Мить творчості

Про Галину і Гната, і про таке інше

(Омофони)

Гуркотів гучно грім. Гукаючи гусенят, гуси гучно гагакали. Галина глянула: Гнат гусей гонить.

– Гей, Гнате! – гукає Галина.

– Га? – глипає гарний Гнат.

– Грім гримить, годі гнати!

– Гаразд, Галю.

Галка гілку гризла, гордий голуб галасував, горобець глинкову голку губив, грак галявиной гуляв. Гнат, Галя, Гриша грали горнятком, гуторили:

– Галка гілку гризе.

Гнат говорить:

– Гордий голуб галасує, горобець глинкову голку губить!

Гриша голосно гуторить:

– Грак галявиной гуля, грім гуркоче гуркотливо, гуси гордо галасують.

Грім гуркоче, грім гримить, Гнат гукає:

– Гаразд, Галю, годі, Григорію!

Перестрів Петька Павло. Пішли павільйоном погуляти.

– Поглянь, палац прегарний! – промовляє приголомшений Павло.

– Переславлюєш приміщення, - прискіпливо повідомляє Петько.

– Погано? – перепитує Павло.

– Павутина причепилася, підвіконня подекуди паламалися, підлогу пообшкрябували, п’ятірко покутів пощіляні – прегарний палац?

– Прикро. Павільйон пречудовий.

Посварилися… Прискіпливий Петько, приголомшений Павло.

Летять ластівки, лебеді, лелеки. Літо лагодить листям ліси, лаштує лавандою луки, легує лагідно ліщиною левади.. Льошка лагодить лампу, лабрадор Ляпко ласує «Лікарською» . Лежить лінивий, лоб Льошці лагідно лиже. Люблячий лабрадор!

Здружилися Зоя зі Златою. Зібралися засолити зелень.

– Зайко, Замело звечора! – загукала Злата.

– Заходь, Златочко. Засолимо зелень, зваримо зерно. Завіщо зволікати.

Заворушилися, забігали, застрибали.

– Зерно змелене? – запитує Злата

– Змелене, - завіряє Зоя.

– Звяжи зелень, засолимо.

– Звязала.

– Заливаємо … Зроблено!

– Зимою з’їмо. Захару завидно зробиться.

– Звісно, завидно, - згоджується Злата.

Завзято закаламутивши зерно, засоливши зелень, Зоя зі Златою заморилися, змарніли, забруднилися.

– Замазури! – засміялися.