Промисловий і торговий розвиток міста за період перебування у складі Росії
1793 році, після другого поділу Польщі, Шепетіка у складі Волині відійшла до Росії. Згідно з царським указом від 1797 року, Шепетівка належить до Ізяславського повіту Волинської губернії.
3 1816 року у шепетівських маєтках Сангушків почали розводити тонкорунних овець і переробляти вовну.
Тонкурна вівця
В Шепетівці виникає суконна мануфактура. Поміщик використовує на мануфактурі працю кріпаків і вільнонайманих робітників. Робітничий прошарок продовжує зростати в місті, особливо після того, як у 1843 році починає будуватися цукровий завод. Праця на цукроварні була важкою та виснажливою. Цукор вироблявся примітивним вогневим способом. Про механізацію технологічних процесів не було й мови.
У 1859 році Марія Романівна Сангушко (правнучка князя) виходить заміж за графа Альфреда Потоцького. Шепетівка, а також частина володінь Сангушків, а саме: Антонінський, Пісчевський і Шепетівський цукрові заводи у вигляді приданого переходять до власності А. Потоцького. А в 1889 році, після смерті Альфреда Потоцького, містом заволодів його молодший син Йосип, який тоді прийняв російське підданство і йому було надане звання камер-юнкера Височайшого двора і затверджено в дворянському достоїнстві Російської імперії. Нащадки Потоцьких володіли містечком до 1917 р.
В другій половині XIX - на початку XX століття Шепетівка швидко розвивається, зростає чисельність населення. Це зумовлено в першу чергу спорудженням залізничних ліній Київ-Бресті Фастів-Рівне, перша з яких пролягла через Шепетівкуу 1873р., адруга - в 1892 р. Відкривається паровозне депо.
Залізничний вокзал
В цей час створюються нові підприємства. У 1876 р. - побудовано рафінадний цукрозавод. Стає до ладу лісозавод, споруджується цегельний, черепичний, підприємство з виготовлення смоли та скипидару. У зв’язку з попитом на будівельні матеріали розширюються каменоломні.
Пожвавлюється торгівля. В містечку діє' щотижневий базар. Протягом року збирається чотири ярмарки, на яких організовувалися різні масові видовища, ігри. Відкриті численні приватні крамниці, три харчевні. З 1866 року Шепетівка - волосний центр Ізяславського повіту Волинської губернії. До складу Шепетівської волості входило 13 сіл.
З освітніх закладів працюють відкрите 1865року сільське однокласне училище (в 1900 році перетворене у двокласне) та засновано в 1872 році парафіяльну школу.
Наприкінці XIX століття у місті функціонує земська лікарня на 25 ліжок, два медичних пункти, приватна аптека, водолікарня.
Лікарня
Так, в записках Батюшкова («Волинь, 1888 р., с.229) вказується, що в Шепетівці знаходяться гарячі джерела залізистих вод, «температура каких плюс 80 градусов. При источниках установлень! хорошие купапьни, что привлекают к себе много больньїх».
У 1888 році в Шепетівці почали працювати поштова контора, телеграфна станція. Швидкий промисловий розвиток Шепетівки зумовив значне зростання населення.
Дореволюційна Шепетівка - типове Провінційне містечко царської Росії. Забудовувалась безладно. Лише одна вулиця - від цукроварні до залізничної дороги - була забрукована.
З культурних закладів діяла православна церква, костел та синагога.
Костел Православна церква
Синагога
У роки першої світової війни Шепетівка опинилась у прифронтовій смузі.
Сюди прибувало багато сімей-утікачів з Польщі. Безперервно йшли через залізничну станцію поїзди з пораненими солдатами. В грудні 1917 року у місті була проголошена радянська влада. В роки громадянської війни влада в Шепетівці багато разів мінялась, переходячи з рукв руки. У місті господарювали німці, білополяки, петлюрівці...
Закінчилась громадянська війна і містечко поступово почало відроджуватись. Почали працювати залізничне депо, лісопильня, цукровий, шкіряний заводи, паровий млин. Розвиваються кустарні промисли, які об’єднуються в артілі.
Містечко Шепетівка з березня 1923 року стає окружним адміністративним центром. В Шепетівську округу входило 13 районів.
29 травня 1923 року рішенням оргвик Онкому містечку Шепетівка було надано статус міста (кількість жителів -12072 чол.). Центральною адміністративно-територіальною комісією при ВУЦВКУ було прийнято наступне рішення: «Визнати, що м.Шепетівка більшою мірою відповідає окружному центру, чим м.Ізяслав, оскільки місто Шепетівка знаходиться в центрі округи, на перехресті двох залізниць, які зв’язують його з периферією округи...».
Переведення Шепетівки з розряду містечок в місто, знаходження в ній окружного центру, безумовно сприяло її соціально-економічному та культурному розвитку. У 1930 р. округи ліквідовуються, Шепетівка стає центром району. Чорною сторінкою в історії міста залишились роки голодомору та репресій.