Інформація для колег

ПОСАДОВІ ОБОВ’ЯЗКИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

Організовує:

психологічне діагностування учнів школи;

сталу систему психологічної освіти вчителів;

проведення психолого-корекційної роботи з учнями;

допомогу педагогічним працівникам в опануванні й розробці інноваційних програм і технологій, консультує з питань психологічних аспектів розвитку, навчання, виховання учнів;

просвітницьку роботу для батьків, приймає батьків (осіб, що її замінюють) з питань організації виховного процесу;

психолого-педагогічну діагностику готовності дитини до навчання в період її переходу з однієї вікової групи до іншої, допомагає у виборі навчального закладу згідно з рівнем психічного розвитку дитини;

психологічну експертизу і психолого-педагогічну корекцію девіантної поведінки неповнолітніх.

Сприяє:

пошуку, відбору, розвитку обдарованих дітей;

вибору підлітками професій з урахуванням їхніх ціннісних орієнтацій, здібностей, життєвих планів і можливостей, готує учнів до свідомого життя;

формуванню психологічної культури вихованців, учнів, педагогів, батьків;

здійсненню превентивного виховання, профілактики злочинності, алкоголізму і наркоманії, інших узалежнень і шкідливих звичок серед підлітків;

забезпеченню здоров’я і безпеки довірених йому учнів; дотримується норм і правил охорони праці, техніки безпеки і протипожежного захисту;

підвищенню свого кваліфікаційного рівня.

Бере участь:

в організації, плануванні навчально-виховної роботи, режимі навчальної діяльності дітей та учнів в залежності від вікових особливостей і стану здоров’я, спрямованих на забезпечення відповідних умов для їх розвитку;

в роботі педагогічної ради, підготовці та проведенні атестації педагогічних працівників школи, проведенні семінарів та засідань методичних об’єднань;

у розробці навчальних планів, програм, посібників, методичних рекомендацій, вносить пропозиції фодо вдосконалення виховного процесу;

у формуванні та комплектуванні груп і класів дітей і учнів за індивідуальними показниками з метою диференційованого навчання та виховання;

в роботі комісії з питань соціально-правового захисту дітей;

в проходженні періодичного безкоштовного медичного обстеження.

Має право на:

самостійний вибір пріоритетних напрямів роботи, співвідношення різних видів робіт з огляду на потреби школи;

спеціальний кабінет, забезпечений методичним, матеріальним обладнанням;

захист професійної честі й гідності;

ознайомлення зі скаргами та іншими документами, що містять оцінку його роботи, надання щодо них пояснень;

захист своїх інтересів самостійно і/чи через представника, в тому числі адвоката, у випадку дисциплінарного чи службового розслідування, пов'язаного з порушенням педагогом норм професійної етики;

конфіденційність дисциплінарного (службового) розслідування, за винятком випадків, передбачених законом;

підвищення кваліфікації;

проходження атестації на добровільній основі на відповідну кваліфікаційну категорію.

Контролює:

перехідні, переломні, кризові моменти у фізичному і психічному розвитку дітей та підлітків.

Розробляє:

річний, тижневий план роботи, затверджений директором і узгоджений з Центром практичної психології та соціальної роботи.

та впроваджує розвивальні, корекційні програми навчально-виховної діяльності з урахуванням індивідуальних, статевих, вікових особливостей різних категорій.

Забезпечує:

своєчасне складання встановленої звітної документації;

звязки школи із іншими закладами позашкільної освіти дітей, іншими організаціями для спільної діяльності з питань розвитку учнів;

своєчасне подання директору школи і до центру професійного підпорядкування річний звіту про свою роботу.

Керується:

у своїй діяльності Законами України з питань освіти. Положенням про психологічну службу в системі освіти України, наказами органів управління освітою всіх рівнів;

Отримує:

від адміністрації школи інформацію нормативно-правового і організаційно-методичного характеру, ознайомлюється під розписку з відповідними документами.

Погоджує:

свою роботу з директором школи.

професійно підпорядкований психологічному центру міста, області.

Суїцид. Попередити та запобігти

Кількість самогубств, скоєних дітьми, збільшується, а вік самогубців зменшується. Особливо вразливою до соціальних негараздів у суспільстві є молодь. Наступні рекомендації допоможуть учителям, батькам, одноліткам налаштувати контакт з людиною, схильною до самогубства й таким чином попередити акт саморуйнування особистості.

Хибні уявлення про самогубства

1. Більшість людей вважає, що самогубства здійснюються, в основному, психічно хворими людьми, насправді ж дослідження показують, що більшість неповнолітніх, що вчинили самогубства, були здоровими особами.

2. Існує думка, що самогубство неможливо попередити. Якщо людина вирішила покінчити життя самогубством, то ніхто і ніщо не зможе її зупинити. Насправді, кризовий період має визначну тривалість і «потреба в самогубстві» у більшості людей є лише тимчасовою. І саме в цей період людина потребує теплоти, допомоги та підтримки.

3. Вважають, що існує такий тип темпераменту людей, які схильні до самогубства, але цей погляд хибний тому, що самогубство здійснюють люди різних психологічних типів. Все залежить від сили психотравмуючої ситуації і її оцінки особистістю як нестерпної.

4. Хибним є переконання, що не існує ніяких ознак, які б вказували на те, що людина зважилася на самогубство. Насправді ж самогубству, як правило, передує нетипова, не притаманна раніше поведінка: різка зміна настрою, зміна поведінкової реакції, повна байдужість до всього, що відбувається навколо та у власному житті.

5. Більшість людей вважають, що рішення про самогубство приходить раптово без попередньої підготовки, але аналіз суїцидальних дій показує, що вони є результатом достатньо довговічної психотравматизації.

6. Більшість вважає,що схильність до самогубства передається від батьків дітям, але це твердження не має під собою основи. Якщо в сім’ї були випадки суїциду, або суїцидальних спроб, то вірогідність їх здійснення іншими членами теоретично зростає, хоча прямої залежності не існує.

7. Існує думка, що зниженню кількості самогубств сприяє активна пропагандистська робота в засобах масової інформації, розповіді про те, що чому і як люди здійснюють самогубства. Але дослідження показують, що існує залежність між повідомленнями про самогубства і ростом суїцидальної активності. У пресі необхідно обговорювати не сам факт суїциду, а якими засобами, крім самогубства, можна вирішити життєві проблеми.

Характерні риси осіб, які мають ризик до скоєння суїцид

· низький чи занижений рівень самооцінки;

· нереалізована потреба у самореалізації;

· висока потреба у розумінні і підтримці з боку оточуючих;

· не самостійність та труднощі у подоланні перешкод при прийнятті рішень;

· зниження рівня оптимізму і активності у складних життєвих ситуаціях;

· схильність до самообвинувачення, перебільшення своєї провини.

На прийняття рішення про вчинення самогубства може вплинути:

· ускладнена адаптація до нових умов навчання, проживання;

· знущання з боку однокласників, товаришів;

· втрата соціального статусу в колективі, ізоляція від соціального оточення;

· проблемна ситуація взаємин кохання, які мали велике значення;

· втрата або смерть близької людини;

· страх перед відповідальністю за скоєний злочин;

· залучення та причетність до різних неформальних молодіжних течій;

· умови сімейного виховання: відсутність батька в ранньому дитинстві, матріархальний стиль відносин у родині, де були випадки самогубств;

· глибокі почуття депресії, безнадійності чи безпомічності;

· вади фізичного розвитку.

Поведінкові прояви, на основі яких можна вчасно виявити дітей з високим ризиком вчинення суїцидальних дій, наприклад:

· відкрите висловлювання про бажання покінчити з собою (товаришам по навчанню, знайомим. Існують прямі твердження: «Я не можу цього витримати», «Я не хочу більше жити», «Я хочу покінчити із собою». Часто висловлювання можуть бути замасковані: «Ви не повинні за мене турбуватись», «Я не хочу створювати вам проблеми», «Скоро, дуже скоро цей біль буде позаду», «Вони дуже скоро пожалкують, коли я їх залишу» і т. п.) Усі загрози повинні сприйматися серйозно.

· непрямі «натяки» на можливість скоєння суїциду («репетиція» самогубства, тобто, прилюдна демонстрація петлі з ременя, мотузки, імітація самогубства тощо);

· активна попередня підготовка, цілеспрямований пошук засобів покінчити з собою і створення відповідних умов (накопичення отруйних та лікарських препаратів).

Наступні рекомендації допоможуть учителям, батькам, одноліткам налаштувати контакт з людиною, схильною до самогубства й таким чином попередити акт саморуйнування особистості.

ВИСЛУХОВУЙТЕ - «Я чую тебе». Не намагайтесь утішити загальними словами типу «Ну, усе не так погано», «Вам стане краще», «Не варто це робити». Дайте їй можливість висловитись. Ставте запитання й уважно слухайте.

ОБГОВОРЮЙТЕ - відкрите обговорення планів і проблем знімає тривожність. Не бійтесь говорити про це - більшість людей відчувають незручність, кажучи про самогубство, і це виявляється в запереченні або уникненні цієї теми. Бесіди не можуть спровокувати самогубства, тоді як уникнення цієї теми збільшує тривожність, підозрілість.

БУДЬТЕ УВАЖНІ до непрямих показників при передбачуваному самогубстві. Кожну жартівливу згадку або загрозу слід сприймати серйозно. Підлітки часто заперечують, що говорили серйозно, намагаються висміювати дорослого за його зайву тривожність, можуть зображати гнів. Скажіть, що ви приймаєте їх серйозно.

СТАВТЕ ЗАПИТАННЯ - узагальнюйте, проводьте рефреймінг - «Таке враження, що ти насправді говориш...», «Більшість людей замислювались про самогубство...», «Ти коли-небудь думав, як це зробити?» Якщо ви отримуєте відповідь, переходьте на конкретику. Пістолет? А ти коли-небудь стріляв? А де ти його візьмеш? Що тоді відбудеться? А що коли ти промахнешся? Хто тебе знайде? Ти думав про свій похорон? Хто на них прийде? Недомовлене, приховане ви повинні зробити явним. Допоможіть підлітку відкрито говорити та обмірковувати про свої задуми.

ПІДКРЕСЛЮЙТЕ ТИМЧАСОВИЙ ХАРАКТЕР проблем - визнайте, що його відчуття дуже сильні, проблеми складні. Дізнайтесь, чим ви можете допомогти, оскільки вам він уже довіряє. Дізнайтесь, хто ще міг би допомогти в цій ситуації.

Можна сказати, що думки про самогубство зникнуть, якщо людина приходить до розуміння існування інших прийнятних поглядів на життєві обставини, змінює ставлення до неможливого, справляється з гіркою пілюлею сорому та провини.