Хтось із великих сказав:

«Перед великим умом я схиляю голову, а перед великим людським серцем я стану на коліна»

Вчитель історії загальноосвітньої школи №5, фундатор шкільного музею «Селянська хата», краєзнавець, автор серії книг «Літописна земля Древлян». Пройшов важкий шлях селянської дитини, голодне післявоєнне дитинство. Великий потяг до навчання – початкова школа, десятирічка, університет.

Бог дарував йому талант, але водночас послав і немало житейських випробувань, які він мужньо, з гідністю і достоїнством переборов, залишаючись вірним своєму покликанню і своєму життєвому кредо – служити рідному краєві.

Історія, краєзнавство – це сфера його професійної й наукової діяльності. Саме з цих галузей життєдіяльності він досягнув вагомих набутків. Саме вони дають підстави називати М.І Брицуна патріотом рідного краю, великою Людиною.

Кожна книга, як і людина, має свою долю, незвичну, не схожу на іншу, отож і книги М.І Брицуна не схожі на інші.

Дні, роки, десятиліття титанічної праці. Подорожі Україною, саме селами Житомирської області, цікаві зустрічі, розповіді – і з глибин народної пам’яті народились книги, які сьогодні є неоціненним скарбом для майбутніх поколінь, бо земля Житомирщини насичена найрізноманітнішими пам’ятками давнини.

З ним цікаво було працювати. Добросердний, щирий, відвертий, він відгукувався на прохання колег. Умів і хотів допомогти гарною порадою, підбадьорити влучним словом.

Микола Іванович учив дітей жити так, як не вчили інші, сам жив так, як учив. Учні любили його, любили систематичні подорожі в селище Немирівку до могили князя Ігоря, завмирали, слухаючи легенду улюбленого вчителя. Вони «тінню» ходили за ним, іноді мовчки, але то була єдність душ учня і вчителя.

Народжений для добра, він все своє свідоме життя боровся із злом. Часто нагадував слова Олександра Довженка: «Життя таке коротке. Поспішайте робити добро».

Вчитель: В.П. Мосейкіна