Історія бібліотеки
Буська ЦРБ ім. І. Котляревського
Буська районна централізована бібліотечна система створена в 1976 році.
Базою для її створення стала Буська районна бібліотека імені Івана Котляревського, та мережа сільських бібліотек району.
Дещо з історії читальні Буська
Колись бібліотеки називались читальнями. Із заснуванням у Львові 8 грудня 1868 року „Просвіти” у містах і селах Галичини в короткім часі розповсюдились її філії. Так виникла читальня „Просвіти” у Буську. Вона розміщувалась навпроти церкви св. Миколая, в убогій хатині, з якої вживали лише третину площі, бо дві інші кімнати були винайняті на харчову і м’ясну крамниці. Та, не зважаючи на мале приміщення, туди після богослужіння та вечорами приходили люди, щоб спільно почитати книги, пограти у шахмати, поспівати у хорі. При читальні діяли ще драматичний аматорський гурток, курси домашнього господарства для жінок, для любителів спорту на подвір’ї був влаштований майданчик, на якому грали у футбол, проводили фестини. Сама філія просвіти розміщувалась у канцелярії адвоката Миколи Струтинського. Кілька разів у рік вона влаштовувала просвітянські наради представників читалень довколишніх сіл. У весняних місяцях кожного року проводила концерти на пошану Тараса Шевченка. Відомим у ці часи головою „Просвіти” був Гілярій Чучман.
Читальня у нас закривалася двічі. Перший раз у часи першої світової війни і була відновлена у 20-х роках, а вдруге у 1939 р. у вересні, коли ліквідували „Просвіту”, а її майно розграбували.
На поличках читальні найбільше розміщувалось історичної літератури, такої як „Підкова”, „За сестрою” та ін. Досить популярними серед читачів були і художні книги. Видавали літературу відвідувачам за плату. Колись книги були дуже дорогі і не кожен дозволяв собі їх купити. Всі ці гроші йшли на поповнення фонду читальні „Просвіти”. Читачі колись також, як і тепер, реєструвалися. Філія постійно звітувала перед „Просвітою” про свою роботу. Польська цензура перевіряла книги і багато з них знімала з читання.
Читальня „Просвіти” у Буську була створена на добровільних засадах, і колись у ній працювали лише чоловіки. Останнім завідувачем читальні був Антон Давидовський.
У 30-х роках минулого століття у Буську було дуже багато неписьменного люду, і тому з трьохтисячного українського населення міста лише приблизно сто відвідувало читальню. Це переважно була молодь і літні люди.
У читальні для дітей була відведена окрема література. На той час дуже популярним був дитячий журнал „Дзвіночок”, серед церковної літератури цікавились журналом „Міссіонер”, який видавав А.Шептицький
Післявоєнна історія Буської бібліотеки
В цьому будинку на майдані Незалежності з балконом центральна районна бібліотека була розташована в 1944-1955 рр. Книжковий фонд складався з літератури радянської військової частини та інших книг зі східної України. Завідувачем бібліотеки наказом по Буському відділу освіти від 24 серпня 1944 року тоді було призначено Солодкову Марію Петрівну.
А в цьому будинку з верандою теперішнього ЗАГСУ бібліотеки для дорослих і дітей знаходились аж до 1974 року.
В 1975 році центральна районна бібліотека переселилась в приміщення Будинку культури, в якому знаходиться до даного часу.
