https://sites.google.com/view/ivanova40/ - посилання на сайт соцально-психологічної служби.

Новий локдаун – нові випробування навіть для найміцнішої сім’ї. Трохи полегшити цей період допоможуть наступні кроки:

🧘 Розкажіть дитині, якої поведінки ви від неї очікуєте. Під час пояснень вживайте позитивні фрази: «Прибери, будь ласка, іграшки» замість «Що за безлад!».

🧘 Хваліть дитину, якщо вона добре поводиться. Ваші слова або дрібні подарунки засвідчать дитині, що її вчинок помітили та оцінили.

🧘 Не переходьте на крик. Так, іноді утриматися важко, але підвищений тон тільки додасть стресу. Намагайтеся спокійно донести свою позицію, звертайтеся до дитини на ім'я.

🧘 Підліткам особливо потрібен контакт з друзями, тому допоможіть їм залишатися на зв’язку. Заздалегідь обговоріть це питання і виберіть зручний час, який дитина буде витрачати на месенджери та соцмережі.

🧘 Будьте реалістами та не очікуйте, що дитина буде 24/7 поводитися як у рекламі зубної пасти. Проте попросити її не голосувати протягом важливої zoom-зустрічі – реально.

                   Боротьба проти тютюну, алкоголю та наркотиків соціальний педагог Іванова Інна георгіївна провела цікавий круглий стіл для учнів школи. У заході взяли участь і вчителі школи.

ЛЮБІТЬ ДІТЕЙ!

Але любов має бути світлою і розумною.

  РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ДІТЕЙ З РОДИН ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ

1.    Що потрібно перебороти батькам, щоб допомогти дитині позбутися від депресії:

     - недостатню (несвоєчасну) чуйність й відкликаємість;

     - надмірну фіксацію на собі й своїх інтересах, так само як і недовіра до можливостей дітей;

     - нездатність піти на жертви в ім'я дитини, у тому числі - економічного характеру;

     - власні недоліки характеру й поведінки, що є негативним прикладом для дітей;

     - ригідні, що зжили себе, стереотипи виховання, у тому числі надмірну принциповість, формалізм і диктат у спілкуванні здітьми;

     - непримиренні, неприязні, конфліктні відносини з іншим батьком;

     - нервові розлади, якщо вони мають місце, а також неадекватно підвищену чутливість до стресу й відсутністьпсихологічного захисту.

2.    Які якості потрібні батькам, щоб вилікувати дитину від депресії:  

     - розуміння серйозності положення, що створилося; наскільки адекватно й серйозно Ви сприймаєте лиха Вашоїдитини, любите його й цінуєте його здоров'я;

     - доброта й щире бажання допомогти дитині;

     - здатність в ім'я дитини йти на поступки й жертви;

     - здатність устати на сторону дитини, подивитися на себе його очима;

     - готовність до змін;

     - контроль за своїми почуттями й учинками;

     - терпіння й послідовність;

     - згода в родині й участь обох батьків у вихованні й лікуванні дитини;

     - віра в позитивні результати лікування.

3.    Що потрібно робити заздалегідь, щоб у наших дітей не було депресій:

    Народити його в потрібний час й у потрібну годину, без супутнього навчання, іспитів, сумнівів у необхідності мати дітейтепер. Тоді Ваша дитина не стане перешкодою на Вашому життєвому шляху й не викличе зайвий раз роздратування,досаду й невдоволення.

    Почати необхідні міри безпеки до народження дитини: консультуватися в психолога або психотерапевта, уникатинепотрібних психічних стресів, вчасно усувати несприятливі впливи з боку роботи, знайомих і близьких. Настроїтися науспішні пологи й пройти попереднє навчання.

    Прийняти дитину як долю, такою, якою вона є по статі. Відкласти всі справи убік, повністю зайнятися відходом івихованням, не віддавати в ясла й пам'ятати про високу потребу в любові до Вас у перші роки життя, коли найбільшеактивно розвиваються емоції й здатність до людських контактів.

    Не залишати одного в перші роки життя й не передавати на піклування кому б то не було, так само як і не робитидалеких поїздок у перші три роки життя.

    Не забувати про чоловіка. Пам'ятати, що йому теж не легко. Постаратися якомога раніше утягнути його в турботу й догляд за дитиною, підкреслювати його роль у родині й здатність допомогти як у психологічному, так й в економічному плані.

    Якнайчастіше грати з дітьми, ставати на їхнє місце, співчувати переживанням, одночасно намагаючись обходитися без надмірної опіки й занепокоєння.

    Бути досить гнучким безпосереднім у спілкуванні з дітьми; вчасно визнати свої помилки, довіряти й «поступатися принципами», якщо це необхідно.

    Ураховувати індивідуальність, своєрідність темпераменту, характеру й особистості Ваших дітей, направляючи розвиток без штучного випередження або вповільнення природного темпу.

    Проаналізувати проблеми у відносинах зі своїми батьками в дитинстві, щоб мимоволі не повторювати їх у своєму сімейному досвіді.

    Вчасно зауважувати психологічний дискомфорт і нервовість дітей, у тому числі наростаючі страхи й занепокоєння, поганий настрій, підвищену уразливість і примхливість, стомлюваність, розлади сну й апетиту.

      ЧОМУ ДІТИ ПОЧИНАЮТЬ ПАЛИТИ? ЯК ПОЗБУТИСЯ НІКОТИНОВОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ?

   Діти починають палити, якщо палить батько тієї ж статі, що і дитина.

     Європейські вчені провели дослідження і довели, що ймовірність того, що дитина почне курити, підвищується в сім'ях,де палить хоча б один з дорослих, особливо якщо він однієї статі з такою дитина. Статистика підтверджує, що батькипередають звичку курити синам, а матері - дочкам. Про це говорить співавтор дослідження, що проводиться в іспанськомуУніверситеті Сантьяго-де-Компостела Марія Лоурейро. За її ж словами, мати, що палить не впливає на вибір сина, абатько, що палить - на дочку. Якщо ж у сім'ї курять обоє батьків, то тоді дочка закурить з ймовірністю в 23%, а син - 24%.Якщо ж курить всього один дорослий, то ці показники знижуються вдвічі. Якщо ж сім'я неповна, то тоді мати чи батькопередають звичку курити дитині незалежно від статі з вірогідністю в 12%. Такі дані були отримані після проведенихопитувань з 1994 року по 2002 рік, які називалися British Household Panel Survey. Саме це джерело дає найбільшдостовірну інформацію з даної проблеми. Так стверджують фахівці.

Розглянемо, що відбувається в нашому організмі, коли він так гостро реагує на тютюн.

     Через підпалений та повільно жевріючий тютюн (жевріючий тютюн має температуру близько +300 С, а при затяжці —близько +1000 С) захоплюється повітря, те саме повітря, яким ми постійно дихаємо, воно часто-густо отруєне всілякимитоксинами. Кисень, який міститься в цьому повітрі, проходить через жевріючий тютюн і посилює його горіння.Відбувається так звана суха перегонка продуктів горіння, в даному випадку тютюну зі всілякими домішками. Продуктиперегонки разом із залишками повітря потрапляють до легенів. Наявність у тютюновому димі радіоактивних елементів -сполук калію, свинцю, полонію, стронцію та інших—призводить до того, що людина, яка палить за день пачку цигарок,одержує дозу опромінення в 3-5 раз вищу від тієї норми, яка встановлена міжнародною угодою захисту від радіації.Зверніть увагу, що рак легенів, який посідав на початку століття останнє місце серед онкологічних захворювань, заразперейшов на друге місце і поступається лише раку шлунка, який, до речі, теж часто спричинюється палінням. Палінняявляє собою небезпечне соціальне явище, оскільки пасивні курці піддаються ризику захворіти не менше, ніж ті, що їхобкурюють. Перебування некурця хоча б годину в закритому приміщенні викликає стан, аналогічний тому, який виникаєпісля випалювання чотирьох сигарет. Якщо протягом робочого дня немає можливості провітрити кімнату, то всі присутнітеж одержують значну дозу карцогенних речовин. Доведено, що 35% шкідливих речовин тютюнового диму згоряє, 25% —поглинає курець, решта - отруює повітря приміщення, в якому палять.

     Спеціальні лабораторні дослідження показують, що в сечі маленьких пасивних курців завжди виявляються ті чи іншікомпоненти тютюнового диму, як правило, нікотин і карцогенні смоли. Так, у дітей батьків-курців вміст нікотину в сечімайже в 90 разів вищий, ніж у тих, що не палять. У повітрі, що вони вдихають, якщо навіть уже не перебувають в прокуреному приміщенні 5-10 і більше годин, міститься збільшена кількість чадного газу в порівнянні з видихом дітей, якіне піддавалися дії тютюнового диму. Скільки цигарок пасивно "палять" діти завзятих курців? Після обстеження майже 60дітей віком 11-15 років вчені встановили, що тютюновий дим, який вони вдихають протягом року в квартирах, де палятьбатьки, рівнозначний за дією в середньому з 80 сигаретами. Результати обстеження дітей віком 7-11 років свідчать, щодіти батьків-курців нижчі на зріст, у них гірше налагоджена дихальна функція, і вони вдвічі частіше страждають від легеневих захворювань. У сім'ї, де палили батьки, згодом починають палити 67% хлопчиків і 78% дівчаток.

     За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, з 80% таких дітей зберігають цю звичку й надалі. В арсеналах дитячих психіатрів нещодавно з'явився новий термін "природжена дитяча нервовість" Цей діагноз щодалі частіше ставлять дітям, народженим від батьків та матерів, які ведуть нетверезий спосіб життя або палять. Шкідлива дія паління проявляється не лише в розвитку онкологічних захворювань. Воно завдає шкоди всім органам людини. Так вплив диму наоргани дихання позначається на голосових зв'язках: голос грубішає, втрачає свою соковитість, гучність, чистоту. Особливоце помітно у дівчат—дзвінкі голоси красивих дівчат стають грубими. А крім того, ніжні рожеві щічки жовтіють, очі блякнуть. Та страждають не тільки голосові зв'язки. Падіння пов'язане з бронхітом, який загострюється вранці, коли курецьпробуджується в кашлі.

                                                 ЛЮБІТЬ ЖИТТЯ!

Зміни своє ставлення до самого себе. Полюбіть себе. Луїза Хей пише: «Любити себе — це прекрасна пригода. Уявіть, якчудово було б уміти літати! Тож давайте полюбимо себе просто зараз, не зволікаючи». Вона пропонує десять сходинок нашляху любові до себе.

1. Перестати критикувати себе й інших. Не критикуйте оточуючих, адже ті недоліки, які ми знаходимо в інших, це проекціятих рис, які ми засуджуємо в собі. Думати про іншу людину погано — одна з причин нашої обмеженості. Повторюйтетвердження: «Я люблю і схвалюю себе в усьому».

2. Перестати залякувати себе. Похмурі думки можуть отруїти життя кому завгодно. До того ж думка матеріальна — якщопостійно жити в передчутті чогось поганого, воно неодмінно збудеться. Піймавши себе на поганих думках, стверджуйте: «Я є втіленням божественного і прекрасного у світі, і з цього моменту живу повним життям».

3. Бути добрим, м’яким, терплячим із самим собою. Часто ми хочемо мати всі блага терміново, просто зараз. Нетерпінняотруює життя, є проявом нашого небажання вчитися. Ми хочемо набути знання, не засвоївши уроку, не зробивши кроківдля досягнення мети. На цьому шляху ми можемо робити помилки, які є насправді нашими помічниками. Не лайте себеза них. Зробіть паузу, проаналізуйте, що зроблено не так, і рухайтеся вперед.

4. Бути добрим до своєї свідомості. Не лайте себе за негативні думки. Перестаньте звинувачувати себе в поганому. Всідумки і висловлювання — тільки в позитивному ключі. Можна медитувати, уявляючи собі свої мрії як уже доконаний факт.

5. Навчитися хвалити себе. Почніть із малого. Скажіть собі, що ви прекрасні, повторюйте собі це якнайчастіше. Повірившив це, ви помітите, що й оточуючі починають думати і казати про вас так само. Дозвольте собі приймати добро незалежновід того, заслуговуєте ви на нього, на вашу думку, чи ні.

6. Любити себе — отже, підтримувати себе. Звертайтеся по допомогу до друзів, дозволяйте їм допомагати вам,допомагайте їм самі. Прохання про допомогу — це не слабкість — це вияв сили.

7. Доглядайте за своїм тілом. Якщо ви хочете прожити довге і повноцінне життя, почніть піклуватися про себе вже зараз.Адже для цього нині є маса можливостей: басейни, фітнес-центри і багато іншого. Під час занять стверджуйте: «Яздоровий, щасливий, благополучний».

8. Займатися самоосвітою. Вчитися не пізно ніколи, якщо цього хочете ви самі чи необхідно для професійного і кар’єрногозростання.

9. Робота із дзеркалом. Це дуже важливо для тих, хто не може повірити в себе. Уранці підійдіть до дзеркала і скажіть собі: «Я люблю тебе». Якщо вдень сталася неприємність, підійдіть до дзеркала і скажіть: «І все ж таки я люблю тебе».Дивлячись у дзеркало, можна здійснити акт прощення, поговорити з іншими людьми, якщо ви боїтеся говорити з нимиособисто. Спочатку робити це не просто, але згодом ви навчитеся.

10. Любіть себе просто зараз. Не чекайте, коли станете досконалими. Незадоволеність собою — це всього лише поганазвичка. Навчившись любити себе, ви зможете полюбити і прийняти інших людей.

                                 ПРАВИЛА СПІЛКУВАННЯ З УЧНЯМИ

При спілкуванні з учнями слід дотримуватися певних правил. Отже, що треба робити, а чого – категорично неможна.

ТРЕБА:

·                                 проявляти незмінну доброзичливість щодо учня, незважаючи на його репутацію і статус;

·                                 проявляти турботу про збереження і підвищення престижу кожного учня;

·                                 давати критичну оцінку конкретних дій, а не особистості в цілому;

·                                 здійснювати контроль за емоційною тональністю розмови з учнями;

·                                 бути готовим вибачитися за помилку;

·                                 виявляти до дитини терпимість;

·                                 виявляти пошану до особистості дитини, підтримувати в ній почуття власної гідності;

·                                 визнавати право дитини бути несхожою на інших;

·                                 проявляти емпатію, прагнути зрозуміти дитину, дивитися на проблему з її позицій, її очима;

·                                 враховувати індивідуально-психологічні й особистісні особливості дитини;

·                                 акцентувати увагу на позитивних якостях дитини;

·                                 дисциплінувати клас за допомогою непрямих дій – перемикання уваги, жарту;

·                                 бути оптимістом.

НЕМОЖНА:

·                                 проявляти дріб’язкову нетерпимість, прискіпливість («Як ти сидиш! Поклади руки на парту!»);

·                                 здійснювати дисциплінування шляхом натиску, прямого осуду («Досить показувати, який ти розумний!», «Тобі кращеб помовчати і пригадати твою двійку!»);

·                                 вживати загрози, докори, висміювання;

·                                 принижувати гідність;

·                                 використовувати лестощі, показну доброту, обман, залякування із маніпулятивною метою. Діти добре відчуваютьнещирість.

·                                 не дозволяти домінування експресії песимізму («Нічогісінько ви не вмієте. І що мені з вами робити, не розумію»);

·                                 «заякоряти» проблему дитини, тобто весь час про неї нагадувати.