Артикуляційна гімнастика в домашніх умовах

Слухняний язичок

Серед дітей дошкільного віку найпоширенішою вадою мовленнєвого розвитку є дислалія. Дислалією називають порушення звуковимови, не пов’язаної з вадами слуху, порушеннями іннервації мовленнєвого апарату чи недоліками розумового розвитку дитини. Основними причинами виникнення дислалії є:

- порушення у будові артикуляційного апарату (неправильний прикус,порушення у будові щелеп, укорочена під’язикова вуздечка, високе чи вузьке піднебіння, відсутність деяких зубів);

- наслідування (діти можуть копіювати неправильну звуковимову когось із рідних);

- недоліки слухового сприймання звуків (це порушення не пов’язане зі зниженням гостроти слуху дитини, його причини приховані в недоліках формування уявлень дитини про звуки рідної мови, недостатності слухової уваги та слухового контролю);

- негативні біологічні та соціальні чинники ( до них належать: патологія вагітності матері, вживання під час вагітності алкоголю, тютюну, наркотиків, обмеженість спілкування дитини, педагогічна занедбаність).

Формування правильної звуковимови вимагає великої, клопіткої, системної роботи, неабияких зусиль дитини та уваги й терпіння зі сторони дорослих. Щоб навчилася дитина правильно вимовляти звуки, їй потрібно навчитися здійснювати складні артикуляційні дії, спостерігати за роботою артикуляційного апарату, зосереджувати увагу на окремих моментах артикуляції, знаходити спільне та відмінне в положенні органів мовлення та свідомо керувати рухами активних органів, контролювати їхню роботу.

Вироблення точних, повноцінних рухів і дій, відпрацювання їх, об’єднання простих рухів у складні, відчуття артикуляційної постави – усе це досягається у процесі виконання дітьми спеціальних тренувальних вправ – артикуляційної гімнастики. Успіх роботи багато в чому залежить від застосування різноманітних, цікавих для дітей форм роботи, оскільки під час тривалого виконання одноманітних артикуляційних вправ діти швидко втомлюються, часом втрачають інтерес до занять. Щоб цікаво було дітям займатись, потрібно використовувати різні способи подачі навчального матеріалу, і одним із них є ейдетика. Саме ейдетика розмовляє з дошкільниками їхньою мовою. Вона залучає всі аналізатори дитини: дозволяє побачити,почути,відчути. У дітей розвивається логічне й асоціативне мислення, уява, творчі здібності.

Ознайомимося з деякими ейдетичними прийомами та варіантами їх застосування в домашніх умовах під час виконання артикуляційної гімнастики.

Успішне навчання та розвиток дітей, безперечно, потребує поєднання занять із грою,використання художнього слова, цікавого ілюстративного матеріалу. Дитина, захоплюючись, не помічає, що її навчають, а тому легше і швидше долає труднощі, набуває необхідних навичок і знань. Ігрові прийоми проведення артикуляційної гімнастики знімають у дітей напруження, заохочують їх до наступних корекційних занять, надають упевненості у своїх силах, а спеціально дібрані римовані рядки до кожної вправи виховують у дитини увагу до звукового ладу мови, сприяють розвитку мовленнєвого слуху.

У логопедичній практиці, як відомо, прийнято користуватися певними умовними назвами окремих вправ «Жабки», «Хоботок», тощо, рекомендується використовувати також знайомі дітям картинки-символи із зображенням конкретних предметів, що асоціюються з певними рухами, положеннями органів артикуляційного апарату. Символи-картинки з відображенням певних артикуляційних вправ слугують зоровою опорою.

Як проводити артикуляційну гімнастику в домашніх умовах?

1. Передусім пам’ятайте, що саме вчитель-логопед правильно підбере артикуляційні вправи, які потрібні вашій дитині.

2. Дотримуйтесь певної послідовності у їх виконанні – від простих до більш складних.

3. Спочатку вправи виконуйте у повільному темпі, обов’язково перед дзеркалом.

4. Кожне заняття для дитини має бути цікавим. На перших заняттях можна обмежитися і дворазовим виконанням вправи, головне,щоб вона була виконана правильно, якісно. Потім кількість повторень збільшується до 10-15 разів.

5. Коли дитина навчиться виконувати рухи, відчувати положення органів артикуляційного апарату, дзеркало можна прибрати.

6. Для дітей потрібна зорова опора, тому доречно використовувати картки із зображенням артикуляційних вправ та символи-картки.

7. Позитивно налаштуйте дитину на роботу, наприклад, прочитайте веселий віршик, запропонуйте загадку. Покажіть символ-картку, зверніть увагу на зображення , запитайте про яку артикуляційну вправу подумала дитина дивлячись на символ-картку, а вже потім починайте виконання вправ. Наприклад:

1. Артикуляційна вправа «Жабки»

Жабка їсти захотіла,

Враз взялась вона за діло –

Наловила аж сім мух,

Тому й рада: рот - до вух!

Рот трохи відкрити. Посміхнутись, губи розтягнути так, щоб було видно верхні зуби. Утримувати таке положення під лічбу 10-15 секунд.

2. Артикуляційна вправа «Хоботок»

В зоопарку ми були, там великі є слони.

А маленький Раві привітався з нами.

Хобот свій він витягав, «Всім привіт!»- немов казав.

Щоб йому відповісти, Хоботок зроби і ти.

Краще губи витягай, Раві швидше привітай.

Витягнути губи сильно вперед,напружити, як при вимовлянні звука У.

3. Артикуляційна вправа «Лопаточка»

Широким я язик зроблю, на нижню губу покладу.

Гарна вийшла і пласка моя лопатка з язика.

Жаль, така лопатка не скопає грядки.

Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не дрижав. Утримувати у такому положенні 10-15 секунд.

4. Артикуляційна вправа «Чашечка»

Чашку чарівну я можу зробити,

З глини її не потрібно ліпити.

Вгору широкий язик підіймаю,

Старанно в нього краї загинаю.

Соком наповню її чи водою –

Чашка чарівна завжди зі мною.

«ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ»

Що означає поняття «інтерактивне навчання»? Слово «інтерактивне» складається з двох частин: «інтер» та «активне». Перша частина слова - «інтер» - походить від латинського слова іntеr, що в латині означає : взаємно, вкупі, спільно, між. Друга частина слова - «активне», також походить з латинської - від слова асtiv. Воно означає : рухливе, діяльне, жваве, енергійне.

Таким чином, «інтерактивне навчання» - це технології навчання, які дають можливість та сприяють вихованцям спільно, взаємно, вкупі, жваво,енергійно та рухливо займатись під час навчального процесу.

На занятті дитині надається роль не стільки слухача, а більшою мірою роль активного співучасника навчального процесу. Під час інтерактивного навчання відбувається взаємодія педагога з вихованцями, або взаємодія між самими вихованцями. Це може відбуватись у парах, у малих групах.

Тобто, суть інтерактивного навчання полягає у тому, що навчальний процес відбувається за умови активної взаємодії всіх учасників. Розвиток мови - це не лише збагачення словника, формування звукової, граматичної культури та удосконалення зв'язного мовлення. Насамперед , це розвиток вміння спілкуватись. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні поставив перед педагогами основне завдання - виховати особистість, яка успішно діє в різних життєвих ситуаціях. А здатність швидко адаптуватись до нових соціальних умов безпосередньо залежить від комунікативних умінь та навичок, достатній рівень яких дає дитині змогу самореалізуватись і адекватно діяти у соціальному оточенні. Щоб навчити дитину оперувати своїми мовними знаннями, виховати ініціативну особистість з високим рівнем мовленнєвої творчості, треба використовувати у роботі різні методи та прийоми мовленнєвого розвитку:

Ø лексичні та мовленнєві вправи;

Ø мовленнєві лексичні задачі.

Поміж інших методів розвитку мовлення доцільно відокремити пальчикові ігри та вправи, тому що мовленнєвий розвиток тісно пов'язаний з розвитком дрібної моторики м'язів пальців рук (бо руховий та мовленнєвий центри в корі головного мозку знаходяться поруч та впливають один на одного). Під час виконання пальчикових вправ дитина насолоджується рухом і можливістю вслухатися в мелодію тексту.

Складання речень за допомогою моделювання

Використовуючи опорні картинки, дошкільники вправляються в уміння складати речення за схемою. У дітей формуються знання про речення як одиницю мовлення, про те, що слова у реченні вимовляються послідовно одне за одним.

Вивчення з дошкільниками віршів за допомогою мнемотехніки

Оскільки у дітей дошкільного віку пам’ять має мимовільний характер, тобто краще запам’ятовуються предмети, події, явища, близькі до життєвого досвіду дитини, з якими вона активно вступає у взаємодію, доцільно у цьому віці починати використовувати мнемотехніку. Мнемотехніка — це система різних прийомів, які полегшують запам’ятовування і збільшують обсяг пам’яті шляхом утворення додаткових зорових асоціацій. Мнемотехніка допомагає розвивати зорову і слухову пам’ять; асоціативне мислення; зорову і слухову увагу; уяву; зв’язне мовлення; словниковий запас. Як і будь-яка робота, мнемотехніка будується від простого до складного. Необхідно розпочинати роботу з найпростіших мнемоквадратів, послідовно переходити до мнемодоріжок, а пізніше - до мнемотаблиць.