Інформатика та інформація

У процесі наукової діяльності людство виділило такі узагальнені абстрактні поняття як речовина (матерія), енергія, інформація. Сам термін „інформація” походить від латинського informatio – пояснення, тлумачення. Це поняття багатозначне і визначення йому немає. Але його можна описати через його властивості. Інформація — це набір відомостей про об’єкти, явища і процеси навколишнього світу. Або ж, інформація – це відображення матеріального за допомогою знаків і сигналів. Інформація є предметом вивчення науки інформатики.

З інформацією людство має справу весь час впродовж якого існує. Жодна сфера діяльності не обходиться без інформації. Слухаючи, читаючи, спостерігаючи щось, ми отримуємо інформацію. А робимо ми це завдяки повідомленням. Тобто передається інформація повідомленнями. Поняття повідомлення основне і не означуване. А розуміти його слід так.

Будь-яка інформація передається повідомленнями. Відповідність не взаємно однозначна. Одну і ту ж інформацію можна подати різними повідомленнями і навпаки, одне і те ж повідомлення може нести різну інформацію різним адресатам. Зазвичай передача інформації відбувається між людьми за допомогою мови. Але не лише люди можуть спілкуватися. Передача може здійснюватись між живими і неживими об’єктами. Наприклад, обмін даними між ПК і ПК, між ПК і людиною, між тваринами і навіть рослинами. Але лише істоти що наділені розумом можуть створювати мову і нею користуватися.

А що ж можна робити з інформацією? Всі види роботи з інформацією називаються інформаційними процесами. До них відносять:

- пошук

- збирання

- зберігання

- передавання

- опрацювання

- використання

- захист інформації.

Пошук інформації Однією з найважливіших операцій з повідомленнями є пошук повідомлень серед наявних, що містять принаймні якусь інформацію про ті чи інші явища, об’єкти, процеси. Пошук необхідних повідомлень невіддільний від опрацювання наявних. Такий пошук здійснюється в довідниках, енциклопедіях, архівах, словниках, журналах, книжках та інших засобах зберігання повідомлень за деякими ключовими словами. Це може бути назва твору чи деякі слова з анотації. Існують ручні та автоматизовані методи пошуку інформації в сховищах. Інформаційно-довідкова система це сховище інформації, яке включає засоби введення, зберігання, захисту, пошуку і подання повідомлень. Сучасні системи для пошуку існують в Інтернет. Вони дають змогу знайти інформацію практично на будь-яку тему. Сучасні пошукові системи містять у собі не просто масиви документів, а банки даних. У них зберігається різноманітна інформація, необхідна фахівцям для вирішення практичних завдань. У сучасному світі існує величезна кількість банків даних, цікавих для економістів, політиків, інженерів, комерсантів, лікарів тощо.

Збір інформації Збором інформації можна називати найпростіші дії, які ви вже не раз виконували. Це занесення нових записів до вашої телефонної книжки, щоденне вимірювання температур повітря тощо. Для пошуку і збирання повідомлень, що несуть потрібну інформацію, використовують різноманітні засоби і методи:

• опитування;

• спостереження, досліди;

• експериментування (випробування);

• анкетування;

• консультації з фахівцями з питань, що вивчаються;

• читання відповідної літератури;

• перегляд відео-, телепрограм;

• робота в бібліотеках, архівах;

• запити до інформаційно-довідкових систем.

Інформація, зібрана автоматизованими системами управління, записується у відповідні бази даних, на її основі можуть складатися електронні архіви.

Зберігання інформації Для зберігання великих масивів повідомлень їх наносять на довгоіснуючі носії (папір, дерев’яні, металеві та інші поверхні, кінострічки, магнітні стрічки і диски, лазерні диски). При цьому повідомлення відповідним чином впорядковують:

– за галузями знань (математика, історія, література, мистецтво);

– за мовами подання (англійська, іспанська, російська, українська);

– за алфавітом стосовно ключових слів (довідники, словники);

– за типами повідомлень і носіїв (для книжок – бібліотеки, для документів – архіви, для кінострічок – фільмотеки і т.д.);

Щоб інформацію, яку несуть повідомлення, можна було використовувати, причому багатократно, їх необхідно зберігати. Спосіб зберігання повідомлень залежить від їх носіїв. Сховища повідомлень можуть бути різноманітні:

• бібліотеки, відеотеки, фонотеки, архіви, патенти, бюро, музеї, картинні галереї;

• комп’ютерні сховища – бази і банки даних, інформаційно-пошукові системи, електронні енциклопедії, медіатеки.

Передавання інформації Для передавання повідомлень люди здавна використовують різноманітні способи і засоби – сторожові вишки, сигнальні вогні, гінців, сплавляння носіїв повідомлень за течією рік. Приклад. В історію людства ввійшов подвиг грецького воїна, пов’язаний з передаванням повідомлення. 490 р. до н.е. після перемоги грецького війська над персами біля поселення Марафон, що заходиться на віддалі 40 км від Афін, до столиці відправили воїна, щоб передати повідомлення про перемогу. Воїн пробіг без відпочинку всю віддаль від Марафону до Афін. Прибігши до столиці, він вигукнув: „Ми перемогли!” і впав мертвий. На честь цього подвигу і нині на Олімпійських іграх проводяться змагання з марафонського бігу. Сьогодні повідомлення письмові, звукові, візуальні передають за допомогою сучасних засобів телекомунікацій (віддаленого зв’язку) – телеграфних апаратів, телефонного, радіо та супутникового зв’язку на будь-які віддалі.

Опрацювання інформації Опрацювання повідомлень необхідне для виявлення інформації, яку вони несуть. При цьому повідомлення є інформаційним моделями процесів і явищ, описаних у повідомленнях. Слово „модель” означає образ, зразок, замінник, опис. Різні типи моделей використовують для опису та вивчення тих чи інших характеристик об’єктів навколишнього світу. Наприклад, глобус є моделлю земної кулі, географічна карта є моделлю деякої частини земної поверхні і т.п. вивчаючи різноманітні повідомлення, перевіряючи на їх основі можливі припущення, тобто здійснюючи аналіз повідомлень, з наявних повідомлень виводять різні твердження та їх обґрунтування, висновки, узагальнення, тобто здобувають інформацію, подаючи результати у вигляді нових повідомлень, правил, тверджень, виявлених закономірностей, здійснюючи таким чином синтез нових знань, нової інформації. Інформація, що надійшла, називається вхідною інформацією. З цієї інформації після опрацювання утворюється якісно нова, вихідна інформація.

Використання інформації Сучасний світ взаємозалежний, взаємозв’язаний. Неправильне або зловмисне використання інформації в системах управління, зв’язку, виробничих та суспільних процесах може призвести до аварій, військових конфліктів, дезорганізації діяльності наукових центрів і лабораторій, краху банків і виробничих підприємств, соціальних криз тощо. Тому інформацію потрібно захищати від спотворювання, втрати, несанкціонованого доступу, зловмисного використання.

Захист інформації Розвиток промислового виробництва призвів до появи великої кількості нових знань. Разом з тим виникла необхідність частину таких знань приховувати від конкурентів, захищати їх. Інформація сьогодні стала продуктом і товаром, який можна купувати, продавати, обмінювати. Захистом інформації називають забезпечення неможливості:

доступу до інформації сторонніх осіб (несанкціонований, нелегальний доступ);

несумисного або недозволеного використання, зміни чи руйнування інформації.

За сучасних умов, особливо під час роботи в мережах, існує постійна небезпека псування або втрати інформації. Захист інформації слід здійснювати в кількох напрямах. По-перше, це захист від випадкових чинників, тобто неправильних дій користувача, виходу з ладу апаратури. По-друге, це захист від злочинних дій, що полягають у розкритті конфіденційності (секретної) інформації, у несанкціонованому доступі до інформаційних ресурсів. Ці завдання виконують служби безпеки, які забезпечують цілісність та надійність даних, контроль доступу до інформації і захист від збоїв апаратури.

Властвості інформації :

об'єктивність: інформація - відображення зовнішнього світу, а він існує незалежно від нашої свідомості, знань, думок та суджень про нього;

достовірність: інформація є достовірною, якщо вона відображає істиний стан справ. На основі достовірної інформації приймаються правильні рішення;

повнота: інформацію можна назвати повною, якщо її достатньо для розуміння ситуації та прийняття рішення.

актуальність: інформації - важливість, істотність для даного часу;

корисність: ступінь корисності інформації залежить від потреб конкретних людей і від тих задач, які за допомогою отриманої інформації можна розв'язати;

зрозумілість: інформація повинна бути представлена в доступному для сприйняття вигляді.

Характерні риси інформації :

Інформація - це нематеріальна субстанція, але передається вона за допомогою матеріальних носіїв - знаків і сигналів - або за допомогою фізичних процесів, які змінюються з перебігом часу.

Інформація залежить не тільки від самих знаків і сигналів, але від їх взаємного розташування.

Якщо з однієї точки простору інформація передається в іншу, то в початковій точці вона не зникає. Читаючи книгу, ми отримуємо інформацію, але при цьому вона залишається на папері.

Інформація є зрозумілою лише для того, хто здатний її розпізнати.

Інформація передається за допомогою повідомлень. Повідомлення можуть передаватися від людини до людини, від людини до пристрою та навпаки, а також між пристроями. Між людьми повідомлення звичайно передаються в усній чи письмовій формі, а між пристроями - за допомогою сигналів. Інформація залежить від того, як інтерпретується (трактується) повідомлення, за допомогою якого вона передається.

Види інформації

За формою подання можна виділити такі види інформації:

Текстова - інформація, яка міститься в усій друкованій літературі або відображається технічними пристроями у вигляді текстів.

Графічна - картини, малюнки, графіки, діаграми, схеми тощо.

Звукова інформація - усне мовлення, музичні композиції, мелодії, шумові ефекти.

Числова - набори числових даних.

Комбінована - інформація, що утворюється як комбінація об'єктів попередніх видів. Прикладом такої інформації є web-сторінки.

У ролі шуму може виступати і пошкоджена інформація. Також це набір сигналів чи знаків, котрі не мають смислового навантаження. Наприклад: хвилі, тріск вогню, вітер, навіть спів солов’я для „черствої” людини. Поняття шуму суб’єктивне. Інформація стає шумом одразу після того, як втрачає зміст, або отримується її надлишок. Шум може стати інформацією, якщо міститиме важливіші повідомлення, ніж основна інформація (наприклад слова сусіда по парті в порівнянні з вчительськими).

Носій інформації — це фізичне середовище в котрому певним чином зафіксована інформація.

Носії інформації можна поділити на:

довготривалі (папір, диски, аудіо або відео касети);

недовготривалі (звукові та електромагнітні хвилі, мова, телефон, радіо).