Якщо ваша дитина відрізняється від інших…

Шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Хтось починає ходити раніше за інших, але потім тривалий час не говорить; хтось навпаки, не вміє посміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам’ятовує літери. Тому до шкільного віку діти набувають різного багажу досвіду, знань, умінь, навичок, звичок. Розумниками не народжуються, їх виховують, і докласти зусиль доведеться немало і родині, і вихователям. Дитина, як те деревце, якщо дбати постійно про нього, то воно виросте гарне і життєздатне, на радість усім дасть плоди соковиті і запашні.

Затримка психічного розвитку – це уповільнення темпів її розвитку, що виражається у недостатньому загальному запасі знань, незрілості мислення, переважанні ігрових інтересів, швидкому перенасиченні інтелектуальною діяльністю.

Причин затримки психічного розвитку багато, серед них зокрема:

• спадковість;

• несприятливі умови виховання;

• тривалі хвороби у ранньому дитинстві, які виснажують малюка;

• порушення функціонування головного мозку, пов’язані з його урахуваннями під час внутрішньоутробного розвитку внаслідок патології пологів, травм тощо.

Характерними ознаками ЗПР дитини раннього віку є:

• недорозвинені мовленнєві функції – відсутність фразового мовлення, обмежений словниковий запас, аграматизми, неправильна вимова, утруднення мовленнєвого відтворення;

• не сформовані навички самообслуговування – дитина не може самостійно одягнутися, неохайна, не вміє користуватися ложкою, серветкою тощо;

• низький рівень пізнавальних процесів – сприймання, пам’яті, уваги, уяви, мислення;

• низький рівень і темп розвитку ігрової діяльності – примітивність та одноманітність ігрових дій;

• незрілі моторні функції – виявляються у недорозвитку загальної та дрібної моторики;

• нездатність до узагальнення й цілісності сприймання, які знижують результативність продуктивних видів діяльності, зокрема малювання та конструювання;

• недорозвиток емоційно-вольової сфери, що призводить до негативних проявів у поведінці.

Дитина не розуміє, як слід поводитися з дорослими, може бути нав’язливою. Такій дитині складно дотримуватися правил поведінки у групі, підтримувати стосунки зі своїми однолітками тощо, негативні прояви поведінки. Перше, що рекомендують психологи зробити при виявленні у вашої дитини деяких з цих ознак у віці 2-3 років – це звернути більше уваги і спробувати навчити дитину необхідним навичкам. Не виключено, що в дитини до тих пір просто не було необхідності та мотивації оволодівати перерахованими навичками. Ще дорослі не встигли усвідомити, що дитина росте і може багато чого в побуті робити вже сама. Якщо ваші спроби протягом 1-2 місяців не дають бажаного результату слід звернутися за консультацією до дитячого невролога. Спеціаліст зможе кваліфіковано визначити наявність патології чи спростувати ваші підозри.

Отже, тільки спільними зусиллями членів родини та закладу освіти, різних спеціалістів – педагогів, медиків, психолога, вчителя-логопеда, вчителя – дефектолога музичного керівника та інструктора з фізичної культури можна розраховувати на позитивний результат та реабілітацію дитини протягом дошкільного віку.

Поєднання батьківської любові, терпіння та віри в свою дитину з одного боку, і систематична співпраця зі спеціалістами, гарантують позитивні результати та подолання проблем в розвитку вашої дитини.