Психологічна служба
Національна дитяча гаряча лінія надає консультації в телефонному та онлайн-режимах в будні дні з 12:00 до 20:00 за коротким номером 116 111 (безкоштовно з мобільних телефонів) 0800500225 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів), за якими може звернутися дитина, яка опинилася у складній життєвій ситуації.
Чому підлітки чинять необдумано й що з цим можна зробити батькам та в школі.
Я відстежила сезонність хвиль тривоги і страшних новин про підлітків. Спогади у Фейсбуці саме в ці дні піднімали матеріали про паніку, синіх китів, ризиковану поведінку підлітків у 2017–19 роках.
Коли щось загрожує життєвості, безпеці, особливо наших дітей – природно панікувати. Природно відчувати жах, безпорадність, дізнаючись інформацію про трагедії. Але під час паніки ми точно обираємо не конструктивні дії. Ми суб’єктивні.
Мене позначають у постах у батьківських групах, і приходять повідомлення від батьків і вчителів із запитаннями, на які в мене немає однозначної відповіді: як напевне уберегти дітей від страшних виборів?
Пошукаймо відповіді разом.
1. Синдром Вертера (пошукайте, будь ласка, інформацію про це). Чим докладніше, активніше, “більш насиченою” буде подаватися інформація про трагедії в ЗМІ – тим більше буде провокуватися подібна поведінка. Причому, саме в тій віковій категорії, саме в того типу, який описують у новинах. Не можна робити інформацію про ризик, самогубства “смачною”. Є дослідження про вплив зменшення інформації про трагедії на кількість “послідовників”. Пошукайте їх, будь ласка. Я дуже сподіваюся на відповідальність ЗМІ.
2. Якщо прямо зараз сталася критична ситуація – говорити про неї з дітьми має не “зовнішній експерт”, а ті, хто дітям близькі, ті, кому вони довіряють. Ті, хто можуть розділити їхні почуття. Їм важливо відреагувати – на страх, провину, злість (у кінці тексту запропоную конкретні дії). Можна почати розмову з того, що ви дізналися страшну інформацію і що ви відчуваєте…
3. Забороняти соцмережі, гаджети – марно. Це ілюзія безпеки, ми нічого не можемо забрати, не давши взамін рівноцінне.
4. Я зараз уважно вивчаю тему депресії і статистику щодо депресивних розладів у світі. Ризик депресій вище в дівчат-підлітків (і в жінок) у всьому світі. Самооцінка в дівчат більш “вразлива”.
ЩО НАМ ВАЖЛИВО ПАМ’ЯТАТИ ПРО ПІДЛІТКІВ
Це час “пустелі отроцтва”. У якій страшно, у якій дуже багато амбівалентних почуттів і станів, їх дуже складно витримати. Крім агресії, ейфорії, тривоги, підлітковому віку властивий стан “емоційної обнулення”. Нудьги. Порожнечі. У здоровому стані ця нудьга змушує нас шукати діяльність, у якій ми би відчували реалізацію. Але в підлітків часто за нею йде прояв румінації (нав’язливих думок): незадоволеності, злості, болючої туги. Цього стану болісної туги діти намагаються уникнути, вибираючи дивні і страшні дії. Для нас маркер того, що важливо терміново включатися, – шрамування. Біль фізичний затуляє біль емоційний. Витримати фізичний біль може бути легше, ніж душевний.
Це час суб’єктивного переживання тотальної самотності, крихкості внутрішніх опор і невпевненості в зовнішніх. Дитина, яка дорослішає, не може спертися на внутрішню територію (і все, що її стосується, включно з батьками) – саме там відбуваються глобальні зміни на всіх рівнях. Вона шукає опори, схвалення, визнання “зовнішньої”. Саме тому їм так важливо крикнути у світ: “А Я..” (у Тік-Тоці, Інстаграмі тощо). Але частіше вдається: “А в мене…”. Вийшовши з підліткового віку в здоровому стані вони прийдуть до СИЛИ Індивідуальності.
Запитання підліткового віку: “хто я?”, “що я можу?”, “на що можу вплинути?”, “як далеко поширюється моя влада?”, “що я можу витримати?”. Як ми можемо в усьому цьому допомогти:
– багатьом складно дочекатися результатів (на це просто може не вистачати “потужності”, і це особливість цього покоління). Їм важливі “швидкі проєкти”: кулінарія, проєктні табори, обмежені в часі проєкти, “тренінги вихідного дня”;
– їм важлива близькість. Безпечне коло спілкування – настільні ігри, наукові гуртки, рукоділля, будь-які майстер-класи, хобі, творчість, навчальні проєкти, курси програмування, шашки-шахмати, фото-майстерні, створення мультфільмів. Це прирівнюється до психотерапії;
– якщо вам вдасться залучити їх до музики – хоч барабани, укулеле – це вплив на “внутрішню ритмізацію”, це “кондиціонер” для їхньої розпеченої лімбічної системи. Є таке правило: школи, у яких є хор і театр, – у меншій зоні ризику щодо булінгу;
– відчуття важливості необхідне в цьому віці: важливості свого внеску в спільноту (школи, класу, району…), волонтерство, тьюторство, соціальні проєкти. Навіть діти 4 класу можуть проводити майстер-класи в першокласників (потрібно тільки продумати, як цього досягати в умовах карантину);
– привчання до рефлексії – сторітелінг, написання есе, літературні гуртки, читання. Зробімо читання модним;
– майндфулнес, медитації, візуалізації: усе це – гальмівна система під час збудження. Ці практики допомагають “вижити в пустелі”;
– здорова критичність – будь-які логічні ігри, “Що? Де? Коли?”, проєкти з розвінчанням міфів, експерименти, ігри в мафію, знову-таки – програмування, шахи-шашки;
– в арттерапії в роботі з підлітками ми використовуємо тему лабіринту: проходження лабіринтів-квестів, малювання лабіринтів. Ми привчаємо до відчуття, що вихід є. Логічний. Безпечний. У життя.
Завдання підлітків – перейти на “своє внутрішнє харчування”. Для цього потрібно відокремитися від “харчування маминого”. У всіх сенсах. Від харчування емоційного, від залежності від найбільш значущої фігури (часто це проявляється буквально – у відмові їсти ту їжу, яка прийнята в сім’ї, готується мамою, знецінення мами і її ролі). Якщо дитина заявила, що буде вегетаріанцем/-кою – попросіть навчити вас нових страв (і компенсуйте те, що вважаєте важливим, вітамінами).
“Будьте зі мною – відпустіть мене” – постійний стан підлітків. Їм так важливо відчувати від нас: “Я з тобою! Я зможу в себе вмістити те, що ти зараз переживаєш. Ти можеш, “спираючись на мою силу”, рости. І поруч зі мною ти можеш розслабитися й на мене покластися”. Це дуже складно. Бути батьками підлітка – випробування.
Ми пам’ятаємо, що на рівні фізіології відбуваються величезні зміни, які залишають відчуття перевантаження і стан “це неможливо контролювати”. Гормональні перебудови, зростання стоп, зміна зросту, усіх обсягів, гормональні американські гірки, зміна режиму сну. Відповідальність за будь-які невдачі дитина переносить на тілесність. І, знаєте, підлітковий вік – саме час для онлайн-курсів зі стилю, макіяжу, освоєння сценічної ходи та ін. І, звісно, спорту.
Процеси, що відбуваються в мозку: префронтальна кора (що відповідає за раціональну поведінку, контроль, критичність, аналіз, оцінювання ризиків) і лімбічна система (що відповідає за переживання, формування емоцій) у підлітковому віці абсолютно не дружать. Через гіперактивність лімбічної системи й неможливість гальмування (через незрілість префронтальної кори й недостатність зв’язків) дитина моментально спалахує в разі будь-якої (уявної) небезпеки. Саме лімбічна система жадає ризику. А префронтальній корі не вистачає сили її зупинити.
ЩО РОБИТИ БАТЬКАМ
Нам важливо дати можливість підлітку “скинути збудження” (раптом – вони захочуть займатися спортом, можуть допомогти батут, “лазерні бої”, будь-які псевдо-агресивні ігри).
У позитивній психотерапії є красива модель балансу або “ромб балансу”. Уявіть ромб, у вершинах якого стоять найважливіші теми життя:
тіло (здоров’я, харчування, спорт, гігієна, сон…);
контакти (спілкування, близькість, сім’я, друзі…);
реалізація (діяльність, навчання, робота…);
сенс (фантазії, творчість, майбутнє, мрії, цілі, цінності).
В ідеальній системі всі сторони ромба мають бути рівнозначними, але в реальному – якийсь кут може бути “відтягнутим”, перевантаженим, деформуючи всю структуру. І нам важливо не зменшити кут, який “виділяється”, а продумати, як збільшити інші. Це стосується й дітей, і дорослих.
ЩО МОЖНА РОБИТИ В ШКОЛІ
Одна з колег, яка приїжджала на заняття Студії Маріанни Ільченко, розповіла про свій досвід. Мені здалося це прекрасним кейсом.
Шкільний психолог або класний керівник збирає клас. Йому ставить завдання: розробити інструменти “кризового реагування” в складних ситуаціях у класі. Клас розбивається на групи. Можливо, кожна група розв’язує своє завдання, можливо – пропонується кілька тем, у яких група шукає відповіді:
– Як зрозуміти, що однокласнику / другу погано?
– Що я роблю, коли мені погано?
– Як розрізнити “небезпечну інформацію”, які правила безпеки в інтернеті працюють?
– До кого можна звернутися по допомогу?
– Якщо я дізнався, що однокласник / друг збирається зробити ризиковану дію, – як важливо вчинити?
– Що мені допомагає (заспокоїтися…)?
– Що ми робимо в класі, щоби підтримувати одне одного?
Дорослій людині важливо бути фасилітатором цього важливого процесу. І проводити це має той, кому діти довіряють.
Пошук відповідей, робота в групі – уже стає “виходом із лабіринту”.
Усіх дорослих я питаю: “Коли ваша дитина вам і з вами усміхалася? Чи дозволяєте ви дитині вас чогось навчити? Яка улюблена страва вашої дитини? А як ваша дитина знає, що ви її любите, що вона для вас важлива?”.
Нехай наша любов буде для дітей очевидною. А нам вистачить сил і мудрості дати їм опору в їхньому дорослішанні. І нехай нам буде за них спокійно.
Світлана Ройз, дитяча та сімейна психологиня
Консультації психолога по телефону з 11.00-13.00 (067 398 06 80 Рушелюк Оксана Іванівна)
Антибулінгова програма закладу
Порядок реагування на випадки булінгу та порядок застосування заходів виховного впливу
Подання заяв або повідомлень про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти
Булінг у школі: чому діти цькують дітей і що з цим робити
Психолого-педагогічний консиліум "Адаптація п'ятикласників до навчання в середній школі"
ЯК ЖИТИ, КОЛИ В КРАЇНІ КОРОНАВІРУС: ПОРАДИ ПСИХОЛОГА
Час, коли весь світ живе лише одними новинами та слідкує за ними, і це стосується коронавірусу. У повсякденному житті найбільше лякає невідомість, а про коронаваріус чи COVID-19 дуже мало інформації, при цьому він може завдати непоправних наслідків. Звідки він взявся? Що це таке насправді, як поширюється та як його зупинити? Відповідей поки недостатньо і це може викликати паніку у людей.
Коли ви пошукаєте інформацію про вірус, чим він відрізняється від грипу та ГРВІ, то мало що зрозумієте. І це ще більше викликає тривогу. На нас впливають медіа, соціальні мережі, наше оточення, яке ділиться своєю тривогою. І якщо навіть ви раніше спокійно ставилися до ситуації з коронавірусом, то після такої атаки можете запанікувати. У такому стані нами керують емоції, а прагматизм та холодний розум зникають.
І це можна пояснити – спрацьовує «інстинкт самозбереження».
Такий стан постійної тривоги впливає на наше повсякденне життя. Ми менш ефективні та продуктивні, ми втомлені та засмучені, ми агресуємо на рідних та колег, у нас погіршується самопочуття, починаємо шукати в собі симптоми, нас огортає паніка. Спробую допомогти, дати поради, як не втратити рівновагу та жити повноцінним життям, незважаючи на карантин, закриття розважальних закладів та неймовірний страх.
1. У першу чергу, найважливішим є уміння знаходити в собі ресурси. Це ті дії, які допомагають зберігати спокій та душевну рівновагу, які розслабляють. У кожної людини – це свій варіант. Хтось любить смачно і цікаво поїсти, хтось подивитися цікаве кіно, комусь допомагає прибирання. Хтось любить малювати чи щось виробляти власними руками, хтось любить природу, яка дає енергію. Цей список можна продовжувати і продовжувати, головне, щоб Вам у цій діяльності було спокійно, затишно та безпечно.
2. Перевіряйте інформацію та критично мисліть. Важливою є гігієна в отриманні інформації. Проаналізуйте: чи те, що Ви читаєте чи дивитесь, є першоджерелом? Не переглядайте лише заголовки, вони оманливі.
3. Якщо у вас є діти, подумайте про їхній рівень тривоги, який вони не вміють ще контролювати. Щоб вони відчували себе у безпеці, ви маєте бути спокійними та врівноваженими. Діти мають право про все знати, будьте з ними відвертими.
4. Зрозумійте, що багато чого залежить від вас, а є те, що вам не змінити. Піклуйтеся про себе, дотримуйтесь рекомендацій лікарів, не ризикуйте власним здоров’ям. Якщо у вас схильність до простудних захворювань, не пийте холодного і газованого. Якщо у вас хворий шлунок, не їжте гострого та сильно смаженого. Не ризикуйте у цей період.
5. Думки та слова матеріалізуються. Позитив притягує таку ж силу мають думки та слова. Вірте у найкраще, любіть життя та насолоджуйтесь ним.
6. Шукайте можливості. Під час карантину треба якось себе розважати, але всі заклади закриті. Не проблема! У Вас з’являються нові можливості та шанс зробити те, на що часу не вистачало, а дуже хотілося. Можна картину намалювати чи книжку прочитати, або з дитиною провести багато часу. Для дітей є багато онлайн навчання і для вас точно щось знайдеться, можна самоосвітою зайнятися. В такий момент, коли є пауза та перерва, можете оцінити власне життя, проаналізувати його, можливо, у вас з’являться нові і важливі ідеї щодо бізнесу, сім’ї, освіти, роботи чи життя. Ловіть момент!
7. І важливе, у час високого рівня напруженості, можуть розвиватися тривожні симптоми і тоді потрібна допомога спеціаліста – психолога чи психотерапевта. Тривога – це постійний стан без видимої причини. Якщо це заважає мислити, погіршується концентрація, важко виконувати повсякденні справи, не зволікайте. Піклуйтесь про себе та своїх близьких.
Автор: Оксана Медвідь – психолог
ЯК ЗНИЖУВАТИ ТРИВОЖНІСТЬ?
Ми зіштовхнулися з дуже нетиповою ситуацією, в якій не маємо досвіду. Вимушені сидіти вдома на карантині, а ізоляція тільки підсилює тривожність. Більше того, слідкуючи за новинами про поширення коронавірусу, тривожність тільки збільшується. І це природно. Як контролювати свій психоемоційний стан і не піддатися паніці, пояснює психотерапевт та кандидат медичних наук Олег Шульц.
1. Важливо отримати інформацію, що від кожного з нас залежить, а що ні.
Часто в нас є потреба звільнитись від тривоги зовсім. Але це неправильно. Тривога може бути продуктивною і непродуктивною.
Продуктивна - коли ми можемо щось конкретне зробити і підготуватися. Наприклад: як я можу мінімізувати ймовірність захворіти? В такому разі починаю думати, як правильно мити руки, наскільки можу зменшити кількість контактів з іншими людьми, як мені потурбуватися про близьких. Непродуктивна тривога: “А як захворію? Які будуть ускладнення?”. Їх важливо розділяти.
Щоб в такій ситуації зберігати витримку і спокій, важливо визначити кордони: як нинішня ситуація звузить наше життя? Так, зменшення контактів буде. Але навіть в цій ситуації не варто сильно змінювати свій побут. Старайтеся жити, як звикли, з урахуванням обмежень. Висипайтеся, регулярно їжте, не зловживайте алкоголем і заспокійливими засобами, не паліть.
2. Якщо є бажання скупити пів магазину - подумайте про причини такого рішення.
Деякі люди починають більше панікувати і скуповувати продукти “про запас”. Я не був би надто критичним до них. В основі таких дій є механізм подолання тривоги через контроль. Всі про цей вірус пишуть, приймають якісь незвичні для мене карантини, я не можу це контролювати.
Щоб заспокоїтись, треба зробити хоч щось, що я можу контролювати. Я зробив хоча б щось - накупив туалетного паперу. Але треба розуміти, навіщо я це роблю. Коли розумію, тоді мені легше подумати, як ще можу зменшити свою тривожність і збільшити контроль у житті.
Як можу менше ризикувати? Тепер зайвий раз мені в магазин не треба. Якщо люди запаслись, вони довго не будуть ходити в магазин, магазини наповняться, а я за той час складу список, щоб не ходити щодня. Піду раз на кілька днів, щоб не піддавати себе зайвому ризику.
Важливо спиратися на свій досвід. Історій, коли ми змітали аптеки, купували гречку чи сіль, було вже багато. І ми не встигаємо ці продукти потім з’їдати.
Слід реально оцінити: що мені потрібно? Чимось трішки запастись - добре. Але чи я один зараз, ніби на острові? Якщо уявити, що два дні в магазинах не буде зовсім продуктів, невже в мене немає нікого і ніхто шматка хліба не дасть? Вмикайте самоіронію.
3. Потурбуйтесь про близьких.
Найкраще в цій ситуації - турбуватися про когось. Це дуже хороший спосіб зменшувати власну тривожність, особливо якщо ми бачимо, що в цієї людини ще менше ресурсу, ніж у нас. Так ми допомагаємо і собі.
Проживайте цю тривогу разом з іншими. Сказати рідним, що все добре і нема причин хвилюватися - буде нещиро. Але й панікувати не варто. Особливо це стосується дітей і літніх людей.
Дітям важко зрозуміти, що відбувається. У них ще мало досвіду, і з ними треба бути уважнішими, щоб правильно пояснити.
Підлітки можуть не думати про вірус і карантин серйозно, тоді необхідно пояснити реальність, чому важливо берегти себе.
Літні люди схильні надміру тривожитися, тому їм важливо пояснювати наукові дані. Скоріш за все, це доведеться робити декілька разів. Говорити спокійним голосом - важливо вербально і невербально.
4. Не моніторте постійно новини про коронавірус.
Тривога - це частина нашого життя. Контролювати її можна по-різному. Дуже важливо в ній не застрягати. Знання важливі, але краще отримувати їх з перевірених джерел.
Можете читати новини на цю тему раз, два на день, але не постійно. Не намагайтеся контролювати потік новин. Це контрпродуктивно.
5. Щоб тривога не відволікала від роботи з дому, дихайте і перемикайте увагу.
Є науково доведені техніки. Наприклад, техніка черевного дихання. Якщо дихати не грудьми, а животом, повільно, то тривога починає зменшуватися. Так влаштований наш організм.
Буває, що під час тривоги частішає дихання, може почати паморочитись у голові. В такому разі слід затримати дихання, уповільнити його. Повільніше видихати.
Спробувати розслабити м’язи - теж хороший спосіб знижувати тривогу.
Можна також перемикати фокус уваги: поприсідати, щось інше поробити, подивитися навколо, що я бачу тут і зараз. Наприклад, якою є моя кімната, як я відчуваю стопи на підлозі. Перемкнутися від емоцій на відчуття, сприйняття, звуки, візуальні картинки.
6. Прийміть ситуацію і свої емоції.
Прийняти ситуацію не означає її полюбити. Це означає більш реалістично дивитися на життя. Воно таке, яке є. Можуть бути підйоми і падіння. Так, нам доведеться побути в цій ситуації і її прожити. І вона закінчиться. Людство зіштовхувалися і з більш серйозними подіями.
Іноді такі події можуть мати і світлу сторону. Наприклад, вимушена ізоляція призводить до того, що ми більше часу можемо присвятити тому, що відкладали давно: почитати книгу, подивитися давно запланований фільм.
До того ж, ізоляція всієї родини дозволяє більше часу бути одним з одним, спілкуватися. Може, це те, чого не було давно. У карантині є не лише обмеження, але й можливості. Шукайте їх.
Джерело:LIGA.https://www.facebook.com/psyholog.kolesnikova.chmel/?__tn__=kCH-R&eid=ARCOtVf2_y97T1Kyf4sk3naxLJ2TPHf4BbVfvy2Q2qsbQTBRjPNMW2FYfCY72txztREc-v4nSOjKOZaO&hc_ref=ARSCnojx_gYsxkS0RyHSQqgsukrY4xvLzaZl9UyinHRvXS6k7iB1U_QHwtFyaKO_vbc&fref=nf&__xts__%5B0%5D=68.ARDWd0cw5rShzGqgfp9epQLNpkcWFJSlRSeR2GX4l6zeOMTOpNGywX2yB70AGv8jR2LiU_-5ljc780YX7OX7ZcdifzjAtMt6WEXm59n6sJnBXAfYKkrShYglzlgIpK3AUz9pr9ehllrzEy075X3Wsyu5SuTRNqX8G62NbnNbSGW0JELqweUjDuUbOpIfKKIxaBz0ioN9Y3-WD3LBZv1R6XvKfKyCM25gmU7KyhaFibLwpfjLiBJh_bcwRZ65hicWKIdpO8YfbGWTmBHg_tXyjG_o-_NYuJnt0WMedNgneyVQeMXs3mOoAMgvlUPpImlP5a7vJGQjPUn-Kk7RjhFinzuO8w