Промисловий і торговий розвиток міста за період перебування у складі Росії

1793 році, після другого поділу Польщі, Шепетіка у складі Волині відійшла до Росії. Згідно з царсь­ким указом від 1797 року, Шепетівка належить до Ізяславського повіту Волинської губернії.

3 1816 року у шепетівських маєтках Сангушків по­чали розводити тонкорунних овець і переробляти вовну.

Тонкурна вівця

В Шепетівці виникає суконна мануфактура. Поміщик використовує на мануфактурі працю кріпаків і вільнонайманих робітників. Робітничий про­шарок продовжує зростати в місті, особливо після того, як у 1843 році починає будуватися цукровий завод. Праця на цукроварні була важкою та виснаж­ливою. Цукор вироблявся примітивним вогневим способом. Про механізацію технологічних процесів не було й мови.

У 1859 році Марія Романівна Сангушко (правнучка князя) виходить заміж за графа Альфреда Потоцького. Шепетівка, а також частина володінь Сан­гушків, а саме: Антонінський, Пісчевський і Шепетівський цукрові заводи у вигляді приданого перехо­дять до власності А. Потоцького. А в 1889 році, після смерті Альфреда Потоцького, містом заволодів його молодший син Йосип, який тоді прийняв російське підданство і йому було надане звання камер-юнкера Височайшого двора і затверджено в дворянсько­му достоїнстві Російської імперії. Нащадки Потоцьких володіли містечком до 1917 р.

В другій половині XIX - на початку XX століття Ше­петівка швидко розвивається, зростає чисельність населення. Це зумовлено в першу чергу споруджен­ням залізничних ліній Київ-Бресті Фастів-Рівне, перша з яких пролягла через Шепетівкуу 1873р., адруга - в 1892 р. Відкривається паровозне депо.

Залізничний вокзал

В цей час створюються нові підприємства. У 1876 р. - побудовано рафінадний цукрозавод. Стає до ладу лісозавод, споруджується цегельний, черепич­ний, підприємство з виготовлення смоли та скипи­дару. У зв’язку з попитом на будівельні матеріали розширюються каменоломні.

Пожвавлюється торгівля. В містечку діє' щотижне­вий базар. Протягом року збирається чотири ярмар­ки, на яких організовувалися різні масові видовища, ігри. Відкриті численні приватні крамниці, три хар­чевні. З 1866 року Шепетівка - волосний центр Ізяславського повіту Волинської губернії. До складу Шепетівської волості входило 13 сіл.

З освітніх закладів працюють відкрите 1865року сільське однокласне училище (в 1900 році перетво­рене у двокласне) та засновано в 1872 році пара­фіяльну школу.

Наприкінці XIX століття у місті функціонує земська лікарня на 25 ліжок, два медичних пункти, приватна аптека, водолікарня.

Лікарня

Так, в записках Батюшкова («Волинь, 1888 р., с.229) вказується, що в Шепетівці знаходяться гарячі джерела залізистих вод, «темпе­ратура каких плюс 80 градусов. При источниках ус­тановлень! хорошие купапьни, что привлекают к себе много больньїх».

У 1888 році в Шепетівці почали працювати пошто­ва контора, телеграфна станція. Швидкий промис­ловий розвиток Шепетівки зумовив значне зростання населення.

Дореволюційна Шепетівка - типове Провінційне містечко царської Росії. Забудовувалась безладно. Лише одна вулиця - від цукроварні до залізничної дороги - була забрукована.

З культурних закладів діяла православна церква, костел та синагога.

Костел Православна церква

Синагога

У роки першої світової війни Шепетівка опинилась у прифронтовій смузі.

Сюди прибувало багато сімей-утікачів з Польщі. Безперер­вно йшли через залізничну станцію поїзди з пора­неними солдатами. В грудні 1917 року у місті була проголошена радянська влада. В роки громадянсь­кої війни влада в Шепетівці багато разів мінялась, переходячи з рукв руки. У місті господарювали німці, білополяки, петлюрівці...

Закінчилась громадянська війна і містечко посту­пово почало відроджуватись. Почали працювати за­лізничне депо, лісопильня, цукровий, шкіряний за­води, паровий млин. Розвиваються кустарні про­мисли, які об’єднуються в артілі.

Містечко Шепетівка з березня 1923 року стає ок­ружним адміністративним центром. В Шепетівську округу входило 13 районів.

29 травня 1923 року рішенням оргвик Онкому містечку Шепетівка було надано статус міста (кількість жителів -12072 чол.). Центральною адмі­ністративно-територіальною комісією при ВУЦВКУ було прийнято наступне рішення: «Визнати, що м.Шепетівка більшою мірою відповідає окружному центру, чим м.Ізяслав, оскільки місто Шепетівка знаходиться в центрі округи, на перехресті двох за­лізниць, які зв’язують його з периферією округи...».

Переведення Шепетівки з розряду містечок в місто, знаходження в ній окружного центру, безу­мовно сприяло її соціально-економічному та куль­турному розвитку. У 1930 р. округи ліквідовують­ся, Шепетівка стає центром району. Чорною сто­рінкою в історії міста залишились роки голодомору та репресій.