Краєзнавство

Вересень був щедрим місяцем для нашої бібліотеки на нові книги. Краєзнавчий фонд поповнився новими виданнями. Серед них збірка творів літературно-творчого клубу «Лігос», «Лозовские параллели. Паралелі Лозової». Літературно-творчий клуб «Лігос» діє на базі Лозівського краєзнавчого музею з 2004 року. Серед членів клубу є люди, які досягли певних успіхів у літературній діяльності. Їх твори про любов. Любов до всього, що оточує людину, заповнює її життя, дає йому сенс. Ця збірка лише маленька частка поетичного таланту Лозівщини. Чудове видання, гарна поліграфія, цікаві твори.

Не менш цікавим є і музейний путівник «Краєзнавчий музей м. Лозова». Погортавши цей путівник, пригадала такий вислів М. С.Грушевського: «Завдяки історичній пам’яті людина стає особистістю, народ – нацією, країна – державою».

І окремо, величезна подяка Анні, яка, відвідавши нашу бібліотеку, залишила безцінні подарунки – свої книги.

Історія міста

Місто Лозова знаходиться в історичній частині України – Слобожанщині.

Своєю появою наше місто зобов’язане залізниці, адже саме після того, як у 1869 і 1872 рр. стали до ладу Курсько-Харково-Азовська і Лозово-Севастопольська залізниці, на карті тоді ще Російської імперії з’явилася назва Лозова. Щоправда, вона належала одразу двом станціям, які розташовувалися на відстані 7 км. одна від одної : Лозова-Азовська і Лозова-Севастопольська. У 1893р. обидві були перейменовані - Лозова-Азовська отримала нове ім’я «Панютине», а за Лозовою-Севастопольською закріпилася назва, за якою ми пізнаємо наше нинішнє місто.

Вступивши в дію, залізнична магістраль з’єднала хлібні райони з морськими портами, вона ж і сприяла розвитку цього регіону. Лозова стала пунктом закупівлі та відвантаження хліба на Лівобережжі. Почали з’являтися торгові склади, хлібні елеватори, борошномельні підприємства з переробки сільськогосподарської продукції, контори, банки. Розвиток селища був пов’язаний, передусім, із дуже вдалим розташуванням на перехресті доріг, у центрі великого сільськогосподарського району. Саме тому перші лозівські підприємства були торгівельними. Залізничним вузлом станція стала у 1902 році, коли була збудована колія з Костянтинограда до Лозової, таким чином Донбас був з’єднаний із західною частиною держави. У 1926 році відбулися зміни в адміністративному підпорядкуванні селища. У зв’язку з ліквідацією Павлоградської округи Лозова увійшла до Харківської округи, а в серпні 1928 року Харківський окружний виконком постановив віднести селище Лозова до категорії міст. До початку 40-х були відбудовані промислові підприємства: масловий, цвяховий та дротяний заводи. Збудовано водопровід, засновано парк культури та відпочинку, споруджено будинок культури, стадіон. Відкривалися магазини, побутові майстерні, навчальні заклади.

У міжвоєнний період – з 1922 до 1941 рр. у м.Лозова було значно розширено інфраструктуру, побудовано багато підприємств і організацій. Було збудовано ТЕЦ, з Панютиного перенесені залізничні майстерні, Будинок культури, стадіон, п’ять шкіл, три технікуми . Восени 1941 року Лозова була захоплена німецькими військами. Фашистське командування надавало великого значення місту, яке було воротами до Донбасу. Під час війни місто шість разів переходило з одних рук до інших. Війна перетворила місто на руїни. У боях за звільнення Лозівщини від німецько-фашистських загарбників загинуло понад 10 тис. бійців і офіцерів Радянської Армії. Понад 9 тис. лозівчан не повернулися з фронтів Великої Вітчизняної. Після остаточного звільнення міста від німецько-фашистських загарбників 16 вересня 1943 року лозівчанам довелося повністю відновлювати зруйноване господарство і практично повністю будувати нове місто. Становленню міста, як потужного промислового центру Харківської області, сприяло будівництво в 60-х роках – Лозівського ковальсько-механічного заводу. Датою народження підприємства вважається день, коли була виготовлена перша штамповка – 29 березня 1966 року. Зокрема, завдяки йому був збудований сучасний міський район багатоповерхівок з усією інфраструктурою. Дитячі садки, школи, Палац культури, поштові відділення споруджувалися і відкривалися паралельно із розвитком ЛКМЗ. У цей час працівниками заводу було насаджено міський парк «Перемога». ». У 1975 році стала до ладу лікарня медико-санітарної частини ЛКМЗ .

Сьогодні Лозова – місто обласного значення Харківської області. Її площа складає 18,1 кв.км. Тут мешкають понад 67,6 тис. чоловік. Провідна галузь економіки міста – промисловість, яка представлена підприємствами машинобудування, обробки металу та підприємствами переробної галузі.

Найстарішим підприємством є Панютинський вагоноремонтний завод, який був заснований у 1869 році. Зараз – це Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів «Укрспецвагон».

У Лозовій функціонують 14 дошкільних, 13 загальноосвітніх навчальних закладів, 2 позашкільних навчальних закладів, 4 школи естетичного виховання та центр творчості дітей, юнацтва та молоді, три середньоспеціальні навчальні заклади: Лозівський професійний ліцей, Державний професійно – технічний навчальний заклад Панютинський професійний аграрний ліцей, обласний комунальний заклад «Лозівське училище культури і мистецтв». Також функціонує Лозівська філія Харківського автомобільно – дорожнього технікуму. Спортивна галузь у місті представлена двома стадіонами, трьома ДЮСШ та спортивними комплексами.

Населення міста обслуговують дві лікарняні установи: Лозівська міська лікарня, «Центр первинної медико–санітарної допомоги м.Лозова», у місті розташоване Лозівське міжрайонне управління ГУ Держсанепідемслужби у Харківській області.

Культурно–освітні потреби та дозвілля лозівчан забезпечують міський Палац культури, краєзнавчий музей, три міські бібліотеки, парк культури та відпочинку, дендрарій та три сквери.

У місті функціонують два фонтани, протягом останнього часу побудовано сучасні дитячі майданчики.

Лозова місто для праці та відпочинку. Окрасою Лозової є два великі храми Свято-Смоленський та Свято-Петро-Павлівський. Візитною карткою Лозової є споруди залізничного вокзалу, міського музею, площі міста, Меморіал слави та інші пам’ятні знаки.

Символіка міста Лозова міста Лозова представляє собою геральдичний щит, закруглений знизу (іспанський). Щит поділений по діагоналі на дві частини. Верхня ліва частина – малинового кольору, на якій розміщена золота гілка лози, що пояснює походження назви нашого міста. Права нижня частина – зеленого кольору, на якій зображені чотири перехрещені срібні стріли, що пояснюють історичну особливість нашого міста. Навколо щита – картуш у стилі українського бароко. Зверху картуша – срібна мурована корона – ознака статусу міста. Поза щитом - перехрещені молоток та розвідний ключ, як символи промислової індустрії та залізниці – провідних галузей нашого міста. Молоток та ключ обрамлені стрічкою малинового та зеленого кольорів. Внизу на стрічці – надпис золотим кольором «Лозова».

Прапор міста Лозова являє собою прямокутне полотнище у співвідношенні ширини до довжини 2:3, яке складається з двох горизонтальних, рівних по ширині смуг. Верхня – малинова із зображенням у верхньому лівому куті символів, що присутні на гербі –перехрещені срібні стріли та золота гілка лози. Нижня смуга – зеленого кольору.