плач, істерика;
нервове тремтіння;
крики та маніпуляції;
апатія, відсутність інтересу (відмова частково чи повністю говорити);
«застигання»;
невмотивована зміна настрою;
різка зміна харчової поведінки;
проблеми зі сном тощо.
У такі моменти дорослому, який перебуває поруч із дитиною, варто дотримуватися рекомендацій:
будьте з дитиною поруч в одному приміщенні;
за змоги забезпечте фізичний комфорт (відсутність спраги та голоду, нормальний температурний режим, достатня кількість кисню тощо);
підтримуйте невербальний контакт із дитиною (розташуйтеся на одному рівні, підтримуйте зоровий та тактильний контакт);
говоріть лише слова підтримки, у яких проявляєте любов і піклування (не докоряйте, не звинувачуйте, не порівнюйте тощо);
запропонуйте вид діяльності, який допоможе змістити увагу (малювання, ігри, читання, фізичні активності тощо);
зробіть декілька дихальних вправ на розслаблення;
зберігайте і транслюйте власний спокій та впевненість (пам’ятайте, що ви є опорою для дитини).