Школа… Гордовита красуня у центрі села. Добра, вимоглива, ніжна, сувора, справедлива, терпляча – ось уже більше ніж півстоліття зустрічає вона гомінливу дітвору. Восени – задумлива від перших заморозків і теплої листяної ковдри, взимку – замріяна і зігріта білим пухнастим килимом снігу, весною – закохана в щебетання птахів і п'янкий аромат бузку, влітку – збуджена від галасу дітвори. Така вона, наша школа...

Але світ змінюється, міняються пріоритети і завдання суспільства. Відомий український педагог і діяч Тимофій Лубенець сказав:"Кожна школа і будь-яке навчання, що зупиняється у своєму розвитку і не узгоджується з прогресом життя, не робить підростаюче покоління розумнішим. Крім того, школа, в якій викладання завмерло на одній точці, нецікаве, нудне, не відповідає запитам часу і життя та притуплює в дітях розум і почуття… Як же досягти, щоб школа була святом щасливого дитинства про яке дорослі із захопленням могли б згадувати до старості?".

У 2013 році школі виповнилося 57. За цей період 2125 учнів отримали атестати про повну середню освіту, 71 учень отримав свідоцтва з відзнакою, 78 учнів були нагороджені золотою медаллю, 27 учнів – срібною. 147 учнів були нагороджені грамотами за особливі успіхи в навчанні з окремих предметів.

Наша мета, як і кожного сучасного навчального закладу – створити атмосферу єдиного державного розуміння розвитку освіти, змінити орієнтацію педагогічного колективу в бік оцінювання діяльності кожного вчителя за результатами праці, організувати навчально-виховний процес на основі творчої співпраці педагогів і учнів.

Ми чітко усвідомлюємо, що наша професія вимагає особливої чутливості до постійно обновлюваних тенденцій суспільного буття, здатності до адекватного сприйняття потреб суспільства та відповідного коригування своєї роботи.

Суспільна потреба у школах нового покоління вимагає особливої уваги до інноваційних процесів, які ефективно вирішують завдання розвитку і саморозвитку творчої особистості учня. Наш колектив прагне, щоб дітям було комфортно і затишно у школі. Адже за словами В.О.Сухомлинського, діти – це квіти. Потрібно доторкнутися до кожної з них, щоб вона задзвеніла і розсипалась ароматом, не схожим один на одного.

Історія школи