Добро спішіть творити, люди

НАЗАД

ДОБРО СПІШІТЬ ТВОРИТИ, ЛЮДИ

Мета. Створити умови для виховання небайду­жого ставлення до людей, які потребують допомо­ги; формувати активну життєву позицію, яка проявляється в дієвій допомозі людям похилого віку, ветеранам війни, сиротам, інвалідам; вихо­вувати високі моральні якості.

Обладнання. Костюми для інсценізації, музич­ний супровід, плакат:

«Крок за кроком, все далі і далі

Ми втрачаємо наше життя.

Чого варті ми без добра і моралі,

Без любові - найціннішого почуття?»

Ведучий. Добро, милосердя... Ми часто чуємо ці слова і навіть вживаємо їх у мовленні, іноді не відчуваючи всю глибину їх змісту. Якщо вдума­тись, то можна сказати, що вони означають безцінні риси характеру, стан душі, певний комп­лекс реакцій, психологічний підхід не тільки до людей, які потребують допомоги, а й до всіх жи­вих істот. Милосердна людина не залишається бай­дужою до чужого горя, вона обов'язково допоможе чи то матеріально, чи підтримає словом. На безко­рисні вчинки, звичайно, здатні не всі, але саме такі вчинки збагачують нашу духовну скарбницю і розцвічують сіру буденність страждальної душі.

Сирота! Яке болюче слово.

В нім серця біль дух перейма.

Сльоза бринить все знову й знову,

Нема тепла, батьків нема,

Цей безкінечний пошук долі,

Надії поклик кожну мить,

Шукають очі мимоволі,

Душа страждає і болить,

А діти за вікном багаті,

В них найдорожче в світі є.

І з ними поруч мама й тато,

їм радість кожен день дає.

І так вже хочеться без тями,

Щоб тато в горі захистив,

Послухать казочку від мами,

Любові відчувать прилив.

Обділені, мов вирок грізний,

Ударив біллю, як за гріх.

О, люди! Поки ще не пізно,

Піклуйтесь про дітей своїх.

Серед ваших знайомих теж є сироти. Ми повинні допо­могати не тільки сиротам, а й дітям із малозабезпе­чених сімей. Звичайно, їхній одяг не такий вишуканий, вони сором'язливі, але відверта допомога та психологічна підтримка вселяє надію, і вони почуваються захищеними в нашій родині.

— Як вітер холодний хитає стеблину,

Так бідність принижує, кривдить людину.

Погляньте пильніше в знедолені очі,

Спитайте у себе, чого вони хочуть,

Чому так потухли і низько упали,

Чи, може, зовсім вони злету не знали.

Чому душа бідна тремтить і зітхає,

Про що вона мріє і Бога благає?

- Стоїть на ринку чоловік,

Він ледве дожива свій вік.

Сорочка подрана, штанці,

І вітер свище в гаманці.

Рука простягнута дрижить,

Хоч би до вечора дожить.

Копійка впала; посміхнувсь,

Мов до багатства доторкнувсь.

А був же спритний він колись,

Ці роки сплинули кудись,

Надії вицвіли в очах,

Тепер звести кінці хоча б.

Ведучий. На жаль, багато поряд із нами бідних, людей, які з різних причин ледве виживають. Як­що кожен із нас буде небайдужим до чужого го­ря, то це полегшить їхнє життя. Ви скоро станете дорослими, а потім самі творитимете затишок у нашій країні такий, щоб тепло було всім.

— Приємно завжди поділитись

Своїм багатством і теплом,

Ясним промінчиком світитись,

Щоб затишно усім було.

- Треба гаряче серце мати,

Не черствіє душа - в турботі ми,

Я хочу на весь світ сказати:

О, люди! Залишайтеся людьми.

Добро спішіть творити, люди

Хай твоя крапля щирості й тепла

Впаде у душу, бідну і страждальну.

Й розтопить холод, щоб душа могла

Ясніти в щасті злетом життєздатним.

Приспів:

Добро спішіть творити, люди,

Воно, як сонце, зігріва,

В добрі нам всім зручніше буде,

Без нього затишку нема.

Уважним будь, хай шлях твій на землі

Злама байдужості холодні грати,

Є цінності великі і малі,

Багатий той, хто вміє віддавати.

Приспів.

Ведучий. Допомоги потребують і літні люди, які вже не мають сили працювати на городі, по господарству. Кожен із вас повинен зайняти таку життєву позицію, яка б приносила користь не тільки собі, а й людям. Проживає, скажімо, по­ряд із вами літня людина, допоможіть їй, просто, без всілякої винагороди, і ваше добро засвітить вогник вдячності, такий, що зігріє й вашу душу, і ви відчуєте, що день не пройшов марно. Але, на жаль, іноді ми навіть у своїй хаті не помічаємо, що увага потрібна близьким людям.

Інсценізація

(Кімната. Звучить голосно музика, хлопчик витанцьовує з книжкою, старенька бабуся ле­жить, потім повільно встає з паличкою).

Бабуся.

Сєня, трішки приглуши,

Голова уже гудить.

Онук.

Ой, лежиш собі й лежи,

В тебе завжди щось болить.

Скільки раз казать, я - Сем,

Не понятно вам, чи що?

Ви, бабулю, вже совсєм,

Не цікавить вас ніщо.

Зараз реп саме у моді,

Відчуваєте прилив?

Бабуся.

Ой, прошу, онучок, годі,

Виключи вже цей мотив.

Вже весна співа надворі,

Чуєш пісню солов'їв?

Онук.

Ви насправді, бабцю, хворі,

Це давно старі пісні.

В них ні кайфу, ні приколу,

Можна і коньки отдать.

Бабуся,

Ой, не чула я ніколи,

Щоб коньки весною брать.

Вже пирій шумить в городі,

І осот, як біс, поліз.

Онук.

Ой, бабан, ну досить, годі,

А то ще добавиш сліз,

Тяпка - це у прошлем вєкє,

Совремєнна жизнь бурлить,

Зараз мисль о человекє,

Вже. пора перекусить.

Бабуся.

Ось картошечка тепленька,

Солоненькі огірки...

Їж, прополемо гарненько

Й відпочинем залюбки.

Онук.

Ой, наївсь, тепер поспати б,

Я люблю відпочивати.

Бабуся.

Та, щоб їсти, треба мати,

Працювати й зароблять.

Онук.

Йди вже, бабцю, на городик,

Поспілкуйся з бур'янцем.

Бабуся.

Спину ломить на погоду.

Онук.

Це гімнастика лікує й збереже твоє лице.

Бабуся.

Може, й правда розімнуся,

Хай дитина ще поспить, (бере паличку)

Боже ж мій, я не нагнуся (виходить)

Ой, болить, болить, болить.

1-й учень.

Ми - молоді, енергійні й завзяті,

Старість нехай відпочине уже,

Будем навчатися і працювати,

Здоров'я вже літніх людей збережем.

2-й учень.

Вони віддали всю енергію й силу.

Щоб ми виростали, як квіти в саду.

Для творчості зміну надійну зростили,

Від нас відвернули воєнну біду.

3-й учень.

Особливо турбуємось про ветеранів,

Це вони незалежність для нас зберегли.

Ще й сьогодні болять закривавлені рани,

їх суворі шляхи крізь вогонь пролягли.

Ведучий. Зараз у школах діють волонтерські загони, які працюють злагоджено і ефективно. Ветерани Великої Вітчизняної, сироти, інваліди, одинокі літні люди знаходяться під їхньою опікою. «Не залишить жодну людину, яка потребує уваги, на самоті» - такий девіз волонтерів.

Ми також з вами причетні до загальношкільних справ, беремо активну участь, в усіх акціях милосердя.

Гімн волонтерів

Гей! Волонтери, ну-мо до справи,

Ваша потрібна опіка.

Хай милосердя в нашій державі

Стане престижним навіки.

Гей! Небайдужі, чуйними будьте,

Поряд нужденних багато,

Дуже важливо в свята і в будні

Серцем уміть відчувати.

Хай добро справжнє світом крокує,

Всі подала перешкоди.

Нашу державу ми побудуєм

Затишну в різну погоду.

НАЗАД