Натан Рибак

Натан Самійлович Рибак

/1913 - 1978/

Він - творив на благо народу в ім'я нових звершень, майже кожен його твір був закликом на битву за мир, світлим сподіванням на щасливе мирне майбутнє.

Визнаний і відомий не тільки в Україні, а й далеко за її межами, гордість нашої рідної землі, наш земляк Натан Самійлович Рибак. Попри прикрі перипетії долі він завжди залишався відданим своїй Україні. Любив, славив і захищав її протягом усього свого життя .

Створивши велику кількість новел, нарисів, оповідань, повістей, романів, віршів і драм висвітлює теми історичні і буденні, закликає до миру і об'єднання, любові і вірності, піднімає дух до боротьби народу за світле квітуче майбутнє.

Письменник, мабуть, сам не дуже хотів знайомити громадськість зі своїм життєписом, бо дуже рідко у передмовах і післямовах до його творів зустрічаються скупі відомості про самого автора. Та нам цікаво було досліджувати його біографію, знати ми про нього повинні, бо дала його світові - Новоархангельщина, та сама прекрасна земля - Маланюкова колиска.

Народився Натан Самійлович Рибак у Іванівці 3 січня 1913 року у сім’ї поміщицького управителя Самійла Рибака.

Родина жила заможно. Мали гарний великий будинок, єдиний на той час у селі покритий червоним залізом. Стояв будинок неподалік від школи, дивлячись на вигін через густий сад і кучеряві кущі жовтої та білої акації.

Разом з панськими дітьми ріс хлопчик. Вперше пішов до школи тут в Іванівці. Був дуже здібним учнем . Пан Горшков був лібералом і на його кошти побудована школа. Він навіть влаштовував для дітей ялинки, а для селян театральні дійства. Отже , майбутній письменник ріс у атмосфері дружби і взаєморозуміння .

За національністю Н. Рибак був євреєм, що зіграло свою чорну роль у його житті, стале причиною розлуки з рідним краєм .

В Іванівці на той час жило багато євреїв. Понад яром, що біля школи, існувало «єврейське містечко». А далі на вигоні було єврейське кладовище, неподалік панський сад. І сам панський маєток, у якому служив Самійло Рибак управителем. Старі іванчани згадували, що він був добрим і чуйним чоловіком, допомагав усім, хто до нього звертався. Взагалі, євреї дружили з українцями . Але у кривавому 1921році, коли життя небагато коштувало, банда чергового «батьки» вирішила зробити «єврейський погром».

Про ті страшні події згадує їх очевидець, також єврей, громадянин США, пан Лейб Янкилевич. Для нього Іванівка теж була колискою, але він змушений був залишити її назавжди.

«Про події лютневої і жовтневої революції в нашому оточенні ніхто не знав. Про те, що рухнула царська влада, а за нею і тимчасовий уряд, ми дізналися тільки з появою всяких банд. Сучасному читачеві неможливе уявити таке , але де було так. Банди були більше обізнані, що вкраїні повне безвладдя. Це булиневеликі групи людей здебільшого з навколишніх сіл. Ці люди грабували і вбивали євреїв кругом, де тільки могли. Коли приходила ніч, всі запирались по хатах, бо виходити було небезпечно. Євреї села на зборах вирішили придбати вогнепальну зброю і організувати нічну охорону села. Чергували по черзі. В одну з ночей бандити, побачивши наш патруль, відкрили вогонь. Ми ж залягли за тином і почали відстрілюватись. Врешті решт перестрілка затихла і бандити відійшли.

Вранці виявилось, що банда із шести чоловік була із сусіднього села. А з'ясувалось це так. В нічній перестрілці ми поранили одного з бандитів, а через нього вийшли на всю банду. Староста села зібрав сходку і над ними всіма звершили самосуд. Це була жахлива картина.

Гірше стало для євреїв, коли з'явились бандитські угрупування у вигляді невеликих військових частин. Ці бандити займалися грабунками і вбивствами у відкриту. Вони вже налітали серед білого дня, як правило, на конях, і вбивали потрапляючих їм під руку євреїв, і грабували, грабували, грабували.

Коли над нашим життям нависла неминуча загроза, наша сім’я змушена кидати все нажите і тікати».

Так само і родина Самійла Рибака змушена була покинути рідну домівку, Селяни попередили Самійла і сім'я виїздить до Петроострова, щоб там перебути деякий час.

Багато євреїв загинуло тієї ночі. Після цього Рибакам не можна було залишатися в Іванівці.

Восьмирічним хлопчиком Натан назавжди покинув Іванівку. В Петроострові Рибаки надовго не затрималися, переїхали в Шепетівку, де і жили довгий час. У Шепетівці Натан Рибак закінчив школу. Був студентом фабрично-заводського технікуму, пізніше робітником цукрового заводу.

Заступала до роботи нічна зміна і серед заводських помітили незнайомця-невисокого худорлявого юнака,

-Як звати?

- Натан.

-А прізвище?

-Рибак.

-Практикант?

-Так, я з фабзавтехнікуму.

А згодом в Шепетівськїй окружній газеті з'явився нарис про місцевих цукроварів, їх змагання на трудовій вахті. Під нарисом стояло прізвище студента-практиканта Нагана Рибака, майбутнього автора романів « Київ», «Дніпро», « Помилка Оноре де Бальзака», « Зброя з нами», « Переяславська Рада», « Час сподівань і звершень» та інших багатьох книг.

Творчий шлях Натана Самійловича Рибака почався ще на початку 30-х років минулого століття. Перший нарис дав поштовх до роботи над першим оповіданням « Дорогами змагань». Так названа перша прозова збірка. Як саме відбулося те « бойове хрещення» на літературну стежку?

Юний студент фабрично - заводського технікуму на Шепетівській цукроварні надсилає до редакції київської газети « Пролетарська правда» своє перше оповідання. Далекий уже 1930 рік запам'ятався йому як рік

творчих тривог і першої творчої радості, « Кілька місяців ждав я відповіді,-згадував пізніше письменник, - і зневіра вже обложила моє серце.

Зайшов якось до нас з гуртожиток секретар комсомольського осередку спитав: « Оповідання пишеш?»- « Ні , - відповів я,- почав писати вірші»,- «Вірші облиш,- суворо сказав мій секретар, - пиши оповідання і почитаєш на наступному бюро». Саме в той день, коли я мав читати на бюро свої оповідання, Іван Мартинюк ( цей же секретар) приніс номер газети, де була надрукована моя перша новела «Дорогами змагань»

А вже наступного 1931 року, під цією ж назвою, в одному з харківських видавництв вийшла перша збірочка Натана Рибака. І в 1932р. виходить перша збірка поезій «Країна роботи».

Хоча суворий секретар досить категорично радив Натанові кинути писати. вірші, спокуса стати поетом все була досить велика, і Н.Рибак видав аж три збірки поезій. - «Країна роботи» , «Похід колон» і «Робочий день».

Попри того що творчої енергії для поезій не бракувало, її згодом поглинула робота над прозовими творами - оповіданнями, нарисами, новелами, романами, і для віршів не залишилося нічого.

Героями ранніх книг Натана Рибака стали сучасники і друзі, яких вік пізнав у труді, молоді робітники .

У письменника свої цукровари, вихоплені із самого життя ентузіасти нового, молоде покоління борців за людське щастя. Сюжети ранніх оповідань нескладні і романтичні.

У новелі «Секрет майстра.» приваблює увагу автора складний внутрішній світ його героя .Автор намагається поглиблено зобразити психологію героя, Молодий письменник сам працював на цукроварні, атож сюжет узяв із знайомого йому життя . Майстер варіння цукру показує клас роботи по кількості і якості. В чому секрет його успіхів? Над ним задумується директор і призначає йому в помічники Семена, щоб той перейняв досвід.

Така звичайна, «буденна», здавалося б сюжетна канва оповідання. Але в творі є психологічний конфлікт, через який розкривається світ героїв. Фабзавівцілюбили Натана Рибака, він скрізь був у центрі подій, і ось у час індустріалізації країни їй треба технічно освічена молодь. І Натан Самійлович стає студентом Київського хіміко-технологічного інституту.

В інституті юнак знову організатор молоді. Прекрасно навчається, енергійний, сповнений сил, він подобається і викладачам і студентам.

Він багато пише, друкуються його твори.

Перед юнакам постає дилема: стати на літературну стежку чи інженерну. І вибирає першу бо література, творчість це діл душі, це найулюбленіша справа, а ще так хочеться бути корисним Батьківщині.

Перо молодого письменника народжує все нові і нові твори з глибоким ідейним змістом і динамічними сюжетами. 1934р. виходять збірки новел «Історія одного кулемета» «Мужність» , «Кут падіння». Рибак вражає силою свого таланту,

У цей час Натан рибак видає свій перший великий твір - роман «Гармати жерлами на схід» (1934). Боротьба, двох снігів - така, ідейно - тематична основа цього твору. Події відбуваються в широкій географічній і політичній площинах, не лише в нашій країні, на будівництві великого цукрового заводу, але я за кордоном, в одній з капіталістичних країн. Цукровий король Джеймс Ребек має тепер новий клопіт, він спрямовує свої зусилля не тільки проти своїх економічних конкурентів, а й проти молодої країни і її політики. Багато критиків засуджують цей роман як не досить художньо довершеним, але ж автору лише 20 років.

Через два роки виходить ще один роман «Київ» в основу якого покладено власні спостереження автора, спогади студентськего життя. Загальновизнаною вершиною довоєнній творчості Н. Рибака єроман «Помилка Оноре де Бальзака (1940), який доповнюється і видається вже після війни. У (1956р.) відзначений Державною премією.

Суворі випробування випали на долю нашого народу у роки Великої Вітчизняної війни. В цей важкий час і письменники брали найактивнішу участь у священній боротьбі з лютим ворогом. Героїчна боротьба воїнів ні фронті, партизанів і всіх патріотів у тилу, численні прояви високої свідомості народу, його морально-політична єдність - все це знаходило відображення в творах Н. Рибака.

У численних нарисах, новелах, оповіданнях, які друкувалася на сторінках центральної республіканської преси. Основним ідейним мотивом цих творів була моральна підтримка І піднесення героїзму бійців на фронті й трудівників тилу.

Натан Рибак спочатку в Уфі, куди переїхала спілка письменників України. Тут він видає збірки оповідань «Прапор» (1942р.) І нарисів «Сонце Башкирії» (1943р). У ньому ж році виходить роман «Зброя з нами» у якому розповідає про героїчну боротьбу нашого тилу. Тут Марко Високос - директор військового заводу, евакуйованого з Києва на Урал. У надзвичайно складних умовах завод виготовляв зброю для фронту. Коли старий робітник Степан Шульга проситься взяти зброю, їхати на фронт.

Марко говорить йому: «Ти просиш зброї. Ось зброя, - стискав Високос руку майстра, в якій понад головами людей похитнувся, молоток.

- Зброя з нами, товариші! А раз вона у нас, то ми ведемо бій! Ми на фронті товариші!Хто вам сказав, що тут тил?» Автор вважає, що боротися можна і молотком, і навіть словом.

З початку 1943 року Натан Рибак у діючій армії. Майор Н. Рибак працював спеціальним кореспондентом газети військових льотчиків. Військовій кореспондент газети «Красная звезда». Фронтові нариси його друкувалися в «Правді»,, «Ізвестіях», «Радянській Україні», За успішну діяльність як кореспондента Н.С.Рибак нагороджено орденами Червової Зірки та Вітчизняної війни 141 ступенів. Він був вірним невтомним солдатом на фронті миру.

Дві жанрові стихії дуже органічно співіснували в його творчості: проза сучасна і проза історична. Ось, приміром. як він сам розмірковує над цим:

- Певно, нічого дивного нема в тому, що мине майже однаково ваблять і сучасність і історія. І не тільки, тому, що історія - мати сучасності… Думка про те, що найправильніше - озирнутись на пройдешній шлях і дуже серйозно відібрати в ньому те, що корисно для майбутнього, розкрила перед мною великі можливості і допомогла з далекого минулого стрибок у сучасність і майбуття...Бєлінський підкреслював якось, що історик повинен розповідати, що було, а художник - як було. Коли я писав роман про Бальзака, «Переяславську раду», - ця пересторога була для мене безвідмовним ключем до «семи замків», за якими заховані секрети минулого. І ця ж порада допомагала долати труднощі, пов'язані з відтворенням сучасності,

Найбільшою творчою вдачею Н.Рибака в довоєнний період є роман «Помилка Оре де Бальзака». В 1940 році вийшло перше видання роману. Твір був зустрінутий з великим інтересом, викликав жваву дискусію. Всім цінним, що вона дала, письменник скористався, готуючи новий, перередагований і доповнений варіант «Помилки Оноре де Бальзака»(1956р).

Важко навіть повірити, що всього одна випадкова деталь стала безпосереднім поштовхом до захоплюючої і водночас надзвичайно складної і важкої праці над твором про великого француза. Якось, проходячи залами чернігівського музею. Н.Рибак побачив дещо незвичайний експонат - стару скрипку з напівзтертою монограмою. То був привезений з Парижа подарунок Оноре де Бальзака українському музиці з кріпаків.

І згадався приїзд Бальзака на Україну, останні роки його життя, шлюб з Евеліною Ганською. Так почав визрівати задум роману про особисту і суспільну драму Бальзака, його гіркі помилки і блискучі перемоги, Н. Рибак грунтовно вивчає матеріали про життя творця «Людської комедії», перечитує його твори краще, глибше відчути і зрозуміти великого реаліста.

Уже в післямові до першого видання роману О.І.Білецький указував, що Натан Рибак не ставив перед собою завдання створити біографічний роман, так само як і не помишляв іти шляхом «абстрактного вигадництва». На основі історичних документів вінхудожньо досліджував героя і епоху.

У романі розгортаються складні взаємини великого французького письменника з польською поміщицею Евеліною Ганською, власницею великого мастку в селі Верхівня на Україні, але не сама по собі любовна Інтрига покладена в основу роману. У ньому реалістично відтворено соціально-історичні й політичні умови тієї доби - доби французької революції 1348р.

...Похмурої осені, приїхавши на Україну, Бальзак оселяється у палаці іменитої графині Евеліни Ганської, що залишалась єдиною володаркою великих багатств її покійного чоловіка.

Бальзак, їдучи в далеку країну, мав на меті «написати книгу про російського самодержця, своїм пером перед усім світом прославити його»...

«Очі Бальзака горіли в темряві».

«Він бачив себе послом, міністром, депутатом, - у цю хвилину він змішував усе: кохання, справи; славу, гроші». Н. Рибак зумів розповісти, як ці химерні ілюзії призвели до глибокої душевної драми автора «Людської комедії».

Письменник не включає - постать царя в глибокі сюжетні колізії, але часом дає загострені характеристики його політичного обличчя. І цього цілком досить, щоб уявити собі його обмеженість і тупість.

Основну увагу зосереджує автор на стосунках Евеліни Ганської та її оточення з Бальзаком, на внутрішніх суперечностях великого письменника.

у чому трагічна помилка Бальзака? Через весь роман ніби проведена відповідь не питання. Ми бачили живий образ великого француза, який на схилі літ пережив матеріальну і духовну кризу. Він сподівався що одруження з Ганською визволить його від матеріальної скрути. Бальзак мріяв «ствердити себе у Петербурзі», він навіть готовий був возвеличити російського імператора. Та глибоке розчарування і розкаяння згодом оволоділи ним. «Заради кохання, заради вас, Єво, я вперше зрадив себе ж, я до неба підніс он у цих листках вашого височайшого покровителя, я звеличив підлоту і тиранію, я злочинець і негідник...» Розгніваний письменник, кинув Евеліні під ноги зім'яті аркуші рукопису.. Цей вчинок мовби символізує прозрінню митця.

У романі Бальзак - живий, багатогранний образ з усіма його внутрішніми ваганнями й переживаннями. Вінвиступає, з одного боку, як письменник -реаліст, викриває буржуазного світу, сповнений бажання служити Франції, співчуває трудовому народові, а з другого — до кінця не зміг порвати, з своїм класом.

Згадаймо, як Бальзак захоплюють революційні події 1848 року, як разомз повсталими трудящими він бере участь у штурмі королівського палацу, але далі симпатії до народу він не йде, не стає в ряди борців проти, абсолютному. Все це в творі розкрито глибоко реалістично, і образ автора «Людської комедії» поданий у розвитку, у взаємозв'язку з тогочасними соціальними конфліктами. Натан Рибак зображує масштабні події, у яких бере участь Бальзак та інші герої, представники різних класів, соціальних груп. І цю якість роману справедливо відзначав О.І.Білецький, який вбачав заслугу Н.Рибака в тому, що він майстерно показав, як: Бальзак вийшов із «своєї художньої ізоляції» І зустрівся віч-на-віч з живою дійсністю не для того тільки, щоб спостерігати і описувати, а для того, шоб «добровільно чи мимоволі брати з ній участь». Автор зображує душевний стан Бальзака у зв'язку з тими змінами, що відбуваються в його житті (ламання звичного ритму творчості, шукання самого себе, свого місця в суспільстві). Процес становленню Бальзака - реаліста складний. Н.Рибак не спрощує цієї складності. Життя «творило людську комедію, обертаючи Бальзака на персонаж цього страшного лицедійства історії». 3 одного боку - шлюб з поміщицею Ганською, з іншого - зустрів Бальзака з українськими кріпаками., трудівниками. На власні очі він бачив їх злиденне життя.

Критика по-різному оцінювала роман. Вказувалося, зокрема, на певну «белетризацію» історичного матеріалу. Розділ «Вічний Жид» піддався критиці. У новому доповненому виданні письменник вніс певні зміни у цей розділ: назвав його «Доля людини», усунув окремі псевдоромантичні описи.

Цілком слушно відзначив критик Ю. Кобилецький, що увесь оновлений «скерований на розкриття через епізод з старим Лейбою долі людини в конкретному соціальному середовищі». Порівняльний аналіз показує, що в другому, доповненому, варіанті письменник посилив реалістичне звучання ряду епізодів, поглибин соціальні, характеристики Кароля Ганського та інших персонажів.

Багаторічна праця Натана Рибака над романом - приклад повчальний у нашій літературі. Використовуючи кращий досвід вітчизняної і світської романістики, письменник створив оригінальний історико-біографічний художній твір, у якому позначилася епічно-романтична манера у поєднанні з тонким психологізмом,

Новий етап творчого розвитку Н.Рибака зв'язаний з багаторічною працею над двотомною «Переяславською Радою» і дилогією «Час сподівань і звершень», яка рішенням Радянського Комітету захисту миру удостоєна спеціальної премії в числі кращих творів, що допомагають в боротьбі за мир.

В «Переяславській Раді» Н.Рибак виступає як справжній майстер історичного роману. Твір правдиво передає життя і боротьбу волелюбного українського народу в один з найскладніших і найвідповідальніших етапів давно минулої, але назавжди пам'ятної, славної епохи. У весь свій попередній досвід, все своє вміння вклав він у це широке і яскраве полотно, показавши, як мужньо і наполегливо йшов український народ до віковічного єднання з своїм російським братом. Сам акт цього єднання виступає в романі як втілення мудрості народу і політичної далекоглядності його державних керівників, насамперед Богдана Хмельницького.

Понад дві тисячі листів одержав письменник від читачів «Переяславської Ради». Роман має аж шість видань в Чехословаччині, обійшов, іноді навіть під іншою назвою, багато країн світу.

Дилогія «Час сподівань і звершень.» - багатопланова епічна розповідь про битву за мир у нас час, Вона сповнена патріотичною пристрастю, вірою в силу людського розуму, в творчу енергію мільйонів простих людей земної кулі, які не хочуть винищувальної атомної війни, активно виступають протії неї. Світлим сподіванням на щасливе, мирне майбутнє живуть всі чесні люди, і основою тих сподівань були іє воістину титанічні звершення, здійснювані в країні.

Цікава історія новели «У рідні краї». Вона вперше була надрукована, у газеті «Красная звезда» у 1943 році, не входила до жодної збірки письменника . Тільки вже після смерті автора у 1979 році твір увійшов до збірки на тему боротьби за мир, яку мріяв видати Н.Рибак ще при житті, але не встиг. «Дорога правди і миру» упорядкована і видана друзями письменника. Серед бійців за мир між народами Натан Рибак зайняв почесне місце. Ще молодим він проходив велику школу нього роду діяльності поруч з такими визначними борцями за мир, як Олександр Корнійчук і Павло Тичина, Ванда Василевська та Ілля Еренбург, людьми, яких знає весь світ, до слова яких прислухалось все людство.

Протягом останніх десятиліть бачили Натана Рибака в ряду найактивніших борців за мир на світові арені, він був тривалий час членом Радянського Комітетузахисту миру та заступником голови комітету, активно працював на посту першого заступника голови республіканського Комітету захисту миру, ми весь час прислухались до палкого слова на захист миру і прогресу, яке лунало з уст українського письменника як з трибуни на формулах борців за мир в нашій країні, так і з трибун міжнародних форумів та народ.

Творчість Натана Рибака - багатогранна і різнопланова. Але все в ній підпорядковано одній меті - служінню своєму народові. До останнього подиху письменник був вірний своєму кредо. Вересень І978 р став для Натана Самойловича останнім. Він трагічно загинув у автомобільній катастрофі. Похований на Байковому кладовищі. Іванчани їздили на похорон земляка, і в холодну могилу лягла грудочка рідної землі, кинута рукою Марії Петрівни Калниболоцької. Особисто прикро вражають рядочки із критико-біографічного нарису Юрія Кобилецького, де говориться що Н. Рибак народився в с. Іванівці, де ніколи за своє життя не був. Але є люди, які пам'ятають приїзд відомого земляка на Батьківщину.

Одного осіннього дня, десь на початку семидесятих років в Іванівку приїхав невисокий інтелігентний чоловік в окулярах, Його бачили, на вигоні, задуманого і сумного. На той час будинок Рибаків ще був і Натан Самойлович встиг відвідати своє рідне обійстя. Завітав до школи, поспілкувався із школярами, набрав води з криниці, що на шкільному подвір'ї, сів у автомобіль і поїхав.

Письменника немає, а твори живуть, книги залишаються. Свої надії він справджував за своє життя, а сподівання перевершили очікування. Перекладені багатьма мовами, видані у Польщі. Угорщині, Румунії, Німеччині, В'єтнамі, Китаї, Франції, Англії, США, Японії, та ще в багатьох країнах світу книгу нашого земляка живуть І ще будуть жити і кликати боротись за великі звершення.

Література про життя і творчість:

1. Рибак Н.С. Твори в 5-ти томах. К.: Дніпро, 1980-1981

2. Рибак Н.С. Дорога правди і миру: Нариси. Статті. Спогади.-К.: Рад. письменник, 1979

3. Рибак Н.С. Переяславська рада: Роман: В 2т. – К.: Рад. шк.., 1988.- (Світ в образах).

4. Рибак Н.С. Ошибка Оноре де Бальзака: Роман.- М.: Сов. писатель, 1979

1. Логвиненко М. Натан Рибак: Критико-біографічний нарис.К.: Рад. письменник, 1972.

2. Про Натана Рибака: Статті, спогади, листи/ Упоряд. Є.Є.Корнійчук-Рибак.- К.: Рад. письменник, 1983.