Проблема превентивності завжди була і є пріоритетною в системі психолого-педагогічних, медичних, правових, соціологічних досліджень у різних країнах світу. В Україні ця проблема набуває особливої гостроти, оскільки молодь формується в складних соціокультурних умовах економічних і політичних суперечностей, неврівноваженості соціальних процесів, криміногенності суспільства.

«Превентивний» – в перекладі з латинської (prаventivus) означає запобіжний.

   Превентивне виховання – це комплексний цілеспрямований вплив на особистість у процесі її активної динамічної взаємодії із соціальними інституціями, спрямованої на фізичний, психічний, духовний, соціальний розвиток особистості, вироблення в неї імунітету до негативних впливів соціального оточення, профілактику і корекцію асоціальних проявів у поведінці дітей та молоді, на їх допомогу і захист.

   Превентивне виховання в школі – це система підготовчих та профілактичних дій педагогів, спрямованих на запобігання формуванню в учнів негативних звичок, рис характеру, проявам асоціальної поведінки підлітків та організацію належного догляду за діяльністю школярів.

Всі превентивні заходи, які складають систему роботи школи поділяються на три типи:

1. Первинна соціальна превенція спрямована на збереження і розвиток умов, що сприяють здоров’ю, збереженню життя дітей, на попередження несприятливого впливу на дитину.

2. Вторинна – якомога раніше виявлення негативних змін у поведінці дитини з метою попередження їх подальшого розвитку.

3. Третинна або цілеспрямована превенція включає сукупність заходів, спрямованих на попередження переходу відхилень у поведінці дитини в більш важку стадію.

   Мета превентивного виховання полягає у розвитку почуття соціальної відповідальності підлітків за свою поведінку, сприяє не лише усвідомленню своїх прав, а й обов’язків.

   Функції превентивного виховання:

1. Діагностично-прогностична – це аналітична робота зі з’ясування причин і умов відхилень у поведінці дитини.

2. Корекційно-реабілітаційна – використання оптимальної коригувальної допомоги, перевиховання та подолання негативних проявів у поведінці, налагодження стосунків для позитивного способу життя.

3. Освітньо-консультативна – використання сучасних технологій наданняü оптимальної освітньої, консультативної інформації; попередження і нейтралізацію надмірної інформації про види і форми негативних явищ.

4. Організаційно-методична – опрацювання і реалізація міжгалузевих науково-дослідних проектів із проблем превентивного виховання; дослідження соціально-гігієнічних і медико-біологічних факторів розвитку схильності неповнолітніх до негативної поведінки та розробку заходів щодо її профілактики.

5. Інтегровано-просвітницька – збір, обмін, аналіз, адаптацію, узагальнення та впровадження вітчизняного й зарубіжного досвіду превентивної практики.

   Завдання превентивного виховання: забезпечення в учнів високих моральних рис, які є головним чинником вибору способів поведінки, забезпечення подолання окремими учнями шкідливих звичок і навичок, що сформувалися внаслідок помилок і недоліків виховання.

   Превентивне виховання розглядається поліаспектно.

1. Педагогічний аспекти превентивної діяльності полягає у сформованості такої позиції особистості, яка конкретизується культурою цінностей, само актуалізацією, свідомим вибором моделей соціальної поведінки.

2. Соціальний зміст передбачає об’єднання зусиль суб’єктів превентивноїü діяльності на міжгалузевому рівні, спрямованих на узгоджену і своєчасну реалізацію попереджувальних заходів, нейтралізації і поступове усунення причин негативних вчинків.

3. Психологічний аспект превентивної діяльності передбачає диференційований індивідуально-психологічний, статево-віковий підхід до виявлення генезису деструктивних проявів у поведінці особистості й розробку науково- обгрунтованих програм соціалізації та корекції девіацій.

4. Правовий аспект полягає в охороні й захисті прав особистості, формуванні правової культури.