Поняття "адаптація".Поради для батьків як полегшити процес адаптації дитини до перебування в ЗДО

 В житті кожної люблячої та свідомої родини, настає час, коли батьки приймають складне та серйозне рішення щодо відвідування дитиною дитячого садка. Варто пам'ятати, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про дошкільну освіту», дошкільна освіта є обов’язковою складовою безперервної освіти в Україні.

  В турботливих батьків виникає безліч страхів та питань, на які вони хочуть отримати відповіді, що є цілком нормальним явищем, тому що здоров'я і безпека Вашої дитини понад усе.

Чи потрібен дитині дитячий садок?

     "Виховання дитини — це не мила забава, а завдання, що вимагає капіталовкладень — тяжких переживань, зусиль безсонних ночей і багато, багато думок". (Януш Корчак)
    Усі ми знаємо, що на розвиток особистості дитини значний вплив має навколишнє середовище. Поки дитина зовсім маленька, її вихованням займається мама. Але рано чи пізно перед батьками постає питання: як підготувати дитину до школи – відправити до дитячого садка або продовжити виховання вдома, у сім’ї? Для когось окрім дитячого садочка не існує альтернативного рішення у вихованні дітей-дошкільнят. Тим же, хто обирає між садом і домівкою, щоб зробити остаточний вибір, потрібно знати пеереваги і недоліки відвідування диячого садка.
        Неприємні моменти для дитини
    Адаптація у дитячому садку може виявитися для малюка дуже складною і тривалою. Часті хвороби, особливо в перші місяці відвідування групи. Звичайно, дитина може заразитися, застудитися, але велику роль відіграє і психологічний фактор – моральний дискомфорт здатний викликати зниження захисних сил організму.
      Позитивний досвід, що дитина отримає під час відвідування дитячого садка
    Дитина вчиться спілкуватися, правильно взаємодіяти з іншими людьми поза зоною свого комфорту. Повноформатні рольові ігри, де можна проявити фантазію, командні змагання, можливість пошуміти, посміятися разом із друзями – де ще, окрім дитячого садка малюк отримає такий безцінний досвід спілкування з однолітками?
      Коли батьків поруч немає, дитина вчиться бути самостійною. У дитячому садочку вона починає самостійно їсти,  складати іграшки по місцях, збиратися на прогулянку. Розвивається особистісна самостійність, адже в колективі дитині доводиться самій визначати та проявляти свої інтереси, малюк вчиться домовлятися. У дитини, яка відвідує дитячий садок, правильно формується режим сну, харчування, вона стає дисциплінованою, відповідальною.
      Дитячий садок проводить комплексну підготовку до школи. Окрім навчання вихователі приділяють увагу творчому, музичному, фізичному розвитку дітей, вчать правильно говорити, писати, малювати…
       Позитивний вплив дитячого садка на розвиток особитості очевидний. Дитячий садок - це фундамент для успішного навчання Вашої дитини в школі, для  її важливих досягнень у дорослому житті.

Коли краще віддавати дитину в дитячий садок?

     Відповідь на це вічне питання криється не у віці. Готовність до садка — поняття багатопланове, а не просто набір років, навичок і умінь. Для успішної адаптації дитина повинна досягти певної стадії розвитку: фізичного, розумового і соціального. Більшість дітей вступають до дитячого садка чи ясел у віці від 1,5 до З років. Однак, з деяких причин буває, що дитина починає відвідувати садок у віці 5—5,5 років. У будь-якому віці — це різка зміна звичного способу життя, початок нового періоду. Далеко не всі діти легко сприймають цю зміну. Навіть для найспокійніших, урівноважених, здорових дітей період адаптації до нових умов викликає значні труднощі, не кажучи вже про більш слабких та непристосованих дітей. Якщо період адаптації затягнувся – звертайтесь до практичного психолога дитячого садочку.

Як батькам визначити готовність дитини до дитячого садка?

1.    На прогулянці малюк сам підходить до дітей на майданчику, намагається вступити в контакт.

2.    Маля здатне кілька годин на день проводити без мами.

3.    Дитина розбірливо може виразити свої потреби словами.

4.    Малюк уже досить спритний, вміє самостійно їсти (і пережовувати!), миє руки й умивається, вдягає і знімає із себе основні предмети одягу.

5.    До кінця раннього віку в дитини з'являється прагнення до самостійності, її інтереси переміщаються від світу предметів до світу спілкування з дорослими.

Дитина переживає труднощі адаптаційного періоду, ступінь виразності яких пов'язують:

·  і з попередніми умовами виховання, під впливом яких формується поведінкова реакція;

·   і зі своєрідністю міжособистісних взаємин дорослих і дітей, з рівнем прихильності дитини до матері;

·   і з організацією навчально-виховного процесу в дошкільній установі, соціальними умовами;

·   і з індивідуальними особливостями: віковими, психологічними психофізіологічними, нейрофізіологічними, психогенетичними.

       Прихід до дитячого садка — перший серйозний етап соціального життя дитини. До цього вона спілкувалася тільки з членами родини, сусідами або з тими, кого дорослі запрошували додому. Практика свідчить, що цілеспрямована підготовка дітей до дошкільного закладу допомагає попередити виникнення труднощів адаптації.

     Адаптація – це пристосування організму до нової ситуації, а для дитини дитячий садок, поза сумнівом, є новим, ще невідомим простором, із новим оточенням і стосунками. Адаптація (з лат. «пристосування») – процес призвичаєння організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному. Адаптація – активне засвоєння прийнятих у суспільстві норм і оволодіння відповідними формами спілкування й діяльності.

     Чи у всіх дітей однакова поведінка при вступі в садок? 

     Ні. Одні діти впевнені, вибирають гру, йдуть на контакт із дітьми й дорослими, інші – менш упевнені, більше спостерігають, деякі – виявляють негативізм, небажання йти в групу, відхиляють усі пропозиції, бояться відійти від батьків, голосно плачуть.

    Причини такої поведінки різні: це і відсутність режиму вдома, й невміння гратися, й не сформованість навичок самообслуговування. Однак основна причина – недостатній досвід спілкування з однолітками та дорослими.

      Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить індивідуально. Середній строк адаптації дітей раннього віку – 7-15 днів, молодшого дошкільного віку – 2-3 тижні, старшого дошкільного віку – 1 місяць.виникнення у дитини стійкого «адаптаційного синдрому» свідчить про її неготовність до виходу із сім’ї.

Виокремлюють такі ступені адаптації:

   · Легкий – поведінка дитини нормалізується (протягом 10 – 15 днів) – фізіологічна, природна адаптація;

   · Середній (протягом 15 – 30 днів) – дитина худне, хворіє, але не важко, без ускладнень;

  · Важкий (триває від 2 місяців і більше) – патологічна адаптація.

Умовно виділяють три групи дітей за характером пристосування до нових умов життя

• Перша група – ті, для кого процес адаптації легкий і безболісний. Такі діти комунікабельні, самостійні, спілкування батьків із ними доброзичливе.

• Друга група – малюки, котрі адаптуються повільніше і важче. Поведінка нестала. Зацікавлення грою змінюється байдужістю, вередуванням. Малятам бракує довіри у ставленні до вихователів, інших дітей навички гри та спілкування розвинені недостатньо. Діти малоініціативні, менш самостіні, дещо можуть робити самі але здебільшого залежать від дорослого. З боку батьків простежується нестабільність у спілкуванні: доброзичливі, привітні звертання змінюються криком, погрозами або збільшенням вимог.

• Третя група – діти, які важко пристосовуються до нового оточення. Вони зазвичай несамостійні, швидко втомлюються, ігрові навички не сформовані. У досвіді таких дітей – прояви авторитарності, жорстокості (чи навпаки – зайвої поступливості) з боку дорослих, що спричиняє страх, недовіру до вихователя або повне ігнорування його та інших дітей. Сон і апетит погані або зовсім відсутні. Діти часто хворіють, що ще більше вповільнює звикання до нового оточення й до нових вимог.

14 порад для батьків, щоб адаптація дитини пройшла якомога легше і швидше

1. Віддавати дитину в дитячий садочок краще в теплу пору року, коли діти більшість часу проводять на прогулянці. Так дитині буде легше адаптуватися, оскільки ігри на свіжому повітрі, пісочниця — все дуже нагадує звичні умови її повсякденного життя.

2. За тиждень-два привчити дитину до режиму, який встановлено в садочку і ввести в раціон дитини страви, які готують в садочку. Таким чином на 2 стресових моменти стане менше. Дитина повинна звикнути прокидатися зранку (наприклад, о 7:00), спати вдень з 13:00, снідати і обідати приблизно в той же час, що і в садочку. Тоді їй буде легше звикати до умов садка.

3. Навички самообслуговування.Навчіть малюка одягатися, роздягатися, їсти ложкою, відучіть від одноразових підгузків. Звичайно, якщо вам доводиться віддавати дитину в дитсадок в дуже ранньому віці, то ці навички можуть бути ще не сформовані на достатньому рівні. Головне, щоб дитина хотіла і пробувала самостійно одягатись чи їсти, а ткож вміла попросити про допомогу. Тоді вона комфортніше і впевненіше почуватиметься серед однолітків, серед яких знайдуться ті, що вміють робити це самостійно.

4. Сформувати позитивну установку на садочок. Це дуже важливий пункт! Ніколи не лякайте дитину садочком. Такі фрази, як: “Заспокойся, бо відведу в садок”, “От підеш в садочок — побачиш!” здатні сформувати у дитини установку на те, що в садочку погано і його варто уникати всіма силами. Не використовуйте фрази, які містять негатив джля дитини (“А в садочку тобі доведеться таке їсти!”, “От підеш в садочок, а там мусово ділитися з дітками!”. Розповідайте дитині про садочок, гуляйте біля нього, спостерігайте за дітьми на майданчику в дитчяому садку, коментуючи все, що побачили.

5. Не обманюйте дитину! Говоріть так, як є. Не варто дуже розхвалювати садочок, щоб потім у дитини не було розчарування. “Так, ти прийдеш в групу, а там багато діток. Спочатку ти нікого не знатимеш, але вихователька допоможе подружитись і вам буде весело!”. “Так, тобі доведеться бути в садочку без мами, я теж буду сумувати за тобою, але ввечері я обов’язково за тобою прийду!” — ось так краще розмовляти з дитиною.

6. Навчіть дитину відпускати маму, гратися самій іграшками. Звичайно, не у всіх є така можливість, але добре, якщо у дитини є регулярний досвід того, що мама відлучається на декілька годин, а малюк тим часом залишається з татом, бабусею, нянею… Діти, які ніколи не розлучалися з мамою, так само, як і ті, у яких був невдалий досвід такого розлучення, можуть довше адаптовуватися до дитячого садочка.

7. Навички спілкування. Покажіть дитині, як ділитися іграшками, як просити іграшку, як звертатися до дорослих. Ці навички пригодяться їй в групі дитсадка буквально з першого ж дня. Для підготовки дитини до дитсадка, відвідуйте групи раннього розвитку, хоча б для того, щоб дитина звикла до дитячого колективу, занять і необхідності слухати і чути дорослого.

8. Спілкуйтеся з вихователями з повагою і доброзичливо. Дитина дуже уважно слідкує за вашими емоціями, реакціями, поведінкою. Таким чином, вона ставиться до інших людей так, як ви ставитесь до них, вона переймає ваше ставлення. Тому, прийшовши в дитячий садок вперше, дитина повинна відчути і зрозуміти, що вихователь — це “добра тьотя”, бо мама з нею привітна, спокійна і доброзичлива.

9. Обов’язково прощайтесь, не тікайте, залишаючи дитину. Це стосується не тільки дитячого садка, але і будь-яких моментів розлучення. Дитині набагато легше зрозуміти, що мама іде і скоро повернеться, ніж збагнути, куди мама раптово поділася. В останньому випадку діти починають придумувати, що мама покинула їх і більше ніколи не повернеться. Тоді починаються сльози, переживання, істерики, небажання відпускати маму ні на секундочку.

10. Не порушуйте звички на перших порах, навіть погані (смоктання пальця, соски і т.п.) Якщо ваш малюк смокче палець чи має ще якусь звичку, не намагайтесь відучити від неї паралельно з вступом до ЗДО. Так ви додаєте ще один стрес вашій дитині. Зачекайте поки дитина адаптується до садочка, тоді займіться звичками. Або ще краще, відучіть від звички заздалегідь, ще до початку відвідування дитсадка.

11. Дитині більше уваги, тепла, ласки. Малюку, який почав ходити в дитсадок, приділяйте більше уваги, тепла, ласки, більше обіймайте, демонструйте свою любов, більше часу проводьте разом. Таким чином ви компенсуєте ту нестачу мами протягом дня і ще раз переконуєте, що мама продовжує любити, а не покидає в садочку, бо більше не любить.

12. Якщо дитині важко розлучатися з мамою, нехай відводить до дитсадка тато, бабуся чи хтось із близьких рідних. Хоча б спочатку.

13. Пам’ятайте, ДИТИНА ВІДЧУВАЄ ВАШУ ТРИВОГУ! Тому стояння під дверима групи і прислухання до того, що там відбувається, ходіння навколо садочка і “заглядання у вікна” ні до чого хорошого не приведе. Дитина, котра відчуває мамину тривогу чи страх, починає сама боятися і думати, що в садку з нею може трапитися щось неприємне. Для такої дитини період адаптації може не закінчуватися дуже довго — поки мама не заспокоїться і не відпустить свої переживання.

14. Приймати почуття дитини. Якщо дитина плаче в садку, сумує за мамою, ніколи не заперечуйте її почуття, не немагайтеся зразу ж переконати, що ці почуття марні. Просто прийміть їх, покажіть, що ви розумієте, що це нормально так відчувати. Скажіть: “Так, я бачу, ти дуже сумував / сумувала!” “Тобі було страшно, сумно.

Поради батькам майбутніх першокласників

1. Радійте Вашій дитині!

2. Розмовляйте з дитиною спокійним голосом. Для дитини Ви — зразок мовлення, адже вона вчиться мови, наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи.Ваша дитина буде говорити так, як Ви.Малюк успішніше засвоює мову тоді, коли дорослі слухають його, спілкуються, розмовляють.Виявляйте готовність слухати.Якщо роль слухача Вас втомлює, якщо Ви поспішаєте, не за¬бувайте: терпіння, виявлене в дошкільний період, суттєво полег¬шить ваші проблеми в майбутньому.

3. Щодня читайте дитині. Розучуйте скоромовки, чистомовки.

4. Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного спілкування поза сім'єю. Від рівня раннього мовленнєвого розвитку залежатиме подальший процес росту дитини в школі.

5. Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою, безпеки та любові.

6. У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси. Поважайте її неповторність.

7. Розвивайте основні лінії дошкільного дитинства — вмінняслухати, бачити, відчувати.

8. Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м'язів руки,аби їй було легше опановувати письмо. Для цього необхідно вчи-ти малюка вирізати, малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі, зображення. Навчіть дитину зав’язувати та розв’язувати вузлики.

9. Забезпечуйте можливості та умови для повноцінної гри. Гра — це провідна діяльність дошкільника. Л.С. Виготський відзначав: «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до навчання у школі».

10. Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності¬, щоб вона механічно лічила до 100 і більше. Нехай рахує до 10-20, але особливо важливо розуміти і знати, з яких чисел складається 5 , а з яких — 7 тощо. Це є основою понятійного мислення, розуміння основ математики, а не механічного запам’ятовування.

11. Працюйте над розвитком пам'яті малюка, його уваги, мислення. Для цього пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях.

12. Запровадьте в сім'ї єдиний режим і дотримуйтеся його ви¬конання (обов'язково всі члени родини).

13. Дитина повинна мати певне доручення і відповідати за його виконання.

14. Необхідною умовою емоційно-вольового розвитку малюка є спільність вимог до нього з боку всіх членів родини.

Рекомендації психолога для батьків першокласників

•Підтримайте в дитині його прагнення стати школярем. Ваша щира зацікавленість в його шкільних справах і турботах, серйозне відношення до його перших досягнень і можливих труднощів допоможуть першокласникові підтвердити значущість його нового становища.

• Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими вона зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність.

• Ваша дитина прийшла в школу, щоб вчитися, у неї може щось не відразу виходити, це природно. Дитина має право на помилку.

• Складіть разом з дитиною розпорядок дня, стежте за його дотриманням. Не пропускайте труднощі, можливі у неї на початковому етапі оволодіння учбовими навиками. Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні проблеми, намагайтеся впоратися з ними на першому році навчання.

• Підтримаєте дитину в його бажанні добитися успіху. У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна його похвалити.

• Пам'ятаєте, що похвала і емоційна підтримка («Молодець!», «Ти так добре впорався!») здатні помітно підвищити інтелектуальні досягнення дитини.

• Якщо вас щось непокоїть в поведінці дитини, його учбових справах, не соромтеся звертатися за порадою і консультацією до вчителя або шкільного психолога.

• Зі вступом до школи в житті вашої дитини з'явиться людина більш авторитетна, ніж ви.Це – вчитель. Поважайте думку дитини про свого педагога.

30 липня, у світі відзначається Всесвітній день протидії торгівлі людьми, який був проголошений Генеральною Асамблеєю ООН у 2013 році для підвищення поінформованості громадськості про цю проблему і привернення уваги до тяжкого становища мільйонів людей, які потерпіли від цього злочину, а також заохочення людей активно допомагати і протидіяти цьому злочину.

Торгівля людьми — це здійснення незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або з застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи. Особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, має право звернутись до суб'єкта надання адміністративної послуги за допомогою.

У країнах Європи понад 140 тис. осіб потрапляють у ситуації, пов’язані з насильством та сексуальною експлуатацією, кожну сьому постраждалу від торгівлі людьми особу використовували для зайняття проституцією. В Україні за 30 років від торгівлі людьми в Україні постраждали близько 300 тис. осіб.

З початку 2024 року в Україні статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, встановлено 119 громадянам, з них – 44 жінки, 65 чоловіків та 10 дітей (5 хлопців і 5 дівчат).

Згідно зі статистикою:

13 людей постраждали від сексуальної експлуатації;

8 – трудової експлуатації;

7 – втягнення у жебрацтво;

3 – втягнення осіб у злочинну діяльність;

1 – продаж дитини,

17 – використання у збройних конфліктах

70 – інші види.

Водночас – за видами торгівлі людьми – 72 особи постраждали від внутрішньої торгівлі, 45 – від торгівлі людьми в інших країнах та ще 2 – інші види.

Постраждати від цього злочину може будь-хто, будь-яка людина, незалежно від статі, віку, соціального статусу, рівня освіти тощо.

Важливо відразу відрізняти ознаки торгівлі людьми:

- забрали паспорт або інші документи;

- позбавляли вільного пересування та спілкування з рідним;

- пообіцяли добре оплачувану роботу (за кордоном чи в Україні), а потім не заплатили обіцяних грошей;

- погрожували, били, ґвалтували, знущалися з людини або чинили психологічний тиск;

- за допомогою фізичного чи психологічного насильства примушували виконувати роботу, якою особа не хотіла займатися;

- примушували відпрацьовувати вигадані борги;

- працю людини використовували, не виплативши повністю або частково обіцяної заробітної плати;

- людина не мала можливості за власним бажанням кинути роботу;

- примушували працювати понаднормово, при цьому реальні умови роботи були значно гірші, ніж обіцяли;

- попри волю людини примушували жебракувати, здійснювати злочинну діяльність або використовували у збройному конфлікті та ін. схожі дії.

Щоб не потрапити на гачок торгівців людьми, варто дотримуватись правил безпеки:

будьте обачними — ніколи і нікому не передавайте документи, що посвідчують особу. Ваша ідентичність — це ваша головна цінність;

вивчайте мову країни, де плануєте працювати. Базові знання допоможуть вам контролювати ситуацію;

не діліться особистою інформацією в інтернеті. Пам'ятайте про кібербезпеку;

перевіряйте умови праці перш ніж приймати будь-яку пропозицію роботи;

завжди повідомляйте своїх близьких, родичів та партнерів про усі дані вашої поїздки: маршрут, країна, місце призначення, номер закордонного телефону, ПІП контактної особи, яка вас буде зустрічати, та інші дрібні та не менш важливі деталі вашої подорожі;

придумайте з близькими кодове слово, яке ви будете застосовувати, якщо потрапите у небезпеку;

майте при собі перелік телефонів посольств та консульських установ України за кордоном.

Будьте обачні та обережні!

Важливо знати, що робити у ситуації, коли ви чи ваші близькі у небезпеці.

Перш за все, звертатися на урядову «гарячу» лінію з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей – 15-47.

Також допомогу можна отримати за наступними номерами:

0 800 500 202 / 102 «гаряча лінія» Національної поліції України

0 800 213 103 контакт-центр системи безоплатної правової допомоги

Важливо!

Якщо вам відомо про випадки торгівлі людьми чи будь-якого виду експлуатації або потерпіли від цього злочину, звертайтеся за такими номерами:

102 – поліція

1547 – гаряча лінія з протидії торгівлі людьми

527 – Національна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів

112 – служба екстреної допомоги в ЄС

0 800 213 103 – Контакт-центр системи безоплатної правової допомоги

0 800 500 335 або на короткий номер 116 123 – Гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації

0 800 500 225 або на короткий номер 116 111 Національна дитяча гаряча лінія

1545 (обрати цифру 3) – Урядова консультаційна лінія з питань безпеки дітей в Інтернеті.

У 2021 році Кримінальний кодекс України було доповнено статтею 156-1 – домагання дитини для сексуальних цілей визнано кримінальним правопорушенням.

Зазвичай таке домагання здійснює дорослий. Проте не виключено, що він чи вона можуть використати інших дітей, як незнайомих особисто з потенційними потерпілими, так і їхніх друзів.

Наприклад, зловмисники можуть дружити з дитиною протягом місяців і навіть років, щоб перестати сприйматися як незнайомці та завоювати довіру. Причому це може бути спілкування як під власним ім’ям, так і створення фальшивого профілю від імені ровесника дитини. Можуть погрожувати зашкодити собі або дитині та її родині, вдаватися до емоційного шантажу.

Тому батькам варто стежити за поведінкою дитини онлайн. Ознаками, які можуть викликати занепокоєння, є:

- дитина не хоче відповідати на запитання, з ким вона спілкується онлайн;

- виглядає розсіяною або засмученою, тихішою та сумнішою або навпаки, більш різкою, ніж зазвичай; 

- постійно в телефоні, при появі батьків перемикає екрани;

- дитина отримує подарунки без приводу поштою або кур’єром;

- в лексиконі з’явилися слова з сексуальним підтекстом, які не відповідають віку та звичкам дитини. 

Також батькам варто вчити дитину безпечної поведінки в інтернеті з того віку, коли вона навчилася ним користуватися. Зокрема:

- самим ознайомитися  з платформами соціальних мереж і додатками, якими користуються їхні діти;

- обговорити питання онлайн-безпеки, анонімності, вікових обмежень (якщо батьки не повністю володіють такою інформацією, то існує низка тренінгів для дітей з цих питань, які можна разом переглянути та обговорити);

- обговорити тему завершення спілкування та блокування контактів, якщо дитина відчуває небезпеку;

- нагадувати дитині – якщо вона вважає, що зробила помилку, може звернутися до батьків в будь-який час та попросити про допомогу;

- обмежувати використання телефонів пізно вночі;

- створити сімейне «безпечне слово», яке означатиме приховане прохання про допомогу. 

 Поради, які батьки можуть дати своїм дітям перед школою, щоб вберегти їх від онлайн-зловмисників:

- не повідомляти в мережі свої особисті та контактні дані;

- не публікувати чи надсилати фото, якими не поділилися би з усіма в класі;

- стежити на налаштуваннями конфіденційності при заповнені онлайн форм;

- пам’ятати про ризики безкоштовних публічних мереж Wi-Fi (викрадення особистої інформації, вірусна атака, можливість стеження за пристроєм тощо).

Важливо: якщо ви виявили ситуацію, яка видається вам небезпечною для дитини, телефонуйте 102 або на Урядову консультаційну лінію з питань безпеки дітей в Інтернеті – 1545 (далі обрати цифру 3).

Щорічно з 25 листопада до 10 грудня проводиться Всеукраїнська кампанія «16 днів проти насильства» з метою привернення уваги до проблем подолання насильства в сім’ях, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.

Період кампанії охоплює наступні важливі дати:

• 25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок;

• 1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом;

• 2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством;

• 3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями;

• 5 грудня – Міжнародний день волонтера;

• 6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі;

• 10 грудня – Міжнародний день прав людини.

Сім’я –це простір без насильства 

   Щоб дитина стала людиною, батьки повинні стати опорою  та гарантом його гармонійного особистісного становлення. Перед батьками постають питання: “як виховувати?”, “як привчити дитину до дисциплінованості?”, “чи треба карати за провину?”. На жаль, іноді  батьки забувають, або не усвідомлюють межі між дисципліною та тим, що зветься “домашнім насильством”.

     Насильство в сім’ї – це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносить йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю. (Закон України “Про попередження насильства в сім’ї”, розділ І, ст.1).                                                                                          Домашнє насильство – це система поведінки, а не окремий випадок! 

       Отже, перш ніж карати дитину “за щось”, “для чогось”, зрозумійте: не можна примусити дитину щось зрозуміти – треба підвести її до розуміння того, як слід робити. Правильно виховати можна лише підвищенням рівня конкретної особистості, розвитком почуття її гідності, особливості, поваги до себе як Людини. Насилля породжує насилля. Покарання призводить до покарання. Це прояви жорстокого ставлення до дитини.

       Сім’я має бути простором без насилля! 

01 травня в Україні стартував Місяць обізнаності про ментальне здоров’я — щорічна ініціатива першої леді України Олени Зеленської, яка покликана нагадати: дбати про себе нормально, говорити про емоційний стан — важливо, а шукати внутрішні опори — необхідно.

Цьогорічна тема в Україні — «Ти як? Сенси поряд. Віднайди свої» https://howareu.com/

У часи випробувань внутрішні сенси — це наша опора. Саме тому Всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як?» зібрала їх у «СенсоТеку. Ти як?» https://howareu.com/materials/sensoteka-ty-iak — простір теплих і підтримуючих послань, що допомагають триматися.

На платформі оновлено розділ «Самодопомога» — короткі практики, поради та інструменти для підтримки себе https://howareu.com/self-help

Долучайтесь до застосунку «Моментал» — разом із ним простіше дбати про себе щодня https://howareu.com/.../v-ukraini-zapustyly-zastosunok...

А ще сьогодні триває марафон «СенсоТека. Ти як?» — серія прямих ефірів з експертами на сторінках @howareu та Координаційного центру з психічного здоров’я.

Які щоденні звички допомагають покращити психологічну стійкість?

Дотримуйтесь режиму дня. Постарайтесь розпочинати і завершувати ваш день з простих ритуалів, як-от вмивання чи чашка чаю. Також корисно буде складати список справ на день. При цьому пам’ятайте, що цей список не повинен бути великим. Натомість він має включати перелік обов’язкових речей та ритуалів, які сприяють відновленню. 

Старайтесь регулярно рухатися. Оберіть те, що вам до душі, — прогулянка, танці, фітнес, йога чи інші фізичні вправи. Фізичні навантаження не повинні бути виснажливими. Натомість вони повинні бути систематичними. Проконсультуйтеся з сімейним лікарем, щоб підібрати вид та регулярність фізичних навантажень. 

Їжте повноцінно та регулярно, пийте достатньо рідини. Скористайтеся “Тарілкою здорового харчування”, щоб сформувати свій щоденний раціон. Не соромтесь звернутися до сімейного лікаря. Він допоможе підібрати харчування, зважаючи на ваші потреби. 

Лягайте спати вчасно. Знайдіть можливість подрімати вдень, якщо не мали повноцінного сну вночі через повітряну тривогу. Не купуйте самотужки снодійних чи інших препаратів, якщо маєте порушений режим сну. Натомість зверніться до сімейного лікаря. Він допоможе налагодити сон. 

Відпочинок. Усвідомте, що відпочинок — така ж потреба людського організму, як харчування чи сон. Тому намагайтеся кожного дня виокремити час на відпочинок. Підберіть свій перелік ресурсних активностей, це може бути читання книг чи гра з домашнім улюбленцем.