1. Намагайтесь не піднімати тему коронавірусу і не хвилюватися через звичайний кашель або підвищену температуру. За необхідністю краще звернутись до лікаря. Додатковий стрес через хвилювання відносно розповсюдження хвороби може стати причиною ослаблення імунітету і підвищити ризик захворювання. Якщо ви дуже хвилюєтесь, намалюйте це на папері і порвіть.

2. Коли люди накручують одне одного у розмові, відбувається «соціальне зараження». Говорити про корона вірус часто і довго немає потреби, бо ми майже нічого не знаємо. Тому гальмуйте всіх, хто починає вас затягувати у свої страхи, бо це теж інфекція для ваших емоцій.

3. Коли діти через карантин залишаються вдома, складіть список важливих справ та ігор, які можуть замінити сидіння біля телевізора та комп’ютера. Доручіть дитині місію – допомогти своїй сім’ї.

4. Ситуація, що склалася – відмінний привід для переходу на більш здорове харчування. Обмежте вживання солодощів, печива, різних соків. Ці продукти дають прилив енергії, яку дитина не може використати в квартирі, а також велика кількість солодкого послаблює організм та утворює ідеальне середовище для інфекцій та грибків. Скажіть дитині, що це профілактика хвороби.

5. Виділяйте кожен день по декілька хвилин для концентрації на чомусь приємному (спогади про радісні події, чудові місця). Дайте собі можливість відчути це задоволення.

6. Кожен день намагайтесь приділяти увагу фізичним вправам, хоча б по 15 хвилин. Ваш організм вам віддячить, бо віруси бояться сильних людей.

7. Думайте позитивно і пам’ятайте, що з новими проблемами приходять нові можливості і рішення!

8. БЕРЕЖІТЬ СВОЄ ЗДОРОВ’Я І ВСІЄЇ РОДИНИ!

«Захист дітей від насильства та жорстокого поводження»

Мій улюблений світ  -

Без насильства,

Без жорстокості, болі і зла,

Де народом заспівана пісня

Містить тільки хороші слова.

Мій улюблений світ – без насильства,

Де немає страждання й війни,

Де розквітла калина барвиста,

Й голосінь не почуєш сумних.

Мій улюблений світ – це не казка,

А реальне щасливе життя,

Бо звільнивши наш світ від насильства,

Можна сміло іти в майбуття.

І коли на теренах країни

Без страждань заживе кожне місто,

Скажуть люди всієї країни:

Україна – це світ без насильства.

Як захистити себе від проявів насильства?

По-перше, необхідно знати, що в Україні прийнято Закон України «Про попередження насильства у сім`ї» (березень 2002 року). Людина, яка чинить насильство, може бути притягнута до кримінальної, адміністративної чи цивільно-правової відповідальності згідно з чинним законодавством.

По-друге, ви повинні знати свої права (Конвенція ООН «про права дитини) і вміти захистити себе. А для цього ви повинні володіти інформацією щодо того, куди звернутися у випадку насильницьких дій у відношенні до вашої особистості.

Звернення (повідомлення) про факти жорстокого поводження з дитиною подаються як самою дитиною, так і фізичними особами за місцем їх проживання за наявності фактів такого поводження або при реальній загрозі їх учинення.

1. Звернення (повідомлення) про факти жорстокого поводження приймаються посадовими особами органів внутрішніх справ, органів та закладів освіти, охорони здоров`я, управлінь у справах сім`ї та молоді, центрів соціальних служб для молоді та передаються для реєстрації до відповідного територіального підрозділу служби у справах неповнолітніх протягом однієї доби з моменту отримання звернення (повідомлення).

2. Безпосередньо у школі ви можете звернутися до класного керівника, практичного психолога, соціального педагога, заступника директора з виховної роботи або директора школи.

Робітники школи проводять роз`яснювальну роботу з тим, хто чинить насильство (якщо це є доцільним), або терміново (протягом однієї доби) передають повідомлення у письмовій формі до служби у справах неповнолітніх, органів внутрішніх справ про випадок жорстокого поводження з дитиною чи реальну загрозу його вчинення.

3. Класні керівники організовують роботу з батьками щодо роз`яснення наслідків жорстокого поводження з дітьми в сім`ях, а також з особами, що становлять найближче оточення дитини, яка постраждала від жорстокого поводження або потерпає від реальної загрози його вчинення.

4. Всеукраїнська дитяча лінія (500 – 21 – 80)

- Безкоштовно, конфіденційно та анонімно надає консультації і психологічну допомогу дитині, яка постраждала внаслідок жорстокого поводження.

- Надає дитині інформацію про роботу служб у справах неповнолітніх, відділів у справах сім`ї та молоді, соціальних служб для молоді, органів опіки і піклування, освіти і науки, охорони здоров`я, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, неурядових організацій, які працюють в інтересах дітей.

- Інформує відповідну службу у справах неповнолітніх про факт жорстокого поводження (у разі, якщо така дитина погодилася повідомити свою адресу проживання) з метою оперативного втручання та надання допомоги.

Крім того існує ряд законів кримінального кодексу, за якими можна притягнути до кримінальної відповідальності особу що вчинила насильство?

Як можна запобігати проявам насильства у щоденному житті?

*  Не вчиняти насильство по відношенню до інших.

*  Пам’ятати про відповідальність за свої дії.

*  Пам’ятайте, ви гідні поваги, бо ви людина.

*  Кожна людина має право на повагу.

*  Інші люди, також заслуговують поваги.

*  Навчіться конструктивно розв’язувати конфлікти

Також:

* Уникай ситуацій, які можуть призвести до насильства.

* Говори спокійно і впевнено.

* Дай агресору можливість зупинитися.

* Відійди в сторону. Це не ознака слабкості!

* Не прагни помсти ворогам. Вмій просити пробачення.

* Попроси допомоги. Це не ознака слабкості чи боягузтва!

 ПАМЯТАЙ!

 * Ти маєш право відмовитися робити те, до чого тебе примушують силою або образливими, злими словами.

 * Ми подібні, але всі різні.

 * Твоя власність належить тільки тобі.

 * Ти маєш право на допомогу.

 * Кожна людина має право жити вільно, у безпеці, відчуваючи тепло і любов!

 ***********************************************     Світ, у якому житимуть наші  діти, зміниться у   чотири   рази швидше, аніж  наші  школи.

                                                                              Віллард Дагетт

 Основна мета української системи освіти – створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина, формувати покоління, здатне навчатися впродовж життя, створювати і розвивати цінність громадянського суспільства.

 Головна ідея щоб учень незалежно від природних здібностей відчував себе особистістю, яка вільно реалізовує свої нахили і уподобання.

 Подолання неуспішності – найважливіша задача практичної і теоретичної педагогіки. Вирішення цієї задачі в умовах загальноосвітньої школи можливе завдяки широкій пропаганді передового досвіду і впровадження результатів педагогічних досліджень в шкільну практику.

 Дослідження проблеми все більше пов’язують з широким кругом соціальних питань, намагаються використати відомості всіх наук про людину, індивід, особистість.

У психолого –педагогічній літературі вживаються два поняття, які характеризують це явище: неуспішність і відставання.

Неуспішність – невідповідність підготовки учнів вимогам змісту освіти, фіксована через певний період навчання (вивчення розділу, в кінці чверті, півріччя).

Відставання – невиконання вимог (або однієї з них) на одному з проміжних етапів того відрізка навчального процесу, який є тимчасовою межею для визначення успішності.

 Неуспішність і відставання взаємопов’язані. Неуспішність - наслідок процесу відставання, в ній синтезовано окремі відставання. Різноманітні відставання, якщо їх не перебороти, переростають в неуспішність. Завдання складається з того, щоб не допустити переплетіння окремих відставань, усунути їх. Це і є попередження неуспішності.

Ознаки неуспішності учня у навчанні:

а) не може пояснити, в чому складність завдання, намітити план його розв’язання;

б) не задає запитань щодо суті виучуваного, не робить спроб знайти правильну відповідь і не читає додаткової до підручника літератури;

в) пасивний і відволікається в ті моменти уроку, коли триває пошук, потрібні напруження думки, подолання труднощів;

г) не реагує емоційно (міміка, жест) на успіхи і невдачі, не може оцінити свою роботу, не контролює себе;

 г) не може пояснити мету виконуваної ним вправи, сказати, на яке правило вона задана, не виконує вказівок правила, пропускає дії, плутає їх порядок, не може перевірити отриманий результат і хід роботи;

д) не може відтворити визначення понять, формул, доведень, викласти систему понять, відійти від готового тексту;

е) не розуміє тексту, побудованого на вивченій ситемі понять. Ця сутність ознак відставання конкретизується стосовно навчальних предметів.

 Причини відставання у навчанні поділяють на такі групи:

1) недоліки фізичного та психічного ровитку (слабке здоров’я, нерозвинута пам’ять і мислення, відсутність навичок навчальної праці);

2) недоліки в діяльності школи (відсутність у класі атмосфери поваги до знань, недоліки в методиці викладання, недостатння організація індивідуальної та самостійної роботи учнів, байдужість і слабка підготовка вчителя);

3) недостатній рівень вихованості (відсутність інтересу до навчання, слабка сила волі, недисциплінованість, відсутність почуття обов’язку і відповідальності);

 4) негативний вплив атмосфери в сім’ї (низький матеріальний рівень життя сім’ї, негативне ставлення батьків до школи, відрив дітей від навчальної праці та ін.)

  Дослідження переконують, що ці причини по-різному впливають на хлопців і дівчат. Так, серед невстигаючих майже 80 % хлопців і 20% дівчат. Слабке здоров’я є головною причиною неуспішності у хлопців удвічі рідше, ніж у дівчат.

Завданню, що розкриває внутрішній зміст поняття “неуспішність” більше відповідає метод її вивчення - визначення видів неуспішності.

Стисла характеристика найпоширеніших категорій дітей, робота з якими, як правило, викликає труднощі в багатьох учителів, та окремі способи навчання й виховання таких    «особливих» учнів.

 Діти з «хворобливою» реакцією та дітей з підвищеною збудливістю.

 Ця дитина може заплакати у відповідь на зауваження,а може грубо відповісти на нього чи з викликом поводитися на уроках та дома. Вияв емоцій дітей цієї групи часто носить аномальний характер і виражається явною агресією, подеколи бавить у стані афекту.

Рекомендації:

1.Кожен учитель повинен засвоїти просте правило – немає поганих дітей, є погана поведінка. Тому, даючи оцінку поведінці, учинкові дитини, ні в якому випадку не робіть акцент на особистості дитини. Не слід говорити: « Ти негідник!» - скеруйте увагу на конкретну його дію.

2.У кожному випадку не проводьте порівняння між дітьми. Кожна дитина – неповторна особистість, у кожної свій темперамент,своя планка розвитку. Порівнювати дитину можна тільки з нею ж самою,беручи до уваги її ж дії. Наприклад «Сьогодні ти вивчив урок набагато краще, ніж минулого разу».

3. Підкріплюйте дії дитини, похваливши її.

Діти з розладами регуляції навчальної діяльності: гіперактивні та гіпоактивні діти

Дитину можна вважати гіперактивною, якщо вона:

-    Перебуває в постійному русі й не може себе контролювати, не може зупинитися, перепочити; навить коли змучиться – продовжує рухатися, поки не почнеться істерика;

-    Не реагує на заборони; завжди й усюди поводиться однаково активно;

-   Швидко й багато говорить, «ковтає» слова чи уривки слів; перебиває, не може дослухати до кінця те, що їй говорять; ставить безліч запитань, але не має терпіння вислухати відповідь чи пояснення;

-  Іноді робить небезпечні вчинки, не замислюючись про наслідки; часто заважає іншим, втручається в ігри інших дітей, чіпляється до оточуючих;

-    Неконтрольовано агресивна;

-    Страждає на порушення сну, кишкові розлади, алергію.

     Рекомендації:

1.Висидіти за партою 4-6 уроків по 45 хвилин поспіль для   гіперактивного учня с непосильним завданням. Уже через 15-20 хвилин такій дитині необхідно змінити форму діяльності на уроці. Бажано, щоб вона мала можливість порухатися; можна дати невелике доручення, для виконання якого дитині потрібно пересісти, встати й виконати певні дії тощо. Ні в якому разі не можна гіперактивну дитину садити на останню парту, оскільки тоді вона випадає з поля зору вчителя, над нею буде втрачено контроль, що обов’язково матиме негативні наслідки.

2.Зазвичай гіперактивна дитина не чекає, доки вчитель дозволить їй відповідати; вона починає говорити, навіть не дослухавши запитання, і часто вигукує з місця. Контролювати свої дії дитина навчиться пізніше, а до того часу від учителя вимагається терплячість  та доброзичливість.

3.Такі діти просто фізично не можуть сприймати монолог учителя,їм потрібні тактильні та візуальні опори під час здобування інформації; найчастіше в них виникає потреба «проговрювати» свої дії, озвучувати хід своїх думок.

4.Стан утомленості в них настає значно швидше,ніж у їх однолітків. Звідси випливає, що вони або не завершують виконання завдань, або починають допускати помилки під час їх виконання. Отже, і завдання для виконання потрібно добирати відповідно до їх можливостей, щоб вони мали змогу відпочити, змінивши вид діяльності.

5.Гіперактивним дітям необхідний ігровий простір. Варто врахувати, що для роботи з такими дітьми раціонально використовувати рольові ігри, оскільки саме такою формою роботи їм можна прищепити навички існування в колективі та вміння керувати своїми емоціями. Під час добору навчальних ігор потрібно пам’ ятати, що гіперактивній дитині важко одночасно контролювати свою поведінку,бути уважною і, тим більше, сидіти нерухомо. Виходячи з цього, на початкових етапах організаційної роботи з ними потрібно добирати тренування якоїсь однієї функції, наприклад уваги.

6.Під час роботи з дитиною бажано уникати крайнощів, кількість заборон звести до мінімуму. У багатьох випадках після «зриву» дитини варто зробити вигляд нічого не сталося; не потрібно читати нотації дитина їх усе одно не чує й не сприймає.

7.Гіперактивні діти не сприймають покарання та заборон,зате чудово реагують на похвалу тому їх частіше треба хвалити за успіхи,незначні. Особливого заохочення заслужує їхня діяльність, доведена до кінця.

досить непогані.

Рекомендації:

1.Під час роботи з гіпоактивною дитиною учителеві варто замінити деякі усні завдання на письмові, подовжити час на їх виконання,  деяких дітей слід поступово навчати швидкому темпу розумових дій; у роботі з ними уникати виконання вправ на час, швидкість.                2.Беручи до уваги, що в таких дітей часто мають логопедичні проблеми, змінити слід і форму  опитування: враховуючи, що така дитина може почуватися некомфортно перед класом, давати їй можливість відповісти в позаурочний час чи на перерві.                     

3.Не будуть зайвими і творчі завдання, які учень виконуватиме вдома.

Діти з відставанням в інтелектуальному розвитку та достатніми передумовами научуваності

-  Зазвичай це педагогічно занедбані діти, у яких є стійкі труднощі в навчанні. Для них є характерними недостатній розвиток мислення і мовлення,звуженість та обмеженість знань і уявлень про світ.

- Однією з вагомих причин появи цієї категорії дітей є недоліки сімейного виховання,несприятливий мікроклімат у сім’ї, байдужість родини та її нездатність надати дитині допомогу.

Рекомендації:

1.Школі необхідно дати дитині можливість відчути себе повноцінним членом колективу. Велику роль у цьому випадку відіграють індивідуальні завдання, доручення, можна залучити учня до виконання учнівського проекту.

2. Під час роботи з такими дітьми виправдовують себе форми роботи в групах, що сприяють загальному розвитку дітей та розширенню їх кругозору. Оскільки це діти з відставанням в інтелектуальному розвитку, вони не завжди мають можливість плідно працювати разом із класом,тому необхідна й індивідуалізація навчального процесу. Хоча, на превеликий жаль, у цьому питанні вчитель має досить обмежені можливості:напружений темп вивчення програмового матеріалу, велика наповнюваність класів, наявність інших                    « проблемних» дітей.

У роботі з такими учнями  також потрібно дотримуватися певних правил:

-         уникати несподіваних запитань та вимоги швидкої відповіді;

-         давати можливість формулювати відповідь у письмовому вигляді;

-       не переключати увагу учня на речі, які не мають вирішального впливу на формування конкретних умінь і навичок;

-         заохочувати та підтримувати впевненість дитини у своїх сил

                             Діти зі зниженою научуваністю

 Так називають дітей із затримкою психічного розвитку. Причиною відставання є наслідки ускладнень внутрішньоутробного розвитку, перенесених неврологічних захворювань, травм, спадкових вад тощо.

Рекомендації.

 Під час роботи з такими дітьми важливо не тільки встановити причини, що зумовили труднощі в навчанні, - їх потрібно навчити ставити перед собою мету та усвідомлювати способи її досягнення. Кожне складне завдання треба дрібнити на більш прості й допомагати учневі перейти від одного до іншого. Знову ж таки, не слід забувати про індивідуалізацію навчального процесу. Учнів варто привчати до вміння порівнювати свої первинні та вторинні знання. Кожне досягнення має оцінюватись учителем. У роботі з такими дітьми особливо потрібна допомога психолога.

 Серед видів роботи з дітьми зі зниженою научуваністю увага має приділятися завданням на запам’ятовування, формування стійкості уваги та спостережливості, вправи на аналітичне сприймання, тобто вміння уявно розчленувати зображений предмет чи явище на окремі елементи. Особливо привабливими для них є ігрові моменти в процесі навчання,  створення ситуації успіху. Важливо пам’ятати: тільки тоді дитина працюватиме з учителем, коли їй це буде цікаво.

 Хочеться пригадати й категорію дітей, які проблемними стали не в силу вроджених вад, а  чия « проблемність » стала набутою. Це діти зі звичайними чи навіть високими інтелектуальними здібностями, які через життєві обставини отримали певні психологічні чи моральні травми або відчули свою самотність і непотрібність.

Рекомендації.

1.Перш за все, у дитині потрібно побачити не просто учня, а  Людину зі своїми проблемами та болем. Потрібно уникати повчань. Необхідно зрозуміти і прийняти дитину такою, якою вона є. Тільки відчувши позитивне ставлення до себе вона готова буде прийняти допомогу вчителя. Відомо,що агресивність проблемних дітей – це форма захисту. Якщо учень почуває себе впевнено в класі, школі, захисні інстинкти перестають спрацьовувати. Ось тут дуже важливо, щоб у своєму вчителеві він відчув старшого товариша.

2. Брак уваги занедбані діти намагаються компенсувати, заважаючи працювати на уроці, відволікаючи всіма способами однокласників та вчителів. Та й цьому можна завадити, якщо одразу  на початку уроку почати з ними спілкуватися, дати учневі конкретне посильне доручення,  яке б він  виконав із задоволенням. Змусити успішно та регулярно вчитися таких дітей неможливо, але спонукати до навчання можна.

3. Діти нерідко починають красти чи агресивно ставитися до оточуючих для того, щоби своїм непорядним учинком привернути до себе увагу. Школяр чудово розуміє. що чинить погано, але так він висловлюється проти байдужості дорослих.

 Психологічно можна виділити чотири основні причини порушення поведінки дітей: боротьба за увагу ( негативний учинок варто розглядати як спосіб привернення уваги до себе);

 Боротьба за самоствердження ( діти дуже чутливі до обмеження своєї свободи та до різких заборон );бажання помститись ( у цьому виявляється образа на батьків, учителів, однокласників);

утрата віри у власний успіх ( глибоко приховане переживання власного неблагополуччя ).

 Отже, якщо дитина зневірилась у собі, знайдіть доступний для неї рівень задач і, якщо вона сама не може вийти із глухого кута, організуйте її діяльність, намагайтеся не критикувати дитину, знайдіть будь – який привід, щоб її похвалити. Якщо дитина бореться за незалежність, не включайтеся в її справи, допоможіть їй виявити свою самостійність та повагу до власних прав.

                                « Важкі » підлітки

 Педагогам та батькам треба пам’ятати, що час перших спроб поліпшити взаємини з дитиною вона може підсилити виявлення своєї поганої поведінки, тому що не одразу повірить у щирість мірів дорослих, прагнутиме їх перевірити.

Рекомендації.

Головне - навчитися переключати свої негативні емоції на конструктивні дії, творчо  розв’язувати проблеми спільними зусиллями і ні в якому разі не намагатися зламати волю дитини, нав’язувати своє світобачення чи свою думку.

 Існує  чотири способи переключити негативні почуття підлітків:

1.    Дати виговоритись і перетворити душевні невдоволення на слова.

2.    Спробувати чітко позначити словами свої негативні почуття

( після цього вони зазвичай зникають ).

3.    Змоделювати вихід із певної ситуації.

4.    Залучити підлітків до спортивних ігор та активного відпочинку

 ( щоб зняти внутрішню напругу ).

Пам’ятайте: підлітковий вік триває не один тиждень. Тому слід запастися терпінням, намагайтеся просто сприйняти дитину. що дорослішає, такою, якою вона є.

Агресивна дитина  

Ø  Пам’ятайте, що заборони, та підвищення голосу – самі неефективні способи у виправленні агресивності.

Ø  Дайте можливість таким дітям своєчасно виплеснути напруження за допомогою фізкультурних хвилинок, читання вголос, хором тощо.

 Ø    Слідкуйте за своєю поведінкою і за тим, контролюйте свій  гнів, не надаючи йому форму погроз та звинувачень.

 Ø    Важливо, щоб дитина зрозуміла, що вона потрібна в класі, що її цінують та приймають. А для цього вам необхідно дізнатися про інтереси та здібності такого учня. Та перевести активність у корисне русло.

 Ø   Таким учням слід частіше надавати можливість працювати в групах, де успіх залежить від колективної роботи, вміння спілкуватися, домовлятися. 

 Ø    Один із самих корисних способів змінити поведінку дитини – це піймати її на хорошому вчинку.   Кожен раз, коли дитина стримує себе і не починає бійку, просто відмітьте, що вона стала сильнішою. Дитина реагує на похвалу, користуйтеся цим, для того, щоб зробити добру відношення – звичкою. 

 Ø  Введіть штрафні санкції. Головне, щоб учень знав про можливі наслідки своєї поведінки. 

Ø Допоможуть класні години, де  піде мова про почуття, емоції, та методи їх контролювання. Головне, щоб під час таких уроків було менше монологів, але не у якому разі не акцентуйте увагу класу на проблемних дітях.

Тривожна дитина

Ø  Тривожну дитину необхідно постійно підбадьорювати, демонструвати впевненість у перемозі, та можливості успіхів.       

Ø    Намагатися виховувати правильне відношення щодо результатів своєї діяльності. Вміння правильно оцінити себе (див. методи оцінювання)   

Ø  Спокійно та правильно відноситись до успіхів та до невдач. Не соромитись та не лякатися помилок, використовувати їх для розвитку.  

Ø    Формувати правильне відношення до діяльності та вчинків інших людей.

Ø    Розвивати адекватне ставлення до оцінок, думок інших людей.   Широко використовуйте музику, ігрові прийоми, рольові ігри.

Невпевнена дитина

  Неуспішність, зовнішня байдужість, сором’язливість, незручність -  прояви невпевненості у власних силах. Часто ми називаємо це «заниженою самооцінкою». Як же виховувати впевнену у собі дитину, розвити адекватну самооцінку?  Перш за все, необхідно  викликати у дитини почуття поваги до самого себе, гордості,  на основі більш точного розуміння своїх достоїнств, та недоліків. Виховувати сміливість бути самим собою та бажання досягти успіху.

Рекомендації по створенню у дитини адекватної самооцінки

Ø     Пам’ятайте, що кожна дитина у вашому класі має право на помилку.

Ø   Ніколи не порівнюйте такого учня із іншими! Пам’ятайте, що будь-яку дитину можна зрівнювати тільки із самою собою (яка вона була на минулому уроці, а яка на цьому і, можливо, яка вона буде наступного разу).

Ø  Частіше використовуйте групові форми роботи, колективні завдання. Але особливо корисною для таких дітей буде саме парна робота.

Ø    Починаючи із початкової школи, не оберігайте дитину від повсякденних справ. Доручіть таким дітям полив квітів, створення газет, плакатів, відповідальність за «щоденник поведінки».  Але перед тим, як доручити такій дитині справу, переконайтесь, що це їй під силу. Нехай дитина частіше виконує різні по важкості завдання, отримає задоволення від зробленої праці, а також похвалу та підтримку від вчителя (по можливості від однокласників.

Ø   Частіше надавайте завдання, які  потребують спілкування: взяти інтерв’ю для класної газети, або прийняти участь у класному театрі, або підготувати цікаві запитання для уроку.

Ø   Використовуйте контакт погляду. Сором’язливі діти уникають його. Поступово привчайте дитину дивитися у очі співрозмовнику.

Ø    Не  намагайтеся вирішити за таку дитину  будь яке питання. Це ще раз «доведе», що вона сама ні з чим не може впоратися.

Ø  Слідкуйте за тим, щоб відзначати успіхи дитини. Але пам’ятайте, що похвала повинна бути відповідна дії.

Ø   Якщо така дитина десь проявила ініціативу, піддержіть її. Нехай вона спробує себе в ролі лідера.

Ø  Частіше використовуйте рольові ігри та театралізовані вистави, де дитині доведеться грати інших людей та відображати не свої почуття.

  Надавайте можливість таким дітям спілкуватися із початковою школою. Зробить таку дитину помічником у проведенні: «цікавих перерв» у початковій школі, інтелектуальних та спортивних ігор для молодших школярів.

Повільна дитина. 

Як же поводитися з повільними дітьми?

Ø    Пам’ятайте, що крик, роздратування, різкі зауваження тільки сильніше сповільнюють у дитини процес мислення. Враховувати це потрібно під час будь-якої роботи. І вчитель і батьки повинні зовсім відмовитися від фраз: «Швидко розкажи мені визначення», або «Негайно виправи помилку». Дитина може прекрасно знати визначення і бачити помилку, але такий темп не дозволяє йому зібратися з думками. Якщо така дитина далі почує «Знов не вивчив», то занервує ще більше. І вже через декілька років навчання  відстане зовсім.

Ø    В роботі з такими дітьми слід враховувати важкість переключення на новий вид діяльності. Такому учню можливо доведеться пояснювати декілька разів одне й теж саме завдання. Але не перетворюйте пояснення у монолог, чим менше слів – тим краще. А для того, щоб він виконав його правильно слід надати більше часу.  Так само, й домашні завдання слід робити не «всі разом», а по черзі з паузами 15-30 хвилин, щоб дитина встигла переключити увагу. 

Ø    Таких учнів потрібно попереджувати про зміну діяльності заздалегідь, щоб він зміг настроїтися на наступну роботу. Наприклад ви можете сказати: «Через п’ять хвилин ми закінчуємо писати і будемо працювати за підручником».

Ø    Коли говорите намагайтеся встановити з таким учнем візуальний контакт. У деяких дітей виробляється свого роду імунітет на вказівки «здалеку». 

Ø    Якщо ви викликали учня відповідати (але не у якому разі не робить це на початку уроку), спробуйте не перебивайте його, дати зібратися з думками і відповісти.

Ø    Таким учням просто необхідні факультативи, додаткові заняття, або позаурочна допомога батьків. Набагато легше буде вчитися такій дитині, якщо дома  з нею будуть хоча б трохи розбирати наступну тему. Тоді на уроці з’явиться можливість «встигати» слухати та розуміти вчителя. Якщо цього не робити з часом  будуть накопичуватися  проблеми, а доганяти таким дітям особливо важко.

Ø    Придивіться до учня, можливо ви помітите, що якісь завдання він навмисно робить повільніше за інші. Можливо, таким чином він намагається здобути вашу увагу, а можливо йому подобається ця робота! В цьому разі ви можете порадити батькам віддати дитину в ту чи іншу студію, групу, гурток саме за її бажанням (такі діти рідко самі говорять про свої схильності). 

Ø    Разом з батькам привчайте дитину слідкувати за часом, робити завдання за годинником (збиратися, гуляти, робити уроки…) та поступово зменшувати час.

Ø    Даруйте позитивні емоції. Дитина від дорослого чекає уваги і робить усе, щоб ви відмітили саме його. Увага може бути позитивною, або негативною. Цікаво, що діти більше реагують на інтенсивність емоцій, ніж на їх характер. Таким чином, якщо ви   кажете: «Сьогодні ти впорався вчасно» - це буде «трійка» по шкалі позитивної уваги, а ось, якщо ви збільшеним тоном скажете «Ти можеш робити це швидше! Тебе чекає весь клас» , - це вже вісім по шкалі уваги (на цей раз – негативної). Ось чому таким дітям потрібна збільшена позитивна увага.

Ø      Якщо ви помічаєте, що дитина зробила щось швидко, навіть відкрила з усіма щоденник, хвалить її за швидкість та ефективність. Цим правилом кожен день повинні користуватися і батьки. Якщо дитина не буде боятися помилитися, вона стане більш організованою.   

Ø    Батьки можуть досить ефективно користуватися системою «зірок». Суть цієї гри досить проста: купуються зірки (наклейки) та календар з великими цифрами. І кожен раз, коли учень швидко зробить  домашню роботу – цей день відмічається зіркою. До того ж складається умова про накопичення певної кількості зірок. Якщо дитина впорається із завданням – отримує приз.

Ø    На перервах такі діти майже завжди спокійні. Вихователям часто здається, що вони нічим не займаються. Так воно і є, і вам потрібно прийняти таку поведінку за нормальну, тобто не робити зауважень, не нав’язувати власну думку. Якщо для дитини створити оптимальні умови, така поведінка з часом зімнеться і в середній школі таких проблем майже не буде.

Крисно знати

Поради батькам першокласників

Початок навчання дитини у першому класі - складний і відповідальний етап у її житті. Адже відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові умови життя та діяльності - це й нові контакти, нові стосунки, нові обов'язки. Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, тепер став школярем. Змінюється соціальний інститут навчання і виховання: не садочок чи бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною, обов'язковою, соціально значущою та оцінюваною, такою, що розширює права і обов'язки дитини, її взаємостосунки з навколишнім середовищем. Змінюється життя дитини: усе підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам. Тому психологічний супровід дітей є важливим процесом у їхньому шкільному житті.

Поради батькам першокласників

1.        З початку навчального року привчіть дитину прокидатися раніше, щоб збирання до школи не перетворювалось у щоденні хвилювання. Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом.

2.        Не підганяйте дитину, розраховувати час - це ваш обов'язок.

3.        Обов'язково привчіть дитину зранку снідати. Це важливий момент у запобіганні хвороб шлунка.

4.        Привчіть дитину збирати портфель напередодні ввечері. Перевірте, чи не забула вона чого-небудь важливого.

5.        Проводжаючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів.

6.        Забудьте фразу „Що ти сьогодні отримав?!", а краще запитайте: „Про що нове ти сьогодні дізнався?".

7.        Після закінчення занять дайте дитині відпочити. Обід − зручний момент для цього. Школяр може розповісти про свій робочий день і у такий спосіб звільнитися від психологічного напруження.

8.        Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть з дитиною спокійно.

9.        Пам'ятайте, що телевізор - ворог № 1 успішного навчання. Не потрібно вмикати його раніше, ніж усі завдання будуть виконані.

10.    Протягом дня знайдіть (намагайтеся знайти) півгодини для спілкування з дитиною.

11.    З перших днів навчання вимагайте виконання режиму дня дитиною, щоб вона лягала спати в один і той же час. Сон для школярів має першочергове значення. У І чверті дитина повинна спати не менше 10-11 годин, потім можна скоротити до 9-10 годин.

12.    Батькам необхідне терпіння. Ентузіазм перших днів швидко проходить, його місце займає втома. Допоможіть дитині зберегти нормальний ритм і не піддайтеся спокусі зробити їй маленьке послаблення. Часті нарікання на дитину чи порівняння з іншими можуть розвинути комплекс неповноцінності. Навпаки, інколи треба похвалити дитину, навіть коли у неї щось не виходить, дати їй невеличкий перепочинок і потім повернутися до виконання завдань.

13.    Дитина має відчувати, що ви завжди її любите, завжди їй допоможете та підтримаєте.

         Якщо ви дотримаєтеся порад у вихованні, ваша дитина виросте врівноваженою та спокійною.

Успіхів вам!

Пам'ятка для батьків

Як навчити дитину успішно виконувати домашнє завдання?

Як допомогти дитині не просто виконати сьогоднішнє домашнє завдання, але й навчити її обходитися без нашої допомоги?

Комусь з дітей вистачить тиждень-другий, комусь – декілька місяців або ще більше. Але у будь-якому випадку в цьому процесі буде декілька етапів.

Перший етап – ви якомога більше завдань виконуєте разом із дитиною. Прагнете зрозуміти, яких знань, навичок їй не вистачає, з’ясувати, чи немає у неї неправильних способів виконання, звичок у роботі. Допомагаєте позбутися недоліків і неправильних способів дії.

Другий етап. Частину роботи дитина виконує сама. Але ви повинні бути впевнені, що з цією частиною роботи вона впорається. Швидше за все, спочатку це буде дуже невелика частина, але дитині необхідне відчуття успіху. Оцініть з нею результат. Після кожної самостійно й успішно виконаної частини ставте який-небудь значок, наприклад знак оклику або задоволене личко. Через якийсь час ви разом з дитиною переконаєтеся, що правильно зроблена частина збільшується щодня. У разі невдачі спокійно розберіться, що є перешкодою. Навчіть дитину звертатися по допомогу у разі виникнення конкретних питань. Головним на цьому етапі має бути усвідомлення дитиною, що вона може працювати самостійно і впоратися зі своїми труднощами.

Третій етап. Поступово самостійна робота розширюється до того, що дитина сама виконує усі уроки. Ваша підтримка на цьому етапі швидше психологічна. Ви знаходитесь неподалік, займаєтесь своїми справами. Але готові прийти на допомогу, якщо знадобиться. Перевіряєте зроблене. Сенс цього етапу в тому, аби дитина переконалася, що вона дуже багато може зробити сама, але ви завжди її підтримаєте.

     Четвертий етап. Дитина працює самостійно. Вона вже знає, скільки часу піде на те або інше завдання, і контролює себе за допомогою годинника, звичайного або пісочного. Ви в цей час можете бути відсутні удома або знаходитися в іншій кімнаті. Сенс цього етапу в тому, що дитина прагне подолати всі труднощі сама. Відкладати до вашої появи можна тільки найважче. Ви перевіряєте зроблене. Це необхідно, поки остаточно не виробиться навичка самостійної роботи. Ви вважаєте, що такий підхід займе у вас багато часу і сил? А хіба менше часу і емоцій ми витрачаємо на безплідну боротьбу («щоб сів, щоб почав, щоб не відволікався...»)? На надолужування упущеного по ночах перед контрольною? Чого ж тоді вимагати від дитини, якщо ми самі не можемо організувати, спланувати свою допомогу їй?На надолужування упущеного по ночах перед контрольною? Чого ж тоді вимагати від дитини, якщо ми самі не можемо організувати, спланувати свою допомогу їй? Тож будьте гарним прикладом для вашої дитини  і допоможіть їй! 

Готуємося до екзаменів!

Поради психолога учням та батькам

Завершується навчальний рік, наближається пора державної атестації, незалежного оцінювання, і кожна сім’я, і діти, і їх батьки прагнуть зробити все можливе, щоб отримати високий результат.

Проте, у багатьох молодих людей  ситуація іспиту викликає таку кількість негативних     емоцій, що на переживання стану тривоги   витрачається більше сил, ніж безпосередньо      на підготовку та здачу екзамену.

Як же підготуватися до випробувань найбільш ефективно, не витрачаючи зайвого часу           та енергії? Як діяти на самому екзамені, щоб продемонструвати свої найкращі сторони           и отримати високий результат?

Почнемо з найбільш загальних рекомендацій.

1. Не скорочуйте час на сон.  Якщо ви будете спати менше, ніж потрібно вашому     організму, це приведе до зниження продуктивності інтелектуальної діяльності, і ви не      зможете компенсувати ці втрати, навіть доклавши  героїчних зусиль.

2. Залишайте  час на короткий відпочинок. Ви засвоїте більше інформації, якщо під        час підготовки будете робити короткі перерви. Їх можна використати для прогулянок,       занять спортом, спілкування з товаришами.

3.  Якщо є така можливість, об’єднайтесь  з однокласниками в групу з     3-4  осіб. Розподіліть між собою питання, які кожен буде  готувати. Потім, коли ви     зустрінетесь, обміняйтесь інформацією, це ефективніше і цікавіше ніж підготовка на самоті.

4. Налаштовуйте  себе на успіх.  Коли людина програмує себе на невдачу,     посилюється    тривога, внаслідок чого погіршується настрій, зникає бажання готуватися      до екзамену.

5. В день іспиту  прокиньтесь трохи раніше, ніж звичайно, коротка зарядка,          легкий сніданок допоможуть вам бути енергійним і бадьорим. Пам’ятайте, що певний       рівень хвилювання є нормальним і може допомогти мобілізувати ваші інтелектуальні     ресурси. Якщо хвилювання здається вам надмірним, глибоко вдихніть і уявіть собі, що      негативні емоції ви видихаєте разом з повітрям. Ця вправа допоможе заспокоїтися та     налаштуватися на робочий стан.

6. На усному екзамені відповідайте по суті питання, структуруйте    інформацію. Отримавши питання, підготуйте письмовий план відповіді, визначивши     ключові   моменти та їх взаємозв’язки, чітко сформулюйте основні терміни.  Це надасть      вашій відповіді переконливість та послідовність.

7.  Не мовчіть! Краще повторити свою думку іншими словами. Довгі паузи у відповіді      сприймаються екзаменатором як слабкість або відсутність усвідомлених знань.

8. Зверніть увагу на те, що ви скажете на початку відповіді.  Цим можна     привернути    увагу та справити позитивне враження на членів комісії.

9. Пам’ятайте, що краще сказати менше, але послідовно і логічно, ніж багато,      але  безсистемно.

10  Не забувайте, що впевненість у собі приходить з усвідомлення того, що ви       добре підготувалися і вмієте роботи все, що вимагається програмою. Зосередитися      потрібно не на відчутті тривоги, а на змісті своєї роботи. Це допоможе заспокоїтися і     отримати   гарний результат.

А тепер поговоримо про те як слід повторювати навчальний матеріал, щоб     пам’ять працювала найбільш ефективно.

1. Облаштуйте власне робоче місце, приберіть зайві речі, що можуть заважати та    відвертати   увагу.

2. Складіть план на кожен день підготовки, щоб чітко знати, що  треба повторити сьогодні.

3. Якщо відсутній робочий настрій, почніть з матеріалу, який ви знаєте краще, або який       вас найбільше цікавить. Це допоможе активізувати пам’ять та  увагу. Після цього  можете      працювати з розділом, який знаєте гірше.

4. У процесі повторення включайте різні види мисленевої діяльності:  визначайте головне,      створюйте різні види опор: плани, схеми,  малюнки, використовуйте  асоціації.

5.  При кожному читанні матеріалу  ставте основну мету: пригадати те, що вивчалося на      уроках, узагальнити, перевірити рівень засвоєння.

6. Використовуйте різні види читання:  повільне з обдумуванням, вибіркове, оглядове. Це       дозволить економити час та краще усвідомити зміст матеріалу.

7. Виконуйте якомога більше практичних вправ та тестів, це дозволить удосконалити  ваші       уміння та навички. Про це особливо слід турбуватися при підготовці до зовнішнього     оцінювання, яке проводиться на тестовій основі.

8. Залиште вільний день напередодні екзамену, щоб ще раз переглянути матеріал та      окремо    зупинитися на складних питаннях.

Поради батькам

1.  Не підвищуйте тривожність учня напередодні екзамену або тестування, не критикуйте його після іспиту. Це може негативно вплинути на самооцінку та характер підлітка.

2.  Підбадьорюйте дитину, хваліть за те, що вона робить добре. Переконуйте, що добре скласти іспити їй під силу. Пам’ятайте, що чим більше учень буде боятися невдачі, тим  вірогідніше він допуститься помилок.

3.  Спостерігайте за самопочуттям  вашої дитини, ніхто крім вас не в змозі вчасно попередити  перевантаження та погіршення стану здоров’я учня.

4.  Поясніть дитині важливість змін діяльності від активної інтелектуальної роботи до відпочинку та релаксації.

5.  Зверніть увагу на харчування учня  під час інтенсивного інтелектуального навантаження, йому потрібна поживна та різноманітна їжа та збалансований комплекс вітамінів. Такі продукти як риба, сир, горіхи, курага стимулюють роботу головного мозку.

6. Зберігайте тишу, зведіть до мінімуму фактори, що можуть відволікати дитину від занять.

7. Частіше цікавтеся, як проходить підготовка, що хвилює учня, створюйте сприятливу атмосферу  для ефективної роботи.

Психологічна готовність дітей до ДПА у 4 класі

Постійно підбадьорювати,заохочувати демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях. Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності,уміння правильно оцінити їх ,опосередковано ставитися до власних успіхів,невдач,не боятися помилок, використовувати їх для розвитку діяльності ;

Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;

Розвивати орієнтацію на спосіб діяльності ; 

Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками , розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;

Щоб перебороти скутість ,потрібно допомагати дитині розслаблюватися,знімати

напругу за допомогою рухливих ігор,музики,спортивних вправ ;допоможе

інсценізація етюдів на пряв сміливості,рішучості,що потребує від дитини

психоемоційного ототожнення себе з персонажем;ігри,що виражають тривожність

занепокоєння учасників,дають змогу емоційно відкинути пригніченість і страх,

оцінити їх як характеристики ігрових персонажів,а не даної дитини,і на основі

психологічного «розототожнення» з носі є гнітючих переживань позбутися власних

страхів.

Не сваріть дитину за те,що вона посміла гніватися на вас. Навпаки,поставтеся до неї,до її обурення з розумінням і повагою :допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.

Тільки тоді,коли емоції згаснуть,розкажіть дитині про те,як ви переживали,коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею владу форму висловлювання претензій .

Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування,терпимо його доти,доки воно не вибухне,як вулкан,яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так,щоб не принизити дитину, не звинуватити, а просто виявити своє незадоволення.

Кілька порад батькам із формування в дітей адекватної самооцінки:

Не оберігайте дитину від повсякденних справ,не прагніть вирішувати за неї

всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина

виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.

Не перехвалюйте дитини, але ї не забувайте заохочувати її, коли вона цього

заслуговує.

Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але

Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. підкресліть достоїнства

іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.

Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте

у голос свої можливості й результати справи.

Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією,

якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).

Як оцінювати шкільні успіхи своїх дітей

Батьки у взаєминах зі своїми дітьми мають зменшувати хворобливість їхніх

переживань з приводу невдач, допомогти їм емоційно долати ситуації, пов’язані

зі шкільними оцінками. Похвала їм необхідна, але треба вказати на помилки,

неточності.

Як ставитися до шкільної оцінки в сім’ї? як зробити так, щоб ваше ставлення

позитивно впливало на вашу дитину, а не ще більше її пригнічувало?

Правило 1: заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один… два… десять… відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні «успіхи». «постійте в черевиках» своєї рідненької дитини. А ось тепер можна починати розмову, а може… тільки послухати дитину, співчуваючи її бідам, а може… допомогти розібратися у складній теоремі, а може… Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздратуванні – все одно, що включити в автомобілі «газ» і натиснути гальма.

Правило 2: не поспішайте. Старий, педагогічний одвічний гріх. Ми очікуємо від дитини всього і негайно. Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, як нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її – вона вчиться, але стає зубрил кою і ненавидить учіння, школу, а може й… вас.

Правило 3: безумовна любов. Ви любите свою дитину не зважаючи на її успіхи

в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає їй бути впевненою у собі і

долати невдачі. А як же ставитися до невдач?… Вона вас засмучує і… все.

Правило 4: не бийте лежачого. Двійка, а для когось і четвірка – достатнє

покарання, тому й не доцільно карати за одні й ті ж самі помилки. Дитина очікує

від батьків не докорів, а спокійної допомоги.

Правило 5: щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибирати один – той,

якого ви хочете позбутися найбільше, і говоріть тільки про нього.

Правило 6: вибирайте найголовніше, порадьтеся з дитиною, почніть з ліквідації

най значущіших для самої дитини шкільних труднощів. Але якщо вас обох

турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно й виразності, й

переказу.

Правило 7: – головне: хваліть – виконавця, критикуйте – виконання. Людина

схильна сприймати будь-яку оцінку глобально, вважати, що оцінюють всю її

особистість. У ваших силах допомогти відокремити оцінку її особистості від

оцінки її роботи.

Правило 8: – найважче: оцінка має порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її

особистими вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та не

успіхами сусіднього Івана.

Правило 9: не скупіться на похвалу, будуючи стосунки зі своєю дитиною, не

орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Нема такого двієчника, котрого нема за що

похвалити.

Правило 10: означає в морі помилок острівок успіху, на якому зможе триматися,

вкорінюватися дитяча віра в себе та в успіх навчальних старань. Оцінювати

дитячу працю потрібно індивідуально, тактовно. Саме за такої умови в дитини не

Правило11: ставте перед дитиною найбільш конкретні та реальні завдання,

й вона спробує їх виконати. Не спокушайте дитину метою, якої не можливо

досягти.

Правило 12: не рвіть останньої нитки. Досить часто дорослі вимагають: щоб

зайнятися улюбленою справою, дитина повинна виправити свою успішність

у навчанні. В ряді випадків така заборона має стимульний характер і справді

спонукає дитину до навчання. Але найчастіше так буває, коли справи з навчанням

не дуже запущені і до нього ще не втрачено інтересу. Якщо ж його вже нема,

а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко

підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного

життя в навчанні.

Для того щоб правила були ефективними, необхідно їх об’єднати: дитина має

бути не об’єктом, а співучасником своєї оцінки. Її слід самостійно навчити

оцінювати свої досягнення. вміння себе оцінювати є необхідним компонентом

уміння вчитися – головного засобу подолання труднощів у навчанні.

Поради для учнів

Підготовка до іспитів:

1. Ваша увага повинна бути зосереджена тільки на підготовці до іспиту.

2. Складіть план підготовки до іспиту.

3. Розпочніть підготовку до іспиту з повторення важких тем, а легкі виконайте наприкінці.

3. Запам'ятовуйте матеріал осмисле­но, а не механічно. 

5.  Чергуйте розумо­ву діяльність з фізич­ною. 

6.  Організуйте свій режим праці. Більш продуктивною робота буде зранку, тому починайте вчити матеріал, поки «свіжа» голова. 

7. В останню ніч рекомендується добре виспатися, щоб організм мав резерви та краще працювала голова.

На іспиті:

Іспит - - це складний і важливий етап, тому на допомогу наступні поради:

1. Зосередьтеся і заспокойтеся, але якщо ви схвильовані, то закрийте очі, розслабтеся, згадайте на хвилину щось приємне.

Після того, як ви прийдете в робочий стан, уважно прочитайте питання.

2. Починайте з того, що знаєте, але якщо ви щось не можете згадати зовсім, нічого, зрештою, володіючи достатнім обсягом знань за предметом, можна додуматися самостійно.

3. Складіть план відповіді та фіксуйте тільки основне, залишаючи вільне місце для тих деталей, які ви пригадаєте пізніше.

4. Відповідь має бути конкретною и лаконічною, яка містить факти і цінну інформацію: конкретні цифри, деталі, факти …

5. Використовуйте метод виключення, який дозволяє сконцентрувати увагу.

6. Залиште час для перевірки своєї роботи, щоб встигнути переглянути, додати щось або виправити явні помилки.

7. Прагніть виконати всі завдання, але пам'ятайте, що тестові завдання розраховані на максимальний рівень складності, тому кількість вирішених вами завдань може виявитися цілком достатньою для гарної оцінки

Бажаємо Вам успіхів!

7 порад учню

·                

       Проявляти доброзичливе ставлення, підтримку;

       реалізовувати демократичний стиль керівництва;

       не висувати на початку року великих вимог до дітей, пам’ятати різницю між п’ятикласниками та іншими учнями середньої школи;

       намагатись, щоб заняття викликали в учня позитивні переживання через дуже сильно виражене емоційне ставлення до навчального предмету в цьому віці;

       орієнтувати дітей на вироблення об’єктивних критеріїв успішності і неуспішності, прагнення перевірити свої можливості і знаходити (за допомогою дорослих) шляхи подальшого їх розвитку і вдосконалення;

       допомогти учням з низьким соціальним статусом в классному колективі відчути себе потрібними і бажаними в класі;

       проводити відповідні класні години для покращення неформальних відносин між дітьми з використанням активних форм роботи;

       залучати до позакласної роботи, групових заходів, щоб вони більше спілкувалися;

       на позакласних заходах давати можливість проявити себе з кращої сторони;

звертати увагу однокласників на успіхи цих дітей у тому, що в них виходить.