До дня Рідной мови

День Рідной мови учні 3А класу 2018 рік

Моя найкраща в світі Рідна Мова!

(5-7клас)

Наша Мова – найкраща в світі! Нею освідчувалися в коханні наші дідусі і бабусі, мої матуся і татусь. Нашою Рідною Мовою ми кажемо свої перші слова: Мама, Тато.

Історія нашої Рідної Мови починається з 4–5 століття нашої ери. У той далекий час із розрізнених слов'янських племен склався етнос, що згодом сформував Київську Русь. З того часу й починається історія нашій Рідної Української Мови.

Наша Мова – одна з наймелодійніших і наймилозвучніших мов у світі.

Нашій Мовою мовлять, розмовляють, говорять, балакають, оповідають, кажуть, гомонять, моралізують, лепечуть, белькотять, бовкають, гаркають, гиркають оточуючі мене люди… У якій мові є ще така багата емоційно-психологічна лексика, яка дозволяє описати дію і статус, стан і вік людини, її оточення та ще багато інших ознак одним лише словом? Тільки в нашій Рідній Мові!

Наша Рідна Мова – найбагатша в світі! У словнику нашій Мови налічується більше 200 тисяч слів! Ще зовсім недавно було заборонено видавати будь-які словники Української Мови з кількістю слів понад сорок тисяч.

Наша Мова – одна з найпоширеніших мов у світі! Нашій Рідною Мовою розмовляють у світі близько 45 млн. чоловік і володіють нею як другою мовою спілкування ще близько 15 млн. чоловік. Це забезпечує нашій Рідній Мові 26 місце серед 6 тис. мов за поширеністю в світі. Вона поширена в Україні, Білорусі, Польщі, Румунії, Молдові, Канаді, США, Сербії, Португалії та інших країнах. Моя Мова є державною в Україні та однією з трьох офіційних і рівноправних мов у невизнаній Придністровській Республіці (Молдова).

Задекларована державність нашій Рідної Української Мови є основним двигуном об’єднання сучасного українського суспільства, формування української нації, уособленням української державності, гарантією збереження національної ідентичності українського етносу і державної єдності України. З огляду на це, український народ і держава мають забезпечувати відродження і захист нашій Рідної Української Мови, розбудову українського мовного простору… Але – не так сталось, як гадалось.

Різноманітні аспекти глобалізації, зокрема поширення інформації електронними ЗМІ, становлять загрозу не тільки "малим" мовам, але й нашій Рідній Українській Мові. Мова, відсутня в Інтернеті, – то мова, що "не існує більше" в сучасному світі. Нею не користуються в економічній сфері та бізнесі. Аналіз веб-сторінок свідчить, що в Інтернеті переважає англійська мова (81 %), за нею йде німецька мова (4 %), далі йдуть японська, французька і скандинавські мови (по 2 %) та іспанська (1 %). На решту мов світу припадає близько 8 % веб-сторінок мережі. Наша найкраща Рідна Українська Мова надзвичайно мало представлена в Інтернеті, що не може не викликати певного занепокоєння.

Є й інші чинники, які становлять загрозу нашій Рідній Мові. Ми досить часто стаємо свідками того, як нав’язують українському суспільстві уявлення про нашу Рідну Мову як ущербну й непрестижну. І мовчки все це сприймаємо, не кидаємося на захист своєї Рідної Мови. З нашої мовчазної згоди на наших очах здійснюється найтяжчий злочин – вбивство нашої Рідної Мови!

За словами українського мовознавця Павла Мельника – «це духовна руйнація, духовне спустошення, розмивання глибинних усталених структур нашого менталітету та закоріненого в історію, культуру, у саме єство народу творчого, комунікативного досвіду, який налічує майже два тисячоліття... Це процес руйнівний і загрозливий для всієї культури як цілісної само репродуктивної системи. При втраті рідної мови звужується не просто сфера мовлення. Звужується культурно, ментально, когнітивна, емоційно знекровлюється весь український світ. Ще О. Потебня наголошував на шкідливих аспектах мовленнєвого змішування двох мов, що супроводжується спустошенням свідомості»

Не будьмо байдужими, давайте разом захищати найбільше наше багатство – нашу Рідну Українську Мову!

Міжнародний день рідної мови

(8-9 клас)

Міжнародний день рідної мови, проголошений Генеральною конференцією ЮНЕСКО у листопаді 1999 року, відзначається щорічно з21 лютого 2000 року для сприяння мовному і культурному різноманіттю і багатомовності.

Мова є найсильнішим інструментом збереження і розвитку нашого матеріального і духовного спадку. За оцінками ЮНЕСКО половина з 6 тисяч мов світу можуть найближчим часом втратити останніх носіїв. Всі кроки по сприянню розповсюдженню рідних мов і багатомовній освіті, розвитку більш повного знайомства з мовними і культурними традиціями в усьому світі, але і укріплюють солідарність, засновану на взаєморозумінні, терпимості і діалозі.

Парадоксальний факт - українці, як і 100 років тому, змушені рятувати рідну мову!

Найважливішим критерієм прав і свобод людини, показником громадянської свободи в державі є стан розвитку рідної мови. В усьому цивілізованому світі мова - це визначальна ознака будь-якої держави. Протягом тривалого історичного періоду українці були дискриміновані в цьому. Тривалий час право українців на свою рідну мову кваліфікувалося як антидержавна діяльність

Здобуття Україною незалежності, а згодом і законодавче закріплення за українською мовою статусу державної не змогло, на жаль, вирішити проблеми її функціонування в різних сферах життя, незважаючи на те, що Конституція України 1996 року дала чітку орієнтацію суспільству у вирішенні мовних проблем і визначенні напрямку мовного будівництва.

"Усупереч усьому мовне законодавство "працює" украй слабко і, у першу чергу, це стосується проблем ствердження української мови в її новому статусі - державному.

Зовсім неоднозначною є мовна ситуація тепер в Україні. Якщо в Західній Україні варто передовсім підтримати наявний стан функціонування української мови, то в Південній та Східній інтенсивно розвивати, розбудовувати.

Серед багатьох напрямів утвердження державності мови освітянський — один із найважливіших. Як нам видається, саме тут і досягнуто значних результатів. Лише з 1991 до 2006 року відсоток дошкільних навчальних закладів із українською мовою навчання зріс із 49,8% до 84,6%.

Українська мова як державна в українській освіті повинна стати об’єктом посиленої уваги і турботи влади.

Саме такі процеси в українському освітньому просторі стали приводом до серйозного занепокоєння в колишній метрополії — Росії. Україна поступово виходить з «єдиного руського мира». Невипадково останнім часом з боку Кремля здійснюються титанічні зусилля для повернення народу України у той-таки «єдиний руський мир». Оцінюючи дії нової української влади, вона або сприяє, або, щонайменше, не суперечить цьому: відверте сприяння лише одній конфесії — УПЦ МП; засилля російської відео -, аудіо - та книго продукції; намагання відмінити дубляж фільмів українською мовою; відверта наруга над Інститутом національної пам’яті, з подальшою його ліквідацією; заперечення Голодомору 1932 — 1933рр. як геноциду українського народу; перегляд пантеону українських національних героїв та вилучення цих сторінок зі шкільних підручників та ін. Особлива увага українсько-російської влади (обрана ж бо народом України, але послідовно відстоює інтереси лише російської національної меншини) привернута до нашої освіти. Судіть самі: впродовж лише неповного року здійснено доленосні для російської та трагічні для української мови (ширше — культури, історії) кроки:

— вибір мови при складанні незалежного зовнішнього оцінювання (раніше тільки державною мовою);

— вибір мови навчання студентами-іноземцями (раніше тільки державною мовою);

— відміна державного іспиту з української мови за професійним спрямуванням у ВНЗ;

— намагання виокремити російську літературу з-поміж інших літератур народів світу і ввести її окремим навчальним предметом;

— намагання ввести для батьків вільний вибір мови навчання в дошкільній та середній освіті.

«В Україні гарантоване обов’язкове оволодіння державною українською мовою всіма громадянами (незалежно від національності, віросповідання, сфери суспільно-виробничої діяльності). Мовна політика України спрямована на забезпечення оволодіння рідною мовою кожним її носієм, особлива увага приділяється (відповідно до Європейської хартії регіональних мов або мов меншин) збереженню та вивченню мов, що зникають, на знання іноземних мов, виховання мовної толерантності».

«Українська мова в Україні є державною, для переважної більшості населення — рідною. У ній акумульовано ментальність, знання і життєвий досвід предків, невичерпні скарби культури, народної думи й пісні, шляхетні, сповнені глибокої людяності правила співжиття, національні й загальнолюдські ідеали».

Рідна мова!

(2-4 клас)

Прислухайтеся: з ранку й до вечора навколо нас звучить мова. Ми всі так звикли до цього, що майже не помічаємо звучання мови. Ми чуємо її лише тоді коли вона звернена до нас безпосередньо.

А тепер припустимо на хвилинку, що мови нашої – ще немає. Якою була б земля? Якими були б ми? Навіть уявити важко, яка б це була сумна й похмура картина: немає великих міст, навіть малих сіл, не ходять поїзди, не літають літаки, немає автомобілів, скрізь тихо, пусто й сумно. Стіною стоять непрохідні ліси, а в них – хижі звірі……. А хто там боязко визирає з печери? Та то ж первісна людина! Скоцюбилась від холоду й страху. Такими наші пращури були колись , такими б надовго вони зоставались, якби не винайшли мову. Мова первісних людей була дуже бідною. Вона складалась з небагатьох слів. Значення кожного такого слова було нечітке, його супроводжували рухами. Які допомагали людям порозумітися. Рухами вказували: Піти туди! Візьми оце! Та минали століття, змінювалися люди, вдосконалювалися й мови.

Не одразу мови різних народів стали такими, якими вони є сьогодні. Змінювалися уявлення людей про навколишній світ, змінювалися слова у мовах різних народів.

А далі сталася подія величезної ваги: люди винайшли письмо. Уявіть собі школу, в якій немає зошитів, книжок, щоденників – нічого. Як ви думаєте легко було вчитися в такій школі? Дуже важко. Тому винахід письма полегшив навчання, відкрив дорогу розвиткові багатьох наук і мистецтв.

Важко навіть сказати, скільки людей протягом століть доклали своїх зусиль, щоб сьогодні ми з вами могли писати й читати. Скільки мов на землі? Вважають, що приблизно п ять тисяч.

Українською мовою розмовляють приблизно 45 мільйонів чоловік. Наша мова належить до високорозвинених мов світи. Багато зробили для вдосконалення нашої мови визначні представники народу - письменники, вчені, видавці книг, газет, журналів, освіченні люди різних часів. Особливо почесне місце належить Т, Г.Шевченко, який обробив, відшліфував і показав світові дорогоцінне каміння – мову простого пригнобленого тоді народу України. Доклали своїх рук і пізніші покоління українських письменників, Учених , журналістів. Ми з вами одержали в спадок сучасну українську літературну мову – багату, розвинену, гнучку. Нею можна висловити все: від найскладніших віршів, пісень і оповідань. Постає мова перед нами в усій своїй красі й принадності в піснях і віршах, казках і оповіданнях майстрів. Щоб вільно, невимушено, красиво розмовляти, треба вчитися. Вчитися довго й наполегливо: вивчати правила, бо це закони мови, запам’ятовувати нові слова й цілі речення , бо це збагачує вашу мову, вивчати вірші, бо це розвиває пам ять. І тоді, послухавши вас , хтось скаже: «Яка прекрасно звучить українська мова! Недарма її порівнюють зі співучою італійською мовою! Не шкодуйте часу й зусиль для вивчення мови. Мова – наш вірний друг і помічник протягом усього життя.