Чи знаєте ви, що...

 Це такий глиняний посуд без ручки, який зручно було вішати сохнути на тин.

Це слово ніби розширює наші семантичні обрії, бо дуже незвичайне й колоритне. Але часто вживане, наприклад, на Чернігівщині, де збереглося ще багато інших давніх українських слів.

Це слово вживали українські класики.

«На березі сушиться хустя, на кущах ... горщики, гладишки» (Леся Українка); «Марія швиденько поприбирала..., поклала за пазуху лист від Романа і з гладишкою молока пішла до Василини»(М. Стельмах).

Щодо походження слова немає однозначності. Згідно з деякими теоріями, пов'язане з праслав’янським glъtati («глитати», «ковтати»), або ж glьjь («глей»).

І в цьому є певний резон. Гла - дишка: ти ковтаєш воду, живеш, а, отже, дихаєш.

Тож бажаємо вам ковтати не лише воду чи молоко, а й щастя, і в глечиках, і в гладишках. А заодно - і поповнювати свою мову цікавими синонімами.

На фото: гладишка з Чернігівського історичного музею.