Ти у серці моїм, Україно!

Листопад  2013 – лютий 2014р. – «Революція гідності»,  події на Донбасі.Вони тривожать наші душі, не залишають байдужим  жодного громадянина країни, і тому  кожному з нас необхідно усвідомити,  за що боролися учасники Революції гідності і заради чого пожертвувала своїм життям Небесна  сотня, заради чого захищають нашу Україну  воїни АТО.

Небесна сотня – це наш біль і наша  гордість, це наші сльози і наш душевний  щем вдячності за все, що вона зробила для нас.

Кровоточать рани наших сердець з приводу того, що відбувається на сході нашої держави. Не висихають сльози на очах  матерів, сини яких захищають єдність і незалежність рідної землі.

Здається, ще зовсім недавно у нашій  школі була зустріч з матерями, сини  яких перебували в зоні АТО. Згадую виступ  мами Паламарчука  Віталія  Лідії Антонівни, котра зі сльозами на очах і з болем на серці зітхала: «А мій дуже  скучив за малим синочком».  Радість прийшла  в їхню оселю. Татко тепер кожного дня має змогу обійняти синочка, пригорнути дружину.

- Якими раптом дорослими стають наші діти, як мужніють, як змінюється їх світогляд,  думки, бажання, зовсім іншими стають життєві цінності, - прийшли до висновку присутні на шкільному  заході  «Україна понад усе» , слухаючи виступ  Паламарчука  Віталія  Васильовича,  який повернувся  з буремних подій на Сході і був запрошений на зустріч в рідну школу.

Пильно спостерігали  за ним учні  під час перегляду  відеороликів  про захисників  нашої держави . Бачили і тремтіння  обличчя, і… скупу чоловічу сльозу.

Слова вдячності  висловлювали  учні.  З вірою у перемогу  на  кращі часи  звернулась до присутніх  педагог – організатор  школи  Добровольська  Н.Д.

« Голосом  нашого сумління ,  нашою гідністю, що своїм  прикладом  показують силу та незламність українського духу»    назвала їх  бібліотекар  Поліщук  В.В.

Подвиг героїв вже вписаний  у найвеличніші сторінки української історії. Вірю, що цей подвиг буде надихати покоління українців, як надихають нас подвиги козаків та жертовність героїв Крут.  Але захист Батьківщини – це не тільки мужність, не тільки відданість, це ще і смерть.

Хай палають свічки пам’яті про загиблих, а розмірений бій хронометра відчеканить час скорботи, душевного болю і жалю…

Хай світло  свічки  буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій памяті!.

Заступник директора з навчально- виховної роботи Любов Дробина.