Мова кожного народу неповторна і — своя;
В ній гримлять громи внегоду, в тиші — трелі солов’я.
На своїй природній мові і потоки гомонять;
Зелен-клени у діброві по-кленовому шумлять.
Солов’їну, барвінкову, колосисту — на віки —
Українську рідну мову в дар мені дали батьки.
Берегти її, плекати буду всюди й повсякчас,—
Бо ж єдина — так, як мати, — Мова в кожного із нас!
Любов Забашта