Інформація батькам

Корисні посилання щодо допомоги та підтримки в ситуаціях насильства, торгівлі людьми, складних життєвих обставин

1. Національна «гаряча лінія» для дітей та молоді: 0 800 500 225 або 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного телефонів, анонімно), Messenger @childhotline.ukraine, Instagram @childhotline_ua, Telegram @CHL116111.

2. Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації: 0 800 500 335 або 116 123 з мобільних або стаціонарних телефонів цілодобово (безкоштовно, анонімно, конфіденційно).

3. Поліція: 102.

 4. Центр надання безоплатної правової допомоги: 0 800 213 103.

5. Анонімний онлайн-щоденник «Тільки нікому не кажи» дає можливість написати листа тому, з ким складно поділитися своїми переживаннями в реальному житті про булінг у школі, нерозділене кохання чи непорозуміння з батьками (https://secrets.1plus1.ua/).

6. Перша національна лінія довіри для попередження суїциду: 73 33.

7. Екстрена психологічна допомога при Кризовому Центрі медикопсихологічної допомоги: (068) 770 37 70, (099) 632 18 18, (093) 609 30 03.

8. «Лiнiя допомоги»: (067) 975 76 76, (066) 975 76 76, (093) 975 76 76.

9. Лінія психологічної допомоги для учасників АТО та членів їх сімей: 0 800 505 085.

10. Служба медико-психологічної допомоги та профілактики гострих кризових станів: (044) 456 17 02, (044) 456 17 25.

11. Національна урядова «гаряча лінія» для постраждалих від домашнього насильства – 15 47.

12. «Гаряча лінія» Уповноваженого Президента України з прав дитини: (044) 255 76 75.

13. Освітній омбудсмен України: (095) 143 87 26 (ez@eo.gov.ua, https://eo.gov.ua/).

14. «Гаряча лінія» психологічної допомоги та протидії насильству (https://www.unicef.org/ukraine/stories/hot-lines).

15. Національна «гаряча лінія» з питань наркозалежності та ЗПТ: 0 800 507 727.

16. Анонімні консультації на сайтах teensLIVE (від фахівців клінік, дружніх до молоді), supportME (від фахівців).

17. Уповноважений Президента України з прав дитини (044) 255 76 75.

 18. Національна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів: 0-800-505-501 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів), 527 (безкоштовно з номерів мобільних операторів України пн. – пт. з 10:00 до 21:00, сб. з 10:00 до 18:00).

19. Гаряча лінія Міністерства закордонних справ України для громадян України, які опинилися в надзвичайних ситуаціях за кордоном: (044) 238 16 57.

20. Департамент боротьби зі злочинами, що пов’язані з торгівлею людьми Національної поліції України: (044) 374 37 85 (пн. - сб. з 09:00 до 18:00).

21. Гаряча лінія емоційної підтримки Міжнародної організації з міграції: 0 800 211 444.

22. Гаряча лінія з профілактики суїцидів (https://lifelineukraine.com/).

23. Гаряча лінія професійної підтримки «Стоп паніка» безкоштовний багатоканальний номер: 0800 50 18 92.

24. Платформа «Мені здається» (https://nachasi.com/2021/02/05/platform-itseems-to-me/).

25. Платформа «Розкажи мені» (https://tellme.com.ua/).

26. Канал психологічної підтримки «ПОРУЧ» для підлітків та молоді (https://t.me/poruch_me).

 27. В рамках роботи платформи СпівДія та Співдія хаб функціонує напрям безкоштовної психологічної підтримки онлайн і офлайн (https://airtable.com/shrfgyZ1ko5UYxR9r).

28. За підтримки Національної психологічної асоціації психологиволонтери створили центр психологічної підтримки «Як ти?» (безкоштовно, у будь-який час доби) (https://bit.ly/3QLUdwO).

29. Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ) відкрив гарячу лінію, за якою можна звернутися за підтримкою: 0-800-300-155 (дзвінки безкоштовні).

 30. Довідник психологічної підтримки в умовах війни допоможе знайти відповіді на питання: як боротися з перевтомою, панікою, тривогою, апатією; як зберегти близькі стосунки та позбутися почуття провини (https://bit.ly/3OzJm6Z).

31. Телеграм-канал «підтримай дитину» створено з турботою про батьків і дітей (https://t.me/s/pidtrumaidutuny).

32. Онлайн-платформа «Аврора»: консультування постраждалих від насильства, зокрема сексуального, доступу до якісної дистанційної допомоги у будь-якому куточку України та за кордоном, достатньо лише заповнити заявку на сайті «Розірви коло» у розділі «Психотерапевтична допомога» (https://rozirvykolo.org/mental-support/).

 33. Безкоштовна психологічна підтримка для кожного, хто відчуває у цьому потребу: УкрЄдність (https://ukr-ednist.com.ua/).

34. Група психологічної підтримки «Разом» (https://razom.live/).

35. Гаряча лінія кризової допомоги та підтримки від Українського ветеранського фонду (УВФ): +38 (067) 400 46 60 (пн. - нд. з 10:00 до 20:00), сайт Фонду (https://veteranfund.com.ua/).


 Куди потрібно звертатися за допомогою тим, хто перебуває за кордоном

1. Дитяча гаряча лінія 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного, анонімно, консультації українською мовою). Лінія працює в країнах: Естонія, Данія, Кіпр, Азербайджан, Іспанія, Словаччина, Словенія, Сербія, Румуні, Португалія, Польща, Молдова, Мальта, Литва, Латвія, Угорщина, Фінляндія, Чехія, Болгарія, Хорватія, Албанія.


2. Національна гаряча лінія для дітей та молоді, яка працює в Україні, через соціальні мережі (конфіденційно, цілодобово). Інстаграм: childhotline_ua; телеграм: CHL116111; фейсбук: @childhotline.ukraine


3. Поліція, за єдиним номером служби екстреної допомоги: 112 (для країн Європейського Союзу: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Грецька Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Республіка Мальта, Королівство Нідерландів, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словаччина, Республіка Словенія, Республіка Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Королівство Швеція.)

Ми зіткнулися з неймовірним випробуванням війни – і наше завдання вистояти, витримати, перемогти. Щоб не було і скільки би це часу не зайняло – вистояти, витримати, перемогти!  Важливою умовою цього є збереження психічного здоров’я  дітей та дорослих, які стикнулися з болем, втратами, тривогою за майбутнє. Практичний психолог та соціальний педагог закладу освіти  готові надати психологічну підтримку усім, хто її потребує. Надаємо телефони спеціалістів:





Практичний психолог - 0990314180  (Наталія Борисівна)

Соціальний педагог - 0959154688 (Наталія Степанівна)



ПАМ’ЯТКА

Правило № 1

ВСЕ, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ З ДИТИНОЮ ПІСЛЯ ПЕРЕНЕСЕНОЇ ТРАВМАТИЧНОЇ СИТУАЦІЇ, – ЦЕ НОРМАЛЬНА РЕАКЦІЯ НОРМАЛЬНИХ ЛЮДЕЙ НА НЕНОРМАЛЬНІ ПОДІЇ

       Організм людини на травму реагує так, що блискавично вмикаються захисні рефлекси, переорієнтовуючи в стан тривоги.

Правила № 2

РЕАКЦІЯ НА ТРАВМУ В ДІТЕЙ, ЯК І В ДРОСЛИХ, З ПЛИНОМ ЧАСУ МАЄ СВОЇ ЗАКОНОМІРНОСТІ, ПРОХОДИТЬ ПЕВНІ СТАДІЇ (ФАЗИ) ВІДРЕАГУВАННЯ. ПЕРША ДОПОМОГА НАДАЄТЬСЯ ДИТИНІ, ЗВАЖАЮЧИ НА ЇЇ ПОТРЕБУ І ФАЗУ ПЕРЕБІГУ ПІСЛЯТРАВМАТИЧНОГО ВІДРЕАГУВАННЯ

Правило № 3

У ДІТЕЙ ПЕРЕБІГ РЕАГУВАННЯ НА СТРЕС СПОСТЕРІГАЄТЬСЯ ІНАКШЕ НІЖ У ДОРОСЛИХ, ФАЗИ ВІДРЕАГУВАННЯ МОЖУТЬ ЗМІНЮВАТИ СВОЮ ТИПОВУ ЧЕРГОВІСТЬ, ВИПАДАТИ (НЕ ПРОЯВЛЯТИСЬ ВЗАГАЛІ), НЕ МАТИ СВОЇХ ЧАСОВИХ ГРАНИЦЬ

В будь-який час, жодна людина не може уникнути травматичних подій (подій в своєму сприйнятті, як загрозливих для життя та здоров’я). Діти – особливо вразлива вікова категорія до стресових подій. І реакція на ці події має свою специфічність, свої емоційні, тілесні та поведінкові прояви.

 !!! Дорослим потрібно усвідомити, що змінені тілесні відчуття, непритаманні емоційні прояви та поведінка дитини, що зустрілась з травматичною ситуацією, є нормальною реакцією внутрішнього захисту від небезпеки. Це потрібно організму для того щоб вижити.

Теоретичні та практичні рекомендації з надання першої допомоги (враховуючи потребу і фазу перебігу відреагування)

ФАЗА 1 («стан замороження», «шоковий стан»)


Коли? – під час травматичної події, чи відразу після перенесеного стресу

      

Що з дитиною? – відчуття холоду, спітнілість, дитина тремтить


Допомога

*забрати дитину з місця подій

*дати можливість зігрітись (одіяло, теплий одяг, слабкий теплий солодкий чай)

 *дайте відчути дитині свою присутність (підтримуюча розмова, доброзичливий фізичний контакт)

 *не демонструйте свою тривогу, хвилювання в присутності дитини

*дбайте про комфорт дитини (відсутність відчуття безпеки і комфорту в цій фазі є загрозливим чинником для виживання)


ФАЗА 2 (збудження)


Коли? – від кількох хвилин до кількох годин після подій, що викликали порушення

 

                                                          Що з дитиною? – фізичне та психічне збудження (дитина може плакати, безпідставно сміятись, бігати, кричати, не відпускати Вас ні на крок…)

Допомога

* дайте дитині відчувати себе в безпеці

*не залишайте дитину саму

*намагайтесь «витримати» будь яку, навіть нестерпнішу поведінку дитини

*в своїх діях намагайтесь дотримуватись темпу поведінки дитини ( разом рухайтесь з дитиною, розмовляйте виразно, мова гучна з поступовим зниженням гучності, що дає можливість вгамовувати рухову активність. (будьте провідником і керманичем поведінки дитини)

 * дбайте про безпеку дитини (поведінка є загрозливою для нещасних випадків)

 * дозволяйте дитині плакати, чіплятись за Вас

*втішайте дитину, завжди будьте поруч

*зберігайте спокій

 Застереження

**жодних вимог

**жодних аргументів

**жодних докорів

**вгамуйте свій страх і не демонструйте його дітям

      

ФАЗА 3 (заперечення, уникання)


Коли? – години – дні після події

      

           Що з дитиною? – дитина зменшує свою активність, заперечує подію,що спричинила порушення, не хоче про це говорити, робить вигляд що нічого не чує, ховається. Спостерігається порушення сну, підвищена вразливість, дратівливість, злість на оточуючих та на себе. Досить часто в дитини є страх.


Деякі діти постійно грають в одну і ту ж гру (це нормальна поведінка дитини, яку можна контролювати).

Підставою звернутись за допомогою психолога є «застрягання» на грі в травматичну подію»

Допомога

* у дитини є нагальна потреба в спокої

* при можливості, чергуйте періоди дозованих розмов про подію з періодами свідомого уникання такого спілкування (будьте обережні, надмірно наполягаючи згадувати подію, Ви можете поглибити уникаючу поведінку, що може викликати навіть вороже ставлення до Вас).

 * якщо уникаюча поведінка триває понад тиждень, звертайтесь за допомогою до психотравматерапевта (травматерапевта).


ФАЗА 4 ( аналітична )


Коли? – години – дні після події

      

           Що з дитиною? – прагнення зрозуміти те, що трапилось. «Критичний аналіз» травматичних подій (пошук правди та змісту того що сталося, прагнення «передбачити» наслідки подій у майбутньому, «змінене» бачення себе та світу. Усвідомлення того, що «життя розділилось» на «до» і «після». Дитина переживає жахливий досвід, відтворюючи його в іграх, і в цих же іграх намагається знайти вихід.


Інколи можусь виникати питання про сенс життя, страждання, про їх причини та наслідки (ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: така поведінка дитини повинна насторожити дорослих, адже ця поведінка може викликати суіцидальні наміри).

Допомога

* продовжуйте спілкуватись з дитиною (розмовляйте, грайтеся, ліпіть, малюйте… ) У цих іграх можна здійснювати спроби спрямовувати контекст спілкування в травматичну подію (будьте уважні – нічого не робіть у супротив волі дитини, при появі хвилювання дитини, «виходьте» з травматичних подій)

 * при потребі звертайтесь до психолога  

 * оберігайте дитину від будь-якого додаткового стресу

 * не дозволяти перебувати в стані бездіяльності

 * зрозумілою для віку мовою пояснюйте все, що відбувається. Пояснюйте ті чи інші заходи були доцільними (медичне втручання, похорон…)

 * дитина повинна відчувати постійний контроль над ситуацією

 * не приховувати, не спілкуватись натяками, бути щирими та відкритими

 * стежте, щоб дитина достатньо спала і повноцінно харчувалась

 * слідкуйте, щоб фази свідомого заглиблення в тему чергувались з фазами свідомого відволікання від неї

Застереження

** не докучайте дитині

** будьте готові слухати і вислуховувати

** не вимагайте пояснень

** не чиніть тиску

      

ФАЗА ( опрацювання проблеми)


Коли? – дні – тижні після події

      

Що з дитиною? – відсутність симптомів. Згадуючи про травматичну подію, вже не виникає «травматичне навантаження». Дитина спокійно може про це розповідати і її більше не переповнюють негативні почуття з минулих травматичних подій. В дитини не залишається негативних переконань про себе та про світ.



Гра в кальмара: які небезпеки для дітей несе новий популярний серіал?




   А ваші діти дивляться «Гру в кальмара»? Новий корейський серіал показує небезпечну гру: у ній той, хто програє, помирає. Фільм став надзвичайно популярним серед дітей та підлітків: українські школярі тільки про нього й говорять. Які небезпеки несе новий серіал? Як захистити свою дитину від шкідливого впливу фільму? 

Чому батьки та вчителі б’ють на сполох

   600 тисяч переглядів, 36 тисяч перепостів (з них 13 — за першу добу) та 1,7 тисяч коментарів — такий резонанс викликав пост від 5 жовтня в соцмережах директорки однієї з бельгійських шкіл Сабріни Качі. Вона закликає зупинити «Гру в кальмара» серед дітей. За її словами, це звичайні дитячі забавки, але тих, хто програє, «вбивають», а в реальності один раз б’ють палкою чи ременем. Такі забавки відбуваються в початковій школі. Адміністрація закладу освіти вимагає від батьків заборонити дітям цю гру, інакше до таких учнів застосують шкільні покарання. 

У коментарях розгорнулася дискусія: це школа має розвивати критичне мислення та без покарань відвертати від таких ігор, чи це батьки мають бути відповідальними за те, який контент дивиться дитина. Люди пишуть, що такий самий небезпечний тренд є і в інших країнах. Гра почалася з однойменного корейського серіалу, який Netflix презентував 17 вересня. А зараз у продажу вже з’явилося чимало дитячого (!) одягу із символами з «Гри в кальмара». Таку продукцію можна знайти і в Україні. За мотивами серіалу вже створюють онлайн-ігри, квести, запускають челенджі і навіть проводять майстер-класи, на яких вчать готувати показані в серіалі солодощі. В інтернеті — сотні мемів з персонажами звідти.

В Україні дорослі теж можуть переконатися, що більшість підлітків знає про цей серіал. 

Понад усе батьків у соцмережах цікавить, що ж то за сюжет і як дітям вдається познайомитися з дорослим кіно, яке заборонене для перегляду неповнолітніми.

Що це за серіал?

   За три тижні він став мегапопулярним у понад 90 країнах. У ньому йдеться про серію ігор, за яку переможець отримає майже 40 млн доларів. Однак гравців аж 456, і всіх, хто програє в кожному з раундів, убивають. Герої, за яких уболівають глядачі, — безробітні, біженці, збанкрутілі, ті, хто програвся на перегонах, хоче визволити брата з дитячого будинку або заліз у борги.

   Сюжет про людину, яка змушена добувати гроші заради порятунку себе чи близьких або просто рятувати життя в грі, не новий. Зазвичай ідеться про телешоу або таємну розвагу, як у «Грі в кальмара», яку організували для багатіїв. Понад 65 років тому про таке писав Роберт Шеклі («Премія за ризик»), згодом — Стівен Кінг («Людина, що біжить») та інші письменники. У кіно можна вже казати про окремий піджанр: «Королівська битва», «Голодні ігри», «Страшна воля богів», «Той, що біжить у лабіринті», «Що б ви зробили?», «Щурячі перегони», «3%», «Коло», «Арена».

   Популярність таких стрічок має три причини. По-перше, подає вкрай загострену, але знайому кожному картину конкуренції, соціальної нерівності, потреби опиратися гострому стресу та виживати. По-друге, реальність такого кіно нагадує реальність комп’ютерних ігор-шутерів, тож гравцям це здається знайомим досвідом. По-третє, смертельні ігри на кшталт «Синього кита» або чутки про підпільні бої і тоталізатори з рабами підживлюють інтерес до такого кіно. 

   Чому досі такі картини не викликали ажіотажу? Вперше йдеться не про антиутопію, а про те, що нібито відбувається просто зараз. Гравців не примушують, а лише мотивують грошима. Їх навіть відпускають додому після того, як більшість проголосувала проти гри. Але знуджені люди знову повертаються. Тобто серіал переносить акцент із насильства на морально-етичний момент: на що людина здатна заради грошей, за що може ризикнути життям, зрадити або, навпаки, чому і коли виявляє героїзм, людяність, жертвує собою. У «Грі в кальмара» кілька героїв добровільно програють та гинуть, щоб врятувати інших. Тут кілька персонажів, яким завдяки чудовій акторській грі та реалістичним характерам важко не співпереживати. Загалом серіал торкається глибоких філософських тем, він — проти насильства, за усвідомлення цінності життя, відповідальності за вибір і те, як позиція однієї людини відбивається на інших. За часів пандемії це особливо актуальні теми. 

Як про сюжет дізналися діти?

   Не дивно, що діти, які не здатні ще до складних рефлексій та зчитування підтекстів, захопилися саме тим, проти чого виступає кіно: елементом насилля. Ще у 1980-ті роки, після виходу фільму Р. Бикова «Опудало», який показував жахи булінгу, школярі грали «в опудало», повторювали те, що засуджувалося у фільмі. 

   — Серіал вражає поєднанням дорослих тем, жорстокості та оформлення в стилі казки: завдання — це популярні дитячі ігри, робот-лялька, що вбиває, рожеві костюми охоронців, зал у вигляді типового ігрового майданчика, казкові малюнки на стінах. Кольори — кислотно-яскраві, фантастичні. Ось це школярам близько та зрозуміло. Серіал одразу став хітом соцмережі ТіkТоk. Підлітки (та навіть дорослі блогери, які хочуть хайпу від дитячої аудиторії) займаються косплеєм, групами імітують проходження завдань, які були в серіалі, записують свої відчуття під час перегляду серій, роблять пародії, огляди та аналіз. Блогерки косплеять героїв серіалу в еротичному вбранні.

   — Найбільше варіацій для 8–10-річних зроблено у форматі гри в Roblox та Minecraft. Тут жорстокість зашкалює, віртуальні чоловічки гинуть партіями під закадровий сміх. Саме з TikTok навіть учні початкової школи черпають не потрібну їм інформацію про цей дорослий серіал. Не секрет, що акаунти там мають навіть одинадцятирічні діти, а в них є менші брати і сестри. Саме вони переробляють завдання серіалу в дворові ігри, в яких гравці нібито вмирають, а для гостроти відчуттів їх ще й б’ють. У тінейджерів — інша небезпека: за ці лічені дні дедалі частіше в соцмережах з’являються кричущі відео про «справжню гру», «все, як у серіалі, але насправді», «грай з нами у кальмара». Звісно, це лише бажання зловити хайп. Але в соцмережах батьки пишуть, що побоюються нових реальних смертельно небезпечних ігор та «груп суїциду». Підлітки, які хочуть зануритися в атмосферу, можуть відгукнутися на запит якогось «куратора» або просто психічно хворої людини «в реальності пограти в кальмара». 

І що тепер робити?

   — Питання цієї гри — це питання безпеки в соцмережах, батьківського контролю, розвитку критичного мислення, — переконана експертка. — Звісно, такий контент та ігри, що містять насилля, негативно впливають на дітей. Але важливо розуміти, що саме приваблює конкретну дитину в такій грі. Якщо є потяг до агресивної поведінки, привід знайдеться. Це виняткова ситуація, тож треба розбиратися, що коїться із сином або донькою.

   Значно частіше йдеться не про бажання вдарити когось під час гри, а про підвищення її екстремальності. Недарма в багатьох цивілізаціях підлітки проходять небезпечні ініціації, щоб відчути себе повноправним членом соціуму, дорослим. У цьому є й мотив перевірки своїх сил, «на що я здатний», «що мені не слабо», самоідентифікації. У наші часи своєрідною ініціацією стає спілкування в соцмережах. Утім, бажання пройти екстремальні випробування помолодшали й цікавлять дітей вже у 9–10 років. Окрім розмов про природу небезпечних інтернет-розваг, цікавість до таких речей зазвичай знижується, коли задовольняються потреби. Для учнів початкової школи це потреба в батьківській увазі, прийнятті, спільному дозвіллі. А для тінейджерів — розширення кола прав та обов’язків порівняно з дитинством, повага до вибору та інтересів підлітка. І, звісно, школярам потрібні не заборони, а цифрова компетентність, вміння орієнтуватися на безпечний контент. Тоді жодна гра не лякатиме батьків та вчителів. 

Міністерство освіти і науки розробило рекомендації щодо проведення заходів, які запобігали б небезпечній поведінці дітей в інтернеті та інформували батьків з цієї теми.

«Останнім часом збільшилася кількість випадків небезпечної поведінки дітей, що загрожує їхньому життю та здоров’ю. Зокрема, йдеться про вплив соціальних мереж в інтернеті. Для підвищення обізнаності вчителів, керівників закладів освіти, батьків та їхніх дітей МОН розробило рекомендації для проведення додаткових профілактичних заходів закладами освіти серед дітей та інформування батьків», — ідеться на сайті МОН.

Найбільшої уваги щодо профілактики, на думку міністерства, потребують підлітки 12–17 років, оскільки це етап активного формування самооцінки, інтересів, моральних уявлень, соціальних установок та потреби в спілкуванні з однолітками.

Під час організації профілактичних заходів учителям варто орієнтуватися на формування навичок безпечної поведінки в цифровому середовищі та здобуття знань щодо:

Важлива роль родини в запобіганні потрапляню підлітків у небезпечні ситуації в інтернеті.

Батькам під час комунікації з дитиною варто, зокрема:

У разі виявлення, що дитина стала жертвою будь-яких проявів насильства, експлуатації, вербування або маніпуляцій у цифровому просторі, варто одразу звернутися до Національної поліції України та надіслати повідомлення про правопорушення до департаменту кіберполіції Національної поліції України (цілодобово).

Психологічну допомогу та підтримку можна отримати за номерами телефонів:

— 0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних),

— 116 111 (безкоштовно з мобільних);


БЕЗПЕКА ДІТЕЙ В ІНТЕРНЕТІ

   В період карантину діти замінили відпочинок з друзями та однокласниками на спілкування за допомогою комп`ютерів та гаджетів. Тому слід пам`ятати, що дружба в Інтернеті може виявитись небезпечною, адже мережа дає безліч можливостей скоювати злочини проти людини та порушувати їх права.

   У дітей зараз є безліч знайомих онлайн, з якими вони з радістю спілкуються кожного дня. Для того, щоб зрозуміти хто з них є другом, а хто бажає використати дитину у власних цілях, слід звернути увагу на такі ознаки ризикованої комунікації з онлайн-знайомим:

   Якщо у спілкуванні з онлайн-знайомим прослідковуються деякі з цих пунктів, слід припинити спілкування з цією людиною, а якщо місце має шантаж або вимагання грошей, слід негайно звернутись у поліцію.

   Запитання, які можуть виникнути у ваших дітей та відповіді на них:

   Що робити, якщо людина, яку я знаю тільки онлайн, вимагає у мене відеодзвінок чи зустріч офлайн?

   Інтернет – місце для знайомств і комунікації, тому в бажанні поговорити через відеочат чи зустрітись офлайн немає нічого поганого. Проте на цьому бажанні можуть будувати свої стратегії зближення кіберзлочинці. Тому ти маєш продумати, як захистити себе.

   По-перше, не варто відразу погоджуватись на відеодзвінок – злочинці часто записують їх та використовують для шантажування.

   Якщо ж у твого співрозмовника, за його словами, якісь проблеми з камерою чи зв’язком, через які ти не можеш його бачити, ні в якому разі не продовжуй такого дзвінка.

   Особиста зустріч також вимагає дотримання певних правил безпеки. Радимо піти на неї у супроводі друга або довіреної особи, а також обов’язково повідомивши своїм батькам, де та з ким саме ти перебуватимеш. Ні в якому разі не зустрічайся у малолюдних місцях та не йди у гості до нового друга. Не сідай у автівку навіть після зустрічі та не дозволяй себе проводжати до дому.

   Як видалити небажане фото з Інтернету?

На жаль, те, що раз потрапило до Інтернету, доволі важко звідти видалити. Проте певні способи зарадити у ситуації, коли туди потрапили інтимні фото, є. По-перше, слід негайно видалити фото з їхнього першоджерела. Якщо це був чат у соцмережі чи месенджері, то за можливості видали фото для всіх його учасників. Якщо фото було взяте з вкраденого гаджету, рекомендуємо звернутись до Поліції та повідомити про це. Якщо ти бачиш свої фото у соцмережах, надсилай на них скарги до адміністрації, вказуючи, що матеріали були узяті без твоєї згоди. Якщо ж на форумі чи вебсайті – звертайся до технічної команди ресурсу. Намагайся не привертати уваги до фото та відео, коментуючи публікації із ними, адже так їх побачить ще більше людей.

Як зупинити фейків, що створили профілі і завантажують туди мої фото?

Якщо ти помітив сторінку в соцмережах, власник якої видає твої фото за свої, ти можеш звернутись до адміністрації соцмережі. Надавши документи, що підтверджують твою особу, та вказавши першоджерела своїх фото (часто достатньо звірити дати їх публікації), ти доведеш, що інша сторінка – фейкова.

Також варто попередити близьких людей про існування такої сторінки. Можливо, злочинець, що створив її, спробує зв’язатись із ними, використовуючи твоє ім’я та фото. Їм слід знати, що все, що він пише – неправда. Не намагайся коментувати чи ставити вподобання на фейковій сторінці – таким чином ти привернеш до неї ще більше уваги.

Як захистити свою сторінку від кіберзлочинців?

По-перше, не слід публічно вказувати в соцмережах особисту інформацію – адресу, мобільний телефон, номер школи, назву гуртка, який ти відвідуєш. Те ж саме стосується і геолокацій – обережно проставляй їх на фото, намагаючись не викривати конкретних місць, де ти часто буваєш, адже злочинці можуть використати ці дані для переслідувань.

По-друге, не відкривай свої сторінки в соцмережах для усіх користувачів – обмеж доступ тільки для друзів. Намагайся не додавати у друзі людей, яких не знаєш офлайн. Не відповідай на заявки у друзі та повідомлення, які видаються тобі підозрілими.

По-третє, слідкуй за тим, аби не зберігати паролі до своїх сторінок на гаджетах спільного користування (наприклад, у бібліотеці чи школі). Не залишай на них свої сторінки відкритими. рекомендуємо не робити цього навіть на власних гаджетах, адже їх можуть вкрасти чи загубити.

Що варто знати про налаштування приватності у соцмережах та месенджерах?

Ключем до безпечного Інтернету є захищена особиста сторінка в соцмережах та месенджерах. Отож, що варто пам’ятати про налаштування приватності?

По-перше, варто закрити сторінку від усіх користувачів, які не входять до списку друзів.

По-друге, будь обережним(ою) із налаштуваннями геолокації, особливо в соцмережах, що можуть відкривати її за замовчуванням (як-от Snapchat). Радимо ставити її лише в особливих випадках та не обмежувати певним місцем – наприклад, достатньо вказати населений пункт та не вказувати конкретну будівлю, де ти живеш. Це стосується також і фото на впізнаваній локації – якщо ти в один і той самий час регулярно буваєш в одному місці (наприклад, відвідуєш широковідомий спортзал), не варто розкривати це на своїй сторінці. Подібні фото з геолокацією часто використовують сталкери (переслідувачі).

По-третє, радимо закрити можливість коментування – краще для усіх, окрім близьких друзів. Саме з коментарів під фото кіберзлочинці часто розпочинають знайомство.

Будьте уважними до своїх дітей та подбайте про їх безпеку в Інтернеті.


поради батькам.pptx

ПОРАДИ БАТЬКАМ



Спілкуючись з дітьми, неохідно частіше нагадувати собі:


Найголовніше — ЛЮБИТИ!


Про-батьківський-авторитет.pdf
Поради-батькам-які-прагнуть-розвивати-здібності-своїх-дітей.pdf
Памятка-для-батьків-щодо-створення-сприятливої-сімейної-атмосфери.pdf
Поради-батькам-дітей-з-особливими-потребами.pdf
Поради-батькам-пятикласників.pdf
Коли-ваша-дитина-перебуває-у-стані-відчаю.pdf
Поради-батькам-першокласника.pdf