Гірський похід в Північній Осетії

Гірський туристичний похід третьої категорії складності по Центральному Кавказу (район Теплі – Казбек)

03 – 16.08.1987 рік

Того року була важка снігова зима і ЦМКК закрила багато популярних гірських маршрутів на Кавказі. Чомусь не було заборони на район Теплі-Джимарай-Казбек і багато груп заявились на цей район. Особливістю цього району було те, що тут знаходилась територія Північно-Осетинського заповідника і на відвідування району необхідно мати попередній дозвіл від дирекції заповідника. Така процедура спричинила те, що район мало відвідували і він був відносно мало вивчений і описаний гірськими туристами.

Склад групи: Віктор Клімко(Івано-Франківськ) – керівник, Володимир Бабецький(Івано-Франківськ), Володимир Шеремета(Івано-Франківськ), Анатолій Дутчак(Калуш), Богдан Щепанюк(Івано-Франківськ)

Маршрут: Івано-Франківськ – Київ – Беслан – Орджонікідзе – селище Мізур – р.Баддон – льодовик Східний Цміаком – перевал Зуб(1Б, 3200м) – льодовик Західний Архон – перевал Сталь(2А, 3450м) – льодовик Північний Нар – р.Льядон – село Лія – село Нар – р.Закка – село Абайтікау – перевал Закка(1Б, 3500м) – р.Дзамарашдон – перевал Дзамараш(1А, 3647м) – льодовик Мідаграбін – перевал Рессі Східний(2А, 3540м) – р.Рессікомдон – село Рессі – село Абано – село Кобі – селище Казбегі – Орджонікідзе – Беслан – Мінеральні Води – Київ - Івано-Франківськ.

Довжина активної частини маршруту – 143 км

Тривалість – 14 днів

Нитка маршруту проходила по території Північної Осетії та Казбегзькому району Грузії.

На самому початку маршруту ми зустріли молоду сімейну пару з Севастополя – Павло і Аня Єсіонови. Вони мандрували вдвох, без певних намірів і в тому ж напрямі, що і ми. Дізнавшись про наші плани, вони попросили взяти їх в нашу групу. Обоє мали досвід альптаборів, своє спорядження і легко вписались в наш колектив. Єдиною проблемою була тільки відсутність у них льодових кішок і при підйомі на сніжно-льодові схили, ми брали їх кожного окремо всередину наших зв’язок і так, по вирубаних сходинках, вони піднімались з нашими зв’язками. Пройшли вони з нами майже весь маршрут і розпрощались, здається, перед посліднім нашим перевалом.

Віктор Климко

Богдан Щепанюк

Володимир Шеремета

Анатолій Дутчак

Володимир Бабецький

На фото, зліва направо: Віктор Клімко, Богдан Щепанюк, Павло Єсіонов, Володимир Бабецький, Анатолій Дутчак, Володимир Шеремета.

Аня Єсіонова

Карта 200k--k38-09

фрагмент карти 200k--k38-15

Схеми району з джерела http://piligrim-andy.narod.ru/text/tep.html


Сторінка походу містить технічний опис маршруту, взятий з офіційного звіту про похід і фотографії з трьох моїх позитивних кольорових плівок, кілька плівок Володі Шеремети і дев'ять негативних чорно-білих плівок Ані Єсіонової.

1-й день подорожі. 03.08.87р. Селище Мізур – р.Баддон – село Верхній Бат

Від моста через Ардон (за селищем біля невеликого тунеля) починається закинута польова дорога вверх по ущелині Баддона. Тут також проходить кордон Північно-Осетинського заповідника, що входить в район Теплі. Дорога весь час йде лівим берегом по живописних місцях ущелини: в нижній частині змішаний густий ліс, вище – альпійські луги з багатством різних рослин, квітів. Біля стежки кущі червоної смородини, малини, багато суниць. У верхів’ях кущі чорниці і брусниці. В 5 км від Мізура на лівобережних трав’яних схилах кілька хат Верхнього Бата. Ще в трьох переходах лісовою дорогою на відкритій зеленій поляні напроти пастушого коша зупиняємось на ночівлю. На перехід від Мізура до коша необхідно біля 5 годин (9км).

2-день подорожі. 04.08.87р. Кош – морени льодовика Східний Цміаком.

Від коша вздовж Баддона стежка піднімається через густий хвойний ліс на древні моренні вали, покриті високогірними чагарниковими вербами і різнотрав’ям. Вище зарослих моренних валів стежку перериває глибокий селевий жолоб, який очевидно утворився весняними паводками після важкої снігової зими 1987 року. Дальше стара стежка піднімається до скельної стіни глибокого каньйону з виходом по скельним полицям до місця злиття потоків з-під льодовиків Урусті, Західний, Центральний і Східний Цміаком. Звідси, вправо – на льдовик Урусті йде крута стежка до покинутих рудників і до перевалів Урусті(2А, 3500, лд.-ск.) і Цміакон(1Б, 3530, ос.). Попереду, над льодовиком Західний Цміаком, підноситься домінуюча гора Цміакомхох(4128м). Зазвичай завжди затягнута сірою пеленою. І як в описах району, першим признаком погіршення погоди служить спускаючийся з цього цирку густий туман. На треті сутки, біля села Лія нас накрила гроза з густим градом і подальшим дощем. На сході цирк увінчаний скальною вершиною Комлагат(3777м).

Палатки можна розкласти біля злиття двох рукавів Баддона (тут гарні площадки) або на правому трав’янистому березі.

Переправа в її верхів’ях або по лавинному мосту вище каньйона впритул до скали, де весною сходять лавини з північних відрогів Комлагата. На перехід від коша до верхів’їв Баддона – близько 6 годин.

3-й день подорожі. 05.08.87р. Верхів’я Баддона – перевал Зуб(1Б, 3200, сн.-ос.) – льодовик Західний Архон.

Перевал Зуб розташований між вершинами 3193 і 3471 на відрогу, що відгалужується від вершини Комлагат на північний захід. На захід від сідловини характерна скеля у формі корінного зуба, звідки і пішла назва перевалу.

Від верхів’їв Баддона на льодовик Східний Цміакон вздовж правого потоку по малопримітній стежці, яка спершу круто підіймається по зарослій травою правобережній морені з виходом на вузький сипучий гребінь. Дальше перехід по скелястим розсипам на середню морену льодовика. Тут гарні площадки для палаток, вода. На підйом до площадок біля льодовика необхідно біля 1,5 години.

Від верхніх площадок по пологому відкритому льодовику 1,5 години піднімаємось до невеликого льодового взлету, з дрібними радіальними тріщинами. Звідси відкривається: на південь – перевал Комлагат (1Б, 3540, сн.-ск.), справа, на захід – чітко позначена сідловина перевалу Встречний (1Б, 35оо, сн.-ск.) і зліва, на схід – довгий і пологий сніжник перевалу Зуб. Сніжник проходим за 0,5 години, потім сніговий взлет крутизною до 30° і протяжністю до 300 метрів. Вихід в ліву від скельного зуба сідловину. У верхній частині біля 40 метрів крутих сипучих схилів до перевальної сідловини. Сідловина перевалу вузька, скеляста. Справа тур. З перевалу відкривається вид на чільну вершину району – Теплі(4432м) у вигляді скелястої піраміди. Добре проглядається перевал Сталь. Час переходу від верхів’я Баддона до перевалу Зуб – 5, 5 годин.

На перевалі зняли записку групи туристів в/о «Азот» міста Невиномиська під керівництвом Бойко А.А. від 19 вересня 1986 року.

Спуск з перевалу 0,5 години по крутій дрібній осипі, яка внизу переходить у велику. Спуск вправо на плоский льодовик Західний Архон. Тут, на поверхневій морені, ставимо палатки.

При проходженні перевалу Зуб здійснювалось індивідуальне страхування з допомогою льодоруба. На крутих снігових і скельних осипах виділявся спостерігач.

підйом на перевал Зуб

фотографії з перевалу Зуб

спуск з перевалу сідло перевалу Зуб

Вершина Теплі і перевал Сталь з перевалу Зуб

4-й день подорожі. Пів дня відпочинку. 06.08.87р.

Враховуючи недостатню інформованість по проходженню перевалу Сталь – було прийняте рішення дещо змінити графік проходження перевалу, давши учасникам можливість відплочити. В той день був розроблений тактичний план проходження перевалу і проведена технічна робота по навішуванню перил до льодової тріщини, яка знаходилась приблизно на середині сніжно-льодового схилу. За допомогою льодорубів і льодобурів була закріплена вся мотузка, яку мала група. Шлях підйому до перевалу починався лівіше скелястого виступу по прямій лінії, минуючи верхню льодову тріщину зліва і в ній же організовувався безпечний збір всіх учасників для подальшого навішування перил до перевалу. Крутизна схилу до 45°. На встановлення першого ланцюга перил було потрачено 3 години.

5-й день подорожі. 07.08.87р. Льдовик Західний Архон – перевал Сталь(2А, 3450, лд.-ск.) – морена льодовика Північний Нар.

Прохід пологого цирку льодовика Західний Архон необхідно здійснювати ближче до схилів перевалу, поскільки поверхня льодовика вкрита насиченими талими водами і струмками(особливо в теплий сонячний день).

Підйом всієї групи по попередньо навішаним перилам до верхньої льодової тріщини зайняв 2, 5 години. При цьому необхідно було переустановлювати льодобури, які витанули за ніч. Безпека забезпечувалась проходженням перил з нагрузкою не більше одного учасника на закріпленому участку перил. Підйом здійснювався по вибитим у фірновому снігу сходинках з використанням навішаних перил. Індивідуальна страховка вузлом Прусіка і двома «вусами», самостраховка при перестібанні. Послідній учасник піднімався з верхньою командною страховкою. .

Проходження слідуючого етапу від льодового укриття до вернього оголеного льодового виступу здійснюється по перилах (біля 140 м), навішаних двома учасниками. Тут крутизна на початковому участку до 45°(80 м). Вершня точка перил кріпилась двома льодобурами біля невеликої льодової тріщини, на виступі якої можна було організувати витягання двох рюкзаків. Решту учасників проходили перила гружені.

Від льодової лисини схил поступово виположується до 20° приблизно на 60 м, потім переходить в скельний зліт до 20 м.

Сідловина перевалу вузька, сильно зруйнована. Поруч на гребні, в сторону Теплі, обладнана площадка на дві палатки. Тура і записки не виявили. Спроба траверсувати скельний виступ в сторону сідловини Сталь фальшива (ложная)через необхідність організації додаткової страховки і раптового туману була відмінена (ціль – пошуки записки, так як в тому напрямі були видні сліди ходіння).

Підйом на перевал Сталь з організацією необхідних технічних операцій заняв часу з 8.30 до 17.30 при сприятливих метеоумовах. При більш злагодженій роботі можливе більш швидке проходження.

Спуск з перевалу по зруйнованому скельно-осипному схилу (400 м) крутизною до 40° на відкритий льодовик Північний Нар. Найбільш зручний шлях спуску з сідловини прямо вниз по осипу до скельної полиці (200 м). Тут необхідно виставити спостерігача і подалі здійснювати рух по одному вздовж скельної стіни до льодовикового поля, поскільки безперервно йдуть камінці з прилеглого схилу. Час спуску з перевальної сідловини до льодовика біля години.

Далі пересуваємось в зв’язках по центру льодовика , обходячи тріщини, до більш крутого участку і повертаємо вліво. Йдучи вздовж льодових тріщин, траверсуємо його схил крутизною до 30° до лівого, східного борту скельної стіни вершини Теплі. Звідси, обходячи льодопад, спускаємось по крутому сніжнику (200 м) в нижню частину льодовикового цирку, покритого моренним чохлом. Тут зручні площадки для палаток.

Час спуску від сідловини перевала Сталь до площадок - 3 години. Сумарний час переходу від льодовика Західний Архон до язика льодовика Північний Нар – 12 годин.

Схема перевалу http://piligrim-andy.narod.ru/text/tep.html

Шлях підйому на перевал

На фотографії із сучасного звіту московських туристів, які долали перевал Сталь в 2008 р. видно, що скелястий виступ, який ми долали зліва, витанув з льоді і снігу і сьогодні маршрут на перевал ніби прокладений справа від скель. http://posmotrel.net/ir2008/tepli.html

Втім далі, як видно з їх тексту, вони сумніваються в тому, що пройшли саме перевал Сталь.

"Пройденный нами вариант перевала Сталь по сложности вполне соответствует 2A сн-лд - ск, проблемные места - бергшрунд и скальный перевальный гребень. Неожиданно трудным делом оказалось выяснение его точного названия и согласование сведений, приводимых о нем в книгах Наумова , Беднова-Пономарева и в Классификаторе. Из вариантов, видимых с перевала Зуб (см. панорамный снимок), этот маршрут казался лучшим. Седловина к востоку от треугольной вершины находится дальше и выше, а на склоне под ней виднеется открытый лед над скальными сбросами. Западнее (правее) нашей между скалами видна еще одна седловина, но на пути к ней имеется крупный открытый бергшрунд и еще один, присыпанный снегом. Эта картина хорошо соответствует рисунку 119 из книги Наумова, и там перевалом Сталь названа определенно наша седловина. Труднее ее сопоставить с книгой Беднова-Пономарева, на рисунке 6 которой самая западная седловина не видна; просто Сталь у них - определенно восточная седловина; наша, вероятнее всего, названа Сталью Ложной; а самая западная в том же цирке - Сталью Западной. Их описаниям Стали и Стали Западной наш вариант явно не соответствует, а описание спуска со Стали Ложной в сторону Льядона не приводится (при таком названии можно ожидать, что приемлемого спуска просто нет). И если "Классификатор" под Сталью Западной понимает то же, что и они, то наш вариант в нем отсутствует"