Поради практичного психолога
ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ПОМ`ЯКШЕННЯ АДАПТАЦІЙНОГО ПЕРІОДУ ДЛЯ ДИТИНИ
Яким чином батьки можуть допомогти дитині адаптуватися в нових умовах життя?
Насамперед дорослі повинні докласти зусиль для того, щоб у дитини зникло побоювання дитячого садка, з'явилася довіра до вихователя. Першим кроком до цього є встановлення позитивного контакту між батьками та вихователями.Заради спокою дитини, яка дуже чутлива до емоційного стану дорослого, батькам необхідно висловити радість із приводу того, що малюк уже стає дорослішим і ходитиме в дитячий садок, як і всі діти, що вже підросли. Водночас бажано підкреслити, що вихователька добра, любить дітей. Зі свого боку педагог із задоволенням відмічає, яка чудова дитина прийшла до групи, розповідає про цікаве й веселе життя дітей у дитячому садку. Доцільно, щоб перша зустріч відбулася на прогулянці: присутність сторонньої людини, а особливо чужої мами, на вулиці не травмує інших дітей, водночас як її перебування у груповій кімнаті викликає у них занепокоєння. До того ж обстановка майданчика, рухливі ігри дітей дають змогу батькам піти із садка непоміченими дитиною. З другого боку, на майданчику дитина має змогу спостерігати гру вихователя з дітьми, погратися одночасно з мамою та вихователем.
Важливо, щоб близький дорослий викликав у малюка бажання виконати прохання педагога, спонукав до спільної з ним гри («Допоможи тьоті Наді нести іграшки», «Принеси книжку виховательці», «Кинь тьоті Наді м'яч»).
Кожну дію, що дитина виконує, слід підкріплювати емоційним схваленням з боку дорослого: «Молодець, Наталочко, допомагаєш виховательці!», «Як добре Сашко з тьотею Надею грається!» Таким чином у дитини з'являється інтерес до вихователя, поступово формується позитивне ставлення до нього, що є запорукою спокійного стану малюка після розлуки з батьками.
Пам'ятка для батьків (адаптація дитини):
«Дозвольте дитині насолоджуватись дитинством!»
1. Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом (перегляньте режим дня: спокійне засинання не пізніше 21-ї години).
2. Зранку не згадуйте вчорашні прорахунку, не вживайте образливих слів.
3. Не підганяйте, розрахувати час — це ваш обов'язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили, провини дитини у цьому немає.
4. Відправляючи дитину до дитячого садка, побажайте їй успіхів, скажіть декілька лагідних слів (без подібних застережень: «Дивись, поводь себе гарно!..»
5. Говоріть з дитиною спокійно.
6. Протягом дня знайдіть (постарайтесь знайти) півгодини для спілкування з малюком. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.
7. У сім’ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих із дитиною. Всі розходження щодо виховання дитини вирішуйте без неї.
8. Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини, коли щось її турбує. Найчастіше це об’єктивні показники втоми, перенавантаження.
9. Знайте, що діти люблять казки (для даного віку - у віршованій формі) перед сном, або мамину пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь робити це для них. Це їх заспокоїть, зніме денну напругу, допоможе спокійно заснути і відпочити.
10. Недопустимо висловлювати дитині співчуття в тому, що її змушені водити до дитячого садка (Слідкуйте, щоб атмосфера походу в дитсадок нагадувала похід в гості, чи інший захід, який є заохочувальним за успіхи, проявом піклування про дитину, бажанням покращити її дозвілля).
11. Зруйнуйте попередній стереотип ранкового спілкування з дитиною, замініть його новим (приємним для дитини) ритуалом:
спільне чаювання;
-обігравання підйому за допомогою іграшок;
-цікаві розповіді і спостереження по дорозі в дитсадок...
Дорослий має пам'ятати, що дитина не здатна (в силу вікової психофізіології) відразу негайно виконати ту чи іншу вказівку. Категорична вимога - важка для дитини і може викликати сльози, відмову коритись. Відстоюючи свою особистість, психіка малюка стає ранимішою, ніж на попередніх вікових етапах розвитку, а тут, додатково до навантаження кризи третього року життя, - вантаж адаптації до дитсадка. Все те, що ви спостерігаєте - це наслідки адаптації, її «ціна» і «плата» для дитини. Від вас залежить, щоб ця «плата» була мінімальною, і не прийшлось лікувати нанесені дитині травми все життя.
12. Гарний настрій мами, терпимість до дитячих помилок, відмова від наказів, погроз, докорів (авторитарної моделі спілкування) - основа гарного самопочуття малюка протягом дня.
Нехай кожен новий крок у вашому з малюком житті буде мудрим,впевненим.
Практичний психолог ДНЗ № 13
Сім’я –це простір без насильства
Щоб дитина стала людиною, батьки повинні стати опорою та гарантом його гармонійного особистісного становлення. Перед батьками постають питання: “як виховувати?”, “як привчити дитину до дисциплінованості?”, “чи треба карати за провину?”. На жаль, іноді батьки забувають, або не усвідомлюють межі між дисципліною та тим, що зветься “домашнім насильством”.
Насильство в сім’ї – це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносить йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю. (Закон України “Про попередження насильства в сім’ї”, розділ І, ст.1). Домашнє насильство – це система поведінки, а не окремий випадок!
Отже, перш ніж карати дитину “за щось”, “для чогось”, зрозумійте: не можна примусити дитину щось зрозуміти – треба підвести її до розуміння того, як слід робити. Правильно виховати можна лише підвищенням рівня конкретної особистості, розвитком почуття її гідності, особливості, поваги до себе як Людини. Насилля породжує насилля. Покарання призводить до покарання. Це прояви жорстокого ставлення до дитини.
Сім’я має бути простором без насилля!
Ліфлет_A5_батьки_ONLINE.pdfЛіфлет_A5_педагоги_ONLINE.pdfliflet_algorytm-pdn_dorosli.pdf