Історія школи
Історія нашої школи
Чи то шовково, чи то згрібно
Стелився путівець в житті,
Моя зоря – то школа рідна,
Всякчас діла її святі
Школа – то колиска мудрості і моральності. Звідси починаються кроки, що ведуть до пізнання таємниць природи і людських душ. Рідна школо! Змінюють тебе роки... Але ти – вічний Храм доброго, мудрого, справедливого. Школо! Ти – живеш, дихаєш, твориш. І так – вічно. Покоління за поколінням. Було по-різному. Але ти, рідна школо, ліпила з добра і любові людські душі.
Наша школа – це наша історія, сповнена перемогами і невдачами, сонячними і похмурими днями. Історія нашої школи – це шлях, по якому пройшла вона від сивої давнини до нашого сьогодення.
За архівними даними 1887 року в селі Волчківцях проживало 1828 чоловік. Школа 1-2 клясова статова систематична з 1875 року, в якій навчалось 186 дітей.
В пам’яті старожилів збереглися спогади про школу, шкільне життя. Як згадують жителі села Плахта Іван Михайлович, 1896 року народження, та Ласійчук Петро Андрійович, 1903 року народження, перша школа в селі була розташована в кінці города жителя Фроляка Василя Ілліча. Що являла собою, старожили не пам’ятають, бо в той час, коли вони дійшли до шкільного віку, її вже не було, тільки чули про неї від старих людей.
Пізніше школа була в приміщенні громадського уряду, де раніше було приміщення сільської Ради по вулиці Грушевського. Вона займала одну кімнату. Внизу під школою знаходився кримінал, де тримали під вартою незначних порушників закону. В другій кімнаті був громадський уряд, яким керував війт. Школа була двохклясовою, в якій працювали тільки два вчителі.
В 1900 році хлопотанням громади села Василя Тимофійовича Равлюка було переведено з Радехова завідуючим двохкласної школи в наше село. З приходом талановитого педагога Василя Равлюка в школу записалось 438 дітей. Він розділив їх на 6 груп і разом з двома вчителями вчив їх щодня протягом 10 годин. Пізніше в школі працювала і його дружина Ганна Равлюк із родини Палійчуків, яка була вбита в 1944 році вистрілом у вікно. Василь Тимофійович Равлюк домігся того, що двох клясну школу в 1908 році перетворили в чотириклясну. Він організував у селі курси для неписьменних селян, шкільний та церковний хори. Церковний хор співав на Богослужіннях у двох селах Вовчківцях і Орельці. В цей час силами громади будувалась нова школа, яка увійшла в дію у 1910 році. В школі було 6 класних кімнат, вчительська і кабінет директора. При школі В.Т.Равлюк заклав взірцевий сад, пасіку, вчив дітей садівництва та пасічництва. В.Т.Равлюк з дружиною Ганною
Діти вчилися без підручників, писали не в зошитах, а рисіком на табличці. Сумок діти не мали, а з домотканої матерії шили торби.
В 1905 році В.Равлюк разом з В.Стефаником заснували в Снятині окружний відділ товариства „Взаємна поміч українського вчительства” – ВПУ, а в 1909 році – філію Товариства „Просвіта”. Головою цих товариств був В.Равлюк, а В.Стефаник – членом відділу і заступником голови філії „Просвіта” (1912 р.) Снятинський окружний відділ товариства „ВПУ” перед першою світовою війною був зразком для інших відділів краю. Товариство мало чималу бібліотеку. Під час світової війни робота товариства була припинена, бібліотека знищена. Проте під час керівництва уряду ЗУНР ВПУ знову оживало свою роботу, але не на довго, тому що румунська, а потім польська окупація її роботу перервала.
З грудня 1921 року Снятинський окружний відділ ВПУ поновлює свою діяльність. В.Равлюк, як голова згаданих товариств, разом з В.Стефаником залучають до культурно-освітньої роботи вчителів, засновують по селах читальні, кооперативи, позичкові каси. З проханням записувати усну народну творчість до Василя Равлюка звертались І.Франко, В.Гнатюк, О.Роздольський. У 1911-1914 роках директор нашої школи В.Т.Равлюк разом з В.Стефаником організовує відзначення різноманітних ювілеїв Т.Г.Шевченка, М.Шашкевича, 40-річчя літературної праці І.Франка.
Після захоплення Польщею Західної України розпочалось переслідування українських вчителів. 29 жовтня 1920 року В.Равлюка було заарештовано за виступ проти польських окупантів. В.Стефаник став на захист і домігся його звільнення. З жовтня 1921 року він знову працює в школі, але не хоче змиритися з польською окупаційною владою, за що в листопаді 1921 року його разом з дружиною звільнили з посади вчителя, а в лютому 1922 року вигнали з шкільного помешкання. У шкільному музеї є оригінал протоколу свята від 14 лютого 1926 року, під час якого вручено голові філії Товариства „Просвіта” в Снятині п. Равлюкові В.Т. грамоту, іменуючи його почесним членом Товариства „Просвіта” у Львові.
На святі виступали письменник Семенюк Іван, Павлюк Іван, професор Праць Йосиф, Михайло Берлад, голова міста Михайло Захаркевич, секретар Микола Божанський. Свій виступ Іван Семенюк (Марко Черемшина) закінчив такими словами: „Ви були головою філії „Просвіта” в Снятинщині і коло Вашої особи концентрувався весь просвітній рух повіту, а місце вашого освідку: Волчківці були метрополем повіту. І яка Вам за се плата! Вам, що стоїте перед нами без здоров’я, без маєтків, без зору, а, навіть, без засобів до життя для себе і сім’ї. Немає у нас багатої влади, багатих посад, ми перебуваємо лихоліття. Але наш народ бачить Вас і цінить високо. І якраз мені припало то щастя вручити Вам грамоту, якою загальні збори Товариства „Просвіта” у Львові з дня 25 грудня 1925 року іменували Вас за Вашу працю почесним членом сего Товариства... Щоб той леміш і чересло, яке Ви кували до старого плуга, до краю зорало народну ниву, щоб засіяла на ниві Ваша праця, зійшла і буйно заколосилась перед Вашими очима”. Є відомості, що за австрійських часів у нашій школі працював учителем письменник Михайло Лотоцький і жив на квартирі в Олени Різун на Селищі. Ці відомості взято із біографічного словника „Вічно житимуть...” (Постаті від зарання історії, аж до найновіших часів, Дій трот, 1984р)
З 1922 року по 1930 рік директором школи був Гавдуник Олексій Іванович (нар. 29.11.1883 р. – пом. 22.10.1967 р.). В той час, щоб здобути семирічну освіту, потрібно було навчатися тільки в Снятині, або Заболотові. Але це для дітей було не під силу. Тоді директор школи їде у Варшаву і добивається того, що з 1924 року початкову школу реорганізовують в семирічну, а свідоцтво про одержання освіти видають двома мовами: польською і українською. Ці дані записано зі слів дочки Олекси Івановича Ганни Олексіївни Гавдуник, а також збереглися шкільні свідоцтва учня Протасика Дмитра 1922 р.н. за1928-1929; 1929-1930; 1930-1931; 1931-1932; 1932-1933;1933-1934 н.р. Школа в той час називалась „7-клясова публічна вселюдна школа”, в якій вивчались такі предмети: польська мова, руська (українська) мова, рахунки з геометрією, природа, географія, історія, рисунки, ручні роботи, співи руханка, жіночі роботи. Знання учнів оцінювали за степенями: дуже добрий, добрий, достаточний, неостаточний. В школі українські діти вивчали греко-католицьку релігію і викладав її отець Мальчинський, а польські діти вивчали римо-католицьку релігію. Після рішення Ради послів від 14 березня 1923 року про включення Західної України до складу Польщі, власті заявили, що єдиною признаною повноцінною школою буде школа з державною мовою навчання. Було заборонено вживання слова „український”. Особливо активізувалася робота по ліквідації українського шкільництва після прийняття 31 липня 1924 року закону про мову навчання в школах. Творець закону професор Станіслав Грабські ставив вимогу відібрати в української дитини український виклад і накинути їй чужого вчителя. Мета цієї вимоги ясна: знищити українську культуру і національну совість українського народу і таким чином зліквідувати українське питання на східних окраїнах Польщі. Гавдуник Олексій Іванович
На стінах в класах висів портрет президента Польщі Ігнатія Мостицького, біля вхідних дверей – герб „на червоному фоні білий орел.” З 1930 року по 1938 рік директором школи (управитилем школи) працював поляк Вільгем Каліта, який викладав рахунки, історію викладав Казимир Федоровський, його дружина Галина Федорівна – вчителька молодших класів, дружина директора пані Антоніна Каліта викладала географію, Ядвіга Сислярівна – вчителька молодших класів (опікун відділу). Першого дня після канікул діти разом із учителем йшли в церкву, навчання починалося аж з другого дня. В цей час в школі працював Тимофійчук Іван Михайлович, який виконував обов’язки сторожа, прибиральника і касира.
Управитель школи В.Каліта
Надходили буремні часи другої світової війни. Хижаки-диктатори ділили світ. 18 вересня 1939 року, внаслідок таємного договору між урядами Росії і гітлерівської Німеччини, до нашого краю без бою увійшла Червона Армія. Із встановленням радянської влади почалися репресивні зміни в державному, господарському, громадсько-суспільному житті. Перестала діяти „Просвіта”. Перебудовувалась система освіти на догоду нової влади. У першому півріччі 1939-1940 навчального року школа у Вовчківцях працювала за перехідними програмами, спеціально складеними для західно-українських областей. Так звані „народні школи” реорганізувались в неповно середні школи (семирічки). Вовчківською школою з 1938 року по 1941 рік керував поляк Іван Гелес, який у 1946 році виїхав до Польщі по операції „Вісла”.
1939-1940н.р. Директор школи Іван Геляс
Під час німецької окупації з 1941 по1943 рік директором школи був буковинець Орест Маковський. Навчання проводилося на українській мові. В цей час в школі працювали такі вчителі: Григорович Дмитро – вчитель української мови (загинув від рук енкаведистів), Костащук Микола – вчитель географії, Гавдуник Євген Олексійович (загинув на фронті), Єреміг Ніна – вчителька історії
В 1943-1944 навч. році школу очолив директор Гандзюк Степан Іванович. Він працював тільки один рік, бо в 1944 році пішов на війну. Дружина Надія Юліанівна викладала в школі німецьку мову до 1966 року, Віра Степанівна працювала вчителем початкових класів з 1961 по 1998 рік. За часи німецької окупації в школах навчання не припинялося. В 1944 році в першому класі навчалися діти різних років народження, тобто переростки, бо всі діти, які пішли в перший клас в 1943 році, в 1944 році були повернуті знову в перший клас. Не було підручників, не було зошитів, учні змушені були писати на газетних полях, на різних бланках повідомлень з другої сторони, рисіком на табличках.
З 1944 по 1946 рік директором школи працював Черниш Олексій Петрович, який пізніше був арештований органами КДБ. В 1945 році в перший клас зараховано 43 учні, це були діти 1938-1939 року народження. Потім директором школи був Мушинський Володимир Васильович (це були 1946-1947, 1947-1948 н.р.)
Директор школи Черниш Олексій Петрович
З 1948 по 1952 рік школою керувала біолог Яременко Катерина Мусіївна. З вересня 1951 року Вовчківська семирічна школа реорганізувалася в середню. В 1951-1952 навч. році 33 учні вперше сіли за парти 8 класу нашої школи. Всі вони закінчили 10 клас в 1954 році.
Це був перший випуск Вовчківської середньої школи, директором школи був Довбиш Андрій Григорович, заступником Твардовський Василь Васильович.
1952-1954 роки, 1961-1963 роки - 1954-1956 роки -
Довбиш Андрій Григорович Пилипюк Борис Євтухович
1956-1957 роки - 1957-1958 роки-
Бабенко Василь Лукич Бітюцька Марина Олексіївна
У відповідності із законом „Про зміцнення зв’язку школи з життям і про дальший розвиток системи народної освіти в СРСР”, який прийнятий у грудні 1958 році в Радянському Союзі і 1 квітня 1959 році – в Україні, з 1959 року вводиться обов’язкове восьмирічне навчання для всіх дітей до 15-16 років. Останній випуск із 7 класу був у 1959 році, а перший випуск з 8 класу у 1961 році (це учні 1946 року народження). В цей час директором школи був Оверчук Володимир Якович (1958-1961).
1958-1961 роки - Оверчук Володимир Якович
Середня освіта розвивається і вдосконалюється. Відповідно до цього закону „Про зміцнення зв’язку школи із життям і про подальший розвиток системи народної освіти в СРСР”, який передбачав структурну перебудову загальноосвітньої школи, перетворення 10-річних середніх шкіл на 11-річні, у 1963 році Вовчківська середня школа з 10-річним навчанням стає школою з 11-річним навчанням. В 1963 році не було випуску середньої школи, а 1-й випуск 11- класу був у 1964 році. Вперше в цьому році за відмінне навчання і зразкову поведінку 2 учениць нагородили „Золотими медалями”: Бабенко Лідію Василівну і Гавдуник Ольгу Іванівну. Класний керівник 11 класу Глібчук Мирослав Васильович, директор школи – Олексин Василь Іванович. (1963-1970) Одинадцятирічна школа була до 1966 року. У 1966 році школа знову повертається на десятирічне навчання. В червні цього року було одночасно два випуски 10 і 11 класів.
1963-1970 роки – Олексин Василь Іванович
Великою подією для всіх жителів села було відкриття нової школи в 1973 році на 640 учнівських місць. Школа побудована на кошти колгоспу ім. Дзержинського, головою колгоспу був Дарійчук П.Р. Директором школи в цей час працював Попадюк Мирослав Петрович (1970-1974). В цьому році почали обладнувати навчальні кабінети, а з 1974 року школа повністю перейшла на кабінетну систему навчання.
1970-1974 роки - Попадюк Мирослав Петрович
1974-1975 роки - 1975 – 1985 роки - 1985-1997 роки -
Бортей Василь Петрович Ганущак Раїса Опанасівна Завада Богдан Миколайович
В липні 2004 року у стінах Вовчківської ЗОШ І-ІІІ ступенів відбулося урочисте свято. На 50-ліття школи з’їхалась велика родина – педагоги і випускники рідної школи. Сюди їх привели спогади про дитинство, шкільні роки, бажання зустрічі з мудрими наставниками-вчителями, однокласниками, приїхали, щоб поділитися своїми планами, розповісти про свої досягнення.
На свято були запрошені вчителі і випускники Вовчківської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Були присутні випускники першого випуску 1954 року з класним керівником Петрушко Галиною Степанівною.
З вітальним словом виступили голова районної державної адміністрації пан Фербей Микола Васильович, начальник відділу освіти РДА Мельничук Василь Іванович, голова ради голів, профспілкових комітетів працівників освіти Слободян Марія Іванівна, завідувач районним методичним кабінетом Бегей Тетяна Петрівна.
З мудрим 50-річчям вітали рідну школу люди, які присвятили своє життя, свою душу, свій розум їй, Храму науки – це директори школи: Довбиш Андрій Григорович, Ганущак Раїса Опанасівна, Завада Богдан Миколайович, методист, поет, літературознавець, голова районного осередку „Просвіта” Попадюк Мирослав Петрович, випускник 1961 року, директор Вовчківської ЗОШ І-ІІІ ступенів, делегат Всеукраїнського з’їзду педагогічних працівників Плахта Василь Миколайович.
З 1998 по 2015 рік школу очолював Плахта Василь Миколайович
З 2015 – 2016 роки обов’язки директора виконувала Огерук Олена Миколаївна.
З січня 2018 року Вовчківську ЗОШ I-III ступенів реорганізовано в навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа I-III ступенів – дошкільний навчальний заклад»
Зараз в НВК навчається 304 учні, вихованці, з якими працюють 35 досвідчених педагогів і 7 вихователів. Очолює весь педагогічний колектив М. В. Левко – теж випускник цієї школи. Під його мудрим керівництвом, менеджерськими здібностями навчально-виховний заклад набуває нового, оновленого статусу. Керівник дбає про комфортні умови навчання і виховання підростаючого покоління. За недовгий час роботи (а це з 2016 року) зроблено капітальний ремонт кабінету "Захисту Вітчизни" і "Християнської етики", відремонтовано сходові клітки, переоформлено сцену актового залу, запущено в дію дошкільний підрозділ навчально-виховного комплексу. Школа зараз працює над вирішенням такого проблемного питання: «Формування компетентного випускника, успішної особистості, гідного громадянина України, творця свого життя в умовах формування Нової української школи». Усю освітню роботу новий керманич будує на партнерських засадах з колективом, здобувачами освіти, батьками, громадськістю.
Вершити освітні справи допомагають досвідчені педагоги: Равлюк О. М., Плахта В. І., Євдощек Г.Д., Огерук О. М., Литвинюк Г. А., Григорійчук Г. А. і інші. Великою підмогою у вирішені освітніх проблем є діяльність учительського самоврядування «Шкільна країна», загальношкільного батьківського комітету, Ради школи.
Хочеться вірити, що завдяки шкільній праці насущні проблеми освітнього закладу будуть вирішені.