Тиждень географії

Дата публікації допису: Apr 03, 2017 8:52:7 PM

У Бишківській школі відбувся тиждень географії на тему: “Вивчаємо географію - пізнаємо світ”

Наук на світі є багато

Їх навіть важко полічить,

Та географію слід добре знати,

щоб всесвітом оволодіть.

Наука — знайдені алмази,

Вугілля, золото і мідь,

В руках людей могутній лазер

І сотні зрошених угідь.

Наука — хліб мільйонотонний,

Дари розвіданих морів,

І винограду пишні грони,

Й серед пустель пташиний спів.

Це атом, скорений людині,

Нові потужні русла рік,

Дерзання й пошуки невпинні —

Це наш великий славний вік.

Географія — одна з найдавніших наук. Майже 5 тисяч років вона займається описом країн, морів, океанів, материків.

А й справді, чи не втратила зараз наука про Землю свого призначення, чи не вичерпала вона всіх можливостей? Ні! Лише на перший погляд може здатися, що географія вже виконала свою історичну місію і не має перспектив розвитку, що вона вже втратила притаманну їй колись романтику пошуків і відкриттів. Насправді ж розвиток науки такий безмежний, які безмежні можливості пізнання природи.

Теперішня географія — це вже не колишня описова наука, де основним завданням дослідження були невідомі тоді землі й країни. Часи відкриттів великих незвіданих земель вже давно минули: люди обійшли суходолом і водою майже всю планету й до того ж постійно розглядають її з космосу. Отже, так званих «білих плям» на її поверхні залишилося небагато.

Перед географією стоїть тепер нове завдання: вивчити, як все влаштовано на нашій планеті, й пізнати взаємодію між поверхнею, ґрунтами, водою, кліматом, рослинним та тваринним світом і діяльністю людини. Сучасна географія перетворилася на науку, котра вивчає природу Землі з метою її збереження в ході господарського використання, що особливо важливо.

Якщо раніше географи відкривали для людей Землю, на якій ми з вами живемо, то зараз перед ними завданням номер один є врятувати нашу планету від нерозумного розтринькування її багатств за умов незнаних масштабів зростаючого навантаження на природу. Отже, географи сьогодні не так романтики, мандрівники, як інженери-лікарі Землі.

Україна завжди асоціюється з безкраїми золотими ланами під чистим блакитним небом. Повний дозрілий колос пшениці символізує багатство та родючість, він важкий і хилиться до самої землі, ніби дякуючи за силу, якою

вона його наповнила. Над ланами легко кружляють птахи, і далеко навкруги розноситься їхній спів.

Мов непохитна кам’яна стіна, Стоять могутнії Карпати-гори. Ніяка спека й дощ їм не страшна, Бо гордо дивляться на Чорне море. Покрита мороком вершина їх стрімка, Туман із хмар рознісся в полонинах.

Ліси могутні таємничих благ Безсмертну славу шлють по всіх країнах. Немов священна постать, крізь віки до нас долине голос із вершини: „Стоятимуть Карпати навіки і без Карпат не буде України!”

Усі фото тут: