Поміркуйте над цими заповідями. Можливо, вам вдасться доповнити їх, удосконалити, адаптувати до вашої ситуації. Отже…

Заповідь перша. Ніколи не робіть ніяких виховних дій у поганому настрої.

Заповідь друга. Ясно визначите, чого ви хочете від дитини і поясніть це їй, а також дізнайтесь, що вона думає із цього приводу. Переконайте її, що ваші виховні цілі – це і її цілі.

Заповідь третя. Надайте дитині самостійність, виховуйте, але не контролюйте кожен її крок.

Заповідь четверта. Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи до нього; розбирайте з дитиною її правильні і неправильні кроки до мети.

Заповідь п’ята. Не пропустіть моменту, коли досягнутий перший успіх, хваліть дитину за кожен її вдалий крок. Причому хвалите не взагалі, а конкретно! Не «Ти – молодець», а обов’язково «Ти – молодець, тому що…».

Заповідь шоста. Якщо ж дитина робить якусь невірну дію, скоює помилку, то вкажіть їй на цю помилку. Відразу дайте оцінку вчинку і зробіть паузу, щоб дитина усвідомила почуте.

Заповідь сьома. Оцінюйте вчинок, а не особу – адже це не одне і те ж. «Ти – поганий!» (оцінка особи) звучить дуже часто замість правильного «Ти поступив погано!» (оцінка вчинку). Важливе доповнення: ваше зауваження з приводу помилки або вчинку повинне бути коротким і визначеним.

Заповідь восьма. Дайте дитині відчути, що ви співчуваєте їй, вірите в неї, хорошої думки про неї, не дивлячись на її помилку. Для цього посміхніться їй або торкніться до неї. Дайте зрозуміти, що коли ця неприємна розмова буде закінчена, то інцидент буде вичерпаним.

Заповідь дев’ята. Виховання – це послідовність цілей. Допоможіть дитині будувати систему перспективних цілей – від дальньої до середньої , до сьогоднішньої.

Заповідь десята. Вихователь повинен бути твердим, але добрим. Ні абсолютна твердість, ні така ж безмежна доброта не годяться як єдиний основоположний принцип виховання. Все добре свого часу, і треба уміти застосовувати різні методи відповідно до конкретної ситуації. Тоді виховання буде ще і своєчасним.