довоєнних років: Сиротенко Василь Трохимович - професор, доктор історичних наук; Тринус Федір Петрович - доктор фармакології, академік.

Пізніше приміщення Стрижівської школи розміщувалися в інших будівлях. Так, під час Великої Вітчизняної війни приміщенням школи стає єврейська будівля по вулиці Садовій (нині будівля Лачка Юрія Михайловича), її господарів - родину Друзь, розстріляли німці. Інші будівлі розміщувалися по вулиці Чкалова (пізніше приміщення контори колгоспу імені Леніна), а також на розі вулиць Леніна та Урожайної (нині проживає Рудевич Ніна Іванівна).

Робота піонерської організації була перервана Великою Вітчизняною війною. Але учні школи залишились вірними радянським ідеалам. Ось чому 12 - річний піонер Липко Сергій, не задумуючись показав шлях першим радянським розвідникам до розташування німецьких військ у селах Гринівці та Пединки. При повернені додому, його було поранено.

Під час німецької окупації школа працювала один рік з 1942 по 1943 роки, директор - Касянчук.

Багато вихованців школи віддали своє життя в боротьбі з німецькими загарбниками. Після вигнання фашистів з нашої території у січні 1944 року учні знову з’явились до школи, але вона була майже зруйнована. Було організовано чергування учнів вночі для охорони школи і шкільного майна. Для цього групі охоронців видавали гвинтівку.

Учні збирали серед населення теплий одяг, гроші для Радянської Армії.

Після закінчення Великої Вітчизняної війни спільними зусиллями вчителів, батьків, школярів у школі була створена бібліотека. Учні самі заготовляли паливо.

Учні школи розгорнули діяльність по збору посівного матеріалу та корму для колгоспної птахоферми. Не дивлячись на важкі умови, в школі знову відновили роботу різні гуртки. Особливих успіхів досягнув гурток художньої самодіяльності. Вдосконалюючи свою майстерність, цей гурток, починаючи з 1945 року, завоювував перші місця на районних оглядах і тримав цю першість декілька років. Учасники художньої самодіяльності були нагородженні трьома дипломами першого ступеня і похвальним листом.

Працював у школі також гурток фізичної культури, члени якого багато разів були нагороджені грамотами і дипломами. З метою вивчення рідного краю у школі було створено туристсько - краєзнавчий гурток, а також - куточок історичного музею. Піонерській дружині присвоїли ім’я Олександра Матросова.

Приміщення сучасної школи збудовано у 1967 році на честь 50 - річчя Великої Жовтневої Соціалістичної революції за кошти колгоспу імені Леніна. Ініціатором цього великого задуму став Сідов B.C. - парторг колгоспу, а потім - голова Стрижівської сільської ради. Головою колгоспу в той час був Кондратенко Сергій Васильович, а парторгом - Сиротенко Борис Трохимович ( виготовлення документації ).